Квір-проблематика в кіно: український аспект

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Квір-проблематика в кіно: український аспект

Молодіна Альона, аспірантка

Наше дослідження має на меті репрезентувати сексуальні та ґендерні ідентичності в українському квір-кіно. Варто зауважити, що роботи, пов'язані з квір-проблематикою, з'являються практично з початку історії кінематографу. «Найпершим фільмом, що показував гомосексуальних персонажів, часто називають The Dickson Experimental Sound Film 1895 року» [4]. Першим фільмом про одностатеві стосунки стала швейцарська стрічка «Крила» 1916 року [6]. Німецька драма 1919 року, яку зняв режисер Ріхард Освальд у співавторстві з доктором Магнусом Гіршфельдом, «Не такий, як усі» розповідає про відомого скрипаля Пауля Кьорнера (Конрад Вейдт), який читає вранці некрологи в газетах, що розповідають про нез'ясовні самогубства. Проте Пауль знає, що всі ці люди такі ж, як і він - гомосексуали, вони наклали на себе руки через загрози бути засудженими за 175 параграфом. сексуальність квір український фільм

Через те, що протягом багатьох років тема сексуальності в різних країнах була табуйована, особливо це стосувалося сексуальності, яка не відповідає традиційним стандартам - «гетеронормативним моногамним стосункам зі шлюбом та дітьми» , квір-персонажів або замовчували, або показували у негативному світлі. «У Радянському Союзі в 1933 році була знову введена стаття за мужоложство, у нацистській Німеччині - поширені масові репресії, з огляду на розгляд гомосексуальності як загрози арійській нації, а в США аж до 1967 діяв Кодекс Хейса, що накладав низку жорстких обмежень на Голлівуд» . Оскільки одне із завдань квір-мистецтва - рефлексія про обмежувальні та заборонні функції держави й суспільства, багато митців акцентують гнучкість і рухливість квір як явища. Саме поняття квір (queer) походить від англійського слова, що було запозичене з німецької мови (quer) на початку XVI століття і означає «наперекір», «всупереч нормам», «безглуздий», «сумнівний» або «нечистий» []. «Квір» за час, що минув з моменту його входження в науковий обіг, обросло численними прочитаннями. Квір -теоретики (Джагоз, 2008; Батлер, 2015; Градинарі, 2015) ставлять за мету викрити міф про «природність» тендерної ідентичності. Для квір-теоретиків сексуальність - це складний набір соціальних кодів та символів індивідуальної діяльності та інституціональної влади, які взаємодіють, щоб сформувати уявлення про те, що є девіантним у кожен конкретний момент, та що є «природним». За останні десять років було зроблено кілька кроків зі створення українського квір-кіно, яке пояснює гомосексуальні теми в мейнстримному кіно, короткометражки фестивалів ЛГБТК+, послаблення кіноцензури, тренд у гомоеротизації зірок -чоловіків та зростання усвідомлення громадськістю існування квір-українців. Однак питання про те, чи існує «українське квір -кіно» як єдина історія, залежить від багатьох факторів. «Українське квір -кіно» - це жанр, який усе ще зароджується та бореться за свій статус.

З погляду Марії Тетерюк, «історію ЛГБТ-кіно можна спрощено описати як історію співіснування мейнстримного комерційного кіно, ЛГБТ -персонажі в якому переважно втілювали поширені гетеронормативні стереотипи та незалежного субкультурного кіно, де гендер і сексуальність розглядалися не як наперед визначені категорії, а були відправними точками для розгляду тіл, бажань і почуттів» [4]. Міжнародні кінофестивалі створюють тематичні програми, у які включені фільми з ЛГБТ-тематики. «Найпершою такою програмою стала “Тедді” в Берліні, заснована 1987 року, проте включена в офіційну частину “Берлінале” лише в 1992 році. У 2001 році під враженням від “Тедді” Андрій Халпахчі та журналіст Анатолій Ярема заснували програму ЛГБТ-кіно на київському фестивалі “Молодість”.. .“Сонячний зайчик” (“Sunny Bunny”)» .

Одним з яскравих прикладів фільму на квір -тематику, де зображені гей-персонажі, є французький фільм-драма режисера Джонатана Таєба, знятий 2014 року в Україні, «Протистояння». Сюжет фільму розказує про молоду гей-пару, Антона та Влада, що, повертаючись разом на машині додому, побачили бійку. Антон хоче допомогти, але Влад умовляє його не втручатися. Пізніше вони дізнаються, що жертва перебуває в лікарні в критичному стані. Лікарі підозрюють, що напад був одним із низки злочинів на ґрунті ненависті в місті, на це вказують свастики, вирізані на його шкірі, побої та сліди синьої фарби на тілі. Хлопець помер, але поліція не поспішає розслідувати санкціоноване державою гомофобне вбивство. Антон , керований гнівом та провиною, має намір знайти злочинців. Однак фільми з гей-персонажами не обов'язково є квір-фільмами, тому термін «квір» може надто легко втрачати сенс, деполітизуватися та деконтекстуалізуватися від свого початкового значення. Фільми, зняті в Україні та про Україну, можна побачити скоріше як винятки: українські короткометражки про ЛГБТ-людей - це «Екзарх» (2014) Надії Парфан та Марії Стоянової та «У мене є друг» Дмитра Мойсеєва [5]. «Екзарх» - це фільм про молодого православного священника. Він іде з Києво-Печерської лаври, де стало забагато нетерпимості та лицемірства. Його нова паства - це геї, лесбійки, бісексуальні й трансгендерні люди, а також люди, що живуть зі СНІДом. Та офіційна православна церква відмовляє їм у праві бути християнами, а гомофобне суспільство змушує приховувати свою сексуальну орієнтацію. Символічними у фільмі є і прапор ЛГБТК+-спільноти і те місце, де проводить отець церемонію. Протягом усього фільму показано протистояння двох зовсім різних світів - офіційної православної церкви із численною паствою та одного священника, що знайшов своє покликання в соціальній роботі з людьми, хворими на СНІД.

За допомогою постійної зміни кадрів: від гамівного натовпу, що викрикує лозунги минулого російською мовою, до мелодійного, затишного супроводу україномовного священника по його справах, який розповідає, що спонукало його змінити ставлення до офіційної церкви з її гомофонною риторикою. Цікаві й титри цього фільму, де в кінці подається визначення терміна Екзарх - чоловічий церковний представник за межами канонічної території церкви, яке також протиставляється офіційній риториці греко - православної церкви - представник вищої церковної влади в державі або в окремих великих областях держави [7]. Натомість документальна стрічка Вадима Ількова «Тато - мамин брат» (2017) про відомого київського андерграундного артиста Анатолія Бєлова, учасника музикального проекту «Людська подоба», що створює квір-поп. Співак і художник, він змушений стати опікуном своєї п'ятирічної племінниці, коли психічне здоров'я його сестри погіршується. Несподівано для себе він опиняється в ситуації, коли має балансувати між казками на ніч та провокативним мистецтвом, дитячими іграми та бурхливим нічним життям. Поступово догляд за племінницею стає головним сенсом його життя. У цьому фільмі вже йдеться про життєві ситуації, маргіналізовані прошарки населення про які не прийнято говорити, пошук балансу між творчість та буденністю.

Українські квір-фільми про ЛГБТ+ - це драматичні історії про життєві негаразди на тлі деталей побуту звичайного міського життя, пошук своєї ідентичності, маргіналізоване становище ЛГБТ+ комюніті. Основними проблемами, з якими стикаються творці українського квір -кіно, є «гроші, гомофобія, попит та пропозиція» [1]. Українському квір-кіно не вистачає пропрацювання проблематики рефлексії щодо всього спектру суб'єктивності та пошуку власної ідентичності, що дозволить побачити різноманіття альтернатив, а також можливі межі всього наявного «спектру» суб'єктивації. Квір-кіно має бути тим інструментом, що змінює гомофонне ставлення до ЛГБТ+, сприятиме нормалізації.

Практики тих чи інших кінематографістів мають відображати різні модальності досвіду носіїв тієї чи іншої ідентичності, рефлексувати щодо мови чи історії у спробах прочитати їх крізь призму тендеру, сексуальності. Квір-кіно має виступати документатором квіру як громадського та політичного руху, не просто роблячи боротьбу певних спільнот за свої права видимою, а вписуючи її в широкий соціальний та культурний контекст.

Література

1. Вавилова Н. Від «Сафо» до «Мого юного принца»: як працюють із темою ЛГБТ+ в українському кіно URL: https://zaborona.com/yak-praczyuyut-iz-temoyu-lgbt-v-ukrayinskomu-kino/ (дата звернення: 03.03.2022).

2. Наумчук Т. І. Еволюція англійськомовного лексикону кінематографії: соціокультурний та лінгвосинергетичний аспекти. Запоріжжя, 2018. 193 с.

3. Суковата В. А. Квір-теорія: соціокультурні підґрунтя виникнення й термінологічні дискурси. Культура України. 2011. № 33. С. 83-92.

4. Тетерюк М. Багатогранність людського досвіду: ЛГБТ-кіно в Україні і світі. Ч. 1. URL: https://life.pravda.com.ua/ culture/2016/10/27/219431/ (дата звернення: 07.02.2022).

5. Тетерюк М. Багатогранність людського досвіду: ЛГБТ-кіно в Україні і світі. Ч. 2. URL: https://life. pravda.com.ua/culture/2016/10/29/219472/ (дата звернення: 07.02.2022).

6. З шафи на екран: історія квір-спільноти у кіно. URL: https://curious.ru/story/queer_cinema (дата звернення: 11.02.2022).

7. Словник української мови : в 11 тт. / АН УРСР ; Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970-1980. Т. 2. 456 с.

8. Sedgwick, Eve Kosofsky. 1993. Tendencies. Durham: Duke University Press. Print. Р. 7.

9. Sedgwick, Eve Kosofsky. 2008. University of California Press. P. 280.

Размещено на Allbest.ru