Традиції і новації у сучасній українській художній кераміці

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

Традиції і новації у сучасній українській художній кераміці

Д. Бубнова, студентка

Науковий керівник:

ст. викладач Кулініч Л.О.

Анотація

У статті здійснено короткий огляд особливостей розвитку сучасної професійної кераміки в Україні. Простежується взаємозв'язок утилітарної та декоративної функції художньої кераміки. Розглянуто особливості розвитку національної традиції та новітні тенденції у виразності і образності української професійної кераміки на прикладі творчості сучасних художників-керамістів.

Ключові слова: традиція, народне мистецтво, сучасна українська кераміка, образність.

Здавна Україна славилася своєю унікальною керамікою. У різні часи українці виготовляли різні глиняні вироби які несуть свою історію й до сьогодні. Кераміка приваблює людей широкими можливостями самовираження, пізнання себе й навколишнього світу. Народне мистецтво є складним та водночас цікавим явищем культури. Воно охоплює всі риси народної творчості - шо розвиваються як один механізмі якій вливається в життя сучасної людини. Протягом усієї історії,воно відображає його смаки та уподобання, поняття про красу, морально-етичні норми й у своєму загальному значенні виступає "як ідеологія життєтворення"[10]. Кераміка - один із найдавніших винаходів людства. Вона є своєрідним літописом не тільки матеріальної, але й духовної історії та культури. Співвідношення традиційних і нових елементів у народному мистецтві дослідники визначають як взаємодію “традицій та іновацій”

Становлення незалежності України супроводжується зростанням наукового і громадського зацікавлення питаннями національної історії, що потребують виваженого аналізу і об'єктивного вивчення державотворчих процесів задля консолідації суспільства довкола національної ідеї. Це стає можливим тільки за умови якщо формується повага до власної історії,переосмислення подій минулого,вивчення та збереження забутих історичних фактів. Важливим аспектом цієї роботи є дослідження української історії крізь призму діяльності й творчої спадщини знакових постатей, які були активними учасниками національно-визвольного руху чи організаторами наукового, культурного, мистецького середовища в Україні.

Дослідники українського народного мистецтва, зокрема М. Біляшівський, М. Бойчук, В. Гагенмейстер, В. Кричевський, Олена Пчілка, О. Сластіон, Д. Щербаківський, широко пропагували народне мистецтво в Центральній та Східній Україні. Підтримуючи майстрів народної творчості й поширюючи їхні надбання, вони в цьому контексті ставили питання пошуку сучасних форм професійного мистецтва. Усезростаючий інтерес до народного мистецтва привів до співпраці професійних художників, які сповідували не тільки ідеї модерну, а й мистецтва авангарду, з народними майстрами, що значною мірою посприяло активному розвитку різних видів художньої кераміки. Порівняно з попереднім часовим періодом, українські майстри професійної кераміки йдуть до ще більшого поглиблення образно-пластичних пошуків у своїх творах, до нетрадиційних підходів у використанні керамічних матеріалів, до відкриття в них прихованих художньо- емоційних можливостей, нові та цікаві матеріали,на основі творчо перероблених знань минулого.

Ще на початку ХХ століття доктор мистецтвознавства М. Голубець, розмірковуючи про українське мистецтво, говорив, що «майбутнє українського мистецтва бачу як «ідеальну синтезу українського національного мистецтва, побудованого на тисячолітній традиції, але нового своєю технікою й духом» [2]. Об'єктивним поглядом на розвій українського мистецтва ХХ століття вирізняються наукові розвідки О. Голубця, зокрема його монографія «Мистецтво ХХ століття: український шлях», перевагою якої є виявлення автором основоположних тенденцій, рухів і напрямів в українському професійному мистецтві [9].

Вагомий внесок в українську кераміку внесла Ольга Рапай - корифей українського декоративного мистецтва. Серед робіт художниці численні скульптурні персонажі, настінні рельєфи й тарелі, вази і плакетки, виконані в авторському стилі, орієнтованому на народний примітив, приголомшує неабиякою красою.

У творах майстрині завжди відчувалася зачарованість народним мистецтвом - його оптимізмом, цнотливістю, суворим добором мотивів, які переходять із покоління в покоління. Поліхромний декор у її творах, побудований на яскравих колірних зіставленнях, віддзеркалює життєствердний народний оптимізм [13].

Незважаючи на те, що кераміка офіційно належала до декоративно ужиткового мистецтва, ознаки утилітарності, тобто ужитковості в звичному термінологічному поєднанні «декоративно ужиткове», в багатьох випадках ставали практично непомітними.

Керамічні скульптури Ісупової Н.М. позначені виразною авторською індивідуальністю і національною своєрідністю. В її імпровізаційних зоо-та антропоморфних художніх виробах, поєднаних з виразним графічно-малярським декором та створених у навмисно спрощених зображальних формах, близьких до народного примітиву, в оригінальних фігурних посудинах у вигляді жартівливих риб, птахів, рослин , дерев, квітів незмінно розкривається головна ідея народного мистецтва невгамовність до життя і вічності природи. національний художній професійний кераміка україна

Неперевершеним колористом у кераміці є київська художниця - автор близько 30 персональних, учасник усіх всеукраїнських виставок останніх десятиліть Віра Томашевська [12]. Усі її роботи завжди вирізняються зрозумілою для глядацького сприйняття і водночас вишуканою образністю, де давні національні традиції образотворення, закорінені в народному примітиві (сільському наїві), дивним чином сполучаються із сучасною мовою професійного художника

Процес актуалізації історичного, інтерес до минулого нації свідчить про глибинні процеси, що відбуваються у свідомості наших сучасників, про суттєві зміни в духовній культурі України з часу проголошення її незалежності. 3 одного боку, звернення до минулого викликане й бажанням зберегти зв'язок часів, подій, поколінь. 3 іншого боку, політична незалежність України дала можливість її митцям творити без ідеологічної цензури, відкрила дороги у світ мистецтва [10].

Намагаючись аналізувати нинішній вигляд кераміки, ніяким чином не можна уникнути історичного аспекту минулого. Горщики, глечики, макітри, ринки та інші глиняні вироби за своїм основним функціональним призначенням, були виготовленні саме для печі та домашнього господарства. Сучасне життя зробило непотрібними ці форми виробів для приготування їжі, утримання молочних продуктів. Сьогодення диктує нові правила, тепер страви готуються на газових,електричних плитах. Тому використовують для цього спеціально призначений для цього: металевий і скляний посуд. Протягом століть керамічні вироби одночасно зберігають традиції та розвиваються. Складна обрядова культура українців та велика різноманітність страв української кухні визначили появу керамічного посуду різних форм та об'ємів.

Впродовж принаймні останнього століття асортимент, форми, декор, призначення глиняного посуду змінювалися, але донині виготовляється й використовується. Багато українців ще й досі чомусь асоціюють кераміку виключно з традиційними виробами, - проблема низької обізнаності та не зацікавленості людей у тенденціях сучасного мистецтва та актуальних підходах. У великих містах це не так помітно, бо люди бачать нове, відвідують виставки,влаштовують ярмарки та арт-проекти і знають, що сучасне мистецтво не обмежується глечиками для молока. У залежності від ситуації посуд міг мати різний знаковий статус, об'єднувати як утилітарні, так і ритуальні функції. Про це свідчать знахідки в похованнях як багато орнаментованого посуду, так і звичайного кухонного. Якщо взяти традиційну кераміку, то вона має дуже символічні малюнки, історія яких сягає своїм корінням прадавніх часів [1]. Ту стару українську кераміку ми зараз можемо побачити і проаналізувати завдяки музеям і книгам,журналам, маємо ще можливість бачити роботи корифеїв української кераміки, народних майстрів, деякі з яких ще живі. Спираючись саме на давню українську кераміку, потрібно робити кераміку майбутнього, але так, щоб у виробі зчитувався зв'язок не тільки із минулим,але й з майбутнім. Передача традиції від одного митця до іншого це найважливіше, на чому тримається будь-яка культура.

Твори народного декоративно-прикладного мистецтва э важливою частиною матеріальної культури історичного розвитку, й водночас залишають по собі духовність культури народу. Художнє, духовне й естетичне - з'єднане з утилітарним, саме єдність цих факторів дає обґрунтування життєвій правоті народного мистецтва. Мистецтво створення побутових й ужиткових предметів, які виконуються не лише для задоволення практичних потреб, але й для прикрашання приміщення, поєднують у собі художньо-естетичні та утилітарні якості.

Керамічні художньо-декоративні вироби широкого вжитку виготовляють у вигляді копії з оригіналу серіями чи масово з фарфору, фаянсу, майоліки, тонко кам'яної кераміки, гончарної кераміки та напівфарфору [3]. А вже в одному екземплярі створюють унікальний художній виріб, який має велику художню цінність. В давнину малюнки на керамічному посуді були більш символічними, були засобом передачі інформації. Зараз же такої потреби немає,саме тому малюнки несуть зазвичай лише декоративну суть. Одним з найважливіших завдань сьогодення є повернення із небуття духовних надбань наших предків, збереження і передача нащадкам усіх кращих здобутків національної культури, що були виплекані протягом століть нашими пращурами.

Професійна кераміка 1960-1980-х років сприймається надзвичайно багатогранним і цікавим явищем. Вона об'єднує неабияку кількість художників, які представляють різні регіони України, значне розмаїття творчих підходів у застосуванні керамічних матеріалів та виражальних засобів, нескінченні індивідуальні модифікації прийомів, як традиційних для цього різновиду мистецтва, так і запозичених в інших сферах творчості. Яскравим свідченням цього є реальна панорама подій та своєрідний підсумок бурхливого розвитку професійної кераміки, зафіксовані в най ґрунтовнішому досі виданні - альбомі-каталозі «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен».

Сучасна професійна кераміка за останні часи, стерла стереотипи мислення щодо керамічних матеріалів. З'явилося багато поєднання з глиною-живопис, графіка,скульптура. Відкриваються нові можливості не тільки у використанні і поєднанні різних матеріалів,а ще й технік і засобів їх використовувати в одному виробі. Кераміка і в наші дні залишається затребуваною,завдяки збереженню традицій у формах виробів та орнаментальних мотивах,але й водночас додаванню нових течій, думок, ідей та новітніх технологій, утворюючи вибухову комбінацію старого та нового. Сучасна концепція розвитку українського декоративного мистецтва представлена у книзі Т.В. Кари Васильєвої та З.А. Чегусової «Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю»». Автори розкривають складну й розмаїту панораму художнього життя в Україні: зміни напрямів та стилів, взаємовпливи народного та професійного мистецтва, творення нових «ідей» - від авангарду на початку століття до пошуків «стилю» сучасних митців[7].

Знаковими для української професійної кераміки є роботи художників-керамістів Олександра Мірошниченка, Лізи Портнової, Андрія Кириченка. Завдяки праці цих, та інших митців, про нашу країну знають далеко за її межами. Кераміка Олександра Мірошниченка, як явище, розвивається не в руслі мистецьких тенденцій, а випереджає сучасність на кілька кроків, завжди демонструючи найактуальніші, найсвіжіші творчі знахідки. Його пошуки в глині глибоко осмислені, кожна деталь - мотивована, кожний образ - концептуально спроектований автором і водночас відкритий для глядацького медитування. Творчий тандем Ліза Портнова - Андрій Кириченко стверджують про сучасну кераміку:”Іноді здається, що ти придумав щось нове, що це твоє... Але потім раптом з'ясовується, що це хтось вигадав уже до тебе... Часто щось резонує, щось накопичене, щось побачене...”. Сучасне мистецтво кераміки долучається до європейського світового прогресу, але при цьому не забуває своє коріння [1].

Отже, короткий огляд еволюції українського професійного декоративного мистецтва в усій складності та багатошаровості цього величезного пласта національної культури, свідчить про значні мистецькі досягнення на рівні світових зразків. Сучасна кераміка збагатилася новими тенденціями, які відбивають традиції минулого в оновлених формах. Позбувшись утилітарності, твори арт-кераміки є самостійними й унікальними виставковими експонатами. Сучасна професійна українська кераміка відображає загальні тенденції розвитку сучасного мистецтва, їй притаманні тематичне розмаїття, глибока образність, синтез виражальних засобів, технологічне і технічне експериментування.

Список використаних джерел

1. Багмет Е. Без глечиків із соняшниками: якою є сучасна українська кераміка. [Електронній ресурс].

2. Голубець М. Білянс Українського Мистецтва за жовтень 1926 р. - март 1927 р. [Рукопис] // Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 408 (Греко-Католицький митрополичий ординаріат), оп. 1, спр. 549. - Арк. 9-10.

3. Класифікація та асортимент керамічних утилітарних та художньо-декоративних виробів для закладів готельно-ресторанного господарства.

4. Крутенко Н. До історії кераміки. Цікаво! [Електронний ресурс].

5. Кулик Ю.С. Художня кераміка як вид декоративно-прикладного мистецтва: історичний аспект Київський університет імені Бориса Грінченка

6. Лупій С., Істоміна Г. Художня кераміка / Історія Декоративного Мистецтва України. Том п'ятий - Київ: видавництво ІМФЕ, 2016. - С. 117-127.

7. Мотиль Р. Українська художня кераміка середини ХХ - початку ХХІ століття: історіографія та методика дослідження. [Електронний ресурс].

8. Українська кераміка: молочена, поливана, чорнодимлена.

9. Цимбала О. Культурно-просвітницька діяльність Миколи Голубця.

10. Чегусова 3. Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен / Зоя Чегусова.- К. ЗАТ Атлант ЮЕМСІ, 2002.-511 с. : in.

11. Чегусова 3. Л. Ісупова Неллі Миколаївна. Енциклопедія сучасної України. Київ, 2011. Т. 11. Зор-Как. С. 584.

12. Чегусова 3. Mari H. сила кераміки Віри Томашевської Образотворче мистецтво, 2013. N1, C. 124.

13. Чегусова З. Особливості художньої трансформації та інтерпретації національних традицій образотворення у професійній кераміці України періоду 1990-2010-х років

Размещено на allbest.ru