Акторська гра як спосіб підсилювання видовищності балетного твору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Акторська гра як спосіб підсилювання видовищності балетного твору

Бідна Еліна Вікторівна, здобувач Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Балет - це високохудожній танець, в якому майстерність та емоції поєднуються в одному творі. Додавання акторської гри до балету є відмінним способом підсилювання видовищності та емоційності твору.

Балет (франц. ballet, від пізньолатин. balio - танцюю, італ. balletto) - вид музично-танцювального мистецтва, зміст та ідеї якого розкриваються в хореографічних образах за допомогою танцю й пантоміми. Балет - найвища форма хореографії, належить до видовищності, просторово-часових мистецтв і включає в себе літературну драматургію (лібрето), музику, сценографію, актор. мистецтво, які гармонійно поєднані й підпорядковані хореографії.

Колиска балету - Італія та Франція епохи Відродження. Слово балет походить від італійського baletto = танець. Виникнення балету відноситься до 1581 року, коли французький двір задумав об'єднати чотири види мистецтва - музику, танець, поезію і живопис, щоб створити «новий ідеал античної єдності» [1].

На формування балету вплинув французький балетмейстер-хореограф Шарль-Луї Дідло. Він зв'язав танець і пантоміму, надав великого значення кордебалету і наголосив на сольних жіночих партіях.

Балетмейстер Маріус Петипа зміцнив школу балету, його ім'я досі відоме шанувальникам хореографічного мистецтва. Кінець дев'ятнадцятого століття у балетних колах називають епохою Петипа.

Основи класичного балету, який ми знаємо сьогодні, закладено у «романтичному» балеті ХІХ ст. Париж знову став центром балету, звідки новий стиль поширився на інші європейські центри. Балетний спектакль - це система художніх образів, взаємопов'язаних в єдиному драматичному конфлікті [2].

Акторська гра є однією з ключових складових балетної вистави. Вона допомагає підсилити емоційність танцю, роблячи балетний твір більше чуттєвим і різноманітним для глядача.

У балетному танці, акторська гра відкриває нові можливості для емоційної та інтелектуальної взаємодії між танцівником та глядачем. Так, він може допомогти глядачам краще зрозуміти характери персонажів і сприймати емоції, які вони виражають через свої рухи.

Акторська гра може бути використана, наприклад, для передачі різних персональних характеристик персонажів, таких як їхня вдача або навіть стан здоров'я. Вона також може використовуватися для створення протиріччя між персонажами, що додасть цікавості до сюжету.

Балет Жизель композитора Адольфа Адама, є яскравим синтезом поєднання танцю і акторської майстерності. Завдяки вдалій акторській грі глядач занурюється в переживання головної героїні, яка не витримує обману свого коханого та через слабкість серця божеволіє і помирає.

Наступним прикладом використання акторської гри для надання виставі яскравості є балет «Лісова пісня» композитора Михайла Скорульського. Ця чудова вистава створена за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. Казкова фантастика, романтичні відносини між персонажами, яскравий фольклорний колорит українських народних традицій та використання засобів акторської майстерності роблять цей твір одним з найпоетичніших. Завдяки всьому цьому балетмейстеру вдалося відтворити «симфонію ароматів народних пісень, казок, легенд», - відзначив у свої рецезії відомий мистецтвознавець Микола Ельяш. Драматичні переживання головної героїні органічно поєднуються з танцювальною технікою та викликають у глядача справжні переживання та співчуття. Ніжній та ліричній Мавці протиставляється вольова українська жінка Килина. Контраст між ними досягається не тільки народно-танцювальною манерою Килини та витонченою пластикою Мавки, а й чудово доповнюються яскравими характерними образами. Глядач з легкістю сприймає різноманітні характеристики усіх персонажів вистави та відчуває найглибиніші переживання головних героїв Мавки та Лукаша.

Не можна не згадати приклад побутово-пантомімічною балетною драмою якім є український балет композитора Віталія Кирейка «Тіні забутих предків». На думку Ю.О. Станішевського вистава була «однолінійною побутово-пантомімічною балетною драмою... Ігноруючи самобутність літературного першоджерела й особливості музичної драматургії, що узагальнено розкривала поетичний зміст повісті М. Коцюбинського, Тамара Рамонова проілюструвала події лібретто засобами пантоміми і дивертисментного танцю» [3, с. 75].

На сцені Київського театру опери і балету неодноразово втілювалися поетичні образи Т. Шевченка. І першим балетним спектаклем за творами поета був спектакль «Лілея» на музику К. Данькевича.

В «Лілеї» ми бачимо яскраве поєднання драматичної виразності з яскравими хореографічними засобами. Завдяки цьому ми маємо героїко-романтичний балет.

Ми приходимо до висновку що акторська гра в балеті допомагає показати не тільки техніку танцю, але й передати сильні емоції, зробити глядачів більш залученими до сюжету та персонажів. Вона змушує танцівників не просто виконувати рухи, а й грати ролі, збагачуючи тим самим виставу новими кольорами та елементами.

Акторська гра дає змогу балету створювати нові форми та техніки, що робить його більш різноманітним та цікавим для глядача. Вона дозволяє показати не лише красу танцю, але й глибину почуттів персонажів, їхнє ставлення до подій, їхні мрії та бажання.

Акторська гра в балеті додає нову динаміку та інтенсивність виставі, перетворюючи її на повноцінне театральне дійство. Аудиторія має змогу з чуттєвої точки зору дізнатися про риси характерів танцівників, їхні стосунки, передані крізь музику та рухи.

В цілому, акторська гра у балеті є не тільки ефективним засобом підсилення видовищності, але й важливим компонентом, що робить виставу цілісним та запам'ятовуваним твором мистецтва.

акторський гра балет вистава

Література

1. Балет.

2. Мистецтво балетмейстера. Поняття «балет» і його складові.

3. Станішевський Ю. Балетний театр України. 225 років історії національного професіонального хореографічного мистецтва. Київ: Музична Україна, 2003.

Размещено на Allbest.ru