Традиційний український народний одяг як ознака етнічної самобутності кінця ХІХ - початку ХХ ст. (на прикладі Заліщицького Подністров’я)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Традиційний український народний одяг як ознака етнічної самобутності кінця ХІХ - початку ХХ ст.

(на прикладі Заліщицького Подністров'я)

Оксана Сем'яник

Мета дослідження полягає у розкритті характерних рис традиційного народного одягу, зокрема вишивки Заліщицького Подністров'я, та встановлення її впливу на етнічну ідентичність, самобутність і свідомість населення кінця ХІХ - початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності та об'єктивності. Міждисциплінарний характер дослідження зумовив використання цілого спектру загальнонаукових, філософських та спеціально-історичних методів, з-поміж яких доцільно виокремити такі: польовий, історичний, вибіркового обстеження, спостереження та ін.

Наукова новизна дослідження зумовлюється аналізом фондових колекцій Заліщицького краєзнавчого музею, польових матеріалів та наявної теоретичної бази, які дали підставу виокремити основні конструктивні та художні особливості чоловічого і жіночого народного одягу (вишиванки) одного із районів Тернопільщини, встановити їх вплив на ментальні риси місцевого населення, його етнічну самобутність. Окремо проаналізовано основні методи вишивки: низь, лиштва, занизування. Визначено вплив традиційного одягу та орнаменту вишивки на сучасну культуру і свідомість українців. традиційний український одяг вишиванка

Висновки. Встановлено, що для території Заліщицького Подністров'я кінця ХІХ - початку ХХ ст. характерний поділ одягу за тендерною, віковою, функціональною належністю, а також за стилістикою орнаменту. Жіночий одяг, окрім верхнього, був різноманітніший, ніж чоловічий. Домінувальним елементом декорування була традиційна для регіону вишивка геометричного та рослинного орнаменту. Різноманіття українського традиційного одягу та смислове наповнення вишивки мають вагомий вплив на етнічну ментальність і самосвідомість українців сучасності, виявляючись в активізації національної пам'яті, дотриманні традицій, перетворенні вишиванки з елементу оздоблення повсякденного одягу в сакральну і святкову річ.

Ключові слова: народний одяг; етнос; Заліщицьке Подністров'я; чоловічий одяг; жіночий одяг; історичні традиції; вишиванка.

TRADITIONAL UKRAINIAN PEOPLE CLOTHING AS A MARK OF ETHNIC IDENTITY OF THE END OF THE XIX - EARLY OF THE XX CENTURY (ON THE EXAMPLE OF THE ZALISHCHYSKY PODNISTROVYA)

The purpose of the study is to uncover the features of traditional folk clothing, including the embroidery of the Zalishchysky Podnistrovya, and to establish its influence on the ethnic identity, identity, and consciousness of the end of the XIX - early of the XX century. The research methodology is based on the principles of historicity, systematicity, and objectivity. The interdisciplinary nature of the research has led to the use of a whole range of general scientific, philosophical and special historical methods, among which it is expedient to distinguish the following: field, historical, selective survey, observation, etc.

The scientific novelty of the research is conditioned by the analysis of the stock collections of the Zalishchyk Museum of Local History, field materials, and the available theoretical base, which made it possible to distinguish the basic structural and artistic features of men 's and women 's folk clothing (embroideries) of one of the Ternopil regions and to establish their influence on the place originality. The main methods of embroidering are analyzed separately: nyz, lyshtva, zanyzuvannya. The influence of traditional clothing and embroidery ornament on the contemporary culture and consciousness of Ukrainians is determined.

Conclusions. It is established that for the territory of the Zalishchysky Podnistrovya of the end of the XlX - early of the XX century the characteristic division of clothing by gender, age, function, and the style of ornament. Women's clothing, except for the upper, was more diverse than men 's. The traditional embroidery of geometric and floral ornaments was the dominant element of the decoration. The variety of Ukrainian traditional clothing and the meaningful filling of the embroidery has a significant influence on the ethnic mentality and consciousness of the Ukrainians of today and is manifested in the revitalization of national memory, adherence to traditions, the transformation of the embroidery from the element of decoration of casual clothes into sacred and festive.

Keywords: folk clothing; ethnic group; Zalishchysky Podnistrovya; men's clothing; women's clothing; historical traditions; embroidery.

Постановка проблеми

У традиційному розумінні народ та нація є не аморфними політичними утворення, а об'єднанням близьких у етнічному плані людей. Такими етнічними рисами є мова, традиції, у тому числі й релігійні, та одяг. Усі ці елементи виступають критеріями самобутності народу, а в окремих випадках - і цілої нації. На підставі цих рис формується світогляд, але якщо мова виступає засобом комунікації, традиції і вірування є сакральними, то одяг, незважаючи на те, що є елементом побуту, має велике смислове наповнення, яке, на нашу думку, найкраще відображає рівень етнічної ментальності і самобутності. На пере - конання етнологів, традиційний одяг як найяскравіший елемент культурної спадщини становить семіотичну систему, що відображає соціальні, тендерні та вікові відмінності людей (http://www. folklore.ee/folklore/vol66/introduction.pdf).

Актуальність нашого дослідження зумовлюється потребою теоретичного і методологічного окреслення впливу традиційного народного одягу (на прикладі Заліщицького Подністров'я) на етнічну ментальність і самобутність, формування історичної пам'яті та популяризації традиційних елементів української вишивки у ХХІ ст. Актуальність зумовлюється кількома причинами. По-перше, одяг, окрім притаманного йому символізму, є яскравою перлиною художньої творчості та духовної спадщини. По - друге, одягу та вишивці притаманні яскраво виражена регіональна специфіка, що виступає критерієм ідентичності, засвідчує належність власника до географічного і культурного простору. По-третє, традиційний народний одяг є втіленням суспільних, моральних та естетичних цінностей суспільства, особливостей його розвитку.

Територіальні межі та хронологія дослідження обмежуються територією Заліщицького Подністров'я, яке є складовою Західного Поділля і охоплює територію населених пунктів сучасного Заліщицького району Тернопільської області, розташованих вздовж річок Дністер та Серет. Хронологічно аналізу піддаються пам'ятки народного одягу кінця ХІХ - початку ХХ ст., наявні у фондах Заліщицького краєзнавчого музею, а також знайдені в окремих громадян краю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Упродовж останніх років зростає інтерес до історичних та етнологічних досліджень традиційного побутового одягу українців. Особлива увага акцентується на вишивці, яка розглядається не тільки як культурний феномен, а й як генетичний код, властивий українській нації. Водночас більшої уваги вимагають питання, пов'язані з вивченням художніх образів окремих регіонів, що свідчать про специфічні риси та особливості їх розвитку.

Методологічною основою нашого дослідження стали праці українських та іноземних етнологів, мистецтвознавців й істориків : Д. Антоновича (1993), Л. Булгакової-Ситник (2005), М. Бучик (2003), Т. Ван-Ормана (Van Orman, 2013), Н. Волянюк (2013), Е. Гілевича (Гилевич, 2011), А. Гриб (1998), К. Матейко (1977), А. Михайлової (2016), С. Сидорович (1959), І. Сєдакової (Sedakova & Vlaskina, 2016), О. Шевченка (Shevchenko, 2018) та ін.

Джерельною основою дослідження стали фонди Заліщицького районного комунального краєзнавчого музею.

Мета статті

Мета публікації - виокремлення традиційних рис народного одягу Заліщицького Подністров'я (матеріал виготовлення, ґендерна і вікова належність, оздоблення, орнамент) та з'ясування впливу народної вишивки на етнічну самосвідомість населення.

Виклад основного матеріалу

Народний одяг є характерною рисою кожної етнічної групи чи навіть підгрупи. У процесі розширення меж етнічної взаємодії одяг зберігає консервативність, а тому виступає цінним джерелом для вивчення традиційної ментальності та світогляду.

Заліщицьке Подністров'я, яке на межі ХІХ-ХХ ст. територіально і політично належало до складу Австро-Угорської монархії, відчувало на собі вплив різних етнічних типів. Межуючи на півдні з Буковиною, а на заході - з Покуттям, місцеве населення запозичувало окремі елементи одягу, що відображалося в орнаменті, символізмі тощо. Позитивно, що політика Габсбургів досліджуваного періоду сприяла розвитку національних традицій та культури. На багатстві одягу відобразилися і складні соціально - економічні умови розвитку провінції, що була найменш розвинутим аграрним і сировинним регіоном.

Аналізуючи традиційний народний одяг і його вплив на етнічну ментальність та самоідентифікацію, доцільно виокремити кілька складників, що відображають цю проблему:

1) сировина і матеріали виготовлення;

2) ґендерна та вікова належність;

3) оздоблення і його смислове наповнення;

4) повсякденність та святковість одягу.

На сировину і матеріал виготовлення традиційного одягу впливали кілька чинників. Основним був соціально-економічний, який визначав спроможність купити той чи той товар. Іншим - призначення одягу (святковий одяг виготовлявся з дорогого матеріалу, повсякденний - з дешевого). Найпоширенішим було домоткане полотно, що виготовлялося з конопель чи льону. Для зимового одягу використовували доморобні вовняні чи напіввовняні тканини, хутро. З позиції сьогодення кваліфікуємо домотканий конопляний чи лляний одяг, а також вовняні і шкіряні вироби як такі, що їх могли собі дозволити тільки селяни. Зараз такі типи матеріалів водночас і дорогі, і популярні, тому не є доступними для всіх. Як бачимо, аналізуючи матеріал, з якого виготовляли повсякденний одяг, можемо простежити, як за останні 100 років змінилося сприйняття населенням речей побутового вжитку, зокрема і їхня цінність.

З погляду ґендерної належності одяг традиційно ділився на чоловічий та жіночий. Дитячий не мав властивих саме йому рис і оздоблювався характерним стилем для чоловічої чи жіночої статі.

Чоловічий костюм складався з натільної сорочки, штанів, нагрудного верхнього одягу, верхнього одягу (мав сезонну специфіку), головного убору. Так, сорочка, яка виготовлялася з конопляного чи лляного полотна кращих сортів, одягалася поверх штанів і підперізувалася домотканою вовняною крайкою або шкіряним поясом. До початку 40 -х рр. ХХ ст. переважав тунікоподібний тип чоловічої сорочки (Матейко, 1977, с. 50).

Якщо крій і матеріал були ідентичними для більшості населених пунктів краю, то для кожного села чи групи сіл була характерна специфічна техніка оздоблення і орнамент вишивки. Повсякденний одяг вишивкою не оздоблювався, натомість для святкового вона була єдиним способом прикрашання сорочок, виготовлених з однакового матеріалу. Заліщицькому Подністров 'ю властивою була лічильна техніка вишивання, коли на основу тканини наносився орнамент. На межі ХІХ-ХХ ст. у селах Заліщицького району на чоловічих сорочках переважали геометричні та рослинні орнаменти, виконані різнокольоровими та позолоченими нитками технікою хрестик (ТКМЗ, КН-1364, E-66; ТКМЗ, КН-7976, E-321; ТКМЗ, КН-1339, E-41).

Чоловічі штани виготовлялися із домотканого полотна, були вузькими і зав'язувалися на поясі. Вони рідко оздоблювалися орнаментом чи вишивкою. Для штанів була властива сезонність: у теплу пору року вони шилися із світлого (білого) полотна, взимку - з чорного чи коричневого.

Окремий інтерес викликає верхній нагрудний одяг - хутряні безрукавки, сюртуки, опанчі, кожухи. Кожен із них мав свою специфіку та залежав від сезону використання.

Нагрудний одяг представлений хутряними безрукавками. Верхній - сукняними сердаками та опанчами, кожухами. Традиційною назвою безрукавок для Заліщицького Подністров'я є «лейбик», або «півкожушок», «куций кожушок». На сучасний лад це був оздоблений піджак без рукавів чи з короткими до ліктя рукавами, який виготовлявся не з домотканого полотна, а з фабричного сукна, як правило, вишневого кольору. «Лейбики» були двох типів - короткі (38-40 см) та подовжені (58-62 см). Перші прикрашалися вздовж застібки, довкола крайових зрізів, на бічних швах та кишенях. В одному із сіл досліджуваного регіону (с. Лисичники) «лейбики» оздоблювалися декоративним смушевим коміром. Походження цієї практики є невідомим, адже жителі цього села не займалися скотарством чи розведенням хутрових тварин.

Подовжені «лейбики» оздоблювалися більш багато, оскільки були елементом святкового одягу. На них переважали рослинні орнаменти, як-от: дубові листки, трипелюсткові квіти та ін. Вони також багато прикрашалися смушевою тканиною (Булгакова - Ситник, 2005, р. 319).

Цікавим різновидом одягу є опача - верхній одяг халато-подібного типу, що складався з одного або двох перегнутих по плечах довгих шматків полотна гіршої якості синього або сірого кольору. Хоча він був і повсякденним, але часто оздоблювався на лацканах, манжетах, поясі. Опача підперізувалася поясом і не мала застібок, оскільки одягалася поверх інших видів одягу.

Зимовим різновидом верхнього одягу був кожух, що виготовлявся з овечих шкур хутром досередини. Він прикрашався, як правило, невибагливими геометричними візерунками.

Різновидів верхнього одягу і взуття було мало. Як свідчать статистичні відомості, навіть у 1920-х рр. більшість селян краю в теплу пору року ходили босими (Антонович, 1993, p. 201). Головними уборами слугували смушкові шапки чорного кольору (холодна пора року) та солом'яні капелюхи (літній період).

Традиційно багатшим був жіночий гардероб, провідне місце в якому займала сорочка. Цікаво, що жіночі сорочки були одночасно натільним і верхнім одягом, мали кілька різновидів. У кінці ХІХ - поч. ХХ ст. в Заліщицькому Подністров'ї переважали сорочки з уставками (плечками) та тунікоподібні ( «хлоп'янки»).

Одним із найбільш оздоблюваних елементів жіночої сорочки досліджуваного регіону є рукави. Узор ділився на верхню, середню та нижню композиційні зони. Такий стиль був для цього краю традиційний і фіксується в документальних хроніках ХУІІІ ст. (Сидорович, 1959, p. 127). Серед експозицій Заліщицького краєзнавчого музею є жіноча вишиванка із с. Мишків, у якій вишивка займає всю площу рукава. Такий тип отримав назву «по рукавах» (ТКМЗ, КН-1342, Е-44).

Поширеним було також декорування рукавів скісними або прямими смугами вишивки різної ширини. Вони вишивалися густо, і кожна майстриня обирала різну їх кількість (ТКМЗ, КН - 3431, Е-171). Окрім того, вишивали поодинокі елементи у вигляді розеток, квітів (розташовувалися у шаховому порядку) (ТКМЗ, КН-1341, Е-43; ТКМЗ, КН-1298, Е-10; ТКМЗ, КН-1299, Е-11). Цікаво, що кольорова гама сорочок Заліщицького Подністров'я нагадувала колористику «борщівської вишивки», яка оздоблювалася чорними нитками (http://zolotapektoral.te.ua/taras-dovhoshwa-nash- oberihborschivska-choma-wshvvanka/). Такого типу вишиванки були традиційними для жителів сіл Ворвулинці, Дзвиняча, Зозулинці, Іване-Золоте, Касперівці, Лисичники, Торське (ТКМЗ, КН-1292, E-4; ТКМЗ, КН-1342, E-44; ТКМЗ, КН-6943, Е-278).

Окрім рукавів, у жіночих сорочках оздоблювалася площина на грудях («погрудки», «побічниці»). Часто орнамент «погрудок» дублювався на спині сорочки (Гриб, 1998, с. 86). У с. Мишків вишивка на спині отримала назву «по пілочці». На жаль, нам не вдалося визначити етимологію цього поняття. Багато оздоблювалися також частина довкола шиї, краї рукавів. Низ сорочки оброблявся саморобним мереживом, який в народі отримав назву «цирка» (Булгакова, 1997, с. 314); до кінця ХІХ ст. він залишався основним типом скріплювання елементів полотнища і оздоблення місць зшивання (Волянюк, 2013, с. 267). Такі сорочки були поширені в у селах Блищанка, Ворвулинці, Зозулинці, Іване -Золоте, Колодрібка.

Популярними були сорочки з так званими «капаними» рукавами (Бучик, 2003, p. 119). Фонди музею містять одяг з сіл Нирків та Іване-Золоте (ТКМЗ, КН-7346, E-290).

Часто трапляються тунікоподібні сорочки, у яких відсутній плечовий шов. Вони виготовлялися винятково із домотканого полотна, а характерною рисою був відкритий пазушний розріз, який оброблявся «циркою». Вишивкою оздоблювали весь станок сорочки і всю поверхню рукава (Булгакова, 1997, с. 311). У с. Мишків виявлена одна із найдавніших тунікоподібних вишиванок Західного Покуття. Характерною рисою таких сорочок був домінувальний рослинно-квітковий орнамент (ТКМЗ, КН-1297, Е-9).

Загальною рисою жіночих вишиванок, властивою Заліщицькому Подністров'ю, є червоно-золотисте тло, а також чорні узори (Бучик, 2003, с. 117). Вражає своїм різноманіттям техніка вишивки: поверхниця, стебнівка, хрестиком, кучерявий шов. Ці техніки дозволяли створити густу і насичену масу орнаменту. Згадана вище позолота використовувалася для оздоблення святкових сорочок.

У північних регіонах Заліщицького Подністров'я трапляється цікава техніка вишивання, яка передбачала виконання узору червоним шовком, після чого полотно збиралося в дрібні складки, які додавали неповторний художній ефект, забезпечували об'єм. Найкраще для такого типу підходило конопляне домоткане полотно. Такі вишиванки були популярними серед мешканців сіл Нагірянка, Іване-Золоте, Садки (ТКМЗ, КН-7583, E-306).

Класичним елементом жіночої сорочки була обгортка («горботка»). Жінки старшого віку одягали так звані запаски, які ткали із кольорової вовни на лляній чи конопляній основі. Обгортка - це оздоблена чорними та червоними нитками прямокутна тканина, що в півтора оборота обмотувалася на талії та підв'язувалася поясом. Горботка відрізнялася способом фіксування на поясі (вільними залишалися обидва кінці), а також орнаментом, який виконувався строго у геометричній техніці з дотриманням принципу поділу вишитої зони на три пропорційні горизонтальні частини. Центральна частина, яка виконувалася у темних тонах, завжди була ззаду, а бокові - яскравіші - спереду.

Характерно, що верхній жіночий і чоловічий одяг практично не відрізнялися, за винятком багатшого оздоблення окремих елементів святкового одягу, але останній зустрічався рідко з огляду на складне соціально-економічне становище.

Серед головних уборів домінували хустки. Традиційний для попередніх періодів головний убір - перемітка - перестала застосовуватися на початку ХХ ст., за винятком окремих обрядових заходів (весіль).

У кінці ХІХ - початку ХХ ст. домінувальним в оздобленні й смисловому наповненні був геометричний орнамент. У 1920-х рр. поширився рослинний орнамент, який у наступному десятилітті набув реалістичного вираження. Переважали, як правило, квіткові мотиви, що виконувалися техніками гладь та хрестик. Цікаво, що в перші десятиліття ХХ ст. у більшості населених пунктів Заліщицького Подністров'я чорний орнамент вишиванок був замінений яскравим квітковим. Вишивкою почали прикрашати навіть повсякденний одяг, особливо манжети рукавів (Булгакова - Ситник, 2005, с. 201). Вишивка також була вузькою і однотонною, як правило, чорного кольору.

Традиційним для окресленого періоду стало поєднання геометричного та рослинного орнаментів. Так, на сорочці із с. Лисичники, геометричним орнаментом виконана уставка, а рослинним - рукави. Таке поєднання було властивим і для вишиванок сіл Ворвулинці, Іване-Золоте, Колодрібка, Новосілка, Нагіряни.

Упровадження рослинних мотивів зумовлювалося насамперед традиційністю сільського господарства. Геометричний стиль був традиційним і консервативним, в ньому домінувала релігійна тематика, і він ніс найбільше смислове навантаження. В геометричному стилі як найдавнішому типі орнаменту переважали кола, хрести, квадрати та навіть свастика. Він був властивим більшості слов'янських народів (Гилевич, 2011, с. 80). Наприклад, ромб був жіночим символом та відповідав за родючість; спрямування кута трикутника вказувало на ґендерну належність власника: гострий кінець угору - чоловічий орнамент, навпаки - жіночий (Цветкова, 2016, с. 112). Застосування свастики, яка була символом сонця, часто здійснювалося з метою охорони власника сорочки від приворотів. О. Міхайлова вказує, що цей символ був традиційним насамперед для групи південних слов'ян (сербів), але згодом поширювався і на території України (Михайлова, 2016, с. 52-53).

Визначивши характерні риси і специфіку традиційного одягу жителів Заліщицького Подністров'я, варто з'ясувати ступінь впливу вишиванки на сучасну етнічну ментальність та світогляд українців. Щороку під час державних, релігійних свят чи просто щодня ми спостерігаємо посилений інтерес громадськості до традиційної української вишитої сорочки. Це тільки один із елементів українського народного костюма кінця ХІХ - початку ХХ ст., але акцентування уваги саме на вишивці свідчить про бажання зберегти символізм і народну культуру. Закономірно, що більшість людей не розуміють смислового навантаження, яке несе орнамент вишиванки, і часто обирають сорочку, покладаючись на власні естетичні смаки.

Однак навіть у цьому випадку роль традиційного українського одягу, зокрема вишиванки, зростає. Американська дослідниця Тері ван Орман ще у 2013 р. підготувала ґрунтовне дослідження на тему впливу традиційного українського одягу на гендерні стосунки та владу (https://www.pitt.edu/~slavic/sisc/SISC11/docs/ vanorman.pdf). у якому дійшла висновку, що серед українського політикуму зростає інтерес до використання вишиванок з метою національного самовираження та самоідентифікації, тоді як для більшості населення це є традиційний елемент дотримання історичної та культурної пам'яті.

У 2018 р. О. Шевченко аргументовано доводить, що впродовж останнього десятиліття під впливом політичних трансформацій українська традиційна вишивка стала не тільки об'єктом ідентифікації народу, вона набула комунікаційних функцій (Shevchenko, 2018, p. 121). Ми цілком погоджуємося з її висновком, що вишивка є основним функціональним і символічним елементом одягу і вказує на ступінь розвитку і специфіку комунікативної поведінки українців, застосовується для виокремлення соціального статусу особи, її зв'язку з етнічними стереотипами, моральними нормами поведінки (Shevchenko, 2018, p. 122).

Висновки

ТКМЗ, КН-1364, Е-66: Чоловіча сорочка (фрагмент) с. Зозуленці

ТКМЗ, КН-7976, Е-321: Чоловіча сорочка (фрагмент) с. Новосілка

ТКМЗ, КН-1339, Е-41: Чоловіча сорочка (фрагмент) с. ЗеленийГай

ТКМЗ, КН-1342, Е-44: Жіноча сорочка с. Іване-Золоте

ТКМЗ, КН-3431, Е-171: Жіноча сорочка с. Печорна

ТКМЗ, КН-1298, Е-10: Жіноча сорочка с. Колодрібка

ТКМЗ, КН-1299, Е-11 : Жіноча сорочка с. Колодрібка

ТКМЗ, КН-1292, Е-4: Жіноча сорочка с. Зелений Гай

ТКМЗ, КН-1342, Е-44: Жіноча сорочка с. Іване-Золоте

ТКМЗ, КН-6943, Е-278: Жіноча сорочка с. Лисичники

ТКМЗ, КН-7346, Е-290: Жіноча сорочка с. Іване-Золоте

ТКМЗ, КН-1297, Е-9: Жіноча сорочка с. Лисичники

ТКМЗ, КН-7583, Е-306: Жіноча сорочка. с. Нагіряни

Размещено на Allbest.ru