Свято-Михайлівська церква в селі Собич

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свято-Михайлівська церква в селі Собич

Kyryievskyi V.D. St. Michael's Church in the village of Sobych

The article is dedicated to the oldest St. Michael's Church in the village of Sobych in Shostka district. According to the legends of the peasants, preserved by the local ethnographerMykola Stepanovych Zhyrnyi (19-40-2014), the church was in the village in the pre-Tatar years. The article presents new previously unknown archival data of 1910 about the church and church buildings. There have been three churches in the village of Sobych in Prydesnia throughout its history. The first of them burned in a large fire that swept over the village in a hurricane. Traces of the fire are found by diggers of new burial pits at a depth of 1.5 meters of new burial pits dug at the edge of the old cemetery on the right bank of the river Dovhi Vody. On March 31, 1671, Archimandrite of the Novhorod-Siversk Spaso-Preobopazhensky Monastery Mykhailo Lezhaisky granted Ivan Holodenko a siege letter on the right to drive and settle people on the monastery lands in the Usobych tract. Since then, the second St. Michael's Church in its history has appeared in Sobych. It was small in size. The church stood for almost a century and was dismantled, and in its place a new large wooden church was built on a brick foundation. In 1929, the Bolsheviks closed the Sobych church in 1932, Komsomol members tore off its crosses and dropped all six bells from the bell tower. A granary was set up in the church. In 1939 the warehouse was rebuilt as a village club. During the war in 1943, the church housed a military hospital. After the war, the club started working in the church again. In 1968, the club was renovated and renamed the “House of Culture” of the collective farm “Red Ukraine”. Young people had fun in the beautiful church every night until it caught fire on the night of December 2627,1976 from a short circuit in the wiring.

Key words :churches, monastery, Usobich, Putyvl road.

Три церкви було в придеснянському с. Собич за всю історію його існування. Перша з них згоріла у великій пожежі, що пронеслася ураганом над селом. Прошарок згарища знаходять копачі нових могильних ям на півтораметровій глибині на краю старого кладовища, що на правому березі річки Довгі Води. Цей куток Собича над ставком зветься Городком на Лисичому грудку (Рис. 2). Там був давній Собич, який, за переказом, спалили татари в помсту за побитих селянами здирників данини. Татари винищили селян, вижив лише один старий дід [2].

Назва села Собич походить нібито від урочища Усобич, де колись сталася сутичка, усобиця між чернігівськими та новгород-сіверськими князями [3]. Урочище над річкою Довгі Води перетинається прямим, ближчим до Десни, шляхом з Новгорода-Сіверського на Путивль. Праворуч шляху на високому пагорбі біля джерельного Лебежого озера ледь помітні рештки двох курганів. Можливо, у них поховані загиблі у князівській сутичці воїни, хоча собичівці відносять кургани до шведських могил 1708 р.

«Деревня Сопич» при «Большой Путивльской дороге» згадується у переліку володінь Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, підтверджених грамотою московського царя Івана IV (Грозного) від 6 вересня 1551 р. Також у грамоті згадується Лебеже болото й став, і річка Версула - Вербичівка, ліва притока Довгих Вод [9, с. 145].

31 березня 1671 р. архімандрит Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря Михайло Лежайський надав Івану Голоденку осадний лист на право оселення людей на монастирських землях в урочищі Усобич [5, с. 409]. З того часу з'явилася в Собичі друга в його історії Свято-Михайлівська церква. свято михайлівська церква собич

Рис. 1. Свято-Михайлівська церква у с. Собич. Фото 1934 р.

Рис. 2. Городок

Вона була невелика за розміром, стояла на піщаному пагорбі-грудку біля святої криниці під вербами в лузі з лівого берега Довгих Вод. Церква простояла майже століття на перехресті трьох доріг - на Новгород-Сіверський,

Путивль та Глухів - й була розібрана, а на її місці звели нову велику дерев'яну церкву на цегляному фундаменті. Її було видно з усіх кутків Собича. Красотою храму дуже пишалися селяни.

Усередині церкву прикрашав настінний живопис, іконостас нараховував з півсотні ікон [4].

Рис. 3. Карта села Собич: 1 - церква. 2 - Городок. 3 - Путивльська дорога

За мартирологом втрачених святинь Сумщини, складеним істориком Олегом Миколайовичем Корнієнком, церква Архангела Михаїла в селі Собич була збудована в 1734 р. [6, с. 298]. За даними архітектора Віктора Васильовича Вечерського «Михайлівська дерев'яна церква з дзвіницею у с. Собич зведена у другій половині XVIII ст.» [1, с. 41]. У описі св. Михайлівської церкви, зробленому під час страхової оцінки її майна 29 червня 1910 р., зазначено, що церква була «построена неизвестно когда» [8, арк. 159].

Церква перебудовувалася тричі - в 1846, 1886 та 1901 рр. [7, с. 19]. У страховому описі 1910 р. вказано лише 1887 р., тоді «церковь была расширенна и обновлена. Здание давнее, прочность посредственная» [8, арк. 159].

Михайлівська однобанна церква (Рис. 1) стояла на цегляному фундаменті, зовні була обшита тесом і покрашена білою масляною фарбою, усередині також покрашена білою масляною фарбою та розписана живописом. Зверху була покрита залізом, покрашеним зеленою масляною фарбою. Довжина церкви разом із дзвіницею становила 15 сажнів (32 м), ширина - 8 і % сажні (17,6 м), висота до верху карниза - 3 сажні (6,4 м). Великих вікон нараховувалося 26 шт., малих - 4 шт., дверей зовнішніх стулчастих, обшитих залізом, - 1, одинарних - 1, внутрішніх - 1; дверей зовнішніх стулчастих скляних - 2, внутрішніх стулчастих, обшитих залізом - 3, одинарних, необшитих залізом - 1. Іконостас мав довжину 9 аршин (6,4 м), висоту - 9 аршин (6,4 м), оціночна вартість - 1000 руб. Церква була холодною, не опалювалася. Чотириярусна дзвіниця мала загальну висоту до верху карниза у 3 сажні (6,4 м). Найближча до церкви стороння будівля, громадський амбар, знаходився з південного боку церкви на відстані 12 сажнів (25,6 м). Церква оцінювалась разом з іконостасом та дзвіницею у 8000 руб. [8, арк. 161]. У 1898 р. поряд із церквою було збудовано зі старого матеріалу церковно-причтовий дім (квартира для проживання псаломщика). Його довжина становила 3 сажні (6,4 м), ширина - 2 і 2/3 сажні (5,8 м), висота - 1 та 1/3 сажні (2,8 м). Дім був критий соломою, мав 5 вікон (1 х 0,6 м), троє дверей одностулчастих, піч руську та голландську грубку. При домі були рублені сіні та чулан (5,8 х 4,3 х 2,8 м). Страхова вартість дому становила 100 руб. [8, арк. 162].

Рис. 4. Фрагмент документа «Страхова оцінка» 1910 р.

У дворі церковно-причтового дому стояли доволі старі будівлі, криті соломою: амбар (14,9 х 4,9 х 2,8 м) з колод, з дощатим полом та стелею, при амбарінавіс дощатий (10,7 х 4,3 х 2,8 м), за ним - два хліви. Перший хлів разом з навісом (15,6 х 4,3 х 2,8 м) був збудований з малих соснових дощок, другий - (10,7 х 4,3 х 2,1 м) теж був дощатим з трьома дверима. Страхова вартість цих будівель становила 50 руб. [8, арк. 164].

Рис. 5. Магазин раиспоживспілки на місці згорілої церкви

Загальна вартість застрахованого церковного майна у 1910 р. становила 8150 руб. Страхову оцінку зробили: замісник благочинного 4-го округу Кролевецького повіту священник Григорій Кучеровський та священники Михайло Савицький, Михайло Вербицький, Олександр Прокла- вицький, псаломщик Ілля Бондаревський, церковний староста селянин Собича Йосип Мирославович Закотей (за нього неграмотного розписався Мина Шалда), представники приходу - селянин Іван Малашенко та козак Павло Філон [8, арк. 165].

У 1913 р. збудували при церкві новий дім (квартиру для псаломщика) (8,5 х 6,4 х 2,8 м) з соснового бруса, покрили залізом. Дім мав дощату підлогу та дощату тиньковану стелю. У ньому було 8 вікон (1,1 х 0,7 м), знаходились одна піч руська, друга - голландська [8, арк. 168]. Страхову оцінку нового дому в 700 руб. зробили в 1913 р.: замісник благочинного 4-го округу священник Федір Денисенко, приходський священник Михайло Савицький, священник села Клишки Митрофан Коривецький, в. о. псаломщика Арсеній Пономаренко, церковний староста селянин Собича Йосип Закотей (за нього неграмотного розписався Мина Шалда), представники приходу - козаки Антон Кругляк та Захар Кузьменко [8, арк. 169]. У 1929 р. більшовики закрили собицьку церкву. У 1932 р. комсомольці здерли з неї хрести, скинули з дзвіниці усі шість дзвонів. Найбільший розколовся, вгруз у землю. Його викопали й здали разом з усіма дзвонами та хрестами як металобрухт на переплавку для потреб індустріалізації. У церкві влаштували зерносклад. У 1939 р. склад перебудували під сільський клуб. У вересні 1943 р. в церкві перебував військовий госпіталь для червоноармійців, поранених під час форсування Десни.

Після війни в церкві знову запрацював клуб. У 1968 р. його відремонтували, стіни пофарбували товстим шаром, щоб з-під нього не проступав занадто яскравий церковний живопис на стінах та ще з янголами вгорі над картиною «Таємна вечеря» (12 апостолів). Згодом клуб став Будинком культури колгоспу «Червона Україна». У ньому щовечора веселилася молодь, допоки він не запалав уночі з 26 на 27 грудня 1976 р. від замикання електропроводки [4]. Вогняний стовп полум'я в кілька десятків метрів було видно в Шостці. Звідти та з найближчих сіл приїхали аж 11 пожежних машин. До ранку БК згорів до тла. Дивом встояла в пожежі лише частина північної стіни храму, на якій виступив з-під замальованої фарби величний хрест.

У 1980-х рр. райспоживспілка спорудила на місці Свято-Михайлівської церкви магазин сільпо з білої цегли, з великими скляними вікнами й напівпорожніми полицями. Нині маємо, за кілька метрів на захід від магазину, рештки цегляного фундаменту церкви. Свята криниця під вербами внизу пагорба зовсім замулена. Спроби відновити її джерела поки не дали результату, потрібен час на самоочищення цілющої колись води.

У 2019 р. Шосткинська телерадіокомпанія «Акцент» зняла 15-хвилинний фільм спогадів селян Собича про Свято-Михайлівську церкву «Край, який вражає» (3 випуск), який є у вільному доступі в мережі Інтернет на каналі YouTube з 10 грудня 2019 р.

ДЖЕРЕЛА

1. Вечерський В. Архітектурна спадщина Шосткинщини. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2007. Вип. 4. 400 с.

2. Жирный Н. Дань Золотой Орды. Советское Полесье, Шостка. 1995. 18 октября.

3. Жирный Н. Происхождение Собича. Советское Полесье, Шостка. 1995.22 ноября.

4. Жирный Н. Храм Архангела Михаила. Советское Полесье, Шостка. 1995. 27, 29 марта.

5. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 5-7. Т. 5. Губернский город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский. Филарет Гумилевский. Чернигов : Черниговская земская типография, 1874. 443 с.

6. Книга Пам'яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт.-упорядн. О.М. Корнієнко. Суми: Ярославна, 2007. 324 с.

7. Корноухов Е.А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии. Труды Черниговской губернской архивной комиссии 19061908 гг. Вып. 7. Чернигов, 1908. 402 с.

8. Российский государственный исторический архив, ф. 799, оп. 33, д. 2345.

9. Русина О.Б. Грамоти Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирю. Український археографічний збірник. Нова серія. Т. 5.Вип. 2. Київ : Наукова думка, 1992. 544 с.

REFERENCES

1. Vechersky, V. (2007). Arkhitekturna spadshchyna Shostkynshchyny. Suhasniproblemy doslidzhennia, restavratsii tazberezhennia kulturnoispadshchyy [Architectural heritage of Shostka region. Modern problems of research, restoration and preservation of cultural heritage]. Issue 4. [in Ukrainian].

2. Zhyrnyi, N. (1995). Dan Zolotoi Ordy [Tribute to the Golden Horde]. Sovetskoe Polese, October 18. Shostka. [in Ukrainian].

3. Zhyrnyi, N. (1995). Proishozhdenie Sobicha [The origin of So- bich]. Sovetskoe Polese, November 22. Shostka. [in Ukrainian].

4. Zhyrnyi, N. (1995). Khram Arkhanhela Mihaila [Temple of the Archangel Michael]. Sovetskoe Poles'e, March 27. Shostka. [in Ukrainian].

5. Filaret Gumilevsky (1874). Istoriko-statisticheskoye opisaniye Chernig- ovskoy yeparkhii. Gubernskiy gorod Chernigov. Uyezdy: Chernigovskiy, Kozelets- kiy, Surazhskiy, Krolevetskiy i Osterskiy [Historical and statistical description of the Chernigov diocese. Provincial city of Chernigov. Counties: Chernigov, Kozelet- sky, Surazh, Krolevetsky and Ostersky]. Book. 5-7, vol. 5. Chernigov: Chernigov Zemskaya Tyrography. [in Russian].

6. Kornienko, O.M. (Ed.) (2007). Knyha Pamiati Sumskoi oblasti: v 3 -kh 1.1. 2: Zruinovani khramy Sumshchyny. Martyroloh vtrachenykh sviatyn [Book of Memory of Sumy region: in 3 vols. Vol. 2: Destroyed temples of Sumy region. Mar- tyrologist of lost shrines]. Sumy: Yaroslavna. [in Ukrainian].

7. Kornoukhov, E.A. (1908). Alfavitnyy spisok tserkvey Chernig- ovskoy yeparkhii [Alphabetical list of churches of the Chernigov diocese]. Proceedings of the Chernigov Provincial Archival Commission 19061908, issue 7. Chernigov. [in Russian].

8. Russian state historical archives (RGIA), f. 799, op. 33, d. 2345.

9. Rusina, O.B. (1992). Hramoty Novhorod-Siverskomu Spaso-Pre- obrazhenskomu monastyriu [Letters to the Novhorod-Siverskyi Spa- so-Preobrazhenskyi Monastery]. Ukrainian archaeographiccollection. Nova seria, vol. 5, issue 2. Kiev: Naukova Dumka. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru