Креативний вимір регіональних культурно-мистецьких практик в історичному контексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Креативний вимір регіональних культурно-мистецьких практик в історичному контексті

Плецан Христина Василівна,

кандидат наук з державного управління, доцент, доцент Навчально-наукового інституту

Київського національного університету культури і мистецтв

Синергія культури - мистецтва - креативу - історії репрезентує взаємозв'язок між культурною традицією та сучасними культурно-мистецькими практиками через динаміку розвитку культурної ідентичності українського суспільства, що є важливим інструментом збереження і розвитком української культури загалом.

Досліджуючи проблематику культурно-мистецьких практик як платформи, що охоплює різноманітні прояви культури, мистецтва, творчості і креативності доцільно виокремити розуміння у культурологічному аспекті самої дефініції «культурно-мистецьких практик». Відповідно до узагальненого поняття, культурно-мистецькі практики розуміємо «як громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльність людини/людей, пов'язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадських просторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якісну зміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об'єктів, взаємодій, що відбуваються у ході розвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на момент їх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс» [1, 69-70].

Водночас культурні практики виокремлюємо як «предметно-практичну діяльність людини/людей, пов'язану зі створенням, поширенням або споживанням культурних продуктів» [4, 52]. Резюмуючи наукові дослідження, культурно-мистецькі практики креативних індустрій розумітимемо як інструмент розвитку культури, мистецтва, соціальної інтеграції, збереження культурної спадщини, туризму, економіки і суспільства загалом через предметно-практичну діяльність людей/людини щодо створення культурно-креативного продукту.

Теоретичні осмислення в історичній ретроспективі дають можливість стверджувати, що розвиток культурно-мистецьких практик формувався протягом століть, взаємодіючих з різними історичними подіями, політичними, культурними, економічними та соціальними процесами. Водночас асиміляції і репресії української культури біля чотирьохсот років мали значний вплив, проте навіть за цих умов український культурний код, українська національна культура продовжувала розвиватись, зберігаючи свої унікальні риси, автентичність, унікальність та ідентичність. Відповідно від часів Київської Русі до сьогодення культура і мистецтво в Україні постійно розвивались, адаптуючись до змін. Адже, культуротворчі процеси в українській державі навіть в умовах політичної кризи демонструють достатньо різновекторну картину культурно-мистецьких та наукових уподобань, що знаходить свій вияв у широкій панорамі виставкової діяльності, проведенні численних фестивальних заходів (від фольклорного спрямування до найрадикальніших зразків молодіжної альтернативної музики), наукових презентацій тощо, свідченням чого є, зокрема й різноманітні науково-практичні конференції, де культурологічна проблематика залишається однією із важливих складових [2, 3]. Відповідно сучасний період розвитку культурно-мистецьких практик характеризується широким спектром використанням новітніх технологій, дигітал-технологій, особистісним вираженням творця, відображенням актуальних проблем суспільства, новими напрямами та формами творчості і мистецтва, креативною діяльність культурних установ.

У культурологічні думці креативний вимір культурно-мистецьких практик вимагає відповідних уточнень. Зокрема реалізацію через різноманітні прояви, такі як: фестивалі, конкурси мистецтв, івенти різних форматів, візуальне мистецтво, перформанси, сучасний танець, нові формати театральних вистав, креативні проєкти, відео- та артінсталяції, нові формати літератури тощо.

Акценти цього дослідження стосуються регіонального контексту, крізь призму аналізу діяльності українських міст, що приєднались до Мережі креативних міст ЮНЕСКО. Зокрема, місто Львів (2015) і Одеса (2019) в категорії «Література» та Харків (2021) в категорії «Музика». Відповідно місто Львів як культурна столиця України славиться своєю культурною спадщиною, мистецькими традиціями і креативними інноваціями, де важливим драйвером є розвиток культурно-мистецьких практик. У Львові, активно здійснюється культурно-митецька діяльність в театрах, галереях, музеях, концертних залах завжди є можливість відвідати різноманітні фестивалі (до прикладу Lviv Fashion Week, LvivMozArt, Leopolis Jazz Fest тощо); функціонують вищі навчальні заклади, що формують конкурентоздатних фахівців креативних індустрій; активно й інноваційно здійснюють діяльність музеї, що присвячені історії міста, культурній спадщині, мистецьким традиціям, креативним ініціативам; розвивається чимало креативних просторів, де відбуваються воркшопи, майстер-класи, творчі зустрічі, виставки та інші культурно-креативні заходи тощо. Загалом культурно-мистецькі практики у Львові допомагають зберегти й прославити національну культуру і мистецтво, сприяють кроскультурній взаємодії, діалогу та формуванню творчого середовища, забезпечують розширення кругозору про культуру, історію і мистецтво міста. Водночас культурно- мистецькі практики Львова розширюють межі міста й забезпечують можливість популяризації культури й мистецтва в Україні і світі.

Цікавим є результат дослідження щодо міста Одеси, міста з давньою історією, що багате культурно-мистецькою спадщиною. Загалом, культурно-мистецькі практики Одеси охоплюють усі сектори креативних індустрій. Зокрема, креативна культурно-мистецька діяльність Одеського національного академічного театру опери та балету, музичної сцени Одеси, кінематографу (знаменитого своїми фільмами й фестивалями), розмаїття літератури, різнобарв'я живопису та скульптур, яскравість фестивалів, виставок і креативних просторів, унікальність музейних і галерейних ресурсів формують культурну ідентичність міста, залучають нові інвестиції, розвивають творчий потенціал і креативні ініціативи. Підкреслимо, що культурно-мистецькі практики Одеси відображають багатошарову природу міста його культурну колоритність, забезпечують розвиток культурного туризму й культурної дипломатії, сприяють соціальній й культурній інтеграції міста, забезпечують збереження і розвиток культурної цінності українського народу.

Культурні трансформації міста Харків як платформи розкриття талантів і розвитку культури і мистецтва у різних креативних проявах надихає. У місті діє велика кількість театрів, музеїв, галерей та креативних просторів. Харківські театри відомі своїми високоякісними постановками та інноваційними підходами до театрального мистецтва; мистецькі фестивалі залучають талановитих виконавців та художників з усієї країни та світу; музична сцена пропонує широкий спектр жанрів (від класичної музики до сучасних, експериментальних напрямів); мистецькі проєкти та ініціативи сприяють взаємодії та обміну досвідом між художниками та культурними працівниками, креаторами; народна культура та фольклор сприяють збереженню традицій та національної ідентичності; кіноіндустрії, що відображаються у значній кількості кінотеатрів, кінофестивалів і конкурсів забезпечують формування культурної ідентичності; літературні заходи та форуми сприяють розвитку літературної сцени й обміну культурними цінностями, креативні простори стимулюють розвиток секторів креативних індустрій, підтримує творчість молодих талановитих особистостей. Отже, культурно-мистецькі практики, що реалізовуються в Харкові сприяють творчому розвитку потенціалу молоді, розширенню туристичного потенціалу, формують культурно-креативну взаємодію та співпрацю, розширення культурних зв'язків, відображають культурні та історичні традиції міста.

Як попередні висновки дослідження зауважимо, що у креативному вимірі культурно- мистецьких практик розвивається інноваційний підхід до творчого процесу, креативних ідей, нестандартних рішень, креативного і критичного мислення для створення неординарних ідей та привернення уваги аудиторії до культурно-креативних подій і заходів. Відповідно культурно-мистецькі практики в регіонах України є важливим ресурсом для розвитку креативних індустрій, зберігаючи та популяризуючи історичне і культурне розмаїття нашої країни, розвиваючи креативний потенціал місцевих митців, талантів і креаторів. При цьому потрібно закцентувати увагу на тому, що культурно-мистецькі практики кожного регіону особливі, унікальні, важливі адже формують основи культури та національної ідентичності.

Гранично вагомим для українського культурно-креативного простору є підтримка світу, і через культурно-митецькі практики зокрема. І світ активно підтримує Україну, особливо в час війни популяризуючи українську культуру. До прикладу з останніх ініціатив, проєкт The World Stands with Ukraine; Катрін Денев (французька кіноакторка) на відкритті Канського кінофестивалю зачитала вірш Лесі Українки «Надія»; під час Євробачення у Ліверпулі скрізь і усе було насичено українськими традиціями, культурою, історією, культурно-мистецькими практиками. Особливою родзинкою став проєкт «співучого птаха Соловейка», де 12 Соловейків з різних регіонів України представляли міста, традиції, звичаї, фольклор, пісні та історію, унікальну красу України; роботи українських журналістів здобули перемогу Пулітцерівської премії в номінації «Служіння суспільству»; Франк Вільде (німецький стиліст і дизайнер) популяризує одяг з українською символікою та синьо-жовтими кольорами (до прикладу, футболки із розписом художниці з Ірпеня Дарії Тарасенко), чисельні проєкт на сприяння у проведенні театральних постановок, концертів, книжкових («Українська книжкова поличка», #КнижкиБезКордонів) і музейних виставок, освітніх ініціатив, збереження культурної спадщини тощо.

У час війни, культурно-мистецькі практики як важливий інструмент збереження і відновлення з огляду на їхню гостру соціальну значущість в діяльності креативних індустрій і культури загалом мають стратегічний потенціал, збільшують умови інвестиційної привабливості та самоідентифікації. Відповідно до викликів часу представники креативних індустрій створюють оригінальні ідеї, які перетворюють на креативні проєкти і продукти. Цим самим, створюють простір для можливості творчо працювати, реалізовувати креативний продукт. Зокрема, відбувається трансформація мистецького освітнього простору в онлайн для можливості функціонувати і формувати креативний клас українців. Цікавим прикладом є започаткування проєкту «Мистецька школа в смартфоні» як відповідь на виклики сьогодення на окупованих територіях, а також нестандартні формати діяльності культурних установ на більш безпечній території. Це культурно-креативні платформи, що забезпечують можливість дозвіллєвих заходів, освітніх проєктів, соціально-психологічних проєктів, воркшопів, форум- театрів, коворкінгів, артінсталяцій, бібліоміксів, дискусійних платформ тощо.

Пріоритетну роль у підтримці митців, культурних ініціатив і креаторів секторів креативних індустрій у воєнний час відіграють платформа «Культурний простір», грантові можливості програми мобільності Culture Moves Europe від Програми ЄС «Креативна Європа», програма захисту в Україні PEN America's Artists at Risk Connection, діяльність за підтримки House of Europe ГО Центр культурного розвитку «Тотем», Європейський культурний фонд, Словацька програма «Мистецтво в екзилі», Культурний фонд Allianz, Culture of Solidarity Fund, гранти від Литовської ради з питань культури, гранти Artists at Risk Connection (США), Wild Bits: мистецькі резиденції в Естонії, мистецькі резиденції країн- партнерів України, Литовський центр CulturEUkraine та інші. Важливим є й те, що

Європейська комісія створила грантову програму (окрім діючих) для українських митців, культурних організацій та інституцій, що є частиною програми «Креативна Європа» тощо. Всі вищеперераховані ініціативи забезпечують можливість продовжувати і відновлювати культурно-мистецькі практики, створюють платформу збереження, відновлення та охорони культурної спадщини, продовжувати творчу діяльність, реалізовувати культурно-креативні ініціативи.

Що далі? Україна має великий потенціал культурно-мистецьких практик. І після Перемоги, доречно реалізувати відповідні перспективи, зокрема: розвиток дигітал-технологій та інновацій в креативних індустріях, збільшення інвестиційної спроможності в культуру, розвиток мистецьких закладів освіти та програм підтримки, забезпечення ефективної кроссекторальної взаємодії, реалізація ефективної комунікації митець - культурні інституції - державні інституції - міжнародні організації, створення умов для розвитку креативних ідей і проєктів, розвиток культурного туризму, інтернаціонального культурного обміну та співпраці, підвищення рівня професіоналізму в середовищі креативних індустрій, підвищення культурної свідомості в суспільстві, залучення молоді, розвиток культурної інфраструктури та ефективна державна підтримка.

Разом до Перемоги! Все буде Україна!

Література

1. Бабій Н. П. Актуальні культурно-мистецькі практики та процеси: проблематика наукового дискурсу. Питання культурології. 2020. № (36). С. 69-78. URL: https://doi.org/10.31866/2410- 1311.36.2020.221047 (дата звернення: 12.04.2023).

2. Виткалов В. Г. Культурно-мистецька практика України у науковому вимірі. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2009. № 15 (1). С. 3-5.

3. За результатами ІІ Всеукраїнської конференції «Культурні практики установ культури під час військових дій». Український центр культурних досліджень. 28.10.2022. URL: https://uccs.org.ua/ novyny/za-rezultatamy-druhoi-vseukrainskoi-konferentsii-kulturni-praktyky-ustanov-kultury-pid-chas- vijskovykh-dij-3-chastyna/ (дата звернення: 12.04.2023)

4. Копієвська О. Р. Культурні практики в дискурсі CULTURAL STUDIES. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 2. С. 49-53.

Размещено на Allbest.ru