Інтелектуальні балети Матса Екка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуальні балети Матса Екка

Борисенко Тетяна Вікторівна

викладач-методист, голова предметно-циклової комісії

спеціалізації «Народна хореографія»

Комунального закладу вищої освіти

Київської обласної ради «Академія мистецтв»

ім. Павла Чубинського (Київ, Україна)

Анотація

мистецтво хореографія партитура музика

Простежено основні принципи оновлення та розвитку сучасного мистецтва, зокрема хореографії. Проаналізовано вистави відомого шведського балетмейстера Матса Екка: «Жизель», «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Кармен». Стверджено, що новаторське бачення митця підхопили його послідовники, які так само сміливо міксують різні мистецькі прийоми, виховуючи свого інтелектуального глядача.

Ключові слова: сучасне мистецтво, процес експерименту, хореографічна композиція, прийоми, принципи, оновлення.

Борисенко Татьяна Викторовна (Украина)

Интеллектуальный балет Матса Экка

Аннотация

Прослежены основные принципы обновления и развития современного искусства, в частности хореографического. Проанализированы постановки известного шведского балетмейстера Матса Экка: «Жизель», «Лебединое озеро», «Спящая красавица», «Кармен». Утверждено, что новаторское видение художника подхватили его последователи, которые так же смело смешивают различные художественные приемы, воспитывая своего интеллектуального зрителя.

Ключевые слова: современное искусство, процесс эксперимента, хореографическая композиция, приемы, принципы, обновления.

Borisenko Tatiana (Ukraine)

Intellectual ballet Matsa Ekka

Annotation

The basic principles of renewal and development of modern art, in particular choreography, are traced. The performances of the famous Swedish choreographer Mats Eck are analyzed: «Giselle», «Swan Lake», «Sleeping Beauty», «Carmen». It is claimed that the innovative vision of the artist was picked up by his followers, who just as boldly mix different artistic techniques, educating their intellectual audience.

Keywords: contemporary art, the process of experiment, choreographic composition, techniques, principles, renewal.

Сьогодні, розмірковуючи про процес розвитку сучасного мистецтва, можемо стверджувати, що діапазон діяльності митців дуже широкий. Безперечно, попереднє ХХ століття століття нових ідей і перетворень, активного пошуку нового, експериментів, де митці абсолютно позбавлені будь-яких упереджень або табу творчого плану. Автори хореографічних композицій зовсім звільняють себе від стереотипного мислення, а межа їх творчої уяви є невизначеною. Кожний митець формує власний художній почерк, свої прийоми та принципи, які постійно вдосконалює.

Процес оновлення триває постійно. Наприкінці ХХ століття виникло багато зовсім не схожих одна на одну танцювальних труп: ті, які мають оригінальні творчі концепції, і ті, які повністю їх позбавлені. Діяльність одних це сенсація, інших оновлення пластичної мови, постійний синтез різних стильових напрямів. Дехто з авторів композицій надає своїм роботам філософський сенс, що відповідає потребам інтелектуального глядача. Інші не віддільні від фольклорної основи, де існує ґрунт для розвитку абсолютної нової догми танцю, де відчувається тяжіння до вільної, природної організації руху та потоку всіляких імпровізацій.

Сучасне мистецтво це мистецтво без втоми та девальвації, бо девальвація для нього неминуча смерть. Сучасне мистецтво хореографії репрезентує вільне сприйняття рухів тіла. Веронік Барсело взагалі стверджує, що існують три напрями дослідження тіла: мова тіла, тіло розум, тобто дух, і тіло оболонка, матеріальна субстанція, яку ми відчуваємо. Сучасна наукова література фокусує нашу увагу на дослідженнях у сфері модерну та постмодернізму, які реалізуються двома шляхами: німецько-австрійським і французьким. Феномен мистецтва танцю Ж. Дерріда розглядає як пошук нової мови, абсолютно вільної від втручання світу.

Танець завжди живе, фіксується в «тілах тексту» та в «тексті тіла». Жест тіла, рух його в танці завжди визначає те, що неможливо продемонструвати, вербально визначити. Лексична основа хореографічної мови не звичайна, кожен автор демонструє по-своєму цю жагу її перетворення у своїх роботах.

Творче кредо кожного митця сучасності - перевага знання підсвідомості. Вистави відомого шведського балетмейстера Матса Екка це дійства з чітко визначеною, власною грою. Еволюціонуючи, синтезуючи модерн з класичною хореографією, сценічний гумор у стилі Іржі Кілліана, естетику постмодернізму й експресіонізму, Матс Екк поступово сформував свій авторський стиль стиль дитячої гри, зі своїм міфічним світом, стиль епічної казки. Сценографія його вистав видовищність і символічність. Прикладом є фігура Альберта на тлі пейзажу в стилі Анрі Руссо в «Жизель» або великі, самостійно рухомі віяла в «Кармен». Стереотипи класичної хореографії Матс Екк зрушив саме постановкою «Жизель» (1982). Його почерк це рух, залишений на півжесті. Зафіксована переривчастість руху і є характерною ознакою його хореографічної мови, складної для сприйняття. Балет «Жизель» смислова модифікація, перенесена в сучасність не за часовими параметрами, а за ознакою власних стверджень власне трактування, нова концептуальна позиція. Не є таємницею той факт, що в процесі розвитку мистецтва завжди з'являлися автори, які по-своєму інтерпретували вічні теми, сюжети, загальнолюдські проблеми, з метою визначення нових актуальних ідей, внесення до художніх ємкостей концептуальних змін, наповнення новим змістом. «Жизель» Матса Екка новий погляд автора, нова характеристика людства [2]. Його героїня існує в банальному світі, творчо заземлена. Автор з притаманною йому іронією через персонажа акцентує на видовищних трансформаціях, які відбуваються в житті та мистецтві. Історія кохання в його трактуванні подана гротескною мовою, дуже різкою та рвучкою. Його Жизель істота із сутулою спиною, схиленою головою, втягнутими плечима. Вона неординарно виявляє емоції, має нескоординовані рухи. Вона істота дика, має вигляд ізгоя. Для акцентуації на якостях образу автор звертається до типових символів постмодернізму: червоного ганчіркового серця як символу кохання, двох великих яєць як ознак цінностей життя. Головну драматургічну опозицію злочинець і жертва хореограф створює навмисно, що чітко визначає сцени знайомства Альберта з Батильдою на очах у Жизелі, чим збільшує злочин Альберта і визначає акцент на потрясіннях Жизелі. Його Жизель жалісноподібна істота, чітке протиріччя образу з класичного зразка. Але автор абсолютно по-своєму розуміє її душу, душу закоханої. Демонструє нам невпевнену дівчину, позбавлену грації, але зі своїм відчуттям любові. Мовою експресії та відвертості автор стверджує іншу мову філософії кохання, філософії відчуття дитини природи. Ось вам і ще опозиції: низький і високий, природа і культура.

Головна героїня... Хто вона? Досить дивна істота, створена зі спектру інстинктів і забобонів, яка існує на межі духовного і фізичного, яка поступово концентрує нашу увагу. Поступово ми вже бачимо в її образі не «ізгоя», а істоту з дуже цілісною, чистою натурою, здатною самовіддано кохати. І сприймаємо її саме такою, трохи іншою, абсолютно не схожою на попередню. Приймаємо її з емоцією співчуття і розуміння, а автора як носія ідеї благородства і великодушності. Водночас автора жорсткої прози життя, що чітко визначено в другому акті вистави, позбавленої будь -якої потаємності й астральності, де автор безмежно реалістичний, завжди рухається на «межі». Його героїня не вмирає, кохання не перемагає смерть. Його віліси це пацієнтки психіатричної клініки в білих сорочках. Їхні образи це образи світу нестабільності, абсолютної невпевненості, повної розбалансованості, де може відбуватися, що завгодно. Це світ повного хаосу, де людина не довіряє навіть собі.

Хореографія шведського хореографа каскад, насичений складними неординарними підтримками, розмаїттям стрибків. Його пластичний мотив дикувата, різка трансформація рухів, з відчуттям внутрішньої енергії з метою впливу на глядача, з відчуттям напруження. Мабуть, це і є метою інтелектуальних балетів. У Матса Екка метою є визначення безумства, його межі й симптомів розпаду свідомості. Фінал вистави ідея християнського всепрощення, що змінила концепцію романтизму.

Інша вистава автора «Лебедине озеро» з новою ідейно-пластичною спрямованістю: у житті кожного чоловіка відбувається зустріч із жінкою, яка з часом в його житті стає білою або чорною лебідкою, а в серці кожної жінки є місце пекельному й божественному началу [2]. Така ось інтерпретація Екка. Ця версія спектаклю дуже сильно різниться зі спектаклем класичної спадщини. Тому глядач відчуває деякі незручності в сприйнятті іншої призми відтворення світу світу спотворених ілюзій. Екк як автор балансує між жахом і комедією. З погляду балетмейстерського мислення це дуже нестандартний випад з не очікуваними для глядача гротесковими зламами тіла, присутністю іронічних дуетів, що межують з розв'язною поведінкою. У такому випадку не слід очікувати танцівниць на пуантах, виконавиці можуть з'явитися лише на півпальцях.

Що це? А перед нами справжній театр абсурду з його необхідними складовими й ознаками. У такому театрі співіснують лисі співачки-носороги, королі, які вмирають, придворні блазні, одягнені в уніформу, з дуже неприродними рухами.

Виразний засіб картин побуту гротеск у різних його формовиявленнях. Наскрізна дія спектаклю драма принца, а не історія королеви-лебеді, тема материнської волі. Лексична основа імітація пластики тварин, по сцені просуваються дві зграї, відверто потворні з представниками чоловічої та жіночої статі. Здається, що дійство все більше набуває вигляду повної маячні. Хореограф чітко стверджує свій художній принцип струс у мистецтві з різною силою впливу.

У «Сплячій красуні» Екк зовсім інший, з проникненням у свідомість людини. Історія відслідковує такі теми: життєвий цикл кохання, заміжжя, народження і смерті, а також окремі фантазії автора для квартету клоунів [2].

«Кармен» це гротеск і ностальгія, пристрасть та абсолютний холод. Творчість хореографа можливість поєднувати непоєднуване, руйнуючи створювати, заперечуючи стверджувати. На мою думку, він ніколи не ставив перед собою надзавдання сподобатися глядачеві. Його зухвалі та серйозні ігри спантеличують й інтригують, його іронія чіпляє за живе. Його театр надзвичайний проєкт у дусі постекспресіонізму, де висловлювання ведеться чітко й точно, але має абстрактні форми з прийомами недомовленості. І ця несказаність спрацьовує: вона збуджує цікавість. А далі знову заперечення, відчуття дискомфорту, знову намагання зрозуміти незрозуміле і, як факт, абсурд. Так. Його театрові, безперечно, потрібен свій глядач, з розумінням витонченого розуму балетмейстера, його сміливості в порушенні межі дозволеного. А що за цим? Діаметрально протилежні драматичні опозиції добро і зло, низький і високий, природа і культура, злочинець і жертва, життя і смерть, радість і сум, анархічна комедія та глибокі емоції, пристрасть і холод, гротеск і ностальгія, які в будь яку мить можуть бути руйнівними і, навпаки, рівномірно збалансованими між собою в структурі всього спектаклю. Однозначно, перед нами майстер протиріч, які викликають шокову реакцію, навіть у молодої аудиторії. Майстер, навколо якого завжди буде жорстка полеміка, незалежно від часу. Що переважить? Чаша з негативною, розгубленою реакцією або захоплення його креативним мисленням. Загалом варто пам'ятати, що справжнє новаторство полягає в розвитку внутрішніх потенцій танцю, які завжди повинні бути живою матерією мистецтва, здатною до її нескінченого розвитку. Поступово в Матса Екка, культового хореографа, з'являються послідовники, які активно формують свої творчі концепції, нові танцювальні форми , уже не схожі на попередні. Наприклад, лексична основа спектаклів Мозеса Пендлетона, одного із засновників театру «Пілобулос», поєднання вільного танцю, декламації, акробатики, елементів циркової вистави.

Хореографові притаманне змішування ліній, створення головоломок з тіл танцівників. Хаос підкорює собі все видовище, стимулює розгадувати систему мислення митця. Безлад, складне прочитання хореографічної партитури, іронія і сарказм, гротеск, фонове звучання музики завжди це правильно? Це визначення абсурду? Автор книги «Чорний принц» Айріс Мердок зазначив, що будь яке мистецтво має справу з абсурдизмом, але завжди намагається досягти витонченої простоти. А сучасне мистецтво найбільше цього потребує.

Література

1. Пархомовская Н., Розова И. «Кармен»: от оперы к contemporary dance. Театр. 2015. № 20. URL: http://oteatre.info/karmen-ot-opery-k-contemporary-dance/ (дата звернення: 08.05.2020).

2. Трансляция балетных спектаклей. URL: http://www.forumklassika.ru/archive/index.php/t-94237.html (дата звернення: 18.04.2020).

3. Эк, Матс. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Эк,_Матс (дата звернення: 06.07.2020).

Размещено на Allbest.ru