Принципи образотворення в українському гобелені ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ

ПРИНЦИПИ ОБРАЗОТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ГОБЕЛЕНІ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Вікторія Дутка кандидат мистецтвознавства, доцент,

професор кафедри декоративного мистецтва,

Дарія Віксевич здобувач вищої освіти за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» GC «Магістр»

Анотація

Стаття розглядає принципи образотворення в мистецтві українського гобелену, зосереджуючись на періоді від ХХ до початку ХХІ століття. У роботі досліджуються художні та стилістичні рішення, характерні для українського гобелену протягом цього періоду. Розглянуто технічні засоби та символіка образотворчих мотивів, які впливали на розвиток цього виду мистецтва.

Стаття аналізує різноманітні техніки та матеріали, які використовувалися в гобеленовому мистецтві. Автори досліджують основні тенденції у створенні гобеленових творів українських художників. Приділено увагу специфіці використання кольорів, текстур та композиційних рішень під час процесів образотворення.

Стаття є актуальною для виявлення значення гобелену як унікального мистецького явища української культури та виявляє його роль у формуванні нематеріальних цінностей національного духовного спадку українського народу.

Ключові слова: український гобелен, мистецтво, образотворення, стилістичні рішення, техніки, матеріали, символіка, композиція, кольори, текстура, художники, національна культура, нематеріальні цінності, духовний спадок.

Annotation

Title (in English): Principles of image making in Ukrainian tapestry XX - early XXI century Summary. The article considers the principles of image formation in the art of Ukrainian tapestry, focusing on the period from the 20th to the beginning of the 21st century. The work explores the artistic and stylistic solutions characteristic of Ukrainian tapestry during this period. The technical means and symbolism of pictorial motifs that influenced the development of this type of art are considered.

The article analyzes the various techniques and materials used in tapestry art. The authors investigate the main trends in the creation of tapestry works by Ukrainian artists. Attention is paid to the specifics of the use of colors, textures and compositional solutions during image creation processes.

The article is relevant for identifying the importance of the tapestry as a unique artistic phenomenon of Ukrainian culture and reveals its role in the formation of intangible values of the national spiritual heritage of the Ukrainian people.

Keywords: Ukrainian tapestry, art, imagery, stylistic solutions, techniques, materials, symbolism, composition, colors, texture, artists, national culture, intangible values, spiritual heritage.

Виклад основного матеріалу

Чимало вітчизняних науковців досліджували народний та професійний текстиль України.

їх праці мають важливе значення для формування та розвитку художньо - стильових рис цього мистецького явища. Адже ґрунтовний аналіз та окреслення існуючих тенденцій у народному та професійному текстилі України впливають на освітні програми навчальних закладів та проблематику мистецьких акцій, на яких презентуються доробки народних майстрів та професійних художників.

Тому знайомство з науковими працями за темою дає підстави зробити висновки, узагальнення щодо генези виникнення та етапів розвитку міні текстилю, як вагомої складової українського художнього текстилю.

Великий вклад у дослідження народних тканин карпатського регіону зробила доктор мистецтвознавства Олена Никорак у роботі «Сучасні художні тканини Українських Карпат» (1988) [1] досліджує художні тканини інтер'єрного призначення, виконані майстрами карпатського регіону. У праці подається характеристика композицій килимових орнаментів та особливості їхнього колористичного вирішення.

Крім цього, у праці «Українська народна тканина XIX-XX ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 1. Інтер'єрні тканини (за матеріалами західних областей України)» [2] О. Никорак аналізує художню тканину, як складову багатогранної культури українського народу, її застосування для виготовлення одягу, оздоблення житла, храмів, тощо. У роботі визначені локальні осередки художнього ткацтва, досліджені характерні риси декору інтер'єрних тканин та підкреслено роль і значення тканин у традиційних обрядах.

У 1920-1930-их рр. розпочалося формування київської школи художнього текстилю, що сприяло написанню наукових статей щодо цього різновиду декоративно-прикладного мистецтва. Розглядає проблематику розвитку вітчизняного ткацтва художник, дослідник і педагог С. Колос, він вперше використав нову схему для створення тематичного килима-гобелена, у якому поєднав сюжетні зображення та народні мотиви і традиційні кольори, що знайшло відображення в роботах «Птах і песик» (1923), «Щедрівка» (1924) [3].

Мистецтво виготовлення гобелена на початку 1970-их рр. набуває активного розвитку. Мистецтвознавці цього періоду найчастіше характеризують гобелен у його поєднанні з інтер'єром приміщень. Саме за цим принципом здійснює дослідження художник і мистецтвознавець Л. Жоголь у праці «Декоративне мистецтво в інтер'єрі житла» (1973) [4].

Розвиток радянського гобелену ми можемо побачити в альбомі В. Савицької «Современный советский гобелен» [5]. У цій праці вміщено перелік художників, наукових джерел, мистецьких творів художників СРСР, які були представлені на республіканських та всесоюзних виставках у 19661977 рр.

Провідною у дослідженні українського гобелена О. Ямборко 1960-1990их рр. У дисертації «Гобелен у контексті українського образотворчого мистецтва 1960-1990-их рр.» (2008) [6] уперше було здійснено детальне дослідження щодо співставлення та взаємовпливів образотворчого та декоративного мистецтва. Найбільшу увагу О. Ямборко зосереджує на другій половині ХХ ст. - періоді, який до того часу не було детально досліджено.

У праці проаналізовано гобелени, виконані сучасними художниками, та наведено порівняльний аналіз цих робіт та творів другої половини ХХ ст. Найбільшу увагу приділено асоціативним гобеленам молодих митців (О. Риботицької, Т. Ядчук-Богомазової, Н. Пікуш, В. Ганкевич, Л. КвасниціАмбіцької), роботи яких передусім вирізняє колір.

Дослідниця підкреслює, що джерелом натхнення для них у першу чергу було народне мистецтво - килимарство, ліжникарство. О. Ямборко також детально досліджує асоціативний напрям у мистецтві гобелену, розвиток якого на новому етапі зумовлений зміною мистецького покоління, яке сьогодні представляє український художній текстиль («Асоціативний напрям», як етап модернізації українського гобелена 1980-1990-х років» (2008)) [7].

Так відомий мистецтвознавець Зоя Чегусова в роботі «Роль символізму, знака, міфу в професійному декоративному мистецтві України на межі ХХ-ХХІ ст.» (2010) [8] досліджує особливості давніх символів різних епох та вплив львівської школи текстилю на розвиток багатьох українських митців цієї галузі.

У вступній статті «Трансформація образу в декоративному мистецтві України кінця ХХ століття» до альбому «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» [9] З. Чегусова закликає суспільство по-новому сприймати процеси, що відбуваються в національному та світовому мистецтві. В цьому виданні вперше було розміщено детальний аналіз змін, які відбулися в національному мистецтві у 1980-1990-их рр. У вступній статті автор висвітлила творчість українських митців на тлі європейського художнього процесу та сучасних змін у декоративному мистецтві.

З. Чегусова у публікації «Мистецтво авангарду як чинник становлення професійного художнього текстилю України кінця ХХ - початку ХХІ століття» (2008) [10] визначає основні мистецькі течії європейського модернізму та аналізує їх вплив на розвиток художнього текстилю України кінця ХХ - початку ХХІ ст. У праці наведений ґрунтовний аналіз гобеленів і текстильних панно таких митців з різних регіонів України, як: О. Риботицька, Т. Печенюк, О. Ковач, О. Маріно, Л. Квасниці, Л. Борисенко.

В. Андріяшко у своїх дослідженнях висвітлює розвиток київського гобелену 1950-1970-их рр.. Він здійснює аналіз композиційних особливостей текстильних робіт, які виконувалися для виставок, а також на замовлення для оздоблення інтер'єру [11].

З. Чегусова у книзі «Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю» (1997) [12] розкриває біографічні відомості про київську художницю, яка прославилась як майстер художнього текстилю та гобелену. Саме ця мисткиня на теренах України активно включала гобелен і декоративні тканини в громадські інтер'єри, надаючи їм національного колориту. Автор підкреслює те, що творчість майстрині розвиває традиції класичного гобелену, надихаючись разом з тим народним мистецтвом.

Мистецтвознавець Є. Шимчук у публікаціях «Львівський гобелен» (1997) та «Мисткині львівського гобелену» (1998) [14] досліджує розвиток львівської школи ткацтва, а також подає характеристику доробку окремих художників. Творчість львівських майстрів -ткачів він аналізує у своїй праці «Художнє ткацтво Львова другої половини ХХ століття» (2007) О. Луковська [14].

Т. Печенюк в альбомі «Художній текстиль. Львівська школа» (1998) [15] характеризує і хронологічно впорядковує інформацію про розвиток текстильних тканин кінця ХХ ст. Велика увага в дослідженні приділяється розвитку кафедри художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв.

Важливу роль для розуміння процесів, які відбувалися впродовж досліджуваного періоду у розвитку художнього текстилю київської школи, мало і особисте спілкування автора роботи з митцями, відвідування їхніх майстерень.

Ідеологічний аспект формування художнього образу в килимі гобелені республік Радянського Союзу «Текстильна метаморфоза» - влучно вживаний термін дослідницею Ямборко О. Я. для визначення специфіки процесу перетворення мистецтва художнього ткацтва, що активно тривав у світовому масштабі від 50-их до 80-их рр. ХХ ст.. і був пов'язаний із кардинальною трансформацією естетичних категорій гобелену, як виду декоративної творчості.

Жодне з існуючих наукових досліджень в галузі гобелену, не ставить на меті відтворити загальну картину розвитку мистецтва гобелену крізь призму естетико-філософської категорії «художнього образу». Разом з тим, проблематика останнього добре висвітлена в дисертації - О. Опанасюка «Структурна феноменологія і типологія форм художнього образу» (2005 р.) [16].

Повертаючись до українського мистецтвознавства, можемо виділити ряд монографічних досліджень та книг, котрі являють собою на сьогодні дуже цінний культурно-мистецький фонд при вивченні історії розвитку вітчизняного гобелену.

Для початку варто загадати прізвища двох українських дослідників декоративно-прикладного мистецтва України, Т. Кари-Васильєвої та З. Чегусової, котрі є співавторами книги «Декоративне мистецтво України ХХ ст. У пошуках «великого стилю» (2005 р.) [17] котрі внесли вагомий внесок в розвиток культури України.

Важливим джерелом для вивчення історії розвитку вітчизняного художнього текстилю може слугувати також п'ятитомне видання «Історія декоративного мистецтва України» (2007 р.) під редакцією Г. Скрипник [18].

Досить цікаво і багатогранно висвітлюється тема дослідження сучасних авторських технік виготовлення та оздоблення текстилю за роки незалежності України в дисертації Журавель-Змєєва Л. С. Сучасні авторські техніки у дизайні текстильних виробів України ХХІ століття.

Переосмислення ролі та місця гобелену в культурно-мистецькому середовищі радянської дійсності відбувається у публікаціях О. Магеровського, Д. Бобяк, О. Луковської, Є. Липовецької, О. Ямборко, Г. Кусько. Гобелен кінця ХХ - ХХІ ст. є предметом дослідження в працях І. Яковець, А. Симак, О. Бабенко, Н. Кочерги, Г. Слободян, Л. Андрушко.

Окремо варто згадати мистецтвознавчі студії І. Удріс та Є. Антоновича, в котрих підіймаються важливі питання в галузі дослідження різноманітних форм народного ужиткового мистецтва та мистецтвознавчої спадщини українських вчених кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Отже, виходячи з вище сказаного можна дійти висновку, що мистецтво гобелену ґрунтовно досліджується у працях українських науковців та мистецтвознавців у ХХ-ХІ століттях. їх роботи впливають на формування тенденцій та розвиток художньо-стильових рис міні текстилю та художнього текстилю загалом.

