Віденська академія образотворчого мистецтва і Корнило Устиянович

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віденська академія образотворчого мистецтва і Корнило Устиянович

Лариса Купчинська,

кандидат мистецтвознавства, доцент, директор

Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника (Львів, Україна)

У статті на прикладі творчості К. Устияновича розглянуто вплив Віденської академії образотворчого мистецтва на становлення самобутнього характеру української мистецької школи другої половини ХІХ століття. Проаналізовано період розвитку Віденської академії на час навчання в ній К. Устияновича. Наведено здобутки Академії, досягнуті завдяки старанням її директораХ. Рубена. Це стосується вдосконалення методів навчання, розширення обов'язкових для вивчення студентами предметів, а також зміни характеру стипендій. Окрему увагу приділено статусу Віденської академії в суспільстві. Під керівництвом Х. Рубена професорський склад інституції брав участь у вирішенні важливіших питань культури в усій Європі. Проявляючи злагодженість праці, викладачі виконали твори, які принесли славу державі. Будучи представлені на відновлених в Академії виставках, вони конкурували з доробком митців інших країн Європи. У статті наголошено, що всі ці чинники позитивно впливали на творчу молодь, зокрема й на К. Устияновича. Ґрунтовна мистецька освіта, здобута у Віденській академії, праця професорів провідного навчального закладу Європи, відома за межами держави, забезпечили адаптацію здобутків австрійської школи в різних куточках імперії на національному ґрунті, їх інтерпретацію відповідно до вимог тогочасного суспільства в різних регіонах. Після повернення до дому К. Устиянович зосередив увагу на історичному і побутовому жанрах, популярних у Відні. За допомогою окремих форм виразу, поширених у середовищі австрійських митців, він апелював до національної тематики. Митець переосмислив їх з врахуванням завдань часу, намалював нові за своїм змістом картини, які відразу посіли вагоме місце в історії українського мистецтва. У статті виділено період удосконалення мистецької освіти К. Устияновича у Віденській академії образотворчого мистецтва під керівництвом Йозефа Матіаса Тренквальда. Подано аргументацію вибору українським митцем майстер-школи професора. Проаналізовано знакову у творчості К. Устияновича картину «Мойсей», виконану митцем під час навчання. Доведено, що навчання талановитої молоді українських земель у Віденській академії образотворчого мистецтва передбачало високу фахову підготовку і розвиток творчої індивідуальності. Отриманий досвід митці втілювали у творах, які вирізняються духовно-естетичним характером, продиктованим вимогами часу і суспільства. Кращим прикладом цього виступає творчість К. Устияновича, основоположника української мистецької школи нового періоду.

Ключові слова: Віденська академія образотворчого мистецтва, Корнило Устиянович, навчання, адаптація, національна проблематика, картини.

ACADEMY OF FINE ARTS VIENNA AND KORNYLO USTYIANOVYCH

Larysa KUPCHYNSKA,

Ph. D. in Art Studies, Associate Professor,

Director

Research Institute for Art Library Resources of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv (Lviv, Ukraine)

The article studies the impact of the Academy of Fine Arts Vienna on the formation of the original character of the Ukrainian art school of the second half of the 19th century on the example of the artwork of K. Ustyianovych. The period of development of the Vienna Academy at the time when K. Ustyianovych studied there is analyzed. The achievements of the Academy highly contributed by the efforts of its director, Christian Ruben, are presented. This includes improved teaching methods, expanded compulsory subjects for students, and changed nature of scholarships. Particular attention is paid to the status of the Vienna Academy in society. Led by Christian Ruben, the professors of the institution took part in solving important issues of culture throughout Europe. Demonstrating the coherence of work, teachers performed works that brought glory to the state. Presented at exhibitions restored at the Academy, they competed with the works of artists from other European countries. The article emphasizes that all these factors had a positive effect on creative youth, including

K. Ustyianovych. Thorough artistic education received at the Vienna Academy, the work of professors of Europe's leading educational institution, known outside the country, ensured the adaptation of the achievements of the Austrian school in different parts of the empire on national soil and their interpretation as adjusted to the social requirements set in different regions. After returning home, K. Ustyianovych focused on historical and domestic genres popular in Vienna. Using certain forms of expression common among Austrian artists, he appealed to national themes. Rethinking them with due regard to the tasks of the time, the artist created new paintings, which immediately took an important place in the history of Ukrainian art. The article highlights the period of improvement of K. Ustyianovych's art education at the Academy of Fine Arts Vienna as guided by JosefMatthias Trenkwald. The arguments why the Ukrainian artist chose the master's school of the professor are given. The iconic painting “Moses” by K. Ustyianovych, made by the artist during the period of his studies, is analyzed. It is proved that the training of talented youth from the Ukrainian lands at the Academy of Fine Arts Vienna presupposed high professional training and development of creative personality. The artists embodied own experience in works that are spiritual and aesthetic in nature, as dictated by the requirements of time and society. The artwork of K. Ustyianovych, the founder of the Ukrainian art school of the new period, is the best example.

Key words: Academy of Fine Arts Vienna, Kornylo Ustyianovych, education, adaptation, national issues, paintings.

Постановка проблеми

віденська академія мистецтво устиянович

Українське мистецтво упродовж багатьох століть формувалося в тісному взаємозв'язку з культурою багатьох інших народів. Через історичні обставини наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. велику роль у становленні його характеру відіграла Віденська академія образотворчого мистецтва. Провідний навчальний заклад Європи дав ґрунтовну освіту сотням графікам, живописцям і скульпторам українських етнічних земель. Отриманий досвід талановита молодь спрямувала на вирішення тогочасних проблем, своєю працею визначила духовно-естетичні риси часу. Нині актуальне розкриття впливу Віденської академії на українську мистецьку школу шляхом вивчення творчості кращих її студентів.

Аналіз досліджень

Життя і діяльність Корнила Устияновича здавна перебувала в центрі уваги багатьох критиків і мистецтвознавців. Про мистецький доробок знаного українського живописця і графіка серед перших згадав М. Коссак (Коссак, 1862: 144). Більш повно його розкрили у своїх працях науковці другої половини ХХ ст., які видали каталоги і монографії (Я. Нановський, О. Федорук, О. Жеплинська). Вони аналізували твори митця, основою яких виступає освіта, здобута у Віденській академії образотворчого мистецтва.

Виділяючи в окремий розділ період навчання К. Устияновича у Відні, дослідники розлого писали про відвідування ним в Університеті лекцій Йозефа Ашбаха (J. Aschbach, 1801-1882 рр.) і Альберта Йеґера (A. Jдger, 1801-1891 рр.) з питань історії, а також Рудольфа фон Айтельберґера (R. von Eitelberger, 1817-1885 рр.) з історії мистецтва. Автори підкреслювали, що він захоплювався думками Яна Коллара (J. Kollar, 1793-1852 рр.) й Олексія Хомякова (О. Хомяков, 1804-1860 рр.), читав твори Олександра Пушкіна (О. Пушкін, 1799-1837 рр.) і М. Лермонтова (М. Лермонтов, 1814-1841 рр.), вивчав історичні праці Йоганна Хрістіана фон Енґеля (J. Ch. von Engel, 1770-1814 рр.), серед яких “Die Geschichte der Ukraine und der ukrainische Kosaken” (1796 р.), “Gerschichte von Galizien und Lodomerien” (1796 р.). Окремо наголошували на знайомстві юнака з Михайлом Раєвським (М. Раєвський, 1811-1884 рр.), протоієреєм при російській амбасаді. Водночас вони не залишили поза увагою тісних контактів митця з Артуром Ґроттґером і Андрієм Ґрабовським. Їхні дослідження будувалися головним чином на автобіографічній праці К. Устияновича «М. 0. Раєвскій и россійскій паславизмь. Споминки зь пережитого и передуманого» (Устіяновичь, 1884). Це доводить актуальність вибраної теми дослідження.

Мета статті статті - розкриття місця і ролі Віденської академії образотворчого мистецтва, її професорів та їхніх методів навчання у формуванні творчої особистості К. Устияновича, основоположника української мистецької школи нового періоду.

Виклад основного матеріалу

Архівні документи Віденської академії засвідчують, що К. Устиянович вступив до Віденської академії образотворчого мистецтва 9 жовтня 1858 р., став студентом початкової школи живопису, де навчався упродовж двох семестрів у 1858-1859 (Protokoll № 76: № № 68, 42), 1859-1860 рр. (Protokoll № 77: № №15, 33) і 1860-1861 (Protokoll № 78: № № 93, 88) н. рр., і упродовж першого семестру в 1861-1862 (Protokoll № 79: № 104) і 1862-1863 (Protokoll № 80: № 59) н. рр.

Навчання К. Устияновича у Відні припадає на час, коли провідний навчальний заклад Європи вийшов далеко за межі діяльності звичайної мистецької школи. Його вплив відчувався не лише в Австрії, але й далеко поза її межами. Це стало можливим після призначення в 1852 р. на посаду нового директора, яким став Хрістіан Рубен (Ch. Ruben, 1805-1875 рр.). Упродовж багатьох років він був найкращим і найпопулярнішим керівником (Gregor, 1944: 48). Це визначалося вирішенням монументальних завдань мистецтва (Lutzow, 1877: 118). На початку Х. Рубен зосередив увагу на підготовці нового статуту Академії. Для нього велике значення мало завершення її внутрішньої структури, отже, управління з метою вдосконалення навчального процесу і виховання студентів на високому рівні.

Для молоді, яка вступала до Віденської академії образотворчого мистецтва, важлива була посилена увага Х. Рубена до початкової школи, яку він розглядав основою освіти. Від давніших часів вона вимагала вдосконалення. Проблема полягала у великому числі її викладачів. Із-за їх постійної зміни студенти були розгублені, втрачали чітке розуміння кінцевої мети навчання. Одним із можливих варіантів вирішення питання було закріплення за викладачем певної кількості студентів, яких він навчав самостійно. Водночас Х. Рубен порушував питання майстер-шкіл. Щойно прийшовши на посаду директора, він зазначив, що керівництво студентами в підготовчій школі професором однієї з майстер-шкіл погіршує його репутацію.

У зростанні професійної майстерності молодого покоління митців велику роль відігравали допоміжні предмети, про розвиток яких особливо дбав Х. Рубен. Окреме місце в Академії відводилось лекціям з анатомії і перспективи, на початку 1852-1853 н. р. відновилися лекції з історії мистецтва. Окремо викладалася загальна історія. Відвідуваність лекцій із допоміжних дисциплін залишила бажати кращого. Було ухвалено рішення, що перспектива й анатомія для живописців і скульпторів мають уважатися обов'язковими протягом перших двох років. Інші лекції залишалися на розгляд професорів, вони самі вирішували, на які з них відправляти студентів, але водночас обов'язково мали їх рекомендувати.

Для творчої молоді, яка віддала перевагу Віденській академії образотворчого мистецтва, важливим стало вирішення питання стипендій для подорожей, які спонукали до самостійної творчості. З огляду на вимоги суспільства, Х. Рубен наголошував на потребі розкриття в мистецтві власної історії. Він переконливо довів, що навчальний заклад повинен виховувати студентів на реальному ґрунті.

Навчаючись у Віденські академії образотворчого мистецтва, студенти констатували високий у суспільстві статус, якого досягнув навчальний заклад вже в 1850-х рр. Міністерство освіти та віровизнання, а також інші державні органи неодноразово доручали Академії висловлювати свої думки щодо багатьох питань. У 1857 р. інституція висунула пропозиції щодо осушення «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі (L. di ser Piero da

Vinci, 1452-1519 рр.), а також щодо відновлення собору в місті Шпаєр (Speyer) в Німеччині, що є найбільшим за розміром храмом у романському стилі. Представники Академії брали участь у роботі Центральної комісії з охорони пам'яток мистецтва. Ці та багато інших завдань, до вирішення яких долучилася Академія, визначалися професорським складом, який мав європейську славу. Так, навчальний заклад відіграв вагому роль у підготовці Паризької світової виставки 1855 р., її представники увійшли до спеціального комітету, а Карл фон Блааз (K. von Blaas, 1815-1894 рр.) і Едуард ван дер Нюлль (E. van der Nьll, 1812-1868 рр.) були вповноваженими від австрійського уряду, Е. ван дер Нюлль входив у міжнародне журі з відбору скульптури. У 1857 р. Е. ван дер Нюллю доручили знайти відповідного викладача для Мілану.

Великою мірою завдяки Х. Рубену студенти Віденської академії спостерігали злагодженість праці своїх професорів на новому етапі розвитку навчального закладу. Більшість із них були свідками зведення й оздоблення храму Альтлерченфельдер (Altlerchenfelder Kirche) у Відні, який уважається проривом в історизмі. Над ним працював лише педагогічний склад навчального закладу. Він став визначальним у подальшій діяльності Академії, яка отримувала з різних земель монархії замовлення на проєкти храмів. Над ними працювали головним чином кращі студенті під керівництвом професорів.

До великих заслуг Х. Рубена варто віднести відновлення виставкової діяльності Академії (остання відбулася в 1849 р.). На них молодь оглядала твори лише високого мистецького рівня. Кожен студент бачив твори своїх викладачів поряд із творами митців інших країн Європи. Значення кожної виставки підсилював той факт, що імператор Франц Йозеф виділяв 10 000 фл. із казни кожних три роки, щоб придбати вітчизняні та зарубіжні твори на виставках для галереї в Бельведер (Wagner, 1967: 171). Пропозиції щодо цього мав робити комітет, у склад якого входили директор і два професори Академії, а також директор і два куратори галереї Бельведер. Перша виставка відбулася в 1858 р. (441 твір (Verzeichniss, 1858)), наступна - у 1859 р. (264 твори (Verzeichniss, 1859)).

Виставки кращим чином відображали тенденції розвитку мистецтва в Європі. Після відвідання їх студенти навчального закладу аналізували здобутки академій, які працювали в Берліні, Дрездені, Дюссельдорфі та Мілані. Згодом організатори ухвалили рішення влаштовувати виставки лише раз на три роки. Підставою для цього стали сподівання на зростання числа експозиційних творів, серед яких найбажанішими були живописні полотна і скульптури на історичну тематику.

Наставниками К. Устияновича у Віденській академії образотворчого мистецтва в 1858-1862 рр. були відомі митці часу - Карл Маєр (K. Mayer, 1810-1876 рр.) і Карл Вурцінґер (K. Wurzinger, 1817-1883 рр.). Не виявивши спогадів К. Устияновича про Академію, про своїх перших викладачів, звернемося до слів А. Ґроттґера, висловлених у той же час про К. Майєра. Будучи педагогом-рутиністом, професор позитивно впливав на своїх вихованців. За тиждень роботи над портретом студент уже констатував: «Нічого собі, ефектна і подібна, але ще трохи важко виконана» (Antoniewicz: 75). У цьому контексті варто згадати слова дослідників творчості К. Вурцінґера. Вони відмічали його відданість Академії і студентам (Antoniewicz). Завдяки цим викладачам студенти краще розуміли основу свого майбутнього успіху, усвідомлювали необхідність у додатковій роботі з натурою, яку шукали приватно. Кожен із них багато працював, удосконалював майстерність. Студії природи тривали і в позаурочний час.

Ґрунтовна початкова мистецька освіта, здобута у стінах Віденської академії, вивчення тенденцій розвитку мистецтва, аналіз ролі мистецтва в історії кожного народу, які стали можливими завдяки знайомству із працею професорів навчального закладу, спричинилися до таких слів К. Устиноявича: «Тогді стававъ передо мною мой добрый, честный и сумирный, а такъ нещастный народъ, стававъ у терновомъ вінци, стававъ ясніючій сумнымъ блескомъ свого тьісячелітного мучеництва; <...> И я плакавъ, горко плакавъ; въ моій души поднимавъ ся упоръ и завзятье и бажанье не датись, и спрага помсты, и щось неначе шептало мені въ ухо: «Ты грішишь, ты тяжко грішишь! Не покидай свого народа!»» (Устіяновичь, 1884: 19, 20).

Після повернення додому український митець на короткий час зупинився у Львові, а згодом відправився до Славська (нині селище міського типу Стрийського р-ну Львіської обл.). Тут він зосередив увагу на історичному і побутовому жанрах, які були популярними у Відні. Виконані ним перші самостійні твори засвідчують вплив австрійської мистецької школи. На це вказує передусім твір «Василько Теребовельський» (1866 р.; Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), найраніша з відомих історичних картин митця. На ній зображена трагедія Василька Ростиславовича, князя Теребовлі, який став жертвою князівських чвар і боярських інтриг часів феодальної роздробленості. Трактування теми позначене академізмом, водночас загальною тенденцією розвитку Академії, головною характеристикою якої була націленість на національний елемент, на національну історію. Під час праці над картиною автор прагнув збагнути значення історичної події, підкреслити психологічний момент у картині (Нановський, 1963: 11).

Приблизно в цей час була намальована і жанрова картина «Бойківська пара» (1860-ті рр.; Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). Вона витримана в сентиментально-ідилічному дусі, характерному для жанрових сцен тогочасного австрійського живопису. На ній зображено дівчину і парубка на прогулянці в лісі. Вони намальовані в барвистому вбранні на тлі темного, густого, смерекового лісу, який глибиною зелені і темно-коричневих тонів підсилює романтичний настрій твору.

Ставши зрілим художником, К. Устиянович повсякчас стежив за мистецькими процесами, які нуртували у Відні. Сфера зацікавлень і рід занять спонукали його до аналізу напрямів розвитку живопису, які визначалися, серед іншого, проблемами суспільства, озвученими Міністерством освіти та віровизнання. У січні 1874 р. воно видало циркуляр, у якому, з огляду на занепад релігійного й історичного живопису, від церковної і світської влади вимагалося закликати Академію до участі або принаймні впливу на виконання творів, які би прикрашали храми. Підставою був досвід, отриманий навчальним закладом до 1850-х рр. Відповідаючи в минулому на більшість звернень подібного характеру, мистецька інституція проявляла високий професіоналізм. Поява циркуляра не була безрезультатною. У наступні роки по всій державі готувалися замовлення, які реалізовували студенти під керівництвом професорів.

Не менше значення для К. Устияновича мало прохання того ж Міністерства від 1882 р. обговорити питання розвитку історичного і релігійного жанру в образотворчому мистецтві. У його основі лежала перша Міжнародна мистецька виставка у Відні, де найбільшу увагу привертали жанрові картини і портрети. Беручи участь у його вирішенні, Академія, її професорський склад у січні 1883 р. заявили, що велике мистецтво завжди процвітало тільки там, де його підтримували і пропагували державні органи і церква, тяжіючи до пробудження патріотичної свідомості. Замовлення ними історичних полотен, їх експонування на виставках забезпечать потребу в них широких верств населення. Такі обов'язки не можна перекладати на плечі приватних осіб, зокрема і митців, праця яких ще ніде і ніколи не забезпечила процвітання великого мистецтва. Твори на релігійну тематику набудуть поширення лише з ініціативи церкви, яка подає великі надії, будуючи багато нових храмів.

Для К. Устияновича в цей час була важливою позиція Академії, її професорів. Тривала дискусія навколо питання розвитку історичного і релігійного жанрів в образотворчому мистецтві сприяла утвердженню думки серед викладачів про те, що зміни в курсі лекцій із загальної історії недоцільні, тому що інтерпретація історичного матеріалу в тому чи іншому творі залежить суто від його автора. Немає жодних сумнівів, що митці хотіли б скористатися порадами вчених, проте це в основному стосується сформованих особистостей. Виділення історичної та релігійної картини жодним чином не повинно призводити до недооцінки інших жанрів живопису. У кожному творі присутнє осмислення історичного матеріалу. Усвідомивши це, студенти Академії будуть готовими до вирішення будь-яких завдань, які ставитиме перед ними життя.

Нині добре відомо, що в 1886 р. К. Устиянович виїхав до Відня з метою поглиблення освіти в Академії. У жовтні цього року він вступив до Віденської академії образотворчого мистецтва, став студентом майстер-школи історичного живопису під керівництвом Йозефа Матіаса Тренквальда (J. M. Trenkwald, 1824-897 рр.), де навчався до 22 квітня 1887 р. (Protokoll № 118: № 9; Protokoll № 119: № 8). Професор розпочав свою педагогічну діяльність в Академії в літньому семестрі 1872 р. і продовжував працювати до виходу на пенсію в 1895 р. На початку в нього навчалися двоє студентів (один із Праги, а інший із Сушице (Susice), що в Чехії). Це було мало, якщо порівнювати відвідуваність занять в інших школах, які очолювали Едуард фон Ліхтенфельс (E. von Lichtenfels, 1833-1913 рр.), Едуард фон Енґерт (E. von Engerth, 1818-1897 рр.), Август Айзенменґер (A. Eisenmenger, 1830-1907 рр.) та інші. У наступні роки число його студентів зросло. Проте серед них і далі переважали вихідці з Богемії.

Разом із К. Устияновичем у школі Й.М. Тренквальда навчалися чотири студенти - уродженці Відня, один походив зі Штирії, а троє - з Богемії. Більшість із них у майбутньому стали відомими митцями. Серед них Ернст Паєр (E. Payer, 1862-1937 рр.), який прославився як ілюстратор часописів, Алойз Ганс Шрам (A. H. Schram, 1864-1919 рр.), знаний австрійський портретист і декоратор, славу якому принесли алегоричні фризи у Віденському парламенті, а також чеські митці - Зигмунд Рудль (S. Rudl, 1861-1936 рр.) і Адольф Вернер (A. Werner, 1862-1916 рр.).

Вибір К. Устияновичем школи Й.М. Тренквальда великою мірою визначався кількома чинниками. Чеський художник виступав продовжувачем традицій свого наставника Х. Рубена. Іншою, не менш вагомою причиною вступу українського митця до майстер-школи можна вважати сферу діяльності її керівника. Він, як відомо, після приїзду до Відня зосередив увагу на релігійній тематиці в живописі, новому підході до її розкриття. У 1888 р. К. Устиянович зазначив: «Великй німецкй артисты, якъ Овербекъ и Фирихъ, а за ними Купельвизеръ, Шольць и Тренквальдъ приготовили реформу въ штуці церковной. Новійша живопись христыяньска на Заході, повертає до часовъ Перуджина, то наслідує маляр^ъ н^ецкихъ середныхъ вікову якъ Гольбайна и другихъ; она одорвалася зов^мъ одъ живописи світскои зъ єи натурализмомъ и пропагує: чистый идеальный, на антикахъ выпещеный, рисунокъ, стилистичну простоту кольориту и техничного выконуваня <...> що больше, показує явный наклонъ до византинизму, т. є. до такъ званыхъ у насъ «богомазовъ», но и она прочуває, що та занедбана и зогиджена форма єсть єдино можливою формою для христіяньскои церковнои живописи» (Устіяновичь, 1888: Чис. 9). У цьому контексті варто зазначити, що більшість із згаданих митців (Йоганн Фрідріх Овербек (J. F. Overbeck, 1789-1869 рр.), Йозеф фон Фюріх (J. Ritter von Fьhrich, 1800-1876), Леопольд Купельвізер (L. Kupelwieser, 1796-1862)) померли далеко до приїзду К. Устияновича до Відня, а Юліус (?) Шольц (J. Scholtz, 1825-1893) тоді перебував у Дрездені. В основі переконань українського художника лежали обізнаність із творчістю багатьох митців європейської слави, поширена в суспільстві думка про те, що Й. М. Тренквальд був «славним естетиком» (П. Корнило, Н. Устіяновичь), особиста давня його симпатія до чехів, яка знайшла відображення в поезії наступних років:

Жийте намъ, братя! - сторожо словянска! -

Прикладомъ праці, єдности й любы.

Горіть якъ зорі, лунайте якъ громы!..

Нехай Вамъ доля ввойде у хоромы!

(Устіяновичь, 1891).

Перебуваючи у Відні, К. Устиянович поставив перед собою завдання вдосконалити живописну техніку і намалювати щось вагоме. Знаковим став твір «Мойсей» (1887 р.; полотно, олія; церква Преображення Господнього у Львові). Йому передував ескіз (Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), що був у збірці Олександра Барвінського і в 1929 р. надійшов у фонди Музею Наукового товариства імені Шевченка (Жеплинська, 2013: 70). Монументальна картина була результатом навчання у Віденській академії, а також усвідомлення митцем того, що історичний церковний живопис дає помітно більше свободи (Устіяновичь, 1888: Чис. 10). Митець почав трактувати картину на біблійну тематику «трибуною» проголошення ідей національних змагань. Зобразив пророка на тлі вечірнього гірського краєвиду з кам'яними скрижалями, піднятими над головою, творчо переосмислив старозавітний образ, художник представив людину - борця за поступ укра-їнського народу. Глибшому розумінню картини сприяє поетичний твір К. Устияновича «Мойсей», який появився кількома роками пізніше:

Вже й сьвіт весь глумить ся із нас <...>

І час вже, час, останній час:

Родись, родись і нам Мойсею!

Родись, яви ся нам, яви! (Устиянович).

Картина К. Устияновича «Мойсей» експонувалася в 1887 р. у Відні. Про неї позитивно відгукнулися тогочасні австрійські мистецтвознавці (Н.; П. Корнило Н. Устіяновичь). Вони зазначали, що ця монументальна праця митця дає надію на появу наступних, не менш вагомих. Після повернення до дому автор виставив картину у великій залі Народного Дому. Сучасники підкреслювали, що митець переосмислив пророка оригінально, незалежно від давніших композицій на цю тему. Вирішення складного завдання передбачало вивчення відповідних матеріалів минулих століть (Н.: 5). Один за другим відвідувачі виставки давали найвищі оцінки твору митця: «Що до основнои думки и рысунку заслуговує послідньїй творъ п. К. Устіяновича бути почисленымъ до найкрасшихъ творовъ штуки» (Коцовскій, 1988: 18); «П. Устіяновичь Мойсеємъ своимъ сотворивъ образъ, якого Русь галицька зъ рускои крови и кости доси не выдала, - «Мойсей» єго честь приносить нашой Руси!» (Л*.), інші.

Висновки

Дослідження творчого шляху Корнила Устияновича увиразнює велику роль Віденської академії образотворчого мистецтва у формуванні української мистецької школи нового періоду. Український художник навчався у провідному навчальному закладі держави в 1858-1859 і 1862-1863 н. рр., а також у 1886-1887 н. р. Подібно до багатьох інших студентів, тут він здобув ґрунтовну початкову освіту. За підтримки своїх наставників митець максимально повно розвивав свої індивідуальні здібності. Для нього в період формування творчої особистості велику роль відігравав високий міжнародний статус Віденської академії, побудований на професіоналізмі її професорського складу. Згодом це стало вагомим чинником у виборі Віденської академії з метою поглиблення мистецької освіти як основи створення вагомої в усіх відношеннях картини.

Творчість Корнила Устияновича виступає кращим прикладом переосмислення здобутків Віденської академії образотворчого мистецтва на основі отриманих знань. Навчальний заклад, як і мистецьке середовище Відня, стали визначальними у формуванні жанрової структури творчості митця. До числа перших у творчості митця належать картини на історичну та побутову тематику. Окреме місце в ній посіли твори на біблійну тематику. Працюючи над ними, автор адаптував образно-художню мову австрійського мистецтва до вимог тогочасного українського суспільства. Зважаючи на загальну тенденцію в мистецтві, він зосередив увагу на змалюванні історії і культури рідного народу. Виходячи з нових завдань, продиктованих суспільством загалом, у зрілому віці К. Устиянович запропонував розширення художньо-естетичних параметрів біблійного сюжету.

Корнило Устиянович - основоположник української мистецької школи нового періоду. Він відіграв вагому роль у розширенні жанрово- тематичного репертуару національної образотворчої культури й у збагаченні образно-художнього вирішення актуальних проблем свого часу. Основою здобутків митця виступає навчання у Віденській академії образотворчого мистецтва, яка дала освіту сотням талантів українських етнічних земель. Нині їхня творчість вимагає окремого дослідження, яке увиразнить місце і роль Віденської академії у формуванні української культури загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Жеплинська О. Корнило Устиянович (1839-1903). Малярство, графіка, рукописи: альбом-каталог. Київ: Р. К. Майстер Принт, 2013. 104 с.

2. Коссак М. Лука Долинскїй. Львовянинъ. Приручный и господарскїй мтсяцословъ на рокъ звичайний 1863. Львовъ, 1862. С. 136-144.

3. Коцовскій В. Мойсей. (Образъ Корнила Устіяновича). Зоря: Письмо литературно-наукове длярускихъродинъ. Львовъ, 1888. Чис. 1 (1 січ.). С. 17, 18. Рубр.: Вісти біографични и артистични.

4. Л*. «Мойсей» Корнила Устіяновича. Дтло. Львовъ, 1887. Чис. 140 (15 груд.). С. 1.

5. Н. Найновійша композиція Корнила Устіяновича «Мойсей». Дтло. Львовъ, 1887. Чис. 62/63 (9 черв.). С. 4, 5. Рубр.: Наука, штука и литература.

6. Нановський Я. Корнило Миколайович Устиянович. Київ: Мистецтво, 1963. 45 с.

7. П. Корнило Н. Устіяновичь. Дтло. Львовь, 1887. Чис. 89 (11 серп.). С. 3. Рубр.: Новинки.

8. Устиянович К. Мойсей. Зоря: Ілюстроване літературно-наукове письмо для родин. Львів, 1891. Чис. 10 (15 мая). С. 186, 187.

9. Устіяновичь К. Де що о нашой живописи церковной. Дтло. Львовь, 1888. Чис. 7 (11 січ.). С. 1, 2 ; Чис. 9 (13 січ.). С. 1 ; Чис. 10 (14 січ.). С. 1.

10. Устіяновичь К. М. 0. Раєвскій и россійскій паславизмь. Споминки зь пережитого и передуманого. Львовь: Накладомь К. Беднарского, 1884. 86 с.

11. Устіяновичь К. Чехамь. Импровізація. Дтло. Львовь, 1891. Чис. 207 (13 вер.). С. 2.

12. Федорук О. Корнило Устиянович. Київ: Веселка, 1992. 190 с.

13. Antoniewicz J. Grottger. Lwow ; Warszawa: Wydawnictwo Towarzystwa Nauczycieli Szkol Wyzszych we Lwowie, [b. r.]. 584 s.

14. Gregor J. Die Akademie der Bildenden Kьnste in Wien: Ein AbriЯ ihrer Geschichte aus AnlaЯ des 250 jдhrigen Bestehens 1692-1942. Wien: Wilgelm Frick verlag, 1944. 240 S.

15. Lьtzow C. v. Geschichte der Kais. kцn. akademie der bildenden kьnste. Wien: Verlag von Carl Gerold's Sohn, 1877. X, 194 S..

16. Protokoll № 76. [Manuskript]. Akademie der bildenden Kьnste Wien. Universitдtsarchiv.

17. Protokoll № 77. [Manuskript]. Ibidem.

18. Protokoll № 78. [Manuskript]. Ibidem.

19. Protokoll № 79. [Manuskript]. Ibidem.

20. Protokoll № 80. [Manuskript]. Ibidem.

21. Protokoll № 118. [Manuskript]. Ibidem.

22. Protokoll № 119. [Manuskript]. Ibidem.

23. Verzeichniss der цffentlich ausgestellten Kunstwerke an der kaiserl. kцnigl. Akademie der bildenden Kьnste bei St. Anna im Jahre 1858. Wien: Druck von Carl Gerold's Sohn, 1858. 31 S.

24. Verzeichniss der цffentlich ausgestellten Kunstwerke an der kaiserl. kцnigl. Akademie der bildenden Kьnste bei St. Anna im Jahre 1859. Wien: Druck von Carl Gerold's Sohn, 1859. 19 S.

25. Wagner W. Die Geschichte der Akademie der bildenden Kьnste in Wien. Wien: Verlag Brьder Rosenbaum, 1967. 492 S.

REFERENCES

1. Zheplynska O. Komylo Ustyianovych (1839-1903). Maliarstvo, hrafika, rukopysy: albom-kataloh [Komylo Ustyiano- vych (1839-1903). Painting, graphic, manuscripts: album catalog]. Kyiv: R. K. Maister Prynt, 2013. 104 p., il. [in Ukrainian].

2. [Kossak M.]. Luka Dolynskii [Luka Dolynskyi]. Lvovianyn. Pryruchnyiy hospodarskii misiatsoslov na rik zvychainyi 1863. Lviv, [1862]. pp. 136-144. [in Ukrainian].

3. Kotsovskii V. Moisei. (Obraz Kornyla Ustiianovycha) [Moses. (Painting of Kornylo Ustyianovych)]. Zoria: Pysmo lyteraturno-naukove dlia ruskykh rodyn. Lviv, 1888. Chys. 1 (1 sich.). pp. 17, 18. Rubr.: Visty biohrafychny y artystychny. [in Ukrainian].

4. L*. “Moisei” Kornyla Ustiianovycha [“Moses” of Kornylo Ustyianovych]. Dilo. Lviv, 1887. Chys. 140 (15 hrud.). p. 1. [in Ukrainian].

5. N. Nainoviisha kompozytsiia Kornyla Ustiianovycha “Moisei” [The latest composition of Kornylo Ustyianovych “Moses”]. Dilo. Lviv, 1887. Chys. 62/63 (9 cherv.). pp. 4, 5. Rubr.: Nauka, shtuka y lyteratura. [in Ukrainian].

6. Nanovskyi Ya. Kornylo Mykolaiovych Ustyianovych [Kornylo Mykolaiovych Ustyianovych]. Kyiv: Mystetstvo, 1963. 45 p., il. [in Ukrainian].

7. P. Kornylo N. Ustiianovych [Mr. Kornylo M. Ustyianovych]. Dilo. Lviv, 1887. Chys. 89 (11 serp.). p. 3. Rubr.: Novynky. [in Ukrainian].

8. Ustyianovych K. N. Moisei [Moses]. Zoria: Iliustrovane literaturno-naukovepysmo dlia rodyn. Lviv, 1891. Chys. 10 (15 maia). pp. 186, 187. [in Ukrainian].

9. Ustiianovych K. N. De shcho o nashii zhyvopysy tserkovnii [Something about our church painting]. Dilo. Lviv, 1888. Chys. 7 (11 sich.). pp. 1, 2; Chys. 9 (13 sich.). p. 1; Chys. 10 (14 sich.). p. 1. [in Ukrainian].

10. Ustiianovych K. N. M. F. Raievskii y rossiiskii paslavyzm. Spomynky z perezhytoho y peredumanoho [M. F. Raievskyi and Russian Pan-Slavism. Memoirs: life and thoughts]. Lviv: Nakladom K. Bednarskoho, 1884. 86 p. [in Ukrainian].

11. Ustiianovych K. Chekham. Ymprovizatsiia [For the Chechs. Improvisation]. Dilo. Lviv, 1891. Chys. 207 (13 ver.). p. 2. [in Ukrainian].

12. Fedoruk O. Kornylo Ustyianovych [Kornylo Ustyianovych]. Kyiv: Veselka, 1992. 190 p., il. [in Ukrainian].

13. Antoniewicz J. B. Grottger [Grottger]. Lwow; Warszawa: Wydawnictwo Towarzystwa Nauczycieli Szkol Wyzszych we Lwowie, [b. r.]. 584 p., il. [in Polish].

14. Gregor J. (1944). Die Akademie der Bildenden Kьnste in Wien: Ein AbriЯ ihrer Geschichte aus AnlaЯ des 250jдh-rigen Bestehens 1692-1942 [The Academy of Fine Arts in Vienna: An outline of she history on the occasion of its 250th anniversary 1692-1942]. Wien: Wilgelm Frick verlag, 1944. 240 p., ill. [in German].

15. Lьtzow C. v. Geschichte der Kais. kцn. akademie der bildenden kьnste [History of the Imperial Royal Academy of Fine Arts]. Wien: Verlag von Carl Gerold's Sohn, 1877. X, 194 p., il. [in German].

16. Protokoll № 76 [Protocol № 76]. [Manuskript / Manuscript]. Akademie der bildenden Kьnste Wien. Universitдtsar-chiv. [in German].

17. Protokoll № 77 [Protocol № 77]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

18. Protokoll № 78 [Protocol № 78]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

19. Protokoll № 79 [Protocol № 79]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

20. Protokoll № 80 [Protocol № 80]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

21. Protokoll № 118 [Protocol № 118]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

22. Protokoll № 119 [Protocol № 119]. [Manuskript / Manuscript]. Ibidem. [in German].

23. Verzeichniss der цffentlich ausgestellten Kunstwerke an der kaiserl. kцnigl. Akademie der bildenden Kьnste bei St. Anna im Jahre 1858 [Directory of the publicly exhibited works of art at the Imperial Royal Academy of Fine Arts in St. Anna in 1858]. Wien: Druck von Carl Gerold's Sohn, 1858. 31 p. [in German].

24. Verzeichniss der цffentlich ausgestellten Kunstwerke an der kaiserl. kцnigl. Akademie der bildenden Kьnste bei St. Anna im Jahre 1859 [Directory of the publicly exhibited works of art at the Imperial Royal Academy of Fine Arts in St. Anna in 1859]. Wien: Druck von Carl Gerold's Sohn, 1859. 19 p. [in German].

25. Wagner W Die Geschichte der Akademie der bildenden Kьnste in Wien [The history of the Academy of Fine Arts in Vienna]. Wien: Verlag Brьder Rosenbaum, 1967. 492 p., 33 ill. [in German].

Размещено на Allbest.ru