Аспекти трансформації мистецьких стилів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аспекти трансформації мистецьких стилів

Гацелюк Віктор Олександрович,

аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Проблематика трансформаційних процесів у культурно-мистецькі площині є актуальною в науковому середовищі лише за умов наявності чітко окреслених стильових тенденцій, що сформувалися на базі кардинальних художніх ідей. Природа цих тенденцій відрізняється абсолютно новими філософськими концепціями, а їх характер є вкрай прогресивним [3, 257].

Значимість таких тенденцій, як правило, оцінюють за ступенем їх мистецького потенціалу. Крім цього, супроводжувальними факторами трансформаційних процесів у мистецтві загалом, а також у конкретному виді мистецтва зокрема постають і випливають на перший план різноманітні тяжіння до синкретизму, уніфікації та гармонізації. Вони стосуються всіх новоутворених мистецьких явищ і стильових напрямів певного культурного ареалу [1, 138]. Отже, причиною та рушійною силою глобальних трансформаційних процесів, пов'язаних так чи інакше зі стильовою парадигмою художнього образу, залишається контрастний антагонізм новоутворених мистецько-філософських ідей до загального (декілька разів переосмисленого) культурно-мистецького й історичного досвіду людства. На підтвердження цих умовиводів можна додати цивілізаційну особливість будь-якого суспільного досвіду (соціального, правового, політичного, історичного чи духовного): цей досвід неодмінно набуває статусу нематеріальних цінностей людства [2, 391]. Це, відповідно, породжує всі підстави, щоби відносити й мистецький досвід до категорії нематеріальних цінностей. Тому зрозумілим постає непереборне прагнення постати невід'ємною частиною цінностей, яке закладене у всіх, без винятку, художньо-образних ідеях та стильових напрямах. Окресливши коротко принципи генерування, формування та перебігу трансформаційних процесів у мистецтві, можемо безпосередньо перейти до вивчення аспектів трансформації мистецьких стилів у їх загальному значенні.

Будь-який трансформаційний процес спричинює відсутність початкової та кінцевої позицій [1, 115]. За таких обставин допустимий лише умовний поділ на окремі епізоди, що являють собою предмет вивчення, явище або інший науковий інтерес. Передусім такий розподіл пов'язаний із динамічною природою і безперебійним характером таких процесів. Обов'язковою умовою протікання трансформаційних процесів у стильовій площині мистецтва є зміна естетичних орієнтирів. Вона дає змогу задіяти певні механізми адаптації та інтеграції новоутвореного стилю до загального (попереднього) мистецького досвіду [3, 151].

Шлях, який долає напрям мистецтва від початкового авторського стилю до хрестоматійної його форми, і є основою та ядром трансформаційного процесу. Шлях цей може тривати до певних кількісно-якісних змін напряму, а може тривати нескінченно, поступово сповільнюючись або зменшуючи свої масштаби. Також на цьому шляху трансформаційні процеси яскраво демонструють свою багатоступеневість і розгалуженість. Причиною такого складного перебігу є неодноразова суттєва зміна естетичних орієнтирів під час конкретного епізоду адаптації нового стилю до загальної стильової системи. Це відображається на таких властивостях творів або сценічних постановок, як: поліфонія смислів і схильність до різноманітних інтерпретацій та реплік, кожна з яких несе в собі відокремлену художньо- образну ідею з відбитком чергової зміни естетичних орієнтирів та наскрізного наративу мистецького продукту [2, 225].

На прикладі пластичних видів мистецтва, досліджуючи властивості танцювальної взаємодії та стильових аспектів, О. Плахотнюк зазначає: «Однією з основних світоглядних властивостей танцю є швидко і досконало реагувати на всі суспільно-політичні та історичні процеси розвитку суспільства. Відображання катаклізмів, криз та скачки економічного розвитку, філігранно віддзеркалює трагедію війн та емоції її завершення від перемоги до поразки. Постійно розвивається, формує нові зразки, напрями і цілі, самодостатні види та напрями сучасного танцювального мистецтва» [5, 162]. мистецтво стильовий трансформаційний культура

Отже, сукупність інтерпретацій та реплік, що апелюють до первинного твору мистецтва (образотворчого, сценічного, концептуального чи будь-якого іншого), являє собою маркери трансформаційної карти окремого напряму, розташування яких (у стильовій площині) дає змогу вичерпно й точно охарактеризувати ті чи інші переміни, що відбуваються всередині новоутворених стилів і напрямів.

Така методологія здатна визначити не тільки ступінь інтегрованості авторського стилю в загальномистецьку парадигму цінностей на основі культурного досвіду, а й напрями та інтенсивність усіх наявних векторів стильового перевтілення під впливом нових історично- культурних викликів, смислових наративів та зміненої естетичної зорієнтованості споживача мистецьких продуктів у часі більш прогресивної стильової епохи [1, 109].

Беззаперечним є факт перебування сучасного етапу розвитку мистецтва в умовних межах епохи постмодернізму. Відомо, що ця епоха відрізняється від попередніх передусім відсутністю авторитету стильового канону. Вона не вкладається в налагоджену століттями систему попередніх мистецьких та філософських категорій. Як і всі решта епохи стилю, вона є результатом пошуку нових шляхів філософсько-мистецької думки цивілізованого людства з високим ступенем соціалізації суспільства [2, 350].

Проте причиною її винятковості є принципова концептуальна відмова від порівняльної градації серед решти стильових епох, а також вихід за межі утвореної системи цінностей, сформованих попереднім культурним досвідом. Іншими словами, нова постмодерністська парадигма позиціонує себе як сфера стильових напрямів у мистецтві, що абсолютно не залежна від укладеної та розвинутої системи культурних цінностей. При цьому передбачена можливість доповнювати та збагачувати зазначену систему набутих цінностей [7, 307].

У таких умовах інтеграційні аспекти стильових трансформацій не будуть мати великого значення для адекватного розуміння всієї карти в процесі перевтілення мистецького напряму. Проте з часом, коли відбудеться чергова зміна естетичних орієнтирів, смислових наративів мистецьких продуктів епохи постмодернізму та зміщення вподобань споживачів на стильовій площині (що є закономірністю в процесах розвитку мистецтва), постане очевидним факт розширення сфери стильових напрямів, що призведе до остаточного поглинання і такої позасистемної «незалежної надбудови», як постмодернізм [7, 308].

Відповідно до вказаного вище, стає зрозумілою природа і характер трансформації мистецьких стилів. У хронологічному та послідовному розуміннях мистецька трансформація є безперебійним та суцільним процесом, що може тривати необмежену кількість часу та поширюватися на всі щаблі перевтілення стильового напряму. Є певні фактори, які засвідчують наявність трансформації стилю, а також характеризують її динаміку: зміна естетичних орієнтирів у межах конкретної стильової доби, поява нових смислових наративів у численних інтерпретаціях та репліках мистецького продукту, ступінь інтегрованості нових стилів у наявну систему культурних цінностей. Водночас стають очевидними тяжіння мистецьких напрямів, що перебувають під впливом трансформації, до уніфікованості та до нових споживчих (глядацьких) вподобань публіки. Крім цього, основою і ядром трансформаційного процесу в мистецьких стилях є сам шлях, що долає той чи інший напрям мистецтва, - від кристалізації початкового авторського стилю до хрестоматійної його форми в системі культурних цінностей цивілізованого людства.

Література

1. Дем'янчук А. Історія та синтез мистецтв : навч.-метод. посібник для студентів з галузі знань : 02 Культура і мистецтво. Львів : кафедра режисури та хореографії ЛНУ ім. Івана Франка, 2018. 288 с.

2. Культурологія : енциклопедичний словник / М. Альчук, Ф. Бацевич, І. Бойко; за ред. д-ра філос. наук, проф. В. Мельника. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 508 с.

3. Опанасюк О. Інтекціональність у просторі культури: мистецтвознавчий, культурологічний та філософські аспекти. Київ : Аура Букс, 2018. 472 с.

4. Плахотнюк О. Синтез мистецтва джаз-танцю і живопису: спорідненість, взаємовплив. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 32. Львів : ЛНАМ, 2017. С. 115-120.

5. Плахотнюк О. А. Світосприйняття джаз-танцю в мистецькому просторі сучасності. Baltic Journal of Legal and Social Sciences. 2022. № 2. C. 157-162. URL: https://doi.org/10.30525/2592-8813-2022- 2-26 URL: http://baltijapublishing.lv/index.php/bjlss/article/view/1858/1874 (дата звернення: 08.05.2023).

6. Plakhotnyuk О. Congress of the UNESCO international dance council in Lviv: significance and concept. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : науковий журнал. Київ : Міленіум, 2018. № 2. С. 258-263. URL: https://nakkkim.edu.ua/images/vidannya/Visnyk_NAKKKiM/ Visnyk_2_2018.pdf (дата звернення: 08.05.2023).

7. Yakymova O. Interpretation of philosophical and aesthetic ideas of modernism in the monumental painting of eastern Halychyna in the first of the XX-th c. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів : ЛНАМ, 2015. Вип. 27. Р. 306-309.

Размещено на Allbest.ru