Бароковий живопис Великої Печерської церкви: невідомі композиції та просторові паузи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»

Бароковий живопис Великої Печерської церкви: невідомі композиції та просторові паузи

кандидат мистецтвознавства, провідна наукова співробітниця науково-дослідного відділу історії та археології

Анотація

Мета статті - представити візуальні джерела первісного барокового стінопису Успенського собору, а також з'ясувати причину відсутності розписів у деяких компартиментах верхнього ярусу до 1843 р. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного і мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна роботи. Уточнено, які компартименти верхнього ярусу Великої церкви (Успенського собору) залишалися без розписів до 1840-х. Установлено причину (конфіденційність збереження лаврської казни), через яку ці компартименти не розписали в кінці 1720-х - 1730 р., у 1772-1777 рр. Виявлені й атрибутовані композиції первісної барокової декорації храму, написані в кінці 1720-х - 1730 р., проведено їхній мистецтвознавчий аналіз. Висновки. Згідно з архівними документами верхні приділи святого апостола Андрія Первозваного (вівтар), Преображення Господнього (вівтар), преподобного Антонія Печерського і преподобного Феодосія Печерського не були розписані у XVTIIст. Відсутність стінопису у цих компартиментах була обумовлена бажанням мати таємні місця для збереження лаврської казни. Фрагменти композицій на фото (1898; колекція Національного заповідника «Києво-Печерська лавра») є настінним живописом Великої церкви кінця 1720-х - 1730 р.

Ключові слова: духовна культура, православ'я, сакральний монументальний живопис, український бароковий живопис, Києво-Печерська лавра, Успенський собор

Abstract

Bardik Maryna, Candidate in Art Studies, Leading Researcher, Scientific-Research Department of the History and Archaeology, National Preserve «Kyiv-Pechersk Lavra»

The purpose of the article is to present the visual sources of the original Baroque mural paintings of the Dormition Cathedral, as well as to discover the reason for the absence of murals in some compartments of the upper tier before 1843. The research methodology is based on historical, cultural analysis, and art study analysis. Scientific novelty. The author specifies which compartments of the upper tier in the Great Church (Dormition Cathedral) remained without paintings until the 1840s. The reason (the confidentiality of preservation of the Lavra treasury) for which these compartments were not painted in the late 1720s-1730, in 1772-1777 is established. The author reveals and attributes the compositions of the original Baroque decoration of the Church painted in the late 1720s-1730, and conducted the art historical analysis. Conclusions. According to archival documents, the upper side-altars of the Saint Apostle Andrew the First Called (altar part), of the Transfiguration of the Lord (altar part), of the Venerable Anthony of Pechersk and of the Venerable Theodosius of Pechersk were not painted in the 18th century. The absence of murals in these compartments was due to the will to have secret places to keep the Lavra treasures. Fragments of the compositions in the photos (1898; the collection at the National Preserve «Kyiv-Pechersk Lavra») are murals of the Great Church of the late 1720s - 1730.

Key words: sacral culture, Orthodoxy, sacral mural painting, Ukrainian Baroque painting, Kyiv-Pechersk Lavra, Dormition Cathedral.

Основна частина

Актуальність теми дослідження. Цьогоріч виповнюється 950 років заснування Великої Печерської церкви, освяченій 1089 р. на честь Успіння Богородиці. Закладини, будівництво, оздоблення живописом Великої церкви, як свідчать літописи, супроводжувалось чудесами.

Через 640 років, у 1729 р., Велику церкву знов освятили, перебудувавши після пожежі 1718 р., прикрасивши новими розписами, іконами. Живописні роботи повністю завершили в 1730 р. Як виглядав цей живопис залишається нез'ясованим, хоча перелік композицій та іконостасних ікон відомий. Стінопис із часом занепадав, у 1772-1777 рр. його оновили, тобто написали заново, художники під керівництвом начальника лаврської малярні Захарія (Голубовського). Проте і в 1720-х, і в 1770-х частину верхнього ярусу залишили без розписів. З невідомої причини низку верхніх компартиментів розписали тільки в 1840-х. Відповідь на ці питання суттєво доповнила б історію живопису Великої церкви Лаври, і тому заслуговує на науковий пошук.

Аналіз досліджень і публікацій. У різних публікаціях можна побачити репродукції архівних фотографій деяких композицій Успенського собору. Фотографії були зроблені перед ліквідацією стінопису в 1893 р. Живопис на фото авторами або не датувався, як, наприклад, у статті Є. Кузьміна [1, 232-240], або ж датувався узагальнено: XVIIIст., приміром, у праці Ю. Коренюка [2, 146-152], XVIII-ХІХ ст. - у монографії О. Сіткарьової [3, 173-175].

Відсутність розписів у верхніх приділах відмітили автори, складаючи концепцію відтворення живопису Успенського собору (2000). Вони зазначали, що не розписаною була вівтарна частина приділу Преображення Господнього; її, як і приділи Преподобних Антонія і Феодосія розписали за програмою, затвердженою Духовним Собором Лаври в 1838 р. [4, 127, 132]. Наразі питання причини відсутності живопису до вказаного часу не ставилося, адже воно виходило за межі проблематики концепції. Побілені компартименти залишались білою плямою в історії живопису Великої церкви.

Пошук відповідей на питання, як виглядали живописні композиції кінця 1720-х - 1730 р., і чому до оновлення розписів собору в 1840-1843 рр. верхні компартименти не розписували, обумовили мету нашої наукової розвідки.

Мета статті - представити візуальні джерела первісного барокового стінопису Успенського собору, а також з'ясувати причину відсутності розписів у деяких компартиментах верхнього ярусу до 1843 р.

Виклад основного матеріалу. Кількасот композицій прикрашали зведену після пожежі Велику церкву. Що то були за сюжети і де вони розташовувалися можна уточнити за лаврським рукописом №183 - переліком композицій інтер'єру та екстер'єру Великої церкви та іконостасних ікон. У Києві збереглися копії цього рукопису (далі - Опис) [5]. За Описом можна конкретизувати наявність композицій у компартиментах верхнього ярусу.

Була розписана західна частина хорів, включно з куполом і підкупольним простором. У живописі розкривалася тема прославлення Богородиці. Також на стінах містилися зображення святих гір - Синайської (гори Божої), Афонської і Київської (земних уділів Цариці Небесної) [5, арк. 25 зв. - 28]. Зображення Пресвятої Богородиці, святих - пророків, апостолів, святителів, преподобних, мучеників - супроводжували численні написи. В Описі вони ретельно прописані, їх повторювали під час оновлення стінопису.

Опис містить перелік композицій та ікон іконостасів чотирьох верхніх приділів, влаштованих у перебудованому після пожежі храмі.

Приділ святого апостола Андрія Первозваного (південно-східна частина верхнього ярусу). Після опису ікон іконостаса [5, арк. 30 а - 31 зв.] в тексті надано перелік зображень, який ми стисло наводимо. «На «склепінні» уверху, на престолі сидить Бог Отець, поблизу Нього - престол на хмарах, який тримають ангели. Уверху - Св. Дух, сяючий променями сонячними, навкруги - безліч ангелів світлих. Нижче - Вознесіння Господнє: Господь у хмарах возноситься на небо і благословляє руками. Несуть Його два ангели, що тримають хартії з написами… Вище на всьому склепінні зображені у хмарах ангели з хартіями. Нижче - Пресвята Богородиця з апостолами стоїть на горі Елеонській і дивиться уверх. Праворуч (де вікна) св. апостоли (12) дивляться на небо і два ангели, які тримають хартії. (Мф, 30). На цій стіні, поблизу іконостаса, зображено 12 апостолів, що повертаються з гори Елеонської; уверху хартія з написом… Нижче пророк Мойсей на колках, який молиться на горі Хорив; поблизу нього скрижалі; уверху над ним - хмари, труби і полум'я вогняне; серед хмар напис: «О' 0 еос»; під горою стоять «Єгиптяни», очікуючи Мойсея. Там само зображений цар Давид на горі, який грає на гуслях; коло нього - місто; уверху напис… (Пс 46)» [5, 31 зв. - 31 а зв.]. Із наведеного переліку ясно, що розписали приділ, а його вівтарна частина залишалась не розписаною.

Приділ Преображення Господнього (північно-східна частина верхнього ярусу). Спочатку наведено перелік ікон іконостаса [5, арк. 31 а зв. - 32 зв.], а далі - опис написаних зображень. «На «склепінні» уверху «Страшний суд». Господь Христос сидить у хмарах; з ним безліч ангелів; над Ним напис. Нижче ангел тримає хрест великий, золотий, напис. (Мф, 24). З південного боку зображено горній Єрусалим на хмарах.

Нижче між вікнами: 1) цар Соломон тримає в руках хартію з написом. 2) св. пророк Ісая з хартією в руках, напис. 3) св. пророк Іоіль тримає в руках хартію з написом. 4) св. пророк Малахія. 5) св. апостол Филип. 6) св. пророк Даниїл. 7) преподобний Єфрем Сирін. 8) св. Ієронім…

Уверху - дві сурми, що сурмлять: постаньте, мертві, ідіть на Суд» [5, арк. 32 зв. - 32 а зв.]. Преображенський приділ, так само, як і Андріївський, розписаний без вівтаря.

Далі в Описі представлено перелік ікон іконостасів приділів преподобного Антонія Печерського (південно-західна частина верхнього ярусу) та преподобного Феодосія Печерського (північно-західна частина верхнього ярусу) [5, арк. 32 а зв. - 34 а зв.]. Ці два приділи взагалі не були розписані.

Зауважимо, що в проєкті розпису Великої церкви (лаврський рукопис №204) немає відомостей про композиції, які планували написати у вівтарях Андріївського і Преображенського приділів, а також в Антоніївському і Феодосіївському приділах [6].

Бажання оздобити малярством увесь верхній ярус Великої церкви виявив митрополит Філарет (Амфітеатров), який в 1837 р. прибув до Києва, заступив на київську кафедру, ознайомився з київськими святинями. Цілком природно, що митрополит виявив бажання внести «свою лепту» у справу її живописного оздоблення. Бажання цілком підтримав Духовний Собор Лаври. Як нами було встановлено за архівними документами, програму розписів склав київський художник Олексій Сенчило-Стефановский (цікавий факт творчої біографії друга Тараса Григоровича Шевченка) того ж 1837 р. Перший варіант програми охоплював тільки верхні компартименти, які залишались без розписів.

Проте стан живопису на верхньому ярусі був такий занепалий, що потребував оновлення. Виявляючи повагу до історії Лаври, митрополит і Духовний Собор вирішили зберегти старі сюжети і додати нові. Тому О. Сенчило-Стефановський склав програму, яка поєднала старі і нові сюжети, її затвердили у травні 1838 р. Після ремонтних робіт архітектурні поверхні підготували під живопис; старі композиції були написані заново (оновлені), написали також і нові композиції. Для повноти картини додаймо, що заново розписали весь основний об'єм храму (без вівтарних апсид), виконали поновлення ікон, храмового начиння. Роботи тривали з 1840 по 1843 р. [7, 104-124].

Ці роботи були виконані під керівництвом начальника лаврських художників Іринарха, який і сам, будучи монументалістом та іконописцем, писав композиції у Великій церкві. Його живопис існував до кінця ХІХ ст. У 1893 р. живопис в основному об'ємі храму збили для нового розпису. Під час видалення олійного живопису, підготовчих шарів і тиньку науковці безуспішно шукали хоч які-небудь рештки давніх мозаїчних або фрескових композицій - марно, проте на них чекала інша знахідка. Про неї свідчать маловідомі архівні фото з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» [8; 9].

Фото зафіксували виявлені в грудні 1898 р. живописні композиції. На фотографіях під зображеннями одним почерком були зроблені пояснювальні написи. На одній з них (рис. 1) указано, що це - зображення преподобного, уціліле на рештках стінного тиньку, який обвалився, у Великій Лаврській церкві, на хорах, в Андріївському приділі, під північним вівтарним входом, під підлогою [9]. На іншому фото (рис. 2) зазначено що це - нижня частина зображення людини, яка стоїть на вогнищі, уціліла на рештках стінного тиньку, що обвалився, у Великій Лаврській церкві, на хорах, в Андріївському приділі, поблизу лівої сторони від північного вівтарного входу, під підлогою [8].

Враховуючи, згідно Опису і програми 1838 р., відсутність розписів у вівтарі Андріївського приділу, робимо висновок, що на фото ми бачимо первинний бароковий живопис Великої церкви після її перебудови і влаштування верхніх приділів - композиції кінця 1720-х - 1730 р.

Отже, атрибуція композицій буде такою.

«Невідомий художник. Преподобний. Розписи приділу святого апостола Андрія Первозваного Великої церкви Києво - Печерської лаври. Кінець 1720-х - 1730. Олія. Фото 1898».

«Невідомий художник. Мученик (мучениця). Розписи приділу святого апостола Андрія Первозваного Великої церкви Києво - Печерської лаври. Кінець 1720-х - 1730. Олія. Фото 1898».

Не найкраща якість архівних фотографій, фрагментарність композицій не дозволяють скласти повне уявлення про ці зразки українського барокового храмового живопису. Характер лущення фарби вказує на те, що зображення писали олією. Вони створені на основі динамічного рисунка і світло-тіньового модулювання об'ємів. Обличчя ченця (преподобного, як його визначили в 1898 р.) об'ємно модульовано колірним тоном в ракурсі. Передано прямий погляд близько посаджених очей, а прямий м'ясистий ніс і трохи припухлі губи створюють образ земної людини, і навіть змодельовані тінню впалі щоки, площинно трактовані чернечий клобук і німб не створюють образ аскета. Задум художника перебував в естетичних ідеалах українського сакрального живопису доби бароко, який, зокрема, подарував нам образи святих і ангелів з огрядними фігурами і рум'яними щічками.

Рис. 1. Невідомий художник. Преподобний. Розписи приділу святого апостола Андрія Первозваного Великої церкви Києво-Печерської лаври. Кінець 1720-х - 1730. Олія.