Кросмистецькі ретроспективи звукових технологій (ХХ - початку ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru

Кросмистецькі ретроспективи звукових технологій (ХХ - початку ХХІ століття)

Дьяченко Володимир Валерійович,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичного продакшну Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Формулою інновацій та розвитку в галузі музичного мистецтва в кожній з культурних епох стає перетин мистецьких галузей, утворення нових засобів виразності, поєднання елементів, технологій, підходів, культурних та субкультурних течій, музичних інструментів тощо. Аналогічно важливою є залежність мистецьких технологій від еволюції технічних засобів, тембральні та технічні можливості яких корелюють з інтересами виробника у продажі зручного та привабливого для покупців інструмента.

Культура відпочинку тісно пов'язана з різними мистецькими напрямами, у тому числі і музичним, який природно поєднується з субкультурними течіями, концертом, танцем, клубами та ресторанами, а також окремими напрямами музичних творів для пасивного відпочинку, медитації тощо. Фактично, потреби людини у самовираженні, відпочинку та естетичному задоволенні, які стають рушієм еволюції мистецтв та нових мистецьких звукових технологій, конкретизують ретроспективні лінії наукових розвідок в цьому дослідженні.

Зазначимо, що в наявних наукових працях з історії музики, танцю, мистецьких звукових технологій, а також звукорежисури, репрезентовано низку кореляцій, зокрема:

між культурними потребами спільноти, музичним стилем, танцем та темпом;

між музичним інструментарієм, тембром і стилем;

між виробництвом нових видів звукового обладнання та музичних інструментів і змішування ознак (властивостей) музичних стилів, додаванням нових засобів тембральної виразності в сучасній музиці та, як наслідок, виникненням нових стильових напрямів, нових звучань.

Музичне мистецтво як рушійний чинних відпочинку та дозвілля є фактором естетичного та психологічного розвантаження людей. Так, клубна культура, танці, театри, кіно, телебачення тощо та субкультурі молодіжні течії (рок-панк, емо тощо) спродукували виникнення (ресинтез) нових музичних стильових напрямів. Натомість нові звукові мистецькі технології, серед яких електронні та електроакустичні музичні інструменти, аналогове і цифрове звукове обладнання, виступають у якості додаткових засобів музичної виразності, тембро-темпоритмічними утворювачами нових форм звучання сучасної популярної музики. Своєю чергою, такий кроссмистецький синтез та дуалізм мистецтв із різними формами звукових технологій в ХХ столітті стає вирішальним для тембрології і темпоритму ХХІ століття.

Вирішальним для нашого дослідження стає природний взаємозв'язок музичного і танцювального мистецтв, які поєднуються культуроутворюючими темпоритмічними чинниками. Окрім того, релевантним вважаємо вплив ринкових попиту і пропозицій на розвиток музичного інструментарію та технологій звукозапису. Останній стає певним замкнутим циклом, який штовхає колесо прогресу звукових мистецьких технологій та сучасного музичного мистецтва. Саме тому доцільним у контексті аналізованої проблематики вважаємо виділення таких репрезентативних періодів: 1890-1930 рр., 1930-1950 рр., 1950-- 1980 рр., 1980--2000 рр., 2000 рр. і сучасність. Розглянемо кожний з вищезазначених періодів докладніше.

1890-1930 рр.

Кінець ХІХ та початок ХХ століття (1890--1930) позначені класичними формами музичного і танцювального мистецтва, механічним звукозаписом із перетворенням звукових коливань (рупор, мембрана, голка) в механічні, які фіксувались на поверхні певного носія (телеграфон, восковий валик і фонограф, потім -- грамофонна платівка). Танцювальне мистецтво представлене здебільшого бальними формами, такими як регтайм, чарлстон, танго (Вернон та Ірен Касл), фокстрот, джаз. Різновид танцю задавав темпоритмічну основу однойменним музичним напрямам (творам): до прикладу, 120-144 ударів за хвилину (далі - bpm), чарльстон міг виконуватись близько 200-220 bpm.

Поряд із класичними музичними формами та великими оркестровими складами невеликі акустичні колективи виконують популярні танцювальні мелодії (варто згадати про витоки джазу, Новий Орлеан (диксиленд) тощо). Так, 1920 роки позначені початком ери електричного звукозапису. З'являються перші електронні інструменти (терменвокс). В сфері танцювальних напрямів набувають популярності джаз, свінг, біг-бенд, бугі-вугі, а темпи тримаються в колі 140-200 bpm.

1930-1950 рр.

1930 роки позначаються першими електронними системами змішування, початком ери застосування мікшерних пультів, мікрофонів та акустичних систем. В листопаді 1931 року в Лондоні, в районі Сент-Джонс-Вуд компанією EMI відкривається студійний комплекс «Еббі- Роуд», де пізніше запишуться такі легендарні рок-групи, як The Beatles, Duran Duran, Mike Oldfield, The Shadows, Pink Floyd, Oasis, U2, Keane і Travis. На Кубі в той же час зароджується танцювальний напрям мамбо, який пізніше з'явиться в Америці в 1950-х роках.

В 1930-х на світ виникають перші електроакустичні гітари, а відповідно 1940-ві характеризуються початком рок музики: рок-н-рол та ритм-енд-блюз. 1940 роки позначаються інтеграцію технологій стерео звуку, які були започатковані у 1932 році А.Блюмлейном в студії звукозапису «Еббі-Роуд». В танцювальній культурі на той момент популярні такі танці, як рок- н-рол, джайв та твіст із темпами 160-190 bpm.

1950-1980 рр.

У 1950-60-х роках з'являються електронні синтезатори, драм-машини та автоматизація ритму, а також починається історія таких фірм, як Фендер та Маршал (комбопідсилювачі та електрогітари). В 1956 роках компанія RCA випускає в продаж перший великий аудіомікшер для студій звукозапису і радіо. В танцювальній та музичній сферах продовжують популярність такі напрями, як рок-н-ролл та джайв із темпами 160-190 bpm, а також стає популярним американське мамбо із темпами 188-204 bpm.

1960-ті роки починається епоха мінітюарізації технологій магнітного звукозапису, яка починається з касет. В музиці на перший план починають виходити хард-рок та напрями популярної музики, в основі аранжування яких синтезатори та електронні барабани - наслідок появи у 1950-х електронних синтезаторів та драм машин.

У 1960-х і 1970-х роках з'явилися різні танцювальні стилі: музика «Бітлз» (Д. Мартін, гітара Epiphone Les Paul тощо), «Мотаун» і диско. Темпи варіювалися залежно від конкретного танцювального стилю, проте диско танці, такі як хастл, зазвичай коливалися від 100 до 130 ударів на хвилину. Натомість зародження хіп-хоп культури, яка приходить з Ямайки у 1967 році та стверджується в кінці 1970-х, приносить із собою брейк-данс та інші стилі хіп-хоп танців.

У 1970-х також з'являються перші мікшери з вбудованими еквалайзерами, комутаторами та іншими функціями для змішування і обробки звуку, що в комбінуванні з монтажем магнітних, а пізніше цифрових фонограм, збільшує творчі можливості та звукотехнічні інструменти виразності звукорежисера.

1980-2000 рр.

В 1980-1990-х роках наступає ера цифрового (компакт-диск) та електронного звуку. Поява цифрового командного протоколу MIDI в комбінації з електронними та цифровими інструментами створила унікальні можливості переносу темпоритмічних та тембральних паттернів між різними музичними стилями, утворюючи нові напрями. Поширення електронної музики в цей період призвело до появи стилів, таких як: техно, хаус, грандж, рейв і транс. Танці в клубах і на рейвах стали популярними, і вони часто характеризувалися швидким темпом і рухами, відповідними електронній музиці. В танцювальній сфері побутують рейвінг, тектонік, хіп-хоп, брейкданс. Темпи в електронній танцювальній музиці можуть сильно відрізнятися але техно найчастіше знаходяться в діапазоні 120-140 BPM, тоді як транс може досягати більш високих темпів. R'n'B музика 1980-х включала в себе широкий діапазон темпів, від балад 70 bpm до 110-120 bpm для танцювальних R'n'B-композицій. Попмузика та диско могли варіюватись від 90 bpm до 130 bpm та вище.

Завдяки популяризації електронної музики з'являються клубні (Vogue, R&B, go-go тощо) та вуличні (хіп-хоп, брейк-данс тощо) танці. До прикладу, в своїй творчості Майкл Джексон актуалізував такі танці, як: класика, фанк, локінг, паппінг, степ, джаз і хіп-хоп тощо. Для вуличних танців притаманна імпровізація і взаємодія з глядачем та іншим танцівником.

Загалом, за цей період творчість і постійні пошуки таких музикантів та гуртів, як Бітлз, Д. Мартін, М. Джексон, Г. Ф. Караян (та інших відомих артистів) призводить до їх співпраці із фірмами виробниками та появи великих багатоканальних мікшерних пультів, магнітофонів, компакт-диску тощо. Процес розвитку звукових технологій стає невпинним.

У 1990-х роках в танцювальних мистецтвах з'явився новий джек-свінг (Нью-джек-свінг в музиці) і сучасний R'n'B. Темпи варіювалися, однак можна було знайти балади на 70-80 bpm, середньотемпові треки на 90-110 BPM і танцювальні R&B пісні на 100-120 bpm. В 2000-х домінують сучасний танець та електронна музика (EDM).

Сучасний танець - це широкий стиль, що зазнав впливу різних жанрів і не має певного темпу чи метру. Він охоплює широкий діапазон темпів, від повільних і ліричних до швидких і динамічних, залежно від хореографії. Натомість електронна танцювальна музика (EDM) включає різні стильові напрями з різними темпами. До прикладу, хаус-музика часто має темп близько 120-130 ударів на хвилину, тоді як драм-н-бейс може досягати 160-180 ударів на хвилину і більше. На музичному ринку набирають обертів популярності хіп-хоп та дабстеп.

Звукові технології на початку ХХІ століття здійснюють чергову цифрову революцію та рухаються в сторону мінітюарізації й зручності, здешевлення та доступності. Стрімко розвиваються інтернет, виникає мережевий формат передачі аудіо МР3, появляються музичні робочі станції, програмні синтезатори та семплери, МР3 плеєри (ейрпод), міні диски, а формат аудіо CD до 2010 років стабільно входить в наше життя.

Стилі електронної танцювальної музики трансформуються та отримують нове життя. Серед них: хаус (120-130 bpm), драм-н-басс (160-180 bpm). R'n'B-музика продовжує розвиватись, тембр аранжування ще знаходиться між старим напівакустичним форматом та майбутнім повністю електронним звучанням із звуками Roland-808, які в подальшому у 2010-х на перетині хіп-хопу та R'n'B народжують музичний стиль треп.

Темпи R'n'B в 2000-х охоплювали широкий спектр. Балади часто коливалися в межах 60-80 ударів на хвилину, середньотемпові треки - 90-110 ударів на хвилину, а швидші, більш оптимістичні R'n'B-пісні могли досягати 100-130 ударів на хвилину і більше. Також в нульові з'являються нові стилі танців, такі як контемпорарі, лірікал хіп-хоп та інші, які використовують сучасні музичні течії та хореографію.

2000 рр.

В 2000-2010 та 2020-ті роки бурхливий розвиток звукових комп'ютерних технологій відкриває нові простори творчості перед звукорежисером і музикантами. Швидкість, зручність, портативність, можливості оперативного виправлення проблем із виконанням, звукозаписом та аранжуванням, навіть виправлення окремих вад музичного балансу на рівні готової фонокомпозиції - все це піднімає сучасного музичного продюсера на рівень музиканта, співавтора, вторинного інтерпретатора музичного твору.

Сучасність.

Поява в 2020-х роках штучних нейронних мереж та технологій штучного інтелекту ще більше розкриває простори творчості та перекладає виконання рутинних технічних процесів на комп'ютерні системи. Однак не дивлячись на потужність сучасних мистецьких звукових технологій, широкого ринку звукового обладнання (попиту та пропозицій), як і в попередні століття, у людини залишається потреба у естетичному відпочинку, дозвіллі, пасивному та активному психологічному розвантаженні, проявах творчої особистості у різноманітних формах музичного та танцювального мистецтва, в яких тембр, темп, ритм є рушійною силою для емоційного сприйняття художніх мистецьких форм та образів.

Література

ретроспектива звуковий темпоритмічний

Kassing Gayle. History of Dance: An Interactive Arts Approach. Human Kinetics, 2007. 330 р.

Snoman Rick. Dance Music Manual. 3rd edition. Burlington, MA: Routledge, 2013. 536 р.

Appen Ralf von, Andre Doehring, і Allan F. Moore. Song Interpretation in 21st-Century Pop Music. Routledge, 2016. 341 р.

Boffone, Trevor. Renegades: Digital Dance Cultures from Dubsmash to TikTok. Oxford University Press, 2021. 193 p.

Лазарєв Сергій Георгійович. Електронна музика як соціокультурне явище (друга половина XX-початок XXI століть) : монографія. Nacional'na muzycna akademija Ukrainy imeni PI Caikovs'koho, 2019.

Черевко Катерина Петрівна. «Електронна музика як феномен культурно -цивілізаційних процесів ХХ - початку ХХІ століття (до питання методології аналізу).» Автореф. дис. канд. мистецтвознавства : 17.00.03, Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка, 2012, 20 c.

Размещено на Allbest.ru