Формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва

Тищик Вадим Борисович кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Білостоцька Ольга Вячеславівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Анотація

Майбутнє суверенної держави нерозривно пов'язане з історією минулого. Накопичені століттями ідеї та думки у вихованні молодого покоління стають своєрідною формулою. Таку тенденцію можна побачити у традиціях національного виховання молодого покоління українського народу.

Саме духовний розвиток молодого покоління передається з минулого, а національні традиції, зразки народної спадщини, накопиченої віками українським народом впливають на всебічний розвиток особистості.

У зв'язку з цим, сьогодні, зростає необхідність формування в майбутніх педагогів, вчителів музичного мистецтва фахових, загальних, предметних, ключових компетенцій, серед яких важлива роль належатиме національно-культурній компетенції.

У статті окреслена проблема формування національно-культурної компетенції в сучасних умовах, де актуальним є питання професійної підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва, методика формування національно-культурної компетенції, способи активізації національно-культурної діяльності у педагогічному процесі ЗВО, розробка педагогічних технологій, що сприяють формуванню національно-культурної компетенцій на різних рівнях освіти (дошкільна, початкова, загальна, середня, професійна, вища). музичне мистецтво національний культурний

Майбутній вчитель музичного мистецтва виступаючи як головний суб'єкт цілісного педагогічного процесу та здійснюючи реалізацію освітніх, виховних та розвиваючих завдань, що відображають провідну стратегію сучасної освіти (особливо у сенсі духовного, морального та національно-культурного розвитку) повинен мати знання, вміння, навички та здібності, серед яких національно-культурні стають одними з пріоритетних.

Проблематика вивчення та формування національно-культурної компетенції для майбутніх вчителів музичного мистецтва вважається актуальною та вельми цікавою.

Ключові слова: національно-культурна компетенція, педагогічна освіта, музичне мистецтво.

Tyshchyk Vadym Borisovych Candidate of Art Criticism (Ph. D.), head of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council

Bilostotska OlhaVyacheslavivna Candidate of Pedagogical Sciences (PhD), docent, docent of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council

FORMATION OF NATIONAL AND CULTURAL COMPETENCE IN FUTURE TEACHERS OF MUSICAL ART

Постановка проблеми

Формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва у нашому випадку, визначається важливим завданням національно-культурного виховання в Україні, які можуть бути спрямовані на досягнення цілей освоєння початкових уявлень педагогічного характеру освіти та спрямовані на реалізацію двох взаємопов'язаних цілей: національну та культурну ідентифікацію, такий собі генетичний український код.

Національно-культурне виховання ґрунтується назагальнопеда- гогічних принципах виховання, таких як людиноцентризм, культуровідповідність, гуманізм, урахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас національно-культурне виховання має власні аспекти, що відображають його специфіку. Серед них:

- національна спрямованість - передбачає формування національно-культурної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, природи, українського народу, шанобливого ставлення до його культури, історії, традицій; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- інтеграція української національної культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань; здатності диференціювали спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

У зв'язку з цим, назріває потреба в умовах інтеграції у світовий освітній простір, посилення процесу формування національно- культурної компетенції майбутніх вчителів музичного мистецтва, які виступатимуть ретрансляторами національно-культурних цінностей.

Мета статті полягає у: теоретичному розгляді методологічних підходів у формуванні національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Системне вивчення літературних джерел дало змогу визначити значущі наукові розвідки з питань засад формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Аналіз педагогічної, психологічної, методичної літератури свідчить, що проблемі розвитку професійної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва приділяється належна увага. Концептуальні засади ком-петентнісного підходу викладено у працях Н. Бібік, І. Беха, О. Дубасенюк, В. Краєвського, О. Пометун, О. Овчарук, О. Локшиної, О. Савченко та багато інших.

Окрему групу становлять дослідження вітчизняних авторів, присвячені дослідженню культури українського народу Антонович Д., Білецький П. О, Висоцький О. Ю., Греченко В., Закович М. М., Зязюн І. A., Запаско Я. П., Кушнерук В., Кияновська Л., Лобас В. Х., Легенький Ю. Г., Ляшенко Ф., Попович М., Режко В., Семашко О.

Виклад основного матеріалу

Педагогіка ґрунтується на загальнонаукові принципи, які втілили у собі весь історичний досвід пізнання різних явищ навколишнього світу і самої людини.

Окрім того, вона має власні методологічні принципи, що конкретизують і доповнюють загальнонаукові з урахуванням специфіки її предмету: принцип гуманності, демократичності педагогіки; принцип соціальної зумовленості виховання; принцип формування особистості у суспільстві та групі; принцип визначальної ролі активності самої особистості у розвитку і формуванні.

Аналіз наукових досліджень свідчить, що методологічні підходи, які часто зустрічаються: системний підхід - який розглядає всі компоненти в тісному взаємозв'язку один з одним; виявляє єдність взаємозв'язку до усіх компонентів педагогічної системи (цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів, умов та вимог), виділяє загальні властивості та характеристики окремих компонентів; особистісний підхід, який стверджує уявлення про сутність людини як особистості, орієнтує організацію педагогічного процесу на особистість як мету, результат та критерій ефективності, вимагає визнання унікальності особистості, права на свободу та повагу, використовує опору на природний процес розвитку творчого потенціалу, саморозвитку особистості; діяльнісний підхід, який стверджує уявлення про діяльність як про основу, засіб та головну умову розвитку та формування особистості, орієнтує особистість на організацію творчої праці як найбільш ефективне перетворення навколишнього світу, дозволяє визначити найбільш оптимальні умови розвитку особистості в процесі діяльності; культурологічний підхід, який потребує розгляду проблеми порівняно з аналогічними процесами в історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки, з позицій змін у сучасній культурі; передбачає орієнтацію на соціальні та культурні вимоги до формування та розвитку особистості.

З науковим та технічним розвитком, у суспільства з'явились різні парадигми (моделі, зразки) освіти та виховання, які мають науково- педагогічну та загальнокультурну цінності.

У ситуації становлення української державності, демократизації громадянського суспільства, всього поліетнічного простору нашої держави однією з важливих умов формування майбутніх поколінь є національно-культурне виховання.

Історія кожного народу, зміст якої відбиває материнську мову, фольклор, національну культуру, етнічну символіку, традиції, звичаї, та обряди, духовно-моральні цінності і нині формує найкращі загальнолюдські цінності та якості.

Важливою частиною багатовимірного процесу розвитку особистості людини в полікультурному суспільстві стає процес формування національно-культурних компетенцій, а саме передачі культурних цінностей, традицій, соціальних норм того етносу, представником якого він є і серед якого він живе, виступає нерозривною частиною багатовимірного полікультурного процесу.

Використання цінностей національно-культурного етносу дозволяє вплинути на соціальний, духовний, моральний та фізичний розвиток сучасної молоді.

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, у першу чергу, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку.

В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз, і водночас, великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд із збереженням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське та євроатлантичне співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української державності.

До сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної україноцентричної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму, національно-культурної свідомості у дітей та молодого покоління, у попередні часи боялися взагалі терміну «національний», а «культурне виховання» сприймали винятково в інших вимірах.

Формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва у нашому випадку, визначається важливим завданням національно-культурного виховання в Україні, які можуть бути спрямовані на досягнення цілей освоєння початкових уявлень педагогічного характеру освіти та спрямовані на реалізацію двох взаємопов'язаних цілей: національну та культурну ідентифікацію, такий собі генетичний український код.

Таким чином, теоретико-методологічне обґрунтування та виявлення педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва є актуальним та на часі.

Відомо, що дослідження у цій галузі розпочалися давно - у другій половині ХХ століття. Однак ключовими термінами в цих дослідженнях були «виховання», «освіта», «розвиток», «родина», «народність», «народні звичаї», «етнос», «культура», «національність», «нація», «народні традиції».

На сьогоднішній день визнання важливості явища національно- культурної компетенції, ракурс його дослідження здійснюється крізь призму інтеграції сучасної освіти у світовий освітній простір, де актуальності набувають практично ті самі ключові терміни, але з інших позицій та інших академічних дефініцій.

Дослідження психолого-педагогічних джерел дозволило виділити такі аспекти у дослідженні проблеми формування національно- культурної компетенції у майбутніх педагогів: теоретичний, що охоплює великий тимчасовий період та емпіричний пласт, що послужив основою виникнення педагогічної теорії Я. Коменський при обґрунтуванні принципу природо-відповідності враховував народний досвід, дидактичні правила дано у формі народних афоризмів.

Йоган Г енріх Песталоцці (швейцарський педагог) у своїх роботах пропонує педагогічні висновки у формі народної педагогіки, як результат узагальнення педагогічного досвіду сім'ї, як втілення мрії про школу, яка б відповідала потребам народу.

Сьогодні, стан розвитку української нації ставить на порядок денний виховання національної свідомості через посилення національної та культурної компетенції.

Саме сучасний етап розвитку освіти в Україні виявив низку суперечностей, серед яких головними є протиріччя між потребою суспільства в громадянах із високорозвиненою життєвою компетентністю і низькою реалізацією потреби в системі навчання; між потребою у вихованні національно-культурної свідомості молодого покоління.

Загальні аспекти ключових (важливих) компетенцій досить ґрунтовно висвітлювалися в роботах Гончаренко Л. А., Сущенко А. В., Узунової Л. В., Шевнюк О.Л. та інших.

Багато дослідників розглядали культурну компетентність як суб'єктний параметр діяльності педагога, згідно з чим «культурнокомпетентна» особистість (як результат функціонування системи освіти) повинна володіти не тільки загальнокультурними знаннями, професіоналізмом, високими моральними якостями, але й здатна адекватно діяти у відповідних ситуаціях, здатна взяти відповідальність за культурну діяльність. У нашому випадку варто розглядати культурну компетенцію у національному вимірі, а отже як національно-культурну компетенцію.

Таким чином, структурними компонентами національно- культурної компетенції в ході проведених досліджень були виділені: особистісно-гуманітарна спрямованість національно-культурної

діяльності, системне сприйняття культурної та національної , що забезпечує можливість цілісного, структурованого бачення логіки національних та культурних елементів педагогічного процесу, розуміння системи стратегічного проектування розвитку молоді; вміння інтегрувати чужий досвід (здатність співвідносити власну культурну діяльність з тим, що розроблено та вдосконалено на рівні національної та світової культури; формувати інноваційний досвід, узагальнювати та передавати його іншим; креативність як спосіб буття в національній культурі (бажання та вміння створювати нову культурну реальність на рівні цілей) змісту, технологій та ін.).

Слід зазначити, що складові національної та культурної компетенції взаємопов'язані і створюють важливу структуру, що визначає особистісно-діяльнісну характеристику особистості.

Саме культурна компетентність особистості дає змогу її представникові орієнтуватись у світі, будувати свою поведінку відповідно до своєї культури й одночасно відчувати її межі, закінчення і початок світу іншої культури тощо.

Таким чином, синтез національної та культурної компетенції проявляється і можуть бути оцінені лише у процесі національно- культурної діяльності.

Погодимся з думкою науковців, що у процесі дослідження компоненти національно-культурної компетенції можна сформувати на достатньому рівні за допомогою різних форм навчання та участі у запланованих соціокультурних заходах.

Національно-культурна компетентність як частина професійної компетентності не була об'єктом пильної уваги сучасної професійної педагогіки. У зв'язку з цим ми розглянули це поняття, поєднавши його вивчення із спорідненими поняттями: «культурна компетентність», «педагогічна культура», «педагогічна компетентність» та інші.

На наш погляд, національно-культурна компетентність особистості виражає ступінь її знайомства із соціальним досвідом нації, нормами людських відносин з виробленими цим досвідом. Насамперед варто віднести спроби досвіду педагогічної науки.

Саме визначення національно-педагогічної культури, як «соціально-педагогічний феномен, можна охарактеризувати як міру освоєння традиційної педагогічної національної культури народу, розуміння виховної сутності її цінностей, їхнього адекватного використання в сучасній практиці навчання та виховання.

Погодимся з думкою багатьох науковців, що відбувається розширення поняття педагогічна культура за рахунок введення терміну культурна компетентність. На нашу думку випадку поняття національно-культурної компетентності є набагато ширшим, ніж культурна компетентність.

Таким чином, національно-культурна компетентність розглядаємо як інтегровану якість особистості, що характеризує ступінь засвоєння організатором художньої культури народу, теоретичну та практичну готовність до трансляції її цінностей, інтеграції ідей педагогіки та сучасної педагогічної теорії до національного та культурного становлення.

Формування національно-культурної компетентності майбутніх вчителів музичного мистецтва обумовлюється процесом, у якому відбувається перетворення внутрішньої сутності педагога через пізнавальну, духовно-практичну діяльність, засновану на системі ціннісних орієнтацій національної, традиційної культури, що відповідають розвитку всіх сфер особистості: когнітивної, морально-вольової.

Рівень сформованості національно-культурної компетентності майбутніх фахівців музичного мистецтва залежить від соціально- культурних та психолого-педагогічних передумов, під якими розуміється готовність здобувачів вищої освіти до професійної діяльності, щодо залучення населення до соціального проектування національно-патріотичного та культурного розвитку країни.

Така готовність характеризується насамперед зформованими особистісними структурами, знанням традиційної, національної культури народу та закономірностей культурного розвитку, освоєнням педагогічного досвіду, творчим ставленням до освітнього проектування.

Саме поняття національно-культурна компетентність»-складний індивідуально-професійний напрямок освіти, який інтегрує професійні теоретичні знання, практичні вміння, навички, національно-культурні цінності та свідомий вибір моделей поведінки.

Компетентність організатора національно-культурного

проектування репрезентує прагнення та здатність реалізувати свій потенціал (знання, вміння, особисті якості) під час педагогічної діяльності, усвідомлюючи соціально-культурну значущість та особисту відповідальність за результати своєї діяльності та необхідність її постійного вдосконалення.

В Україні, проблема формування національно-культурної компетенції відкривається у розвідках дослідників та науковців, а саме - у дослідженнях історії розвитку міжетнічних відносин (у контексті політичного, економічного, гуманітарного, соціального та культурного розвитку) в останні десятиліття.

Здійснені теоретичні обґрунтування та практичні розробки полікультурної освіти професійних навчальних закладів.

Правовий аспект полікультурної освіти базується на законодавчих актах та документах: Конституції (Основному Законі) України, Законах «Про об'єднання громадян», Національній доктрині розвитку освіти в Україні, інших чинних документах, а також міжнародно-правових актах, ратифікованих Верховною Радою України.

Вищезгадані нормативно-правові акти в Україні об'єднані проблемою полікультурної освіти, у системі якої мають місце питання формування національно-культурної компетентності дошкільнят у ЗДО, учнів ЗЗСО, фахових педагогічних навчальних закладах, ЗВО.

Таким чином, на сьогоднішній день проблема формування національно-культурної компетенції, будучи багатовекторною, в умовах інтеграції у світовий освітній простір потребує подальших досліджень. Недостатня розробленість проблеми зумовлює наявність труднощів її практичного вирішення, але, попри це, проблематика залишаються головним регулятором у формуванні моральних, культурних та духовних цінностей молоді та підростаючого покоління загалом.

Водночас аналіз силабусів, НМК, навчальних планів, аналіз досвіду роботи викладачів ЗВО, результатів педагогічної практики здобувачів вищої освіти свідчить про необхідність формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Отже, варто зазначити - сьогодні з особливою гостротою спостерігається тенденція формування національно-культурної компетенції у майбутніх вчителів музичного мистецтва, які використовують кращі зразки національної культури, вміння передати національно-культурний досвід молодому поколінню, забезпечуючи всебічне навчання, розвиток та виховання особистості; формуванню інтегративної характеристики, що передбачає високий рівень теоретичної, практичної та особистісної підготовленості майбутнього вчителя музичного мистецтва до повноцінної реалізації завдань національно-культурного виховання здобувачів ЗВО відповідно до національних традицій та ідеалів.

Висновки

Таким чином, запропонований принцип формування національно-культурної компетенції у підготовку здобувачів вищої освіти вдало спрямовувати фахову з метою отримання досвіду та результату: формуванню національно-культурної компетенції майбутніх вчителів музичного мистецтва, яка сприятеме педагогічній та творчій реалізації особистого потенціалу у впровадженні ідей у музично- педагогічній діяльності.

Література:

1. Артюхова О.В. Культурологічний підхід до естетичного виховання студентів нефілологічних спеціальностей. Збірка наукових праць. Педагогічні науки. Випуск L, частина 2. 2008. Харків. С. 47-50.

2. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун». 2009. 1044 с.

3. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. Київ; Вінниця: ТОВ «Планер». 2010. 278 с.

4. Греченко В., Чорний І, Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. Київ, 2000.

5. Джонсон, Р. Б. (2014). Культурна компетентність в Україні. Журнал європейської економіки, (13), 3, 236-247.

References

1. Artyukhova O.V. (2008). Kul'turolohichnyy pidkhid do estetychnoho vykhovannya studentiv nefi lolohichnykh spetsial'nostey. Zbirka naukovykh prats'. Pedahohichni nauky. Vypusk L, chastyna 2. Kharkiv. s. 47-50 [in Ukrainian].

2. Busel V.T. (2009). Velykyy tlumachnyy slovnyk [Velykyi tlumachnui slovnyk]. Kyyiv ; Irpin' : VTF «Perun». 1044 s. [in Ukrainian].

3. Honcharenko S.U. (2010). Pedahohichni doslidzhennya : Metodolohichni porady molodym naukovtsyam [Pedagogichni poradu molodym naukovtsyam]. Kyyiv; Vinnytsya: TOV fi rma «Planer». 278 s. [in Ukrainian].

4. Hrechenko V., Chornyyi I., Kushneruk V., Rejko V. (2000). Istoriia svitovoji ta ukrainskoji kultury. Kyyiv [in Ukrainian].

5. Dzhonson, R. B. (2014). Kulturna kompetentnist v Ukraini [Cultural competence in Ukraine]. Zhurnal yevropeiskoi ekonomiky, (13), 3, 236-247. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru