Графіка Костянтина Литвина: образно-пластичні особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Графіка Костянтина Литвина: образно-пластичні особливості

Василь Павлунь, старший викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Рівненського державного гуманітарного університету

Творчість Костянтина Марковича Литвина (1938-1998) - випускника Київського державного художнього інституту, члена Національної спілки художників України, у 1990-1998 рр. - голови правління Рівненської обласної організації НСХУ, стала яскравим явищем в українському образотворчому мистецтві кінця 1960-х - 1990-х рр. Значуще місце у доробку майстра посіла графіка - оригінальні за хронотопічною концепцією та образно-пластичними рішеннями сільські і міські краєвиди, зображення архітектурних споруд, образно ємні жанрові сцени, оформлення книг, які досі не стали предметом ґрунтовного мистецтвознавчого дослідження.

Мета статті - охарактеризувати образно-пластичні особливості графічних робіт К. Литвина у їх тематичній диференціації та у контексті творчої еволюції митця.

Результати дослідження засвідчують значущість графічних робіт Костянтина Литвина у контексті еволюції української образотворчості і творчому спадку митця. Встановлено, що з провідними тенденціями розвитку вітчизняної графіки 1970-1980-хрр. їх поєднали асоціативність, нашарування смислів, образна ємність, картинність, пластична самодостатність, символізм. З'ясовано, що особливістю формотворчих пошуків художника є створення оригінальної кінетичної «доцентрово-відцентрової» просторової моделі, що відобразила нескінченість і динамізмуніверсуму та об'єднала простір художнього зображення і «простір глядача». Аргументовано синтез у роботах майстра раціонально-конструктивного та асоціативно-метафоричного начал, перше з яких домінує у композиційно-пластичних рішеннях, друге - в образно-емоційному ладі робіт. Підкреслено значущість у графіці К. Литвина майстерного використання фактури паперу та образоутворчих можливостей матеріалів - олівця, кулькової ручки, сангіни, темпери, сепії.

Встановлено, що складниками графічного доробку митця є краєвиди, зображення архітектурних споруд, жанрові сцени, оформлення книг.

Продемонстровано, що характерною рисою краєвидів художника стало оригінальне пластичне утілення міфопоетичної картини світу, утвореної взаємодією та єдністю природних стихій і бінарними опозиціями «близького - далекого», «минущого - вічного», «верху - низу», «неба - землі». Наголошено, що динамічним аспектом створеного майстром художнього Космосу є гармонія і взаємопереходи урбаністичного і природного світів.

Висловлено міркування, що особливістю графічних аркушів К. Литвина із зображенням архітектурних споруд є перевершення ними свого початкового призначення як матеріалу до живописних полотен і трансформація в одухотворений, символьний образ, що зберігає пам'ять століть.

Образною ємністю позначено жанрові графічні аркуші К. Литвина, в яких роздуми над життям віддзеркалено у побудові композицій, ритмі, пластиці фігур, їх взаємодії з оточенням. Висловлено міркування, що одним із кращих у графічному спадку К. Литвина є «єгипетський цикл», в якому суміщення хронотопів - повторюваного, завмерлого - канонічної давньоєгипетської культури, й пронизаного традиціями і звичаями сучасного життя - візуалізовано у символіці колеса, урівноваженості композицій, замкненості груп, їх величній монументальній статиці, домінуванні горизонталей, звуженому внутрішньокартинному просторі, колірно-пластичній асоційованос- ті з давньоєгипетським стінописом і скульптурою.

Ключові слова: графіка Костянтина Литвина, образно-пластичні особливості творів, пейзаж, жанрові сцени, книжкова ілюстрація.

Vasyl Pavlun, Senior Lecturer at the Department of Fine, Applied and Decorative Arts Rivne State University of the Humanities

Kostiantyn Markovych Lytvyn is presented as a graduate student from Kyiv State Art Institute, member of National Union of Artists of Ukraine, board chairman of Rivne Regional Organization of NUAU in the 1990-1998s. His creative works (1938-1998) have become a bright phenomenon at the end of the 1960s and in the 1990s. Artist's creative works touches upon the issue of graphics that deals with the original and image-plastic choices of the rural and urban sceneries, architectural structures ' depiction, capacious genre scenes according to the image, books ' designing. The originality of these compositions concerns with their chronotopical conception. These creative works have not become a subject of a significant art historical research yet.

The aim of the study is to characterize image-plastic characteristics of K. Lytvyn's graphic works within their thematic differentiation and in the context of artist's creative development.

The research results present the significance of Kostiantyn Lytvyn's graphic works in the context of Ukrainian pictorial art development and artist's creative works. The paper establishes that association, senses' layering, image capacity, picturesqueness, plastic self-sufficiency, and symbolism combine artist's creative works with leading tendencies of Ukrainian graphics development in the 1970-1980s. The author interprets the characteristic of artist's formative searching as a development of the original motional “centripetal and centrifugal” spatial model. This model depicts the infiniteness and dynamism of the Universe and combines artwork's space and “viewer's space”. The author provides the rational for synthesis of rationally-constructive and associatively-metaphorical beginnings. The first one dominates in compositional and plastic choices, and the second one deals with the image-emotional aspect of creative works. The study highlights the significance of skillful use ofpaper formation and materials ' image-formative possibilities (pencil, ball-point pen, sanguine, tempera, sepia) in K. Lytvyn's graphics.

The paper establishes sceneries, architectural structures' depiction, genre scenes, books ' designing as the constituents of artist's graphic creative works.

The author demonstrates that characteristic feature of artist's sceneries is presented with the original plastic implementation of mythological and poetic worldview created with the interaction and unity of natural forces and binary oppositions of “close and far”, “passing and eternal”, “upper part and lower part”, “sky and land”. The study emphasizes on the harmony and mutual transitions of urban and natural worlds as the dynamic aspect of art Space created by the artist.

The author interprets the characteristics of K. Lytvyn's graphic works with the architectural structures' depiction as those ones that deal with the excellence of their primary purpose as a material for paintings and their transformation into the spiritual, symbolic image that saves the centuries' memory.

The paper states that K. Lytvyn's genre graphic works differ in their image capacity where the thoughts about life are depicted in the development of figures ' composition, rhythm, and plastic, their interaction with the surrounding. The author establishes that one of K. Lytvyn's best graphic works is presented with “Egyptian cycle” with its combinations of chronotopes of repeated and evanished belonging to the ancient Egyptian culture. This graphic creative work is characterized with the traditions and customs of modern life visualized in the wheel's symbols, compositions ' balance, groups' isolation, their majestic monumental statics, horizontals' domination, pictures' restricted internal space, colorplastic association with the ancient Egyptian murals and sculpture.

Key words: Kostiantyn Lytvyn's graphics, image-plastic characteristics of creative works, scenery, genre scenes, book illustration.

Творчість Костянтина Марковича Литвина (1938-1998) - випускника Київського державного художнього інституту (1967; майстерня В. Костецького, І. Штільмана, М. Хмелька), члена Національної спілки художників України (з 1983 р.), у 1972-1982 і 1985-1989 рр. - керівника групи рівненських художників при Львівській обласній організації СХУ, у 1990-1998 рр. - голови правління Рівненської обласної організації НСХУ, стала яскравим явищем в еволюції українського образотворчого мистецтва кінця 1960-х - 1990-х рр. Значуще місце у доробку митця посіла графіка - оригінальні за хронотопічною концепцією та образно-пластичними рішеннями сільські і міські краєвиди, зображення архітектурних споруд, образно ємні жанрові сцени, оформлення книг.

Так, чи не вперше як молодого обдарованого майстра живопису К. Литвина згадано на шпальтах обласної преси у 1971 р., в нарисі про обласний художній звіт (С. Василевський, В. Колосов, 1971). На різноманітності образної системи і технік виконання полотен митця, їх експериментальному характері і філософській змістовності акцентовано у публікаціях рівненського письменника, журналіста, краєзнавця Є. Шморгуна (1974, 1978, 1981, 1983, 1984, 1987, 1996) (Є. Шморгун, 1987).

Метою статті є характеристика образно-пластичних особливостей графічних робіт К. Литвина у їх тематичній диференціації та у контексті творчої еволюції митця.

Так, ритми античної природи-physis і вивершеність «сакралізованого літургійного часу» (М. Еліаде) відлунюють у кримських краєвидах, створених неподалік Феодосії і Коктебеля упродовж 1970-1980-х рр. Цикл складається з десятків аркушів, об'єднаних темою людини і Всесвіту, екзистенційно-проминального й довічного коловороту життя. Образного поліфонізму композиціям надає мотив взаємодії стихій - повітряного безмежжя, моря, сонячних відблисків на гребнях хвиль. Різноманітні образно-пластичні інтерпретації отримав мотив гори - амбівалентного локусу, що єднає верх і низ, небо, землю і потойбіччя, символу непорушності буття.

Виразності художніх рішень посприяв лаконізм виражальних засобів - стримана сіро-блакитно- вохриста гама, силуетність загадково-мовчазних гір, тональна спорідненість чи контраст великих площин. Низку композицій побудовано за принципом класичної триплановості: неба, води, гір та уявної смуги землі, тотожної позиції художника і глядача. В інших помітне становлення характерної для творчості К. Литвина «кінетичної» просторової концепції з модельованим експресивними відцентровими мазками небом, наче розгорнутим з оптичного центру у вселенське безмежжя, яке з нестримною силою охоплює сприймаючого. В роботах зламу 1970-1980-х рр. зустрічаємо вивершену модель часопростору з відцентровим рухом неба, і доцентровим - морських плес (Рис. 1). В деяких краєвидах ритми прадавніх космогоній відлунюють у зламах гірських хребтів, що сягнули в небесну блакить. Сприйняттю природи як Космосу сприяє поєднання чіткої архітектоніки і «розімкненості» простору, уявно продовжуваного ушир, за межі формату, й уперед - на глядача.

У низці етюдів стрижень художнього образу утворив контраст подієво-конкретного і позачасного - поодиноких спортивних вітрильників, групи людей на піщаному пляжі й безмежжя моря, неба, гір (Рис. 2). Привертає увагу майстерність К. Литвина у змалюванні станів природи: передгрозової тривоги, осяйності ранку, спекотності дня, віддзеркалених у тональних зіставленнях і «світлонаповненості» великих площин. Відзнакою кримських краєвидів вважаємо візуально-звукову синестезію: відлуння у первозданній величі гір, моря і неба піднесених поліфоній.

Значущу частину графічного доробку К. Литвина утворили пейзажі Рівненського Полісся - краю, куди митець прибув після закінчення художнього вишу й де минуло життя. Притаманні майстру епічність та архітектонізм композиції осяялись у них тонким ліризмом, поетикою повсякдення, селянських «праць і днів». Чимало аркушів мають панорамний характер, високий обрій і сфероподібний простір, завдяки яким вулиці, паркани, хатини, сади наче втопають у теплих обіймах землі (Рис. 3). Завдяки узвичаєній у доробку художника 1980-1990-х рр. «доцентрово-відцентровій» просторовій моделі, уперше репрезентованій у краєвиді «Край поля» (Інтерв'ю, 2021), частками світового безмежжя сприймаються поодинока хижа на узліссі, селянка у полі, молодиця з коромислом, залізничний переїзд, шерег дерев. Привертає увагу артистичне відтворення К. Лит- виним штрихами і тоном медвяного спокою літнього полудня, сонцесяйності неба, ранкового серпанку, тиші надвечір'я, прохолоди під розлогими кронами, мерехтливих тіней хмарин.

Не воднораз увагу митця привертало співвідношення міста і природи, позбавлене колізій екологічних і пафосу індустріальних пейзажів, поширених в образотворчому мистецтві 1970-1980-х рр. Так, у потрактуванні К. Литвина прояви людської діяльності, місто і довкілля зливаються у благословенній гармонії, а новобудови-багатоповерхівки наче біло-золотаві вітрила зринають з теплої стихії полів. Реалізації задуму сприяють висока лінія обрію і світлоповітряна атмосфера, напоєна весняним, осіннім чи літнім днем. Поряд із цілком завершеними, виставковими роботами тему розвинуто у начерках з абрисами пагорбів, річок, будинків, мостів, окреслених повітряно-легким чи енергійним, оксамитово-глибоким чи пунктирним олівцевим штрихом.

Версією урбаністичної теми є панорама Рівного, виконана для репродукування на сувенірній продукції, - із суміщеними на площині архітектурними пам'ятками, новобудовами, адміністративними спорудами, театром, музеєм; урочиста, репрезентативна, піднесена. Засобами виразу ідеї слугують чіткі контури, властиві друку на блясі способом шовкографії, домінування вертикалей і горизонталей, життєствердний ритм, «відцентрово-доцентрова» структура простору, поєднання образів міста-реальності і міста-мрії, міста- сьогодення й міста-майбуття.

Численними в графічному доробку К. Литвина є жанрові замальовки - груп і фігур, у гомоні середмістя, на заміському відпочинку, у праці і клопотах буденного життя. Окремі з них сягають рівня завершених, образно ємних творів, як аркуш «На лавочці» (Рис. 6), де одноманітно ритмізовані різновікові жіночі постаті на лаві, обабіч соняхів і дощатого забору, у старечій задумі чи з немовлям у візку, символізують лік доль, лік років. Утіленню задуму слугує домінування горизонталей, асоційованих з плином людського життя. Враження посилює контраст компактності фронтальної групи та безмежжя неба й ланів. Як і в низці інших робіт К. Литвина, самостійну сюжетну лінію окреслює поодинока, орієнтована за межі композиції фігура - юнака біля автобусної зупинки, який поза звичним сільським повсякденням вимріює своє майбуття.

Особливістю циклу є суміщення хронотопів: повторюваного, наче завмерлого - канонічної давньоєгипетської культури, й пронизаного традиціями і звичаями сучасного життя. Сприйняттю будь-якої буденної дії і події як ритуальної і вічної, епізоду у мірному плині століть сприяють урівноваженість композицій, замкненість груп, їх велична монументальна статика, фронтальне розташування у височінь і по центру формату, асоційованість теплого тону паперу з віковим світом пустель. Консолідованість єгипетської культури ахронними утвореннями, що належать і минулому, і сучасності, і будь-якому моменту на осі часу й пронизують культурні синхронні зрізи по вертикалі, підкреслено зв'язком постав і бронзово-блакитно-сірих тонів постатей зі стінописом і скульптурою Стародавнього і Середнього царств. Неповторного колориту зображенням надає асоційованість вохристо-бронзово-сріблясто-блакитних співзвуч зі спекотністю неба, солоним морським вітром, спраглістю пустель.

Так, позачасовістю і пластичною узагальненістю позначено зображення єгиптянина у чалмі і традиційній сорочці, на тлі хижі, осторонь від буденності, у дослуханні гулу століть (Рис. 7). Враження посилюють вписаність постаті у сталий трикутник, її замкненість, фронтальність і статика, лаконізм пружних ліній, аскетизм коричнево-чорних тонів. Попри ідентичність композиції, інше образне рішення зустрічаємо в пастелі, де зв'язок минувшини і гомінливого туристичного сьогодення підкреслено дзвінкою життєствердною колористикою та деталізацією хитроокого кмітливого обличчя на тлі карнакських колон. Вполоненість віковічним мовчанням пустель та єдність природних стихій і людини відтворено в аркуші з поодинокою жіночою постаттю у синьому хиджабі на тлі вохристо-блакитних пісків.