До питання історіографії творчості Олександра Архипенка

Інноваційний процес діяльності Олександра Архипенка, що широко відомим у низці експериментів. Місце в ньому синтезу випуклих та увігнутих форм, контр-форми, поліхромії скульптури, використання кінетичних конструкцій із глибинним смисловим наповненням.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 08.03.2023
Размер файла 152,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська національна академія мистецтв

До питання історіографії творчості Олександра Архипенка

Марія Клименко,

аспірантка кафедри історії і теорії мистецтва

м. Львів

Анотація

У статті проаналізовано базові джерела історіографії творчості Олександра Архипенка (1887-1964). Інноваційний процес діяльності митця є широко відомим у низці експериментів, серед яких - синтез випуклих та увігнутих форм, контр-форми, поліхромії скульптури, використання кінетичних конструкцій із глибинним смисловим наповненням об'єктів творення. На основі історіографічного дискурсу визначено ключові концепти авторської методології скульптора. Акцент поставлено на аналізі зарубіжних видань. Мета статті - дослідити базові джерела історіографії образно-виражальних засобів, етнонаціонального аспекту творчості Олександра Архипенка. Наукова новизна. Вперше комплексно систематизовано історіографію творчості Олександра Архипенка та виокремлено типологічні групи, основу яких становлять монографії, каталоги, альбоми, критичні й науково-публіцистичні статті, «Теоретичні нотатки» митця, дисертації та матеріали конференцій. Висновки. У процесі дослідження проаналізовано основні наукові праці провідних мистецтвознавців, художників, письменників, поетів і громадських діячів. Є масштабний пласт літератури, який ідентифікує величину культурно-мистецького рівня Олександра Архипенка. Для розкриття значимості скульптора ще впродовж років мистецької діяльності митця зверталися такі світові постаті, як: Гійом Апполінер, Ганс Гільдебрандт, Іван Ґолль, Теодор Дойблер, Еріх Візе, Роланд Шахт, Блез Сендрар, Моріс Рейналь, Микола Голубець, Святослав Гординський, Лука Мишуга, Павло Ковжун. Розглянуто широкий спектр мистецтвознавчих публікацій у пошуку базових засад етнонаціонального аспекту творчості Олександра Архипенка. З огляду на представлені літературні джерела визначним є той факт, що концептуальні засади творчості Олександра Архипенка відображаються у мистецтвознавчому дискурсі сьогодення.

Ключові слова: творчість Олександра Архипенка, історіографія, інформаційний ресурс, концептуальний зріз образно-виражальних засобів, етнонаціональний аспект.

Abstract

Mariya Klymenko,

Postgraduate Student at the Department of History and Theory of Art Lviv National Academy of Arts (Lviv, Ukraine)

On the issue of historiography of Alexander Archipenko's art

The basic sources of historiography of Alexander Archipenko's art (1887-1964) were analyzed in the article. The innovative process of the artist's activity is widely well-known within the experiments, among them the synthesis of concave and convex, counter-volume in sculpture, polychromy, the use of kinetic structures with a deep semantic content of created objects. The key concepts of the author's methodology were determined through the historiography discourse. The international issues were underlined. The goal of the article is to examine the basic sources of historiography of figurative means, the ethno-national aspect of Archipenko's art. Scientific innovation. For the first time the historiography of Archipenko's art was systematized complexly and typological groups were distinguished where monographs, catalogues, albums, critical scientific and publicist articles, the artist's «Theoretical Notifications», research works and conferences were the basis. Conclusions. The main scientific works of famous art historians, artists, writers, poets and social activists were analyzed in the process of research. There is a great deal of literature having identified Alexander Archipenko as a figure of cultural and art level. Worldfigures like Guillaume Apollinaire, Hans Hildenbrand, Yvan Goll, Theodor Daubler, Erich Wiese, Roland Schacht, Blaise Cendrars, Maurice Raynal, Mykola Holubets, Sviatoslav Hordynsky, Luka Myshuha, Pavlo Kovzhun tried to reveal significance of the sculptor within the years of his activity. A wide spectrum of art historian publications in the seeking of the basic principles of ethno-national aspect of Archipenko's art was considered.

Key worlds: Archipenko's art, historiography, informative resource, conceptuality of figurative means, ethno-national aspect.

Основна частина

Постановка проблеми. Платформу творчості Олександра Архипенка розкривало велике коло дослідників ще впродовж прижиттєвих років діяльності скульптора. Є великий пласт наукових, публіцистичних та художньо-критичних публікацій, які висвітлюють смислову повноту творчості митця. Тривалий час частина авторів з європейсько-американського простору визначала приналежність скульптора до російського культурного коріння. Рудименти політичних обставин наявні й у сучасних експозиційних колекціях художніх музеїв світу й у свідомості мистецьких критиків загалом. Необхідність представлення інформаційного ресурсу, який розкриває етнонаціональний аспект творчості Олександра Архипенка із широтою його образно-виражальних засобів, є важливим питанням на шляху подолання стереотипів.

Аналіз досліджень. У процесі вивчення еволюції образно-виражальних засобів автора в етнонаціональному аспекті розширене поле дослідження у рамках соціокультурних чинників формування епохи авангарду загалом. Величину постаті Олександра Архипенка представляли такі вагомі світові мистецькі критики, поети, як: Гійом Аполлінер, Ганс Гільдебрандт, Моріс Рейналь, Теодор Дойблер, Іван Ґолль, Блез Сендрар, Дональд Каршан. Значну роль у висвітленні творчості скульптора відіграли українські мистецтвознавці, серед яких - Микола Голубець, Святослав Гординський, Павло Ковжун, Дмитро Горбачов, Богдан Певний, Олександр Федорук, Роман Яців, Орест Голубець, Ростислав Шмагало, Віта Сусак.

Мета статті - проаналізувати базові джерела історіографії образно-виражальних засобів, етнонаціонального аспекту творчості Олександра Архипенка.

Виклад основного матеріалу. Для систематизації інформаційного ресурсу дослідження варто виокремити кілька тематичних груп, а саме: монографії, каталоги, альбоми, критичні й науково - публіцистичні статті, «Теоретичні нотатки» митця, дисертації, матеріали конференцій. Джерела класифіковано у хронологічному порядку.

В українському мистецтвознавстві творча спадщина та концептуальні ідеї О. Архипенка досі висвітлені фрагментарно, без системного теоретичного осмислення. Загальновідомий альбом «Олександр Архипенко» (1989) Віталія Коротича розкриває лише фактографічний, загально-окреслений образ митця. Суттєво збагатили проблемно-теоретичне поле досліджень книги Дмитра Горбачова, які натепер є чи не найвідомішими науковими розвідками діяльності скульптора. Автор окреслює підвалини формування творчості митця, зокрема у працях: «І архаїст, і футурист» (1993), «Сталь і ніжність. Олександр Архипенко» (2011). Ростислав Шмагало у статті «Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол» (2007) представляє експериментальні методологічні практики педагогічної діяльності скульптора на теренах Сполучених Штатів Америки. Духовно-генетичний зв'язок із його рідною землею окреслено у низці статей Наталії Кубриш, серед яких - «Витоки творчості скульптора Олександра Архипенка» (2009), «Національне та інтернаціональне у творчості Архипенка» (2011). Ціннісною є книга Василя Ґабора «Архипенко в західноукраїнському мистецькому дискурсі (публікації та репродукції 20-30-х років ХХ ст.: хрестоматія)» (2019), де систематизовано у хронологічному порядку статті та монографічні дослідження, опубліковані у мистецьких виданнях та часописах. У монографії «Магія третього виміру: скульптурна пластика кінця ХІХ - початку ХХ століття» (2020) О. Голубець представляє низку новацій Олександра Архипенка та їх трансформації у пластичних пошуках Александра Колдера, Джакомо Манцу, Генрі Мура, Альберто Джакометті та інших.

Великий пласт літератури охоплює група монографій, до яких належать і прижиттєві праці, котрі розкривають смислове поле митця. Парадигму творчості Олександра Архипенка означували такі світові постаті, як Теодор Дойблер, Іван Ґолль та Блез Сендрар «Archipenko album» (1921), Микола Голубець «Архипенко» (1922), Ганс Гіль - дебрандт «Alexander Archipenko» (1923), Еріх Візе «Alexander Archipenko» (1923), Роланд Шахт «Archipenko» (1924). Перша україномовна монографія Миколи Голубця «Архипенко» (1922) була опублікована видавництвом «Українське мистецтво» у Львові. Автор підкреслює національне походження скульптора, наголошуючи на духовно-генетичному зв'язку із його рідною землею. Відомі два листи скульптора до М. Голубця від 29 вересня та 10 жовтня 1922 року. Митець передає велике захоплення і вдячність з проханням написати передмову до монографії, проте за невідомих причин цього не було здійснено. Німецький мистецтвознавець Ганс Гільдебрандт у Берлінському видавництві «Українське Слово» видає монографію «Олександер Архипенко» (1923). Цілісний візуальний ряд представляють 66 репродукцій скульптур, скульпто-живопису і рисунків. До новітньої літератури групи монографій належить видання Ірини Азізян «Александр Архипенко» (2010). Праця описує процес становлення скульптора від ранніх традиційних пошуків до пізніх новаційних експериментів митця.

Наступну виокремлену групу охоплюють каталоги, які присвячені виставковій діяльності митця й каталоги-резоне (з франц. «Catalogue Raisonne»). Основу використаної літератури становлять критичні матеріали, серед яких - і ранній експозиційний досвід скульптора, представлений у каталозі «Турне виставок скульптури, скуль - пто-живопису, живопису, рисунків Олександра Архипенка» (1920) («Tournee de 1'exposition de sculptures, sculpto-peintures, peintures, dessins de Alexandre Archipenko») Моріса Рейналя у Цюріху, Женеві, Парижі, Лондоні, Амстердамі, Брюсселі, Афінах, Берліні. Важливою працею, яка синтезувала новаційні процеси митця, є видання «Архипенко. Каталог виставки і опис Архипентури» (1928) («Archipenko. Catalogue of exhibition and description of Archipentura»).

У своїй передмові до каталогу виставки «Alexander Archipenko: memorial exhibition catalog» (1967-1969), організованої UCLA Art Galeries у Каліфорнії, американська мистецтвоз - навиця Кесрін Куг підтвердила духовно-генетичний зв'язок скульптора із його рідною землею (Kuh, 1967: 8). Із статті «Колекція Архипенка» («The Archipenko collection») (Archipenko Gray, 1967: 9-10) Френсіс Архипенко Ґрей дізнаємося інформацію про ранні твори, виконані у матеріалі теракоти, а саме: «Адам і Єва» (1908), «Сидяча фігура» (1912), остання версія скульптури малого формату «Сімейне життя» (1912), «Мала нахилена фігура» (1913) й пізні «Цар Соломон» (1963), «Сидяча жінка» (1963). У статті «Рисунки і друки» («The Drawings and Prints») Дональда Каршана підтверджується факт інспірації митця знаковістю сакрального образу й, зокрема, храмом Софії Київської. Важливим матеріалом є каталог виставки «Олександер Архипенко. Візія і тяглість» (2005) («Alexander ArcHpenko: vision and continuity») авторства професора-емерита Ярослава Лешка, який був куратором експозиції з нагоди відкриття нового будинку Українського Музею у Нью-Йорку.

Масштабну роль у хронологічній реконструкції творчого надбання митця відіграв колекціонер і мистецтвознавець Дональд Каршан (Donald H. Karshan) із низкою каталогів. Одним із ціннісних видань автора є праця «Архипенко: скульптура і графіка, включаючи друкований каталог - резоне» (1974) («Archipenko: the sculpture and graphic art, including a print catalogue raisonne»), де систематизовано і встановлено датування скульптурних і графічних творів митця.

Описуючи великий пласт схвальних відгуків про творчість Олександра Архипенка, варто звернути увагу на критичні висловлювання в сторону скульптора. Жорж Леонек (Georges Leonnec) на сторінках газети «La vie Parisienne» (З0 березня 1912 року) публікує саркастичну ілюстрацію під назвою «Au Salon des Independants». Гострі факти несприйняття й глузувань, яких зазнав скульптор під час ранніх років творчості, розглянуто у статті «Крах Архипенка: скульптура і критика у Берліні після Першої світової війни» («Archipenko's failure: sculpture and criticism in post-World War I Berlin» (2000) Майкла Вайта (Michael White) і Пола Парета (Paul Paret).

До новітніх публікацій належить стаття «Оновлення фігури. Альбоми для замальовок Архипенка» (2003) («Refashioning the figure. The Sketchbooks of Archipenko c. 1920») Марека Бартеліка (Marek Bartelik). Автор подає ілюстрацію мозаїки «Архангел Гавриїл» Софії Київської, чим підтверджує витоки мистецтва Олександра Архипенка.

Великий пласт науково-публіцистичних публікацій містять видання з української діаспори. Важливі матеріали представлені у найбільшому українському часописі у США «Свобода». Нашу увагу привертають статті авторства Святослава Гординського, Івана Кураха і Луки Мишуги. До діаспорної літератури, яка охоплює часописи, належить і журнал Українського товариства закордонних студій «Сучасність», що видавався із 1961 року в Мюнхені, а згодом у США, закінчуючи публікуванням із перервами у Києві (1992-2013).

До тематичної групи, яка охоплює «Теоретичні нотатки» митця, належить видання «Archipenko: fifty creative years 1908-1958» (1960) Олександра Архипенка й п'ятдесяти істориків мистецтва. На перших сторінках книги опубліковано вступну статтю Святослава Гординського та Еріха Візе. Концептуальна лінія скульптора містить широкий спектр роздумів про Універсум, метафізику, філософію мистецтва, символізм, форму, стиль, скульпто-живопис, поліхромію, простір, лінію і т.д.

Варто детальніше зупинитися на виокремленій групі, яка охоплює дисертаційні дослідження. Важливий внесок у представленні творчості скульптора сформувала Кесрін Дж. Майклсон (Katherine J. Michaelsen) у праці «Архипенко: вивчення ранніх творів 1908-1920» («Archipenko: a study of the early works, 1908-1920», 1977). Авторка з'ясовує багато ранніх дат творів митця, хронологічне поле якої обмежене до 1920 року. Проте на сторінках каталогу «Alexander Archipenko. A centennial tribute» (1987) Кесрін Дж. Майклсон і Нехама Гуральник (Nehama Guralnik), що опублікований з нагоди відкриття виставки в Національній галереї мистецтва у Вашингтоні (1986) і Тель-Авівському музеї мистецтв (1987), подано досить суперечливу інформацію. К.Дж. Майклсон представляє світлину церкви св. Василія Блаженного у Москві, трактуючи інспіраційне поле Олександра Архипенка (Michaelsen, 1987: 44). Цей неприйнятний

факт засуджує Святослав Гординський у статті «Олександер Архипенко та його місце в українському мистецтві» (Гординський, 1987: 34). Серед наукових робіт варто виокремити «Олександр Архипенко. Пластика» (Alexander Archipenko. Plastistisches reuvre», 1997) Анет Барт (Anett Barth). Дисертація «Олександр Архипенко і культурний обмін у міжвоєнний період: від європейського авангарду до авангардизму у США» («Alexander Archipenko and cultural exchange between the wars: from european Avant-gardes to Avant-gardism in the USA») Александри Кайзер (Alexandra Keiser) була представлена в Інституті Курто у Лондоні (2014). Авторка наукової праці натепер є науковим куратором «Фонду Архипенка» («Archipenko Foundation») (Бер^в^ль, Нью-Йорк). Іларія Сікалі (Ilaria Cicali) захистила дисертацію на тему «Олександр Архипенко (1909-1914): творчість на перехресті скульптури модерну» («Alexander Archipenko (1909-1914): une oeuvre au carrefour des experiences de la sculpture moderne», 2013) у Парижі під керівництвом Universita degli studi (Флоренція, Італія) спільно із Ecole doctorale Milieux, cultures et societes du passe et du present (Нантерр, Франція). Однією з останніх міжнародних наукових праць є дисертація «Динамізм, творчість і еволюційний прогрес у творчості Олександра Архипенка» («Dynamism, Creativeness, and Evolutionary Progress in the work of Alexander Archipenko», 2016) Роберта Калгуна (Robert D. Calhoun) під науковим керівництвом Мирослави Мудрак. Серед низки наукових робіт міжнародного характеру є і дисертації українських мистецтвознавців. Це праці Олександри Синько «Творчість Олександра Архипенка першої чверті XX століття» (1996) й Наталії Кубриш «Міфопоетика скульптури О. Архипенка та І. Кавалерідзе» (2004).

Зазначену групу, котра охоплює матеріали конференцій, формує збірка праць «О. Архипенко і світова культура ХХ століття». Круглий стіл відбувся у Національному художньому музеї України (Київ, 2001). Широта ідей та думок провідних мистецтвознавців артикулює пошук глибинного осмислення парадигми творчості Олександра Архипенка.

Рис. 1. Олександр Архипенко. Плоский торс. 1914. Гіпс. Гіпс. Саарланд Музей, Саарбрюкен (Німеччина). Saarlandmuseum, Moderne Galerie, Saarbrucken. Світлина М. Клименко

Рис. 2. Олександр Архипенко. Король Соломон. 1963. Гіпс. Саарланд Музей, Саарбрюкен (Німеччина). Saarlandmuseum, Moderne Galerie, Saarbrucken. Світлина М. Клименко

Висновки. У процесі дослідження проаналізовано основні наукові праці провідних українських і світових мистецтвознавців, художників, письменників, поетів і громадських діячів. Є масштабний пласт літератури, який ідентифікує величину культурно-мистецького рівня Олександра Архипенка. До розкриття значимості скульптора ще впродовж років мистецької діяльності митця зверталися такі світові постаті, як: Гійом

Апполінер, Ганс Гільдебрандт, Іван Ґолль, Теодор Дойблер, Еріх Візе, Роланд Шахт, Блез Сендрар, Моріс Рейналь, Микола Голубець, Святослав Гординський, Лука Мишуга, Павло Ковжун. Цілісну основу дослідження становлять каталоги, альбоми, критичні статті виставкової діяльності Олександра Архипенка. Широке поле інтелектуального дискурсу дає змогу простежити характер образно - виражальних засобів митця й визначити етнонаціо нальний аспект у творчості скульптора. З огляду на представлені літературні джерела визначним є той факт, що концептуальні засади творчості Олександра Архипенка відображаються у мистецтвознавчому дискурсі сьогодення. Синергія художніх кодів скульптора знаходить нові артикуляції у пошуку сучасного візуального образу.

Список використаних джерел

архипенко скульптура поліхромія

1. Азизян И. Александр Архипенко: монографія. Москва: Прогресс-Традиция, 2010. 624 с.

2. Гільдебрадт Г Олександер Архипенко: монографія. Берлін: Українське слово, 1923. 28 с.

3. Голубець М. Архипенко. Львів: Українське мистецтво, 1922. 48 с.

4. Голубець О. Магія третього виміру: скульптурна пластика кінця ХІХ - початку ХХ століття: монографія. Львів: Колір ПРО, 2020. 143 с.

5. Голубець О. Мистецтво ХХ століття: український шлях. Львів: Колір ПРО, 2012. 200 с.

6. Горбачов Д. І архаїст, і футурист. Хроніка, 2000. 1993. №5 (7). С. 198-207.

7. Горбачов Д. Сталь і ніжність. Олександр Архипенко. 2011. URL: http://aej.org.ua/history/1088.html. (дата звернення: 07.03.2020).

8. Гординський С. Виставка О. Архипенка. Свобода. 1948. 11 трав. №108. С. 2. URL: http://www.svoboda-news. com/arxiv/pdf/1948/Svoboda-1948-108.pdf. (дата звернення: 14.03.2020).

9. Гординський С. Олександер Архипенко та його місце в українському мистецтві. Сучасність. 1987. Ч. 5 (313). С. 28-47. URL: http://shron2.chtyvo.org.ua/Suchasnist/1987_N05_313.pdf. (дата звернення: 16.03.2020).

10. Ґабор В. Архипенко в західноукраїнському мистецькому дискурсі (публікації та репродукції 20-30-х років ХХ ст.: хрестоматія. / упоряд., передм., літ. ред. і прим. В. Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2019. 300 с.

11. 11.Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: Українська теоретична думка ХХ століття: антологія. / упоряд. Р М. Яців. Львів: Львівська національна академія мистецтв; Інститут народознавства НАН України, 2012. Ч. 2. 832 с.

12. Ковжун П. Творчість Архипенка. Діло. 1923. 17 листоп. №183. С. 6.

13. Коротич В. Олександр Архипенко: альбом. Київ: Мистецтво, 1989. 200 c.

14. Кубриш Н. Міфопоетика скульптури О. Архипенка та І. Кавалерідзе: дис…. канд. мистецтвозн.: 17.00.05. Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського. Одеса, 2004. 182 с.

15. Кубриш Н. Витоки творчості Олександра Архипенка. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2009. №10. С. 56-64. URL: http://www.mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-files/MU-10_2009.pdf. (дата звернення: 07.03.2020).

16. Кубриш Н. Національне та інтернаціональне у творчості Олександра Архипенка. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2011. №11. С. 164-170. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrmyst_2011_11_32. (дата звернення: 12.03.2020).

17. Курах І. Олександер Архипенко. Свобода. 1953. 31 груд. №268. С. 3. URL: http://www.svoboda-news.com/ arxiv/pdf/1953/Svoboda-1953-268.pdf. (дата звернення: 15.03.2020).

18. Мишуга Л. Олександер Архипенко. Свобода. 1933. 19 груд. №294. С. 2. URL: http://www.svoboda-news.com/ arxiv/pdf/1933/Svoboda-1933-294.pdf. (дата звернення: 18.03.2020).

19. О. Архипенко і світова культура ХХ століття: матеріали конф., Національний художній музей України, 14 груд. 2001 р. Київ, 2001. 95 с.

20. Певний Б. Майстри нашого мистецтва. Роздуми про мистців та мистецтво. Київ: Сучасність, 2005. 432 с. ISBN 966-96584-0-3.

21. Синько О. Творчість Олександра Архипенка першої чверті XX століття: дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.05. НАН України. Київ, 1996. 176 с.

22. Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900-1939. Київ: Родовід, 2010. 408 с. ISBN 978-966-7845-45-2.

23. Українські авангардисти як теоретики і публіцисти / упоряд. Д. Горбачов, О. Папета, С. Папета. Київ: Тріумф, 2005. 382 с.

24. Шмагало Р Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/ bitstream/ handle/ 123456789/16513/04-Shmahalo.pdf? sequence=1 (дата звернення: 10.03.2020).

25. Федорук О. Архипенко і Грищенко на світлинах Пашука. Образотворче мистецтво. 2006. №2. С. 26-27. URL: https://elib.nlu.org.ua/view.html? id=5549. (дата звернення: 21.03.2020).

26. Alexander Archipenko Memorial Exhibition 1967-1969: кат. вист. The UCLA Art Galleries. Los Angeles, 1967. 80 p. URL: http://uartlib.org/downloads/Archipenko19671969_uartlib.org.pdf. (дата звернення: 21.03.2020).

27. Apollinaire G. Alexandre Archipenko. Siebzehnte Ausstellung. Alexandre Archipenko. Leitung: Herwarth Walden. Berlin: Der Sturm, 1913. 7 s.

28. Apollinaire G. Alexander Archipenko. Der Sturm. 1914. No. 200/201. S. 194. URL: https://magazines.iaddb.org/ issue/DSTURM/1914-02-15/edition/4-200% 2F20 1/page/1? query=&fbclid=IwAR14dEu3l2j9gch8zwvBbxoqRAmMLPO5 9pywAvG2Zvzh2w3XF8DKjQRlbY (дата звернення: 22.03.2020).

29. Archipenko A. Archipenko catalogue of exhibition and description of Archipentura. New York: The Anderson Gallderies, 1928. 20 p.

30. Archipenko A. & fifty art historians. Archipenko: Fifty Creative Years 1908-1958. New York: TEKHNE, 1960. 109 p.

31. Archipenko F. The Archipenko collection. Alexander Archipenko Memorial Exhibition 1967-1969. Los Angeles: The UCLA Galleries. P 9-11. URL: http://uartlib.org/downloads/Archipenko 19671969_uartlib.org.pdf (дата звернення: 07.02.2021).

32. Bartelik M. Refashioning the figure. The Sketchbooks of Archipenko c. 1920. Leeds: Henry Moore Institute, 2003. 12 p.

33. Barth A. Alexander Archipenko's plastisches Ouevre. Frankfurt: Peter Lang, 1997. 146 s.

34. Calhoun D.R. Dynamism, creativeness, and evolutionary progress in the work of Alexander Archipenko: dissertation. The Ohio State University. Columbus, 2016. 218 p. URL: https://etd.ohiolink.edu/! etd.send_file? accession=osu1 460755467& disposition=inline (дата звернення: 08.06.2018).

35. Cendrars B., Daubler T., Goll I. Archipenko-album: monograph. Potsdam: G. Kiepenheuer Verlag, 1921. 16 c.

36. Cicali I. Alexander Archipenko (1909-1914): une oeuvre au carrefour des experiences de la sculpture moderne: dissertation. Universita degli Studi di Firenze. Universite de Paris Ouest Nanterre. Paris, 2013.

37. Guralnik N. & Michaelson K.J. Alexander Archipenko, a centennial tribute: exh. cat. National Gallery of Art & Tel Aviv Museum. Washington & Tel Aviv, 1987. 192 p.

38. Hordynsky S. Archipenko. Archipenko: fifty creative years 1908-1958. TEKHNE: New York, 1960. P 1-3.

39. Karshan D.H. The Drawings and Prints. Alexander Archipenko Memorial Exhibition 1967-1969. Los Angeles: The UCLA Galleries. P 31-34. URL: http://uartlib.org/downloads/Archipenko19671 969_uartlib.org.pdf. (дата звернення: 21.03.2020).

40. Karshan D.H. Archipenko: The sculpture and graphic art, including a print catalogue raisonne. Wasmuth: Tubingen, 1974. 163 p.

41. Keiser A. Alexander Archipenko and cultural exchange between the wars: from European avant-gardes to avant - gardism in the USA: dissertation. The Courtauld Institute of Art. London, 2014.

42. Leshko J. Alexander Archipenko: vision and continuity. New York: The Ukrainian Museum, 2005. 256 p.

43. Michaelsen K.J. Archipenko: A Study of the Early Works 1908-1920: dissertation. Columbia University. New York, 1977. 419 p.

44. Paret P., White M. Archipenko's Failure: Sculpture and criticism in post-World War I Berlin. Russian Berlin in the 1920s. Leeds: Henry Moore Institute, 2000. Р 7-15.

45. Raynal M. Alexandre Archipenko. Tournee de l'exposition de sculptures, sculpto-peintures, peintures, dessins de Alexandre Archipenko: exh. cat. Librairie Kundig; Kunshaus. Geneve, Zurich. 1920. 26 p.

46. Schacht R. Alexander Archipenko. Berlin: Sturm-Bilderbucher II, 1924, 10 p.

47. Wiese E. Alexander Archipenko. Leipzig: Klinkhardt & Biermann, 1923. 9 p.

48. Wiese E. Foreword. Archipenko: Fifty Creative Years 1908-1958. New York: TEKHNE, 1960. P 13-14.

References

1. Azizian I. (2010). AlexanderArkhypenko [Alexander Archipenko]. Moskva: Progress-Traditsiia [in Russian].

2. Hildebrandt H. (1923). AlexanderArkhypenko [Alexander Archipenko]. Berlin: Ukrainske slowo [in Ukrainian].

3. Holubets M. (1922). Arkhypenko [Archipenko]. Lviv: Ukraiinske mystetstvo [in Ukrainian].

4. Holubets O. (2020). Mahiia tretioho vymiru: skulpturnaplastyka kintsiaХІХ-pochatku XXstolittia [Sculpture art at the end of 19 - beginning of 21 Centuries]. Lviv: Kolir PRO [in Ukrainian].

5. Holubets O. (2012). MystetstvoXXstolittia: ukraiinsky shliakh [Art of the 20th Century: Ukrainian way]. Lviv: Kolir PRO [in Ukrainian].

6. Horbachov D. (1993). 1 arkhaist, ifuturist [And archaist and futurist]. Khronika, 2000, 5 (7). 198-207. Retrieved from: http://aej.org.ua/history/ 1088.html [in Ukrainian].Horbachov D. (2011). Stal i nizhnist. Oleksandr Arkhypenko [Steel and tenderness. Alexander Archipenko]. Retrieved from: http://aej.org.ua/history/ 1088.html [in Ukrainian].

8. Hordynsky S. (1948). Vystavka O. Arkhypenka [Archipenko's exhibition]. Svoboda, 108. 2. Retrieved from: http://www.svobodanews.com/arxiv/pdf/1948/Svoboda-1948-108.pdf [in Ukrainian].

9. Hordynsky S. (1987). Oleksandr Arkhypenko ta yoho mistse v ukraiinskomu mystetstvi [Alexandr Archipenko and his place in Ukrainian art]. Suchasnist, 5 (313). 28-47. Retrieved from: http://www.svobodanews.com/arxiv/pdf/1948/ Svoboda-1948-108.pdf [in Ukrainian].

10. Gabor V. (Ed.). (2019). Arkhypenko v zakhidnoukraiinskomu mystetskomu dyskursi (publikatsii ta reproduktsii 20-30-kh rokivXXst.: khrestomatiia [Archipenko in the Western Ukrainian art discourse (publications and reproductions of 20-30th of the 20th Century). Lviv: LA «Piramida» [in Ukrainian].

11. Yatsiv R. (Ed.). (2012). Ideii, smysly, interpretatsii obrazotvorchoho mystetstva: Ukraiinska teoretychna dumka XX stolittia: antolohiia [Ideas, senses, interpretations of Fine Art: Ukrainian theoretical thought of the 20th Century: anthology]. (2nd ed.). Lviv: Lviv National Academy of Arts, the Ethnology Institute, National Academy of Science of Ukraine [in Ukrainian].

12. Kovzhun P (1923). TvorchistArkhypenka [Archipenko's art]. Dilo, 183. 6 [in Ukrainian].

13. Korotych V. (1989). OleksandrArkhypenko [Alexander Archipenko]. Kyiv: Mystetstvo [in Ukrainian].

14. Kubrysh N. (2004).Mifopoetykaskulptury O. Arkhypenka ta 1. Kavaleridze (2004). [Mythopoetics of A. Archipenko's and I. Kavaleridse's sculpture]. Doctor's thesis. Odessa: South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky [in Ukrainian].

15. Kubrysh N. (2009). Vytoky tvorchosti OleksndraArkhypenka [The sources of Alexander Archipenko's art]. Retrieved from: http://www.mari.kiev.ua/ sites/default/files/inline-files/MU-10_2009.pdf [in Ukrainian].

16. Kubrysh N. (2011). Natsionalne ta internatsionalne u tvorchosti Oleksandra Archypenka [National and international in Alexander Archipenko's art]. Ukrainske mystetstvoznavstvo: materialy, doslidzennia, retsenzii, 11. 164-170. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrmyst_2011_11_32 [in Ukrainian].

17. Kurakh I. (1953). Oleksandr Arkhypenko [Alexander Archipenko]. Svoboda, 268. 3. Retrieved from: http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1953/Svoboda-1953-268.pdf [in Ukrainian].

18. Myshuha L. (1933). Oleksandr Arkhypenko [Alexander Archipenko]. Svoboda, 294. 2. Retrieved from: http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1933/ Svoboda-1933-294.pdf [in Ukrainian].

19. O. Arkhypenko I svitova kultura XX stolittia [Archipenko and the world's culture of the XX century]. Kyiv: National Art Museum of Ukraine [in Ukrainian].

20. Pevny B. (2005). Maistry nashoho mystetstva. Rozdumypro mysttsiv ta mystetstvo [The masters of our art. Reflections on Ukrainian artists and Ukrainian art]. Kyiv: Suchasnist [in Ukrainian].

21. Synko O. (1996). Tvorchist Oleksandra Arkhypenka pershoi chverti XX stolittia [Alexander Archipenko's art of the first quarter of the 20th century]. Doctor's thesis. Kyiv: NASU [in Ukrainian].

22. Susak V. (2010). Ukrainski mystsi Paryzha. 1900-1939 [Ukrainian artists of Paris. 1900-1939]. Kyiv: Rodovid [in Ukrainian].

23. Horbachov D., Papeta O. & Papeta S. (Eds.). (2005). Ukrainski avanhardystyyak teoretyky ipublitsysty [Ukrainian avant-gardists as the theorists and the publicists]. Kyiv: Triuf [in Ukrainian].

24. Shmahalo R. Ekperymentalni mystetski shkoly XX st: Oleksandr Arkhypenko, Endi Varhol [Experimental art schools of the XX century: Alexander Archipenko, Andrew Warhol]. Retrieved from: http://dspace.nbuv.gov.ua/ bitstream/ handle/ 123456789/16513/04-Shmahalo.pdf? sequence=1 [in Ukrainian].

25. Fedoruk O. (2006). Arkhypenko i Hryshchenko na svitlynakh Pashuka [Archipenko and Gritchenko on the photos by Pashuk]. Obrasotvorche mystetstvo, 2. 26-27. Retrieved from: https://elib.nlu.org.ua/view.html? id=5549 [in Ukrainian].

26. Alexander Archipenko memorial exhibition 1967-1969. (1967). Los Angeles: The UCLA Galleries. Retrieved from: http://uartlib.org/downloads/Archipenko 19671969_uartlib.org.pdf.

27. Apollinaire G. (1913). Alexandre Archipenko. Siebzehnte Ausstellung. Alexandre Archipenko. Berlin: Der Sturm [in German].

28. Apollinaire G. (1914). Alexander Archipenko. Der Sturm, 200/201. 194. Retrieved from: https://magazines.iaddb. org/issue/DSTURM/1914-02-15/edition/ 4200% 2F201/page/1? query=&fbclid=IwAR14dEu3l2j9gch8ZwvBbxoqRAmM LPO5-9pywAvG2Zvzh2w3XF8DKjQRlbY [in German].

29. Archipenko A. (1928). Archipenko catalogue of exhibition and description of Archipentura. New York: The Anderson Gallderies [in English].

30. Archipenko A. & fifty art historians. (1960). Archipenko: Fifty Creative Years 1908-1958. TEKHNE: New York

31. Archipenko F. (1967). The Archipenko collection. Los Angeles: The UCLA Galleries. Retrieved from: http://uartlib. org/downloads/Archipenko 19671969_ uartlib.org.pdf.

32. Bartelik M. (2003). Refashioning the figure. The sketchbooks of Archipenko c. 1920. Leeds: Henry Moore Institute

33. Barth A. (1997). Alexander Archipenko's plastisches Ouevre. Doctor's thesis. Frankfurt: Peter Lang.

34. Calhoun D.R. (2016). Dynamism, creativeness, and evolutionary progress in the work of Alexander Archipenko. Doctor's thesis. Columbus: The Ohio State University. Retrieved from: https://etd.ohiolink.edu/! etd.send_file? accession=osu 1 460755467& disposition =inline.

35. Cendrars B., Daubler T. & Goll I. (1921). Archipenko-album. Potsdam: G. Kiepenheuer Verlag [in German].

36. Cicali I. (2013). Alexander Archipenko (1909-1914): une oeuvre au carrefour des experiences de la sculpture moderne. Doctor's thesis. Paris: Universita degli Studi di Firenze. Universite de Paris Ouest Nanterre [in French].

37. Guralnik N & Michaelson K.J. (1987). Alexander Archipenko, a centennial tribute. Washington & Tel Aviv: National Gallery of Art & Tel Aviv Museum.

38. Hordynsky S. (1960). Archipenko. Archipenko: fifty creative years 1908-1958. New York: TEKHNE [in English].

39. Karshan D.H. (1974). Archipenko: The sculpture and graphic art, including a print catalogue raisonne. Wasmuth: Tubingen.

40. Karshan D.H. (1967). The Drawings and Prints. Los Angeles: The UCLA Galleries. Retrieved from: http://uartlib. org/downloads/Archipenko19671 969_uartlib.org.pdf.

41. Keiser A. (2014). Alexander Archipenko and cultural exchange between the wars: from European avant-gardes to avant-gardism in the USA. Doctor's thesis. London: The Courtauld Institute of Art.

42. Leshko J. (Ed.). (2005). Alexander Archipenko: vision and continuity. New York: The Ukrainian Museum [in English/ Ukrainian].

43. Michaelsen K.J. (1977). Archipenko: A Study of the Early Works 1908-1920. Doctor's thesis. New York: Columbia University. New York.

44. Paret P & White M. (2000). Archipenko's Failure: Sculpture and criticism in post-World War I Berlin. Russian Berlin in the 1920s. Leeds: Henry Moore Institute. 7-15.

45. Raynal M. (Ed.). (1920). Alexandre Archipenko. Tournee de l'exposition de sculptures, sculpto-peintures, peintures, dessins de Alexandre Archipenko. Geneve & Zurich: Librairie Kundig; Kunshaus [in French].

46. Schacht R. (1924). Alexander Archipenko. Berlin: Sturm-Bilderbucher II [in German].

47. Wiese E. (1923). Alexander Archipenko. Leipzig: Klinkhardt & Biermann [in German].

48. Wiese E. (1960). Foreword. Archipenko: fifty creative years 1908-1958. New York: tEkHNE. 13-14.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Життєвий шлях і творче становлення видатного українського художника та скульптора Олександра Архипенка, його перші виставки та популярність. Джерела новаторства та впливи Архипенка на модерну скульптуру, особливість і самобутність його відомих творів.

    дипломная работа [58,2 K], добавлен 02.11.2009

  • Становлення Олександра Порфировича Архипенка як митця. Мистецтво зі Всесвіту. Період формування юного Архипенка. Новаторство як скульптора і художника. Традиційні тенденції у творчості митця. Роль О. Архипенка в українському мистецтві та його визнання.

    реферат [30,4 K], добавлен 21.03.2011

  • Розвиток монументально-декоративного мистецтва першої третини ХХ ст. Дослідження доробку митців Чернігівщини: Володимира Карася, Олександра Івахненко, Івана Мартоса, Сергія Шишко, Івана Рашевського, Івана Пилипенко, Олександра Саєнко, Юрія Нарбута.

    презентация [11,0 M], добавлен 20.02.2015

  • Вивчення творчості американського скульптора Олександра Колдера. Використання художником в декорі приміщень маленьких шматочків пофарбованого дерева, закріплених в просторі за допомогою сталевих стрижнів. Ювелірні прикраси, виконані за ескізами Колдера.

    презентация [2,8 M], добавлен 07.12.2017

  • Загальна характеристика поняття "авангардизм" як творчої течії ХХ століття. Дослідження творчості О. Архипенка – засновника авангардного мистецтва у скульптурі. Міфологічні образи в основі авангардного мислення. Міфопоетичні образи в роботах скульптора.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 18.02.2012

  • Особливості творчої діяльності кінорежисера, письменника, публіциста, художника та педагога Олександра Довженка за часів радянської доби. Причини за якими радянське середовище не визнавало справжнього таланту великого кіномайстра. Фільми О. Довженка.

    контрольная работа [15,9 K], добавлен 21.03.2011

  • Тенденції розвитку українського образотворчого мистецтва на початку ХХ ст. Видатні живописці: жанру побуту - М. Пимоненко, пейзажисти - С. Васильківський, В. Орловський, П. Шевченко, І. Труш, К. Костанді. Творчість Олександра Богомазова, Михайла Бойчука.

    презентация [1,1 M], добавлен 19.05.2016

  • Історія виникнення ткацтва на теренах України. Гобелен в контексті розвитку текстильного мистецтва Полтавщини. Особливості творчого спадку Бабенко Олександра Олексійовича. Тематика текстильних виробів. Композиційно-ідейні ескізи творчої композиції.

    курсовая работа [43,3 K], добавлен 06.12.2015

  • Напис і барельєф царя Персії Дарія. Історія вивчення Бехистунського "манускрипту". Опис величного Персеполю, його рельєфних композицій. Значення походів Олександра Македонського для історії культури. Золоті посудини, легенда винаходу скарбу в Зівії.

    реферат [30,0 K], добавлен 29.11.2009

  • Дослідження і характеристика основних етапів розвитку творчої і організаційної діяльності українського художника і поета Н.Х. Онацького. Утворення і розвиток Сумського художнього музею. Значення творчості і діяльності Онацького в художньому житті Сумщини.

    дипломная работа [83,7 K], добавлен 18.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.