Науковий симбіоз дослідження колективного народно-інструментального музикування України кінця ХХ - початку ХХІ століття (баянно-акордеонний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий симбіоз дослідження колективного народно-інструментального музикування України кінця ХХ - початку ХХІ століття (баянно-акордеонний аспект)

Валерій Шафета,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музично-теоретичних дисциплін та інструментальної підготовки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Україна)

Андрій ДУШНИЙ,

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри музично-теоретичних дисциплін та інструментальної підготовки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Україна)

Дослідження народно-інструментального мистецтва та її колективної складової, процес який реорганізовується у світлі інновацій та соціальних запитів. Невід'ємною частиною ансамблево-оркестрового мистецтва є баянно-акордеонна основа. Саме такі поєднання домінують в окресленому жанрі музикування на зламі століть і покладені в основу написання даної статті.

Окремий пласт напрацювань належить полікультурним регіональним фольклорним традиціям колективного народно-інструментального музикування українців, приазовських греків, поляків, клезмерів та ін. Унаочнено відповідність баянно-акордеонного контенту у ансамблево-оркестровому музикуванні самодіяльного та естрадного напрямків із фольклорно-академічною основою.

На прикладі Львівщини, розкрито напрямки дослідження ансамблево-оркестровке мистецтво гри на народних інструментах із баянно-акордеонним складом. Монографічні опуси, довідникова література, дисертаційні дослідження про регіональну специфіку формування складів ансамблів та оркестрів, оригінальні репертуарні напрацювання та упорядкування навчальної літератури, популяризація феномену на національному та міжнародному рівні, далеко не повний перелік дослідницького апарату науковців регіону. Саме Львівщина, а відтак - Дрогобич, сьогодні активно популяризує колективне народно-інстуроментальне мистецтво регіону та України, через низку власних колективів та проведення виконавських конкурсів з номінацією «ансамблі та оркестри народних інструментів».

Ключові слова: народно-інструментальне мистецтво, ансамбль, оркестр, баян-аккордеон, Львівщина, виконавство, дослідження, наука.

Valeriy SHAFETA,

Ph.D. in Art,

Andriy DUSHNIY, ансамблево оркестрове мистецтво акордеонний

SCIENTIFIC SYMBIOSIS OF COLLECTIVE RESEARCH OF THE FOLK-INSTRUMENTAL MUSIC OF UKRAINE END OF XX - BEGINNING OF XXI CENTURY (BAYAN-ACCORDION ASPECT)

Key words: folk instrumental art, ensemble, orchestra, accordion, Lviv region, performance, research, science.

Постановка питання

Колективне народно- інструментальне мистецтво України пройшло довгих шлях удосконалення інструментарію та його еволюцію у академічну сферу. Саме кінець ХХ - початкок ХХІ століття знаменний академічною складовою, котра проявляється у дослідницькому аспекті, створенні нової оригінальної музики для ансамблів та оркестрів народних інструментів і їх участі у поєднанні із іншим класичним інструментарію. Вагому роль у цих процесах надається баяну-акордеону, котрий актуальний у будь-якому колективному народно-інструментальному музикуванні. Тому, нами пропонується узагальнений дослідницький спектр щодо ансамблево-оркес- трвого мистецтва на Україні, його наукова та начальна складова, окреме напрацювання регіонального спрямування, тощо.

Аналіз дослідження

Дослідницький коефіцієнт колективного народно-інструментального мистецтва України зосереджений навколо праці М. Давидова «Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа)» (Давидов, 2010), яка увібрала ключові дослідження різновекторності народних інструментів у музичній культурі України. Дисертаційні дослідження Ю. Лошкова, В. Воєводіна, О. Ільченка, П. Дрозди, Л. Пасічняк, В. Дейнеги, О. Трофим- чука, В. Шафети та ін. зосереджені на висвітлені окремих проблем регіоналістики, історіографії, оркестрової тембральності, інструментарію, аранжування, інструментування, значення оркестру-ансамблю у навчальному процесі, тощо.

Окрему нішу становлять розвідки Г Брод- ського (Бродський, 2008: 40-44), В. Власова (Власов, 2005: 92-97), А. Душного (Душний, 2005: 78-86), Я. Зуляка (Зуляк, 1995: 24-26), Н. Любецької (Любецька, 2009: 87-94), О. Сер- гієнко (Сергієнко, 2013: 128-137), В. Цицарева (Цицарев, 2008: 63-64) які сприяють утвердженні колективного народно-інструментального музикування на національній платформі, популяризації виконавства у регіонах, виокремлення специфіки роботи, інструментарію та репертуарної спрямованості.

Наукові пошуки різновекторних колективних ансамблево-оркестрових традицій Львівщини ми черпаємо із досліджень А. Душного та

В.Шафети (Душний&Шафета, 2016: 121-130), Д. Кужелєва (Кужелєв, 2003: 179-189), Р. Кун- диса (Кундис, 2011: 264-272), А. Олексюка (Олексюк, 2016: 286-293), Н. Сторонської (Сторонська, 2020: 192-196), В. Шафети (Шафета, 2010: 110-114.) та ін.

Мета статті - проаналізувати науковий доробок у сфері ансамблевао-оркестрового напрацю- вання із баянно-акордеонним складом українських дослідників кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Виклад основного матеріалу

Наукові пошуки колективного народно-інструментального мистецтва сягають другої половини ХХ століття, і активно генеруються у реаліях сьогоденн. Тут, властиво відзначити ансамблево-оркестре музикування за участі баяна-акордеона, де останні - виступають невід'ємним інструментарієм у малих та великих колективних формах гри, вокально- інструментаьному, ансамблевому та оркестровому виконавстві.

Баяни та акордеони балансують колективну гру, сприяють мобільності виконавської тенденції (комбінована гра у правій руці та басо-акордовий акомпанемент у лівій руці) через співгенерування із будь-якими інструментами (скрипка, цимбали, сопілка, бандура, кларнет, контрабас, ударні, тощо), самостійність традиційного виконавства та гармонічне співвідношення до колективу камерного чи народного складу.

Саме наукова основа багатогранного долі- дження колективного музикування на народних інструментах за участі баяна-акордена постає засобом унаочнення набутих практичних навиків, синтезом доведення обґрунтованих результатів та перспективного лобіювання передового досвіду у поєднюючій градації.

У світлі історичного напрацювання, народно- оркестрове виконавство України представлене науковими дослідженнями М. Лисенка «Шляхи формування та розвитку інструментального ансамблю та оркестру народних інструментів на Україні» (1977), О. Ільченка «Художні основи аматорського народно-оркестрового виконавства» (1996), С. Калмикова «Баянний ансамблево-оркестровий інструменталізм в історико-стильовій проекції» (2003), Т Сідлецької «Культурно-історична еволюція українського оркестру народних інструментів» (2007), О. Трофимчука «Темброва еволюція в українській народно-оркестровій музиці» (2007), Л. Пасічняк «Академічне народно-інструментальне ансамблеве мистецтво України ХХ ст.: історико-виконавський аспект» (2007) та ін. У контексті пеелічених праць простежується еволюція процесу виконавської комплектації колективів різних форм та складів через його звукові барви, реперутарні процеси активізації та популяризації феномену.

Фундаментальна праця М. Давидова «Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа)» (2010) - своєрідна енциклопедія із унаочнення регіональних шкіл та осередків професійно-виконавського та освітньо- педагогічного спрямування, науково-методичної бази, портретів педагогів та композиторів, ключових даних про викладачів, творчі колективи, перемоги на конкурсах, тощо. Наступна праця дослідника «Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в України» (1998) увібрала наукові дописи різних років, виокремила науковий коефіцієнт затребуваності народного інструментального виконавства у музичній культурі сьогоденя.

Посібникові видання В. Комаренка «Український оркестр народних інструментів» (1960). П. Іванова «Оркестр українських народних інструментів» (1981) та Т Сідлецької «Історія народнооркестрового виконавства України» у 2-х чч. (2011) розкривають формотворчий аспект розвитку оркестру народних інструментів України із струнно- щипковим та струнно-смичковим складом.

Гроно наукових досліджень утворюють теоретичне підґрунтя народно-інструментального оркестрово-ансамблевого мистецтва. Це роботи з проблем народно-ансамблевого та оркестрового виконавства України, присвячені формам побутування народно-інструментальних різновидів, їх організації, інструментарію, засадам інструментування, репертуару, способам функціонування (Б. Водяного, В. Воєводіна, А. Гуменюка, В. Дей- неги, О. Ільченка, Я. Зуляка, Ю. Лошкова, Д. Пшеничного, Т Сідлецької, М. Хая), та його регіональної специфіки (М. Лисенко-Дністровський,

В.Комаренко, П. Іванов, А. Гуменюк, В. Заболотний, О. Трофимчук, П. Дрозда). Соціокультуроло- гічні та історичні аспекти ансамблевого музикування розкривають наукові розвідки М. Давидова, Д. Кужелєва, Л. Воріної, С. Баштана.

Вирізняються праці В. Гуцала «Грає оркестр українських народних інструментів» (1978) та «Інструментовка для українського оркестру народних інструментів» (1988), котрі підтверджують специфічні особливості роботи в оркестрі та принципи компонування репертуару через ключові еементи інструментування та використання широкої палітри штрихів, динамічної шкали й технічної домінанти будь-якої групи інструментів. Питання інструментарію та його специфічних особливостей ми унаочнюємо з публікації В. Дей- неги (Дейнега, 2002; 119-129), проблеми щодо формування українського оркестру народних інструментів та його наповненості природніми фарбами розкрито в роботі О. Ільченка (Ільченко, 1995: 31-34), елементи знайомства з інструментами та процес створення певного навчального колективу описує у своїй праці О. Незовибатько «Ознайомлення з музичними інструментами та організація інструментальних ансамблів» (1966).

У сучасному музичному виконавському процесі України баяни-акордеони входять до складу найрізноманітніших різновидів народно-оркестрового виконавства: самостійних концертних одиниць та інструментальних груп хорових і танцювальних колективів академічного (професійного, навчального), естрадного та самодіяльного спрямування. Характеризуючи внутрішню організацію та співвідношення груп народно-оркестрового складу А. Гуменюк відзначає: «Баяни в оркестрі просто необхідні ... баяни і педальний тромбон збагачують оркестрову палітру і розширюють технічні можливості оркестру» (Гуменюк, 1967).

Педагогічний аспект народно-інструментального ансамблевого виконавства розкривають дослідження, щодо значення колективного музикування у становленні творчого індивідууму педагога (Бродський, 2008: 40-44; Воєводін, 2007: 12-19; Сторонська, 2020: 192-196), особливості оригінального репертуару та його вплив на специфіку жанру (Власов, 2005: 92-97), популяризації виконавства та народних інструментах у освітньо-професійному навчальному процесі (Зуляк, 1995: 24-26), ролі оркестру народних інструментів як творчої лабораторії обгрунтовано В. Воєводіним «Посібник для керівника студентського оркестру народних інструментів» (2003).

Певні аспекти складу ансамблів і оркестрів народних інструментів за участі баяна-акор- деона у становленні та розвитку академічних форм народно-інструментальної музики, періодично піднімалися практиками та науковцями М. Лисенко-Дністровським, В. Комаренком, Р. Кундисом (Кундис, 2011: 264-272), П. Івановим, А. Гуменюком, Л. Дражницею, О. Трофимчу- ком, Л. Пасічняк, В. Дейнегою, А. Душним (Душний, 2005: 78-86), А. Онуфрієнком, А. Олексюком (Олексюк, 2016: 286-293) та ін.

Проблематику академічного ансамблевого виконавства за участі народних інструментів розглядають чи торкаються у контексті споріднених напрямків дослідження дисертації І. Алексєєва, Ю. Бая, М. Давидова, Д. Кужелєва, А. Черноіва- ненко, В. Грищенко, Н. Морозевич, Р. Безуглої, Н. Брояко, В. Дутчак, Т. Барана, Л. Пасічняк,

О.Єльченка, Ю. Лошкова, Д. Юника, О. Незови- батька, Л. Повзун, В. Князева, Р. Кундиса, Н. Сторонської, Л. Мартиніва та ін. Ансамблеве виконавство, переклади і оригінальна творчість висвітлені

О.Міщенком та С. Калмиковим, використання українського фольклорного інструментарію у академічному виконавстві торкаються дослідження М. Давидов, М. Хай та ін.

Наявність полікультурного фону у формах функціонування інструментальних колективів з баянами-акордеонами у складі зумовила необхідність окреслити полікультурні особливості регіональних фольклорних традицій колективного народно-інструментального музикування українців, приазовських греків, поляків, клезмерів та ін. Так, українській народно-інструментальній регіоналістиці присвятили свої роботи П. Іванов «Музики з Поділля» (1972), Б. Водяний «Народна інструментальна музика Західного Поділля: проблема еволюції традиційних форм музикування» (1994), П. Дрозда (Дрозда, 2008: 27-35), В. Цицирев (Цицарев, 2008: 63-64), Н. Любецька (Любецька, 2009: 87-94). Дослідження щодо окресленого феномену у Західній Україні здійснив П. Дрозда у дисертації «Феномен колективного народно-інструментального музикування Західно-українського регіону» (2009), обґрунтувавши специфічні особливості колективного музикування на народних інструментах у навчальному процесі регіональних інституцій, самодіяному музикуванні та професійному виконавстві, певне композиторське інспірування та творчо-виконавську популяризацію феномену.

Присутність баянного компоненту в ансамблях, аматорського, самодіяльного, естрадного напрямків поряд з фольклорно-автентичним академічним або навчальним процесами зумовила потребу виявлення специфіки функціонування колективних формацій у кожному з них та місця баяна-акордеона у внутрішній структурі ансамблевих колективів. Проблематику естрадного баянно-акордеонного виконавства досліджує М. Булда, Ю. Чумак, Ю. Дяченко; вона торкується інших аспектів у дисертаційному дослідженні В. Романка «Джаз у музичній культурі України: соціокультурна та музикознавча інтерпретації» (2001) та довіднику В. Симоненка «Українська енциклопедія джазу» (2004) і ін. Відтак, варто наголосити, у окреслених дослідженнях із різним спектром наукового пошуку є констатація полі- культурної ґенези мистецтва джазу, що за своєю природою постає напівфольклорною творчістю, котра народилася в результаті сплаву багатьох, в тому числі і народно-музичних елементів різних національних культур.

Баяни-акордеони у естрадних колективах нерідко фігурують як компонент створення комплексного тембрального образу фольклорного музикування. Дотичною до спектру дослідження прослідковується дисертація В. Тормахової «Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез» (Тормахова, 2007), присвячена аналізу різноманітних форм взаємопроникнення і синтезу автентичного фольклору і естрадної музичної культури України (рок, поп-музика і джаз). В роботі окреслено характерні риси фольклору, що використовуються в українській естрадній музиці і розроблені основні типологічні характеристики синтезу фольклору і естрадної музики. Однак, аналіз спрямовано насамперед на аналіз музичної мови та вокального звукоутворення, а за основу аналізу взято творчість естрадних колективів без баянів у складі («Брати Гадюкіни», Каті Chilly, Марії Бурмаки, групи «DAT» та ін.). Цінною стороною роботи є те, що дослідницею було класифіковано різновиди взаємодії естрадної музики та фольклору: обробки народних пісень, цитування фольклорного матеріалу, створення оригінальних композицій на фольклорній основі, сплав національної манери виконання з інофольклор- ною. Вагомими, з точки зору обраного напрямку дослідження є періодизація еволюційних процесів української естради, рок- джаз- і поп-музики.

У контексті характеристики досліджуваних процесів В. Тормахова зазначає: «... використання народних інструментів або автентичної манери гри на них використовується в джазі, рок-музиці ...» (Тормахова, 2007: 10).

Тому, поширене у сучасних колективних формах баянно-акордеонного музикування України таке явище як етнод-жаз - висвітлюється дослідниками на взірець міжкультурної взаємодії й між- культурного діалогу (етнічного, соціокультурного, музичного, творчого, виконавського і т.д.), котрий виконує охоронну функцію щодо фольклору в численних новаторських та індивідуальних формах трактування і виступає як засіб своєрідного ретранслятора національних ідей у світовий культурний простір.

Окремої уваги заслуговує Львівщина, котра стала предметом дослідження грона науковців:

A. Душного (Душний, 2013: 75-83), Б. Пица, Д. Кужелєва (Кужелєв, 2003: 179-189), Р. Кундиса (Кундис, 2011: 264-272), В. Шафети (Шафета, 2010: 110-114; Шафета&Душний, 2016: 121-130), Г.Савчин, Н. Сторонської (Сторонська, 2020: 192-196), І. Куртого, Л. Посікіри, М. Давидова, А. Олексюка (Олексюк, 2016: 286-293),

B. Суворова, М. Паньківа, В. Марченка, І. Фрайта, М. Фрайта, М. Наконечної, Б. Сюти, І. Горделья- нови, Р. Дидики, В. Мазурик, А. Бойчук, Ю. Ісе- вичи, Ю. Дякунчаки, В. Заєця, Я. Олексіва, Г. Олек- сів, А. Боженського, Ю. Чумака, М. Михаця, О. Сергієнко (Сергієнко, 2013: 128-137) та ін. Дослідники акумулюють свої розвідки у царині педагогічних принципів представників регіону, аналізу творчості та виконавства, конкурснофестивального руху та досягнень колективів на змаганнях в Україні та зарубіжжі, висвітлення та огляд мистецьких подій Львівщини у спектрі концертного та культурного життя краю із дотичністю колективного баянно-акордеонного та ансамблево-оркестрового музикування, розкриття та унаочнення діяльності провідних преставників народно-інструментального мистецтва, тощо.

Окрему увагу, щодо регіонального висвітлення науково-творчого спектру діяльності у галузі ансамблево-оркестрвоого музикування за участі баяна-акордеона належать:

• монографічні дослідження О. Гериновича «Криниця життя: спогади, творчість, педагогіка» (2006) та А. Душного «Анатолій Онуфрієнко: життя присвячене музиці» (2010);

• література довідникового змісту Л. та Т. Мазепи «Шлях до музичної Академії у Львові [у 2-х тт.]» (2003), А. Душного та Б. Пица «Львівська школа баянно-акордеонного мистецтва» (2010) та «Кафедра народних музичних інструментів та вокалу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка» (2011);

• дисертаційні дослідження Р Кундиса «Діяльність Львівської баянної школи в контексті українського народно-інструментального мистецтва» (2019) та В. Шафети «Еволюція колективного баянно-акордеонного виконавства Львівщини у контексті музичних національних традицій України XX століття» (2021);

• часткові висвітлення у дисертаціях

С.Нефедова «Баянно-ансамблеве мистецтво в музичній культурі України ХХ - початку ХХІ століття: теорія, історія та практика» (2018), Л. Мар- тиніва «Етапи професіоналізації музичного життя Дрогобиччини» (2019) та Н. Сторонської «Діяльність дрогобицької музичної школи в контексті українського академічного мистецтва (на прикладі Інституту музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка)» (2021);

• посібникова література композиторського напрацювання та практичного використання у навчально-концертному житті краю та України останніх років А. Душного «Прикарпатський дует баяністів - творчо-виконавський аспект» (2007),

Л. Боднар «Твори українських авторів для диригування оркестром народних інструментів» (2008),

С.Карася та Я. Олексіва «Робота з оркестром українських народних інструментів» та «Сучасні твори у перекладі для оркестру українських народних інструментів» (2008), Ю. Польового «Композиції для оркестру троїстої музики» (2008), два випуски «Педагогічний репертуар для ансамблю баяністів (з репертуару «Прикарпатського дуету»)» (2009, 2010), О. Максимової та В. Шафети «Педагогічний репертуар для народних інструментів (з репертуару тріо «Гармонія)» (2011), із восьми випусків «Педагогічний репертуар для оркестру (ансамблю) народних інструментів» (2012-2020) та ін.

Висновки

Таким чином, проведене дослідження розкриває основні напрямки наукового осмислення ансамбево-окрестрового мистецтва гри на народних інструментах за участі баяна- акордена в Україні кнця ХХ - початку ХХІ століття. Окреслені грані науково-висвітеного апарату сприятимуть подальшому дослідженню окресленого спрямування, сприятимуть унаочненню результатів сучасного стану колективного народно-інструментального музикування у його регіональному та національному соціокультур- ному вимірах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бродський Г Роль оркестру українських народних інструментів в художньо-творчому розвитку майбутнього вчителя. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград, 2008. Вип. 87. С. 40-44.

2. Власов В. Оригінальний репертуар оркестру народних інструментів як фактор визначення специфіки жанру. Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України: тези Всеукр. наук.-теор. конф. (Київ, 2 грудня 2005). Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. С. 92-97.

3. Воєводін В. Навчальний оркестровий колектив у становленні творчого потенціалу майбутнього музиканта- виконавця. Науковий Вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Ушинського. Одеса, 2007. С. 12-19.

4. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. Київ: Наукова думка, 1967. 243 с.

5. Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа): підручник [для вищих та сер. муз. навч. закладів]. Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 2010. 592 с.

6. Дейнега В. Музичний інструментарій як показник специфіки оркестру народних інструментів. Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. Київ, 2002. Вип. 22: Музичне виконавство. Кн. 8. С. 119-129.

7. Дрозда П. «Троїста музика» як різновид автентичного та самодіяльного народно-інструментального виконавства Західної України 1940-х-1980-х років. Студії музикознавчі. Київ: ІМФЕ, 2008. № 4. С. 27-35.

8. Душний А. До питання проекту «Львівські народно-інструментальні традиції» як одного із аспектів пропаганди національної школи гри на народних інструментів. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [ред.-упоряд. В. Ільницький,

A. Душний, І. Зимомря]. Дрогобич: Посвіт, 2013. Вип. 4. С. 75-83. Upl: http://www.aphn-joumal.in.Ua/archive/4_2013/9.pdf

9. Душний А. Оркестр народних інструментів на перехресті академічного виконавського сьогодення. Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України: тези Всеукр. наук.-теор. конф. (Київ, 2 грудня 2005). Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. Київ, 2005. С. 78-86.

10. Душний А., Шафета В. Науковий контекст формування засад українського колективного баянно-акордеон- ного мистецтва на прикладі Львівщини. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [ред.-упоряд.

B. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. Дрогобич: Посвіт, 2016. Вип. 16. С. 121-130. Upl: http://www.aphn-journal. in.ua/archive/16_2016/15.pdf

11. Зуляк Я. Традиційне народне інструментальне виконавство і музичні навчальні заклади України. Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні: мат. Всеукраїнської наук.- практ. конф. Київ: Укр. Центр культ. досліджень, 1995. С. 24-26.

12. Ільченко О. Деякі проблеми формування українського оркестру народних інструментів. Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні: мат. Всеукраїн. наук.-практ. конф. Київ: Укр. Центр культур. досліджень, 1995. С. 31-34.

13. Кужелєв Д. Кафедра народних інструментів. Оркестр народних інструментів. Сторінки історії Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка. Львів: Сполом, 2003. С. 179-189.

14. Кундис Р Навчальні виконавські колективи Львівщини як чинник баянного виконавського професіоналізму. Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Музичне виконавство і педагогіка: історія, теорія, інтерпретаційні аспекти композиторської творчості / [автори проекту, ред.-упор.: М. А. Давидов, В. Г Сумарокова]. Київ: НМАУ, 2011. Вип. 96. С. 264-272.

15. Любецька Н. Народно-інструментальне оркестрове мистецтво у музичній культурі Луганщини. Музикознавчі студії: Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. / [ред.-упор. О. Катрич, А. Душний, Б. Пиц]. Дрогобич: Посвіт, 2009. Вип. 21. С. 87-94.

16. Олексюк А. Мистецькі проекти Дрогобича та їх значення у популяризації нової оригінальної творчості для народних інструментів. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зб. / [упоряд. і наук. ред. В. Г Виткалов; редкол.: Ю. П. Богуцький, С. В. Виткалов, Волков С. М. та ін.; наук.-бібліогр. редаг. наук. бібліот. РДГУ]. Рівне: РДГУ, 2016. Вип. 22. С. 286-293.

17. Сергієнко О. Народно-оркестрове мистецтво України ХХІ століття на прикладі мистецьких проектів Дрого- биччини: порівняльно-аналітичний аспект. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [ред.-упоряд. В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. Дрогобич: Посвіт, 2013. Вип. 7. С. 128-137. Upl: http://www.aphn-journal. in.ua/archive/7_2013/14.pdf

18. Сторонська Н. Сучасне репертуарне забезпечення оркестрів (ансамблів) ЗВО на основі оригінальної музики (на прикладі творчості митців дрогобицької музично-педагогічної школи Ернеста Мантулєва і Романа Стахніва). Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка/ [ред.-упоряд. М. Пантюк, А. Душний, І. Зимомря]. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 28. Том 5. С. 192-196. Upl: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/28_2020/part_5/31.pdf

19. Тормахова В. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез: автореф. дис. ... канд. мистецтвозн.: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво». Київ, 2007. 17 с.

20. Цицирев В. Окремі аспекти розвитку оркестрового виконавства на Слобожанщині на межі ХХ - ХХІ ст. Харків у контексті світової музичної культури: події та люди: матер. міжнар. наук.-теор. конф. (Харків, 2-4 квітня 2008) / [заг ред. В. Шейка, відп. ред. І. Польська]. Харків: ХДАК, 2008. С. 63-64.

21. Шафета В. Внесок керівників ансамблів народних інструментів Львівщини у виконавський репертуар, музичну науку і публіцистику. Наукові записки Тернопільського НПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2010. № 1. С. 110-114.

REFERENCES

1. Brodskyi, H. (2008). Rol orkestru ukrainskykh narodnykh instrumentiv v khudozhno-tvorchomu rozvytku maibutnoho vchytelia [The role of the orchestra of Ukrainian folk instruments in the artistic and creative development of the future teacher]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohichni nauky. Kirovohrad. Vyp. 87. Pp. 40-44. [in Ukrainian].

2. Vlasov, V. (2005). Oryhinalnyi repertuar orkestru narodnykh instrumentiv yak faktor vyznachennia spetsyfiky zhanru [The original repertoire of the orchestra of folk instruments as a factor in determining the specificity of the genre]. Akademichne mystetstvo orkestriv narodnykh instrumentiv i kapel bandurystiv spetsialnykh muzychnykh vuziv Ukrainy: tezy Vseukr. nauk.- teor. konf. (Kyiv, 2 hrudnia 2005). Kyiv: NMAU im. P Chaikovskoho. Pp. 92-97. [in Ukrainian].

3. Voievodin, V (2007). Navchalnyi orkestrovyi kolektyv u stanovlenni tvorchoho potentsialu maibutnoho muzykanta- vykonavtsia [Educational orchestra group in the formation of the creative potential of the future musician-performer]. Naukovyi VisnykPivdennoukrainskoho derzhavnohopedahohichnoho universytetu im. K. Ushynskoho. Odesa. Pp. 12-19. [in Ukrainian].

4. Humeniuk, A. (1967). Ukrainski narodni muzychni instrumenty [Ukrainian folk musical instruments]. Kyiv: Naukova dumka, 1967. 243 s. [in Ukrainian].

5. Davydov, M. (2010). Istoriia vykonavstva na narodnykh instrumentakh (Ukrainska akademichna shkola) [History of performance on folk instruments (Ukrainian Academic School)]: pidruchnyk [dlia vyshchykh ta ser. muz. navch. zakladiv]. Kyiv: NMAU im. P. Chaikovskoh. 592 s. [in Ukrainian].

6. Deineha, V. (2002). Muzychnyi instrumentarii yak pokaznyk spetsyfiky orkestru narodnykh instrumentiv [Musical instruments as an indicator of the specificity of an orchestra of folk instruments]. Naukovyi visnyk NMAU im. P. Chaikovskoho. Kyiv. Vyp. 22: Muzychne vykonavstvo. Kn. 8. Pp. 119-129. [in Ukrainian].

7. Drozda, P (2008). «Troista muzyka» yak riznovyd avtentychnoho ta samodiialnoho narodno-instrumentalnoho vykonavstva Zakhidnoi Ukrainy 1940-kh-1980-kh rokiv [«Triple music» as a type of authentic and amateur folk-instrumental performance of Western Ukraine in the 1940s-1980s]. Studii muzykoznavchi. Kyiv: IMFE. № 4. S. 27-35. [in Ukrainian].

8. Dushniy, A. (2013). Do pytannia proektu «Lvivski narodno-instrumentalni tradytsii» yak odnoho iz aspektiv propahandy natsionalnoi shkoly hry na narodnykh instrumentiv [On the question of the «Lviv folk instrumental traditions» as one aspect of promoting national school to play folk instruments]. Aktualnipytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh uchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka/[red.-uporiad. VIlnytskyi, A. Dushniy, I. Zymomria]. Drohobych: Posvit, 2013. Vyp. 4. Pp. 75-83. [in Ukrainian]. Upl: http://www. aphn-journal.in.ua/archive/4_2013/9.pdf

9. Dushniy, A. (2005). Orkestr narodnykh instrumentiv na perekhresti akademichnoho vykonavskoho sohodennia [Orchestra of folk instruments at the crossroads of academic performance today]. Akademichne mystetstvo orkestriv narodnykh instrumentiv i kapel bandurystiv spetsialnykh muzychnykh vuziv Ukrainy: tezy Vseukr. nauk.-teor. konf. (Kyiv, 2 hrudnia 2005). Kyiv: NmAu im. P. Chaikovskoho. Kyiv, 2005. Pp. 78-86. [in Ukrainian].

10. Dushniy, А. & Shafeta, V. (2016). Naukovyi kontekst formuvannia zasad ukrainskoho kolektyvnoho baianno- akordeonnoho mystetstva na prykladi Lvivshchyny [Scientific context principles formation of Ukrainian collective bayan- accordion art based on Lviv Region]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka / [red.-uporiad. V Ilnytskyi, A. Dushniy, I. Zymomria]. Drohobych: Posvit. Vyp. 16. Pp. 121-130. [in Ukrainian]. URL: http://www.aphn- journal.in.ua/archive/16_2016/15.pdf

11. Zuliak, Ya. (1995). Tradytsiine narodne instrumentalne vykonavstvo i muzychninavchalnizaklady Ukrainy [Traditional folk instrumental performance and musical educational institutions of Ukraine]. Aktualni napriamky vidrodzhennia ta rozvytku narodno-instrumentalnoho mystetstva v Ukraini: mat. Vseukrainskoi nauk.-prakt. konf. Kyiv: Ukr. Tsentr kult. doslidzhen. Pp. 24-26. [in Ukrainian].

12. Ilchenko, O. (2003). Deiaki problemy formuvannia ukrainskoho orkestru narodnykh instrumentiv [Some problems of formation of the Ukrainian orchestra of folk instruments]. Aktualni napriamky vidrodzhennia ta rozvytku narodno- instrumentalnoho mystetstva v Ukraini: mat. Vseukrain. nauk.-prakt. konf. Kyiv: Ukr. Tsentr kultur. doslidzhen, 1995. Pp. 31-34. [in Ukrainian].

13. Kuzheliev, D. (2003). Kafedra narodnykh instrumentiv. Orkestr narodnykh instrumentiv [Department of folk instruments. Orchestra of folk instruments]. Storinky istorii Lvivskoi derzhavnoi muzychnoi akademii im. M. Lysenka. Lviv: Spolom, 2003. Pp. 179-189. [in Ukrainian].

14. Kundys, R. (2011). Navchalni vykonavski kolektyvy Lvivshchynyyak chynnyk baiannoho vykonavskoho profesionalizmu [Educational performing groups of the Lviv region as a factor of accordion performing professionalism]. Naukovyi visnyk Natsionalnoi muzychnoi akademii Ukrainy im. P. Chaikovskoho. Muzychne vykonavstvo i pedahohika: istoriia, teoriia, interpretatsiini aspekty kompozytorskoi tvorchosti / [avtory proektu, red.-upor.: M. A. Davydov, V. H. Sumarokova]. Kyiv: NmAu. Vyp. 96. Pp. 264-272. [in Ukrainian].

15. Liubetska, N. (2009). Narodno-instrumentalne orkestrove mystetstvo u muzychnii kulturi Luhanshchyny [Folk- instrumental orchestral art in the musical culture of Luhansk region]. Muzykoznavchi studii: Naukovi zbirky Lvivskoi natsionalnoi muzychnoi akademii im. M. Lysenka/[red.-upor. O. Katrych, A. Dushniy, B. Pyts]. Drohobych: Posvit. Vyp. 21. Pp. 87-94. [in Ukrainian].

16. Oleksiuk, A. (2016). Mystetskiproekty Drohobycha tayikh znachennia u populiaryzatsii novoi oryhinalnoi tvorchosti dlia narodnykh instrumentiv [Drohobych's artistic projects and their importance in the popularization of new original work for folk instruments]. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku: nauk. zb. /[uporiad. i nauk. red. V H. Vytkalov; redkol.: Yu. P. Bohutskyi, S. V. Vytkalov, Volkov S. M. ta in.; nauk.-bibliohr. redah. nauk. bibliot. RDHU]. Rivne: RDHU, 2016. Vyp. 22. S. 286-293. [in Ukrainian].

17. Sergienko, O. (2013). Narodno-orkestrove mystetstvo Ukrainy XXI stolittia na prykladi mystetskykh proektiv Drohobychchyny: porivnialno-analitychnyi aspekt [Folk-orchestral art of Ukraine of the 21st century on the example of artistic projects of Drohobychchyna: a comparative and analytical aspect]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka / [red.-uporiad. V Ilnytskyi, A. Dushniy, I. Zymomria]. Drohobych: Posvit. Vyp. 7. Pp. 128-137. [in Ukrainian]. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/7_2013/14.pdf

18. Storonsk, N. (2020). Suchasne repertuarne zabezpechennia orkestriv (ansambliv) ZVO na osnovi oryhinalnoi muzyky (na prykladi tvorchosti myttsiv drohobytskoi muzychno-pedahohichnoi shkoly Ernesta Mantulieva i Romana Stakhniva) [Modern reperture providing orchestres (ensembles) on the basis of original music (on the example of creativity of artists of Drohobych music and pedagogical school Ernest Mantulev and Roman Stakhniv)]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka / [red.-uporiad. M. Pantiuk, A. Dushniy, I. Zymomria]. Drohobych: Vydavnychyi dim «Helvetyka». Vyp. 28. Tom 5. Pp. 192-196. [in Ukrainian]. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/28_2020/part_5/31.pdf

19. Tormakhova, V. (2007). Ukrainska estradna muzyka i folklor: vzaiemopronyknennia i syntez [Ukrainian pop music and folklore: interpenetration and synthesis]: avtoref dys. ... kand. mystetstvozn.: spets. 17.00.03 «Muzychne mystetstvo». Kyiv. 17 s. [in Ukrainian].

20. Tsytsyrev, V. (2008). Okremi aspekty rozvytku orkestrovoho vykonavstva na Slobozhanshchyni na mezhi XX - XXI st. [Certain aspects of the development of orchestral performance in the Slobozhan region at the turn of the 20th - 21st centuries]. Kharkiv u konteksti svitovoi muzychnoi kultury: podii ta liudy: mater, mizhnar. nauk.-teor. konf. (Kharkiv, 2-4 kvitnia 2008) /[zah. red. V. Sheika, vidp. red. I. Polska]. Kharkiv: KhDAK. Pp. 63-64. [in Ukrainian].

21. Shafeta, V. (2010). Vnesok kerivnykiv ansambliv narodnykh instrumentiv Lvivshchyny u vykonavskyi repertuar, muzychnu nauku i publitsystyku [The contribution of the leaders of the ensembles of folk instruments of the Lviv Region to the performance repertoire, music science and journalism]. Naukovi zapysky Ternopilskoho NPUim. V Hnatiuka. Seriia: Mystetstvoznavstvo. № 1. Pp. 110-114. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru