Використання цифрових технологій у сфері культури

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет культури і мистецтв

Використання цифрових технологій у сфері культури

Биркович Тетяна Іванівна,

доктор наук з державного управління, професор,

Використання цифрових технологій у сфері культури є одним з важливих чинників збереження та розвитку сфери культури України. Ці процеси є надзвичайно є важливими та повинні бути впровадженні в реалізацію політики державного управління сфери культури. Саме цифровізація вмісту бібліотек, музеїв, архівів, архітектурних будівель (церкви, монастирі, замки, палаци та інші культурні та архітектурні пам'ятники) дозволяє зберегти культурне надбання українського народу, яке може бути пошкоджене, а в деяких випадках вже зруйноване або повністю знищене внаслідок повномасштабного вторгнення російським агресором на територію України. Цифровізація сфери культури може зберегти ідентичність української нації, яку країна-агресор намагається знищити вже багато разів, і яка є фундаментом державотворення будь-якої нації.

Так, Михайло Кулиняк у своєму дослідженні зазначає, що «цифровізація у сфері культури використовується, по-перше, у процесах вивчення, збереження, створення, поширення та споживання культурних цінностей та культурних благ, тобто безпосередньо в культурній діяльності. По-друге, застосування цифрових технологій ефективно може використовуватися з метою вдосконалення організаційно-економічних і фінансово-господарських процесів у діяльності організацій культури. По-третє, створюються спеціалізовані інформаційні системи, що дозволяють вести державний облік об'єктів культури та культурних цінностей» [1, 219].

Сьогодні цифрові технології дають змогу створювати нові інноваційні підходи в збереження та розвитку сфери культури України. Про що у своєму дослідженні підкреслюють

О.Баркова та І. Кульчицький, а саме: «у процесі реалізації світових проєктів з цифровізації спадщини розвивається їх ІТ-складова. Наочно цей розвиток відображають нормативно-технологічні розробки, приклади яких будуть надані далі, та які стосуються програмно-технологічної складової інформаційних систем на рівні даних. Це саме та складова ІТ, яка є предметною сферою спадщини і безпосередньою зоною перетину робіт з фахівцями від культури як замовниками (споживачами) інформаційних систем. Інфраструктурна, апаратна та, власне, програмна складова з боку інформаційних систем є «зоною фахової відповідальності» ІТ-фахівців, а також «організаційної відповідальності» - управлінців від культури» [2, 199]. Тобто застосування цифрових технологій в організаційно-економічній та фінансово-господарській діяльності організацій сфери культури дозволяє здійснювати облік відвідувачів закладів культури, вести електронний продаж квитків, проводити різні соціологічні опитування та маркетингові дослідження в режимі віддаленого доступу, а також порівняльну незалежну оцінку якості надання послуг.

Зокрема, О. Баркова та І. Кульчицький зазначають, що «цифрова євроінтеграція України є складовою національного вектора розвитку та ідентифікації України за умов глобалізації цифрових технологій, пов'язаних зі збереженням у цифровому середовищі історичної, культурної спадщини й наукового надбання та організації доступу до оцифрованого контенту (технологій оцифровування). Складові елементи розвитку національного цифрового контенту: комплексний розвиток цифрових технологій у секторах культури, науки, освіти та в системі страхового фонду документації України з підтримкою обладнання, технологій, програмного продукту, цифрового контенту; інформаційно-ресурсна та технологічна консолідація інформаційних виробництв та архівів наукових і виробничих установ, навчальних закладів та установ пам'яті, що зберігають національний контент бібліотек, архівів, музеїв; формування інформаційно-комунікаційної і технологічної інфраструктури національного цифрового ресурсу за розподіленим (федеративним) принципом на базі систем і ресурсів інформаційних виробництв, фондів та архівів із залученням систем і аутсорсингу національних IT- розробників та інтеграторів [2, 206].

Отже, використання цифрових технологій активно перетворює всю систему суспільного устрою, і сфера культури винятком не є. Сам процес цифровізації є чинником збереження ідентичності української нації, що дозволить змінити не лише формат залучення до культурних цінностей, а й надасть можливість набути абсолютно нового досвіду взаємодії з культурним контентом. При цьому, на думку ряду дослідників, такий цифровий досвід не другорядний, менш справжній або є замінником реального досвіду.

Варто також зазначити, що на сьогодні відсутній комплексний проєкт з вивчення та збереження культурних цінностей в Україні на основі нових інформаційних технологій. Це свідчить про серйозне відставання вітчизняних інформаційних технологій та відсутність необхідного обладнання, програмного забезпечення та власне самого контенту, які потрібні для масштабного розгортання процесів цифровізації у сфері культури. Всі зазначені проблемні питання вказують на низьку якість управлінських рішень в зазначеній сфері.

цифровізація бібліотека музей архів культурний

Література

1. Кулиняк М. А. Цифрова культурна спадщина як феномен цифрової культури. Культурологічний альманах. 2022. № 3. С. 218-227. URL: https://doi.Org/10.31392/cult.alm.2022.3.28 (дата звернення: 25.04.2023).

2. Barkova O., Kulchytskyi I. Європейський та український досвід використання цифрових технологій у сфері культури. Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. 2019. № 2. С. 193-223. URL: https://doi.org/10.31866/2617-796x.2.2.2019.187733 (дата звернення: 25.04.2023).

Размещено на Allbest.ru