Народний хореографічний ансамбль "Веселка" - осередок формування танцювальної культури Житомирського краю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

НАРОДНИЙ ХОРЕОГРАФІЧНИЙ АНСАМБЛЬ «ВЕСЕЛКА» - ОСЕРЕДОК ФОРМУВАННЯ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ЖИТОМИРСЬКОГО КРАЮ

Поліщук Олександра Олександрівна, магістрантка

Анотація

Досліджено діяльність Народного дитячого хореографічного ансамблю «Веселка». Вказано на важливість роботи колективу та його вплив на хореографічне мистецтво Житомирщини. Описано етапи становлення ансамблю та репертуарну політику колективу.

Ключові слова: мистецтво хореографії, народно-сценічний танець, ансамбль, дитячий хореографічний ансамбль, дитячий колектив, танець.

Аннотация.

Полищук Александра Александровна

НАРОДНЫЙ ХОРЕОГРАФИЧЕСКИЙ АНСАМБЛЬ «ВЕСЕЛКА» ЦЕНТР ФОРМИРОВАНИЯ ТАНЦЕВАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ ЖИТОМИРСКОГО КРАЯ

Исследована деятельность Народного детского хореографического ансамбля «Веселка». Указано на важность работы коллектива и его влияние на хореографическое искусство Житомирского края. Описаны этапы становления ансамбля и его репертуарная политика.

Ключевые слова: искусство хореографии, народно-сценический танец, ансамбль, детский хореографический ансамбль, детский коллектив, танец.

Annotation

Oleksandra Polishchuk PEOPLE'S CHOREOGRAPHIC ENSEMBLE «VESELKA» CENTER FOR THE FORMATION OF DANCE CULTURE OF THE ZHITOMIR WORLD

The activity of folk children's choreographic ensemble «Veselka» is investigated. The importance of the work of the team and its impact on the choreographic art of Zhytomyr region were considered. The creation and formation of a choreographic ensemble is described. The repertoire policy of the ensemble is explored.

Keywords: choreography art, folk-dance, ensemble, children's choreographic ensemble, children's collective, dance.

Виклад основного матеріалу

У сучасному світі мистецтво хореографії посідає вагоме місце у формуванні всебічно розвиненої особистості. Дитина, яка набула хореографічну підготовку, має можливість освоїти все різноманіття рухових умінь і навичок. Розширена ерудиція та розвинений естетичний смак вихованця дозволять йому повніше проявити себе не тільки в танцювальному мистецтві, але й у побуті та суспільній діяльності [4, 71]. Проте на теренах України є багато чудових професійних та аматорських колективів, які зберігають надбання нашої нації.

Наразі існує гостра проблема збереження культури, усвідомлення своєї самобутності та розвитку надбань українського народу.

Метою публікації є визначити вплив Народного дитячого хореографічного ансамблю «Веселка» на розвиток хореографічного мистецтва Поліського краю, описати діяльність колективу, окреслити його внесок у виховання майстрів танцю.

У далекому 1973 році завершила своє навчання в Житомирському культурно-освітньому училищі юна Надія Косіщева, яку одразу запросили викладати класичний танець у рідному училищі. Молоду фахівчиню помітив Борис Шарварко, який тоді працював директором Будинку культури в місті Новограді-Волинському, куди й мала їхати Надія за направленням. У Новограді й почалась історія народного ансамблю «Веселка».

У ті роки не існувало жодного дитячого колективу в будинку культури, і Надія Дмитрівна вирішила набрати групу дітей для створення ансамблю танцю. Спочатку виникла проблема із вибором назви колективу, але вже після першого конкурсу, який відбувся в Житомирі, ансамбль назвали «Гусарики». Саме танець «Гусарики» перша постановка Надії Дмитрівни. Зі зростанням колективу і набором нових вихованців Надія вирішила, що саме діти повинні вибрати назву колективу. Шляхом голосування його назвали «Веселка», адже й костюми, і репертуар різноманітні, як кольори веселки.

Колектив дуже швидко став відомим, брав участь у багатьох концертах, фестивалях і конкурсах. Усе більше і більше дітей приходило до Будинку культури, щоб стати частиною великої родини ансамблю «Веселка».

Роки йшли, і старання Надії Дмитрівни та її вихованців принесли чудовий результат. 1987 року ансамбль «Веселка» отримав звання «народний», показавши поважній комісії програму з двох відділень. У першому відділені показу були представлені такі номери, як: «Мир», «Лелека на даху», «Вальс», «Полонез», «У дворі», «Дитяча полька», «Бешкетники». Друге відділення містило постановки: «Поліський привітальний», «Шалантух», «Єврейський танець», «Молдавський танець», «Гуцульський танець» та ін. Кожних п'ять років колектив з честю та успіхом підтверджує своє звання.

8 серпня 1987 року в Новограді-Волинському на центральній площі урочисто відкрили пам'ятник великій землячці Лесі Українці. У місті було проведено літературні читання та народні гуляння, що стало поштовхом для започаткування в майбутньому Міжнародного свята літератури і мистецтв «Росте і квітне Лесин край». 1990 року свято отримало назву «Лесині джерела» та набуло статусу Всеукраїнського, а 1994 року статусу Міжнародного і мало назву Міжнародне свято літератури і мистецтв «Лесині джерела». Надія Дмитрівна була одним із режисерів свята та разом з дочкою Катериною були головними балетмейстерами цього дійства. Катерина та Надія Косіщеві створили виставу «Лісова пісня», у якій узяли участь аматорські хореографічні колективи, зокрема й ансамбль «Веселка».

З 1994 року в ансамблі починає працювати випускниця Житомирського училища культури, вихованка ансамблю «Веселка» та дочка Надії Дмитрівни Катерина Косіщева. З 2000 року вона керує колективом. За 20 років роботи з ансамблем Катерина Георгіївна зізнається, що досить важко тримати високий рівень майстерності, який здобула її мама, працюючи з колективом.

2018 року після закінчення Рівненського державного педагогічного університету до сімейної справи долучилася Дар 'я Рудакова дочка Катерини Георгіївни, яка продовжила сімейну справу та внесла в роботу ансамблю нові віяння. Окрім народної хореографії, діти вивчають основи акробатики та сучасний танець. Вихованців до колективу приходило все більше і постало питання про відкриття студії при ансамблі «Веселка». Студія «Весельчата» працює і зараз та налічує близько дев'яноста вихованців. Очолює її Дар'я Олексіївна Рудакова.

За час існування ансамблю Надія і Катерина поставили багато цікавих танців, також до співпраці долучались і відомі балетмейстери Житомирщини. У репертуарі колективу є танці народів світу й України, зокрема Поліського краю. Катерина Георгіївна зауважує, що задля популяризації культури Полісся на всеукраїнських конкурсах ансамбль представляє лише номери, притаманні Поліщині. Серед таких постановок танець «Ойра» це танець-перепляс, у якому хлопці і дівчата, вигукуючи «ойра», змагаються між собою. Матеріал до танцю збирав народний артист України Рафаїл Малиновський. Поліський танець «Скакуха» є стрибковим, енергійним та веселим, у ньому використовують різноманітні види бігу та стрибків. Дівчата під час танцю вигукують: «Чия дівчина погана, чи не мастериця, покроїла я штани вийшла рукавиця». А хлопці відповідають: «На Поліссі всі дівчата красиві, хороші, як для нас, то всі вони занадто курносі». Ще однією з численних постановок є кадриль «Шалантух». У танці беруть участь сімнадцять виконавців (вісім дівчат і дев'ять хлопців), один з них «шалантух» [3]. Учасники танцюють у парах, окрім соліста, у якого в руках заквітчана палиця. У той час, коли пари танцюють, «шалантух» знаходиться біля музикантів або «шалантається» без діла на середині сцени [2]. По завершенні музичної фрази хлопці перекидають палицю і в кого вона залишається, той і буде танцювати без пари. Під час танцю «Поліщуки» учасники вигукують: «Гей сопілка, скрипка, бубен, вигравали польку любо, там колись поліщуки танцювали залюбки». Побудований танець на кроках польки. Хореографічна картинка «Сінокос» має жартівливий характер, учасники танцюють з реквізитом граблями. В експозиції, імітуючи колеса, виконавці швидко обертають граблі та «виїжджають» на сцену.

Особливе місце в репертуарі ансамблю посідають фольклорно -обрядові постановки Рафаїла Малиновського. Танець «Звягельські триндички» є візитівкою колективу та Звягельщини, у давнину місто Новоград-Волинський мав назву Звягель. У танці беруть участь три вікові групи. Спочатку виконавці задіяні в масовому танці, потім молодша група танцює польку, середня група «Ойру», а старша «Карапет». Хореографія побудована на матеріалі поліського танцю. Хореографічна картинка «Шапкур» розповідає про хлопців, які жартівливо танцюють з шапками, ховаючи їх у великий мішок. «Ласкаво просимо» привітальний номер, який виконують і студенти Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв. Обрядово-фольклорна композиція «Великодній понеділок» розповідає про те, як селяни ходять з прривітаннями до рідних, повитух, знайомих, священників, приносячи в подарунок «волочільне», що складається із пшеничного калача і кількох крашанок. За стародавнім звичаєм, хлопці обливають дівчат водою задля їх краси та здоров'я [2, 292]. Усе дійство супроводжується обрядовими співами. Обрядові цикли «Колядки» та «Ой, на Івана, та й на Купала» розповідають про традиції та звичаї цих свят.

Серед репертуару ансамблю не лише хореографія Полісся, а й такі номери, як: «Ми з України», «Березнянка», «Голубка», «Гопак», «Гуцулята», «Козацький марш» і танці народів світу: «Білоруський ліричний», «Крижачок», «Трясуха», «Мексиканський танець», «Сюїта молдавських танців», калмицький танець «Чичирдик». Ансамбль «Веселка» тісно співпрацює з польською і єврейською спільнотою, відвідує фестивалі польської та єврейської культур. Серед постановок колективу є «Мазурка», «Полонез», «Хава Нагіла» та попурі з єврейських танців.

«Веселка» підтримує дружні стосунки з колективами Житомирщини та ближнього зарубіжжя. У Новограді-Волинському ансамбль співпрацює зі зразковим фольклорним ансамблем «Ардана» та фольклорним ансамблем «Віра». У спільній роботі з'явились такі постановки, як: «Яків», «Печене порося» та «Карапет». На одному з міжнародних фестивалів в Москві ансамбль знайомиться з колективом з Мінська «Зубрьонок», одразу зав'язуються дружні стосунки і колективи неодноразово приїздять один до одного. Пізніше зав'язалися і дружні стосунки з ансамблем «Світлячок» (Білорусь), які тривають і зараз.

Без участі ансамблю «Веселка» не обходиться жодне свято в місті. Катерина Георгіївна та Дар'я Олексіївна організовують масові флешмоби, працюють із зірками української естради. Наталя Могилевська, Катерина Бужинська, Наталія Бучинська, Роман Скорпіон виходили на одну сцену разом з вихованцями колективу.

Ансамбль пишається своїми випускниками, серед них: Олександр Хмельницький навчався в студії танцю ім. Павла Вірського, пізніше працював в Німеччині та Росії, Лариса Волинська викладає в Костромському обласному коледжі культури, Олена Ракунець має свій колектив у Києві, Олеся Порваткіна має колектив за кордоном. Ансамбль «Веселка» регулярно забезпечує фахові коледжі та заклади вищої освіти кадрами. Найкращі випускники Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв приїздили саме з Новоград а.

На сьогодні Народному дитячому хореографічному ансамблю «Веселка» сорок шість років. Близько двохсот сорока вихованців налічує колектив, це діт и від чотирьох до сімнадцяти років. Щорічно «Веселка» звітує концертною оновленою програмою на два відділення перед громадою міста Новограда -Волинського, на базі ансамблю проходять виробничу практику студенти мистецьких вишів України, щоквартально для батьків і колег проходять відкритті репетиційні заняття. Колектив має чудову матеріально -технічну базу, найбільший зал у місті, величезну базу костюмів, яку щорічно поповнюють.

За роки існування ансамбль має широку географію виступів, адже побував у Росії (Москва, Єкатеринбург), Молдові (Кишинів), Придністров'ї, Грузії (Батумі), Білорусі (Мінськ, Вітебськ), Польщі, Угорщині, Австрії, Болгарії, відвідав велику кількість міст України.

Дослідивши діяльність ансамблю «Веселка», можемо впевнемо констатувати необхідність у збереженні та опануванні особливостей самобутньої культури Житомирщини. Ансамбль здійснив значний вплив на формування танцювальної культури і Новограду-Волинського, й України загалом. Керівники колективу роблять акцент на хореографічному мистецтві Житомирщини та втілюють у хореографічних композиціях традиції і звичаї наших предків. Цінність діяльності ансамблю полягає не лише в репертуарі, а й в вихованні всебічно розвиненої особистості, яка поважає свій край і культуру.

Література

1. Зайцев Є., Колесниченко Ю. Основи народно-сценічного танцю. Вінниця: Нова книга, 2007. С. 416.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т.1. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. С. 309.

3. Побутовий танець: кадриль «Шалантух». URL: https://cutt.ly/ByRCq05 (дата звернення: 10.05.2020).

4. Шалапа С. В., Корисько Н. М. Методика роботи з хореографічним колективом: підручник. Ч. 1. Київ: НАКККіМ, 2015. 252 с.

5. Шалапа С. В., Корисько Н. М. Методика роботи з хореографічним колективом: підручник. Ч. 2. Київ: НАКККіМ, 2015. 220 с.

Размещено на Allbest.ru