Творчий портрет видатної співачки Ії Мацюк в контексті розвитку культури української діаспори Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творчий портрет видатної співачки Ії Мацюк в контексті розвитку культури української діаспори Америки

Людмила Будім старший викладач

(Україна, м. Хмельницький,

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія,

вул. Проскурівського підпілля, 139)

Анотація

Стаття присвячена висвітленню співочої кар'єри відомої української камерної співачки Ії Мацюк. У дослідженні крізь призму її біографії розкривається творча діяльність вокалістки в умовах мистецького середовища української еміграції, етапи її професійного становлення, найважливіші мистецькі заходи, мистецькі здобутки і внесок у розвиток культури української діаспори через виконавську діяльність. Зв'язки з культурними колами і концерти Ії Мацюк, гастролі, записи, концерти в діаспорі розглядаються у статті на основі спогадів Любомира Мацюка, колег-співаків, відомих музикознавців, матеріалів періодичної преси.

Ключові слова: Ія Мацюк; Любомир Мацюк; співачка; концерти; репертуар; засоби музичної виразності, вокальна школа, мистецтво співу, Львівська консерваторія, українська діаспора.

Annotation

The article is dedicated to the coverage of the singing career of the famous Ukrainian chamber singer Iya Matsyuk. Through the prism of her biography, the research reveals the vocalist's creative activity in the artistic environment of Ukrainian emigration, stages of her professional development, the most important artistic events, artistic achievements and contribution to the development of Ukrainian diaspora culture through her performance. Iya Matsyuk's ties with cultural circles, tours, recordings, concerts in diaspora are covered in the article based on the recollections of Lubomyr Matsyuk, fellow singers, famous musicologists, periodical materials.

Key Words: Iya Matsyuk; Lubomir Matsyuk; singer; concerts; repertoire; means of musical expression, vocal school, art of singing, Lviv Conservatory, Ukrainian diaspora.

Вступ / Introduction

творчість українська камерна співачка мацюк

В сучасному науковому музикознавчому пізнанні постає проблема повернення та ретельного вивчення мистецьких надбань відомих співаків, представників історико-культурних етапів української вокальної школи, які були замовчувані чи незаслужено забуті.

Однією з таких постатей є уродженка подільського краю Ія Мацюк - видатна українська співачка, що виступала на багатьох європейських і світових сценах і своєю творчістю справила визначний вплив на розвиток культури української діаспори, долучилася до збереження національної ідентичності та примножила мистецьку національну скарбницю.

У статті зроблено спробу відтворити творчий портрет Ії Мацюк - співачки, активної учасниці музичного життя української громади в умовах еміграції. Окреслено репертуар, географію концертних виступів Ії Мацюк в Україні та на еміграції, її контакти з митцями Західної Європи, Бразилії та США. Відображено найважливіші мистецькі заходи, в яких брала участь Ія Мацюк поза межами материкової України.

Тривалий час в українській історіографії XX- початку XXI ст. життєві і творчі шляхи Ії Мацюк - відомої співачки мистецького середовища української еміграції третьої хвилі висвітлювалися тільки в загальних оглядах діяльності української діаспори. Інтерес до діяльності і мистецьких здобутків цієї особистості обмежувався оприлюдненням нечисленних публікацій та біографічних розвідок таких істориків і мистецтвознавців як Р. Нагнибіда, В. Мацько, В. Приходько , І. Лисенко, В. Полтава, О. Музиченко. Деякі аспекти мистецького життя Ії Мацюк висвітлив знаний у діаспорі Співголова літературно-мистецького об'єднання «Слово» при НТШ (Торонто) Анатолій Житкевич у своїх наукових розвідках. Фрагментарно мистецька спадщина і життєвий шлях висвітлено у матеріалах періодичної преси України та США. Велику цінність складають спогади чоловіка Ії Мацюк -Любомира з доповненням від Романа Мацюка і уривками з особистого листування. Водночас більшість відомостей про життя і мистецьку діяльність Ії Мацюк недостатньо розкрито дослідниками і залишається маловідомими. Концертна палітра, репертуарний перелік, географія її концертів і внесок у розвиток української музичної культури XX століття висвітлюються фрагментарно і потребують детального вивчення та аналізу.

Мета та завдання / Aim and Tasks

Дослідити життєвий і творчий шлях української співачки Ії Мацюк (1920-2008) та окреслити мистецьку спадщину співачки з позицій характеристики її виконавської та культурно- просвітницької діяльності.

Методи / Methods

В основу методології статті закладено комплексний підхід. Дослідження базується на історико-біографічному, теоретичному, інтерпретаційно-аналітичному та компаративному методах. Особливого значення набуває аналіз літератури з історії музичної культури Поділля та Галичини, видатних представників вокальних шкіл, які співпрацювали з артисткою в еміграції, відомих музикознавців .

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві окреслено етапи професійного становлення Ії Мацюк в контексті української культури ХХ ст. та розглянуто її мистецькі здобутки та внесок у розвиток культури української діаспори крізь призму виконавської діяльності.

Результати /Results

Мацюк Ія народилась 3 березня 1920 року в Кам'янці-Подільському в родині Павла та Єлизавети Хомайків. У сім'ї завжди плекали любов до мистецтва. Батько дівчинки, за професією землемір, був справжнім поціновувачем музики і родина часто слухала українські народні пісні у його виконанні. Вже в ранньому дитинстві Ія проявляла неабияке зацікавлення музикою, яка згодом стала сенсом її життя .

У Кам'янці-Подільському дівчинка навчалася в другій трудовій школі , яка розміщувалась в стінах Маріїнської дівочої гімназії, була активною учасницею художньої самодіяльності, співала у місцевому хорі під керівництвом Д. Білобржицького.

Слід зазначити, що наприкінці ХІХ - початку XX століття Кам'янець-Подільський, як центр губернії, відзначався досить інтенсивним культурним життям. У репертуарі театральних труп, які гастролювали в місті, були вистави М. Глінки, П. Чайковського, О. Даргомижського, Д. Верді, Ш. Гуно, Ж. Бізе. На афішах можна було побачити імена відомих українських акторів: М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського. Інтелігенція, особливо молодь, захоплювались театром і музикою. Популярними були студійні спектаклі гімназистів, вистави і музичні вечори. Така особлива артистична атмосфера одного з важливих культурних центрів України сформувала естетичний світогляд і визначила коло художніх пріоритетів майбутньої співачки. Не дивно, що найбільшим захопленням подолянки став професійний драматичний театр, де вона час від часу виступала у виставах. Ію запрошували виконувати ролі, що потребували поєднання вокального і драматичного таланту, і молода дівчина успішно з ними справлялась.

У 30-х роках дещо змінилась ситуація з реорганізацією навчальних закладів, які підпали під укрупнення. Місто було переповнене військовими через близькість кордону з Румунією, і багато навчальних закладів перевели до інших міст. Ія продовжує своє навчання в Харківському театральному університеті у 1939-1941 рр. і до рідного міста повертається влітку 1941-го року, коли в ньому вже господарювали нацисти. ( Житкевич, А., 2011, с.5).

На початку осені 1941 року Ія знайомиться з співаком Любомиром Мацюком, який приїхав до Кам'янця-Подільського у складі похідної групи ОУН з просвітницькою місією організації хорів і музично-театральних дійств. Дружба молодих людей впливає на формування світогляду молодої дівчини і від того часу вона стає патріотом усього українського. 2 лютого 1942 року Ія Хомайко виступає на сцені міського театру в п'єсі «Сорочинський ярмарок» у ролі циганки («Подолянин», 1942, с.4), а 28 лютого - грає у виставі «Шалапут» (Ярема, 1942, с.4). Спільна діяльність в театрі , подібні музичні уподобання зблизили молодих людей і згодом вони удвох змінюють місце проживання на Проскурів, де Любомир Мацюк стає директором Українського Національного Театру («Воля Покуття», 1942, с.5). У липні 1942 року Ія Хомайко успішно дебютує на сцені цього театру в п'єсі «Сватання на Гончарівці» у ролі Уляни («Український голос», 1942, с.4), а у серпні - в постановці оперети «Запорізький скарб», де яскраво проявляє і свій вокальний талант («Український голос», 1942, с.4). Проте і в Проскурові Любомир Мацюк, як галицький повстанець, не почувався безпечно і згодом, у 1943р. Ія і Любомир переїжджають до Львова, де молода подолянка розпочинає навчання у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка. Після успішного прослуховування її приймають в клас відомого вокального педагога Одарки Бандрівської, яка сформувала у неї високі естетичні смаки, розвинула виконавську техніку та навчила глибокому розумінню музики (Лисенко, І., 2002, с.20). Навчаючись у Львові, Ія бере участь у групових концертах, співає в оперній студії інституту. Особливо гармонійно і злагоджено звучать дуети з Любомиром Мацюком. 1943 року пара побралася в Унятичах - рідному селі Любомира (Житкевич, А., 2011, с.5).

Влітку 1944 року родина Мацюків їде до Відня. Вони продовжують заняття сольним співом, постійно і наполегливо вдосконалюють свою виконавську майстерність. На початку Ія навчається вокальному мистецтву в класі викладача Цотте - представниці віденської вокальної школи, згодом вона успішно складає іспити до Віденської консерваторії і зараховується до класу професора «Нohshulle fur Musik» Грарута ( Полтава, Л., 1975, с.4). Спеціалізується як у камерному, так і в оперному співі. В цей час Любомир та Ія захоплюються мистецтвом видатних майстрів віденської опери, відвідують греко-католицьку церкву Святої Варвари, знайомляться з земляками, які студіювали або працювали у Відні. Серед них - учениця О. Бандрівської Стефа Крацило, скрипаль Вільгельм Баран, співаки Ірина Маланюк та Олесь Рейко-друг Любомира зі Львова, композитор Борис Кудрик, хормейстер Андрій Гнатишин (Мацюк, Л.,2018, с.137). Таке коло спілкування робило життя Ії та Любомира Мацюків наповненим та дозволяло їм зберігати на чужині рідну мову і традиції.

Особливої краси лірико-драматичне сопрано теплого тембру та широкого діапазону, яскравий темперамент, музична та артистична культура дозволили молодій співачці яскраво розкрити свій талант у Відні. Ія успішно опановує оперні партії, чудово засвоює камерний репертуар. Разом зі своїм чоловіком вона розпочинає активну концертну діяльність в Австрії, Німеччині, Чехії, Словаччині, а невдовзі у Франції, співаючи для вояків американської армії та бійців двох куренів Української дивізії .

З наближенням Східного фронту до Відня, Мацюки прибувають до Гмінду, містечка Західної Німеччини недалеко Штутгарту. Тут вони зустріли закінчення війни, означена вікопомна історична подія дала новий імпульс розвитку мистецького життя країни: організовувались нові театри, оркестри, естрадні групи, концертні агенції. Подружжя Мацюків знову поринає у творчість і невдовзі вони дають свій перший сольний концерт, який має великий успіх (Мацюк, Л., 2018, с.137-138). За ним настає ряд нових виступів у Баден-Вюртенберзі для німецького населення та жителів іноземних таборів в американській зоні, переважно українців. Ія та Любомир співають також у збірних концертах разом з італійськими, югославськими та грецькими виконавцями, активно пропагуючи українське мистецтво.

Навесні 1947 року в таборі біженців в Ерлянгені було проголошено, що Бразилія може прийняти до себе невелику кількість емігрантів з Європи і молода пара вирішує скористатись такою можливістю. Вони не були хліборобами чи ремісниками, яких чекали в далекій Бразилії, та вірили, що з часом зможуть розпочати тут свою професійну мистецьку діяльність. І вже у липні 1947 року родина Мацюків разом з іншими українськими родинами прибуває до Бразилії. (Житкевич, А.,2012, с.334-336).

Країна зустріла молоду пару прихильно. Мацюки оселились в Куритибі ( штат Парана), де жило найбільше українців та поляків. Корінне населення , будучи людьми щирими і емоційними , мало особливе ставлення до музики і співів, і це було одним із важливих чинників їхнього життя, а українська громада допомагала їм адаптуватись в нових умовах.

Молода співачка вивчає португальський, іспанський та французький репертуар у відомого професора співу і піаніста Мурільо де Карвальо, наполегливо працює над вивченням іноземних мов. Уже 4 жовтня 1947 року відбувся перший концерт подружжя Мацюків у залі „Українського хліборобсько - освітнього союзу“ в Куритибі, на який були запрошені голова і диригент місцевого Музичного товариства «Культура артістіка». У професійному виконанні звучали стрілецькі пісні , твори українських композиторів та дуети з оперети «Циганський барон» Й. Штрауса, опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Виступ молодих виконавців з України справив на глядачів глибоке враження, а керівництво Музичного товариства «Культура артістіка» м. Куритиби запропонувало співакам дати ряд концертів від їх імені. Це відкрило Ії та Любомиру нові можливості у виконавській творчості - ними почали цікавитись не тільки мистецькі круги Парани, але і музичні товариства інших міст. Перед подружжям почали гостинно відчинятись двері великих театральних залів Бразилії, а далі були виступи на радіо і телебаченні, де Ія неодноразово виступала з сольними програмами (Мацько, В, 2001,с. 124). На той час співачка вже вільно послуговується португальською мовою, як усною, так і писемною, особливо у співочому репертуарі, в якому звучать твори не тільки німецьких, італійських та українських композиторів, але й композиції бразильських та іспанських авторів. Завдяки своєму таланту, добрій вдачі, щирості та відкритому і привітному характеру, подолянка отримує заслужене визнання. Вона співає в супроводі симфонічного оркестру, стає незмінним учасником концертів новоствореного товариства „Juventude musical Brasileira“ (Музична молодь Бразилії), налагоджує творчі контакти з іншими мистцями та імпресаріо для виступів у різних договірних концертах міст Куритиби, Порто-Алегре, Сан-Пауло . При цьому ніколи не забуває зазначати на афішах і в програмах «Украніана», тобто українка. Свою виконавську діяльність Ія поєднує з громадською діяльністю української діаспори Бразилії. Прикладом цього слугують такі факти, що увесь свій гонорар з першого сольного концерту в Куритибі співачка передає фонду «Організація визвольного фронту», а кошти з концерту вшанування пам'яті 500 замучених українок у Кінгірі - у «Фонд 500». (Полтава, Л., 1975, 4с).

Невдовзі Любомира запрошують на посаду професора сольного співу до найбільшої Державної Академії мистецтва та музики (Eskola de Musica e Belas Artes) м. Куритиби, а Ія починає працювати на радіо й телебаченні в Сан-Паулу. Вона і надалі бере активну участь в житті української громади, продовжує свої виступи з симфонічним оркестром на радіо, телебаченні, сміливо пропагує українське вокальне мистецтво бразильському населенню. Не було жодної імпрези чи академії від української громади у Куритибі, на яких би не виступала Ія Мацюк ( Мацюк, Л., 2018, С. 139-146).

Справжнім визнанням мистецької діяльності Ії та Любомира стає участь у великому святковому концерті , присвяченому відзначенню 300-ліття провінції Парана. Вперше в історії Бразилії для президента країни (генерала Е. Дутри) співали українські виконавці. У супроводі симфонічного оркестру Ія та Любомир виконали твори бразильських композиторів: Франсіско Міньоне, Ейтора Вілла-Лобоса, Карлуса Гомеса та, як завжди, обов'язковими в їх програмі були твори українських авторів. Професійне виконання дуетів та виконання сольної частини програми Ією Мацюк мали великий успіх і дістали схвальні відгуки музикознавців. Вони вирізняли високу вокальну культуру співачки з України, складну і різноманітну програму, де кожний твір вимагав великої емоційної напруги, чудовий тембр та широкий діапазон голосу, який підкорював собі численну аудиторію.

Протягом 1947-1959рр. Ія і Любомир здійснили велику кількість успішних концертів для місцевого населення Бразилії. Приязно і сердечно вітали їх слухачі та нагороджували бурхливими оплесками не тільки за виконання світових шедеврів , але й за перлини української вокальної творчості, що стали для них справжнім відкриттям (Нагнибіда, Р., 2008, с.8). Про виступи Ії Мацюк писали найбільші газети та журнали: O Estado de S. Paulo, Tribuna da Imprensa, Diбrio Paulista, O Estado de Parana, Diбrio de Noticias, Diбrio de Porto Alegre .

На початку 1957 року подружжя Мацюків запрошують із концертами до Аргентини і влітку вони вирушають до Буенос Айресу. Чотири великих концерти для української громади приносять їм заслужений успіх і визнання. Як писав у своїх спогадах Л. Мацюк: «Наша преса була переповнена дописами про нас та наші концерти. Буенос Айрес та українські громади залишили в нас найкращі спомини» ( Мацюк, Л., 2018, С. 139-146). В своїх рецензіях на виступ співачки в Буенос-Айресі Професор Євген Онацький і письменниця Оксана Керч писали: „Ія Мацюк залишила в присутніх чудовий спогад", і вперше порівняли звучання її голосу зі співом Оксани Петрусенко (Полтава, Л., 1975, с.4).

Після повернення до Бразилії Ія почала підготовку до концертного туру містами США і Канади, щоб особисто познайомитись з українськими громадами тих держав. Її концерти у Філадельфії, Нью-Йорку, Чикаго, Торонто, Монреалі та інших містах проходили з надзвичайним успіхом і стали справжньою сенсацією в українських музичних колах. Усі захоплювались її різноплановим репертуаром, що був заспіваний оригінальними мовами, прекрасним тембром голосу з широким діапазоном, блискучою технікою та високою музичною культурою. Співачка дістає високу фахову оцінку своєї творчості з боку відомих музичних критиків. Так, відомий музикознавець-архівіст Р. Савицький писав: «Ія Мацюк- це щасливе поєднання повного, переливного голосу з тонким інтонаційним шліфом, правдивого музичного темпераменту з належним технічним вишколенням і врешті-широкого виразового діяпазону з інтуїтивним відчуттям межі та міри» (Полтава, Л., 1975, с.4).

Репертуар концертної програми Ії складали романси українських композиторів: К. Стеценка, С. Людкевича, Я. Степового, М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Лопатинського. З народних пісень звучали «Спать мені не хочеться», «Якби мені черевички», «Ой стій, вербо» та інші. Також вагомою частиною її доробку були твори зарубіжних авторів: Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Й. Брамса, Д. Верді, Р. Леонкавалло та арії з опер В. А. Моцарта, Л. Бетховена, Дж. Пуччіні, С. Гулака-Артемовського та М. Фоменка (Лисенко, І.,1997р.355с.).

В Чікаґо, де Ія була найдовше, вона знайомиться з піаністом Євгеном Маслюком. Він, вражений красою голосу української співачки, знайомить її з американським видавцем платівок Вальтером Супер. В результаті їхньої спільної роботи виходить перша платівка Ії під назвою «Українські майстри», що презентує кращі твори українських композиторів. Пізніше платівка була розіслана по бібліотеках та музичних осередках США.

Після тріумфального турне , що тривало 9 місяців, Ія повернулась, до Бразилії з думкою , що надалі їх родина має продовжити свою музичну творчість на теренах США. (Мацюк, Л., 2018, С. 147)

Наступного року відбулося друге артистичне турне співачки, яке також було дуже успішним та ще більше ствердило її в бажанні жити і працювати саме тут.

Відтак 1959 року Ія та Любомир прибувають до Америки і оселяються в Чікаго. Вони налагоджують контакти з місцевими мистецькими організаціями і швидко стають активними учасниками музичного життя країни. (Нагнибіда, Р., 2008, с.8) Пара вирушає в довготривале концертне турне містами і містечками Північної Америки та Канади , бере участь в концертах та урочистих імпрезах, що відбуваються в українських громадах. Високий професіоналізм, неабияка акторська майстерність вирізняє виступи співучого подружжя. (Лисенко І., 2000, с. 4) Особливо великий успіх в українських слухачів та серед фахової музичної критики дістає виконавське мистецтво Ії Мацюк, концерти якої відбувались майже в кожному відомому місті Північної Америки («Свобода», 1968, с.1). Філігранна виконавська техніка, інтерпретаторський дар дозволяв співачці блискуче справлятись із композиціями високого рівня складності, глибоко розкриваючи образ музичних творів. Композитор М. Фоменко писав: «Ія Мацюк з'явилась цілком сформованою, з великою вокальною культурою і прекрасним голосом співачкою…Вона перебуває в царині дійсно гарного голосу і безмежного діапазону, прекрасної дикції та вдумливого інтерпретаційного хисту». («Свобода»,1979, с.1,3)

В Америці Ія виступає в Чікаго, Нью Йорку, Детройті, Лос Анжелесі та ін. Так, 15 березня 1959 р. Любомир та Ія Мацюки виступили в залі Детройтського Інституту Мистецтв. (Житкевич,А.,2012,с.336). У першій частині вони виконали арії італійських композиторів, у другій звучали твори виключно українських авторів. Великий успіх співачці приніс концерт у Торонто, який відбувся в приміщенні Українського дому (1966 р.), в цьому ж році в Нью Йорку в залі Джуніор Гайскул (Музиченко,О.,1966, с.4), значимим для Ії був концерт на честь патріарха Й. Сліпого у залі Оркестра Холл та концертні заходи до 100-річчя народження Лесі Українки в Клівленді (1971) . З нагоди виступу Ії Мацюк в опері ,,Запорожець за Дунаєм" під диригентурою Я. Барнича «Новий Шлях» писав: „Відома співачка Ія Мацюк цим разом, крім співу високої класи, виявила та полонила слухачів своїм великим драматичним талантом..." («Свобода», 1979,с.1,3).

Преса зафіксувала концерт Ії Мацюк в Нью Йорку, який відбувся в залі Українського інституту Америки 20 грудня 1975 року . Всі кошти від свого виступу співачка передала на Фонд стипендій для студентів технічних наук («Свобода», 1975,с.3).

Кількість сольних концертів співачки в Америці складно перелічити, проте окремі з них були знаковими в творчій біографії виконавиці і дістали високу оцінку відомих музикознавців та музичних критиків. Особливим вона вважала свій виступ в одному з найбільших театрів Чікаго «Авдиторіум» (1978), де продемонструвала свою вокальну майстерність в дуеті зі співаком світової слави - басом Метрополітен - опери Павлом Плішкою.

У травні 1979 року Ія Мацюк здійснила велике турне до Австралії, де співала у Шевченківських концертах та окремих оперних виставах. Її виступи в Мельбурні, Сіднеї, Аделаїді й Канбері мали тріумфальний успіх. Виконання українських народних пісень, класичних творів вітчизняних та зарубіжних композиторів супроводжувалось бурхливими оваціями вдячних слухачів. Письменник В. Онуфрієнко писав з нагоди концерту української виконавиці в Сіднеї: „Ія Мацюк - незвичайно талановита співачка з чистим, мов кришталь голосом, з незвичайно високою технікою, яка дає можливість вільно доносити до слухача слова й мелодію з найтоншими нюансами та заставляє вслухатися в кожне слово, в кожну фразу"(«Свобода»,1979, с.1,3).

Повернувшись з Австралії, співачка продовжує брати участь у житті української громади США. Вона співає в концертах, на телебаченні й радіо, в українських виставах. На американських студіях здійснює чимало записів на грамплатівки. Народні пісні, романси українських композиторів заспівані самостійно і разом з чоловіком-Любомиром Мацюком (Лисенко,І.,1997,355с.).

Напружений концертний графік, відсутність постійної роботи в Чікаго вплинув на здоров'я Любомира Мацюка. Часті напади депресії, а згодом і нервова хвороба призвела до розпаду сім'ї. Він повертається до Європи, де деякий час викладає у Варшавській консерваторії. Ія виходить заміж удруге за відомого в українській громаді Нью-Йорка інженера Тараса Грицая і переїжджає до чоловіка. Після його смерті («Свобода», 1987, с.1) купує невеличкий будиночок у містечку Венісі (штат Флорида) і оселяється там.

Померла співачка у віці 88 років 29 вересня 2008 р. у м. Сарасота, шт. Флорида, де проживала останні півтора року в Будинку опіки для літніх осіб. Похована на знаменитому Українському цвинтарі Св. Андрія Первозванного в Бавнд-Бруку (Житкевич, А., 2011,5с.).

Обговорення / Discussion. Науковці та музикознавці України та діаспори підкреслюють, що впродовж усього свого творчого шляху Ія Мацюк завжди була пропагандистом української музики. Дивовижна енергійність та вражаючий інтерес до життя, велика працездатність, високий професіоналізм - всі ці якості сформували людину, якій через війну і труднощі вдалося розвинути і реалізувати свій виконавський талант.

Преса США, газети української діаспори незмінно високо оцінювали вокальні досягнення співачки, її драматичний талант. Про високу загальну та музичну культуру Ії Мацюк, її прекрасну вокальну школу, надзвичайну працездатність ,цілеспрямованість, критичне ставлення до себе зазначали всі найвизначніші фахові музичні критики діаспори Америки: музикознавець доктор В. Витвицький, композитори і диригенти доктор А. Рудницький, Я. Барнич, визначні піаністи Р. Савицький та Д. Каранович, композитор В. Грудін і багато інших.

Отже, завдяки своєму обдаруванню, великій подвижницькій праці Ія Мацюк на американському континенті здобула любов і шану не тільки для себе, але й одночасно принесла славу і визнання українському вокальному мистецтву.

Висновки /Conclusions

У результаті дослідження було встановлено, що видатна представниця львівської вокальної виконавської школи - Ія Мацюк, чиє ім'я добре відоме в мистецьких колах Заходу, слугує взірцем творчої самовідданої діяльності і становить одну з кращих сторінок українського мистецтва у контексті світової культури XX ст. Подвижницькою працею талановитої виконавиці українська музика звучала на сценах Європи та Америки. Уся її концертна діяльність була свідомо і цілеспрямовано підпорядкована прагненню відкрити для світу кращі зразки української вокальної музичної культури. Виконавський стиль видатної української співачки сформувався в результаті поєднання засад української вокальної школи (О. Бандрівська) та австро-німецької школи (Цотте) і особливий глибокою звуковою палітрою, віртуозною технікою, відчуттям фрази, динаміки, витонченого художнього смаку, багатством засобів музичної виразності.

Виконавська діяльність І. Мацюк є вагомим надбанням культури ХХ ст. і становить одну з кращих сторінок українського мистецтва у контексті розвитку культури української діаспори.

Список використаних джерел і літератури

1. Житкевич А. (2012). Золотий голос Кам'янця-Подільського, Пед. освіта: теорія і практика: Зб. наук. пр., Кам'янець-Подільський, (12), 334-336

2. Житкевич А. (2011). Співуча подолянка , Подільські вісті: (98-99), 5

3. Корбутяк Д. Н. (ред.). ( 1942). Сорочинський ярмарок , Подолянин. (11), 4.

4. Коровицький І.І & Луців Л.Ю. (ред.). (1966). З українського життя. Виступи Ії Мацюк в Бразилії, Свобода, Джерзі ситі і Нью Йорк, (67), 1

5. Коровицький І.І & Луців Л.Ю. (ред.).(1979). Ія Мацюк - Грицай співатиме на Листопадовій Академії в Ню Йорку Свобода, Джерзі ситі і Ню Йорк, (249),1,3

6. Коровицький І.І & Луців Л.Ю. (ред.) (1975). Концерт Ії Мацюк в Ню Йорку. Свобода, Джерзі ситі і Нью Йорк,--( 236), 3

7. Коровицький І.І & Луців Л.Ю.(ред.). (1987). Помер інж. Т. Грицай, Свобода, Джерзі ситі і Нью Йорк, (238), 1

8. Кравчук О. (ред.). (1942). Запорізький скарб, Український голос. Проскурів. (65), 4.

9. Кравчук О. (ред.). (1942). Сватання на Гончарівці , Український голос. (Проскурів). (57), 4.

10. Кубійович В. (ред). (1954-1989). Енциклопедія українознавства, (т.4:с.1496); Молоде життя. Париж; Нью-Йорк.

11. Лисенко І.М. (2002). Голос з відблиском срібла, Свобода.(10), 20.

12. Лисенко І.М. (2000). ...Земляків не забувала ніколи , Уряд. кур'єр.

13. Лисенко І. М. (1997). Словник співаків України. (с.197) Київ: Рада.

14. Лончина Б. І. (1968), Українські громади заповідають урочисті святкування Золотого Ювілею проголошення державної незалежності України, Свобода, Джерзі ситі і Нью Йорк, (10), 1

15. Мацько В.П. (2001). Білий цвіт на калині, Хмельницький, Просвіта, 124.

16. Мацюк Л. (2018). В полоні пісні. Спомини, Дзвін: Літературно-мистецький та громадсько-політичний часопис НСПУ, Львів: "Червона калина" (4) , 129-155

17. Музиченко О. (1966). Рецензія, яку приємно писати, Свобода, (200), 4.

18. Нагнибіда Р. (2008). Голос із-за океану: Наші славетні , Подолянин ,(20), 8.17.

19. Нагнибіда Р. (2008). Ія та Любо Мацюки: у полоні пісні, Подолянин,(3)

20. Полтава Л. (1975). Перед концертом Ії Мацюк. Свобода, Джерзі ситі і Нью Йорк, (230), 4

21. Приходько В. (1967). Під сонцем Поділля. Спогади. ч. І. (Вид.4-е.). Нью-Йорк. --Мюнхен.

22. Христич Я. (ред.). (1942). Вістки з України , Воля Покуття: (14), 5.

23. Ярема. (1942). З театру «Шалапут», Подолянин. (20) , 4.

References

1. Zhitkevich A. (2012). Zolotiy golos Kam'yantsya-Podіlskogo, Ped. osvіta: teorіya і praktika: Zb. nauk. pr., Kam'yanets--Podіlskiy, (12), 334-336

2. Zhitkevich A. (2011). Spіvucha podolyanka , Podіlskі vіstі: (98-99), 5

3. Korbutyak D. N. (red.)(1942). Sorochinskiy yarmarok, Podolyanin. (11),4.

4. Korovitskiy І.І & Lutsіv L.Yu. (red.). (1966). Z ukraїnskogo zhittya. Vistupi Ії Matsyuk v Brazilії, Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York, (67),1

5. Korovitskiy І.І & Lutsіv L.Yu. (red.).(1979). Іya Matsyuk - Gritsay spіvatime na Listopadovіy Akademії v Nyu Yorku Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York, (249),1,3

6. Korovitskiy І.І & Lutsіv L.Yu. (red.) (1975). Kontsert Ії Matsyuk v Nyu Yorku. Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York,--( 236), 3

7. Korovitskiy І.І & Lutsіv L.Yu. (red.). (1987). Pomer іnzh. T. Gritsay, Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York, (238), 1

8. Kravchuk O. (red.). (1942). Zaporіzkiy skarb, Ukraїnskiy golos. Proskurіv. (65), 4.

9. Kravchuk O. (red.). (1942). Svatannya na Goncharіvtsі , Ukraїnskiy golos. (Proskurіv). (57), 4.

10. Kubіyovich V. (red). (1954-1989). Yentsiklopedіya ukraїnoznavstva, (t.4:s.1496); Molode zhittya. Parizh; Nyu-York.

11. Lisenko І.M. (2002). Golos z vіdbliskom srіbla, Svoboda.(10), 20.

12. Lisenko І.M. (2000). ...Zemlyakіv ne zabuvala nіkoli , Uryad. kur'єr.

13. Lisenko І. M. (1997). Slovnik spіvakіv Ukraїni. (s.197) Kiїv: Rada.

14. Lonchina B.І. (1968), Ukraїnskі gromadi zapovіdayut urochistі svyatkuvannya Zolotogo Yuvіleyu progoloshennya derzhavnoї nezalezhnostі Ukraїni , Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York, (10), 1

15. Matsko V.P. (2001). Bіliy tsvіt na kalinі, Khmelnitskiy.

16. Matsyuk L. (2018). V polonі pіsnі. Spomini, Dzvіn: Lіteraturno-mistetskiy ta gromadsko-polіtichniy chasopis NSPU, Lvіv: "Chervona kalina" (4) , 129-155

17. Muzichenko O. (1966). Retsenzіya, yaku priнуmno pisati, Svoboda, (200),4.

18. Nagnibіda R. (2008). Golos іz-za okeanu: Nashі slavetnі , Podolyanin ,(20), 8.17.

19. Nagnibіda R. (2008). Іya ta Lyubo Matsyuki: u polonі pіsnі , Podolyanin, (3)

20. Poltava L. (1975). Pered kontsertom Ії Matsyuk. Svoboda, Dzherzі sitі і Nyu York, (230), 4

21. Prikhodko V. (1967). Pіd sontsem Podіllya. Spogadi. ch. І. (Vid.4-e.). Nyu-York. --Myunkhen.

22. Khristich Ya. (red.). (1942). Vіstki z Ukraїni , Volya Pokuttya: (14), 5.

23. Yarema. (1942). Z teatru «Shalaput» », Podolyanin. (20) , 4.

Размещено на Allbest.ru