Громадянські образи в сучасному українському текстилі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Громадянські образи в сучасному українському текстилі

Несен Ірина Іванівна, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Як одна з провідних галузей декоративно-вжиткового мистецтва, художній текстиль традиційно пов'язаний з композиціями декоративного змісту. У процесі становлення в Україні авторського килима, ця царина стала полем численних пошуків і нових експериментів. Згадані процеси виявили у текстильних творах новий потенціал для втіленні важливих громадянських тем. андріяшка громадянський образ текстиль

У мистецтвознавчому дискурсі, вивчення проблематики історичних етапів виникнення національних образів в килимових композиціях, започатковано в останні десятиліття. Важливими тут стали дослідження мистецтвознавці Зої Чегусової [1; 2] та викладачки Львівської національної академії мистецтв Зеновії Шульги та деяких інших [3]. Вони яскраво засвідчили, що ще за часів тоталітарної влади художній текстиль в Україні неодноразово ставав мистецтвом спротиву. В одній зі своїх останніх праць З. Чегусова також слушно поставила питання про способи і шляхи впливу глобалізації на розвиток текстилю, визначивши його місце у провідній тріаді мистецтв поруч з керамікою і склом [1, 56].

Ще за радянського режиму, попри тиск влади інструментами методу «соцреалізму» і «тематичного килима» і її прагнення впливати на ідеологічну спрямованість авторського текстилю, багатьом художникам вдавалося залишитись у системі координат національного мистецтва. Митці шістдесятники серед іншого виявляли свою позицію вживанням кольорів і знаків національного змісту. Їх килими часів «застою», не рідко присвячувались знаковим національним постатям, працювали як твори нонконформістського спрямування, що засвідчувало протестні настрої, поширені в середовищі української інтелігенції. Серед цих імен З. Шульга зокрема згадує Стефанію Шабатуру і її гобелени «Захар Беркут», «Довбуш», «Ватра» [3, 60].

Ескіз гобелену «Ватра» С. Шабатура. 1972 [4]

У добу Незалежності, незважаючи на те, українські митці отримали можливість творчого вибору, «одним з найперспективніших шляхів розвитку сучасної української образотворчості професіонального і народного мистецтва на тлі якісного усвідомлення відмінностей між ними» залишилася національна складова [1, 58].

Війна проти України, розв'язана росією після Революції гідності, триває дотепер. Вона ще більше унаочнила ненависть наших ворогів до національних архетипових образів. Реакцією на криваві події, стала поява у текстильному доробку митців, творів відповідної тематики для солідаризації громадянського суспільства. Особливе місце у цьому переліку, займають композиції Василя Дмитровича Андріяшка, художника, педагога, науковця.

У своєму художньому поступі, майстер без перебільшення здійснив революцію у технологіях, композиційних підходах і засобах нової образності у творах художнього текстилю. Пройшовши велику школу по вивченню й опануванню різних технологій ткання, він запровадив у процесі ткання на ручному верстаті, застосування комп'ютерних програм. Це значною мірою змінило процес виготовлення тканин, дозволило по новому поєднати акварельний живопис і роботу в матеріалі, створило можливості для нового рівня вираження події.

Нова образність тканин В. Андріяшка ґрунтується, зокрема на синтезуванні власних техніко-технологічних поєднань, які розширили потенціал образотворчості у його творах. Поєднуючи повсть й багаторемізне ткання, він зміг розкрити наболілі тему творів не лише фігуративом і символами, але й складним колірним тонуванням ниток основи. Це підсилило сприйняття композиції засобами складної фактури, просякнутої колірними іскрами нюансувань, крізь які проступає біле тло. Такої особливої палітри, ми не знайдемо у жодного іншого мистця художньої тканини. Перед нами справжня живописна площина, що володіє національною образністю і духовністю.

Кожна композиція демонструє особливий підхід художника до вибору теми і способів її візуалізації. Відібравши окремий мотив історичної епохи України, він перетворює його на ключовий композиційний символ, національний архетип, що володіє величним спокоєм. Кожен з мотивів, що в традиційній культурі існував як елемент прадавніх світів, сповнює тканини митця філософським осмисленням буття українців і новим образотворчим узагальненням. У спогляданні авторових творів, фіксуємо безкінечний колооберт національних символів у їх концентрованій духовній енергії. Так, у композиції «Кам'яна могила» перед нами розкривається світ прадавніх образів-уламків, що тисячоліттями існували у скельних петрогліфах. Ми відчуваємо нестримне прагнення автора дати новий подих цим зображенням. У роботі «Знак нашої землі» В. Андріяшко перетворив трипільський мотив на провідний образ, позначений символікою буття й історичної неперервності епох.

Його тканини збагачують національний художній простір сьогодення, формують нові духовні сенси українського текстилю, вражають органічністю зображеного. Сьогодні коло творчих зацікавлень мистця це гроно емоційних композицій, створених у цілковито різних підходах: тут й об'ємні, масштабні й домінуючі фігури покровителів нашої землі; знаки покладені на складне фактурне тло. Експресивним згустком останнього періоду, стали роботи, пов'язані з подіями російської війни. Це особливі асоціативні композиції-абстракції. Вони вирізняються тонким імпресіонізмом у трактуванні своєрідної образності подій як фактурної колірної реальності. В одній з композицій 2014 р. «Зранений степ», посічений пострілами степовий простір, постає з сукупності кольорових плям, що уособлюють місцевість, і вогників яскравих пунктирів-ліній, які пострілами прошивають її. Ще більше бентежить інша робота майстра «Руйнація». У ній розрив снаряда розриває простір численними сліпучими спалахами червоного й жовтого вогнів.

Андріяшко В.Д. Зранений степ. 2014. Повсть [5]

Андріяшко В.Д. Руйнація. 2014. Повсть [5]

Творчий доробок В. Андріяшка яскраво засвідчує, що текстильні твори у діапазоні зображально-виражальних засобів і технологіях, містять феноменальну здатність генерувати нові й нові підходи до образних втілень найболючіших образів і тем. Це додає актуальності національному художньому текстилю, намічає нові рівні зв'язків твору з національною етнопсихологією українців, які у викликах війни вже вкотре демонструють нескореність духу. У цих умовах сучасний виставковий простір стає місцем спілкування з прекрасним і солідаризації українського суспільства. Художній авторський текстиль тут діє як особлива зброя у національній боротьбі українців за свою державність в історичній спадкоємності.

Література

1. Чегусова З. Професійне декоративне мистецтво України доби глобалізації (кераміка, скло, текстиль): шляхи розвитку. Сучасне українське декоративне мистецтво: збереження національної своєрідності в умовах глобалізації : монографія. Київ : ІМФЕ, 2019. С. 54-88.

2. Чегусова З., Печенюк Т. Художній текстиль як складова національно-культурного простору (про Першу та Другу всеукраїнські трієнале художнього текстилю). Студії мистецтвознавчі. Київ : ІМФЕ НАН України, 2009. № 1 (25). С. 79-99.

3. Шульга З. Художній текстиль як зброя. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 51-70.

4. Як зберігати текстильні вироби в музейних фондах - рекомендації американських колег (відео). URL: https://photo-lviv.in.ua/yak-zberihaty-tekstylni-vyroby-v-muzeynykh-fondakh-rekomendatsii- amerykanskykh-koleh-video/ (дата звернення 26.10.2023).

5. Василь Андріяшко. Facebook. URL: https://www.facebook.com/profile.php?id=100007994357716 (дата звернення 26.10.2023).

Размещено на Allbest.ru