Фонозапис голосу Лесі Українки: історія дослідження та реконструкція

Існують і значно суттєвіші розбіжності між реставраціями. По- перше, запис 2013 року є тривалішим [31''], бо містить більше музичного матеріалу, ніж версія на платівці. Так, фонозапис із Вікімедії та його повна нотація (приклад 3) показують, що в основний текст пісні ніби вклинюються її ж повторені фрагменти - у наскрізній транскрипції, яка для наочності зроблена з вирівнюванням по вертикалі, це 2-й і 4-й короткі рядки, зміщені, зменшені та затінені: 3

Див. покликання 2 на с. 26.

Особливо привертає увагу другий із «дуплікованих» фрагментів (4-й рядок прикладу 3), що починається в транскрипції із мі-бекара в дужках - високого VI щабля. За музичним змістом, як бачимо, він відповідає закінченню 1-го такту та цілому 2-му такту мелодії (див. приклади 1--2). Початок цього фрагмента доволі добре чути не лише в записі 2013 року (на 19''), а й навіть на «любительській» копії 1969 року Саме від цього звуку починається дещо ліпша за якістю кінцева частина запису (від 25''), як згадувалося вище: див. с. 27. завдяки акцентованій подачі першого (власне підвищеного) звуку. Дещо гірше, але все ж вислуховуються і слова («... [к]озак та з Україноньки») Ю. Сливинський узагалі говорив, що шуми валика «вбивають слова пісні», водночас менше позначаючись на її звуковисотності (Додаток, с. 249)..

Міркуючи про причини появи цього звуку в аудіозаписі, варто, напевно, відкинути версію, що це є результат спотворення якогось іншого щабля (наприклад, дуже завищеного V) унаслідок пошкоджень валика Таку версію, зокрема, висували дослідники під час обговорення цього питання на згаданій конференції 23 квітня 2021 року. Див. покликання 1 на с. 10.. Таке припущення сумнівне, бо ж закінчення цієї мелодичної фрази, початок якої губиться в шумах, звучить цілком органічно, звуковисотність зовсім «не пливе». Тому висновок може бути один: раз ми це чуємо - отже, виконавиця це співала. Найімовірніше, для проби валика поетеса наспівала суттєво більше музичного матеріалу, ніж містять обидві реставрації - навіть й остання, бо ж фахівцям з ІПРІ, за інформацією І. Довгалюк, усе ж довелося пожертвувати непридатними до реставрації ділянками запису на місці найглибших подряпин валика. Про «кулеметну чергу (та-та-та)» голки, що підскакувала на цих заглибинах і створювала «боляче діючий на слух тріскіт», говорив і Ю. Сливинський (Додаток, с. 249). Відповідно, за цим тріскотом і могла заховатися решта строфи, із якої чуємо хіба лише фрагмент із високим VI щаблем.

Можна також зробити деякі припущення, чому такий виразний момент ніяк не відзначено в нотах К. Квітки на рівні варіанта - а вчений, як відомо, був прихильником «докладного занотовування варія- цій» [Квітка 1922, с. Х] та вичерпного їх подання [Квітка 1926, с. 81]. Насамперед порівняння транскрипцій аудіо з нотацією К. Квітки показує, що це два різні записи від тієї ж самої співачки - вони дуже подібні, але не ідентичні. Імовірно, К. Квітка мусив би допомагати

Лесі Українці з фонографом і чути її виконання з усіма нюансами, але в той момент він навряд чи міг би ще й паралельно фіксувати мелодію на папері. Так само очевидно, що вченому не було ніякого сенсу списувати пісню з рекордованого валика (поки він ще не був надісланий до Львова), а не скористатися, як завжди, із живого голосу поетеси. А вже коли Леся Українка для запису колекції - іншим разом - співала пісню «Ой заїхав козак» (достеменно ж не відомо, коли це сталося - до чи після фонографування і чи взагалі це трапилося 1908 року в Ялті? Хоча вчений і згадує, що робив тоді записи від Лесі Українки [Квітка 1917/18,

с. 1].), то виконала її трішки інакше, без отого високого VI щабля.

Водночас цікаво, що саме цей підвищений звук спостерігаємо в другому варіанті мелодії пісні про зведеницю - М. Микитенка, зокрема й у першому такті, буквально там само, де цей щабель знаходиться в «надмірному» фрагменті з аудіо поетеси (див. приклади 2 і 4):

К. Квітка у статті про зведеницю, до речі, торкався ладово-звукорядного аспекту мелодії [Квітка 1926, с. 81-82], щоправда, не стосовно зразка Лесі Українки, але з увагою до пісні Микитенка, та, проте, ніяк не коментував високого VI щабля Прикметно, що звуковисотні особливості пісні «Ой ішли козаки», ще тоді нео- публікованої, учений уперше прокоментував у збірці 1917/18 року під піснею «Ой заїхав козак» [Квітка 1917/18, с. 89], згадавши, зокрема, «сталу збільшену секунду», якої він, до речі, не відзначив у зразкові Лесі Українки. Пізніше, уже у статті, ученого зацікавив «улюбленіший у українців, ніж у якого иншого народу» низхідний хід на квінту із зупинкою на терцію, у чому Квітка вбачав наслідки «музичної европеїзації українців» [Квітка 1926, с. 81] - у піснях і М. Микитенка, і Лесі Українки такий хід на квінту є на початку 2-го мелодичного рядка..

Маючи перед очима перший рядок пісні Микитенка (приклад 4), можна принагідно зауважити, що Ю. Сливинський навряд чи мав рацію, коли писав, що «розтягнення останнього складу в виді фермати...» - це «індивідуальна (виділення Ю. С. - Л. Д.) виконавська риса Лесі» - через що цей такт «К. Квітка позначив 5-дольним метром» (Додаток, с. 248). Як добре чути абсолютно на всіх фонограмах, включно з магнітофонною копією, поетеса дійсно трішки затягує останній склад - у прикладах 2 і 3 це ферматована чвертка із крапкою (пролонгована на вісімку), але розмір 5/4 маємо також і в першому такті пісні Микитенка (приклад 4), тому навряд чи можна це «розтягнення» назвати індивідуальною особливістю поетеси.

Натомість такою індивідуальною рисою є «мало варіативний стиль виконання Лесею Українкою народних мелодій» [Квітка 1956, с. 441], що явно відбився в транскрипції К. Квітки, адже там подано лише дві невеличкі варіаційні відміни на всі 27 строф пісні Натомість першодрук спорідненої пісні Микитенка містить 16 (!) варіацій [Квітка 1922, с. 65 № 205].. Утім, найімовірніше, поетеса заспівала збирачеві лише кілька куплетів, а решту тексту переказала чи пізніше записала сама. А проте, ті кілька зазначених варіантів є дуже цінними (приклад 1): варіант із 3-го такту не вислуховується в обох реставраціях, а ще один, гіпотетично, знаходиться на місці двосекундного пропуску в самому кінці пісні (приклад 2), де взагалі нічого не чути, навіть й основного музичного тексту.

Порівняння двосекундного обриву, наявного на реставраціях 1970 та 2013 років (приклади 2 і 3), демонструє ще одну суттєву різницю між ними. Так, за музичним матеріалом в обох випадках пауза припадає на закінчення другого поетичного рядка, повтореного двічі. 5

Однак, як бачимо з прикладу 5, у московських фахівців цей пропуск є в 3-му, останньому, мелодичному рядку в кінці пісні, а в киян - у 2-му, посеред твору (див. також приклад 3). Логічнішою видається реставрація 1970-го року, оскільки сучасники фактично сплутали місцями 4-й та 6-й такти (чи, кажучи більш точно, 2-й і 3-й мелодичні рядки). Тому дві вісімки, що чітко вислуховуються в самому кінці аудіо 2013 року, є ні чим іншим, як початком повтору 2-го поетичного рядка («одмо...») (див. кінець прикладу 5), а зовсім не закінченням пісні з дивною паузою (на місці нечутної ноти ля в клямрах) та додатковим призвуком до фінальної вісімки соль (див. кінець прикладу 3).

У підсумку можна сказати, що розбіжності, виявлені в фонограмах 1970 та 2013 років, стосуються насправді лише технічних моментів і спричинені різним підходом до аудіоредагування. Московські фахівці, які принаймні на початкових етапах роботи консультувалися з Ю. Сливинським [Сливинський 1987], не могли не знати про існування друкованого «взірця» і тому в процесі реставрації - точніше реконструкції - певною мірою могли пристосовувати до нього звуковий матеріал, відкидаючи «зайве» Водночас у жодному разі не мається на увазі штучне переставляння елементів аудіо заради того, щоб скласти з них бажаний музичний результат - свідченням того, що фахівці не вдавалися до відвертого монтажу, а лишень вилучали із фонограми те, що не підлягало реставрації, є залишений у ній двосекундний пропуск. Під час монтажу його можна було б легко заповнити, використавши для останнього, 6-го, такту вміст 4-го (приклад 2), і тим самим відтворити цілісне звучання пісні. Нещодавно за допомогою програми Wavelab таку спробу без особливих зусиль успішно зробила авторка цієї розвідки та представила змонтоване аудіо на згаданій конференції 23 квітня 2021 року (див. покликання 1 на с. 10). Запис можна прослухати на сторінці Електронних додатків до цього числа «Етномузики» на вебсайті видання.. Саме тому в аудіо 1970 року немає фрагмента з мі-бекаром, адже в транскрипції К. Квітки був відсутній не лише високий, а й будь-який VI щабель.

Натомість спеціалісти ІПРІ, за інформацією І. Довгалюк, під час опрацювання фоноциліндра № 10, як і решти колекції Ф. Колесси, жодних нот до уваги не брали, оскільки просто намагалися максимально скопіювати з валиків усе, що тільки надавалося до зчитування, та реставрувати цей звуковий матеріал. Відтак фонограма 1970 року та транскрипція з голосу поетеси є такі подібні між собою, а сучасна версія аудіозапису радше ставить нові запитання, на які зараз не можна дати точної відповіді. Підмогою у цьому мало б стати ще одне зчитування інформації із валика та подальша реконструкція, адже технічні можливості опрацювання звуку є ще далеко не вичерпані та розвиваються з кожним днем. І тоді дійсно цілком справдилося б сподівання Ю. Сливинського, висловлене 1971 року, на те, що «колись у майбутньому будуть такі прилади, високочутливі електронні фільтри, які відсіють всі непотрібні шуми та тріски і донесуть до нашого вуха лиш корисні сигнали. Я вірю» (Додаток, с. 251). Тепер такі прилади є, лишилося тільки реалізувати бажане Як учить історія, бажано в тісній міждисциплінарній співпраці, зокрема за участі етномузикологів..

А загалом, попри неможливість безумовного доказу автентичності голосу поетеси на валику № 10, навіть недосконалі наявні реставрації запису та їх аналітичне вивчення не дають жодних підстав сумніватися у вірогідності гіпотези Ю. Сливинського, радше навпаки - вони своїм звучанням тільки її підтверджують.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Архівні

Маковій, Д. (1970). Листи до Ю. Сливинського. Особистий архівЮ. Сливинського. 3 листи (22-24 квітня).

Сливинський, Ю. (1971а). [Живе слово Лесі Українки серед нас]. Особистий архів Юрія Сливинського. 8 с. Рукопис. Див. також: [Сливинський 2021].

Сливинський, Ю. (1971б). Леся Українка і праця Ф. М. Колесси про українські народні думи. Особистий архів Юрія Сливинського. 7 с. (Машинопис).

Сливинський, Ю. (1973). Звіт про учбово-методичну, наукову та громадсько-суспільну діяльність за 1969-1973 рр. Особистий архів Юрія Сливинського. 1 с. (Машинопис).

Сливинський, Ю. (1980). Участь у наукових конференціях, читаннях, семінарах та ін. Особистий архів Юрія Сливинського. 3 с. (Машинопис).

Сливинський, Ю. (1981). Новознайдені записи дум. Особистий архів Юрія Сливинського. 5 с. (Машинопис).

Сливинський, Ю. (1987). Звіт про навчально-методичну, наукову та ідейно-виховну роботу за 1969-1987 рр. Особистий архів Юрія Сливинського. 5 c. (Машинопис).

Фонд Р-2056: Львівська державна консерваторія імені М. В. Лисенка. (1970). Державний архів Львівської області. Опис 1. Справи 526, 547, 572 У разі покликання на це джерело вказується рік та номер архівної справи..

Друковані

Бурдейний, А. (2007). Життєвий шлях Григорія Нудьги. Григорій Нудьга. Біобібліографічний покажчик. С. 128-139. Львів.

Вовчак, А. - Довгалюк, І. (упор.) (2009). Вісник Львівського Університету. Вип. 47. Серія філологічна. 277 с. Львів.

Грица, С. (1970). [Передмова]. Леся Українка з думою і піснею народу: до 100-річчя від дня народження (1871-1971). Фірма «Мелодія». Д-029429-30.

Довгалюк, І. (2014). Колекція фоноваликів Філарета Колесси. https:// commons.wikimedm.org/wiki/КолекIIІя_фоноваликів_Філарета_Колесси. (Дата звернення: 31.08.2021).

Довгалюк, І. (2016). Фонографування народної музики в Україні: історія, методологія, тенденції: монографія. 650 с. Львів.

Довгалюк, І. (2017). Оцифрована колекція фонографічних валиків Приватного архіву Філарета Колесси у Львові. Вісник Львівського університету. Вип. 66 / упор. А. Вовчак, І. Довгалюк. С. 230-244. Львів.

Довгалюк, І. - Рибак, Ю. (упор.) (2008). Етномузика. Число 5. 192 с. Львів.

Залєська, Р. - Іваницький, А. (1992). Листування Климента Квітки і Філарета Колесси. Записки Наукового товариства імені Шевченка: Праці секції етнографії та фольклористики. Т. ССХХІІІ. С. 316-325. Львів.

Железный, А. (1989). Леся Украинка и фонограф. Анатолий Железный. Наш друг граммпластинка. Записки коллекционера / передмова Т. Булат. С. 49-51. https://cooUib.com/b/288385-amtoHy-ivanovich-zheleznyiy-nash- drug- grammplastinka-zapiski-koUektsionera/readp (Дата звернення: 29.08.2021).

Іваницький, А. (1997). Українська музична фольклористика (методологія і методика): навчальний посібник. 392 с. Київ.

Квітка, К. (1917/18). Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. 229 с. Київ.

Квітка, К. (1922). Українські народні мелодії. 250 с. Київ.

Квітка, К. (1926). Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зво- дителем. Етнографічний вісник. Кн. 2. С. 78-107, 167-173. Київ.

Квітка, К. (1956). Музично-фольклористична спадщина Лесі Українки: огляд. Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. Т. 2. С. 429-446. Київ.

Квітка, К. (2005). Українські народні мелодії: у 2 ч. Ч. 1: збірник; Ч. 2: коментар / упор. та ред. А. Іваницький. 480 с. Київ.

Колесса, Ф. (1946). Леся Українка і український музичний фольклор. Леся Українка. До 75-річчя з дня народження: збірник. С. 59-74. Львів.

Колесса, Ф. (1910, 1913). Мелодії українських народних дум: у 2-х серіях. 178 с., 20 с.; 195 с., 43 с. Львів.

Кончин, Е. (1972). Мелодии оживают снова. Советская культура. № 12 (31), (18 марта).

Косач-Кривинюк, О. (1970). Леся Українка: хронологія життя і твор- чости. 923 с. Нью-Йорк.

Луканюк, Б. (ред.). (2013). Етномузика. Число 10. 200 с. Львів.

Нудьга, Г. - Сливинський, Ю. (1970). Живий голос поетеси. До 100-річ- чя від дня народження Лесі Українки. Літературна Україна. № 42 (2739), (29 травня).

Правдюк, О. (1978). Українська музична фольклористика. 328 с. Київ.

Сімович, В. (1938). Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм із додатком листів Олени Пчілки та власних споминів про побут Лесі Українки в Чернівцях. 82 с. Львів.

Сластіон, О. (1909). Записування дум на фонографі. Рідний край. 1909. № 21-24.

Сливинський, Ю. (2021). [Живе слово Лесі Українки серед нас]. Етномузика. Число 17 / упор. Л. Лукашенко. С. 248-251. Львів. (Джерело: [Сли- винський 1971]).

Леся Українка. (1946). Листи Лесі Українки (1908-1913 рр.) до Філарета Михайловича Колесси (в справі фонографічних записів українських народних дум із мелодіями і їх видання). Леся Українка. До 75-річчя з дня народження: збірник. С. 45-58. Львів.

Леся Українка. (1956). Листи 1881-1913. Леся Українка. Твори в 5 томах. Том 5. 864 с. Київ.

Леся Українка. (1979). Листи 1903-1913. Леся Українка. Твори у 12 томах. Том 12. 696 с. Київ.

Леся Українка. (2021). Листи (1907-1913). Леся Українка. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 14. 616 с. Луцьк.

Хроніка Наукового товариства імени Шевченка у Львові. (1908). Ч. 36. 44 с. Львів.

Чернецький, О. (1970). Таємниця воскового валика. Знайдено і відтворено запис голосу Лесі Українки. Радянська Україна. № 267 (14957), (17 листопада).

Щукіна, І. (2013). Світ музики Лесі Українки. Музика. № 4. С. 4-9.

Яросевич, Л. (1963). Леся Українка і народна пісня. Народна творчість та етнографія. № 4. С. 48-55.

Soveit vinyl gourmet. (2016). Пластинки фирмы «Мелодия». Полный каталог грампластинок СССР. Реальность или фантастика? https://sovietvinyl. blogspot.com/2016/12/blog-post.html. (Дата звернення: 31.08.2021).

Мультимедійні

Алфьоров, О. (2021). Голос Лесі Українки. https://www.youtube.com/ watch?v=Icj0WEEtfGY (Дата звернення: 31.08.2021).

Голос Лесі Українки. (2018). Голос Лесі Українки. Як співала Леся Українка. https://www.youtube.com/watch?v=IoSVUnh2X9k. (Дата звернення: 31.08.2021).

Фірма «Мелодія». (1970). Леся Українка з думою і піснею народу: до 100-річчя від дня народження (1871-1971). Д-029429-30.

File:Lesia Ukrainka test recording unknown voice.flac. (2014). Wikimedia. https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File0/o3ALesia_Ukrainka_ test_recording_unknown_voice.flac&uselang=uk. (Дата звернення: 31.08.2021).

REFERENCES

Archival sourses

Fund R-2056. Lvivska Derzhavna Konservatoriia Imeni M. V Lysenka. (1970). [Lysenko Lviv State Conservatory]. Derzhavnyi arkhivLvivskoi oblasti [State Archive of Lviv Region]. Description 1. Files 526, 547, 572 (in Ukrainian).

Makovii, D. (1970). Lysty do Yu. Slyvynskoho [Letters to Yu. Slyvynsky]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 3 letters (April 22-24) (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (1971а). Zhyve slovo Lesi Ukrainky sered nas [Lesya Ukrain- ka's Living Word Is Among Us]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 8 p. (Manuscript). See also: [Slyvynskyi 2021] (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (19716). Lesia Ukrainka i pratsia F. M. Kolessy pro ukrainski narodni dumy [Lesia Ukrainka and the Kolessa's Work on Ukrainian Folk's Dumas]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 7 p. (Typescript) (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (1973). Zvit pro uchbovo-metodychnu, naukovu ta hromads- ko-suspilnu diialnist za 1969-1973 [Report on Educational and Methodical, Scientific and Public Activities for 1969-1973]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 1 p. (Typescript) (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (1980). Uchast u naukovykh konferentsiiakh, chytanniakh, seminarakh ta in. [Participation in Scientific Conferences, Readings, Seminars, etc.]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 3 p. (Typescript) (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (1981). Novoznaideni zapysy dum [Newly Found Records of Dumas]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 5 p. (Typescript) (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (1987). Zvit pro navchalno-metodychnu, naukovu ta ideino- vykhovnu robotu za 1969-1987 [Report on Educational and Methodical, Scientific and Public Activities for 1969-1987]. Osobystyi arkhiv Yu. Slyvynskoho [Yu. Slyvynskyi's Personal Archive]. 5 p. (Typescript) (in Ukrainian).

Printed

Burdeinyi, А. (2007). Zhyttievyi shliakh Hryhoriia Nudhy [The Way of Life of Hryhoriy Nudha]. Hryhorii Nudha. Biobibliohrafichnyi pokazhchyk [Hryhorii Nudha. Biobibliographic Guide]. P 128-139. Lviv (in Ukrainian).

Chernetskyi, О. (1970). Taiemnytsia voskovoho valyka. Znaideno i vidtvore- no zapys holosu Lesi Ukrainky [The Secret of the Wax Cylinder. A Recording of Lesya Ukrainka's Voice Was Found and Played]. Radianska Ukraina [Soviet Ukraine], № 267 (14957), (17 november) (in Ukrainian).

Dovhaliuk, I. - Rybak, Yu. (comp.) (2008). Etnomuzyka [Ethnomusic]. Iss. 5. 192 p. Lviv (in Ukrainian).

Dovhaliuk, I. (2014). Kolektsiia fonovalykiv Filareta Kolessy [Filaret Ko- lessa's Phonograph Cylinder Collection]. https://commons.wikimedia.org/wiki/ Колекція_фоноваликів_Філарета_Колесси. (Date of application: 31.08.2021) (in Ukrainian).

Dovhaliuk, I. (2017). Otsyfrovana kolektsiia fonohrafichnykh valykiv Pry- vatnoho arkhivu Filareta Kolessy u Lvovi [Digitalised Phonographical Cylinders in Filareth Kolessa's Private Archives In Lviv]. Visnyk Lvivskoho universytetu [The Bulletin of Lviv University]. Iss. 66. P. 230-244. Lviv (in Ukrainian).

Dovhaliuk, І. (2016). Fonohrafuvannia narodnoi muzyky v Ukraini: istoriia, metodolohiia, tendentsii [Phonographing Folk Music in Ukraine: History, Methodology and Tendencies]. 650 p. Lviv (in Ukrainian).

Hrytsa, S. (1970). [Peredmova [Foreword]]. Lesia Ukrainka z dumoiu i pis- neiu narodu: do 100 richchia viddnia narodzhennia (1871-1971) [Lesya Ukrainka with the Dumas and Songs of the People: to the 100th Anniversary of Her Birth (1871-1971)]. Firm “Melodia”. Д-029429-30 (in Ukrainian).

Ivanytskyi, А. (1997). Ukrainskamuzychnafolklorystyka (metodolohiia i meto- dyka) [UkrainianMusicalFolkloristics (Methodology and Methods)]. 392 p. Kyiv (in Ukrainian).

Khronika Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka u Lvovi. (1908). [Chronicle of the Shevchenko Scientific Society in Lviv]. Part. 36. 44 p. Lviv (in Ukrainian).

Kolessa, F. (1910, 1913). Melodii ukrainskykh narodnykh dum: u 2-kh seri- iakh [Tunes of Ukrainian Folk Dumas: in 2 series]. 178 p., 20 p.; 195 p., 43 p. Lviv (in Ukrainian).

Kolessa, F. (1946). Lesia Ukrainka i ukrainskyi muzychnyi folklor [Lesia Ukrainka and Ukrainian Musical Folklore]. Lesia Ukrainka. Do 75-richchia z dnia narodzhennia: zbirnyk [Lesia Ukrainka. To the 75 th Anniversary of Her Birth: a collection]. P. 59-74. Lviv (in Ukrainian).

Konchin, E. (1972). Melodii ozhivayut snova [Tunes Come Alive Again]. Sovetskaya kul'tura [Soviet Culture]. № 12 (31), (18 march) (in Russian).

Kosach-Kryvyniuk, О. (1970). Lesia Ukrainka: khronolohiia zhyttia i tvor- chosty [Lesia Ukrainka: Chronology of Life and Work]. 923 p. New York (in Ukrainian).

Kvitka, К. (1917/18). Narodni melodii. Z holosu Lesi Ukrainky [Folk Tunes. From the Voice of Lesya Ukrainka]. 229 p. Kyiv (in Ukrainian).

Kvitka, К. (1922). Ukrainski narodni melodii [Ukrainian Folk Tunes]. 250 p. Kyiv (in Ukrainian).

Kvitka, К. (1926). Ukrainski pisni pro divchynu, shcho pomandruvala z zvo- dytelem [Ukrainian Songs About a Girl Who Traveled with a Cheater]. Etnohra- fichnyy visnyk [Ethnographic Bulletin]. Book. 2. P. 78-107, 167-173. Kyiv (in Ukrainian).

Kvitka, К. (1956). Muzychno-folklorystychna spadshchyna Lesi Ukrainky: ohliad [Lesya Ukrainka's Musical and Folkloristic Heritage: review]. Lesia Ukrain- ka. Publikatsii. Statti. Doslidzhennia [Lesia Ukrainka. Publications. Articles. Researches]. Vol. 2. P. 429-446. Kyiv (in Ukrainian).

Kvitka, К. (2005). Ukrainski narodni melodii: u 2 chastynakh. Chastyna 1: zbirnyk; Chastyna 2: komentar [Ukrainian folk tunes: in 2 parts. Part. 1: collection; Part. 2: comment]. 480 p.; 383 p. Kyiv (in Ukrainian).

Lesia Ukrainka. (1946). Lysty Lesi Ukrainky (1908-1913) do Filareta My- khailovycha Kolessy (v spravi fonohrafichnykh zapysiv ukrainskykh narodnykh dum iz melodiiamy i yikh vydannia) [Lesia Ukrainka's Letters (1908-1913) to Filaret Mykhailovych Kolessa (in the Case of Phonographic Recordings of Ukrainian Folk Dumas with Tunes and Their Publication)]. Lesia Ukrainka. Do 75-richchia z dnia narodzhennia: zbirnyk [Lesia Ukrainka. To the 75th Anniversary of Her Birth: a collection]. P. 45-58. Lviv. (in Ukrainian).

Lesia Ukrainka. (1956). Lysty 1881-1913 [Letters 1881-1913]. Lesia Ukrainka. Tvory v 5 tomakh [Works in 5 Volumes]. Vol. 5. 864 p. Kyiv (in Ukrainian).

Lesia Ukrainka. (1979). Lysty 1903-1913 [Letters 1903-1913]. Lesia Ukrainka. Tvory u 12 tomakh [Works in 12 Volumes]. Vol. 12. 696 p. Kyiv (in Ukrainian).

Lesia Ukrainka. (2021). Lysty (1907-1913) [Letters (1907-1913)]. Lesia Ukrainka. Povne akademichne zibrannia tvoriv: u 14 tomakh [Complete Academic Collection of Works: in 14 volumes]. Vol. 14. 616 p. Lutsk (in Ukrainian).

Lukaniuk, B. (comp.). (2013). Etnomuzyka [Ethnomusic]. Iss. 10. 200 p. Lviv (in Ukrainian).

Nudha, H. - Slyvynskyi, Yu. (1970). Zhyvyi holos poetesy. Do 100-richchia vid dnia narodzhennia Lesi Ukrainky [The Living Voice of the Poet. To the 100th Anniversary of Lesya Ukrainka's Birth]. Literaturna Ukraina [Literary Ukraine]. № 42 (2739), (29 may) (in Ukrainian).

Pravdiuk, О. (1978). Ukrainska muzychna folklorystyka [UkrainianMusical Folkloristics]. 328 p. Kyiv (in Ukrainian).

Shchukina, І. (2013). Svit muzyky Lesi Ukrainky [The World of Lesya Ukrainka's Music].Muzyka [Music]. № 4. P. 4-9 (in Ukrainian).

Simovych, V. (1938). Lystuvannia Lesi Ukrainky z Y. Makoveiem iz dodatkom lystiv Oleny Pchilky ta vlasnykh spomyniv pro pobut Lesi Ukrainky v Chernivt- siakh [Correspondence of Lesya Ukrainka with J. Makovei with the Addition of Letters from Olena Pchilka and Her Own Memories of the Life of Lesya Ukrainka in Chernivtsi]. 82 p. Lviv (in Ukrainian).

Slastion, О. (1909). Zapysuvannia dum na fonohrafi [Recording Dumas on a Phonograph]. Ridnyi krai [Homeland]. 1909. № 21-24 (in Ukrainian).

Slyvynskyi, Yu. (2021). [Zhyve slovo Lesi Ukrainky sered nas [Lesya Ukrain- ka's Living Word Is Among Us]]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. Iss. 17. P. 248-251. Lviv. (Source [Slyvynskyi 1971]) (in Ukrainian).

Soveit vinyl gourmet. (2016). Plastinki firmy “Melodiya”. [GramophoneDisc Record of the Firm “Melodia”] https://sovietvinyl.blogspot.com/2016/12/blog- post.html (Date of application: 31.08.2021) (in Russian).

Vovchak, A. - Dovhaliuk, I. (comp.) (2009). Visnyk Lvivskoho universytetu [The Bulletin of Lviv University]. Iss. 47. 277 p. Lviv (in Ukrainian).

Yarosevych, L. (1963). Lesia Ukrainka i narodna pisnia [Lesia Ukrainka and Folk Song]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Folk Art and Ethnography]. № 4. P. 48-55 (in Ukrainian).

Zalieska, R. - Ivanytskyi, A. (1992). Lystuvannia Klymenta Kvitky i Filareta Kolessy [Correspondence of Klyment Kvitka and Filaret Kolessa]. Zapysky Nau- kovoho tovarystva im. T. Shevchenka: Pratsi Sektsii etnohrafii ta folklorystyky [Notes of the Shevchenko Scientific Society: Proceedings of the Section of Ethnography andFolkloristic]. Vol. ССХХІІІ. P. 316-325. Lviv. (in Ukrainian).

Zheleznyy, A. (1989). Lesya Ukrainka i fonograf [Lesya Ukrainka and Phonograph]. Anatoliy Zheleznyy. Nash drug grammplastinka. Zapiski kollektsionera [Our Friend Is a Gramophone Disc Record. Collector's Notes]. P. 49-51. https:// coollib.com/b/288385-anatoliy-ivanovich-zheleznyiy-nash-drug-grammplastin- ka-zapiski-kollektsionera/readp. (Date of application: 31.08.2021) (in Russian).

Multimedia

Alforov, O. (2021). Holos Lesi Ukrainky. [The voice of Lesya Ukrainka]. https://www.youtube.com/watch?v=Icj0WEEtfGY (Date of application: 31.08.2021) (in Ukrainian).

File:Lesia Ukrainka test recording unknown voice.flac. (2014). Wikimedia. https://commons.wikimedia.org/w/index.php?title=File:Lesia_Ukrainka_test_ recording_unknown_voice.flac&uselang=uk (Date of application: 31.08.2021) (in Ukrainian).

Firm “Melodia”. (1970). Lesia Ukrainka z dumoiu i pisneiu narodu: do 100 richchia vid dnia narodzhennia (1871-1971) [Lesya Ukrainka with the Dumas and Songs of the People: to the 100th Anniversary of Her Birth (1871-1971)]. Д-029429-30 (in Ukrainian).

[The voice of Lesya Ukrainka. How Lesya Ukrainka sang]. (2018). Holos Lesi Ukrainky. YakspivalaLesia Ukrainka. https://www.youtube.com/watch?v = IoSVUnh2X9k (Date of application: 31.08.2021) (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru