Європейські та національні аспекти охорони, збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини: цифрові колекції у вебінформаційному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейські та національні аспекти охорони, збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини: цифрові колекції у вебінформаційному середовищі

Білущак Тетяна Миколаївна, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Національного університету «Львівська політехніка»

Добровольська Сніжана Ігорівна, аспірантка Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

Мета статті - здійснити характеристику цифрових колекцій, присвячених збереженню та популяризації нематеріальної культурної спадщини в європейських та українських вебінформаційних середовищах. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системного підходу, аналізу, синтезу, логічного методу, методу візуалізаціїрезультатів дослідження. Для простеження стану цифрових колекцій у вебінформаційному середовищі викорис-тано методи контент-аналізу, порівняльний та аналітичний моніторинг інтернет-ресурсів збере-ження нематеріальної культурної спадщини. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про охорону, збереження та популяризацію нематеріальної культурної спадщини на світовому та на-ціональному рівнях у вебінформаційних середовищах. Проведено аналіз чотирьох європейських і двох українських цифрових колекцій, що являють собою нематеріальну культурну спадщину та розміщені у вебінформаційних середовищах. Висновки. На сучасному етапі розвитку нашої держави незворотним є приєднання до євроінтеграційних процесів і прагнення до гідної репрезентації української культури у світовому інформаційному просторі. Створення ресурсу історичної та культурної спадщини українського народу стало одним із напрямів діяльності бібліотек, архівів, музеїв та інших інститу-цій, пов 'язаних з національною пам 'яттю, невід 'ємною частиною національної бібліографії, археографії й архівознавства, музеєзнавства України. У статті розглянуто чотири європейські та дві українські цифрові колекції, що присвячені збереженню та популяризації нематеріальної культурної спадщини у вебінформаційному середовищі, які репрезентують достатню кількість представлених у мультимедійнихресурсах елементів нематеріальної культурної спадщини. Встановлено, що у випадку як маркетингової, так і комунікаційної політики доцільно використовувати платформи соціальних мереж та засобів масової інформації, які будуть позитивно впливати на зацікавленість суспільства до елементів нематеріальної культурної спадщини.

Ключові слова: нематеріальна культурна спадщина, репрезентація української культури, циф-рові колекції, вебінформаційне середовище, популяризація нематеріальної культурної спадщини.

Bilushchak Tetiana, Ph.D. (History), Associate professor of the Department of Social Communication and Information Activities Lviv Polytechnic National University

Dobrovolska Snizhana, graduate student of the National Library of Ukraine named after V.I. Vernadskyi

EUROPEAN AND NATIONAL ASPECTS OF PROTECTION, PRESERVATION AND PROMOTION OF INTANGIBLE CULTURAL HERITAGE: DIGITAL COLLECTIONS IN THE WEB INFORMATION ENVIRONMENT

The purpose of the article is to characterize digital collections devoted to the preservation and popularization of intangible cultural heritage in European and Ukrainian web information environments. The research methodology consists in the application of general scientific and special methods, in particular the system approach, analysis, synthesis, logical method, method of visualization of research results. Methods of content analysis, comparative and analytical monitoring of Internet resources for the preservation of intangible cultural heritage were used to track the state of digital collections in the web information environment. The scientific novelty of the work consists in expanding ideas about the protection, preservation and popularization of intangible cultural heritage at the world and national levels in web information environments. An analysis of four European and two Ukrainian digital collections, representing intangible cultural heritage and hosted on the relevant web information environments, was carried out. Conclusions. At the current stage of our country's development, it is irreversible to join the European integration processes and strive for a worthy representation of Ukrainian culture in the world information space. The creation of a resource of the historical and cultural heritage of the Ukrainian people has become one of the activities of libraries, archives, museums and other institutions related to national memory, an integral part of the national bibliography, archeography and archival studies, museology of Ukraine in its broad sense as a resource of national documentary memory. The article examines four European and two Ukrainian digital collections dedicated to the preservation and popularization of intangible cultural heritage in the web information environment, which represent a sufficient number of intangible cultural heritage elements presented in multimedia resources. It was established that in the case of both marketing and communication policy, it is expedient to use social network platforms and mass media, which will have a positive effect on society's interest in the elements of intangible cultural heritage.

Keywords: intangible cultural heritage, representation of Ukrainian culture, digital collections, web information environment, popularization of intangible cultural heritage.

Актуальність теми дослідження

нематеріальна культурна спадщина цифровий

У сучасних умовах стає очевидною здатність культури змінювати суспільство. Різні прояви культури, будь то цінні історичні пам'ятки, музеї, пам'ятники, звичаї або сучасні види мистецтва, збагачують наше повсякденне життя найрізноманітнішими способами. Культурна спадщина є невичерпним джерелом нації, вона сприяє згуртованості громад, розрізнених у результаті приголомшливих змін й економічної нестабільності. Творчість, зі свого боку, сприяє побудові відкритих, інклюзивних та плюралістичних суспільств. Спільно спадщина й творчість закладають основи для динамічних, інноваційних і процвітаючих суспільств, у яких принципове значення мають знання. У таких умовах дослідження світових тенденцій і національних принципів охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини набувають непересічної значущості, що й визначає актуальність представленої наукової розвідки.

Аналіз досліджень і публікацій

Окремі аспекти вивчення охорони нематеріальної культурної спадщини України та визначення важливої ролі, яку відіграють бібліотеки, зокрема, в її доку-ментуванні, дослідженні, збереженні, популяризації та формуванні в суспільства знань, розглянуто в наукових працях [1-4]. Дослідження про представлення нематеріальної культурної спадщини в інтернеті можна почерпнути також із закордонного досвіду. Зокрема, М. Артезе й І. Гальярді представили каталогізаційну картку нематеріальної культурної спадщини в мережі «Інтернет» для її інвентаризації, що розроблена в межах проєкту прикордонного співробітництва Італії і Швейцарії, та аналіз її інтеграції з архівною базою даних (Ломбардія). Такий проєкт дав змогу отримати структуру даних, яка містить як інвентаризацію, так і детальну каталогізацію нематеріальних об'єктів [5]. М. Зіку у своїй роботі обговорює стандарти відкритих даних та розглядає можливість застосування програмних платформ для семантично обґрунтованої цифрової документації нематеріальної культурної спадщини архівними, бібліотечними та музейними установами [6]. Способи захисту нематеріальної культурної спадщини в епоху технологічного прогресу й, зокрема, на тлі пандемії COVID-19 розглянув у своєму дослідженні Афоласаде А. Адевумі [7]. Колектив науковців з університету Марокко визначають концепцію спілкування в соціальних мережах як успішну маркетингову стратегію в популяризації нематеріальної культурної спадщини [8]. Ще одне актуальне дослідження провели французькі науковці, які вивчали представлення нематеріальної культурної спадщини в соціальній мережі Instagram у контексті сприяння розвитку туризму [9].

Мета статті - здійснити характеристику цифрових колекцій, присвячених збереженню та по-пуляризації нематеріальної культурної спадщини в європейських та українських вебінформаційних середовищах.

Виклад основного матеріалу

У прагненні забезпечити культурі гідне місце в розробці стратегій та механізмів розвитку ЮНЕСКО працює в декількох напрямах. Зокрема, очолює загальносвітову кампанію на підтримку культури й розвитку, співпрацює з міжнародним співтовариством з метою розробки та впровадження чіткої політики й правової бази в цій галузі, а також провадить роботу на місцях, надаючи допомогу урядам і зацікавленим сторонам регіонального значення у справі збереження спадщини, розвитку творчих індустрій і заохочення плюралізму в культурі.

З огляду на зростаючу небезпеку втрати цінної інформації, яка визначає світову спадщину знань, ідентичності, історії та цінностей людства, ЮНЕСКО прагне посилити увагу урядів, відпові-дних інституцій та широкої громадськості до важливості збереження інформації для сьогодення та майбутнього покоління. Документальна спадщина є пам'яттю людства, але постійно існує загроза зникнення її назавжди.

Перша й найбільш нагальна потреба - забезпечити збереження документальної спадщини, що має світове значення. Важливо також зробити її доступною для максимально можливого числа людей, з використанням найбільш відповідних технологій. Тому ЮНЕСКО вживає заходів, спрямованих на захист документальної та аудіовізуальної спадщини за допомогою програми «Пам'ять світу», сутність якої полягає в тому, що світова документальна спадщина належить усім, вона повинна бути повністю збережена, захищена та без перешкод бути всім доступною.

Величезне багатство становлять різні форми нематеріальної культурної спадщини. Відомо, що її ще називають «живою спадщиною», до складу якої входять звичаї, знання, що передають люди від покоління до покоління.

Конвенція ЮНЕСКО 2003 року про національну охорону нематеріальної культурної спадщини покликана зберегти ці надбання, забезпечити їх життєздатність і створити умови для повного розкриття їхнього потенціалу в інтересах сталого розвитку. Діяльність ЮНЕСКО в цій галузі спрямована на підтримку держав-членів у всьому світі, сприяння міжнародного співробітництва щодо захисту живої спадщини і створення інституційного та професійного середовища, сприятливого для охорони нематеріальної спадщини [10].

Цілями цієї Конвенції є: охорона нематеріальної культурної спадщини; забезпечення поваги до надбань культури відповідних спільнот, груп та окремих осіб; підвищення рівня знань на місцевому, національному та міжнародному рівнях про важливість нематеріальної культурної спадщини і її взаємне визнання; міжнародне співробітництво та допомога [10].

Нематеріальну культурну спадщину (НКС) тлумачать як звичаї, форми показу та вираження знань і навичок, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти та культурні простори, які визнали спільноти, групи та в деяких випадках окремі особи як частину їхньої культурної спадщини. Цю нематеріальну культурну спадщину, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюють громади та групи під впливом середовища і їхнього оточення, взаємодії з природою та історією, що формує в них відчуття самобутності та наступності, сприяючи тим самим повазі до культурного різноманіття та творчості людини. До об'єктів дії цієї Конвенції належить лише нематеріальна культурна спадщина, сумісна із чинним міжнародним законодавством з прав людини, із взаємною повагою між спільнотами, групами й особами та зі сталим розвитком. Нематеріальна культурна спадщина функціонує, зокрема, у таких сферах: усні традиції та форми вираження, зокрема у мові як засобі комунікації носіїв нематеріальної культурної спадщини; виконавське мистецтво; звичаї, обряди, свята; знання та практика, що стосується природи та всесвіту; знання і навички, пов'язані з традиційними ремеслами.

Хоча й нестійка, нематеріальна культурна спадщина все ж таки є важливим фактором збере-ження культурного різноманіття в умовах зростаючої глобалізації. Розуміння нематеріальної куль-турної спадщини різних спільнот сприяє міжкультурному діалогу та взаємній повазі до інших спо-собів життя. Нематеріальна культурна спадщини не є безпосередньо культурним виявом, а скоріше багатством знань і навичок, які передаються через неї від покоління до покоління. Соціальна та еко-номічна цінність цієї передачі знань є актуальною для груп меншин та основних соціальних груп у межах держави.

Нематеріальна культурна спадщина - це не лише спадкові традиції минулого, а й сучасні сіль-ські та міські практики, у яких беруть участь різноманітні культурні групи. Нематеріальна культурна спадщина не ставить під питання, чи певна практика є специфічною для культури. Вона сприяє соціальній єдності, заохочуючи почуття ідентичності та відповідальності, які допомагають людям відчувати себе частиною однієї або різних спільнот чи суспільства загалом. Нематеріальну культурну спадщину не лише оцінюють як культурне благо. Вона розвивається в громадах і залежить від тих, чиї знання про традиції, навички та звичаї передаються з покоління в покоління. Нематеріальна культурна спадщина може бути надбанням лише тоді, коли вона визнана такими громадами, групами чи особами, які створюють, підтримують і передають її: без їхнього визнання ніхто інший не може вирішити для них, вираженням чи практикою є їхня спадщина [11].

Приєднавшись у 2008 році до Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (Закон України від 06.03.2008 № 132 «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини»), Україна має виконувати всі зобов'язання, що випливають з її положень. Конвенція проголошує важливість нематеріальної культурної спадщини як основного джерела культурного різноманіття, про що також підкреслено в Рекомендаціях ООН про збереження традиційної культури і фольклору [12]. Український центр культурних досліджень (УЦКД) було визначено як інституцію для імплементації положень Конвенції, сформовано Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини.

У 2012 році Наказом Міністерства культури України від 14.12.2012 № 1521 «Про затвердження примірного зразка форми облікової картки об'єкта (елемента) нематеріальної культурної спадщини України та визначення об'єктів нематеріальної культурної спадщини» було започатковано ведення переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Проте офіційно Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України створено Наказом Міністерства культури України від 12.02.2018 № 105 «Про затвердження Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України», додатком до якого і є, власне, Національний перелік. Нові елементи НКС України включаються до Національного переліку на підставі рекомендацій Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини, яка діє при Міністерстві культури та інформаційної політики України, шляхом внесення змін до додатка наказу. Станом на 01.09.2021 р. до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України включено 26 елементів НКС [12].

Включення елементів до Національного переліку здійснюють згідно з Порядком ведення На-ціонального переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а також на підставі рішення Експертної ради Міністерства культури України, до складу якої входять відомі фольклористи та етнографи [13]. Порядок визначає механізм створення та ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України - державної інформаційної системи, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та доступ до інформації про наявні на території України елементи нематеріальної культурної спадщини з метою їхньої охорони. Національний перелік формують на підставі інформації, що міститься в обліковій картці елемента НКС, допоміжних матеріалах, які фіксують і демонструють елемент НКС (аудіо-, фото-, відеоматеріали, що зберігаються на окремих електронних носіях інформації: оптичний диск, карта пам'яті, флешпам'ять, твердий диск) [14].

Елемент НКС, що входить до Національного переліку, має відповідати таким критеріям:

- представляти принаймні одну галузь НКС, визначену Конвенцією;

- відтворювати традиційну українську культуру або традиційні культури національних меншин, що проживають на території України;

- визнаватися спільнотами або групою осіб як їхня НКС;

- пройти процес передання від покоління до покоління на дату подання клопотання про його включення до Національного переліку;

- застосовуватися на практиці (функціонувати) на дату подання клопотання про його включення до Національного переліку.

Нематеріальна культурна спадщина - це традиції, які формувались протягом багатьох століть. Вони не мають чіткої дати започаткування, але дають змогу спостерігати етапи розвитку етнокультур та їхній вплив на розвиток української культури протягом століть. З метою виконання Конвенції УЦКД надані відповідні повноваження на науково-методичне забезпечення реалізації Конвенції в Україні.

Аналіз європейського досвіду представлення цифрових колекцій нематеріальної культурної спа-дщини. Розглянемо цифрові колекції на прикладі чотирьох країн, присвячених збереженню та популя-ризації нематеріальної культурної спадщини у веб-інформаційному середовищі.

2002 року розпочато розробку Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини Болгарії, а 2008-го - започаткована Національна система «Живі людські скарби - Болгарія» / Living Human Treasures - Bulgaria (https://www. treasuresbulgaria.com/main.php) [15]. У цьому проєкті взяли участь представники, експерти з Міністерства культури Болгарії та Інституту фольклору Болгарської академії наук. Сам інформаційний ресурс Living Human Treasures - Bulgaria містить поділ нематеріальної культурної спадщини за шістьма категоріями, які подібні до поділу, що визначені в статті 2.2 Конвенції ЮНЕСКО 2003 року. Однак цей поділ був застосований до притаманної національної болгарської нематеріальної культурної спадщини: традиційні свята та обряди; традиційні пісні й інструментальні композиції; народні танці й ігри для дітей; усна традиція; традиційні твори скульптури та продукти вітчизняного виробництва; народна медицина.

Також варто зазначити, що кожна категорія складається з підкатегорій, наприклад: традиційні святкування сімейних обрядів поділяються на обряди народження, весільні обряди та похоронні обряди. Цифрова колекція містить текст опису та 378 зображень, що презентують культурну практику.

Відповідно до положень Конвенції 2003 року, Франція з 2008 року створила власний кадастр нематеріальної культурної спадщини, щоб ідентифікувати всі елементи нематеріальної культурної спадщини, розташовані на її території. 2017 року була створена платформа під назвою PCI -Lab - L'Inventaire du Patrimoine culturel immateriel en France (https://www.pci-lab.fr) для французького переліку нематеріальної культурної спадщини [16]. Цей проєкт PCI-Lab розроблений та реалізований CIRDOC - Institut Occitan de Cultura ethnopole під керівництвом Департаменту керівництва дослі-дженнями та наукової політики Міністерства культури (Генеральне управління спадщини) для сприяння дослідження і кращої популяризації нематеріальної культурної спадщини, які сьогодні пропонує web 3.0. Проєкт має на меті полегшити доступ до французького інвентаря нематеріальної культурної спадщини для будь-якої зацікавленої аудиторії. Для популяризації нематеріальної культурної спадщини PCI Lab використовує відомості з платформи відкритих даних, а саме онлайн-енциклопедії «Вікіпедія», для збагачення бази даних (тематичні запити, інтерактивна картографія, візуалізація пов'язаних відео тощо), корисної для пошуку записів інвентаризації. Для цього кожний елемент, який інвентаризувало Міністерство культури, повинен відповідати вмісту даних, характе-рних для вікіпедії. У результаті база даних вікіпедії безпосередньо збагачує Pci Lab, яка використовує її як тезаурус для індексації записів інвентаризації.

Усі інвентарні аркуші, які були інтегровані в національний кадастр нематеріальної культурної спадщини у Франції після підтвердження Міністерством культури, оцінюються в PciLab. Значна частина інвентарних аркушів супроводжується мультимедійним вмістом (фотографії, відео та / або аудіо).

Цифрова колекція містить відповідно детальний опис (текстовий контент), 110 відео та приблизно 501 зображення, що описують культурні практики; матеріальні елементи, пов'язані з практикою; технічні дані; бібліографічні елементи; режими навчання та передачі практики.

2013 року Фінляндія ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, а 2016-го - у межах реалізації Конвенції Національна рада Фінляндії зі старожитностей запустила проєкт Wiki-inventory for living heritage (https://wiki.aineetonkulttuuriperinto.fi/) [17]. Його розробило та реалізувало Агентство культурної спадщини Фінляндії, що є експертною агенцією при Міністерстві освіти і культури Фінляндії, за участі членів фінської вікіспільноти в консультації з громадами спадщини. Цей проєкт дає можливість різним групам, асоціаціям і спільнотам представити та популяризувати нематеріальну культурну спадщину в дев'яти категоріях. Будь -яка громада може повідомити на вікіінвентар про явища, які вона розуміє як нематеріальну культурну спадщину, проте Національна рада старожитностей перевіряє і модерує сповіщення.

Агентство культурної спадщини Фінляндії рекомендує практики нематеріальної культурної спадщини для внесення до Національного кадастру живої спадщини, проте остаточне рішення ухва-лює Міністерство освіти і культури Фінляндії. Елементи, занесені до національного кадастру живої спадщини, можуть бути номіновані на внесення до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Цифрова колекція містить детальний опис (текстовий контент), приблизно 308 зображень, що презентують культурні практики; бібліографія та посилання на зовнішні джерела інформації; практикування традиції; передумови та історію традиції, метадані зображення.

Отже, з проаналізованих вище двох проєктів, які реалізовані за допомогою вікі-технологій, можемо зробити висновок, що вікіпедія постає як важливий глобальний суспільно-інформаційний сервіс, призначений для відображення соціальних та культурних подій як світового, так і національ-ного масштабу [18], вона є особливо ефективним каналом для популяризації даних про нематеріальну культурну спадщину.

2011 року Республіка Польща ратифікувала Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, а 2012-го - функціонує портал Niematerialne Dziedzictwo Kulturowe ^https:// niematerialne .nid.pl/Dziedzictwo_niematerialne/Kraj ow a_inwentaryzacja/Krajowa_lista_NDK/), яким керує Інститут національної спадщини. На порталі можна знайти інформацію про поточні заходи, ініціативи та проекти, пов'язані із живою нематеріальною спадщиною Республіки Польщі [19].

Важливим аспектом вебсайту є систематично поповнюваний Національний список нематеріальної культурної спадщини, який є переліком нематеріальної спадщини, що живе в Респуб-ліці Польщі. На сайті можна завантажити шаблон заявки та інструкцію, яка допоможе в її складанні. Цифрова колекція містить детальний опис практики (текстовий контент), приблизно 69 зображень, що презентують культурні практики.

На основі згаданих вище цифрових колекцій нематеріальної культурної спадщини у веб-інформаційному середовищі здійснимо характеристику за веденими критеріями (табл. 1).

Таблиця 1