Інтерпретація флористичних мотивів у творчості Івана Марчука

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Інтерпретація флористичних мотивів у творчості Івана Марчука

Бутовська Олександра Володимирівна,

аспірантка

Флористичні мотиви є невід'ємною частиною творчості українських митців. Натхненні красою української природи художники активно використовують зображення квітів у своїх творах, спираючись на знання культури і символіки власного народу.

Важливим і цікавим аспектом є те, який сенс надають митці квітковим зображенням в той чи інший період творчості, як стилістично, а також змістовно вони використовують флористичні мотиви на етапі творчого пошуку і для допомоги у створенні більш глибших та змістовніших образів. Для багатьох українських художників саме квіткові мотиви є невід'ємним елементом створення та посилення образів.

Художники використовують флористичні мотиви у своїх творах іноді виключно як стилістичне рішення, кольорові плями, але часом вони вкладають у зображення квітів на полотні особливий або навіть суто особистий зміст. культура марчук символ флористичний ромашка

За допомогою інтерпретації флористичних символів з'являється можливість більш детально розглянути та зрозуміти творчість українських митців в цілому та їх окремих творів. Важливим є те, що зображення квітів у творах українських митців частіше за все обумовлене саме глибоким укоріненням та зверненням до традицій, обрядів, побуту власного народу.

Зважаючи на важливу роль, яку відіграють квіти в українській культурі, можна вважати використання флористичних мотивів і символів невід'ємною частиною культурної спадщини України. Стрімкий розвиток історичних подій сприяв постійним змінам саме в інтерпретації флористичної символіки.

П. М. Ямчук у своїй статті «Філософія саду у світовій та українській світоглядних традиціях» говорить про вагоме місце квітів у філософії та культурі українського народу. Автор відзначає, що квіти можуть вплинути на естетичне сприйняття та формування особистості [7, 94]. Аналізуючи слова науковця можемо зробити висновок, що квіти є вагомою частиною української мистецької культури.

Квіти були улюбленим мотивом для декоративних розписів у побуті українського селянства. Про це згадує науковиця М. Юр у своїй статті «Конструкція мотиву «квітки» в українських селянських розписах та безпредметному живописі 1910-1920-х років» [6, 63]. Також дослідниця прослідковує вплив саме квітки, як складової українського рослинного орнаменту, на творчість художників авангардистів [6, 60].

Часто в тих чи інших наукових дослідженнях можна зустріти трактування флористичних символів. Варто виокремити видання В. В. Жайворонока «Знаки української етнокультури: Словник-довідник». У своїй праці автор багато уваги приділяє саме дослідженню флористичної символіки в культурі України [1].

Український фольклор надзвичайно багатий та різноманітний. Виплеканий і збережений сільським середовищем, він є невичерпним натхненням для народних майстрів. Мистецтвознавець і дослідник українського фольклору О. С. Найден у своїй книзі «Міф. Фольклор. Форма. Образ» розмірковує над природою походження та функціями мистецтва у фольклорі, також не оминаючи тему символіки рослинного світу [3].

Говорячи про квіти в роботах сучасних митців не можливо оминути постать Івана Марчука. Іван Степанович часто звертається до квіткових символів, як до елементів формування образів в своїх окремих творах та навіть присвячує квітам четвертий цикл своє творчості «Цвітіння». У цьому циклі зібрані твори, в яких на передньому плані української природи виступає квітка («Свято білого цвітіння», 1974; «Цвітіння землю охопило», 1978 року; «Польовий букет», «Спогади про дитинство», 1979; «Білі маки», 1980; «Цвітуть хризантеми», «Літо», 1981; «Полум'я червоних маків», 1986). «Цвітіння» художник присвятив своєму дитинству - згадував сад та квіти, які росли біля хати [4, 15-16 ].

І.С. Марчук про свій цикл «Цвітіння» говорить: «Ця серія з'явилася у мене в далекому 1973 році. Власне, з квітів у дитинстві і почався художник Марчук. Вони розвивали мої фантазії і створювали ілюзію досконалості. Кожна квітка фантастична і неповторна. Вивчив їхні можливості як природних барвників. З них плів віночки дівчатам, коли ходив в поле. І от згадав своє дитинство, цей рай: капусту, коноплю, садок вишневий коло хати. І знову почав малювати квіти: реальні, нереальні, сюрреалістичні - все розмаїття. Це друга гілочка мого дерева. Дуже люблю волошки й ромашки, маки. Спробуйте їх перелічити в композиціях на моїх картинах!» [2, с. 39].

Теплі дитячі спогани, в яких квіти посідають далеко не останнє місце, художник несе протягом свого творчого шляху, користуючись ними при кожній нагоді. Колись побачену в дитинстві квітку рожевий кукіль, художник досі шукає, кожен раз перебуваючи за містом. «Я точно знаю, який він - це надзвичайна, магічна квітка. Скоро знайду», - запевняє художник, який у своїх чисельних роботах в образ квітки завжди вкладає глибокий зміст людських вражень і сподівань [5, 20].

Квіти для Марчука це символ гармонії у природі, швидкоплинності всього існуючого у світі. Зображуючи квіти майстер демонструє свою любов до природи, до своєї Батьківщини. Цікаво що квіти майже завжди доповнюють жіночі портрети, або навіть заповнюють їх тло («Скажи мені правду», 1997; «Соломія Павличко», 1981). Цікавий жіночій образ доповнений квітковими символами з'являється у творі «Пробудження». Жіночій майже іконографічний образ виринає із цупко сплетеного між собою гілля, разом із героїнею по всьому тлу проростають квіти ромашок і маку, а в правому верхньому куті ледь проглядаються обриси сонця. На голові у дівчини пов'язана жовто-блакитна стрічка. Створена в 1992 році, картина викликає символічну асоціацію з пробудженням України у зв'язку з прийняттям незалежності.

Ще одним важливим доказом того що квіти відіграють важливу роль у творчості Марчука, є автопортрет «Дихнула запахом земля» (1989 р.). Митець зображує себе лежачі в ромашковому полі, білі тендітні квіти немов проростаю скрізь нього, а руки ніжно тримають стебла. Таким чином за допомогою улюблених квітів свого дитинства, художник ніби виражає єднання з природою та рідною землею, демонструє глибокий зв'язок із природою та рідним краєм.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що флористичні символи є важливим компонентом виразної мови І. С. Марчука. Для майстра квіти стають символами гармонії в природі та відображають його національну ідентичність. Квіти в його творах стають символами української культури і природи.

Флористичні символи в українському мистецтві глибоко впливають на формування образів та сприйняття мистецтва, що підкреслює їх важливість в культурному контексті країни. Флористична символіка в українському образотворчому мистецтві продовжує жити і еволюціонувати, залишаючись важливою складовою культурної спадщини України.

Літератури

1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 703 с.

2. Коломійченко В. Нотатки з життєвого щоденника. Іван Марчук про себе і свою творчість, VENTS Magazine №6, 11/ ред. О. Колодій. Київ, 2020. С.39.

3. Найден О.С. Міф. Фольклор. Форма. Образ. Київ : Олег Філюк, 2016, 317 с.: іл

4. Чижик Т. П. Голос моєї душі: Початок становлення Івана Марчука як всесвітньо визнаного майстра: дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» Київ, 2021. 78 с.

5. Шоріна А. Український геній Марчук : історії. Київ : COOP Media, 2016. 150 с: іл.

6. Юр М. Конструкція мотиву «Квітки» в українських селянських розписах та безпредметному живописі 1910 - 1920-х років. Мистецтвознавство України: збірник наукових праць. Київ : Акад. мистецтв України ; Ін-т проблем сучасного мистецтва, 2008. Вип. 9. С. 60-68.

7. Ямчук П.М. Філософія саду в світовій та українській світоглядних традиціях. Філософські обрії. 2013. Вип. 30. С. 89-97

Размещено на Allbest.ru