Укладання шлюбу: вимоги та особливості (за матеріалами метричних книг)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКЛАДАННЯ ШЛЮБУ: ВИМОГИ ТА ОСОБЛИВОСТІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ МЕТРИЧНИХ КНИГ)

О.В. Кригіна

У статті розглянуто інформаційний потенціал другої частини метричних книг про одружених. Розглянуті основні вимоги та особливості укладання шлюбів для представників православного та іудейського віросповідання. Визначено, що важливою вимогою було досягнення повноліття молодятами, вказівка на номер шлюбу, присутність поручителів та свідків та благословення батьків. Виявлено, що для православного населення характерним було проведення шлюбного обшуку, для іудеїв - укладання шлюбного договору (ксуба). Зазначено, що метричні книги другої частини про одружених містять великі інформативні можливості.

Ключові слова: метричні книги, одружені, шлюб, шлюбний обшук, ксуба.

O. Kryhina

CONCLUSION OF MARRIAGE: REQUIREMENTS AND FEATURES (BASED ON THE PARISH REGISTERS)

The family is the first community or social group in a human's life through which he or she is engaged to the values of culture, traditions, and customs and develops the first social roles as well as gains experience in social behaviour. Marriage and wedding ceremony are likely to be still interested for the research. The purpose of the study is to carry out the history source analysis of the second part of the parish registers for the married representatives of the Orthodox and Jewish faiths and to identify the traditional features of recording information.

While analysing the parish registers for married representatives of the Orthodox and Jewish faiths, the basic requirements for the contracting of marriages are identified. The conditions of marriage were goodwill and mutual consent of those persons who wanted to get married. The official registration of marital relations of the Orthodox population was preceded by a series of interim stages, such as engagement, the announcement of the desire to marry in the church (marriage banns), the collection of necessary documents and the procedure for shliubnyi obshuk (marriage search). Shliubnyi obshuk is a written act that was carried out by the church's parish before the marrying in order to establish the absence of blood ties between the intending spouses. Records made in Jewish parish registers contain interesting information on marriage features. A notable feature of Jewish parish registers for married persons is an indication of the main acts between those who concluded a marriage. Ketubba is a formal Jewish marriage contract to guarantee certain rights before marriage; it includes the general rules: to provide the wife with clothes andfinance and to fulfil matrimonial duties.

The analysis of the parish registers have revealed certain features and requirements for the conclusion of marriages. The Orthodox marriages were characterised by conclusion of a shliubnyi obshuk (marriage search) as a compulsory condition for marriage, whereas for the Jews it was compulsory to conclude a marriage contract - the ketubba as the main act concluded by the intending spouses. An important requirement was the attainment of majority of the intending spouses, the indication of the marriage number and the presence of witnesses during a marriage ceremony.

Keywords: parish registers, the betrothed, marriage, shliubnyi obshuk (marriage search), ketubba.

Актуальність теми полягає у дослідженні одного з найважливіших суспільних інститутів - сім'ї, розвиток та функції якого мають тісний зв'язок із народом. Сім'я є першим в житті людини осередком, соціальною групою, завдяки якій вона долучається до цінностей культури, традицій, звичаїв, освоює перші соціальні ролі, набуває досвіду суспільної поведінки.

Статистичні дані щодо шлюбів, укладання перших шлюбів, тривалість шлюбів, кількість розлучень і неповних сімей змушують всебічно вивчати закономірності історичного розвитку інституту шлюбів та утворення родин з метою коригування негативних процесів і їх наслідків. Значення шлюбу як важливого соціального інституту було обумовлено тим, що моральна атмосфера, що складалася в ньому впливала на майбутнє наречених та визначала рівень розвитку суспільства, адже саме у шлюбі відображаються моральний стан і соціальні процеси суспільства.

Укладання шлюбів та утворення родини для суспільства завжди було необхідним, обов'язковим та правильним. Укладання шлюбу давало можливість підвищити соціальний стан людини у суспільстві. Одруження/заміжжя сприймалося як необхідний етап, який має бути в житті кожної людини [11].

Традиції укладання шлюбів та весільний обряд, характерний для різних місцевостей України, продовжують викликати інтерес серед дослідників та відкривають маловідомі елементи обряду як явища традиційно-побутової культури народу. Укладанню шлюбу завжди надавалося великого значення. У народі утвердилась думка, що родина та її утворення це справа як молодят, так і їхніх батьків, суспільства та церкви. Серйозним було й ставлення молоді до шлюбу.

До 1917 року реєстрація шлюбів здійснювалася церквою із обов'язковим занесенням записів до метричних книг. Декретом про відокремлення церкви від держави проголошувалася обов'язковою лише громадянська (не церковна) форма реєстрації шлюбу, церковний шлюб був позбавлений юридичної сили, віруючим залишалося право здійснення вінчання у церкві після реєстрації шлюбу в органах загсу. Але, метричні книги були необхідні для документального підтвердження демографічних (юридичних) подій, тому їх необхідно було зберігати протягом 75-річного терміну відомчого зберігання з подальшою передачею на зберігання до державного архіву [2].

Метою дослідження є джерелознавчий аналіз метричних книг другої частини про одружених представників православного та іудейського віросповідання та виявлення традиційних особливостей фіксації інформації. Метричні книги складалися з трьох частин - про народжених, про одружених, про померлих, винятком є метричні книги іудейського населення, які містили окрему частину для фіксації розлучень.

Увага щодо дотримання вимог укладання шлюбів та фіксації у метричних книгах неодноразово зверталася церковнослужителями. Обер-секретар Святішого Синоду

С. Григоровський [5] підготував вибірку із зібрання законів щодо ступенів спорідненості, згідно з якими дозволяли або забороняли укладати шлюб, а також щодо розлучень та позашлюбних дітей. Протоієрей В. Пєвцов ретельно розглянув правила здійснення обрядів хрещення, вінчання та поховання, проаналізував умови повторних шлюбів, їх припинення та розірвання [15, 121-136]. Цікавою є праця С. Новосельського щодо впливу життя у шлюбі на рівень смертності чоловіків та жінок [14]. Особливий інтерес становить працяД. Антонова та І. Антонової, де автори, звернули увагу на церковні обряди та їх фіксацію у метричних записах [2]. Дослідником С. Гузенковим проведено перевірку відомостей про шлюбні обшуки, післяшлюбні перевірки та розлучення [6]. У роботі В. Борисенко розглянуто структуру й типологію основних сімейних обрядів українців, автор наголошує, що одруження є центральним обрядом сімейного циклу [3]. Дослідниця Ю. Ковальова, використовуючи інформацію передшлюбних свідоцтв та документів необхідних для укладання шлюбів розглянула процедуру укладання шлюбів в селянському середовищі [12].

Законодавство Російської імперії ХІХ - початку ХХ століття встановлювало певні вимоги щодо укладання шлюбів, зокрема, шлюб вважався законним шляхом вінчання у церкві та фіксації цього обряду у метричних книгах, церковних актах реєстрації громадянського стану. Законодавство розглядало шлюб переважно, як релігійний акт, в силу чого і нормування його в найважливіших питаннях (в питаннях укладення і припинення) віддавало в руки того віросповідання, до якого належало подружжя. У нормах, що регулювали встановлення шлюбу, головними були два питання: по-перше, умови здійснення шлюбу і, по-друге, про вчинення шлюбу (формі шлюбу). Умови для укладання шлюбу, що визначаються законодавством, виникали з різних причин - юридичних, фізіологічних, етичних та релігійних [4].

Працюючи із метричними записами щодо одружених представників православного та іудейського віросповідання, визначимо основні вимоги щодо укладання шлюбів. Метричні книги православного населення про одружених містили таку інформацію: «№ 4; 18.05.1875 г.; жених - Товарищь Прокурора Тагангроского Окружного Суда Коллежский Секретарь Михаиль Петровь Галли, православного вероисповедания, первым браком, 28; невеста - Мариупольского купца дочь Сусана Едуардовна Аморети, православного вероисповедания, первым браком, 20; бракосочетание совершил протоирей Илія Юрьев, при бракосочетании были: діякон Гаврииль Прусинский, діячек Митрофан Котляревский; поручители: по жениху - Судебный Следователь города Мариуполя Михаиль Антоновь Айвась и Судебный Следователь второго участка Мариупольского уезда Александр Александровь Полонский; по невесте - Мариупольский купец Михаиль Николаевь Чебаненко и Мариупольский купець Иностранный гость Иосиф Мартино» [9, арк. 33].

За канонами християнської церкви, освячення шлюбу - це особливе таїнство, яке є обов'язковим для сповідників православної віри, що укладають шлюб. Умовами шлюбу були свідома добра воля та чітко висловлена згода на шлюб осіб, які його укладають. При порушенні умов шлюбний союз не міг бути укладений, або ж не міг уважатися законним. Офіційному оформленню шлюбу передували заручини, оприлюднення бажання укласти шлюб у церкві, підготовка та збір необхідних документів та проведення шлюбного обшуку.

Заручини є законно вчинена взаємна обіцянка або зобов'язання наречених на вступ у шлюбний союз. Перед освяченням шлюбного союзу таїнством, священик зобов'язаний ретельно упевнитися в відсутності перешкод для цього союзу і підтвердити його законність належним формальним актом. Особам, які бажали взяти шлюб, видавався від єпархіального архієрея письмовий дозвіл на одруження, або «венечная память», до якої записувалися наречені та передбачалося, щоб священик, який вінчав шлюб, дізнався, чи немає для цього законних перешкод. У 1765 р., за правління Катерини ІІ, «венечные памяти» та податок на них було скасовано, а замість цього встановлено, щоб священики щоразу перед вінчанням самі проводили та записували до книги дізнання про законність шлюбу. Потім (із 1835 р.) для цих записів була встановлена єдина форма; для їх внесення з консисторії видавалася спеціальна, скріплена книга, яка мала назву обшукової [15]. Письмовий акт, який укладався перед вінчанням та мав на меті встановити відсутність кровних зв'язків між подружжям отримав назву шлюбного обшуку або передшлюбного / шлюбного свідоцтва.

Шлюбні обшуки оформлялися на типографському бланку, куди вносилася вся необхідна інформація стосовно наречених. Наприклад, (курсивом те, що вносилось до бланку шлюбного обшуку - О.К.) «№ 14, 1907года октября двадцать восьмого дня. По указу его императорского величества Екатеринославской епархии, Славяносербского уезда, села Каменка, Александро-Свирской церкви. Священно и церковнослужители произвели обыск желающих вступить в брак, и оказалось следующее: а) жених деревни Македоновки крестьянин Іаков Евфимов Макахов, православный; жительствует в деревне Македоновке; б) невеста деревни Македоновки крестьянка Василиса Іоанова Мякоткина, православная; жительствует доныне в деревне Македоновке. г) возраст к супружеству имеют совершенный, а именно: жених двадцати четырех лет; а невеста семнадцати лет, и оба находятся в здравом уме.д) родства между ними духовного, или плотского родства и свойства, возбраняющего по установлению св. церкви брак, никакого нет. е) жених холост, а невеста девица. ж) к бракосочетанию приступают они по своему взаимному согласию и желанию, а не по принуждению, и на то имеют от родителей своих дозволения. з) по троекратному оглашению, сделанному в означенной церкви, 21, 22 и 28 октября, препятствия к сему браку никакого никем не выявлено. й) для удостоверения беспрепятственности сего брака представляются письменные документы: 1) удостоверение о личности жениха и невесты, выданное Македоновским сельским правлением от 24 октября 1907 года за № 233; 2) жених родился 1883 года октября 11 дня, записан под № 49; 3) невеста родилась 1890 года марта 12 дня, записана под № 12. По сему бракосочетание означенных лиц предположено совершить в вышеупомянутой Александро-Невской церкви, сего 1907 года октября двадцать восьмого дня в узаконенное время, при посторонних свидетелях і) что се показанное здесь о женихе и невесте справедливо, в том удостоверяют своею подписью как они сами, так и по каждому поручители, с тем, что если что окажется ложным, то подписавшиеся повинны за то суду, по правилам церковным и по законам гражданским. Жених крестьянин Іаков Евфимов Макахов, а за него неграмотного по его личной просьбе расписался Михаил Зозуля. Невеста крестьянка Василиса Іоанова Мякоткина, а за нее неграмотную по ее личной просьбе расписался Михаил Зозуля. Поручители по жениху: деревни Македоновка крестьянин Моисей Иванов Зузулин, а за него неграмотного и за себя расписался Михаил Зозуля, по невесте: деревни Македоновки крестьяне: Григорий Корнеев Мякоткин и Димитрий Иванов Кирищенко, а за них неграмотных по их личной просьбе расписался Михаил Зозуля. Производили обыск: Священник Василий Герцик, псаломщик Іов Федоровский [10, арк.18, 19 зв.].

Аналіз інформації шлюбного обшуку та його основних пунктів показує основні моменти, на що зверталася увага. Одним з головних умов здійснення шлюбу було досягнення певного віку. Регламентація шлюбного віку була необхідна не тільки через фізичні цілі шлюбу (народження дітей), а й моральних, тобто для того, щоб можна було припустити, що наречені мають ясну свідомість і вільну волю при вирішенні питання про шлюб [4].Укладання шлюбу, як правило, здійснювалося по досягненню повноліття, вік якого було встановлено ще у 1830 р.: громадянське - 18 і 16 років; церковне - 15 і 13 років.

Шлюб, який було укладено до досягнення церковного повноліття, вважався недійсним та підлягав розірванню [17].Подружжя, яке уклало шлюб до вказаного строку (наречений від 15 до 18 років та наречена від 13 до 16 років), розлучали ще до громадянського повноліття, якщо наслідком шлюбного проживання не була вагітність або народження дитини. Для впевнення в тому, що молодята знаходяться у віці, в якому дозволяється укладати у шлюб, священик звірявся з метричними книгами або з духовними розписами; якщо ж молодята належать до іншого приходу, то необхідною була довідка від духовенства того приходу, до якого належать молодята.

До шлюбного акту (обшуку) вносилися також свідчення про психічне здоров'я наречених, адже перебування при нездоровому глузді могло стати серйозною перешкодою до одруження та добровільна згода на шлюб. Шлюб також не міг бути укладений між кровними родичами. У метриках православного населення подібних випадків не виявлено (на відміну, скажімо, від німців, для яких подібна вимога була дещо м'якшою). Обов'язково зазначалося про відсутність умов, які перешкоджають укладанню шлюбу, їх сімейний стан (неодружений, вдівець, дівчина, вдова). Визначення «холост» та «девица» дозволяють припустити, що укладений союз був першим для молодят.

Важливу роль у виборі наречених відігравали батьки, про дозвіл шлюбу яких також знаходимо відомості у шлюбному обшуку. Народ вважав, що з батьківським благословенням можливо створити щасливу родину. Зокрема, при розгляді справи про вінчання священиком Воскресенської церкви с. Ніколаєвки губернського секретаря Віктора Ковалевського з дочкою генерал-майора Софією Синельниковою без дозволу батьків нареченої консисторія наказувала благочинному протоієрею Іоанну Аврамову оголосити підвідомчому духівництву наступне: «В предосторожность на будущее время от подобных бракосочетаний, при производстве обысков предложено родителям особенно знатных фамилий чиновным и благородным, на самих обысках по сим подписью жениха и невесты - собственноручным подписом подтверждать согласие и дозволение на вступление в брак детей своих» [7, арк. 28].

Дізнання про шлюб мало здійснюватися наступним чином, той, хто бажає вступити в шлюб повинен письмово або усно повідомити про це священика свого приходу і оголосити, з ким він має намір одружитися. За цим повідомленням в церкві проводиться оприлюднення (публічне сповіщення) про шлюб в найближчі три неділі або інші, що зустрічаються між ними, святкові дні, після літургії. Якщо наречена належить до іншого приходу, то оголошення має бути здійснене і в її парафіяльній церкві. Якщо протягом 2-х місяців після оголошення не було проведено вінчання, то оголошення має бути відновлено, і тільки єпархіальний архієрей може дозволити вінчання без повторного оголошення [15].

До шлюбного обшуку також додавалися документи, які засвідчували особу нареченого та нареченої, відсутність перешкод до шлюбу та виписи з метричних книг щодо віку молодят. Крім того, перед вінчанням молодята та свідки й поручителі (два або три від наречених) повинні були підтвердити своїм підписом, що укладають шлюб за взаємною згодою та бажанням, а не за примусом та засвідчити справедливість та правильність всього викладеного в «обшуку». Законний шлюб між особами укладається виключно в церкві, за особистою присутністю наречених, в час та день, які визначені для цього церковними законами, а також за присутністю свідків, за всіма правилами та обрядами православної церкви. Кожен шлюб обов'язково записується до метричної книги [1].

Доволі цікаву інформацію щодо особливостей укладання шлюбів містять метричні записи іудеїв. Метрична книга представників іудейського віросповідання містила наступну інформацію: «№8; лета женскаго - 26, мужскаго - 32, тот же (Мариупольский раввин - О.К.), февраля 21, акт ксуба на 50 руб. свидетелями были: Гершь Поляков иуда Ходошь, земледелец колонии Нечаевки Александровского уезда Симха Абрамов Глазь холост, вступил в браке с девицей купеческой дочерью Басей Мееровой Чертковой» [8, арк. 68].

Для осіб, котрі брали шлюб, також встановлювалися вікові обмеження. Рабин мав наглядати: 1) щоби євреї не одружувалися раніше, ніж досягнення нареченим 18, а нареченою - 16 років; 2) щоби новоприбулі євреї допускалися до укладання шлюбу лише з засвідченого місцевим поліцейським начальством письмового дозволу рабина того міста або селища, до якого вони належать; 3) щоб укладання шлюбу вдруге допускалося лише при засвідченні, що молодята не мають ніяких зобов'язань за попереднім шлюбом [16, 202]. Єврейські метричні книги обов'язково містили інформацію стосовно особи, яка здійснювали обряд - рабин і його помічник, а інформацію щодо свідків заходу, яких, як правило, було двоє [13, с. 337].

У записах метричних книг іудеїв привертає увагу інформація щодо укладання шлюбного договору або вказівка на головні акти між подружжям. Шлюбний договір який укладався перед одруженням у присутності свідків. Відомості про шлюбний договір містилися в окремій графі метричних книг, яка мала назву «Главные акты или записи и обязательства между вступающими в брак и свидетели оных»: «Акт ксуба/Домашняя запись называемая ксуба на сумму ... рублей серебром». Ксуба (шлюбний договір), містила загальні правила: забезпечувати дружину, виконувати подружні обов'язки. Наявна була також інформація про номер шлюбу, який укладали наречені. Якщо шлюб між євреями укладався вперше, то вказувалося «холост/девица», якщо шлюб укладався кимось з молодят не вперше - «разводец/разводная» або «вдовец/вдова».

Отже, підсумовуючи аналіз інформації метричних книг щодо укладання шлюбів, слід зазначити на певних особливостях та вимогах. Для православного населення характерним було проведення шлюбного обшуку, як обов'язкова умова укладання шлюбу, натомість для іудеїв обов'язковим було укладання шлюбного договору - ксуби як головного акту між подружжям. Важливою вимогою також було досягнення повноліття молодятами, вказівка на номер шлюбу, присутність поручителів - для православних та свідків - для іудеїв, причому поручителі були по дві/три особи для кожного з наречених, а свідки - двоє чоловіків. Таким чином, друга частина метричних книг про одружених містить великі інформативні можливості, наявність яких підтверджується результатами дослідження зазначеного джерела.

метричний книга шлюб православний

Список використаної літератури

1. Абрамов Я.В. Брак и семья / Я. В. Абрамов. - Санкт-Петербург: тип. П. П. Сойкина, 1900. - 69 с.;

2. Abramov Ya. V. Brak i semya / Ya. V. Abramov - Sankt-Peterburg: tip. P. P. Soykina, 1900. - 69 s.

3. Антонов Д. Н. Метрические книги России XVIII - нач. XX в. / Д. Антонов, И. Антонова. - Москва, 2006. - 385 с.;

4. Antonov D. N. Metricheskie knigi Rossii XVIII - nach. XX v. / D. Antonov, I. Antonova. - Moskva, 2006. - 385 s.

5. Борисенко В. Сімейна обрядовість українців ХХ - початку ХХІ столітті / В. Борисенко. - Київ, 2016. - 256 с.;

6. Borysenko V. Simeina obriadovist ukraintsiv ХХ - pochatku XXI stolitti / V. Borysenko. - Kyiv, 2016. - 256 s.

7. Гончаров Ю. М. Городская семья второй половины XIX - начала XX в.: моногр. / Ю. М. Гончаров. - Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2002. - 384 с.;

8. Goncharov Yu. M. Gorodskaya semya vtoroy poloviny XIX - nachala XX v.: monogr. / Yu. M. Goncharov. - Barnaul: Izd-vo Alt. un-ta, 2002. - 384 s.

9. Григоровский С. О браке и разводе, о детях внебрачных, узаконении и усыновлении и о метрических документах: сб. церк. и гражд. законов / С. Григоровский. - 11-е изд. - Санкт-Петербург, 1910. - 314 с.;

10. Grigorovskiy S. O brake i razvode, o detyakh vnebrachnykh, uzakonenii i usynovlenii i o metricheskikh dokumentakh: sb. tserk. i grazhd. zakonov / S. Grigorovskiy. - 11 -e izd. - Sankt-Peterburg, 1910. - 314 s.

11. Гузенков С. Г. Метричні книги як джерело з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: дис. ... канд. іст. наук: спец. 07.00.06 / Сергій Григорович Гузенков; Запоріз. нац. ун-т. - Запоріжжя, 2005. - 218 с.;

12. Huzenkov S. H. Metrychni knyhy yak dzherelo z istorychnoi demohrafii Pivdennoi Ukrainy druhoi polovyny ХІХ - pochatku ХХ st.: dys. ... kand. ist. nauk: spets. 07.00.06 / Serhii Hryhorovych Huzenkov; Zaporiz. nats. un-t. - Zaporizhzhia, 2005. - 218 s.

13. Державний архів Донецької області (ДАДО). Ф. 69. Оп. 1. Спр. 213, Арк. 28; Derzhavnyi arkhiv Donetskoi oblasti (DADO). F. 69. Op. 1. Spr. 213, Ark. 28.

14. ДАДО. Ф. 211. Оп. 1. Спр. 18, Арк. 68; DADO. F. 211. Op. 1. Spr. 18, Ark. 68

15. ДАДО. Ф. 213. Оп.1. Спр. 2, Арк. 33; DADO. F. 213. Op.1. Spr. 2, Ark. 33.

16. Державний архів Луганської області. Ф. 49. Оп. 1. Спр. 3, арк.18-19; Derzhavnyi arkhiv Luhanskoi oblasti. F. 49. Op. 1. Spr. 3, ark.18-^

17. Ігнатенко І. Шлюбно-сімейні стосунки у традиційній культурі українців /І.Ігнатенко. - Харків: Кн. клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. - 239 с.;

18. Ihnatenko I. Shliubno-simeini stosunky u tradytsiinii kulturi ukraintsiv / I. Ihnatenko. - Kharkiv: Kn. klub "Klub Simeinoho Dozvillia", 2017. - 239 s.

19. Ковальова Ю. В. Передшлюбні експертизи на Півдні України в кінці XIX - на початку XX ст. / Ю. В. Ковальова //Вип. 46. - С. 114-116;

20. Kovalova Yu. V. Peredshliubni ekspertyzy na Pivdni Ukrainy v kintsi XIX - na pochatku XX st. / Yu. V. Kovalova // Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. - 2016. - Vyp. 46. - S. 114116.

21. Малышев К. Курс общего гражданского права России: в 4-х т. / К. Малышев. - Санкт-Петербург, 1880. - Т. 1: Особое прил.: Гражд. законы и обыч. право России, в общ. их своде, со включ. законов Финляндии, Ц. Польского, Остзейского края и Бессарабии, еврейских и мусульманских. - 890 с.;

22. Malyshev K. Kurs obshchego grazhdanskogo prava Rossii: v 4-kh t. / K. Malyshev. - Sankt-Peterburg, 1880. - T. 1: Osoboe pril.: Grazhd. zakony i obych. pravo Rossii, v obshch. ikh svode, so vklyuch. zakonov Finlyandii, Ts. Polskogo, Ostzeyskogo kraya i Bessarabii, evreyskikh i musulmanskikh. - 890 s.

23. Новосельский С. А. Смертность и семейное состояние населения / С. А. Новосельский // Вестник общественной гигиены, судебной и практической медицины - 1912. - №8. - С. 1142-1149.;

24. Novoselskiy S.A. Smertnost i semeynoe sostoyanie naseleniya // Vestnik obshchestvennoy gigieny, sudebnoy i prakticheskoy meditsiny - 1912. - №8. - S. 11421149.

25. Певцов В. Г. Лекции по Церковному Праву / В. Г. Певцов. - Санкт-Петербург: Типолитография С.-Петербургской Одиночной тюрьмы, 1914. - 242 с. ; Pevtsov V. G. Lektsii po Tserkovnomu Pravu / V. G. Pevtsov. - Sankt-Peterburg: Tipolitografiya S.-Peterburgskoy Odinochnoy tyurmy, 1914. - 242 s.

26. Свод законов Российской империи. - Санкт-Петербург, 1857. - Т. 11, ч. 1: Уставы духовных дел иностранных исповеданий. - 406 с. - 266 с.;Svod zakonov Rossiyskoy imperii. - Sankt-Peterburg, 1857. - T. 11, ch. 1: Ustavy dukhovnykh del inostrannykh ispovedaniy. - 406 s. - 266 s.

27. Цыпин В. Церковное право [Электронный ресурс] / В. Цыпин. - Киев, 2012.

Размещено на Allbest.ru