Тенденції розвитку ковальського мистецтва (за підсумками міжнародного фестивалю "Свято ковалів", Івано-Франківськ)

Постановка завдання. Завданнями дослідження є: визначити та окреслити процеси відродження художнього ковальства в Івано-Франківську на прикладі щорічного міжнародного фестивалю «Свято ковалів»; визначити вплив соціокультурних явищ на розвиток цього виду мистецтва; проаналізувати художні особливості кованих скульптурних композицій, що доповнюють урбаністичне середовище міста, здійснити їх мистецтвознавчий аналіз.

Результати дослідження

Культура виступає рушієм змін у всіх сферах суспільного життя. Тому одним із пріоритетів для України, а особливо на сучасному етапі, має стати розвиток культури. Питання розвитку мистецтва художньої обробки металу в Україні неможливо розглядати поза глобальними процесами і явищами. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. починається новий період художнього відродження кованого металу, ювелірного мистецтва, формування нової школи, тенденцій у традиційному ковальстві.

Яскравим взірцем розвитку культури в Україні, зокрема культури художнього металу, є один із найбільших у Східній Європі міжнародних ковальських фестивалів - «Свято ковалів» у Івано-Франківську. З 2003 року цей захід об'єднує гостей з усього світу і різних куточків України: ковалів - професійних та початківців, численних шанувальників ковальського мистецтва, місцевих мешканців і туристів.

Міжнародні фестивалі та симпозіуми ковальського мистецтва періодично відбуваються й у інших містах світу. Зокрема, «Гефайстон» у Чехії, «Ферракулум» у Австрії, «Майстри кування» у Франції, Міжнародний ковальський фестиваль на Великих озерах в м. Буффало у США, «Чотири вітри» у Литві, Шоу нічного кування «Бал у Гефеста» у Білорусі, Трієнале емалі, Міжнародний симпозіум «Експериментальна емаль» та Міжнародні ливарні майстерні у Польщі. В Україні - Міжнародний фестиваль емалі в Україні (Київ), Міжнародний фестиваль ковальської майстерності «Парк кованих фігур» (періодично відбувався з 2005 р. до 2014 р.), «Залізний лев» (Львів), «Гамора» (Закарпаття), «Свято ковалів» (Івано-Франківськ), «Солом'яна птаха» (Луцьк) тощо [13, с. 102]. Проте Франківськ разом з Донецьком - єдині українські міста, що є членами Асоціації «Кільце європейських ковальських міст», яка має на меті зберігати традиції ковальства та сприяти його розвитку в Європі. А згодом, Івано- Франківськ дав поштовх для проведення дещо менш масштабних ковальських свят не лише в Україні (Житомир, Тернопіль, Чернівці, Рівне), а й у деяких європейських містах. кований скульптурний урбаністичний

Івано-Франківськ - місто з доволі розвинутим мистецтвом художнього металу. Тоді як у інші західноукраїнські міста ковані елементи завозили з інших місцевостей, то в Івано-Франківську (Станиславові) ще з другої половини ХІХ ст. діяли ковальські майстерні, де виготовляли оригінальні віконні решітки, ворота, ліхтарі. Чимало їх збереглося дотепер як історико-архітектурна цінність. Саме тут, зокрема, збереглися вироби майстерні Пйотра Ярошевського, які більше ніде не повторюються [3]. На традиціях тодішніх станиславівських майстрів відроджується сучасне прикарпатське ковальство. Нині на Прикарпатті діють відомі ковальські кузні та фабрики, вироби яких цінуються далеко за межами України. Тому прикметно, що саме в Івано-Франківську з ініціативи Сергія Полуботька, головного організатора та ідейного натхненника, щороку в травні відбувається фестиваль ковальського мистецтва. Його головною метою є відродження призабутих в Україні за радянської доби ковальських традицій та популяризація художнього металу як ремесла і як мистецтва. Зі слів Сергія Полуботька, «Металеві композиції від ковалів створювалися з метою донести до ширшого кола людей ідею збереження старовинного ремесла в сучасному світі зникнення будь-яких ремесл та, в цьому контексті, запропонувати нову роль ковальства у світі (принаймні в нашому місті)» [3, с. 29]. Окрім цього, донесення інформації про те, що художні вироби з металу можуть бути не лише функціональними, але й декоративними, часто з глибокою ідеєю.

Фестиваль розпочинався як місцевий некомерційний аматорський захід професіоналів ковальської справи, то згодом переріс у масштабний міжнародний проект із залученням офіційної влади та учасників Спілки майстрів ковальського мистецтва України. Дуже швидко захід виробив власну концепцію, а відтак набув міжнародного статусу. Так, вже на VII Міжнародному фестивалі ковальського мистецтва у 2009 році на святі зібралося близько 250 майстрів з 24 країн [2, с. 49; 5].

До програми фестивалю включено демонстрацію кування, зокрема виготовлення спільної роботи, ярмарок кованих речей і сувенірів, численні майстер-класи з різних технік кування, виступи музичних гуртів, конференції, презентацію спеціалізованих видань. На завершення заходу - художня виставка «Орнаментальне ковальство». Однак щороку організатори привносять у дійство щось нове.

Чи не найцікавішою частиною останніх подій є пленер «Позитив» - створення ковалями невеликих скульптур, що розкривають вічні теми щастя, добра, радості, кохання тощо. Такі оригінальні декоративні скульптури є подарунком учасників фестивалю - ковалів з різних країн світу - Івано-Франківську до дня його народження. Доповнення урбаністичного середовища кованою металопластикою стало, на нашу думку, гарною традицією, яка давно практикується у визначних ковальських осередках Європи.

Таким чином ковані твори, ставши постійними експонатами міста, а з часом - його своєрідною візитівкою, також є естетичним акцентом міських скверів, вулиць та площ. Від заснування фестивалю вже назбирався чималий творчий доробок. Місто прикрашають композиції «Букет майстрів» (2006), «Великоднє сонце» (2007), «Дерево щастя» (2008), «У рамках ковальських традицій» (2009), «Круговерть ковальських міст» (2010), «Арка міського права» (2011), Пам'ятний знак першій українській церкві Станіславова (2012), елементи для «Мосту закоханих» (2013), «Хрест єднання» (2014), «Гніздо Всесвіту» (2015), Брама ковальських міст Європи (2016), «Часодійна вежа» (2017) (проект не реалізовано), «Мої птахи» (2018), «Якорі» (2019).

Першою ковальською скульптурною композицією фестивалю став «Букет майстрів» (2006). У цій роботі ковалі застосовують прийоми, максимально наближені до традицій українського ковальства. Насамперед, це проколювання всіх деталей композиції вручну методом гарячого та холодного кування. Проте стилізація образу в скульптурі, композиційна врівноваженість і чистота виконання свідчать про знання всіх тонкощів сучасного ковальського мистецтва. Сьогодні «Букет майстрів» прикрашає головний корпус Медичного університету, що на центральній вулиці Івано-Франківська.

Виконана у 2007 р. спільними зусиллями понад трьох сотень ковалів з різних куточків світу, композиція «Великоднє сонце» (рис. 1) з точки зору слов'янської міфології є символічною. Адже ще з язичницьких часів Сонцю поклонялися, ототожнюючи його з богами Хорсом і Дажбогом. До круглого диска ковалі приклепали 12 металевих променів із янголів, дзвіночків і жучків. Встановлена на площі митрополита А. Шептицького, робота оточена історичними пам'ятками - Костелом Пресвятої Діви Марії, Колегією єзуїтів та кафедральним костелом Св. Воскресіння.

Ще одна триметрова композиція «Дерево щастя» (2008) (рис. 2), встановлена на івано-франківській «стометрівці», виконана з масивних пластин металу, розрізаних на смуги і стилізованих під гілки дерева. Масивний стовбур гармоніює з легкістю й ажурністю верхньої частини скульптури. Такий підхід допоміг витримати композиційний баланс, коли після фестивалю ковалі встановили на верхівці дерева свої праці: жар-птицю, скульптурні зображення Адама і Єви, різні дивовижні квіти та багато іншого. Також крону дерева прикрашає підвісна гойдалка, що стала улюбленим місцем дітлахів [4].

«У рамках ковальських традицій» (рис. 3) - спільний твір учасників міжнародного фестивалю, виконаний в 2009 році. Конструкторське вирішення кованої роботи передало масивність деталей і природну красу матеріалу, на фоні якої вигідно дивляться ковальські роботи. Це ковадло, різні ковальські інструменти, зокрема, молот, кліщі, зубило тощо, а також колесо, зброя, підкови. Рамка має неабиякий попит у містян і туристів, оскільки після її встановлення у пару Міцкевича кожен охочий може сфотографуватися на згадку.

Карусель «Круговерть ковальських міст», що створювалась як загальна кована композиція до фестивалю 2010 р. відповідає задуму, оскільки вона кругла за формою та ще й рухається по колу. Вона є не лише декоративною, але й виконує практичну функцію, адже в будь-яку пору року тут можна побачити багато дітлахів. Вгорі карусель прикрашає складна композиція, що складається з багатьох різного розміру кілець. Нижче над сидінням закріплені круглі медальйони з гербами міст-членів Асоціації ковальських міст [1].

Наступною спільною ковальською роботою у 2011 р. стала масштабна 4,5 метрова «Арка міського права» (рис. 4), встановлена на вулиці Низовій на честь 350- річчя міста Івано-Франківськ [10; 11].

Композицію присвячено чотирьом національностям - українцям, полякам, вірменам, євреям, причетним до заснування колишнього Станиславова. Її прикрашають не симетрично розташовані різні ковані декоративні елементи. Вгорі арку увінчує символ Івано-Франківська архангел Михаїл та герб давнього Станиславова.

Одним із найцікавіших кованих творів Івано-Франківська є масивна Брама ковальських міст Європи (2016), встановлена на площі фортечної галереї «Бастіон». Саме в цьому історичному місці останні кілька років відбувається фестиваль «Свято ковалів». Ідея твору полягає у тому, щоб на уявних кованих цеглинах Бастіону встановити емблеми вісімнадцяти міст, які входять до Асоціації ковальських міст. Окрім цього, на брамі розмістили багато інших кованих елементів з попередніх заходів. Це птахи, квіти, підкови, дзвіночки тощо.

Рис. 1. Спільна ковальська композиція «Великоднє сонце», 2007 р.

Рис. 2. Андрій Хорт.

Композиція «Дерево щастя», 2008 р.

Рис. 3. Анатолій Рудік, Мар'ян Комар. Композиція «У рамках ковальських традицій», 2009 р.

Рис. 4. Спільна ковальська композиція «Арка міського права», 2011 р.

Рис. 5. Василь Гудима. Композиція «Мої птахи», 2018 р.

Доволі незвичною композицією стала інсталяція «Мої птахи» (рис. 5), ідея якої зародилася на фестивалі у 2018 р., а втілена в реальність уже в наступному 2019 р. Викувані птахи встановлені на рівні третього поверху у просторі вулиці Галицької в напрямку до площі Шептицького. Задум твору у тому, щоб вирвати людей з техногенного міського простору і змусити їх підвести голову й думати не лише про побутові справи, але й про щось високе, та духовне. Твір є символом простору й свободи.

Названі композиції часто є не лише декоративними, а й яскравими взірцями сучасного ковальського мистецтва з глибоким ідейним підтекстом. Обмін досвідом, дизайнерськими рішеннями, ковальськими техніками та ідеями, нові знайомства ставлять певну планку для ковалів і таким чином підтримують належний мистецький рівень. Залучення до цього ковалів з інших країн допомагає не відставати від нових віянь.

Організатори «Свята ковалів» добре розуміють, що в сучасному мистецтві стиль та концепція твору стали важливими факторами. Це об'єднує роботи однією спільною ідеєю, допомагає краще сприймати полістилізм у працях майстрів.

Окрім різних перформансів, конкурсів та майстер-класів, з 2006 р. організатори започаткували проведення міжнародної конференції. Такі обговорення є дуже потрібними, адже «від 1998 року було проведено три єдині в Україні спеціалізовані конференції, що стосувалися художнього металу» [12]. Конференція, що відбулася у травні минулого року набула статусу ще й наукової. Понад три десятки науковців та художників по металу презентували свої творчі проекти, мали нагоду обмінятися досвідом, теоретичними та практичними знаннями. Результати обговорень не лише допомагають ковалям працювати з комерційними проектами, а й спонукають їх до створення нових концептуальних творів.

Матеріали конференції опубліковані у фаховому науковому виданні [13].

Для пожвавлення фестивалю з 2017 р. започатковано шоу «Нічне кування» із залученням нових технологій медіа- мистецтва та ковальства, світла й музики. Завершенням події традиційно є проведення міжнародної художньої виставки «Орнаментальне ковальство» та бієнале «Ковальське сузір'я». Саме виставкова діяльність сьогодні є одним із потужних факторів, що стимулює розвиток творчого кування. Участь у виставці беруть як визнані метри, так і студенти, що навчаються на відділі художнього металу Львівської національної академії мистецтв, Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка, Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша. Оригінальні твори різняться за жанрово-стилістичними та формотворчо-технологічними ознаками, проте гармонійно об'єднані в єдиному просторі виставки. Щоразу експозицію складають твори, художні елементи яких виконані у різних техніках, часто методом гарячого та холодного кування. Найчастіше дрібні як функціональні, так і суто декоративні предмети екстер'єру: ліхтарі, ґрати на вікна та інтер'єру: свічники, столики, решітки, набори для каміна тощо. Особливу нішу займає скульптура. До прикладу, на минулорічних виставках були представлені антропоморфні скульптури «Нескінченна сила» турецьких майстрів Ідріса та Орхана Савашів, які є вдалим поєднанням різних матеріалів - каменю й металу.

Лаконічністю і мінімалізмом виражальних засобів, чистотою форми вирізняється скульптура «Лада» іванофранківця Олександра Стефанюка. Робота є символічною з точки зору слов'янської міфології. Ще в період язичництва Лада, богиня любові та щастя, була покровителькою сімейного вогнища. В її руках - круглий мідний медальйон із зображеним солярним знаком, символом богині - восьмипроменевою зіркою із загнутими кінцями, що приносить щастя та злагоду в сім'ї.

Пластичністю форм відзначена бронзова скульптура киянина Іллі Поп'юка «Танго закоханих» - динамічна емоційно- лірична композиція, герої якої зображені в мить пристрасного «па». Помітною є увага автора до складної лінії, внутрішньої та зовнішньої експресивності закоханих.

Досить незвичною є серія робіт «Стімпанк» художника зі Львова Андрія Болюха. У своїх оригінальних композиціях автор відображає технології парових машин. Закріплені на дерев'яній основі, вони зроблені з клепаного металу й устатковані фантазійними птахоподібними істотами, важелями та стрілками.

Слід відзначити, що окремі роботи тяжіють до еклектики та надмірного декоративізму. Сюди відносимо скульптурну композицію «Годинник» Василя Куція, дверну решітку студентів Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка тощо.

Висновки