Становлення та розвиток українського театру наприкінці ХХ - початку ХХІ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра економіки та бізнесу Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

(Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна)

Становлення та розвиток українського театру наприкінці ХХ початку ХХІ століть

Олександр Романуха,

кандидат історичних наук, доцент

У статті охарактеризовано динаміку розвитку українського театру наприкінці ХХ початку ХХІ століття. Звернено увагу на загальну динаміку розвитку театральної сфери: кількість театрів; відвідувачів; обсяг державного фінансування. Констатовано, що зменшення кількості театрів та відвідувачів відбувалося через ряд причин: економічну кризу 90-х років ХХ ст., міграцію населення, погіршення соціального забезпечення громадян; застарілість використовуваних методів та підходів в роботі театрів. Дані фактори набули стрімкого розвитку через втрату цікавості держави до театру як засобу пропаганди серед широких мас населення. Основним джерелом фінансування були кошти бюджету, при цьому більшу їх частку театри отримували з місцевих бюджетів, а не загальнодержавного. Це значно обмежувало можливість оновлення матеріально-технічної бази та постановки сучасних вистав. Часом активних змін став початок ХХІ століття. Перезавантаження державної системи, сприяло підняттю театральної сфери. Докорінним чином було трансформовано систему фінансування та управління театрами. На зміну старим підходам розподілу коштів було впроваджено грантову діяльність. Заснування Українського культурного фонду та Українського інституту дало змогу на засадах вільної конкуренції змагатися державним та недержавним театрам за право отримання фінансування. Принципи відкритості, конкретності та креативності стають основою діяльності театрів. Активно змінювались форми та методи роботи. У ході дослідження констатовано, що з моменту проголошення незалежності України, театри переходили на більш сучасні форми роботи, що виражалося у зміні репертуару вистав, основ менеджменту, маркетингу. Цьому сприяло проведення в Україні значної кількості театральних фестивалів, налагодження співпраці з театрами країн Західної Європи, відомими режисерами, впровадження в роботу закладів сучасних інформаційних технологій. Аналіз основних проблем з якими стикалися театри показав домінування зовнішніх загроз над внутрішніми. Серед них найбільшого впливу мали: пандемія COVID-19; військова агресія.

Ключові слова: театр, розвиток, культура, історія, фестиваль, глядач, трансформація.

Oleksandr Romanykha, PhD in History, Associate Professor at the Department of Economics and Business Donetsk National University of Economics and Trade named after Mykhailo Tugan-Baranovsky (Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk region, Ukraine)

ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN THEATER AT THE END OF THE XX BEGINNING OF THE XXI CENTURY

The article describes the dynamics of Ukrainian theater development at the end of the 20th beginning of the 21st century. Attention is paid to the general dynamics of the development of the theater sphere: the number of theaters; visitors; the volume of state funding. It was established that the decrease in the number of theaters and visitors occurred due to a number of reasons: the economic crisis of the 90s of the 20th century, the migration of the population, the deterioration of the social security of citizens; obsolescence of used methods and approaches in the work of theaters. These factors have developed rapidly due to the loss of the state's interest in the theater as a means of propaganda among the broad masses of the population. The main source of funding was budget funds, while theaters received a larger share of them from local budgets, not the national budget. This significantly limited the possibility of updating the material and technical base and staging modern performances. The beginning of the 21st century was a time of active changes. The reboot of the state system contributed to the rise of the theatrical sphere. The system offunding and management of theaters was fundamentally transformed. Grant activities were introduced to replace the old approaches to the distribution of funds. The establishment of the Ukrainian Cultural Fund and the Ukrainian Institute made it possible for state and non-state theaters to compete for the right to receive funding on the basis offree competition. The principles of openness, concreteness and creativity become the basis of theater activity. Forms and methods of work were actively changing. In the course of the research, it was established that since the declaration of Ukraine's independence, theaters switched to more modern forms of work, which was expressed in a change in the repertoire ofperformances, the basics of management, and marketing. This was facilitated by the holding of a significant number of theater festivals in Ukraine, the establishment of cooperation with theaters of Western European countries, well-known directors, and the introduction of modern information technologies into the work of institutions. The analysis of the main problems faced by the theaters showed the dominance of external threats over internal ones. Among them, the following had the greatest impact: the COVID-19pandemic; military aggression.

Key words: theater, development, culture, history, festival, viewer, transformation.

ВСТУП

Постановка проблеми. Театр невід'ємна складова цивілізаційного розвитку людства. З давніх часів театральне мистецтво супроводжувало людей, доповнюючи різні аспекти їх буття: релігія; творчість; розвиток; самобутність. Пройшовши довгий шлях становлення, сьогодні театр перетворився не лише на один з центрів культурного розвитку, але й місце креативності, виховання, рекреації, бізнесу. Поєднавши різні аспекти сучасності, він активно взаємодії з такими напрямками як туризм, освіта, економіка. Театр став візитівкою нації, своєрідним портфоліо її культурного багатства. Пройшовши у своєму розвитку складний шлях становлення, сьогодні український театр має вирішувати ряд інших проблем: економічна криза; зменшення активності відвідувачів; трансформація роботи закладів; інтеграція до світового театрального співтовариства. Успішність їх вирішення багато в чому визначатиме подальшу перспективу театрального та цивілізаційного розвитку українського суспільства.

Аналіз досліджень. Питання динаміки розвитку українського театру в роки незалежності підіймали здебільшого українські дослідники. Серед загалу робіт увагу привертає праця Український театр: шлях до себе. Здобутки. Виклики. Проблеми виконана на замовлення Гільдії Незалежних театрів України авторським колективом Васильєв С., Чужинова І., Соколенко Н., Салата О., Тукалевська О., Жила В. Дослідження торкається різних аспектів становлення українського театру після 1991 року, проте автори звертають мало уваги на статистичні дані, а у більшій мірі розкривають перспективи використання світового досвіду в українських реаліях (Васильєв, 2019: 1).

Оригінальним є дослідження А. Гайшенець «Український театр у пошуках сенсу: зради і перемоги останніх 10 років» (Гайшенець, 2019: 1). Авторка розглядає емансипативні процеси, що переживає сучасний український театр. Однак у більшій мірі об'єктом вивчення стають внутрішні процеси в українському театрі: креативність, новаторство. Слабо звертається увага на зовнішні чинники впливу.

Регіональні аспекти розвитку театру вивчала Яшкіна О.М. (Яшкіна, 2016: 193-201). Дослідниця звернула увагу на регіональну статистику динаміки розвитку театрів регіону. Провела порівняння даного досвіду з закордонними практиками.

Цікавість до проблеми розвитку театрів підтверджує і наявність бібліографічних видань на кшталт (Коробкін, 2020: 68). Певні аспекти розвитку театру в умовах поширення інтернету вивчала Стефурак Н. (Стефурак, 2022: 1).

Незважаючи на це трансформаційні процеси українського театру є малодослідженими та потребують подальшого вивчення в аспектах: реформування системи управління; векторів розвитку сценічної роботи; зміни принципів фінансування, тощо.

Мета дослідження полягає у вивченні тенденцій розвитку театру в Україні, оцінки ефективності його діяльності та успішності проходження трансформаційних процесів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Динаміка розвитку театрів в Україні протягом 1991-2022 років характеризувалася зменшенням їх кількості. Як видно з таблиці 1 на 1991 рік в Україні нараховувалося 130 театрів. На 2010 рік їх кількість зросла до 140. Збільшення відбулося за рахунок відкриття нових експериментальних театральних установ, що ставали цікаві відвідувачам своєю інноваційністю та неординарністю. Перейняття світового досвіду позитивно сприймалося публікою. Відкриття нових закладів розрахованих на вузьку авдиторію стало трендом того періоду, що сприяло формуванню культурного різноманіття та свободи самовираження й творчості. Період до 2014 року загалом можна позитивно охарактеризувати в театральній сфері. Одночасно з відкриттям нових театрів започатковуються театральні фестивалі, активно розвивається міжнародна співпраця. Так значну увагу привертає перша в Україні 3D опера «Летючий голландець» представлена 2012 року у Донецькому театрі опери та балету.

Особливо цінною та знаковою була й вистава Андрія Жолдака «Ленін. Love. Сталін Love». Суть роботи полягає у спробі рефлексії українців на власне минуле, відмови від відчуття власної жертовності та меншовартості. Зростання кількості вистав патріотичної тематики стає невід'ємним елементом театру даного етапу (Черкашина-Губаренко, 2018: 147).

Активізується міжнародне співробітництво. Український театр починає відкривати для себе світ і себе для світу. Необхідність цього обумовлювалася пошуком власного шляху розвитку та відходу від старих принципів роботи. Так театр на Подолі брав участь у десятках міжнародних подій з виставами: «Бенкет під час чуми» або «Ніч чудес», «Яго». Саме він першим спробував презентувати український театральний продукт за кордоном та став фаворитом Единбурзького Фрінджа. В свою чергу Львівський театр імені Леся Курбаса співпрацював з відомим польським майстром Єжи Гротовським та здійснив декілька спільних проектів з польською групою «Ґардженідзе» Влодзімєжа Станєвського (Черкашина-Губаренко, 2018: 95).

Одночасно з цим кінець ХХ початок ХХ століття знаменувався започаткуванням значної кількості театральних фестивалів: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев», «Драбина» та «Драма.иА» у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді. Найбільшої популярності набув міжнародний фестиваль «Гогольфест», який дав можливість українському глядачу бачити величезний об'єм закордонних вистав. «ГОГОЛЬFEST» було започатковано 2007 року. Головна місія заходу дати нагоду побачити та показати актуальні експерименти в театральній сфері. Сьогодні фестиваль перетворюється на щорічний професійний нетворкінг, що впливає на формування глядацьких смаків та формує нову генерацію режисерів. З 2017 року «ГОГОЛЬFEST» змінює свою постійну прописку та починає мандрувати містами України: Вінниця; Маріуполь; Дніпро. За оригінальність йому було надано Європейський фестивальний «Оскар» EFFE-Award та включено до п'ятірки найкращих фестивалів Європи.

Дані заходи сприяли підвищенню авторитету українського театру за кордоном та приковували все більше уваги відвідувачів. Підтверджують це і дані кількості глядачів театру. На початку 90-х років ХХ ст. цікавість до театру була доволі високою та становила близько 15 млн відвідувачів в рік. Тобто, майже 30% громадян України щороку відвідували театр. Протягом наступних 10 років активність спала та досягла 2000 року найнижчої позначки у 5,9 млн чоловік, або 12% від усього загалу населення України. Саме активізація проведення театральних фестивалів багато в чому призвела до збільшення кількості відвідувачів протягом 2010-2014 років до 7 млн чоловік (Державна служба статистики України, 2023: 1).

Паралельно цьому увага почала приділятися технічному, інформаційному, методичному й управлінському оновленню. Поширення мобільних технологій та перетворення інтернет простору на майданчик взаємодії з клієнтом призвело до появи 2010 року всеукраїнського театрального порталу-мережі «atheatre.com.ua» український театральний простір». База ресурсу охоплювала близько 112 театрів та 81 драматурга. Певним новаторством стало створення 3D турів по українським театрам. У партнерстві з Міністерством культури Google оцифрували п'ять театрів у різних містах України та створили спеціальний сайт «Оперні театри України». Такі практики не лише посилювали контакт театрів з авдиторією, але й сприяли посиленню бажання відвідати театр в живу (village, 2017: 1).

Вагомими змінами у реорганізації установ державного управління театральної сфери варто вважати створення таких інституції як Український культурний фонд та Український інститут. Хоч театральна сфера не підпорядковувалась даним інституціям безпосередньо, їх співпраця давала змогу активно впливати на реформування театрів. Для прикладу УКФ давав змогу театрам реалізовувати свої проекти на грантовій основі. При цьому його діяльність поширювалась як на державні театри так і недержавні. Перехід на ринкові конкурентні основи роботи перезавантажувало театральну галузь України, відводячи її від командної системи управління до інноваційної, креативної. В свою чергу Український інститут активно представляв Україну за кордоном. За прикладом ряду інших країн світу, що мали подібні установи, даний заклад займався перекладом українських п'єс та їх просуванням у світі як українського культурного продукту.

Перехід на рівні умови конкуренції державних та недержавних театрів стало вагомим кроком в їх розвитку. Починаючи як аматорські трупи та студії з часом недержавний театр значно зріс та зміцнив свої позиції. Тенденція до активізації та професіоналізації недержавних театрів значно активізувалась протягом 2012-2020 років. Найбільш успішними проектами даного напрямку можна вважати київські театри «Дикий театр» та «PostPlayTearp», харківський театр «НЄФТЬ», «Театральний простір ТЕО» в Одесі та львівський феномен, людину-театр Сашка Браму (ЧеркашинаГубаренко, 2018: 125). Збільшення різноманітності за формою організації, напрямків діяльності спряло у підсумку появі об'єднань, учасники яких прагнули лобіювати свої інтереси і здобути право на інфраструктурну чи то фінансову підтримку з боку державних та муніципальних властей. Так виникла Гільдія незалежних театрів та Асоціація «Український незалежний театр».

Черговий період випробувань починається з 2014 року. Загострення політичної ситуації в Україні з поступовим перетіканням у військовий конфлікт негативно позначилося як на кількості закладів так і кількості відвідувачів. Втрата контролю над АР Крим, частиною Донецької та Луганської областей призвела до зменшення кількості театрів. З даних таблиці 1 ми можемо бачити, що кількість театрів протягом 2015-2021 років перебувала на рівні 112-113 закладів. Відповідно до цього скорочується й кількість відвідувачів. Середні втрати протягом даного періоду становило 1 млн відвідувачів. Негативно відбилася на діяльності театрів і пандемія COVID-19. Охопивши територію України у 2020 році вона змусила запровадити локаут, що призвело до повного закриття на тривалий період усіх закладів культури. Шукаючи вихід з становища театральні установи як і інші закладу культури (музеї) переходили на онлайн режим роботи. Популярності набували відео ролики про театр та його діяльність в інтернеті, цікаві публікації на сайтах.

Найбільших втрат театр поніс в період з 24 лютого 2022 року початку військового вторгнення РФ. Руйнація міст та їх інфраструктури на тривалий період викреслила з переліку театрів України заклади у м. Маріуполь, пошкодили театральні споруди в ряді інших населених пунктів. Значна кількість співробітників театру пішла до ЗСУ чи територіальної оборони, виїхали за кордон. В умовах війни театри перетворилися на прихистки центри прийому біженців, гуманітарні штаби та центри підтримки. Працівники швидко включалися до роботи куховарили, організовували невеличкі вистави під відкритим небом, активно взаємодіяли з своїми колегами з закордону з метою інформування про події в Україні.

Події 2014-2022 років вплинули не лише на структурні, організаційні та репертуарні аспекти діяльності театрів, а й їх зовнішньо-культурну орієнтацію в роботі. Якщо протягом 1991-2010 років закордонне співробітництво у більшій мірі розвивалося ж театрами пострадянського простору, особливо закладами Російської Федерації то після посилюється Західноєвропейський вектор. Кількість гастролей російських та білоруських театрів різко скорочується, припиняють свою діяльність в Україні культурні установи-резиденти країн сусідів (Російській культурний центр та ін.). Театральна переорієнтація багато в чому була тотожною загальнодержавній. Українські театри все частіше приймали гостей з Європи, реалізовували спільні проекти та переймали їх досвід. Допомагала в цьому діяльність Українського культурного фонду та Українського інституту.

Питання державної фінансової підтримки театрів впливало на розвиток сфери прямо. Протягом досліджуваного періоду влада реалізовувала концепт переведення частини фінансування театрів на грантову основу, в якій могли приймати участь як державні так і недержавні театри. Це мало позитивні наслідки у вигляді посилення конкуренції та покращення театрального продукту, впровадження нових підходів та концептів у роботу. Однак, не дивлячись на це основним джерелом фінансування лишалася державна підтримка. Поглянувши на видатки щодо духовного та фізичного розвитку бюджету України можемо констатувати, що їх частка у середньому коливалася в межах 2,4%. Збільшення фінансування відзначається в період 2010 та 2021 роках. При цьому дане зростання відбулося як по відношенню частки фінансування до бюджету України так і до попереднього року. Це свідчить не про збільшення уваги держави до піднятого питання. Причиною зростання фінансування 2010, 2015 років є проведення в Україні міжнародних заходів «Євроро-2012», «Євробачення 2017». Привернення уваги 2021 року може бути поясненепотребою підтримки театрів в пост-ковідний період. Пандемія COVID-19 вдарила по роботі закладів культури найбільше. Зважаючи на це фінансова підтримка давала змогу більш швидше відновити роботу.

український театр

Таблиця 1

Кількість театрів та їх відвідувачів

Дані з сайту Державного комітету статистики України: URL: https://www.ukrstat.gov.ua/

Другою особливістю є те, що видатки на духовний та фізичний розвиток за напрямками надходження були значно більші з місцевих бюджетів ніж державних. Як видно з таблиці 2 в середньому 7% усіх бюджетних витрат з місцевих бюджетів йшли на духовний та фізичний розвиток. У той же час з державного бюджету на дану статтю витрат йшло в середньому 1,1%. Варто звернути на увагу, що частка коштів місцевих бюджетів становила в загальнодержавному у середньому 22%.

Враховуючи вищезазначене можна вести мову про значний вклад у розвиток театрів саме місцевих бюджетів та фондів, покликаних стимулювати театри до грантової діяльності. Якщо ж говорити про якісну оцінку та ефективність від отриманих коштів то варто зазначити, що бюджетні кошти в основному йшли на оплату комунальних послуг та заробітну платню працівників. Грантові кошти давали змогу покращити матеріально-технічний стан театрів, провести театральні заходи, створити нові вистави.

Комерціалізація роботи театрів відбувалася повільно через причину зменшення кількості відвідувачів вистав та невисоким доходом населення. За даними К. Белінського в театральній сфері існує норма оцінки прибутковості роботи театру в 10% відвідувачів від рівня країни. Згідно даних таблиці 1 в Україні даний показник відповідає нормі в межах країни. Проте рівень цінової політики був невисокий. Середня ціна квитка до обласного театру становила: 2000 р. 20 грн; 2015 р. 60 грн; 2020 р. 80 грн; 2021 р. 120 грн. При цьому елітні вистави чи місця в театрі коштували в 5 разів більше за мінімальну ціну. Зважаючи на рівень заробітної платні можемо вести мову про фінансову обмеженість походу в театр широких мас населення. За висновками К. Белінського маркетинговий образ клієнта, що приносить гроші до театру в широкому сенсі є випадковим глядач, що приходить до театру задля певної статусності ніж для отримання насолоди та відпочинку. В Україні нажаль так і не вдалося сформувати театральну культуру серед широких мас населення (Белінський, 2019: 1).

Таблиця 2

Видатки на духовний та фізичний розвиток в Україні державного та місцевого рівнів млн грн

Дані з сайту Державного комітету статистики України: URL: https://www.ukrstat.gov.ua/

Таблиця 3

Розмір середньої заробітної платні в Україні (грн

Дані з сайту Державного комітету статистики України: URL: https://www.ukrstat.gov.ua/

ВИСНОВКИ

Отже, театр посів важливе місце в житті українського суспільства. Працюючи на початку 90-х років ХХ ст. за старими радянськими підходами, на даний час він значно трансформувався та набув сучасних рис. Шлях змін полягав в першу чергу у зміни підходів до роботи та репертуару й як наслідок покращення загального стану театру. Однак дана робота мала багато перемінних. По перше театр став малоцікавим для держави через втрати ним ролі одного з інструментів пропаганди. Це обумовило скорочення фінансування закладу. В свою чергу це покликало відтік кадрів з нього та занепад матеріальної бази театру. Негативний вклад мало і загальне збідніння населення України протягом 90-х років ХХ ст. Економічна криза даного періоду поставила фінансовий стан громадян на рівень виживання, а не культурного розвитку. Зрушення починаються з нульових. Поступово змінюється репертуарна політика театрів, розширюється репертуар, починаються перші візити закордонних труп чи акторів. Фінансування театрів поступово перекладається більшої часткою на місцеві бюджети, що в принципі дало змогу провести певні оновлення їх матеріальної бази. В цей час старі підходи відійшли в історію, а пошук нових лише починався. Багато вистав відбувались в рамках традиційних репертуарів, проте тоді стояло питання повернути глядача та зберегти самі установи. Нова історія українського театру починається після 2014 року. Спонукали до цього зміни підходів до роботи, як органів влади так і приходу нової генерації режисерів й акторів. Поява Українського культурного фонду, Українського інституту дали змогу розвиватися театрам на грантовій основі, реалізовувати самі неординарні задуми, активно розвиватися мережі недержавних театрів. Театральна сфера починає налагоджувати активні комунікації з світовими закладам культури, проводити спільні заходи, вистави та гастролі. Негативними факторами даного етапу була пандемія COVID-19 та початок війни 24 лютого 2023 року. Активізація бойових дій мала жахливі наслідки для українського театру, що прослідковувалися у руйнації приміщень, смерті працівників театрів, їх міграції за кордон. Театри мали припинити свою діяльність та перетворитися на центри прихистку та допомоги. Боротьба за культуру людини змінилася на боротьбу за її життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васильєв С., Чужинова І., Соколенко Н., Салата О., Тукалевська О., Жила В. Український театр: шлях до себе. Здобутки. Виклики. Проблеми. URL: https://nstdu.com.ua/wp-content/uploads/2019/02/Doslidjennya_UKR_PDF_Final. pdf (дата звернення: 06.02.2023).

2. Гайшенець А. Український театр у пошуках сенсу: зради і перемоги останніх 10 років. URL: https://lb.ua/culture/2019/12/25/445743_ukrainskiy_teatr_poshukah_sensu.html

3. Яшкіна О.М. Шляхи реформування театральної сфери на прикладі Харківського регіону. Соціальна економіка. 2016. № 1. С. 193-201.

4. Українська драматургія й театр від витоків до сучасності: рек. бібліограф. покажч. / Харків. нац. пед. ун-т імені Г С. Сковороди, наук. б-ка; уклад. Т І. Неудачина; відп. ред. О. Г Коробкіна. Харків: ХНПУ, 2020. 68 с.

5. Стефурак Н. «Театраріум» про театр в епоху інтернету» URL: https://www.imena.ua/blog/teatrarium-talk/ (дата звернення: 01.02.2023).

6. Сайт Державна служба статистики України. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 01.02.2023).

7. Музика і театр на перехресті епох: Зб. ст.: У 2 т. Т 2 / М. Р Черкашина-Губаренко. К.: Наука, 2018. 206 с.

8. Котенок В. Український театр під час війни: 24 лютого 24 квітня. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/ handle/123456789/24204/Kotenok_Ukrainskyi_teatr_pid_chas_viiny_24_liutoho_24_kvitnia.pdf?sequence=1 (дата звернення: 01.02.2023).

9. 3D-тур оперними театрами України від Google. URL: https://www.the-vinage.com.ua/vinage/business/ news/264495-3d-tur-ukrayinskimi-opernimi-teatrami-vid-google?from=readmore (дата звернення: 02.02.2023).

10. Белінський К. Хто на справді ходить до театру? URL: https://yabl.ua/2019/08/21/kto-na-samom-dele-hodit-v-teatr (дата звернення: 03.02.2023).

REFERENCES

1. Vasyliev S., Chuzhynova I., Sokolenko N., Salata O., Tukalevska O., Zhyla V. Ukrainskyi teatr: shliakh do sebe. Zdobutky. Vyklyky. Problemy [Ukrainian theater: the way to yourself. Gains. Challenges Problems]. URL: https://nstdu.com.ua/ wp-content/uploads/2019/02/Doslidjennya_UKR_PDF_Final.pdf [in Ukrainian].

2. Haishenets A. Ukrainskyi teatr u poshukakh sensu: zrady i peremohy ostannikh 10 rokiv [Ukrainian theater in search of meaning: betrayals and victories of the last 10 years]. URL: https://lb.ua/culture/2019/12/25/445743_ukrainskiy_teatr_ poshukah_sensu.html [in Ukrainian].

3. Yashkina O.M. Shliakhy reformuvannia teatralnoi sfery na prykladi Kharkivskoho rehionu [Ways of reforming the theater sphere on the example of the Kharkiv region. Social economy]. Sotsialna ekonomika. 2016. Nr 1. Pp. 193-201 [in Ukrainian].

4. Ukrainska dramaturhiia y teatr vid vytokiv do suchasnosti: rek. bibliohraf. pokazhch [Ukrainian dramaturgy and theater from the origins to the present day: rec. bibliographer. show]. Kharkiv. nats. ped. un-t imeni H. S. Skovorody, nauk. b-ka; uklad. T. I. Neudachyna; vidp. red. O. H. Korobkina. Kharkiv: KhNPU. 2020. Pp. 68 [in Ukrainian].

5. Stefurak N. «Teatrarium» pro teatr v epokhu internetu» [“Teatrarium” about theater in the age of the Internet”]. URL: https://www.imena.ua/blog/teatrarium-talk/ [in Ukrainian].

6. Sait Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [Website of the State Statistics Service of Ukraine]. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].

7. Muzyka i teatr na perekhresti epokh: Zb. st. [Music and theater at the crossroads of eras: Collection. st.]. U 2 t. T. 2 / M. R. Cherkashyna-Hubarenko. K.: Nauka. 2018. Рр. 206.

8. Kotenok V. Ukrainskyi teatr pid chas viiny: 24 liutoho 24 kvitnia. [Ukrainian theater during the war: February 24 April 24]. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/24204/Kotenok_Ukrainskyi_teatr_ pid_chas_viiny_24_liutoho_24_kvitnia.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

9. 3D-tur opernymy teatramy Ukrainy vid Google. [3D tour of opera houses of Ukraine from Google]. URL: https://www.the-village.com.ua/village/business/news/264495-3d-tur-ukrayinskimi-opernimi-teatrami-vidgoogle?from=readmore [in Ukrainian].

10. Belinskyi K. Khto na spravdi khodyt do teatru? [Who really goes to the theater?]. URL: https://yabl.ua/2019/08/21/ kto-na-samom-dele-hodit-v-teatr [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru