Збереження генетичної пам’яті народу, його художньої мови - запорука припинення процесів занепаду

Размещено на http://allbest.ru

ЗБЕРЕЖЕННЯ ГЕНЕТИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ НАРОДУ, ЙОГО ХУДОЖНЬОЇ МОВИ ЗАПОРУКА ПРИПИНЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАНЕПАДУ

Петро Нестеренко

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри техніки та реставрації творів мистецтва НАОМА

Анотація. У статті йдеться про активізацію збереження й розвитку традицій народного мистецтва на зламі століть, популяризацію його досягнень, естетичне виховання молодого покоління Національною спілкою майстрів народного мистецтва України, а також поширення поліграфічної продукції. Зокрема, розглянуто роль спілчанського журналу «Народне мистецтво» (заснованого 1997 р. Національною спілкою майстрів народного мистецтва України) у цьому процесі і вплив на ситуацію видавничого центру «Народні джерела».

Ключові слова: майстри народного мистецтва, Спілка майстрів народного мистецтва України, журнал «Народне мистецтво», поліграфічна продукція, видавничий центр «Народні джерела».

традиції народне мистецтво естетичне виховання спілка майстри

PRESERVATION OF GENETIC MEMORY OF THE PEOPLE, THEIR ARTISTIC LANGUAGE THE GUARANTEE OF THE STOPPING OF DECLINE PROCESSES

Petro Nesterenko

Abstract. The article describes the intensification of preservation and development of folk art traditions at the turn of the century, popularization of its achievements, aesthetic education of the younger generation by the National Union of Folk Art Masters of Ukraine, as well as distribution of printed products.This is also due to the emergence of the Union magazine “Folk Art”, which aimed to promote the best achievements of this art, masterpieces of the national treasury, tell about the life and work of famous artists, give useful advice, lessons, disseminate information about exhibitions and achievements to involve young people in the deep sources of ancestral culture. The magazine has successfully maintained high artistic standards of art. In particular, the role of the union magazine “Folk Art” (founded in 1997 by the National Union of Masters of Folk Art of Ukraine) in this process, and the impact on the situation of the publishing center “Folk Sources”. The work of the Kyiv publishing house Rodovid was also briefly considered.

Little-known aspects of the Union's work related to the publication of the Folk Art magazine and the emergence of a significant number of publications that it produced by organizing exhibitions and national symposiums are highlighted. These are high-quality albums dedicated to the works of some outstanding folk artists and album-catalogs dedicated to the creative activity of the Union. In the late 1980s, during the collapse of the Soviet Empire, the Republican Commission on Folk Art developed a broad program for the development and promotion of traditional folk art. At her initiative, the Republican Exhibition of Ukrainian Traditional Art was held, which was exhibited in Kyiv, and on its basis a scientific-practical conference. This was a time when the question of preserving the incorruptible treasures of folk art, scientific research of folk art, further search and fixation of relics of ethnic culture of Ukrainians became acute. An important form of preserving the genetic memory of the people was to be the systematic publication of books on little-known types and genres of traditional art, the introduction into scientific circulation of the results of the study of unique phenomena of ethnoart.

Key words: masters of Folk Art, Union of Masters of Folk Art of Ukraine, magazine “Folk Art”, printing products, publishing center “Folk Sources”.

Постановка проблеми. З набуттям Україною незалежності в 1990 році було створено добровільну громадську самоврядну творчу організацію -- Національну спілку майстрів народного мистецтва України (далі -- Спілка), що об'єднала майстрів традиційного народного мистецтва, мистецтвознавців, дослідників у цій галузі та професійних художників, які своєю творчою діяльністю сприяють відродженню й розвитку мистецьких традицій народу, активізують розвиток традиційної народної творчості. Для врегулювання правових, організаційних та економічних відносин у галузі народних художніх промислів 21 червня 2001 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про народні художні промисли», який сприяв випускові періодичних видань, видань спеціалізованої наукової літератури, альбомів, каталогів з питань народних художніх промислів. Це дало змогу припинити процес занепаду різних форм традиційного народного мистецтва, вивести його на якісно новий рівень.

Актуальність дослідження полягає у висвітленні маловідомих аспектів роботи Спілки, пов'язаних з виходом журналу «Народне мистецтво» та появою великої кількості видань, які вона продукувала, організовуючи виставки та всеукраїнські симпозіуми. Це високоякісні альбоми та альбоми-каталоги, присвячені як творчості окремих видатних митців народного мистецтва, так і творчій діяльності Спілки.

Зв'язок авторського доробку з важливими науковими та практичними завданнями. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи НАОМА «Образотворче мистецтво у світовому контексті».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для висвітлення визначеної нами теми було проаналізовано діяльність роботи Спілки в роки незалежності України, що знайшло відображення на сторінках журналу «Народне мистецтво», а також розглянуто видавничу діяльність центру «Народні джерела», який започаткував мистецьку серію книг під назвою «Скарби українського народного мистецтва». Побіжно, у контексті досліджуваної теми, розглянуто також і напрацювання київського видавництва «Родовід».

Мета статті -- аналіз досягнень Спілки у випуску поліграфічної продукції, яка піднесла її працю на якісно вищий щабель, сприяючи поширенню інформації про визначних діячів українського народного мистецтва, чия творчість потребує висвітлення культурознавчими й мистецтвознавчими засобами.

Новизна наукового дослідження. Вперше досліджено маловідому сторінку в історії народного та декоративно-ужиткового мистецтва України через показ досягнень у роботі Спілки та її майстрів у роки незалежності України. Проаналізовано низку кращих видань, які репрезентують скарби українського народного мистецтва.

Загальнонаукове значення авторського дослідження полягає в комплексній характеристиці досягнень майстрів народного мистецтва, донесених до широкого загалу поліграфічною продукцією, що стало яскравою сторінкою в творчій діяльності Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Виклад основного матеріалу. Наш народ має багату культуру, величезні скарби якої складаються з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас дійшли життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них -- світовідчуття та світосприйняття нашого народу, пояснення та обґрунтованість взаємин між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу загалом. Дуже тісно народна творчість пов'язана зі звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно. Носіями таких давніх традицій є майстри народного мистецтва, чиї творчі здобутки мають великий вплив на розвій усіх галузей української культури. Їхня благородна мета -- активне збереження і розвиток традицій народного мистецтва, популяризація його досягнень, естетичне виховання молодого покоління -- заслуговує на схвалення і глибоку повагу. За сотні років тисячі майстрів художньої вишивки, килимарства, ткацтва, гончарства, різьбярства, декоративного розпису, народного малярства, художньої обробки металу створювали багатющу славу українського мистецтва.

Наприкінці 1980-х років у часи розвалу радянської імперії Республіканська комісія з народного мистецтва розробила широку програму розвитку й піднесення традиційної народної творчості. За її ініціативою у Києві було проведено Республіканську виставку українського традиційного мистецтва, а на її базі науково-практичну конференцію. Для привернення уваги широкої громадськості й керівних установ до проблем оберігання самобутніх центрів художніх промислів журнал «Соціалістична культура» (згодом «Українська культура») започаткував серію матеріалів про сучасний стан визнаних здавна «столиць» народної творчості, провідних майстрів, про те, як покращити умови праці мистців, відродити й передати молоді наші традиції.

На зламі століть як ніколи гостро постало питання збереження нетлінних скарбів народного мистецтва, наукового дослідження народної образотворчості, подальший пошук та фіксація реліктів етнічної культури українців. Важливою формою збереження генетичної пам'яті народу мало стати систематичне видання книжок про маловідомі види і жанри традиційного мистецтва, введення до наукового обігу результатів досліджень унікальних явищ етномистецтва.

У 1997 році вийшов друком перший номер журналу «Народне мистецтво», засновником якого стала Спілка майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ), очолювана В. Прядкою. Він же став і головним редактором журналу. Окрасою обкладинки першого номера журналу був фрагмент народної картини «Козак душа правдивая» з Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. Проєкт та графічне опрацювання забезпечили Р. Калиш і В. Юрчишин. Розкішний глянцевий журнал, який виходив майже два десятиліття, підтримуваний діаспорою та її благодійними внесками, проте надовго їх не вистачило. Видання прагнуло популяризувати кращі досягнення народного мистецтва, шедеври національної скарбниці, розповідати про життя і творчість відомих митців, давати корисні поради, уроки майстерності, поширювати інформацію про виставки та здобутки, знайомити молодь з глибинними джерелами прабатьківської культури.

З огляду на те, що витоки художньої мови народного мистецтва, його стилістика і символіка тісно пов'язані з дохристиянською культурою, адже досі в мистецтві панує образ Праматері українського роду Берегині, тому своєрідним дороговказом спілчанського часопису стала восьмикутна зоря Дажбога. Вона була провідною зіркою кожного номера. Починаючи з першого щоквартально публікувався словник народної термінології «Народна деревообробка в Україні» -- результат 12-річного збирання та лексикографічної обробки матеріалів з народної художньої деревообробки українців Євгена Шевченка (Шевченко). На той час він був головою Київського осередку Спілки майстрів народного мистецтва України.

Естафету, започатковану словником Є. Шевченка, було продовжено 2006 року у здвоєному номері «Народного мистецтва», коли почали друкувати терміни з видання «Образотворче мистецтво. Енциклопедичний ілюстрований словник-довідник». Укладач словника -- викладач журнально-графічного факультету Південноукраїнського педагогічного університету А. Пасічний. Знаменним явищем сучасного народознавства та мистецтвознавства стала книга М. Селівачова «Лексикон української орнаментики» (Київ: Фенікс, 2013). Його цікавили передусім зорові знаки та їхні словесні позначення, виражені у народних назвах орнаментних мотивів; стилістика й типологія. Значну увагу вчений приділив саме образному значенню словесної сфери орнаментики.

О. Найден -- відомий дослідник традиційної іграшки та ляльки сам постав як автор книжки «Українська народна лялька», представивши ляльку серед інших іграшок, розкрив її місце в народній іграшковій культурі України, показав стародавні прототипи та прообрази української ляльки, розглядаючи її як знак, образ та історико-культурний феномен. Цінними є також його дослідження обрядових та фольклорних традицій українського селянського середовища та їхнього впливу на образний і змістовний характери народних ляльок (Найден).

З огляду на назрілу нагальну проблему врегулювання правових, організаційних та економічних відносин у галузі народних художніх промислів 21 червня 2001 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про народні художні промисли» (Про народні художні промисли). Документ регулював правові, організаційні та економічні відносини у галузі народних художніх промислів, визначав статус суб'єктів народних художніх промислів, засади їхньої діяльності та був спрямований на охорону, відродження, збереження та розвиток народних художніх промислів як важливого складника духовної культури українського народу. Однією з важливих тез цього Закону було те, що він підтримував періодичні видання, видання спеціалізованої наукової літератури, альбомів, каталогів з питань народних художніх промислів.

2001 року спілчани розгорнули виставку в Палаці мистецтв «Український дім» «Народне мистецтво -- 10-річчю Незалежності України». У ній взяли участь 600 художників і майстрів, які виставили понад 100 експонатів. Виставка засвідчила, що незалежна Україна як держава зміцнюється високим духом мистецтва, розвитком народної творчості, самопроявом талантів -- справжніх професіоналів української національної культури.

Підсумовуючи здобутки ткацтва другої половини XX ст., дослідники неодмінно відзначали вагомий внесок народного художника України С. Нечипоренка, учасника виставки. За його плечима багаторічна педагогічна й творча діяльність у галузі народного художнього ткацтва. Орнаментально-пластичні образи в одному з найдавніших і найпоширеніших видів народного мистецтва розвивалися упродовж тисячоліть. Сучасне ткацтво -- складне художнє явище зі специфічними методами й відповідними межами їхньої взаємодії. Автором цих рядків у 2002 році було видано альбом «Сергій Нечипоренко. Декоративні тканини» (Нестеренко). Проєкт і макетування виконав Р. Калиш, комп'ютерна верстка В. Мальчева. Обкладинку альбому прикрасила робота «Хрести» С. Нечипоренка.

Багаторічним доробком народного художника України С. Нечипоренка є понад 2000 творів, з яких 700 знаходяться в музеях України та за кордоном. Загальновідомі його цикли «Вінок Кобзареві» та «Мої Берегині». У першому з великою майстерністю розкрито зачарований світ традицій, тут -- філософія землі та буття, чисті джерела національного духу, любов і шана до Великого Тараса. Прагнення людини впорядкувати картину світу, осмислити як його призначення загалом, так і власне, спонукало мистця звернутися до нового сприйняття й тлумачення міфології народу. Цикл робіт «Мої Берегині» підсумував напружену багатолітню працю в галузі декоративного ткацтва. Доробок митця, об'єднаний у два цикли, експоновано на виставці до 75-річчя від дня його народження в Національному музеї Тараса Шевченка.

З 2004 року головою Спілки вибрано Є. Шевченка, а з 2006 він головний редактор журналу «Народне мистецтво» та керівник видавничого центру «Народні джерела», який започаткував мистецьку серію книг під назвою «Скарби українського народного мистецтва». Характерною для цього часу є активна робота Національної спілки майстрів народного мистецтва України в галузі поліграфічної продукції. Це засвідчує перелік мистецьких видань, активним учасником яких був Є. Шевченко як автор-упорядник, зокрема «Перша київська виставка народної дерев'яної скульптури «Велес 2003» (2003), «Марія Буряк», «Василь Завгородній», «Олександр Ганжа», «Український вишитий рушник», «Українське народне малярство» (всі 2005), «Василь Сідак», «Марфа Тимченко», «Микола Теліженко», «Кращий твір народного мистецтва», «Українська народна іграшка» (всі 2006), «Чернігів 2007», «Євгенія Геник» (2007) , «Марія Примаченко (Приймаченко)» (2009), «Ганна Собачко-Шостак» (2010), «Степан Ганжа. Килимарство», «Українське народне малярство», «Українська народна іграшка» (всі 2011), «Українська витинанка» (2013), «Віктор Наконечний» (2014), «Іван Просяник» (2017).

На зламі тисячоліть пожвавився інтерес майстрів до дерев'яної скульптури. Так, перша київська виставка народної дерев'яної скульптури «Велес 2003» передбачала ознайомлення зі станом розвитку сучасної народної пластики, відкриття нових імен творців, широку популяризацію їхніх здобутків, а також активізацію творчої діяльності майстрів круглої скульптури. Спілчанська виставка експонувалася в київській міській галереї мистецтв «Лавра» в рамках IX Осіннього вернісажу від Київської міської державної адміністрації. У виставці взяли участь 65 майстрів і художників, які представили понад 240 робіт. Глядачі виставки відкрили для себе багато нових імен. Серед експонатів виставки було багато справжніх шедеврів сучасної української народної пластики, зокрема твори В. Завгороднього, В. Заремби, З. Перестюка, В. Сідака, В. Шума. До цієї знакової події в культурно-мистецькому житті України було надруковано великоформатний альбом-каталог (художник проєкту Р. Калиш, комп'ютерний дизайн В. Мальчева), в якому на високому поліграфічному рівні відтворено кращі роботи виставки (IX Осінній).

На той час перша Гетьманська столиця стала претендентом на роль столиці відродження українських народних ремесел. На батьківщині гетьмана Богдана Хмельницького було проведено перший всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва «Чигирин 2003». За підсумками симпозіуму Є. Шевченко разом з художником Р. Калишем підготував до друку альбом-каталог. Наступного року успішно проведено другий всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва «Чигирин 2004», під час якого було створено понад 300 високохудожніх творів, які підтвердили вірність традиціям і були експоновані восени у виставкових залах Спілки. Подія була висвітлена в каталозі виставки. Альбоми, присвячені майстрам народного мистецтва, привертають увагу вже своїм зовнішнім виглядом, вони великоформатні, мають міцні палітурки, гарне художнє оформлення. Так, альбом В. Титаренка «Миски Поділля» вийшов у 2007 році за сприяння Міністерства культури і туризму України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Автор понад тридцять років досліджував народне мистецтво Поділля, побував у численних селах і містечках регіону. Велику кількість мисок дослідник віднайшов під час експедицій, і вони збагатили фондові колекції багатьох музеїв. Видання вміщує кращі зразки мискарства з музейних і приватних збірок, близько 300 високохудожніх виробів кінця XIX--XX століть уперше введено до наукового обігу. Цікаво, що для обкладинки альбому було вибрано миску, датовану кінцем XIX ст. з Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, яка вабить зір гармонією ліній та вишуканістю композиції. Крупним планом подані миски й на форзацах альбому, авантитулі та на сторінках видання. Велике значення в мискарстві здавна мали кольори. Так, зелений -- колір обрядової миски, що символізує буйне квітування природи, розквіт буття світу, -- стверджує автор. У цьому можна впевнитись, розглядаючи високої художньої якості ілюстрації. Альбом, присвячений світлій пам'яті подільських гончарів, надрукований поліграфічною фірмою «Оранта», палітурні роботи виконані «Майстернею книги». Цікавим є також колектив, що працював над альбомом, зокрема такі відомі фахівці у галузі народного мистецтва, як Є. Шевченко (макет і художнє оформлення, вступна стаття), В. Титаренко -- автор вступної статті, В. Щербак -- літературний редактор, В. Мальчев -- комп'ютерний дизайн, І. Пошивайло -- переклад англійською (Титаренко).

За підсумками всеукраїнських симпозіумів було видано цілу низку альбомів-каталогів, а саме: «Перший всеукраїнський симпозіум народної дерев'яної скульптури «Велес -- 2005», «Перший всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва «Буша -- 2005», «Всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва «Чигирин» (2003-2007 рр.), «Всеукраїнський симпозіум художнього різьблення по дереву «Сіверщина -- 2006», «Всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва «Буша -- Пороги. 2006», «Всеукраїнський симпозіум народного малярства та декоративного розпису «Батурин -- Чигирин. 2006», «Всеукраїнський симпозіум з лозоплетіння «Чернігів -- 2007». Поява численних видань у цей час -- це свідчення дії Закону України «Про народні художні промисли».

Проте не лише Національна спілка майстрів народного мистецтва України опікувалася збереженням і популяризацією традиційного народного мистецтва. З 1991 року творчо-видавнича фірма «Родовід» починає видавати журнал з однойменною назвою про історію культури. Друкувався він двічі на рік українською мовою з англомовним резюме. Більшість випусків тематичні, наприклад, іконопис, музика, відомі українські родини, кобзарство, мистецтво та архітектура тощо. Видання отримувало фінансову підтримку від представників діаспори, зокрема Канади та США. Видавництво «Родовід» випустило серію мистецьких альбомів, каталогів та досліджень культурної історії України, зокрема «Ікони Шевченкового краю» (2000), «Вишивка козацької старшини» (2001), «Мистецтво Гуцульщини та Покуття» (2002), «Мальоване дерево. Наївний живопис українського села» (2003). Розповідь про наївний живопис українського села відомої етнографині Л. Орел привернула увагу читачів не лише до унікальності виробів, але й засвідчила їхню недослідженість. Чимало мистецьких скарбів музейний працівник сама привозила з експедицій, отже, це спонукало її до написання праці про традиції малювання на дереві в Україні.

Не менш цікаве видання вінницьких авторів, присвячене вишивці Східного Поділля, випущене у світ 2007 року видавництвом «Родовід». Альбом збірки зразків шитва з південних районів Вінниччини та сусідньої Одещини родини Тетяни та Євгена Причепів демонструє багатство шиття, яке вперше входить до широкого наукового обігу України та світової спільноти (український текст також перекладено англійською мовою) і є своєрідним відкриттям у царині етнології. Особливо вражає збірка рушників придністровських районів Вінницької та Одеської областей, які вишиті різнокольоровою вовною, а більш ранні у червоно-синьому або червоно-чорному колориті (Причепій).

З часом ситуація, в якій опинилося традиційне народне мистецтво, погіршилася. Втративши державну і благодійну підтримку, припиняють свою діяльність журнали «Народне мистецтво» і «Родовід», завмирає активне виставкове життя. Попри те, маючи гіркий досвід столітньої давнини, хочеться вірити, що наше національне декоративно-ужиткове мистецтво вкотре підніметься, зведеться на ноги і збереже неповторну скарбницю своєї традиційної культури, свій духовний генетичний код.

Висновки. Отже, наше дослідження дає підстави стверджувати, що на межі тисячоліть у галузі збереження й розвитку традицій народного мистецтва, популяризації його досягнень, естетичного виховання молодого покоління Національною спілкою майстрів народного мистецтва була здійснена велика робота з публікації та поширення видань, які демонстрували кращі зразки народного мистецтва.

Це стосується також появи спілчанського журналу «Народне мистецтво» та створення видавничого центру «Народні джерела», який започаткував мистецьку серію книг під назвою «Скарби українського народного мистецтва».

Перспективи використання результатів дослідження. Викладені нами думки та оприлюднені факти можуть бути корисними для дослідників такої важливої гілки в історії культури України, як народне мистецтво, а також художникам, працівникам народних промислів і художньої промисловості, усім, хто цікавиться історією та сучасним станом вітчизняного декоративно-ужиткового мистецтва.

Цитовані праці

IX Осінній вернісаж. Перша київська виставка народної дерев'яної скульптури «Велес 2003»: Альбомкаталог. / Авт.-упоряд. Є. Шевченко. Київ : Народні джерела, 2003. Друк.

Найден, Олександр. Українська народна лялька. Київ : Стилос, 2007. Друк.

Нестеренко, Петро. Сергій Нечипоренко. Декоративні тканини. Київ : Такі справи, 2002. Друк. Причепій, Євген, Причепій Тетяна. Вишивка Східного Поділля: Альбом. Київ : Родовід, 2007. Друк. Про народні художні промисли. Веб. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2547-14#Text. Стаття 4. Державна політика в галузі народних художніх промислів. № 2547-III. 21 Черв. 2001.

Титаренко, Володимир. Миски Поділля. Альбом. Київ : Народні джерела, 2007. Друк.

Шевченко, Євген. Народна деревообробка в Україні. Словник народної термінології. Київ : Артанія, 1997. Друк.

Размещено на Allbest.ru