Конферанс та його структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конферанс та його структура

Матушенко Валерій Борисович

професор кафедри режисури та акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець, професор НАКККіМ, доцент, доктор філософії, кандидат культурології, заслужений працівник культури України

м. Київ, Україна

У сучасному глобальному світі перед продюсерами стоїть дуже багато серйозних завдань, серед яких одним з найважливіших є завдання - професійно розбиратися на рівні режисера та актора-ведучого в тонкощах проведення масово-розважальних заходів, урочистих подіях, концертах, шоу-програмах, корпоративах та інших програмах для того, щоб якісно і чітко їх продюсувати. В цьому контексті розглянемо дуже яскраву частину розмовного жанру - конферанс та його структуру.

Конферансьє (від фр. conference - доповідач) - естрадний артист, який оголошує концертні номери й виступає в паузах між ними. Мистецтво конферанса вимагає від виконавця дотепності, таланту, імпровізації, вміння розмовляти з аудиторією. Завдання конферансьє - зв'язати виступи різноманітних артистів в єдине дійство. Вперше конферансьє з'явились в 60-ті роки XIX ст. у парижських кафе-шантанах, вар'єте й кабаре. У Російській імперії перші професійні конферансьє з'явились в 1910-х роках.

Відомі російські та радянські конферансьє: Микита Баліев (театр мініатюр «Летуча миша»), Костянтин Гібшман, Олексій Алексеєв (театри мініатюр Одеси, Києва та інших міст), Олександр Менделевич, Олександр Глинський, Микола Смирнов-Сокольський, Едуард Смольний, Михайло Гаркаві, Аркадій Райкін, Петро Муравський, Борис Брунов, Олег Мілявський, Роман Ткачук, Тімур Магомедов, Андрій Васильєв, Святослав Белза, Зіновій Гердт.

Найвідоміші українські ведучі-конферансьє: Тарапунька (Юрій Тимошенко) і Штепсель (Юхим Березін), Роман Карцев та Віктор Ільченко, Андрій Сова, Анатолій Паламаренко, Богдан Бенюк, Володимир Моїсеєнко, Володимир Данилець, Володимир Зеленський, Євген Кошевий та ін.

Конферанс - один із сегментів роботи ведучого. Конферансьє веде розважальні та ігрові програми. Це можуть бути концерти, вечори відпочинку, розважальні заходи, шоу-програми та інше. На відміну від нього, діапазон роботи ведучого набагато ширший.

Наприклад, крім вище перерахованого ведучий проводить академічні концерти, фестивалі, конкурси, виставки, телевізійні програми, радіопередачі, вуличні масові свята, Новорічні свята, ювілеї, корпоративи, дні народження, дитячі свята, спортивні змагання, коментує футбольні, хокейні, баскетбольні та інші матчі, веде весільні свята, супроводжує відкриття шкіл, музеїв, мостів, Палаців культури та спорту, вернісажів, працює на телебаченні, радіо, на ютуб-каналах веде ще багато чого іншого. Тобто, є дуже багато творчої роботи, яку виконує саме ведучий і не може виконати конферансьє за своїм статусом та функціями.

Нині прості люди в містах та селах, купують білети, витрачають чималі гроші й знаходять час для того, щоб прийти на концерт, фестиваль, свято. Вони готові для спілкування з ведучим чи конферансьє. Вони прагнуть отримати позитивні емоції від цього заходу. На концерт приходять люди з різним життєвим досвідом, настроєм, статками і деякі з них можуть витратити останні 100 гривень зі своєї зарплати чи пенсії на цей урочистий захід. І все це повинен розуміти ведучий перед початком концерту чи масового свята.

І залежно від сказаного, конферансьє має абстрагуватися від реалій сьогодення, налаштуватися сам та настроїти зал тільки на створення позитивних емоцій. Тобто, він повинен відчувати загальний настрій глядачів та створити доброзичливу атмосферу спілкування саме на цьому конкретному концерті. І створити атмосферу в залі треба ведучому з першої хвилини свята, зі свого першого виходу на сцену та першого вітання з глядачем. Інакше буде важко встановити контакт з аудиторією. Це для ведучого-конферансьє вкрай необхідно. А глядач, тим часом, все бачить та на усе звертає увагу : як ведучий виходить на сцену, як тримає себе, як він одягнений, яка хода, як тримає осанку, як дивиться в зал, як розмовляє, чи є впевненість у його діях, чи правильний темпоритм в його кожному реченні та чи буде смішно від його жартів?

Все це дуже важливо знати та пам'ятати професійному ведучому.

А якщо все наведене майстерно виходить у ведучого, то це зумовлює глядача відчути прихильність з перших хвилин свята до ведучого, чекати на кожний вихід артиста на сцену, заворожено слухати усі його репліки, репризи і натхненно аплодувати, кричати та вскакувати зі своїх місць в пориві щастя, радості й задоволення.

Ведучий повинен знайти своє місце на сцені, бажано виходити кожного разу на сцену із-за тих самих лаштунків для того, щоб глядач відчував і знав, що саме цей ведучий хазяїн сцени, у нього все під контролем, він правильно вибудовує й веде концерт, він знає якість кожного номера, можливості кожного артиста і тоді в уяві глядачів створюється образ ведучого як майстра своєї справи, без якого не зміг би відбутися даний концерт. Крім того, конферансьє коментує окремі номери, допомагає публіці розібратися в стилі, майстерності того чи іншого виконавця, значною мірою об'єднує естрадну програму. Звичайно, поведінка конферансьє на сцені і текст його реприз, гуморесок та реплік мають комедійний характер.

Отже, головне завдання, яке ставить перед конферансьє режисер, це - якісно та професійно робити оголошення концертних номерів зі своїм коментарем, виступати перед чисельною публікою в проміжках між концертними номерами, розігрівати глядачів жартами, кумедними історіями, анекдотами, дотепами, гуморесками, частівками та ін. Сучасному конферансьє бажано мати свій власний концертний номер для того, наприклад, коли запізнюється на концерт той чи інший актор, то є час, можливість і нагода свій номер продемонструвати, щоб глядач і не відчув, що в концерті сталася якась пауза чи затримка.

Найвищий ступінь майстерності ведучого і конферансьє полягає якраз в тому, щоб мати в своєму арсеналі дуже багато історій, жартів, анекдотів, які можна вставити як зв'язок в ту чи іншу ситуацію, форс- мажор, які можуть виникнути під час концертів, фестивалів, шоу-програм, масових свят та інших заходів на сцені. Це і є найвищий прояв імпровізації ведучого чи конферансьє.

Естрада знає не тільки сольний, а й парний конферанс. Як розвивається спілкування з глядачем двох співрозмовників, що одночасно знаходяться на сцені? Цей контакт можна охарактеризувати, як розмова двох артистів «на людях». Остання обставина говорить не про незалежність від навколишнього оточення, а про залежність від глядачів, що беруть участь, хоча й безмовно, в усіх діалогах. Логіка цього дійства полягає в тому, що двоє виходять на естраду не для розмови один з одним, а для безпосереднього звернення до глядача від імені двох осіб. конферанс концерт розважальний

Як і в сольному конферансі, налагоджується контакт: сцена - глядач. Але виникає невдовзі після цього через відмінності характерів ведучих конфлікт, який переміщує центр спілкування на естраду. При цьому, конфліктуючі сторони ні на хвилину не забувають про свою первинну задачу - спілкування із залом. Це тягне за собою апелювання до глядача в гострих моментах спору, запрошення його до участі в ньому, прямого відбору прихильників кожним із сперечальників.

Публічний конфлікт має свої корені в народному майданному театрі, у ляльковому театрі Петрушки, але на естраді він придбав нові риси. Якщо вдивитися в дії конферансьє Л. Мірова, який виступав в парі з М. Новицьким, то неважко побачити, що він або грає в «масці» свого сатиричного персонажа, або миттєво виходить з неї, перетворюючись на іншого, повсякденного Мірова, який демонстрував свою оцінку персонажа, то ставлення до нього, яке являє собою і ставлення залу і тому ріднить артиста з глядачем. Перед нами не що інше, як реалізація методу відчуження, надзвичайно органічного для парного конферансу, яка більшою мірою визначає його успіх.

Початковий контакт - конфлікт двох конферансьє між собою практично виправданий веденням ними програми концерту. Якщо зняти саме цю умову створення штучного конфлікту в концерті, то артисти перетворяться на комедійну пару, занурену в обставини естрадної сценки, або скетчу. Однак контакт з глядачем, як уже говорилося, зберігається і в цьому випадку, але набуває особливого характеру. Його визначають гостро характерні риси постійного сатиричного персонажа, які подаються, приміром, М. Мироновою.

Пізнаваність цього персонажу послідовно розвивається його характером, зближує його з цирковим, клоунським персонажем. Велика ступінь ексцентричності не порушує цієї принципової подібності. Життя цього персонажа претендує на сталість. Але трупа А. Райкіна, М. Миронова і А. Менакер, Р. Карцев і В. Ільченко могли створювати самостійні сценки на зразок театральних. У них відсутній безпосередній контакт з глядачем. У цьому випадку перед нами театр естрадних мініатюр. Чому естрадних? Та тому, що така комедійна сценка, скетч носить риси сконцентрованості подій, реакцій, прояву характеру, що відрізняють дії від справжнього життєвого епізоду. Це не тільки посилює характерність, а й підкреслює, що скетч - це не саме життя, а показ її в загостреній сценічної манері.

Методика показу звернення до споживача від особи показує, що такий момент є в скетчі, але це не обов'язково прямий вияв свого справжнього позасценічного «я». Досить дати зрозуміти, що це «я» існує як би за кадром, а «в кадрі» - згущене для більшого ефекту дії.

Підсумовуючи вищесказане, можна дійти висновку з повною впевненістю, що конферанс - це дуже важлива частина роботи професійного ведучого, його гумористично-розмовна царина. Конферансьє працює виключно на концертах, розважальних заходах, на інших урочистостях (день народження, ювілей, випускний вечір, хрестини та ін.) працює ведучий, а весілля веде ведучий-тамада. І всі ці види творчості вимагають від ведучих-конферансьє професійної акторської майстерності, сценічної мови, чудової дикції, артикуляції, правильного дихання, сили та подачі голосу, пластики рухів, жестів, психологічної впевненості, кладезю жартів, анекдотів і чудової імпровізації. І тому, сучасним продюсерам треба дуже багато знати про тонкощі в роботі ведучого і конферансьє.

Використані джерела

1. Матушенко В. Б. Мистецтво ведучого та конферанс / Навчально - методичний комплекс дисципліни для студентів спеціалізації «Режисер театралізованих видовищ та шоу-програм». Київ : НАКККіМ, 2014. 76 с.

Размещено на Allbest.ru