Василь Верховинець основоположник української національної дитячої хореографії
Дослідження особливостей творчості В. Верховинця як композитора, хореографа і педагога. Характеристика, значення його науково-методичних і практичних праць, аналіз його досягнення у сфері розвитку української національної хореографічної культури.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.05.2024 |
| Размер файла | 16,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Василь Верховинець основоположник української національної дитячої хореографії
Попович Михайло Михайлович, магістрант, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, (Київ, Україна)
Анотація
досліджена, творчість В. Верховинця як композитора, хореографа і педагога; розкрито значення його науково-методичних і практичних праць, проаналізовано його досягнення у сфері розвитку української національної хореографічної культури.
Ключові слова: композиторська діяльність, диригент, науково-педагогічна робота, хореографія, дитячий танець.
Попович Михаил Михайлович
(Киев, Украина) Аннотация. Исследовано творчество В. Верховинца как композитора, хореографа и педагога; раскрыто значение его научно-методических и практических трудов, проанализированы его достижения в сфере развития украинской национальной культуры.
Ключевые слова: композиторская деятельность, дирижер, научно-педагогическая работа, хореография, детский танец.
Popovich Mikhail
(Kyiv, Ukraine)
Annotation. The article examines the work of V. Verkhovynets as a composer, choreographer and teacher; the significance of his scientific-methodical and practical works is revealed, his achievements in the sphere of development of the Ukrainian national culture are analyzed.
Key words: composing activity, conductor, scientific and pedagogical work, choreography, children's dance.
Багата, різноманітна народна творчість українського народу відображена в широкому тематичному різноманітті хореографічному мистецтві. В українських народних танцях розкривається життя суспільства, внутрішній світ його почуттів, відображене повсякденне життя. Народний танець є однією з яскравих сторінок духовної культури українського народу.
Розвиток сучасного українського народного хореографічного мистецтва невід'ємна складова його історичного процесу. Становлення і розвиток української народної хореографії відображають глибокий внутрішній зміст українського народу. Про багатство традицій свідчить різноманітність тематики, реальне відображення побуту народу. Українські народні танці дійшли до нас завдяки зусиллям науковців і фольклористів. Серед них чільне місце займає відомий збирач українських народних танців В. Верховинець (Костів), який записав десятки хореографічних фольклорних зразків. Василь Верховинець (Костів) зробив величезний внесок у справу збирання і вивчення українського народного танцювального фольклору. «...Він був одним із перших, казав П. Вірський, хто стояв біля колиски українського професійного танцювального мистецтва і своєю практичною діяльністю проклав йому шлях до визнання української народно-сценічної хореографії» [2, 11]. композиторська діяльність диригент верховинець
Зустріч Василя Верховинця (Костіва) з Миколою Садовським у 1906 році докорінно вплинула на творчий шлях молодого актора: завдяки М. Садовському, який був керівником театральної трупи, В. Верховинець долучився до високого мистецтва (саме від М. Садовського Василь Костів отримав псевдонім Верховинець). Перший театральний сезон театру Садовського (1906) пройшов у Полтаві, куди В. Верховинець був запрошений Садовським. В. Верховинець на довгі роки поєднав свою творчу діяльність з життям першого в Україні музичнодраматичного театру. Спочатку він приступив до роботи як актор і вокаліст, згодом керівника вокалу і хореографії. Він активно взявся до роботи з властивими йому енергією і завзяттям.
Театр Садовського багато гастролював по Україні. Верховинець з власної ініціативи, користуючись цією нагодою, ретельно вивчає побут і народну творчість українців. Саме етнографічні та фольклорні дослідження дали Верховинцю можливість зібрати пісенний і танцювальний матеріал, який у подальшому стане теоретичною базою його практичної діяльності.
Захоплення етнографією та фольклором надихнуло митця до науководослідницької праці. Фольклорні джерела є основою наукової праці В. Верховинця «Українське весілля (1912 р), яка виходить як повний змістовний етно графічний запис весілля з мелодіями, танцями і драматичною дією у селі Шпичинці на Київщині. Праця містить ретельний аналіз українських весільних ритуальних пісень, немов екскурс у минуле.
Підтриманий М. Садовським і М. Лисенко, В. Верховинець готує до друку наступний твір «Теорію українського народного танцю» (1919 р.), в якому він вперше в Україні використовує літературно-графічний запис хореографічного матеріалу, який в подальшому став основою методики української народної хореографії. Цей посібник перша в Україні науково-методична робота, в який систематизовані рухи українського танцю, професійно здійснені записи танцювальних композицій. У ній автор розглядає танець у тісному взаємозв'язку з піснею і пропонує методично збалансовану систему викладання танцювального матеріалу.
У період 1919-1920 років В. Верховинець звертається до дитячої тематики, викладає дитячі ігри в Київському педагогічному інституті, а в наступному сезоні працює професором у Полтавському інституті народної освіти , де викладає українські народні танці в школі ім. Котляревського.
Значну частину свого життя Верховинець віддав педагогічній роботі з дитячої тематики. В основу музично-хореографічного виховання дітей Верховинець поклав науково-дослідницький фольклорний матеріал у власній обробці. Він майстерно володів музично-хореографічною розкладкою танцювальних рухів, комбінацій і творів, які демонстрував студентам майбутнім педагогам, і таким чином сприяв їх музичному розвитку.
У методиці викладання був пісенний матеріал, який органічно пов'язаний з танцювальними іграми і танцями. Результатом його педагогічної діяльності з дитячою тематикою стала книга «Весняночка», яка була надрукована у 1925 році. У ній В. Верховинець творчо обробив пісенно-ігровий і хореографічний матеріал і виклав його в систематизованому вигляді. Робота над «Весняночкою» стала продовженням попередньої праці «Теорії українського народного танцю», які органічно пов'язані між собою. У «Теорії...» автор застосував методично вивірену систему окремих традиційних поз, рухів і закінчених фольклор них танцювальних композицій, які частково були оброблені і для дитячого збір ника. У «Весняночці» Верховинець у методичному розділі значну частину х ореографічних рухів і комбінацій адаптував для дітей. До того ж «Весняночка» ґрунтується на оригінальній методиці інсценізації пісенного матеріалу з використанням хореографічних композицій народного і авторського пісенного матеріалу. У своїй творчій роботі Верховинець багато співпрацював з композиторами, зокрема М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко та ін. Значна кількість пісень були створені Верховинцем, в яких превалює мелодійність і чітка ритмічність, за характером твори близькі народному мелосу.
Що стосується практичної користі «Весняночки», професор Б. Яновський у вступі книги пише: «..Тут автор пояснює зміст кожної пісні і спосіб, яким вона повинна виконуватися, тобто викладає, яким повинні бути самі ігри відповідно до поданої пісні, інакше кажучи, дає малюнок драматичної дії. Це надзвичайно цінно і цікаво, тому що маємо можливість широко використовувати пісні з метою виховання ритмічного чуття, привчати до ритміки рухів, що в свою чергу веде на шлях розвитку пластики» [1, 6].
«Весняночка» містить 7 розділів, які являють собою методологічну, науково обґрунтовану систему розподілу матеріалу. У першому підготовчі матеріали до дитячих ігор з піснями. У другому широко представлена тематика ігрового матеріалу. Третій, четвертий, п'ятий і шостий розділи містять практичні матеріали календарного циклу року весняні, літні, осінні та зимові ігри. Сьомий розділ хореографічний додаток: методичні поради до вивчення хореографічних елементів. Вражає обсяг і висока якість практичного матеріалу, що є основою для викладання хореографії в дитячих мистецьких закладах різного рівня.
Значення праці, розпочатої В. М. Верховинцем в українській народній хореографії, не можна перебільшити. Фактично, це перші паростки самостійного, відокремленого від театру, виду мистецтва дорослого і дитячого ансамблю народного танцю.
Творчі здобутки Василя Миколайовича Верховинця це яскрава сторінка в історії українського народного танцю. Сучасна українська хореографія всебічно і широко втілює в життя його мистецькі ідеї.
Література
1. Верховинець В. М. Весняночка : Ігри з піснями для дітей дошк. і мол. шк. в.; 5-те вид. Київ : Муз. Україна, 1989. 343 с.
2. Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю. 3-є вид., випр. і доп. Київ : Держ. вид. образотворч. Мистецтва і муз. літ. УРСР. 1963. 144 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.
реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008Значення постаті Івана Карповича Тобілевича з точки зору розвитку української національної культури і театру. Факти з його життя і творчості. Робота в аматорських гуртках Бобринця і Єлисаветграда. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча.
биография [17,9 K], добавлен 12.12.2010Дослідження причин виникнення романтизму та його специфічних рис. Пафос історизму й діалектики в філософії, художній критиці і художній творчості романтиків. Інтерес до національної проблематики. Роль братств у розвитку української освіти в VI-XVI ст.
контрольная работа [31,5 K], добавлен 17.08.2011Важливим складником нашого духовного життя став величезний потенціал української науки. Її здобутки можуть бути предметом національної гордості. Українська Академія наук завжди була мозковим центром, генеральним штабом української національної культури.
реферат [37,8 K], добавлен 15.01.2011Етапи національного самовизначення та відродження української культури у XX ст. Наступ на українську культуру сталінського уряду. Фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції. Поліпшення мовної ситуації під час політичної "відлиги".
реферат [21,9 K], добавлен 16.11.2009Поняття і сутність культури, напрямки та проблеми її дослідження. Передумови виникнення української культури, етапи її становлення та зміст. Особливості розвитку української культури періоду Київської Русі, пізнього Середньовіччя, Нової, Новітньої доби.
учебное пособие [2,1 M], добавлен 11.02.2014Життя і творчість Дж. Ноймайєра. Шлях до визнання, його творчі досягнення. Аналіз впливу діяльності балетмейстера на розвиток сучасної хореографії. Особливості балетмейстерської роботи хореографа та його експериментів у напрямку "симфонічного танцю".
курсовая работа [30,0 K], добавлен 03.02.2011Етапи розвитку української культурологічної думки ХХ ст. Складнощі формування національної культурологічної школи. Архітектура і образотворче мистецтво барокової доби в Україні. Культура України в 30-40-х роках ХХ ст. Розвиток мистецтва у період війни.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 21.02.2012Культура українського народу. Національні особливості української культури. Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації. Проблема систематизації культури і розкриття її структури. Сучасна теорія культури.
реферат [22,6 K], добавлен 17.03.2009
