Особливості лексики жіночих танців центральної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Особливості лексики жіночих танців центральної України

Порпилиця Олег Богданович, здобувач

«Сильні світу цього». Танець - єдине мистецтво, матеріалом якого слугуємо лише ми самі.

Історія українського танцю тривала, насичена емоціями і переживаннями багатьох поколінь нації. Українські пісні і танці славляться в цілому світі завдяки яскраво вираженому національному колориту, силі духу, емоційної насиченості, неповторності мелодії, ритму, рухів. Історія української хореографічної культури своїм корінням сягає сивої давнини, зокрема до щедрих багатств національного фольклору, що вражають жанровим розмаїттям, неповторністю рухів та композицій, до танцювально -пісенних весняних ігрищ та ліричних дівочих хороводів Київської Русі, до іскрометних героїчних танців відчайдушних козаків і масових видовищ-змагань Запорозької Січі, звідки беруть свій початок славнозвісні козачки, гопаки та патріотично войовнича танцювально-пантомімічна клятва запорожців на освячені зброї «Гонта», до самобутнього мистецтва безіменних танцюристів віртуозів українського театралізованого ансамблю «Па де козак», до народно -танцювальних комедійних інтермедій шкільного театру XVII-XVIII століть, до різноманітних балетних вистав та дивертисментів в кріпацьких театрах заможних 10 панських маєтків в останні третини XVIII - на початку XIX століть. Протягом всієї історії українського народу розвивався і збагачувався новими відтінками та настроями український народний танець. Ви знайдете в ньому все: м'який гумор, велич перемогу і героїзм боротьби, радість творчої праці і завзяту [2].

Україна - велика країна, і для кожної територіальної зони притаманні свої особливості народних танців. Східна Україна з культурної спадщини близька до Росії, Центральна більш самобутня, а найяскравішою «козацькою» культурою володіє Західна Україна. Відрізняються ці зони за темпом танців, особливостями кроків, стрибків і проходок. Сьогодні народне мистецтво України можна розділити на 4 зони за їх етнографічними особливостями. танець гопак театралізований ансамбль

І саме у Центральній Україні найпопулярніші танці - гопак, козачок, метелиця, повзунець, запорожці, ліричний дівочий танець. Великий вплив на формування тутешньої танцювальної культури надали культури Угорщини, Білорусії, Польщі.

Танець «Гопак» є візиткою України. Жіноча лексика:

кроки: простий танцювальний крок, перемінний крок, пружинний крок;

біг: бігунець, легкий біг, біг з підскоком, біг-жете;

тинок (падебаск): низький, середній, високий [3 ].

Також можна побачити в танці вихилястик:

«вихилястик» простий;

«вихилястик» з вигинанням ноги;

притупи та дрібушки, верьовочка, голубці доріжки (припадання);

доріжка проста;

доріжка плетена [3].

Важливо зазначити особливо в Жіночій лексиці українських танців це різноманітні жваві та повільні оберти, обертання та обертаси в яких дівчата показують красу та витонченість українського мистецтва хореографії.

Говорячи про українські танці, слід зазначити, що часто один і той же танець у різних місцевостях може мати різні назви. Наприклад, відомий нині український танець «Гопак» має інші назви: «Гоцак», «Козак», «Козачок», «Тропак» тощо. Танці отримують назви з різних причин. Наприклад, за якимось словом, що часто вживається у пісні, під яку танцюють: від пісні «Ой дівчина - горлиця» назвали танок «Горлицею». Те ж саме з назвою «Полька», що також походить від пісні, а не від того, що ніби він польський танець: він побутує в Україні та в деяких країнах Європи. В одній із таких пісень, яка є супроводом до танцю, зокрема співається: «Біда польку спокусила - пішла полька за русина...». Так отримали назви і деякі весільні танці: «Дудочка» («Діду, мій дударику...»), «Журавель» («Унадився журавель, журавель до бабиних конопель...»). Деякі танці називаються за місцевістю, де вони побутують: «Коломийка» (від м. Коломия), «Гуцулка» (від Гуцульщини), «Микули- чинка» (від с. Микуличин), «Лючинка» (від річки Лючинки), «Санжарівка» (від м. Санжари) [2].

Культурне багатство України - калейдоскоп народних танців, де за загальною назвою ховаються характерні регіональні відмінності: тропаки, гопаки, козачки, хуртовини, коломийки, в західних районах - свої польки, гуцулки, кадрилі та манера виконання. Наприклад, на Поліссі танцювальні кроки частіші, з прискоком, зовсім не схожі на вільні, «широкі» рухи в танцях степових районів України. Показовим в цьому відношенні є поліський танець «Крутняк» (від слів «крутитися», «крутитися»). Рухи танцю - не по одному колу, а по декількох, швидким дрібним кроком за годинниковою стрілкою. Саме в цьому полягає основна відмінність поліського варіанту гопака від херсонського. У Хмельницькому, Тернопільському, Дрогобицькому, Івано - Франківському регіонах поширені народні танці ігрового характеру, «що розповідають» про міжособистісні відносини: «Марина», «Микола», «Роман» тощо. На формування українських народних танців вплинули тією чи іншою мірою всі племена, народи, що брали участь в етногенезі. 50 Багато танців інших народів, які побутують в Україні, зазнають значних змін як в хореографічному, так і в музичному відношеннях. Зберігши попередню назву і загальні ознаки форми, вони поступово набувають рис національного українського народного танцювального мистецтва [1].

І саме теза «Сильні світу цього» можна охарактеризувати жіночий вклад в український танець, жіноча лексика передає всю силу і в цей час ніжність нашого народу.

Література

1. Історія українського народного танцю.

2. Конкурс розробок «Фантастична п'ятірка».

3. Український танець (самостійна робота).

Размещено на Allbest.ru