Історичний аспект розвитку мистецтва оп-арту другої половини XX – початку XXI ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичний аспект розвитку мистецтва оп-арту другої половини XX - початку XXI ст.

Назар Симотюк викладач кафедри художнього дерева Львівської національної академії мистецтв, аспірант

Анотація

оптичне мистецтво ілюзія оп арт

Проведено огляд витоків і становлення оптичного мистецтва. Розглянуто психофізичний вплив ефектів оптичних ілюзій на реципієнта. Окреслено ключові концепції розвитку оп-арту та їхній вплив на розвиток сучасного мистецтва загалом. Досліджено появу та значення анонімних груп у Західній Європі, які досліджували широкий спектр кінетичного мистецтва та оптичних ефектів з використанням різноманітних типів штучного світла й механічного руху. З'ясовано вплив технологічного прогресу на формування оптичних прийомів у мистецтві, визначено їхню специфіку та трансформацію у різні сфери мистецького процесу. Простежено роль синтезу оп-арту та кінетичного мистецтва у створенні широкого спектру візуальних ефектів. Виявлено можливості застосування оптичних ілюзій у різних аспектах культурно-мистецького процесу. Вивчено історію створення анонімних груп та їхній вплив на стилістичні особливості оп-арту. Стаття демонструє значущість об'ємно-просторових конструкцій в сучасному глобалізованому світі та їхнє зближення з формами масових видовищ і атракціонів, використовуючи оптичні прийоми. Проведено аналіз останніх публікацій, який доводить зацікавлення науковців цим напрямком. Підкреслено важливість подальших досліджень маловивченого феномену оптичного мистецтва в Україні.

Ключові слова: оптичні ілюзії, оптичне мистецтво, візуальні ефекти, оп-арт, перцепція, емоції, психофізичний вплив.

Annotation

Nazar Symotiuk. Historical aspect of the development of op-art late XX - beginning of XXI century. Background. Analyzing the recent publications one can observe that scientists are quite interested in optical art. The issues of op-art in the Ukrainian art have been investigated by V.Kosiv,

N.Diadiukh-Bohatko and L.Andrushko, I.Kuznetsova and O.Arbuzova, S.Bodnarenko and V.Nekrasa. The research of foreign scientists, where the authors argue that studies in fine arts can bring important conclusions about the visual system, is of importance in the development of this topic. Therefore, analyzing the processes of the development of traditional and modern artistic forms, it can be stated that op-art both in the Ukrainian cultural environment and in general, continues to exist, but in somewhat modified form.

Goals. The purpose of this article is to review key ideas, author's models and preconditions for the development of op-art in XX - beginning of XXI centuries. The objective of the proposed publication is the widest representation of op-art in various spheres and directions of the modern artistic process, as well as to reveal the potential opportunities for the creation of a new visual art.

Methods. In the course of this work, generalization and idealization were taken for the main methods. Basic methods such as abstraction, analogy, modeling and hypothetical approach were also used in this study.

Results. The article reviews the origins and formation of optical art. The psychophysical influence of optical illusions on the recipient has been considered. The key concepts of op-art development and their influence on the development of contemporary art in general have been outlined. The emergence and significance of anonymous groups in Western Europe that explore a wide range of kinetic art and optical effects using various types of artificial light and mechanical motion has been explored. The influence of technological progress on the formation of optical techniques in art has been determined, as well as their specificity and transformation into various areas of the artistic process. The role of synthesis of op-art and kinetic art in creating a wide range of visual effects has been traced. Possibilities of application of optical illusions in various aspects of cultural and artistic process have been revealed. The history of the creation of anonymous groups and their influence on the stylistic peculiarities of the art has been studied.

The article demonstrates the significance of volumetric - spatial structures in the modern globalized world and their convergence with the forms of massive spectacles and attractions using optical techniques. At the same time, the importance of further research of the little-known phenomenon of optical art in Ukraine has been emphasized.

Conclusions. Summing up the influence and historical aspects of the development of op-art, one can confidently state that there is no clear answer and criteria for designating a direction to specific frames, since there are many different factors, each of which makes some modifications to optical illusions. This is not just about the visual component, but also about an ideology that collectively expands the field for experiments. Thus, one can state that the present theoretical research about the emergence of op-art and its significance in the modern globalized world's art demonstrates the existence of various conceptual approaches and reveals new vectors of representing the art of the third millennium. Therefore, it should be noted that artistic modifications that occur under the influence of modern technologies require more attention and deeper investigation of the poorly-studied phenomenon of the optical art in Ukraine.

Keywords: optical illusions, optical art, visual effects, op-art, perception, emotions, psychophysical impact

Аннотация

Назар Сымотюк. Исторический аспект развития искусства оп-ар- та второй половины XX - начала XXI в. Проведен обзор истоков и становления оптического искусства. Рассмотрены психофизическое влияние эффектов оптических иллюзий на реципиента. Определены ключевые концепции развития оп-арта и их влияние на развитие современного искусства в целом. Исследована появление и значение анонимных групп в Западной Европе, которые исследовали широкий спектр кинетического искусства и оптических эффектов с использованием различных типов искусственного света и механического движения. Выяснено влияние технологического прогресса на формирование оптических приемов в искусстве, определены их специфику и трансформацию в разные сферы художественного процесса. Прослежена роль синтеза оп-арта и кинетического искусства в создании широкого спектра визуальных эффектов. Выявлены возможности применения оптических иллюзий в различных аспектах культурно-художественного процесса. Изучены истории создания анонимных групп и их влияние на стилистические особенности оп-арта. Статья демонстрирует значимость объемно-пространственных конструкций в современном глобализированном мире и их сближение с формами массовых зрелищ и аттракционов, используя оптические приемы. Проведен анализ последних публикаций, доказывающий интерес ученых этому направлению. Подчеркнута важность дальнейших исследований малоизученного феномена оптического искусства в Украине.

Ключевые слова: оптические иллюзии, оптическое искусство, визуальные эффекты, оп-арт, перцепция, эмоции, психофизическое воздействие.

Постановка проблеми

Дослідження різноманітних перцеп- тивних ефектів у мистецтві середини XX - початку XXI ст. сформували своєрідний напрям, який у часі його масової популярності отримав назву оп-арт. В Україні цей рух почав формуватися ще в тоталітарні часи, що негативно вплинуло на популярність стилістики через відверту опозицію влади і до оптичного мистецтва, і до всього абстрактного. Одним із ключових аспектів проблеми є відсутність перекладених досліджень зарубіжних авторів, а також застарілий підхід мистецьких інституцій щодо вивчення феномену оп-арту та недостатня матеріальна база, що спричиняє певну відірваність від світового мистецького процесу. Відповідно, ця тема залишається комплексно неопрацьованою в українському мистецтвознавстві.

За останні роки простежується значний прогрес у розвитку мистецьких практик, які часто використовують стилістичні прийоми та методи оп-арту. Важливу роль відіграв доступ до світового мистецького процесу, що, безумовно, розширило кругозір молодої ґенерації мистців, які активно інтегруються в міжнародний культурний процес. Зростає кількість мистецьких об'єктів, що відповідають основним міжнародним тенденціям і набувають важливого соціокультурного значення, що свідчить про позитивні зрушення у формуванні нового мистецького мислення.

Яскраво виражена візуальна специфіка оп-арту, його потенціал і ресурси дозволяють використовувати свої можливості в різноманітних цілях практичного або наукового характеру, тому постала потреба наукового осмислення у сфері оптичної ілюзії в українському мистецтвознавстві, а також проблема приналежності авторських проектів до того чи іншого напряму в сучасному мистецькому процесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи процеси розвитку традиційних і новітніх мистецьких форм, можна стверджувати, що оп-арт і в українському культурному середовищі, і загалом продовжує своє існування, але в дещо видозміненому форматі. Сьогодні прийоми оптичних ілюзій використовують у театрах, перфомансах, хореографії та відеомистецтві, у рекламі та багатьох інших сферах. Зокрема, до проблематики розвитку оп-арту в українському мистецтві звернувся В. Косів у своїй статті «Оп-арт в українському радянському плакаті: абстракція і національна ідентичність» [5]. Автор аналізує появу і розвиток стилістики оптичного мистецтва в українському естрадному плакаті кінця 1960-1970-х років у контексті візуалізації національної ідентичності та дає нам змогу глибше зрозуміти витоки й основні проблеми мистецтва оп- арту в графічному дизайні, а також з'ясувати причини його популярності в часи тоталітарного режиму [5, с. 46-53]. У публікації «Оптичні ілюзії у графічному дизайні» науковиці Н. Дядюх-Богатько та Л. Андрушко також досліджують явище оп-арту у сфері графічного дизайну, підкреслюючи важливість використання оптичних ілюзій не тільки у візуальному мистецтві, але й у дослідженнях зорового сприйняття провідних фахівців у галузі психології та неврології. Розглянуто вплив кольору на емоційний стан людини, яка, спостерігаючи за картиною, стає активним учасником мистецького діалогу [1, с. 92-96].

У свою чергу, І. Кузнєцова та О. Арбузова в статті «Прийоми використання оп-арту» [6] дослідили можливість застосування прийомів оптичного мистецтва в дизайні інтер'єрів - провели аналіз основних творів у стилістиці оп-арту та визначили два головні прийоми використання його базових елементів: перцептивний (когнітивний) прийом і статичний (прості геометричні форми) [6, с. 92-94]. Ще одним важливим дослідженням є публікація «Оптична ілюзія у контексті механізмів сприйняття та художнього відображення навколишньої дійсності», у якій автори С. Бондаренко та Некраса простежили обставини виникнення оптичної ілюзії та можливості її використання як інструмента візуального впливу на свідомість людей, проаналізували шляхи сприйняття плоского зображення та його інтерпретування як окремого тривимірного простору [3, с. 113-124].

Важливими при опрацюванні теми стали дослідження іноземних авторів. У статті американських неврологів С. М. Мартінез-Конде та

B. Л. Макнік «Мистецтво як візуальне дослідження: 12 прикладів кінетичних ілюзій в оп-арті» автори доводять, що дослідження в образотворчому мистецтві можуть привести до важливих висновків про зорову систему [7]. Ф. Поппер вважає неодмінною складовою оптичних ілюзій кінетичне мистецтво [8, с. 256], М. Борн і Е. Вольф порушували питання геометричної оптики, інтерференції та дифракції світла [4, с. 242-243].

Проте в українському мистецтвознавстві обрана проблематика є малодослідженою та потребує комплексного наукового опрацювання, що й визначає новизну нашого дослідження.

Мета статті - оглянути ключові ідеї, авторські моделі та передумови розвитку оп-арту XX - початку XXI ст. Завдання публікації - якнайширше представити оп-арт у різних сферах і напрямках сучасного мистецького процесу, а також розкрити потенційні можливості у створенні нового візуального мистецтва.

Виклад основного матеріалу

Відхід мистецтва від класичних концепцій, що бере свій початок ще від П. Сезана наприкінці XIX ст., дало серйозний поштовх, який дозволив створювати різноманітні рухи в мистецькому середовищі, що мало важливий вплив на появу оп-арту. Художники новоствореного руху широко використовували традиційні перспективні методики, розроблені спочатку для точного репрезентування природного світу в мистецтві, щоби створити відчуття глибини та простору в своїх картинах [9].

Течія продовжує раціоналістичну лінію модернізму та сходить до так званого «геометричного» абстракціонізму, яскравим представником якого був Віктор Вазарелі, який вважається основоположником оптичного мистецтва. Його картини зберігаються в постійних колекціях провідних музеїв світу. Протягом 1960-х і 70-х років його оптичні композиції стали частиною популярної культури, що справила глибокий вплив на архітектуру, комп'ютерне мистецтво, моду і те, як ми зараз дивимося на речі загалом. Прорив, принесений його «кінетичними» візуальними експериментами, перетворив площинну поверхню світу в нескінченні можливості. Нова глобальна реальність формується за допомогою програмування та інтернету [10].

Перші дослідження у сфері оп-арту бачимо ще наприкінці XIX ст. Ще 1889 р. у щорічнику «Das neue Universum» з'явилася стаття про оптичні ілюзії німецького професора Томпсона, який, використовуючи чорно-білі концентричні кола, створював враження руху на площині: колеса на малюнках Томпсона «обертаються» і «переливаються». Але це було більше наукове дослідження особливостей зору, ніж мистецтво [11].

Але всесвітню популярність оп-арт отримав 1965 р. після Нью-Йоркської виставки «Чутливе око» («The Responsive Eye») у музеї сучасного мистецтва, де були представлено близько 75-ти художників з десяти різних країн, які виставили понад 125 картин і конструкцій. Вільям Зейтц, коментуючи виставку, казав: «На відміну від більшості абстрактного живопису, ці роботи існують менше як об'єкти, що підлягають дослідженню, ніж як генератори перцептивних реакцій, кольорів і відносин, що існують винятково в баченні форми, присутності та варіації часто повністю відрізняються від статичних стимулів художника» [17, с. 37]. Важливу роль у розвитку оп-арту відіграла виставка «Арте-Фієра-77», що відбулася 1977 р. у Болоньї, де демонструвалися твори відомих художників цього напрямку - Віктора Вазарелі, Е. Фінци та інших. Художники оп-арту, що перебували в тісному взаємозв'язку з кінетичним мистецтвом, нерідко об'єднуються й виступають інкоґніто: група «Н» (Падуя), група «Т» (Мілан), група «Нуль» (Дюссельдорф), група «Пошуків візуального мистецтва», очолювана В. Вазарелі, яка дала початковий поштовх руху оптичного мистецтва [11].

Щодо групи «Н» можна сказати, що її діяльність зосередилася на візуальному й кінетичному дослідженні в поєднанні з психологією сприйняття, які направлені на реалізацію об'єктів і середовищ, залучаючи глядача.

Група «Н» заснована 1959 р. у Падуї як вільна організація під назвою «Ennea». Художники мали потужні інноваційні ідеї у всіх напрямках поведінки та дизайну. Будучи все більше зв'язаними з іншими художниками й групами, група «Н» відіграватиме помітну роль у європейському мистецтві та стане першою анонімною групою [12].

Попри виставки інших художників, найбільш вагомими в ті роки були підписи групи із закритими дверима «Ніхто не запрошений вмішуватися» і «Проти культу особистості» [12].

Вирішальним моментом для групи стала участь у виставці «Arte Programmata», організованої в травні 1962 р. куратором став Мунарі, який представив Умберто Еко. У концепції проекту зазначалося: «Програмоване мистецтво скероване на те, щоби розширити поле сучасного сприйняття для сприйнятливих і приємних людей, з формами і зображеннями, завжди відмінними в кінетичному та візуальному мистецтві» [12].

Група «Т» була однією з найважливіших кінетичних і оптичних художніх груп в Італії, упровадивши інноваційну форму мистецтва шляхом створення експериментів щодо сприйняття та інтерактивних середовищ, спрямованих на те, щоби спонукати та відтворювати різні несподівані реакції у глядача. Група «Т» - це так зване посилання на концепцію часу, як нової змінної перетворення в просторово-часовий вимір, який повністю вкводить у себе користувача, спираючись на колективістську ідею художнього твору. Мета групи, виражена в результаті великих експериментів, полягала у тому, щоб очистити мистецтво, пропонуючи нові стосунки між роботою і спостерігачем, виходячи за межі й директиви, що накладаються традиційними методами, щоби скеровувати та повністю залучати користувача робіт у мультисенсорний суб'єктивний досвід [13].

Ще одним центром нового мистецтва став Дюссельдорф, де 1958 р. була створена група «Нуль», засновниками якої стали Мак Гайнц і Отто Піне. 1961 року Ґюнтер Юккер приєднався до них, а 1966 р. група розпалася [14].

Назва «Нуль» означає новий початок у художньому та історичному плані та прагне залишити позаду загальноприйняті принципи мистецтва. Чистий колір і чисте світло як втілення космічних сил, що стає синонімом визволення індивіда. Експерименти з різними матеріалами та застосування новітніх технологічніх можливостей відкрили широкі можливості для учасників групи. Світло і рух у їхніх творах є основними виражальними засобами. Поряд з групами художників, які формувалися одночасно з іншими в Італії, Франції, Бельгії і Нідерландах, «Нуль» зробили революцію в післявоєнному мистецтві далеко за межами Європи саме завдяки своєму новому розумінню форми та зображення [14].

Паралельно у Франції зароджується інша група - «Пошуків візуального мистецтва». Це була група художників у Парижі, яка складалася з одинадцяти осіб, що працювали в оптичному та кінетичному мистецтві. Віктор Вазарелі очолював групу, мета якої полягала в тому, щоб об'єднати індивідуальні ідентичності учасників у колективну та індивідуально-анонімну діяльність, пов'язану з науковими й технологічними дисциплінами, заснованими на колективних подіях, які прийнято називати «Лабіринтами» [15].

Їхні ідеали спокусили досліджувати широкий спектр кінетичного мистецтва та оптичних ефектів оп-арту з використанням різноманітних типів штучного світла йі механічного руху. У своєму першому «Лабіринті», що відбувся 1963 р. на Паризькому бієнале, вони представили трирічну роботу, створену на оптичних і кінетичних пристроях. Після цього виявили, що їхні зусилля із залучення людського ока змістили турботи про участь глядачів, що стало передумовою появи інтерактивного мистецтва [16].

Сприйняття твору засноване на оптичній ілюзії, існує не тільки на полотні, але й в дійсності - і в очах, і в голові глядача, що допомагало виявити певні закономірності зорового сприйняття, тому їм приділяли велику увагу психологи. При сприйнятті реальних об'єктів ілюзії виникають рідко. Тому, щоби виявити сховані механізми людської перцепції, необхідно було поставити око в незвичайні умови, змусити його вирішувати нетипові завдання[2, с. 344-374].

Оп-арт прагне досягнути оптичного ефекту за допомогою психофізичного впливу на глядача, змусити рухати нерухомі об'єкти на площині або просторі. Суб'єкт сприйняття при цьому залишається нерухомим, як і об'єкт. Це пояснюється тим, що оптична ілюзія, яка шукається в композиції, побудована на одночасному русі кількох самостійних об'єктів і вимагає напруженої концентрації зорової уваги. Постає потреба в заміні класичної перспективи на новий оптичний простір - віртуальний. Через рух, який виникає на багатофокусному віртуальному рівні, площинне сприйняття твору руйнується і виникає відчуття нового рухливого простору [2, с. 344-374].

Основне завдання оп-арту - «обдурити око», спровокувати його на неправильну реакцію, викликати образ, який «не існує». Візуально суперечлива конфігурація створює нездоланний конфлікт між фактичною формою та видимою формою. Дослідження психологів показали, наприклад, що око завжди прагне організувати хаотично розкидані плями в просту систему (гештальт). В оптичному живописі, навпаки, прості однотипні елементи розташовуються так, щоби дезорієнтувати око, не допустити становлення цілісної структури. Так, у картині Віктора Вазарелі «Зау-Дзета» (1964) квадрати й ромби безупинно перебудовуються за схемою грецьких букв, але так і не поєднуються в певну конфігурацію. В іншій роботі Вазарелі - «Наднові» (1959-1961) - дві однакові контрастні форми створюють відчуття спалаху, що переміщується. Сітка, яка вкриває поверхню, через якийсь час відділяється й зависає, а вписані у квадрати кола зникають і знову з'являються в різних точках. Площина безупинно пульсує, то проявляючись у миттєвій ілюзії, то знову замикаючись у безперервну структуру. Назва картини наштовхує на уявлення про вибухи космічної енергії та зародження наднових зірок. Безупинно коливні поверхні картин заводять сприйняття в тупий кут, викликають зоровий шок. Особливо сильного удару зазнавала нервова система глядача саме на тих виставках, де експонувалися композиції, що рухаються, світяться, відбивають світло. Інколи відвідувачі реагували на «художню ілюзію» навіть запамороченням і втратою свідомості [11].

Представники оп-арту стверджували, що їхні роботи спонукають глядача до активної співучасті у творчості, оскільки саме око ґенерує форму, трансформує «матерію» в «енергію» видимого образу. У цьому оп-арт єднається з масовим мистецтвом: зближення з формами масових видовищ і атракціонів особливо оприявнене в просторових конструкціях оп-арту: системах, що обертаються, блищать, постійно змінюють свій вигляд, умерехтливих площинах, що рухаються, і об'ємах. Винаходи в цій ділянці належать таким художникам: Я. Агам, Хесус-Рафаель Сото, К. Крус-Дієз, Б. Райлі, Дж. Альберс, Х. Ле Парк, Ж. Стіна, Дж. Стіла, М. Хайц, О. Піне, Г. Юккер, Г. Альвіані й інших. Згодом їхні прийоми були успішно використані в оформленні дискотек, комерційних виставок, світлозвукових шоу й інших масових заходів, що дозволило втілювати в реальність дивовижні конструкції [11].

Висновки та перспективи дослідження

Підсумовуючи вплив та історичні аспекти розвитку оп-арту можна з упевненістю сказати, що однозначної відповіді та критеріїв позначення напрямку конкретними рамками немає, оскільки існує багато різних чинників, кожен з яких певною мірою вносить свої видозміни для оптичних ілюзій. Основний фактор полягає в тому, щоби піти від статики в передаванні інформації, де саме рух і динаміка допоможуть мистецтву втекти від нескінченного повторення форм і образів, і вийти на новий рівень сприйняття. Йдеться не тільки про візуальну складову, але й про ідейну, що в сукупності розширює поле для експериментів.

Сьогодні оптичні ілюзії використовуються в театрі, перформансах, хореографії, відеомистецтві, у рекламі та багатьох інших сферах. Завдяки комп'ютерним технологіям стало можливим застосування оптичних прийомів у всіх перерахованих ділянках, що дозволяє реалізовувати проекти, які не вимагають ні сцени, ні великих залів, адже з'явилася можливість створювати проекції на будь-який об'єкт. Саме завдяки цьому прогресу художник отримує можливість у будь-якому місці, у будь-який час реалізувати та наочно продемонструвати свої ідеї, що дозволяє створювати найрізноманітніші візуальні образи в різних сферах життя сучасної людини.

Таким чином можна сказати, що оп-арт не втратив своєї актуальності та використовується в різноманітних сферах мистецтва, незважаючи на технологічний ривок, який, без сумніву, вніс свої корективи, але не змінив основної ідеї напрямку - «обдурити» око, спровокувати його на неправильну реакцію, викликати образ, який насправді не існує.

Здійснене теоретичне дослідження щодо появи оп-арту та його значення в мистецтві сучасного глобалізованого світу свідчить про наявність різноманітних концептуальних підходів і розкриває нові вектори репрезентування мистецтва третього тисячоліття. Тому, слід зазначити, що мистецькі видозміни, які відбуваються під впливом сучасних технологій, потребують більшої уваги та глибшого дослідження маловивченого феномену оптичного мистецтва в Україні.

Література

оптичне мистецтво ілюзія оп арт

1. Андрушко Л., Дядюх-Богатько Н. Оптичні ілюзії у графічному дизайні (на прикладі постерів «Coca-cola»). Вісник Закарпатського художнього інституту. 2015. № 7. С. 92-96.

2. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. Москва : Прогресс, 1974. 392 с.

3. Бондаренко С., Некраса В. Оптична ілюзія у контексті механізмів сприйняття та художнього відображення навколишньої дійсності. Технологія і техніка друкарства. 2014. № 4 (46). С. 113-124.

4. Борн М., Вольф Е. Основы оптики. Москва : Наука, 1973. 713 с.

5. Косів В. М. Оп-арт в українському радянському плакаті: абстракція і національна ідентичність. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2017. № 6. С. 46-53.

6. Кузнєцова І. О., Арбузова К. М. Прийоми використання оп-арту. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2011. № 6. С. 92-94.

7. Мартінез-Конде С. М., Макнік С. Л. Мистецтво як візуальне дослідження: 12 прикладів кінетичних ілюзій в оп-арті. URL : https://www. scientificamerican.com/artide/art-as-visual-research/ (дата звернення: 24.02.2019).

8. Frank Popper. Origins and Development of Kinetic Art. New York : Littlehampton Book Services Ltd, 1968. 398 p.

9. The Art story. URL : https://www.theartstory.org/movement-op-art.htm (дата звернення: 14.03.2019).

10. Vasarely. The official artist website URL : http://www.vasarely.com/site/ intro.htm (дата звернення: 24.02.2019)

11. Оптичні ілюзії. URL : http://illusions.org.Ua/content/view/91/1 (дата звернення: 24.02.2019).

12. Kanalidarte. URL : http://www.kanalidarte.com/en/artisti/gruppo-n-46 (дата звернення: 24.02.2019).

13. Kanalidarte. URL : http://www.kanalidarte.com/en/artisti/gruppo-t-eng-47 (дата звернення: 24.02.2019).

14. Zero foundation. URL : http://www.zerofoundation.de/foundation.0.html (дата звернення: 24.02.2019).

15. Kanalidarte. URL : http://www.kanalidarte.com/en/artisti/grav-eng-48 (дата звернення: 24.02.2019).

16. 16. Stephen Bann Groupe de Recherche d'Art Visuel [GRAV] Retrieved from https://www.oxfordartonline.com/groveart/view/10.1093/ gao/9781884446054.001.0001/oao-9781884446054-e-7000035128#oao- 9781884446054-e-7000035128 https://doi.org/10.1093/gao/9781884446054. article.T035128 (дата звернення: 24.02.2019).

17. Seitz William Chapin. Museum of Modern Art. New York, 1965. 51 p.

References

1. Andrushko, L. & Dyadyukh-Bohat'ko, N. (2015). Optychni ilyuziyi uhrafichnomu dyzayni (na prykladi posteriv «Coca-cola») [Optical illusions in graphic design (on the example of Coca-cola posters)]. Visnyk Zakarpatskoho khudozhn'oho instytutu - Bulletin of the Transcarpathian Art Institute, 7, 92-96 [in Ukrainian].

2. Arnheim, R. (1974). Iskusstvo i vizual'noye vospriyatiye [Art and visualperception]. Moskva: Progress [in Russian].

3. Bondarenko, S. & Nekrasa, V. (2014). Optychna ilyuziya u konteksti mekhanizmiv spryynyattya ta khudozhn'oho vidobrazhennya navkolyshn'oyi diysnosti. [Optical interface in the context of mechanics and art of visual imagery]. Tekhnolohiya i tekhnika drukarstva - Technology and technology of friendship, 4 (46), 113-124 [in Ukrainian].

4. Born, M. & Wolf, E. (1973). Osnovy optiki [Fundamentals of Optics]. Moskva:Nauka [in Russian].

5. Kosiv, V. M. (2017). Op-art v ukrayins'komu radyans'komu plakati: abstraktsiya i natsional'na identychnist' [Op-art in the Ukrainian Soviet poster: abstraction and national identity]. Visnyk Kharkivs'koyi derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv - Bulletin of Kharkiv State Academy of Design and Arts, 6, 46-53 [in Ukrainian].

6. Kuznyetsova, I. O. & Arbuzova, K. M. (2011). Pryyomy vykorystannya opartu [Methods of using op-art]. Visnyk Kharkivs'koyi derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv - Bulletin of Kharkiv State Academy of Design and Arts, 6, 92-94 [in Ukrainian].

7. Martinez-Konde, S. M. & Maknik, S. L. Mystetstvo yak vizual'ne doslidzhennya: 12 prykladiv kinetychnykh ilyuziy v op-arti [Art as a visual study: 12 examples of kinetic illusions in op-art]. scientificamerican.com Retrieved from https://www.scientificamerican.com/article/art-as-visual- research/ [in Ukrainian].

8. Frank Popper (1968). Origins and Development of Kinetic Art. New York:Littlehampton Book Services Ltd.The Art story. theartstory.org Retrieved from https://www.theartstory.org/movement-op-art.htm

9. Vasarely. The official artist website vasarely.com Retrieved from http:// www.vasarely.com/site/intro.htm

10. Optychni ilyuziyi [Optical illusions]. illusions.org.ua Retrieved from http:// illusions.org.ua/content/view/91/1 [m Ukrainian].

11. Kanalidarte. kanalidarte.com Retrieved from http://www.kanalidarte.com/ en/artisti/gruppo-n-46

12. Kanalidarte. kanalidarte.com Retrieved from http://www.kanalidarte.com/ en/artisti/gruppo-t-eng-47

13. Zero foundation. zerofoundation.de Retrieved from http://www. zerofoundation.de/foundation.0.html

14. Kanalidarte. kanalidarte.com Retrieved from http://www.kanalidarte.com/ en/artisti/grav-eng-48

15. 16. Stephen Bann Groupe de Recherche d'Art Visuel [GRAV] Retrieved from https://www.oxfordartonline.com/groveart/view/10.1093/ gao/9781884446054.001.0001/oao-9781884446054-e-7000035128#oao- 9781884446054-e-7000035128 https://doi.org/10.1093/gao/9781884446054. article.T035128

16. William Chapin Seitz (1965). Museum of Modern Art. New York.

Размещено на Allbest.ru