Величезна кількість різноманітних текстильних виставок: «Текстильний ШАЛ», «Трієнале художнього текстилю», Бієнале «Скіфія» свідчить про те що українські митці галузі роблять вагомі досягнення та оперують оригінальними засобами образотворення, які успішно конкурують із світовими мистецькими практиками.

Беручи до уваги тенденції як вітчизняного, так і світового контексту соціальних настроїв, український авторський текстиль реагує та відображає тематику і сюжети не лише всередині країни, а й активно кумунікує з такими актуальними тенденціями як: екологічний захист, питання справедливості та рівності, боротьба зі страхами, фобіями, комплексами і самотністю, порушення соціальних стереотипів та невідповідність нормам, самоідентифікація, агресія військових конфліктів, загальнолюдські емоції, цінності та почуття тощо.

Однак на сьогодні недостатньо уваги приділено питанням образотворчих властивостей технік гобелену, їх багатогранності та можливостям застосування у колабораціях сучасних художніх явищ.

Щоб міні гобелен як мистецтво був застосований у сучасному дизайні як прояв суб'єктивного відображення реальності, необхідно ґрунтовно досліджувати цей феномен, а результати дослідження впроваджувати у практичні експерименти.

Список використаних джерел

1. Никорак О. І. (1988). Сучасні художні тканини Українських Карпат. Київ, "Наукова думка".

2. Никорак О. І. (2004). Українська народна тканина ХІХ-ХХ ст: Інтер'єрні тканини (за матеріалами західних областей України). Ін-т народознавства НАН України.

3. Н. Г. Крутенко. (2014). Колос Сергій Григорович. Енциклопедія Сучасної України. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.

4. Жоголь Л. (1973). Декоративне мистецтво в інтер'єрі житла. К.: Будівельник.

5. В. И. Савицкая. (1979). Современный советский гобелен. М.: Советский художник.

6. Ямборко Ольга Ярославівна. (2007). Гобелен у контексті українського образотворчого мистецтва 1960-1990-х рр. Львівська національна академія мистецтв.

7. Ямборко О. Я. (2005). Асоціативний гобелен як етап модернізації художньої практики у 1980 - 1990-х рр. Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. 2005. № 10.

8. Чегусова. З. (2010). Роль символізму, знака, міфу в професійному декоративному мистецтві України на межі ХХ-ХХІ ст. Українське мистецтвознавство (с. 146-151). К.

9. Чегусова З. (2002). Книга Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен. Атлант ЮЄмСи.

10. Чегусова З. (2017). Мистецтво авангарду як чинник становлення професійного художнього текстилю України кінця ХХ - початку ХХІ. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Вип. 17.

11. Андріяшко В. Д. (2006). Історичні передумови виникнення і розвитку київської школи художнього текстилю. К.: ВВП «Компас».

12. Зоя Чегусова, Тетяна Кара-Васильєва, Тамара Придатко. (2008). Людмила Жоголь. Чарівниця художнього текстилю. Либідь.

13. Шимчук Є. (1997). Львівський гобелен. Образотворче мистецтво № 1.

14. Шимчук Є. (1988). Мисткині львівського гобелену. Художній текстиль: Львівська школа. Львів.

15. Печенюк Т. (2009). Шаліли, шаліємо, чи будемо шаліти далі? (До питання новацій у сучасному художньому текстилі). Студії мистецтвознавчі.

16. О. Панасюк. (2018). Структурна феноменологія і типологія форм художнього образу. Київ: Аура Букс.

17. Тетяна Кара-Васильєва, Зоя Чегусова. (2005). Книга Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках "великого стилю". Либідь.

18. Історія декоративного мистецтва України. (2016). К. Наук. Думка.

Размещено на Allbest.ru