Особливості пам’яткоохоронних процесів на території Харківщини (1991 - початок 2000-х рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості пам'яткоохоронних процесів на території Харківщини (1991 - початок 2000-х рр.)

Ліхолєтов Ярослав Володимирович аспірант, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків,

Анотація

У статті висвітлено розвиток практичних аспектів пам'яткоохоронної справи на території Харківського регіону у перші роки відновлення незалежності України, а також на сучасному етапі. Приділено увагу сучасним, діючим нормативно-правовим засадам у сфері охорони пам'яток історії та культури. Акцентовано увагу на створенні та функціонуванні державних і наукових організацій, а також статусі системи охорони культурної спадщини.

Коротко розглянуто основні аспекти діяльності Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, яке було важливою частиною пам'яткоохоронних процесів Харківського регіону. Звернено увагу на часткову реорганізацію та розширення мережі відокремлених підрозділів товариства. культурна спадщина пам'ятка

Приділено увагу загальнодержавному енциклопедичному проекту «Звід пам'яток історії та культури України», спрямованого на вивчення та збір інформації про об'єкти нерухомої культурної спадщини. Коротко охарактеризовано практичну діяльність робочої групи, що працює над виданням, яке присвячене пам'яткам Харківської області.

Окреслено роль наукових установ та закладів вищої освіти у дослідженні об'єктів культурної спадщини, які є важливим інструментом виконання практичних завдань з виявлення, обліку та паспортизації пам'яток.

Проаналізувавши динаміку розбудови пам'яткоохоронної діяльності на території Харківщини було визначено, що дослідження сучасного періоду важливе для визначення помилок і здобутків фахівців окресленого хронологічного проміжку часу, зокрема для створення єдиного дослідження з історії пам'яткоохоронної справи, а також для подальшої послідовної реалізації новітніх заходів щодо вдосконалення профільного пам'яткоохоронного законодавства.

Розглянувши основні практики реалізації пам'яткоохоронної діяльності на Харківщині, виокремлено 2 основні етапи, які дозволили сформувати та окреслити основні науково-теоретичні та практичні засади періоду сучасної системи охорони культурної спадщини.

Ключові слова: культурна спадщина, звід пам'яток, пам'ятка, державні органи, товариство, пам'яткознавство.

Likholietov Yaroslav Volodymyrovych Postgraduate student, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

FEATURES OF MONUMENT PROTECTION PROCESSES IN THE TERRITORY OF KHARKIV REGION (1991 - the beginning of the 2000s)

Abstract. The article highlights the development of practical aspects of monument protection in the territory of the Kharkiv region in the first years of the restoration of Ukraine's independence, as well as at the current stage. Attention is paid to the modern, current regulatory and legal principles in the field of protection of historical and cultural monuments. Attention is focused on the creation and functioning of state and scientific organizations, as well as the status of the cultural heritage protection system.

The main aspects of the activity of the Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments, which was an important part of the monument protection processes of the Kharkiv region, are briefly considered. Attention was paid to the partial reorganization and expansion of the network of separate divisions of the company.

Attention was paid to the national encyclopedic project "Collection of Monuments of the History and Culture of Ukraine", aimed at studying and collecting information about objects of immovable cultural heritage. The practical activity of the working group working on the publication dedicated to the sights of the Kharkiv region is briefly described.

The role of scientific institutions and institutions of higher education in the study of cultural heritage objects, which are an important tool for performing practical tasks of identifying, accounting and passporting cultural heritage objects, is outlined.

Having analyzed the dynamics of the development of monument protection activities on the territory of Kharkiv region, it was determined that the study of the modern period is important for determining the mistakes and achievements of specialists of the outlined chronological period of time, in particular for the creation of a single study on the history of monument protection, as well as for the further consistent implementation of the latest measures regarding improvement of specific monument protection legislation.

Having considered the main practices of the implementation of monument protection activities in the Kharkiv region, 2 main stages were distinguished, which made it possible to form and outline the main scientific, theoretical and practical foundations of the period of the modern system of cultural heritage protection.

Keywords: cultural heritage, collection of monuments, monument, state bodies, society, monument studies.

Постановка проблеми

В умовах широкомасштабної російсько- української війни, яка вважається найбільшою військовою атакою з часів Другої світової війни, коли кожного дня кількість пошкоджених та повністю втрачених об'єктів культурної спадщини зростає, проблема охорони нерухомих пам'яток є найскладнішою в усьому діапазоні завдань пам'яткоохоронної діяльності. Дослідження об'єктів культурної спадщини посідає значне місце в процесі збереження та гідного висвітлення уявлень про минуле.

В таких умовах стає актуальним вивчення новітньої історії формування пам'яткоохоронної діяльності на теренах Харківщини, яка має характерні особливості у процесі розвитку культури України в цілому, та регіону зокрема. Дослідження розбудови пам'яткоохоронної справи важливе в контексті визначення помилок і здобутків причетних до цієї галузі, а також для подальшої послідовної реалізації практичних заходів та програм в Україні, які вже вимагають нового погляду на культурну спадщину в інтересах майбутнього держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історіографія налічує незначну кількість наукових досліджень, яка стосується пам'яткоохоронної діяльності у розрізі Харківщини. Однак функціонування державних органів охорони культурної спадщини м. Харкова та області в окреслений хронологічний період не знайшли висвітлення в роботах науковців та інших фахівців. Питання функціонування громадських інституцій та державних установ, зокрема через призму загальнодержавної діяльності розглядали дослідники: В. Акуленко, С. Кот, В. Горбик, Г. Денисенко, С. Заремба та інші [2, 3].

Серед наукових напрацювань у галузі охорони культурної спадщини, однією з основних узагальнюючих робіт є монографія правознавця В. Акуленка «Охорона пам'яток культури в Україні» [1]. У своїй монографії В. Акуленко всебічно досліджує формування української системи охорони культурної спадщини, з точки зору історико-правового обґрунтування, що базується на аналізі блоку нормативно-правових актів з питань охорони пам'яток.

Становлення та діяльність, етапи й форми роботи Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) аналізується в монографії С. Заремби «Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Історичний нарис», що з'явилася у 1990-х рр. [4]. Однак діяльність Харківської обласної організації товариства висвітлено досить вузько, оскільки монографія має узагальнюючий характер в контексті всеукраїнської діяльності товариства.

У збірнику матеріалів «Збережена спадщина» та колективній монографії «Місце та роль громадських інституцій в актуалізації культурної спадщини України» опубліковано матеріали, в яких описуються основні віхи становлення та здобутки діяльності Харківської обласної організації УТОПІК упродовж 40 та 50 років діяльності відповідно [5, 11].

Вагомим науковим дослідженням у сфері охорони культурної спадщини стала колективна монографія «Пам'яткознавчі студії в Україні: Теорія і практика», яка видана Інститутом історії НАН України та Центром пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (автори: В. Горбик, Г. Денисенко, С. Кот та інші) [15]. У дослідженні звернено увагу на теоретичні та методологічні проблеми пам'яткознавства в цілому, розроблені нові напрями в галузі охорони пам'яток, та проаналізовано стан історико-культурної спадщини в перше десятиріччя відновлення незалежності України.

Змістовною науковою працею, яка присвячена підготовці енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України» є монографія «Звід пам'яток історії та культури України» у дослідженні і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи» (автори: В. Горбик та Г. Денисенко) [2]. У монографії проаналізовано стан дослідження культурної спадщини України, висвітлено досвід і проблеми підготовки енциклопедичного видання в пострадянському просторі, приділено увагу розробці наукових концепцій та рекомендацій з підготовки видання, та фрагментарно відображено практичні результати підготовки томів енциклопедії в регіонах України.

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що на сьогоднішній день відсутнє узагальнююче дослідження, присвячене процесам розбудови пам'яткоохоронної справи теренах Харківщини у досліджуваний хронологічний період. Обраний дослідницький напрям в історіографії відображений фрагментарно, переважно в загальноукраїнському контексті, однак, спираючись на досвід харківських науковців дає змогу охарактеризувати пам'яткоохоронну справу на території Харківщини впродовж останніх 30 років.

Мета статті - дослідження розбудови пам'яткоохоронної системи на території Харківщини у період з 1991 - поч. 2000-х рр.

Виклад основного матеріалу

На початку 1990-х рр., після падіння радянського режиму, неминучим стає поняття демократизації суспільства, у якому значно актуалізується увага на збереженні і вивченні української культурної спадщини, яка є фундаментом національної культури, духовності та розбудови української державності.

Впродовж 1990-х рр., важливою задачею стало питання національного виховання, що викладено в державному документі - «Основи законодавства України про культуру» (від 19 лютого 1992 р.), де у статті 14 означено поняття та загальні аспекти щодо збереження та використання культурних цінностей [14]. Того ж року КМУ затверджує «Положення про Державний реєстр національного культурного надбання», в якому доручає профільним відомствам, яким підпорядковані пам'ятки культурної спадщини, провести державну реєстрацію пам'яток відповідно до чинного законодавства [16]. У 1999 р. було завершено складання списків об'єктів культурної спадщини. Держбуд опрацював архітектурні, а Міністерство культури - історичні, археологічні та монументального мистецтва. Паралельно Верховна Рада України ухвалює ряд нормативно-правових актів, які стосувались адміністративних правопорушень, права власності, приватизації, самоврядування, вивезення та повернення культурного надбання тощо. Також було впроваджено конституційні зобов'язання і повноваження, що були покликані зберігати культурні цінності та карати порушників законодавства. Завершальним етапом науково-нормативної діяльності стало прийняття Закону України «Про охорону культурної спадщини» (2000 р.) [17].

У м. Харків та області з 1990-х рр. обов'язки з охорони культурної спадщини покладено на профільні органи в структурі Харківської обласної державної адміністрації: департамент культури і туризму та департамент містобудування та архітектури. Сформований Державний реєстр був змішаного типу, оскільки частина об'єктів була прийнята на облік ще за радянських часів, особливо після загальної паспортизації у 1970-х рр., а частина (особливо до 2000 р.) була взята на облік місцевими розпорядженнями (1991, 1994, 1997 рр.) [6, с. 37].

На початку 2000-х рр., з метою реалізації ЗУ «Про охорону культурної спадщини», в Харківській області було розпочато інвентаризацію пам'яток історії, археології та монументального мистецтва, що перебували на державному обліку. Як свідчить проведена робота, більшість з цих пам'яток складають пам'ятки археології, 90% яких розташовані в сільській місцевості. Для здійснення інвентаризації, поточного моніторингу та обстеження пам'яток історії та культури були створені районні комісії. Найкраще цю роботу комісії виконали в Сахновському, Печенізькому, Кегичівському, Валківському, Зміївському районах. Так, у Печенізькому районі не тільки фронтально обстежили 76 пам'яток археології (курганів, городищ), але й за допомогою систем супутникової фіксації GPS нанесли їх на карти землекористування для вимежування із земель сільськогосподарського призначення. Тільки за 2001 р. виявлено 361 об'єкт археології, 40 об'єктів історії, 3 - монументального мистецтва (у 2000 р. їх було відповідно 9, 58 та 8) [12, с. 18].

Впродовж 2000-х рр. охороною об'єктів культурної спадщини у Харкові та області займається 2 державних структури у складі Харківської державної обласної адміністрації, а саме: департамент культури та туризму, який відповідає за археологічні, історичні та мистецькі пам'ятки, а також департамент містобудування та архітектури. Під керівництвом департаменту культури та туризму функціонує обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини», який було створено у листопаді 2003 р. Центр має ряд функцій та задач, серед яких: науково-методична та практична діяльність, спрямована на виявлення, дослідження, облік пам'яток, надання консультацій, популяризацію об'єктів культурної спадщини, координація роботи з місцевим відділенням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також заходи по написанню Харківського тому енциклопедії «Звід пам'яток історії та культури України» [13]. На сьогоднішній день це єдина регіональна установа комунального типу, яка опікується охороною пам'яток на території Харківщини.

Упродовж 2000-х рр. громадські ініціативи у сфері охорони пам'яток переживають занепад. Погіршення діяльності спостерігалось і в Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, оскільки товариство почало рідше з'являтися на арені активної пам'яткоохоронної діяльності [5, с. 43]. Можливо це пов'язано із нормативними процесами, оскільки відповідно до сучасного законодавства УТОПІК є громадською організацією та має обмежені функціональні права та обов'язки, що спричинило падіння цікавості та ентузіазму у активістів з охорони культурної спадщини.

У 2019 р. на зборах Головної ради УТОПІК в м. Київ, було затверджено останню версію Статуту товариства, де було приведено пункт про діяльність відокремлених підрозділів. Завдяки цьому, у липні 2019 р. було створено новий відокремлений підрозділ Харківський міський центр захисту історико- культурної спадщини, який функціонує на території м. Харкова і області [7, с. 166]. Центр займається науковим дослідженням та моніторингом об'єктів культурної спадщини, розробляє екскурсії, проводить конференції та семінари, а також співпрацює з різними установами. Досвід діяльності товариства у регіоні має свої недоліки та здобутки. Однак, на сьогоднішній день, саме громадські інституції повною мірою здатні привертати увагу до проблем охорони культурної спадщини, та проконтролювати їх використання.

Беручи до уваги науковий сегмент памяткоохоронної роботи, варто виділити енциклопедичне видання «Звід пам'яток історії та культури України». Це один з наймасштабніших проектів із вивчення й дослідження нерухомих об'єктів історії та культури України. В Україні підготовчу роботу зі збору матеріалів та створення видання розпочали ще у 1972 р., яка почалася із загальнодержавної паспортизації пам'яток. У незалежній Україні питанням укладання Зводу пам'яток було надане важливе значення, тому підготовку розпочали Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. «Про додаткові заходи щодо забезпечення видання томів «Зводу пам'яток історії та культури України». Робота була продовжена двома Указами Президентів України у 2000 р. «Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України» та 2007 р. «Про додаткові заходи з підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України». Через катастрофічний брак коштів робота над томом була уповільнена, а підготовлена за матеріалами Харківського тому збірка, так і не була видана [15, с. 95-96]. Однак, у 2016 процес було запущено. З 2018 - 2022 р. Харківською обласною редакційною колегією видано 5 томів Зводу, один з них суто мистецького напряму, який присвячено пам'ятникам Т. Г. Шевченку, встановленим на території Харківщини [8, с. 6.]. Загалом, «Звід пам'яток історії та культури України» започаткувався не тільки як видання, яке несе в собі науково-енциклопедичну навантаженість. Він повинен бути відповідною базою для упорядкування Державного реєстру нерухомих об'єктів історико- культурної спадщини. Але є певна відмінність, оскільки він вміщує максимально вивчену кількість нерухомих об'єктів культурної спадщини, а не тільки ті, які перебувають під охороною Держави. Тобто інформація, яка міститься на сторінках згаданого енциклопедичного видання - це основна наукова база для укладання Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та засіб для створення на його основі автоматизованої системи обробки даних. За спостереженнями науковців, які працюють над вивченням інформації по пам'яткам історії та культури м. Харкова і області, за загальною кількістю об'єктів Звід більший на 20 % від Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оскільки вміщує об'єкти (пам'ятні знаки жертвам Голодоморів, могили військових АТО (ООС), пам'ятні місця тощо), які за встановленими критеріями не можуть бути взяті на державний облік, таким чином зберігаючи ці об'єкти [9, с. 156].

Таким чином, подальша підготовка та випуск Харківських томів енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України» є важливим елементом пам'яткоохоронної справи, оскільки не тільки сприяє розповсюдженню знань про пам'ятки культурної спадщини серед фахівців та громадян, але також є важливим елементом науково-методичної та нормативно-правової діяльності, яка об'єднує навчальні, наукові, громадські та державні інституції.

Важливу роль у пам'яткоохоронній справі Харківщини відіграють не тільки державні органи охорони культурної спадщини, які є частиною центральної державної вертикалі влади, але й освітні заклади, які є важливим інструментом виконання практичних завдань з виявлення, обліку та паспортизації об'єктів культурної спадщини. Важливим освітньо-науковим центром пам'яткоохоронної діяльності, вважається Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (ХНУ ім. В. Н. Каразіна). Пам'яткоохоронна діяльність університету направлена переважно на дослідження археологічних об'єктів, оскільки в ньому діє 3 археологічні експедиції: Середньовічна археологічна експедиція; Германо-Слов'янська археологічна експедиція; Більська експедиція. Однак, найпотужнішим освітнім центром, який проводить підготовку фахівців з музейної справи та пам'яткоохоронної діяльності є Харківська державна академія культури (ХДАК). В структурі академії нині функціонує кафедра музейно-туристичної діяльності (раніше кафедра історії, музеєзнавства та пам'яткознавства). На кафедрі діяла археологічна практика, яка функціонувала у складі експедиції відділу археології Харківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова. Серед основних напрямів освітньої роботи, кафедра реалізує ряд заходів, направлених на популяризацію та дослідження пам'яток регіону та України, серед яких: розробка та проведення оглядових та тематичних екскурсій по м. Харкову; проведення відкритих лекційних заходів із застосуванням пам'яток історії та культури; проведення інтерактивних заходів, створення аудіо- та online-екскурсій з метою популяризації історико-культурної спадщини регіону та України загалом; проведення навчально-наукових семінарів та тренінгів [10, с. 101-102].

Висновки

Отже, проведений аналіз свідчить про те, що в сучасній історіографії відсутні ґрунтовні праці з історії становлення державної системи охорони культурної спадщини на території Харківщини в означений період. Вивчення регіональної специфіки пам'яткоохоронної діяльності стає значною умовою для створення ґрунтовного дослідження з історії української пам'яткоохоронної справи у регіональному розрізі.

Розвиток системи охорони культурної спадщини на теренах Харківщини дає можливість виокремити досягнення того часу, зокрема: створення державних органів культурної спадщини, введення в дію спеціальних нормативних актів щодо охорони пам'яток, реорганізація профільної громадської організації УТОПІК, а також піднесення наукових енциклопедичних проектів.

Означений хронологічний період загалом можна охарактеризувати 2 етапами, а саме: розбудова та вдосконалення. Відповідні етапи зумовлюють виділення сучасного хронологічного відтинку часу, який формує загальне розуміння розвитку державної системи охорони культурної спадщини на території Харківщини та практикою його реалізації в регіоні, зокрема: формування сучасної національної системи охорони культурної спадщини, реорганізація нормативно-правових актів та еволюція в громадсько-науковій діяльності у сфері охорони пам'яток.

Література:

1. Акуленко В. І. Охорона пам'яток культури в Україні (1917-1990). Київ : Вища школа, 1991. 274 с.

2. Горбик В. О., Денисенко Г. Г. Звід пам'яток історії та культури України у дослідженні і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи. Київ : Інститут історії України НАН України, 2012. 192 с.

3. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам'яток історії та культури в Україні. Український історичний журнал. 2004. № 2. С. 133-145.

4. Заремба С. З. Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Історичний нарис. Київ : Логос, 1998. 244 с.

5. Збережена спадщина: Збірник матеріалів і документів. Київ : Центр пам'ятко- знавства НАН і УТОПІК, 2007. 280 с.

6. Ліхолєтов Я. В. Формування пам'яткоохоронної діяльності на території Харківщини в загальноукраїнському контексті системи охорони культурної спадщини (1991 - поч. XXI ст.). Матеріали 40-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених «Краєзнавчі студії у вимірах сучасності, ретроспективі і перспективі». Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2023. С. 36-38.

7. Ліхолєтов Я. В. До 55-річчя Харківського обласного відділення Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Тези доповідей до XXV Міжнародної наукової конференції «Слобожанські читання». Харків : Друкарня Мадрид, 2021. С. 164-166.

8. Ліхолєтов Я. В. Наукове підґрунтя державного обліку нерухомих пам'яток культурної спадщини (на прикладі харківської області). Матеріали ГУ Міжнар. наук.-тех. конф. «АВТОМАТИЗАЦІЯ, ЕЛЕКТРОНІКА, ІНФОРМАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ: ОСВІТА, НАУКА, ПРАКТИКА». Харків : НТУ "ХПІ", 2022. С. 5-6.

9. Ліхолєтов Я. Харківський том багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам'яток історії та культури України». Історія та сучасний стан (остання чверть XX - початок XXI ст.). Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». 2021. (31). C. 149-158. DOI: https://doi.org/10.26565/2227-6505-2020-31-13

10. Ліхолєтов Я. В. Роль наукових установ та закладів вищої освіти у дослідженні об'єктів культурної спадщини Харківського регіону (1991 - поч. 2000-х рр.). Матеріали 22-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки». Київ: Державний політехнічний музей імені Бориса Патона при КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2023. С. 100-102.

11. Місце та роль громадських інституцій в актуалізації культурної спадщини України. Київ : Центр пам'яткознавства НАН і УТОПІК, 2019. 340 с.

12. Морозко Л. Г. Підсумки роботи в галузі культури і мистецтва у 2001 р. та основні напрямки діяльності у 2003 р. Культурна спадщина Слобожанщини. П'яті Слоб. читання, присвячені 20 річчю незал. України. Харків, 2003. С. 14-25.

13. Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». URL: https://www.spadschma.kh.ua/%D0%BF%D1%80% D0%BE-%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80.html (дата звернення: 02.12.2023).

14. Основи законодавства України про культуру. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 21. Ст. 294.

15. Пам'яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. Київ : Інститут історії України НАН України, 2007. 336 с.

16. Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання. Постанова від 12 серпня 1992 р. № 4б6. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 466-92-%D0%BF#Text (дата звернення: 01.12.2023)

17. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333.

References:

1. Akulenko, V. I. (1991). Okhorona pamiatok kultury v Ukraini (1917-1990) [Protection of cultural monuments in Ukraine (1917-1990)]. Kyiv: Vyshcha shkola, 274 p. (in Ukrainian).

2. Horbyk, V. O., Denysenko, H. H. (2012). Zvid pamiatok istorii ta kultury Ukrainy u doslidzhenni i okhoroni kulturnoi spadshchyny: dosvid, problemy, perspektyvy [Collection of monuments of history and culture of Ukraine in research and protection of cultural heritage: experience, problems, prospects]. Monohrafiia. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 192 p. (in Ukrainian).

3. Horbyk, V., Denysenko, H. (2004). Problemy doslidzhennia i zberezhennia pamiatok istorikh ta kultury v Ukraini [Problems of research and preservation of historical and cultural monuments in Ukraine]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 133-145 (in Ukrainian).

4. Zaremba, S. Z. (1998). Ukrajinske tovarystvo okhorony pamiatok istorii ta kultury. Istorychnyi narys [Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments]. Kyiv: Lohos, 244 p. (in Ukrainian).

5. Zberezhena spadshchyna: Zbirnyk materialiv i dokumentiv [Preserved heritage: Collection of materials and documents] (2009). Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN i UTOPIK, 280 p. (in Ukrainian).

6. Likholietov Ya. V. (2023) Formuvannia pamiatkookhoronnoi diialnosti na terytorii Kharkivshchyny v zahalnoukrainskomu konteksti systemy okhorony kulturnoi spadshchyny (1991 - poch. XXI st.) [The formation of monument protection activities on the territory of Kharkiv region in the all-Ukrainian context of the cultural heritage protection system (1991 - the beginning of the XXI century)]. Materialy 40-yi Mizhnarodnoi kraieznavchoi konferentsii molodykh uchenykh «Kraieznavchi studii u vymirakh suchasnosti, retrospektyvi i perspektyvi». Kharkiv : KhNU imeni V. N. Karazina, S. 36-38. (in Ukrainian).

7. Likholietov, Ya. V. (2021). Do 55-richchia Kharkivskoho oblasnoho viddilennia Ukrainskoho tovarystva okhorony pamiatok istorii ta kultury [To the 55th anniversary of the Kharkiv regional branch of the Ukrainian Society for the Protection of Historical and Cultural Monuments]. Tezy dopovidei do XXV Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii «Slobozhanski chytannia». Kharkiv: Drukarnia Madryd, 182 p. (in Ukrainian).

8. Likholietov Ya. V. (2022) Naukove pidgruntia derzhavnoho obliku nerukhomykh

pamiatok kulturnoi spadshchyny (na prykladi kharkivskoi oblasti) [The scientific basis of the state accounting of immovable monuments of cultural heritage (on the example of Kharkiv region)]. Materialy IV Mizhnar. nauk.-tekh. konf.«AVTOMATYZ AT sIIa, ELEKTRONIKA,

INF ORMAT sIINO-VYMIRIuVALNI TEKhNOLOHII: OS VITA, NAUKA, PRAKTYKA». Kharkiv : NTU "KhPI", S. 5-6. (in Ukrainian).

9. Likholietov Ya. V. (2021). Kharkivskyi tom bahatotomnoho entsyklopedychnoho vydannia «Zvid pamiatok istorii ta kultury Ukrainy». Istoriia ta suchasnyi stan (ostannia chvert XX - pochatok XXI st.). [Kharkiv volume of a multi-volume encyclopedic edition«Collection of monuments of history and culture of Ukraine». History and current state (last quarter XX - beginning of the XXI century)]. Visnyk KhNU imeni V. N. Karazina. Seriia «Istoriia Ukrainy. Ukrainoznavstvo: istorychni ta filosofski nauky», 31, 149-158. https://doi.org/10.26565/2227- 6505-2020-31-13. (in Ukrainian).

10. Likholietov Ya. V. (2023). Rol naukovykh ustanov ta zakladiv vyshchoi osvity u doslidzhenni obiektiv kulturnoi spadshchyny Kharkivskoho rehionu (1991 - poch. 2000-kh rr.) [The role of scientific institutions and institutions of higher education in the study of cultural heritage objects of the Kharkiv region (1991 - early 2000s)]. Materialy 22-yi Vseukrainskoi naukovoi konferentsii «Aktualni pytannia istorii nauky i tekhniky». Kyiv: Derzhavnyi politekhnichnyi muzei imeni Borysa Patona pry KPI im. Ihoria Sikorskoho, Vyd-vo «Politekhnika», S. 100-102. (in Ukrainian).

11. Mistse ta rol hromadskykh instytutsii v aktualizatsii kulturnoi spadshchyny Ukrainy [The place and role of public institutions in the actualization of the cultural heritage of Ukraine] (2019). Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN i UTOPIK, 340 p. (in Ukrainian).

12. Morozko L. H. (2003). Pidsumky roboty v haluzi kultury i mystetstva u 2001 r. ta osnovni napriamky diialnosti u 2003 r. [Results of work in the field of culture and art in 2001 and main directions of activity in 2003.]. Kulturna spadshchyna Slobozhanshchyny. Piati Slob. chytannia, prysviacheni 20 richchiu nezal. Ukrainy. Kharkiv, 2003. S. 14-25.

13. Oblasnyi komunalnyi zaklad «Kharkivskyi naukovo-metodychnyi tsentr okhorony kulturnoi spadshchyny» [Regional communal institution "Kharkiv scientific-methodological center for cultural heritage protection"]. URL: https://www.spadschina.kh.ua/%D0%BF%D1% 80%D0%BE-%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80.html (data zvernennia: 02.12.2023). (in Ukrainian).

14. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro kulturu [Fundamentals of Ukrainian legislation on culture]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 1992, № 21. St. 294. (in Ukrainian).

15. Pamiatkoznavchi studii v Ukraini: teoriia i praktyka. Kyiv [Monument studies in Ukraine: theory and practice] (2007). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 336 p. (in Ukrainian).

16. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Derzhavnyi reiestr natsionalnoho kulturnoho nadbannia. Postanova vid 12 serpnia 1992 r. № 466. [On the approval of the Regulation on the State Register of National Cultural Property. Resolution of August 12, 1992 No. 466.] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-92-%D0%BF#Text (data zvernennia: 01.12.2023). (in Ukrainian).

17. Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy vid 08.06.2000 r. № 1805-III [On Protection of Cultural Heritage» from 08.06.2000. №1805-Ш]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2000. № 39. St. 333. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru