Навчання студентів-художників техніки сухої пастелі в процесі пленерної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчання студентів-художників техніки сухої пастелі в процесі пленерної практики

Ольга Сова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри; Анна Волошенко, аспірант кафедри образотворчого мистецтва Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

У науковій публікації висвітлюються методичні аспекти навчання техніки “суха пастель” студентів художньо-педагогічних закладів вищої освіти. Виокремлюється значимість навчально-творчої пленерної практики в системі фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Наведені переваги застосування пастельної техніки під час виконання пейзажів у природних умовах. Запропоновано систему навчальних завдань у пастельній техніці для поглиблення практичних умінь та навичок студентів-художників, що передбачає виконання різноманітних видів робіт: начерків з натури, короткотривалих зарисовок, довготривалих етюдів, підсумкової композиції.

Ключові слова: вчитель образотворчого мистецтва; техніка пастель; пленер; пленерна практика; пейзаж; мистецтво.

Training of artists-students of technology of dry pastel in the process of plein-air practice

Olha Sova, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor; Anna Voloshenko, Postgraduate Student of the Fine Arts Department, Mykhaylo Drahomanov National Pedagogical University

The basis for the study was the need to find the new methodological tools for professional training offuture teachers offine arts in higher education institutions of Ukraine. This is due to the modernization of the content of domestic education and the demand for the modern labour market, which awaits a well-informed and practically trained specialist.

The scientific publication highlights the methodological aspects of teaching the pastel techniques of students of art and pedagogical institutions of higher education. The importance of the educational and creative plein air practice in the system ofprofessional training offuture teachers offine arts is singled out. The advantages of using the pastel techniques when performing landscapes in natural conditions are given.

Such basic technical methods of training as hatching which is divided into set of receptions are considered, the most popular of them are a linear bar, a cross bar, a contour bar; mixing pastels, which involves rubbing, stewing, washing, spraying, smoothing, shading techniques, side stewing; binding (fixation method); pen (retouching), dry washing, wet brush, or “scrubbing”, otherwise meaning “hlizal”.

The article describes the step-by-step work of performing a landscape composition in the technique of “dry pastel” from nature in the open air, where the students gain the necessary experience of active andfast artistic work, trying to reflect in their works a certain mood of the landscape in different weather conditions or changing nature at different times.

The methodologically competent stages are singled out in nature work, namely: composition of the general composition, construction of the whole image, revealing of big colour and tonal relations, their specification and coordination among themselves, completion and generalization of all work. A system of educational tasks in pastel technique is proposed to deepen the practical skills of students-artists, which involves the implementation of various types of work: sketches from nature, short sketches, long sketches, and the final composition.

The technical methods and techniques discussed in the article can be used in order to increase the effectiveness of teaching the students the art ofpastel techniques and enhance their creative abilities.

Keywords: fine art teacher; pastel painting; pastel technique; plein air; plein-air practice; landscape; art.

образотворчий мистецтво пейзаж пастельний

Постановка проблеми

Сучасна творча молодь перебуває у постійному пошуку можливостей для власного самовираження, презентації авторської унікальності, нешаблонності, тому першочерговим завданням викладача є пошук шляхів до розвитку креативності студентів. На сьогодні навчання студентів у мистецьких закладах вищої освіти потребує застосування нового методичного інструментарію, що, зокрема, передбачає вивчення різноманіття образотворчих технік. Освітня підготовка молодих художників включає вивчення таких основних фахових дисциплін, як живопис, рисунок і композиція, а також проходження навчально-творчої пленерної практики, де відбувається інтеграція всіх набутих знань, умінь і навичок з образотворчого циклу. Саме пленерна практика, яка проходить у природному середовищі, поза межами аудиторних приміщень, дає змогу студентам розширити набутий раніше образотворчий досвід, усесторонньо дослідити різні натурні об'єкти й опанувати різноманітні жанри образотворчого мистецтва, а саме: натюрморт, пейзаж, портрет. Враховуючи це, варто максимально оновити навчальні програми з пленерної практики, передбачивши у них застосування цікавих технік і завдань для розширення можливостей художнього самовираження студентів і їх творчого зростання.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Серед вітчизняних і закордонних публікацій знаходимо підтвердження актуальності нашого дослідження, що засвідчують праці Г Баймуханова [1], О. Берлача [2], О. Музики [4], О. Парамонова [5], М. Сидора [6], В. Черватюка [8] та інших, в яких висвітлені різні аспекти навчання студентів художньої роботи на пленері.

Так, у статті наукового колективу С. Алексєєва, І. Башкатов, О. Парамонов, сконцентровано увагу на важливості вивчення пейзажного жанру саме під час роботи на пленері в системі професійної мистецької освіти [5]. Художники- педагоги підкреслюють, що повноцінне вивчення різноманітних пейзажних мотивів можливе лише в умовах природи, а не у робочій майстерні.

У дослідженні Г Баймуханова [1] представлені основні принципи грамотної організації композиції пейзажного мотиву та значення короткострокових живописних етюдів у процесі навчання студентів у природних умовах. На думку науковця, виконання швидких пейзажних замальовок особливо важливе на початкових стадіях навчання, коли молоді художники ще не мають великого досвіду роботи просто неба.

Спираючись на багаторічний педагогічний досвід викладання фахових дисциплін й, зокрема, пленеру в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, В. Черватюк [8], у своїх наукових доробках зосереджується на специфіці організації навчально-творчої практики та окресленні найпоширеніших помилок у студентських етюдах. Автор висвітлює класичні методичні підходи до розробки системи навчальних завдань з пленеру та пропонує студентам продовжувати працювати на природі тими художніми матеріалами, що й на аудиторних заняттях.

Художник-педагог О. Музика [4] у своїх публікаціях, де вивчаються особливості пленерної роботи, підкреслює важливу роль викладача- методиста та наголошує на тому, що від відповідальної роботи керівника практики залежить активізація творчої діяльності студентів, формування у них стійкої мотивації до самореалізації.

Провівши аналіз наукових доробків, присвячених питанню пленеру, відзначимо, що більшість науковців висвітлюють загальні аспекти організації роботи у відкритому середовищі, дають методичні поради початківцям, наголошують на необхідності продовження вивчення класичних живописних технік в умовах природного освітлення, залишаючи поза увагою питання урізноманітнення навчальних завдань за рахунок освоєння студентами нових художніх матеріалів.

Класична академічна художня підготовка студентів передбачає опанування ними під час навчання таких живописних і графічних технік, як: акварель, гуаш, олія, рисунок графітним олівцем, м'якими матеріалами (вугіллям, сангіною, соусом). Проте ґрунтовному вивченню зображальних можливостей техніки сухої пастелі, на жаль, не надають достатньої уваги. Розв'язання цієї проблеми окреслюємо провідною метою статті.

Навчання майбутніх учителів-художників основам образотворчої грамоти ґрунтується на візуальному пізнанні світу, навколишньої дійсності. Найповніше це можливо забезпечити в процесі художньої роботи на природі. Саме робота на пленері дає унікальну можливість відчути та засвоїти на практиці особливості й різноманіття природних колірно-тональних співвідношень, попрактикуватися у передачі глибини простору за законами повітряної та лінійної перспективи, опанувати нові художні техніки, вдатися до сміливих творчих пошуків і експериментів.

Під час навчально-творчої пленерної практики студенти накопичують необхідний досвід активної та швидкої художньої праці, стараючись відобразити у своїх роботах певний настрій пейзажу за різних погодних умов або мінливий стан природи у різний час доби (захід чи схід сонця, сонячний полудень, дощ, вітер тощо).

Для швидкої роботи на природі чудово підходить така художня техніка, як пастель, яка несе в собі унікальні властивості як живопису так і рисунка, даючи можливість створювати різноманітні образотворчі твори. У цій техніці виділяють основні чотири типи: суху пастель іі види (тверду, м'яку і ще м'якшу), масляну, воскову і акварельну. Технічні можливості та особливості використання цих типів та видів пастелі принципово різняться між собою. Найширший спектр виражальних властивостей має суха пастель, що є щільно спресованим у вигляді палички кольоровим пігментом, змішаним з крейдою і налічує в своєму арсеналі сотні колірних відтінків. Основою для пастельних робіт зазвичай слугує тонований текстурований папір. Проте є митці, що віддають перевагу роботі на наждачному або оксамитовому папері, чи спеціальних пастельних планшетах, виготовлених з пробкового дерева. Для роботи пастеллю підходить і папір для акварелі, але його бажано заздалегідь затонувати за допомогою акварелі, кави або міцного чаю.

На думку Т. Кануннікової, техніка “суха пастель” дає велику творчу свободу не тільки початківцю, але й вправному майстру. Ця техніка малювання дає змогу у будь-якому місці і за короткий проміжок часу виконати живописний етюд вподобаного пейзажного мотиву. Така мобільність пастельної техніки, що не вимагає ніяких додаткових пристосувань (наявності етюдника, розчинників для олійних фарб, або устаткування для акварельного живопису), допомагає максимально ефективно організувати роботу студентів на пленері, сприяє виконанню завдань на створення швидких етюдів та вивченню основних живописних характеристик моделі [3].

До провідних технічних методів і прийомів роботи пастеллю належать такі методи, як штрихування, змішування пастелі, прив'язка; прийоми розтушовування, бічне тушування, перо, сухе відмивання, вологий пензлик та інші. Використання технічних прийомів відокремлено або в поєднанні дає можливість максимально урізноманітнити виконання навчальних, а особливо творчих робіт студентів, стимулювати їх пошукову діяльність у розробці авторської манери створення художнього доробку, сприяє формуванню креативного мислення.

Одним з основних методів у техніці пастель є “штрихування”, що поділяється на безліч прийомів, найпопулярнішими з них є лінійний штрих, перехресний штрих, контурний штрих. Основний принцип цього методу полягає у нанесенні кінчиком пастельної крейди коротких ліній, розміщених поряд одна з одною, в різних напрямках або з перетинанням. Кінчиком пастелі можна проводити різноманітні штрихи, що залежать від сили натиску, гостроти крейди та від того, як її тримати. Методу штрихування властиве притискання пастельної крейди до паперу на початку проведення лінії зі звужуванням у кінці. Іншим: проведення ліній перевернутою перпендикулярно паперу крейдою так, щоб вона залишала штрих у вигляді тонального хвостика.

До основних у пастельній техніці, які застосовуються, зокрема і в роботі сухою крейдою належить метод “змішування пастелі”, що передбачає розтирання, тушування, розмивання, розпилення, згладжування та “розтушовування”. Саме таку назву має найпопулярніший прийом, який застосовують для рівномірного розподілу кольорів, відтворення м'яких переходів між відтінками. Забезпечується це з використанням ватного диску, чистої тканини, щетини, подушечок пальців або спеціального інструмента - паперової розтушовки для пастелі. Цей технічний прийом допомагає створити плавні межі між кольоровими плямами завдяки приглушенню їх інтенсивності. Прийом є опорним у пастельній техніці, до того ж його виконання не викликає особливих труднощів. Для початку широкими легкими штрихами створюється загальний начерк з прокладанням базових кольорів та подальшим їх розтиранням. Потім зверху розтушовування накладаються більш насичені колірні пігменти, виявляється об'єм, уточнюється форма. Також для швидкого змішування кольорів і тонування основи без додаткових допоміжних інструментів та матері алів чудово підійде універсальний прийом “бічне тушування”, суть якого полягає у нанесенні кольорового шару пастелі бічною частиною крейди на великі ділянки поверхні, поступово покриваючи всю площину. Такий прийом дає змогу не тільки отримати широку смужку кольору, а й створювати різноманітні кольорові і динамічні ефекти та пришвидшити роботу на великих ділянках формату.

Прийом “пера” в техніці пастель застосовується найчастіше для того, щоб згладити та розмити краї в елементах зображення за допомогою тонкого пензлика або пір'я, своєрідна “ретуш”, характерна для м'яких художніх матеріалів, у тому числі пастелі. Цей прийом уможливлює висвітлення занадто темних ділянок та пом'якшення яскравих кольорів.

Прийом “сухого відмивання” художники також застосовують для створення різноманітних живописних ефектів, наприклад, у зображенні туманних пейзажів. Для цього пастельну крейду подрібнюють до отримання порошкоподібної маси, потім розсипають її по всій площині паперу і затирають ватним диском до отримання рівномірного шару. При цьому, залежно від задуму майбутньої композиції, можна поєднувати у відмивці різні кольори, створюючи необхідні колірно-тональні ефекти. Суху відмивку до початку роботи на ній необхідно закріпити фіксатором [2].

Прийом “вологий пензлик” або “лесування”, в іншому значенні “глізаль”, застосовується у техніці пастель для надання блиску та звучання кольорам. Такий живописний прийом роботи передбачає проведення зволоженим у воді пензлем певних ліній по м'яких пастельних рисках. При цьому частина кольору звільняється, залишивши чіткі пастельні штрихи. Прийом “вологий пензлик” застосовується за необхідності поєднання плям і ліній, створення світлих або темних ефектів для виявлення форми, об'єму предметів. Художники-викладачі О. Берлач та А. Чихурський рекомендують використовувати цей прийом лише на цупкому папері для акварелі, позаяк стандартний папір для пастелі занадто тонкий і під впливом зволоження може покоробитися [2].

Щоб захистити завершену роботу від механічних пошкоджень, використовують метод “прив'язки”, тобто закріплення пастелі фіксатором за допомогою нанесення першого шару легкими розпиленнями, щоб стабілізувати зображення і “прив'язати” пастель до основи під час роботи. Із застосуванням цього методу часто змінюються кольори зображення після фіксації, тож обов'язково потрібно попередньо розпилити фіксатив для визначення певної відстані між роботою і нанесенням шару фіксації. Незахищеність колірного покриття від дрібних механічних пошкоджень та її слабкий зв'язок з основою є основним недоліком техніки “суха пастель”.

У художній роботі пастеллю на пленері найефективнішим визнано метод роботи з натури, що полягає у реалістичному відтворенні натурних об'єктів та явищ. У навчальному процесі закладу вищої освіти пізнання студентами натури (моделі, постановки) є не лише звичайним її спогляданням, але й переходом від окремих характеристик предмета до повного узагальненого уявлення про нього [9, 77]. Виконання на пленері пейзажу з натури допомагає студентам проводити аналіз структури навколишніх оточуючих об'єктів, вирізняти їх характерні особливості, здійснювати спостереження за станом природи, відмінностями колірної гами обраного мотиву в різний час доби. Застосування під час роботи цього методу розвиває у студентів навички творчого пошуку найвдалішої композиції пейзажу, вміння працювати співвідношеннями у зображенні плановості місцини та об'єму предметів, допомагає максимально оволодіти прийомами пастельного живопису.

Виконання пастеллю пейзажного мотиву з натури передбачає послідовний перехід від однієї стадії виконання роботи до іншої: від компонування загальної композиції, побудови всього зображення, виявлення великих колірних і тональних співвідношень, їх уточнення та узгодження між собою до завершення та узагальнення всього твору [7].

На початковій стадії компонування зображення сухою пастеллю легко наносять на формат обраний пейзажний мотив. Це робиться нейтральним кольором пастельної крейди, що майже не відрізняється від основного тону паперу. Попередній рисунок не варто наносити графітним олівцем, позаяк на нього потім погано лягає пастель.

Наступна стадія передбачає побудову всіх об'єктів пейзажу. Для цього окреслюються контури зображення, намічаються передбачені плани композиції, наносяться напрямки основних штрихів. На цьому етапі працюють кінчиком кольорової крейди для проведення тонких ліній та бічною частиною пастелі, щоб покрити велику ділянку паперу, штрих ведуть, отримуючи широку смужку кольору. За необхідності виправлення допущених помилок у роботі зайву фарбу видаляють шматочком тканини або жорстким пензлем із щетини, залишки пастелі стирають м'якою гумкою.

На стадії виявлення великих кольоро- тональних співвідношень працюючи пастеллю, намічають фон, темні та світлі ділянки пейзажу, загальні колірні плями. Цей етап передбачає застосування у роботі прийомів розтушовування та сухого відмивання. Від якісного виконання попереднього розтушовування залежить успіх усієї пастельної роботи.

На наступній стадії виконання пейзажу узгоджують колір і тон між собою, відтіняють пастельні плями, надають їм життєвої рельєфності, уточнюють колірні й тональні співвідношення, виявляють об'єм, передають матеріальність об'єктів, порівнюють між собою всі складові пейзажного мотиву, передній, другий і найвіддаленіший плани. На цьому етапі у нагоді стануть такі технічні прийоми, як “прийом пера”, “вологий пензлик”, щоб додати роботі жвавості, інакше зображення буде виглядати монотонним, пласким.

На завершальній стадії опрацьовують нюанси, дрібні деталі, додають відблиски, підсилюють рефлекси. В кінці творчої роботи над пейзажною композицією зручніше користуватися пастельними олівцями або тонкими паличками для розтушовування.

Опануванню студентами прийомів пастельної техніки під час роботи на пленерній практиці сприяють виконання таких видів навчально- творчих робіт, як: начерк з натури, короткотривала зарисовка, довготривалий етюд, підсумкова композиція [9, 118].

Для виконання начерків пейзажу викладачеві варто запропонувати студентам нескладні мотиви з неглибокою плановістю, або певний об'єкт у природному оточенні. Наприклад: “Розлоге дерево”, “Човен біля берега”, “Стара хата у вишневому садку” тощо. Для короткотривалих зарисовок краще обирати завдання для дослідження різних станів освітлення протягом доби. А саме: “Ранок”, “Перед дощем”, “Захід сонця” та інші. Для виконання довготривалих етюдів на пленері підійдуть такі теми: “Сонячний день біля ріки”, “Туман в полі”, “Багатоплановий гірський пейзаж”.

Підсумковою композицією є зазвичай творча робота, яку виконують студенти на основі зібраного матеріалу навчальної практики. Створюючи цю роботу, молоді митці можуть не тільки поліпшити розуміння усіх можливостей пастельної техніки, застосувати все розмаїття кольорової палітри, але й відшукати авторський стиль виконання, розробити особисту манеру, проявити креативність думки у розробці композиції пейзажного мотиву.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Узагальнюючи вищеокреслене, слід сказати, що включення в освітній процес студентів мистецьких закладів вищої освіти вивчення техніки пастелі розширює їхні образотворчі вміння, поглиблює професійну підготовленість до майбутньої художньо-педагогічної діяльності. Правильно організований процес навчання пастельної техніки формує у молодих митців практичні навички, сприяє оволодінню технічними прийомами, розширює живописну палітру, розвиває відчуття нюансів і вальорів, вивчення різних підходів до створення роботи. Розглянуті у статті технічні прийоми можуть застосовуватися для підвищення ефективності навчання студентів мистецтва пастельної техніки та активізації їх творчих здібностей.

Проведена наукова робота не вичерпує всіх аспектів навчання студентів-художників техніки пастелі. До перспективних напрямів подальших досліджень належать: ґрунтовне вивчення виражального потенціалу інших м'яких художніх матеріалів та розробка чіткої системи навчальних і творчих завдань з пастельної техніки, яка забезпечувала б професійне зростання майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Література

1. Баймуханов Г.С. Основные принципы организации пейзажного мотива на пленэре. Гуманитарные исследования. 2017. № 4 (17). С.103-104.

2. Берлач О.П., Чихурський А.С. Використання пастелі в станковому живописі: метод. рекомендації. Луцьк, 2017. 18 с.

3. Канунникова Т.А. Актуальность традиционных художественных техник на примере рисования пастелью. Проблемы и перспективы развития образования : материалы У Междунар. науч. конф. (г. Пермь, март 2014 г.). Пермь: Меркурий, 2014. С. 153-155.

4. Музика О. Пленерна практика як важливий компонент підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2012. № 6(2). С. 47-52.

5. Парамонов А. Г., Башкатов И. А., Алексеева С. О. Пейзажный жанр в системе профессионального художественно-педагогического образования. Russian Journal of Education and Psychology. 2018. Том 9, № 9. С. 122-135.

6. Сидор М. Аспекти пізнання та оволодіння художнім рисунком як виразною формою професійного поступу художника. Молодь і ринок. 2018. №8 (163). С. 54-59.

7. Сова О.С. Формування художньо-педагогічних умінь майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі пленерної практики: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2018. 320 с.

8. Черватюк В.О. Методичні рекомендації з пленерного живопису для молодих художників. Українська академія мистецтва. Київ, 2013. Випуск 21. С. 44-51.

9. Шевнюк О.Л. Методика навчання образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах: навч. посіб. Київ : Освіта України, 2017. 311 с.

Размещено на Allbest.ru