Розвиток сучасного хореографічного мистецтва в Південній Кореї

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК СУЧАСНОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА В ПІВДЕННІЙ КОРЕЇ

Панченко Олег Володимирович,

член НХСУ, бакалавр КМАЕЦМ, танцівник

трупи розважального парку LOTTE WORLD

м. Сеул, Київ

Анотація

Неповторність, унікальність культури будь-якого, навіть малочисельного національного суспільства, становить собою самостійну цінність. Потрібно відмітити незаперечний вплив Заходу на трансформацію деяких видів мистецтва у Південній Кореї. Але головним чином, це видозміни сучасних форм танцю, тобто додавання до традиційних аспектів нових ритмів і композицій, зовсім не характерних для східної традиційної музики. Незважаючи на складний і тривалий шлях розвитку, на вплив Заходу корейське танцювальне мистецтво, як і раніше, зберігає свою самобутність і з легкістю поєднує в собі віяння минулих років і ритм сучасності.

Ключові слова: танець, танцівник, сучасні умови, розвиток мистецтва, корейське танцювальне мистецтво, корейська культура, традиційний танець, новий танець, Південна Корея.

Аннотация

Панченко Олег Владимирович (Украина)

РАЗВИТИЕ СОВРЕМЕННОГО ХОРЕОГРАФИЧЕСКОГО ИСКУССТВА В ЮЖНОЙ КОРЕЕ

Неповторимость, уникальность культуры любого, даже малочисленного национального общества, представляет собой самостоятельную ценность. Нужно отметить неоспоримое влияние Запада на трансформацию некоторых видов искусства в Южной Корее. Но главным образом это видоизменения современных форм танца, то есть добавление к традиционным аспектам новых ритмов и композиций, вовсе не характерных для восточной традиционной музыки. Несмотря на сложный и длительный путь развития, на влияние Запада, корейское танцевальное искусство по-прежнему сохраняет свою самобытность и с легкостью сочетает в себе веяния прошлых лет и ритм современности.

Ключевые слова: танец, танцовщик, современные условия, развитие искусства, корейское танцевальное искусство, корейская культура, традиционный танец, новый танец, Южная Корея.

Annotation

Panchenko Oleh (Ukraine)

DEVELOPMENT OF MODERN CHOREOGRAPHIC ARTS IN SOUTH KOREA

The uniqueness, the uniqueness of the culture of any, even a small national society, is an independent value. It should be noted the undeniable influence of the West on the transformation of some types of art in South Korea. But mainly these are modifications of modern forms of dance, that is, the addition of new rhythms and compositions to the traditional aspects, which are not at all characteristic of oriental traditional music. Despite the difficult and long path of development, influenced by the West, Korean dance art still retains its identity and easily combines the trends of the past and the rhythm of the present.

Kewords: dance, dancer, modern conditions, art development, Korean dance art, Korean culture, traditional dance, new dance, South Korea.

Виклад основного матеріалу

Існуючий сучасний поділ Кореї Північну і Південну призвів до поділу в культурі; незважаючи на це, традиційна культура Кореї об'єднує обидві держави своєю більш ніж 5000-річною історією і вважається однією з найстаріших. Неповторність, унікальність культури будь-якого, навіть малочисельного національного суспільства, становить собою самостійну цінність, велике загальнолюдське багатство [2].

У духовній культурі корейців значне місце займають народні традиції, звичаї, вірування і збереження пам'яток культури. Танцювальне мистецтво являє собою важливу частину однієї із форм духовної культури Кореї. Збереження традицій хореографічного мистецтва є важливою і актуальною справою.

Походження танцювальної спадщини Кореї бере початок у глибокій давнині, коли предки сучасної корейської нації жили в родовій общині. Тоді, з метою збереження своєї безпеки, вони танцювали, закликаючи богів бути милосердними до них. Також танці носили і соціальний характер, тобто виконували функцію об'єднання громади, відторгнення конфліктів і чвар у клані. Із часом змінювались люди, формувались нові покоління, з'явилась нова спадщина танцювального мистецтва.

Сучасні танці мало нагадують ті, які виконувались корейцями кілька віків тому, але, перш ніж отримати відомий нам вигляд, вони не раз змінювали свої первісні форми і позиції.

Відомий далекосхідний вчений Г. П. Бєлоглазов, досліджуючи культуру народів Сходу, особливо підкреслював: «Каждый этнос, его культура развиваются, прогрессируют и, в конечном итоге, эволюционируют в современное цивилизационное сообщество в результате взаимодействия, заимствования технических и технологических новшеств, изобретений, других инноваций, а также вследствие духовных контактов с соседними общностями» [2]. («Кожний етнос, його культура розвиваються, прогресують і, врешті -решт, еволюціонують у сучасне цивілізоване суспільство в результаті взаємодії, запозичення технічних і технологічних нововведень, винаходів, інших інновацій, а також внаслідок духовних контактів із сусідніми спільнотами»).

Великий вплив на розвиток корейського хореографічного мистецтва справила японська танцювальна школа [3]. Багато відомих корейських майстрів хореографії навчались у Японії.

Видатною танцівницею і балетмейстером була Чхве Син Хі (або Цой Син Хі, як називали її деякі дослідники). Вона однією з перших почала опановувати мистецтво сучасного і класичного танцю на професійній основі. Згодом її будуть називати «Найяскравішою зіркою корейського мистецтва». У віці 15 років вона побачила виступ Баку Ісіі - піонера сучасного танцю в Японії. Його виступ настільки вразив молоду кореянку, що Чхве Син Хі вмовила Ісіі взяти її із собою в Токіо як ученицю. Там вона кілька років опановувала мистецтво сучасного і класичного танцю. У 1929 році вона повернулась до Сеула, відкрила власну танцювальну студію і почала регулярно витупати на сцені. Успіх був приголомшуючим, і вже через кілька років танцівниця стала чи не головною зіркою у світі корейського сценічного танцювального мистецтва. Чхве вдалося поєднати національну традицію і сучасність, що на той момент було абсолютно новим у корейському танцювальному мистецтві. Вона не була ні західною класичною балериною, ні традиційною корейською танцівницею - у її танці злились ці дві традиції [2].

Потрібно зазначити незаперечний вплив Заходу на трансформацію деяких видів танцю. Але головним чином це видозміни сучасних форм танцю, тобто додавання до традиційних аспектів нових ритмів і композицій, зовсім не характерних для східної традиційної музики. Наприклад, завдяки вторгненню західного танцювального мистецтва почали інтенсивно відкриватись університети, які готують неперевершених майстрів сцени (жіночий університет Юхва), тоді як до 1950-го року навчанню танцю відводились лише невеликі хореографічні факультети.

Відкриття цього університету стало великим проривом у розвитку танцювального мистецтва Кореї. Хореографічний факультет університету, створений у 1962 році, став вищою школою для багатьох майстрів сцени. У його стінах і сьогодні готують як бакалаврів, так і магістрів хореографії, що є хорошою базою для створення академічних основ корейської національної хореографії. Реформаторами традиційних танців є викладач жіночого університету Юхва, професор Кім Ме Чжа та Кук Су Хо, вони є засновники та керівники театральної трупи «Тідім». Саме там, в університеті, під керівництвом Кім Ме Чжа і за участі п'яти студенток було покладено початок новому руху так званого альтернативного (творчого) танцю.

Його суть полягає в тому, що на основі традиційних танців створені нові, які повною мірою відображають почуття та думки людини сучасної Кореї.

Серед інших «нових танців» Кореї можна виділити кілька, які втілили в собі основи традиційного танцю і сучасні віяння в хореографії. Так, наприклад, основу сучасного танцю Топуре складають традиційні шаманські танці, в яких естетика традицій насичена поезією, музикою. А чернечий танець Синму є для сучасних танцівників хорошою школою пластики та духовної наповненості руху.

У сучасних умовах багато традиційних танців, таких як Хваванму («Танок у квітковій короні»), Пучхечхум («Танок з віялами»), Чангочхум («Танок з барабаном»), адаптовані до нового часу, в них з'явилися нові елементи, рухи, жести, і ці танці більш пристосовані для виступів на сценічних площадках, перетворюючись у чудову театралізовану виставу.

Оригінальним майстром інтерпретації древніх шаманських ритуалів була танцівниця Ким Сук Чжа, яка милувала око глядачів на сцені більше 20 років. У вересні 1990 року вона отримала звання «Людина - жива скарбниця культури» за виконання танцю Тосальпхурі - локальної варіації популярного «танцю духовного очищення».

Доступна нашому сучасникові й образна мова «Чінчжуйского танцю з мечами» у виконанні Кім Су Ак, присвяченого національній героїні Нонге, що жила в XVI столітті. За цей танець у 1966 році актрисі одній з перших у країні було присвоєно звання «Людина - живий скарб культури». У її репертуарі також «Чернечий танець», «Танець з маленьким барабаном» тощо.

У 1962 році була створена Національна хореографічна трупа, на чолі якої став легендарний виконавець у жанрі «Нова хореографія» Чо Тхек Вон. Це був перший хореографічний колектив країни, який фінансувався державою. На п очатку свого творчого шляху трупа працювала як із класичним репертуаром, так і приділяла велику увагу традиційному корейському танцю. Але згодом трупа розділилася на дві групи і кожна пішла своїм шляхом у творчому пошуку.

«Новий танець» синтезує досягнення класичної європейської хореографії та основи корейських танцювальних традицій. Він ліг в основу сучасного балетного мистецтва Кореї. Його становлення пов'язане з іменами хореографів Їм Сон Нама, Кім Хесіка, балерин Хон Джунхі, Кім Медж та ін. У стилі модернового і альтернативного танцю творять видатні хореографи сучасності - Юк Вансун, Кім Бокх і багато інших [2].

У 1980-і роки, коли корейський балет ще наслідував традиції японського балету, у Сеулі була створена нова балетна трупа «Юніверсал балет». Засновники трупи проголосили себе прихильниками танцю, який ніс у собі елементи європейської та східної культури. Основою «Юніверсал балету» стала «Художня школа Сонхва», засновником якої був Пак За Хі. У 1976 році він же заснував балетний факультет, першим педагогом якого стала Едріан Деллас, запрошена зі США. Це стало історичною подією, оскільки Едріан Деллас справила величезний вплив на становлення корейського сучасного балету. Саме зусиллями цього хореографа побачила світ постановка «Сім Чхон», яка втілила глибокий світ етнічної танцювальної культури Кореї. Уперше традиційна корейська культура отримала нове освітлення в поєднанні з класикою [2].

Численні музичні та хореографічні колективи країни працюють у самих різних жанрах і стильових напрямах. Але останнім часом, з розвитком авангардних форм, усе більша увага приділяється національному традиційному мистецтву, як у музиці, так і в хореографії.

Незважаючи на складний шлях розвитку, на вплив Заходу, корейське танцювальне мистецтво як і раніше зберігає самобутність і з легкістю поєднує в собі віяння минулих років і ритм сучасності. Існує багато відмінностей між західними і корейськими танцями в техніці їх виконання. Найістотніша різниця полягає в тому, що західні танцюристи в танці зазвичай працюють ногами, на високих напівпальцах, тоді як корейці більше рухають плечима, руками і долонями. Корейці акцентують рух на п'ятах ніг, але майже зовсім не здійснюють зайвих різких рухів. Ще одна яскрава відмінність в тому, що корейські танцюристи під час танцю співають. У малюнку традиційних корейських танців простежується статечність і постійне вдосконалення себе. Щоб правильно виконати той чи інший корейський танець, необхідні довгі й виснажливі тренування, повна концентрація, контроль свого тіла.

У ХХІ ст. сучасний танець знайшов своє втілення у різноманітних молодіжних рухах і течіях, де вокал і танець нерозривно пов'язані. Перше покоління корейського шоу-бізнесу заклало основи жанру кей-поп: концепція «поп-пісня - реп - синхронна хореографія», яскравий представник - чоловіча група H.O.T. Згодом з'явилось багато інших схожих груп.

Але справжній прорив (і першу міжнародну славу) кей-попу принесла друга хвиля, яку запустив бой-бенд TVXQ у 2003 році. Їх фан-клуб навіть потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найбільший у світі - до нього увійшли понад 900 тисяч чоловік. Після TVXQ легендами стали і Super Junior, Girls 'Generation, Big Bang і 2NE1. Ті роки, коли вони були на піку популярності, зараз вважають золотим століттям кейпопа [4].

Південнокорейських поп-зірок називають Айдол (від англ. Idol), але могли б, напевно, називати й «ідеалами», тому що бути ідеальним і є головним завданням Айдола. Мова йде не тільки про красу (хоча без неї не обійтися), потрібно вміти добре танцювати, співати, впевнено триматися на публіці, справлятися з фізичними навантаженнями і психологічним тиском, а головне - ніколи не виходити з образу, залишаючись бездоганним як зовні, так і внутрішньо.

Ми звикли до іншої моделі шоу-бізнесу: у випадку із західними артистами ми допускаємо, що вони такі ж живі люди, як і ми, а значить, можуть бути недосконалими. А для Айдола особисте і публічне життя не можуть бути розділені - необхідно відповідати заданому образу не тільки на сцені, а й на зустрічах із фанатами, у соціальних мережах, навіть коли просто йдеш по вулиці. Айдолом не може стати випадкова людина з вулиці, для того, щоб відповідати необхідним вимогам, юнаки і дівчата роками тренуються під керівництвом своїх музичних і танцювальних керваників (лейблів), перш ніж потрапити на сцену. Але згодом з них виходять першокласні професіонали: ніяких переплутаних рухів, рядків або технічних неполадок [4].

З 2016 року найпопулярнішими на Сході стають BTS. Хореографія ускладнювалася, і до початку третього покоління їй стали приділяти не менше уваги і сил, ніж музичній складовій будь-якого шоу. Слід додати, що групи почали змагатися і в акробатиці: під час виступів артисти вибудовували піраміди, р обили сальто, вставляли елементи брейк-дансу.

Отже, вплив сучасного західного хореографічного мистецтва на корейську танцювальну культуру безперечний. Але водночас хореографічне мистецтво Південної Кореї розвивається не лише з урахуванням сучасних новітніх тенденцій, а й зі збереженням самобутньої народної традиційної танцювальної культури. танцювальний хореографічний мистецтво корея

Література

1. Чо Дон Хва. Современный танец: История корейской культуры и традиции. Сеул, 1975. 153 с.

2. Пути развития традиционного хореографического искусства корейцев в современных условиях. Глава 3. URL: https://koryo-saram.ru/glava-3-puti-razvitiya-traditsionnogohoreograficheskogo-iskusstva-korejtsev-v-sovremennyh-usloviyah/ (дата доступу: 16.06.2020).

3. Танцевальная культура Кореи: История и современность. URL: https://www.dissercat.com/content/tantsevalnaya-kultura-korei-istoriya-i-sovremennost (дата доступу:121.09.2020).

4. Традиционные корейские танцы и их исполнители как феномен мировой культуры. URL: https://www.letoile.ru/article/k-pop-populyarnye-gruppy-yuzhnoy-korei/ (дата доступу: 01.08.2020).

Размещено на Allbest.ru