Символіка та образність української художньої кераміки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Символіка та образність української художньої кераміки

Крістіна Гліжинська (студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник - старший викладач Кулініч Л. О.

Анотація

У статті здійснено короткий огляд знаково-симвлічної орнаментації та декору керамічних виробів на території сучасної України в історичному контексті. Простежується взаємозв'язок, наступність розвитку, та вплив традиційної образності у сучасній українській професійній кераміці

Ключові слова: кераміка, символ, образ, орнамент.

Сучасна культура народу головним чином вибудовується на підваленах минулого - історії, способу життя, прагненнях, надіях і розчаруваннях. До наших днів в творах мистецтва та архітектури збереглися свідчення про духовні цінності цілих поколінь, спосіб життя предків. Кераміка якнайкраще підходить на цю роль, завдяки довговічності матеріалу та різноманітності виражальних засобів. Кожен елемент здатен створити враження, розповісти історію.

Дослідженням українського гончарства та кераміки присвятили свої наукові праці відомі мистознавці: Є. Спаська, Є.Сіцінський, В. Сичинський, Ю. Лащук, Т. Романець, Г. Івашків, О.Клименко, Л. Сержант та інші.

Гончарні вироби, як й інші пам'ятки матеріальної культури, мають подвійну функцію - ужиткового предмета й інформаційного джерела про духовне життя їх творців. Вивчаючи твори, що містять музейні колекції та приватні збірки, матеріали археологічних досліджень, публікації в наукових і популярних виданнях, фольклорні джерела, можна скласти уявлення про еволюцію світогляду населення цього краю, його духовні пріоритети. Головна роль тут належить розкриттю змісту давньої символіки, яка втілена, серед іншого, у формах і орнаментиці гончарних виробів, адже, як писав П. Флоренський, людина з прадавніх часів описувала дійсність символами або образами [8, 157]. Ця символіка втілена передусім в орнаменті, зародження якого вчені (Н. Лоренц, С. Токарев, К. Леві-Строс) пов'язують з процесом пізнання природи і прагненням первісної людини впорядкувати свої уявлення про дійсність. Як результат, виникли схематичні зображення навколишнього світу - геометричні лінії та фігури, які в давнину наносили на вироби повсякденного вжитку. Орнаментика і форми керамічних виробів певною мірою зберегли цю духовну спадщину різних часів [8, 158]. Символіка й мотиви палеоліту - зображення звірів, птахів, риб, ромбічний орнамент - головний об'єкт художньої творчості первісних мисливців. Орнаментальна символіка землеробських племен знайшла втілення в пам'ятках різних археологічних культур - геометричний орнамент у вигляді прямих і хвилястих ліній (коло, хрест, свастика, меандр), яким позначають природні стихії (сонце, земля, вода). Виникли складні орнаментальні композиції, що уособлюють надчуттєві закономірності світу. Далі - символічні мотиви стародавніх слов'ян і Київської Русі дохристиянського періоду (переважно солярна орнаментика; атрибути і персонажі, пов'язані з культом сонця; орнаментика набула оберегового характеру). Пізніше виникли символи періоду християнства: хрести різного типу (відомі з найдавніших часів), риба, голуб, агнець, пелікан, «всевидяще око», мотиви, пов'язані із життям Христа і святих, апокрифічними легендами й фольклором [8, 158].

Найбільш яскравим явищем на землях лісостепу заходу України, безсумнівно, була культура Кукутень- Трипілля. Її система декору, символів, знаків, елементів піктограм (навіть, в межах певних періодів та регіонів) дуже значна та розмаїта. Серед часто вживаних деталей декору можна назвати дерево життя, гребінку, ромби із вписаними в них рисками, прямий та косий хрести, змії, птахи, тварини (олень та ін), кути, вертикальні риски, рослини, паростки [7, 227]. Розквіт мистецтва розпису трипільської кераміки припадає на середній період (В), що пов'язується з апогеєм культури (матеріальної та духовної), міфотворчості. Розвивається сюжетний живопис, «у якому поряд з традиційними символами» плодючості зустрічаються зображення людей, оленів, козуль, биків, птахів, собак, кіз, зміїв. Часто поєднуються символи сонця та бика, різні зображення людей [7, 228].

На території Чернігівщини, знайдені найдавніші археологічні пам'ятки кераміки, датовані IV тис. до н. е., дають змогу розкрити глибокі архаїчні явища народного гончарства, про що свідчать експозиції багатьох музеїв - Національного музею історії України (НМІУ), Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського (ЧІМ), Ніжинського краєзнавчого музею (КМ), Кролевецького краєзнавчого музею (ККМ). У формах керамічних виробів того часу помітні прототипи форм і елементів декору гончарних виробів наступних віків (горщик, макітра, миска). Глекоподібні форми виникли дещо пізніше і до певної міри під впливом античної кераміки. Саме в античній кераміці слід шукати витоків художньої виразності, багатства і пластичної довершеності кераміки Чернігівщини, яка розвивалася в загальнонаціональному руслі. Але є і певна специфіка такого розвитку, зумовлена досить ізольованим географічним положенням цієї території в порівнянні зі степовими й лісостеповими регіонами [8, 158]. Здавна на території Чернігівщини виготовляли димлений посуд з лискованим орнаментом. Символіка орнаменту димленої кераміки бере початок у віруваннях та уявленнях людей, пов'язаних із землеробством. Найпростіші мотиви утворюють вибагливі композиції, що надають посудині художньої виразності. Орнамент підкреслює конструктивні особливості форми, йому притаманна як статичність, урівноваженість, так і певна динаміка, ритмічна імпульсивність малюнка. Поступово цей вид декорування спростився, але не зник [8, 158].

Солярна орнаментика, найпоширеніший вид декорування, присутня і на гончарних виробах, починаючи з виникнення на території України землеробства і до ХХ ст. Її зображали на посуді, неполив'яних рельєфних кахлях, люльках XVI-XVII ст. Хрест є одним з найперших символів сонця і вогню, єднання землі й неба, чотирьох сторін світу, перехрестя, вибору шляху, долі. про що свідчить велика кількість орнаментованих зразків археологічної кераміки. Його часто зображали в колі. Окрім кераміки, солярні знаки широко використовували в інших видах селянського мистецтва - різьбленні по дереву й кістці, вишивці, ткацтві. Л. Сержант зауважує, що «художні ідеї та образи, успадковані від попередніх поколінь, поступово оновлювались відповідно змінюваним естетичним і етичним нормам общини». Те, що аналогічні елементи орнаменту збереглися не тільки в кераміці, а й наприклад, у писанках, предметах, які ніколи не мали ужиткової функції, лише обрядову, свідчить про їх глибокий символічний зміст [8, 159-160]. знаковий символічний орнаментація кераміка

Значення багатьох з цих знаків та символів настільки важливе, що вони використовуються впродовж тисячоліть і донині, а отже мають неабиякий вплив, величезну культурну, соціальну, світоглядну роль.

З культом сонця тісно пов'язана символіка зображення тварин (кінь, олень, півень, лев, баран, козел). Частина з них знайшла втілення в зооморфному посуді Чернігівщини. Його виготовляли практично в усіх осередках (Глухів, Ічня, Ніжин, Олешня, Кролевець). Вплив культур Греції, Візантії, середньовічної Європи, де виробництво посуду досягло високого художнього рівня, також відіграв свою роль. Стилістика зооморфного посуду Чернігівщини подібна до аналогічної з Полтавщини, Київщини, Слобожанщини, що свідчить про загальнонаціональний характер цього явища, яке має низку локальних особливостей. [8, 160].

З XVII століття набули поширення відбитки орнаментальних валиків на димленому й полив'яному посуді. Для димленого посуду в той час були характерними хвиля з насічками, зубці різної форми й розмірів, а також зубчасте коліщатко, яким карбували верхній зріз та валик на вінцях горщиків. Посуд з такою орнаментацією знайдено в заповненні гончарних горнів кінця XVI - першої половини XVII століття в Києві (Видубичі, Гончарі) та у Вишгороді. Ці вироби становили значний відсоток з-поміж продукції гончарних горнів XVIII століття в Києві (урочище Гончарі) й Переяславі. Розширився й асортимент візерунків, середяких переважав пояс із сітчастих ромбів та двох вертикальних рисок між ними. Рідше трапляються коса сітка, хрести, «сонечка», прямокутники, чергування кругів і ромбів, а також різні варіанти зубців і косих насічок. Орнаментування димленої кераміки такою технікою й нині широко застосовується в гончарних осередках України [9, 70].

Найрозповсюдженішим мотивом рослинного орнаменту є вазон, який походить від символіки Світового дерева, що існувала в міфології народів Передньої Азії, Індії, північні народи його також зображали на шаманських бубнах [8, 160].

Найкраще застосування орнаменту «сосонка» простежено в кахлях. Археологічні розкопки в Новгороді- Сіверському, Батурині, Чернігові, Мезині містять достатньо матеріалу для вивчення цього мотиву - рельєфні теракотові кахлі XVII- XVIII ст. вражають різноманіттям й оригінальністю художнього трактування фітоморфних мотивів. Їхня стилістика пов'язана з тогочасними європейськими художніми стилями, однак у кожному разі присутнє своєрідне пластичне вирішення, наближене до місцевої фольклорної традиції (вазон, букет, дерево або виноградна лоза). «Для русько-української ментальності рослина завжди була головним і наочним полісемантичним символом» [8, 161]. Рослинна символіка близька українцям, які з давніх часів трудились на землі. Сама по собі земля ототожнюється з життям, родючістю, тому символи, повя'зані із землею та рослинами широко використовувались у різноманітних творах для позначення життя людського. Українському народному мистецтву символізм і метафорика особливо притаманні. Вони зумовлені та породжені багатовіковими традиціями. У творах митців події та явища відображувались через призму містицизму сприйняття природи та всесвіту у цілому.

До наших часів традиція донесла не лише основні зовнішньо-формальні ознаки виробів гончарства, технологію, декоративну систему творів народного мистецтва, а й відгомін давніх вірувань, світогляд майстрів, які закріпилися в колективній свідомості як стереотипи. Пізніше вони стали основою для формування символіки - як локальної, так і загальнонаціональної. Така символіка дуже стійка, бо відповідає ментальності етносу [8, 163].

Вже пізніше, на зламі XIX-XX ст. у мистецтві кераміки поширеними були різноманітні неостилі історизму, що показово для консервативних українських споживачів, які замовляли вироби зі звичними формами та декором [5, 117]. Упродовж 1930-1950-х років в Україні, поряд з наближенням народного мистецтва до професійного, розвивався й зворотний процес - освічені митці, намагаючись звільнитися від пресингу тоталітарного режиму, зверталися до народної спадщини та розпочинали працювати у сфері декоративно-ужиткового мистецтва [5, 124]. Народне мистецтво упродовж першої половини XX ст. слугувало невичерпним джерелом натхнення для професійних художників-керамістів і мало суттєвий вплив на їхню творчість. Xудожники переосмислювали найкращі зразки народного мистецтва та створювали під їхнім впливом нові вироби, яким також були притаманні загальні стильові особливості мистецтва зазначеного періоду [5, 127]. Українська професійна художня кераміка від другої половини 1950-х рр. звільняється від чужих їй рис станковізму, псевдопафосу: у декорі домінують творчо переосмислені традиції народної кераміки, засвоюється досвід зарубіжного декоративно-прикладного мистецтва [4, 200].

Сучасна українська кераміка - явище складне та багатогранне. На становлення мистецтва кераміки вплинула низка факторів: економічний, соціальний, розвиток технологій, транспортних та логістичних звязків, культурний обмін тощо. Це і виставкова, авторська, новаторська за тематикою, образністю та технологією, і паралельно з нею також - утилітарна, більш звична, зрозуміла для широких глядацьких та споживацьких спільнот. Тому слід розуміти, що митці сьогодення мають безліч шляхів творчого становлення.

Формування сучасних тенденцій в українському мистецтві, безперечно, пов'язане з пробудженням національної свідомості. Сьогодні інтерес до історичного минулого, культурної спадщини неабияк виріс серед різних груп населення, зокрема у мистецьких колах. По-перше, завдяки віртуалізації суспільного простору. Адже зараз ми маємо необмежений доступ до інформації у короткі строки. Тим паче, якщо інформація подана доступно та цікаво - це неодмінно збільшує її шанси на поширення навіть серед тих людей, хто, здавалося, мало цікавиться історією та мистецтвом.

По-друге, є і економічна складова. Митці сучасності мають у своєму арсеналі чи не усі доступні ресурси для відтворення своїх художніх задумів, поглиблення знань, набуття навичок. Споживачі ж - вибір творів як декоративно-ужиткового, так і образотворчого мистецтва на будь-який смак. В умовах глобалізації все це можна розглядати і як можливість, і як необхідність. А враховуючи багату скарбницю українського мистецтва найрізноманітнішого спрямування та характеру, його неповторну, унікальну красу, інтерес неодмінно зростатиме як в Україні, так і закордоном.

Наша країна прагне зберегти свою культурну спадщину, національні традиції, їсторичну пам'ять, посісти належне місце в європейському культурному просторі. Усвідомлення цього місця в контексті європейської і світової цивілізації неможливе без збереження свого історичного коріння шляхом вивчення та популяризації пам'яток культурної спадщини, історії України [3].

Сучасне українське керамічне мистецтво - своєрідне, багатогранне, звичайно, в деякій мірі, орієнтуючись на світові тенденції, та стає відомим широкому загалу завдяки введенню до побуту речей ручної роботи. Украінські керамісти зараз вже добре відомі у світі, більше ніж в Україні, отримують найвищі нагороди на всесвітньовідомих престижних мистецьких конкурсах Сучасна кераміка не бажає повертатись до масового фабричного виробництва. Не відмовляючись від надбання минулого, митці сучасності прагнуть найти свій спосіб вираження. Спираючись на автентичну кераміку, вони творять мистецтво майбутнього, таким чином підтримуючи культурну спадщину.

В українському гончарстві, попри усі негаразди його розвитку, на сучасному етапі усе ще зберігаються доволі архаїчні традиційні елементи. Особливо це стосується виробництва посуду і виявляється у застосуванні матеріалів і технологічних процесів, окремих різновидів асортименту виробів, конструкції форм та технік декору. Видозміну місцевих традицій через активне поповнення інноваціями демонструють два великих функціонуючих осередки - Косів Івано-Франківської обл. та Опішне Полтавської обл., що реформовані у центри народної культури і туризму [6, 858].

Аналізуючи сучасні тенденції у мистецтві кераміки, художник-кераміст Дмитро Білокінь наголошує, що «хтось використовує в роботі народні мотиви, а хтось освоює новаторські підходи, але з точністю можна сказати одне: ніколи ще у керамістів не було такої великої кількості можливостей зробити щось надзвичайне, як сьогодні... Якась невелика частина гончарів займається народною керамікою гарної якості, багато хто займається псевдонародною керамікою, але є багато брендів, які працюють у напрямках хіпстерських тенденцій, що не мають зв'язку з нашою культурою, а більше копіюють спосіб життя сучасної масової культури», - стверджує митець [2].

Дизайнер об'єднує емоції та думки у своїх творіннях. Деякі символічні елементи можна прирівняти до людських емоцій, на основі цього можна створювати вироби, що відображують матеріальні і духовно- культурні цінності.

Застосування символів повинно враховувати багато аспектів, особисті уподобання, психологію споживача, соціальну культуру. Використання символів в дизайні вимагає від художника знання категорій естетики, законів психолгії сприймання людиною вербальної та невербальної інформації тощ [1].

Таким чином як і у минулому, так і сьогодні, символ та орнамент не є суто декоративними елементами. Наряду з естетичним функціоналом, вони виконують більш важливу задачу - засобу передачі інформації про культурні та духовні цінності, відображення людських почуттів та емоцій. Кераміка має велику кількість виражальних засобів, що лише укріплює її значення, посилює цю роль.

Отже, сучасне мистецтво кераміки лише примножує культурне надбання минулого. Модернізуючись, знаходить нову художню мову задля створення виразного художнього образу, підсилення вражень. Спрощуючись - поглиблюється емоційно. Сучасному мистецтву кераміки властиво відходити від академічних стандартів та стандартів народного мистецтва, бути провокативним, а отже впливати на різні групи суспільства, що в умовах глобалізації неодмінно викликає не менш як інтерес, а значить підштовхує до нових пошуків, розвитку культури. Символіка та орнаментика ж в свою чергу дозволяє тонко окреслити невидимі оку настрої та відчуття, що є невід'ємною частиною духовного росту.

Список використаних джерел

1. Sun Kankan. Research on the emotional expression of datiy сегатіс де8ідп.

2. Багмет Е. Без глечиків із соняшниками: якою є сучасна українська кераміка.

3. Ключко Ю. Актуалізація нематеріальної культурної спадщини України як складова інноваційно-освітнього проекту «Скарби нації».

4. Лупій С. Українська професійна кераміка першої половини ХХ ст. / ВІСНИК Львівської національної академії мистецтв. Вип. 23. - С. 200.

5. Лупій С., Істоміна Г. Художня кераміка / Історія Декоративного Мистецтва України. Том п'ятий - Київ: видавництво ІМФЕ, 2016. - С. 117-127.

6. Мотиль Р. Гончарний посуд українців 1990-2020 років: діалог традицій та сучасності.

7. Охріменко Т., Собуцька К. Прясла пізньотрипільської культури із Західної Волині.

8. Сержант Л. Витоки символіки форми й орнаменту кераміки Чернігівщини / Збірник наукових праць. - Київ: Інститут

9. мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. - С. 157-164.

10. Чміль Л. Декор глиняного посуду Середньої Наддніпрянщини XVI-XVIII століть.

Размещено на Allbest.ru