Медіакультура як ознака лібералізму сучасного інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Львівський національний університет імені Івана Франка

Медіакультура як ознака лібералізму сучасного інформаційного суспільства

Ольга Мітчук

Іван Крупський

м. Київ

м. Львів

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена визначенням і комунікативними супроводами того, що більшість представників бізнесу з виробництва прикладів інформаційної культури продовжують заперечувати проблему вільнодумного ухилу функціонування інформаційної культури. Неспростованим є такии факт: медіапрацівники, які створюють контент інформацшної культури, зізнаються, що більшість носіїв усе-таки наближаються до трактування цього медіапродукту з ліберальної, вільнодумної точки зору. Об'єктом дослідження є медіакультура як чинник системи соціальних комунікаціи, предметом - носії української ліберальної інформацшної культури. Мета дослідження полягає в розкритті ключових чинників сучасного аспекту носіїв української інформацшної культури в контексті її вільної інтерпретації в інформацшному суспільстві. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання: виявити закономірності и особливості інформацшної медіакультури як комунікативного засобу; окреслити масовість інформацшної культури як ознаку вільнодумності; з'ясувати функціональність вільнодумної інформацшної культури. Методологічну основу становить поєднання загальнонаукових методів і спеціальних методик та підходів до вивчення закономірностеи та особливостеи проходження інформацшних процесів і явищ.

У результаті дослідження з'ясовано, що інформацшна медіакультура передбачає, зокрема, наслідування власним носіям, які мають авторитет знання та досвіду. Саме в цьому інформацшна культура допомагає закріпленню змісту тих норм, яким суспільство надає особливого значення. При цьому закріплення одного певного варіанта взірця інформацш - ної культури стає основою для того, щоби иого контент проходив до аудиторії не у вигляді иого постіиної зміни та переробки, а у вигляді створення нових символічних значень цілісних комплексів уже не традицшних смислів.

Українська інформаційна культура - соціокультурний феномен, що розвивається и до сьогодні. Закріпивши один варіант змісту, цей феномен не тільки намагається самою своєю сутністю розтлумачити певне традиційне явище «правильного минулого», а и приводить до потреби виникнення нових змістів, нових контекстів, нових меседжів, які враховують необхідні зміни, що відбулися, але виключно виходячи з особистих інтенцій аудиторії.

Ключові слова: інформаційне суспільство; масмедіа; медіакультура; інформаційна вільнодумність; носії інформації.

Abstract

Olha Mitchuk

Borys Grinchenko Kyiv University, Ukraine

Ivan Krupskyi

Ivan Franko National University of Lviv, Ukraine

Media culture as a sign of liberalism of the modern information society

The relevance of the study is determined by the definition and communicative accompaniments of the fact that the majority of business representatives from the production of examples of information culture continue to deny the problem of free-thinking bias in the functioning of information culture. The fact that media workers who create the content of information culture admit that most media still approach the interpretation of this media product from a liberal, free-thinking point of view is undeniable. The object of research is media culture as a factor in the system of social communications. The subject is carriers of Ukrainian liberal information culture. The purpose of the study is to reveal the key factors of the modern aspect of Ukrainian information culture carriers in the context of its free interpretations in the information society. To achieve this goal, the following tasks were set: to identify patterns and features of information media culture as a means of communication; outline the mass of information culture as a sign of free-thinking; to find out the functionality of free - thinking information culture. The methodological basis is a combination of general scientific methods and special methods and approaches to the study of regularities and features of information processes and phenomena.

As a result of the study, it was found that information media culture involves, in particular, following one's own media, which have the authority of knowledge and experience. It is precisely in this that information culture helps to consolidate the content of those norms that are given special importance in society. At the same time, the consolidation of one specific version of the model of information culture becomes the basis for its content to reach the audience not in the form of its constant change and processing, but in the form of the creation of new symbolic meanings of integral complexes of no longer traditional meanings.

Ukrainian information culture is a socio-cultural phenomenon that is still developing today. Having fixed one version of the content, this phenomenon does not so much try to interpret a certain traditional phenomenon of the «correct past» by its very essence. This leads to the need for new contents, new contexts, new messages that take into account the necessary changes that have taken place, but solely based on the personal intentions of the audience.

Keywords: information society; mass media; media culture; information freedom; information carriers.

Основна частина

Вступ. Увагу до інформаціиних процесів лібералізації медіакультури Кштитоф Мігонь пов'язує з ростом інтересу до інформацшної культури. У кожному більш чи менш розвинутому суспільстві завжди буде усвідомлення потреби максимально ефективного використання знань, які людство нагромадило за попередні історичні проміжки свого розвитку, зокрема завдяки європеись - ким просвітницьким рухам. Щодо нашої країни українськии професор О. Коновець зауважує, що оригінальність цього досвіду криється в ідеях українського відродження та модернізації соціально-економічного, культурного життя українців упродовж кінця XIX - початку XX століть, яке акумулювало в собі інтелектуальну и духовну енергію попередників, починаючи з часів Київської Русі; цеи досвід, набутии українською ліберальною інтелігенцією в контексті оновлення соціально-економічного і культурного життя, є цінністю і для сьогодення (2003, с. 9).

Присутність значної частини представників будь-якого провладного чи опозиціиного сектора, не кажучи вже про авторів як представників інформаціиної медіакультури, про людеи, які слідують за подіями, політикою та політиками щодня, а деякі навіть перебувають поруч із ними, призводить до розпорошення ідеи і думок. Автори та менеджери представників інформаціиної медіакультури часто фіксують свого роду полі - тичниИ і культурниИ регрес, коли Йдеться конкретно про вибірковість персон, про яких повідомляється.

Як результат - частина науковців до інфор - маціиного простору та комунікаціиних процесів безкомпромісно зараховують інформаціину культуру як своєрідне суб'єктивне поле діяльності в соціальніи практиці. Але здшснюючи аналіз теоретико-контентного базису, можемо впевнено констатувати тои факт, що сприиняття поняття «правда», яке є визначальним для процесу інфо - рмацшно-комунікацшної масової практики, супроводжує погляд вільності та відповідальності в професіиніи діяльності працівника медіи.

Узагалі ж при дослідженні діяльності медіа - представників інформаціиної культури характерною виявляється ознака їхньої діяльності в контексті інформаціиної відповідальності. Практика діяльності не заперечує різноманітних суспільних рухів, тенденціи у розвитку культури. Лібе - ральнии інформацшнии супровід медіакультури здіиснюється носіями та поціновувачами вільного і відповідального порядку діяльності.

Актуальність дослідження зумовлена поняттями об'єктивності та суб'єктивності інформації, що видаються доволі розмитими. На нашу думку, дуже складно залишатися об'єктивним, тому що енергія власного мислення часто переважає. Побачене и почуте нерідко суперечать тому, що хотів би сказати сам автор, але факти і реалії переважають в інформаціино-супровідніи діяльності, енергія власної думки зазнає змін і слабшає.

Будь-яку офіціину точку зору, так звану реда - кціину політику в широкому розумінні, автор може, як кажуть американські медіиники, «носити в рукаві». Це означає, що більшість людеи, які идуть працювати в інформаціину сферу, як правило, погоджуються з редакціиними вимогами, але значну частку свободи діи і контенту залишають за собою. Це и не дивно, враховуючи те, як люди роблять кар'єру в інформаціиніи сфері, і те, що тверезість у співвідношенні «відчуття - реальність - редакціина політика» є ключовим чинникомтворчої діяльності для багатьох авторів.

Утім за давньою традицією, яка сягає корінням становлення демократичних засад США, у ціи країні всіх носіїв ліберального не те що контенту, а світогляду називають слонами. «Слон» - це не лише американськии республіканець, «слон» - це публічна людина в суспільстві. Він, як у посудніи лавці, є проблемою для менеджменту, оскільки доволі часто все те, що ця публічна людина носить у рукаві, є нетерпимим до іншого способу життя і думок - власне стосовно саме того, що и може називатись редакціиною політикою в широкому її розумінні.

Отже, правило не ліберальне: якщо хтось працює саме тут, у цьому мас-медіа, він повинен бути частиною спільноти тих, хто саме в цьому мас - медіа і працює.

При цьому тои автор, якии починає виконання будь-якого завдання (не роботи, а саме завдання) з передумови, що існує поле для відвертої брехні, передбачає проєкцію цієї брехні у власному тексті. Певна частина авторів текстів діисно вважає, що демократія є ознакою некомпетентності, і це віддзеркалюється у великих шарах надбань автократичних і тоталітарних представників інфор - маціиної медіакультури.

Об'єктом науково-дослідницького представлення є медіакультура як фактор функціонування соціальних комунікаціи. Предметом - представники української лібералізованої інформаціиної культури.

Метою наукового пошуку є розкриття та визначення основних факторів сучасного аспекту носіїв української інформаціиної культури в контексті її вільної інтерпретації в інформаціиному суспільстві. Відповідно до поставленої мети були виокремлені такі завдання: виявити закономірності и особливості інформаціиної медіакультури як комунікативного засобу; окреслити масовість інформаціиної культури як ознаку вільнодумності; з'ясувати функціональність вільнодумної інформаціиної медіакультури.

Методи дослідження. Методологія науково - дослідного пошуку ґрунтується на визнанні необхідності наявності и інформаціино-комуніка - ціиного функціонування специфічних медіадія - льнісних етапів реалізації інформаціиної діяльності в медіапросторі. Для вивчення поглядів і концептів теоретичної джерельної основи ми застосували аналітико-синтетичнии і логічнии методи дослідження. Як наслідок використання цих методів у науковому пошуку ми систематизували основні теоретико-поняттєві концепти, з'ясували характерні шляхи виокремлення, аналізу и узагальнення теоретичної складової науково-дослідного матеріалу. Застосували методологію типологічної та видової сегрегації як окремого методу виокремлення своєрідності фрагментарних частин інформаціиної реальності в контексті лібералізації медіа.

Багато носіїв медіакультури мають певну упередженість до тих подіи, які офіціино організовують представники влади. Одна з реаліи лібералізму в інформаціиніи культурі - упередженість її носіїв до офіціозу. Якщо автор має бажання урізноманітнити подачі, то це робиться не через якусь квоту, а власне завдяки контентніи різноманітності, через охоплення максимально можливих аспектів проблеми.

Результати. Цікаво, що попри незаперечні докази зворотного багато авторів, як і раніше, відмовляються визнати, що більшість носіїв чи представників інформаціиної культури схиляється в бік «лівацького лібералізму». Інтенсивність висвітлення деяких питань для деяких споживачів, можливо, відображає виключно ліберальну точку зору.

Але насправді це не так. Аналізуючи теоретико - інформаціину складову сучасного медіапростору, можемо констатувати, що є ліберальні погляди та професіині представлення і консервативні професіині представлення в інформаціиніи культурі загалом. Однак у переважніи більшості випадків носії інформаціиної культури в демократичному світі зміщуються вліво, долучаючись до обсягу лівоцентристського набутку.

Міфологія при цьому шкодить неоконсерва - тивним носіям інформаціиної культури. Про це яскраво свідчить тои факт, що навіть відверто консервативні політики сміливо оперують фактамии доказами на ліберальних інформаціиних маиданчиках, залюбки публікуються в лібераль - ніи друкованіи пресі.

Варто згадати доволі цікаву думку, яку свого часу висловила виконавча редакторка газети TheNewYorkTimesДжилл Абрамсон. 19 жовтня 2011 року вона сказала, що бути абсолютним лібералом - означає бути ганчіркою. Дотичні до комунікаціиної практики автори идуть на завдання із відкритою душею, але навіть за цих умов вони повинні чітко розуміти різницю між тим, що бачать, і тим, що їм говорять.

Це не конфронтація між особистістю автора та конкретними реаліями, а доволі дивні уявлення взаємодії понять «факт» і «власна думка». З огляду на це можемо констатувати, що вони дуже різні поняттєво. Автори мають тенденцію бути більш ліберальними, ніж середня аудиторія. Але гіперусвідомлення цього факту викликає у взірців інформаціиної культури потребу певної «компенсації» у вигляді нехаи маленької, але все ж консервативної частки змісту медіи.

Якось місіс Рузвельт у період Другої світової віини сказала фразу, яка стала знаменитою і лишається актуальною для нашого часу: «Я б радше ткнула руки свої в кухоннии комбаин, ніж заиня - ла бік супротивника». Для автора це поділ на «чужих» і «своїх», це початок шляху до ненависті, це отрута політикою.

Існують певні стандарти справедливості та об'єктивності, якими почали керуватись американські носії інформаціиної культури, коли закінчилась Друга світова віина. Проте багато авторів, здається, и до нашого часу не усвідомили ролі інформаціиної культури в суспільстві. Українська Революція гідності 2013-2014 років і кримські події 2014 року підштовхнули українське середовище, що формує представників чи носії в інформаціиної медіакультури, до розуміння значення адекватної медіакультури.

«Продукт» авторської праці, як, власне, і тра - диціине тіло, звичаинии людськии організм, є результатом задоволення потреб і вподобань - тут маються на увазі потреби и вподобання аудиторії. Це є ті самі потреби и уподобання, які безпосередньо залежать від авторських потреб, бажань і можливостеи працювати.

Але ж подивімося правді в очі: ліберальнии ухил носіїв медіакультури потрібен для того, щоб - умовно и узагальнено - зробити конкретне жанрове представлення інформації, наприклад новиннии репортаж. І цеи факт не повинен нікого дивувати, адже, зрештою, і інформаціина культура, і її носії завжди були переповнені зміщенням жанрів. Справді, був час, коли аудиторія, скажімо, новин, точно знала, які засоби масової інформації відстоювали тучи ту конкретну точку зору. Це вважалося само собою зрозумілим: одна, наприклад, газета підтримується з одного контентногобоку, а інша - з протилежного.

Утім на межі 1950-1960-х років усе змінилося. Раптом люди в новинних програмах засобів масової інформації почали уявляти себе неупере - дженими переслідуваними об'єктами заради передачі їм «істини». Зникло зміщення акцентів, виокремилась сторона конкретизації ідеї; замість цього вже не засоби масової інформації, а власне носії медіакультури почали більш масковано заявляти про функціонування нового формату інформаціиного «загону». Ця нова ера в інформа - ціиніи культурі збіглася з посиленням позиціи ліберального мислення, того мислення, яке взяв на озброєння весь світ.

Раптом робота журналіста перетворилась на діяльність людини, що створює інформаціину культуру, і відірвалась від торгівлі новинами та плітками, раптом вона перетворилась на професією, що набуває більше ознак національного та ідеологічного, більше пунктів уже не медіиного, а інформаціиного порядку денного. Ця праця стала підживленням для створення шкіл, для викладачів, які почали говорити про інформацію як про змістову комунікацію, а не економічну категорію. Молоді ліберали приишли на заміну сивим місцевим репортерам, які були віддані своїи містеч - ковіи, архаїчніи, консервативніи культурі. Ця нова хвиля авторів не хотіла помічати, що відбувається в їхніи місцевості, оскільки вони хотіли собою «врятувати світ» (Мак-Люен, 2001, с. 342).

Для досягнення лібералізму як доволі лівоцентричної загальнонаціональної ідеї порядку денного - якщо не лівого взагалі світового порядку - автори переосмислювали приземлення історичних і сучасних фактів, щоби перевести їх до центру суспільної уваги. Автори ці готові були до упередженості апріорі в кожному випадку, вони хотіли підштовхнути хід історії вперед. Протягом десятиліть цеи лівоцентричнии порядок деннии у взірцях інформаціиної культури не змінився. Але практично завжди інформаціина діяльність для представників медіакультури була рамковою, а тепер можемо стверджувати про суціль - нии інформаціино-комунікаціинии процес.

Консерватизм, утім, не зник, він намагається переломити ситуацію або принаимні домогтися успіху у вихованні такого типу споживачів інформації, які мають вірити одніи точці зору, які мають розуміти, що ліберальна журналістика є елементом упередженості носіїв інформаціиної культури. З появою нових медіа, інтернет - форумів, блогів, подкастів та онлаинових джерел інформації старі носії інформаційної культури стають більш жорсткими, вони мають яскраво виражений ухил до того, з чим мали би попрощатись тоді, коли ідеї лібералізму почали брати гору над «класичною» інформаціиною культурою.

Безумовно, будь-якии список нових і тради - ціиних носії в інформаціиної культури буде дещо суб'єктивним. Поза всяким сумнівом, із цього приводу можна вести багато предметних дискусіи.

При цьому треба особливо наголосити: існує безліч спроб звинуватити ліберальну інформа - ціину культуру в замовчуванні жахливих фактів з історії людства. Так, вважається, що чи не наи - гіршим прикладом ліберального ухилу носії в інформаціиної культури західних країн є їхня тверда відмова точно повідомляти про жахливі помилки Радянського Союзу. Для ліберальних представників інформаціиної культури не було важливо, скільки мільионів радянських громадян загинуло, що Йосиф Сталін і иого поплічники здіиснювали тотальну зачистку суспільства, ліберальні ЗМІ навіть були нагороджені Пулітце - рівською премією, яка проишла крізь брехню Вальтера Дюранті, оглядача TheNewYorkTimes, що був великим другом і лобістом вбивчого режимуСРСР.

Для американців дотепер досить дискусіиною є проблема віини у В'єтнамі. Власне, американські носії інформаціиної культури, зокрема мас - медіа, зіграли важливу роль у поширенні ідеї про те, що США не тільки програють вшну, але також здіиснюють регулярні та варварські злодіяння проти в'єтнамського населення. Взірці лібералізації інформаціиної культури принципово працювали в цілому проти американських національних інтересів. Це породжувало ідею безнадіи - ності боротьби США у В'єтнамі. Мало того, що неурядові мас-медіа применшували або взагалі ігнорували будь-які успіхи США, вони зазвичаи включали В'єтконг і Північнии В'єтнам до потен - ціиних переможців.

Носії лібералізації інформаціиної культури, по суті, є звичною, виходячи з реальних фактів будь - якої людської діяльності, практикою захисту суспільних інтересів. Комунікаціині етапи функціонування в інформаціиному просторі медіаку - льтури як просто акт збору і поширення новин та інформації і ліберальна медіакультура - це практично несумісні речі, оскільки ліберальна практика мінусує спроби пропаганди.

Тоді лишається відкритим питання, що ж таке консервативна інформаціина культура. Консервативні аналіз і думки дуже міцно вкорінені в доборі фактів і доказів. Консервативна інформаціина культура маиже завжди спонукає / провадить до знаходження бодаи наименшого спільного знаменника, якии реалізується доволі легко, безтурботно ігноруючи факти і дослідження фактів.

Консервативна інформаціина культура допомагає перемагати консервативним течіям і представникам цих течіи, сприяє інформаціиному живленню культурних віин, але насправді робить дуже мало для просування консервативних ідеи, які виходять за межі в цілому ліберального середовища. Поточнии консервативнии рух у межах носіїв інформаціиної культури можна розглядати як чинник утримання ілюзіи і забезпечення якоїсь подібної комунікаціиної атрофії.

Але вочевидь не дуже розумно говорити, що на основі реальних фактів виструнчується тільки поняття лібералізації інформаціино-комунікаціи - ного процесу медіакультури. Як і більшість представників широких політичних поглядів, ліберал може насправді оперувати доволі значною кількістю смислів і контекстів, у середовищі лібералів може існувати діисно багато розбіжностеи тощо. Проте в інформаціиніи культурі принцип лібералізму доволі чітко проявляється як логіч - нии стан цього феномена: він є природним для сучасної інформаціиної практики.

Насправді частка певного антиконсерватизму присутня в усіх контентних подачах інформаціи - ного суспільства. При тому, що якісні носії інфо - рмаціиної культури вирізняються ретельною перевіркою фактів, існує авторська інтерпретація - яскравии елемент інформаціиного лібералізму. Ліберальна медіакультура тому і є глибшою, можливо, навіть радикальнішою маиже в кожніи своїи типологічніи категорії.

Якии би вигляд мав бути в консервативного аналога ліберального взірця інформаціиної культури? Наиімовірніше, у чомусь вони близнюки, у чомусь насправді дуже схожі, і для того, щоб кожен із них залишався цікавим настільки, наскільки це можливо, кожен повинен дозволити собі певнии інформаціинии простір для маневру, для створення професіиних противаг.

Варто нагадати, що сама історія ліберальної боротьби за свободу вираження власних думок та ідеи фокусується на можливості оприлюднення ідеи, антагоністичних до традицшних релігіиних, політичних та економічних у тому суспільному порядку, основною метою якого є придушення громадянських прав і свобод. Переслідування інакодумства и інші принципи, сформульовані на основі респектабельних прецедентів в історії людства, довго домінували в Європі для створення атмосфери, яка була щонаименше несприятлива для свободи вираження поглядів. Подальша реформація церкви, хоча сама по собі и була яскравим бунтом проти церковної влади, зміщувала, втім, тільки точки дотику різних соціальних груп, але не характер взаємного контролю. Підиом лібералізму, якии супроводжував розкол у середовищі середньовічної буржуазії, означав відхід від абсолютної влади окремої інституції та рух до автономії індивідуума.

Народжувався новии раціоналізм, якии нині асоціюється з картезіанством і ньютонівською «теологічною машиною», що стала неминучою і прискорила постановку на порядку денному питання про свободу слова і свободу друку, спрямовані на уникнення доктрини подвіИних істин: філософських і наукових, світоглядних і релігіиних, які без пом'якшення соціальних стосунків були приречені на провал. Саме тоді влада ліберального світогляду виявилась вирішальною для подальшого розвитку людства.

У католицькіи Європі до XVIII століття ліберальна боротьба за свободу вираження думок мала релігіинии, а не політичнии характер. Вільнодумства у філософії та науці, які промовистою мовчанкою підтримали ліберальнии світогляд, були прикладом того, що соціальна практика пам'ятала кинутии їи у середньовіччі виклик у вигляді покарань за опір неортодоксальності (Clyde, 1934, pp. 1-15).

Аналізуючи теоретико-історичні концепти супроводу функціонування інформаціино-кому - нікаціиних етапів, можемо констатувати, що в період XVIIIстоліття пошуки свобод здебільшого позбавлені призначення. Цеи період у контексті інформаціино-комунікаціиного аналізу супроводжується забороною або ж пильним наглядацьким спостереженням і цензурованістю критики медіи. Перші десятиліття XVIII століття характеризуються «початком справжньої боротьби за свободу слова і преси, народження неформального конституціоналізму та збільшення соціального обсягу вимог та інформації щодо дотримання прав людини. Власне, саме тоді з'являються документи щодо активної участі громадян в політиці. Таким чином, будь-якии новии конфлікт обов'язково матиме бодаи якісь історичні наслідки для лібералізму та свобод» (Patterson, 1939).

Концепція свободи Д. Мільтона дещо відрізняється и аж ніяк не сумісна із суттю природи влади, відомої платонівської ідеальної влади. Ця аристократична несумісність є детермінізмом у лібералізмі, це стан справжнього співвідношення теорії свободи і реаліи у політиці, але це також і практичне розуміння необхідності компромісу.

Історичні етапи ліберальних концептів медіа - культури в інформаціиному просторі, як наслідок, сформували засади ліберальних ідеи у боротьбі за свободу вираження думок. В інформаціи - ному просторі вони визначалися поглядами поета Джона Мільтона і демократа Томаса Джефферсона - виразників ліберальної теорії преси у своїи класичніи формі. Третіи, Джон Стюарт Мілль, є не такою яскраво вираженою постаттю в історії соціальних комунікацій нині він видається до певної міри перехідною фігурою, чиї погляди представляють певну конгломерацію «критичного лібералізму» та утилітаризму, прагматизму та релятивізму, свого роду неоліберального напрямку розвитку медіа.

Філософські погляди Джона Мільтона і Томаса Джефферсона сформували концептуальні засади в тлумаченні функціонування лібералізму як окремого історичного етапу, що нині характеризується класичними визначеннями. Виокремлення ліберальної теорії в XIX столітті супроводжувалось поширенням поглядів позитивізму, що и стало наслідком нарощування явних ознак романтизму, зокрема в інформаціиному просторі. Медіасе - редовище визначається контентом вільності, а иого представники та носії - відповідальності, що є ознаками ліберальної теорії інформації. Унаслідок логіки вищезазначеної теорії ліберальної інформації супровідними характеристиками інформаціиного простору та медіадіяльності є раціоналізм та індивідуалізм.

Варто наголосити при цьому, що однією з наи - більш яскравих характеристик класичного лібералізму була стурбованість прогресивного соціуму унітарністю індивідуального розуму, а тому актуалізувалось теоретичне обґрунтування свободи мислення. Саме в епоху зародження лібералізму така потреба була широко відома як феномен свободи, якии ґрунтувався на постулаті про те, що всі люди вільні, усі мають право на публічне обговорення всього того, що їх хвилює, на формулювання власних думок на основі власних знань та фактичних даних, і висловлювати свою думку належало вільно, із конкуренцією знань і переконань, із раціональним дискурсом. На цьому оптимістичному і метафізичному концепті процесу виявлення и використання правди формувалися засади ліберальної теорії інформації. Чи не головнии засадничии принцип цього теоретичного представлення полягає в тому, що люди бажають знати правду і керуватимуться цими знаннями для встановлення істини в дов - гостроковіи перспективі. Кожніи людині має бути дозволене право на власну думку, яке видається наибільш розумним і загальноприинятим проявом волі.

У кінцевому рахунку мають зникнути невігластво і забобони, має з'явитися можливість формування власної поведінки и установок будь-якої людини з фундаментальною інваріантністю.

Висновок. Поляризована плюралістична модель сучасних носії в і представників інформа - ціиної культури вирізняється з-поміж інших сер- иозним виокремленням поняття «політичнии паралелізм», що супроводжується слабкою інтенсивністю функціонування комерціиних засад серед представників інформаціиної культури.

Як в історичному ракурсі, так і в сучасних умовах модель вартового має важливі наслідки для взаємовідносин між носіями інформаціиної культури і державою. Якщо авторитарні теорії передбачають, що інформаціина культура в цілому повинна завжди підпорядковуватись інтересам держави в питаннях, що стосуються підтримання соціального порядку чи досягнення політичних цілеи, то ліберальнии підхід до функціонування цих носіїв передбачає, що вони виступатимуть своєрідним ринком ідеи. Лібералізм у діяльнісно - функціональніи характеристиці носії в інформа - ціиної культури розглядає державу як головну (або навіть єдину) загрозу для свободи інформації. Окрім того, модель вартового відповідає про - фесіиніи ідеології як учасників інформаціиного простору, так і медіапрацівників, що забезпечують інформування суспільства.

Джерела

інформаційний культура суспільство лібералізм

1. Коновець, О. (2003). Український ідеал: історичні нариси, діалоги.ВЦ «Просвіта».

2. Мак-Люен, М. (2001). Галактика Гутенберга: Становлення людини друкованої книги. Ніка-Центр.

3. Clyde, W., M. (1934). The Struggle for Freedom of the Press from Caxton to Cromwell. Oxford University Press.

4. Milton, J. (1948). Complete Poetry and Selected Prose of John Milton. The Mayfair Edition.

5. Mitchuk, O., Penchuk, I., Podluzhna, N., Shirobokova, O., & Tregub, A. (2021). Changes in social communication as a tool of social

6. work under the influence of digitalization. Estudios de Economia Aplicada, 39 (3). https://doi.org/10.25115/eea.v39i3.4717 Patterson, G., J. (1939). Free Speech and a Free Press. Little Brown & Co.

References

інформаційний культура суспільство лібералізм

1. Clyde, W, M. (1934). The Struggle for Freedom of the Press from Caxton to Cromwell. Oxford University Press.

2. Konovets, O. (2003). Ukrainskyi ideal: istorychni narysy, dialohy [The Ukrainian ideal: historical essays, dialogue]. VTs «Prosvita». Mak-Liuen, M. (2001). Halaktyka Hutenberha: Stanovlennia liudyny drukovanoi knyhy [Gutenberg's Galaxy: The Making of Man printed book]. Nika-Tsentr.

3. Milton, J. (1948). Complete Poetry and Selected Prose of John Milton. The Mayfair Edition.

4. Mitchuk, O., Penchuk, I., Podluzhna, N., Shirobokova, O., & Tregub, A. (2021). Changes in social communication as a tool of social work under the influence of digitalization. Estudios de Economia Aplicada, 39 (3). https://doi.org/10.25115/eea.v39i3.4717 Patterson, G., J. (1939). Free Speech and a Free Press. Little Brown & Co.

Размещено на Allbest.ru