Акварельний живопис у творчості Анатолія та Галини Кравченків

У статті йдеться про творчий доробок відомих українських художників Анатолія та Галини Кравченків. Автор зосереджує увагу на творах акварельного живопису художників, а саме пейзажах А. Кравченка та натюрмортах Г. Кравченко. Проаналізовано твори, експоновані у виставкових залах Художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна у жовтні-листопаді 2019 року.

Постановка проблеми. Акварельний живопис має свою історію і традиції. В українському мистецтві акварельний живопис також посідав чільне місце. Майстри минулого залишили картини, етюди, нариси в різних техніках акварельного живопису, що стали класикою. Твори вітчизняних акварелістів, які все частіше представлені в експозиціях національних та міжнародних художніх виставок, свідчать про значне піднесення сучасного мистецтва акварелі в Україні. Проте, сьогодні, в умовах глобалізації, в час стрімкого розвитку технологій і цифрового мистецтва, всі класичні види мистецтва набувають нової образності, нових рис. Не є виключенням і акварельний живопис. Тому важливого значення набуває наукове дослідження творчості сучасних художників, чиї акварелі проходять крізь сучасні зміни живопису та продовжують наповнювати скарбницю українського мистецтва. Саме тому, висвітлення творчого шляху художників акварельного живопису, подружжя Кравченків, є актуальним, оскільки надає можливість простежити, як класичні традиції стали тим стрижнем, на якому формуються авторські відкриття.

Аналіз досліджень і публікацій. Історичні та художні аспекти становлення і розвитку акварельного живопису досліджували мистецтвознавці, серед яких А. Михайлов, І. Міклушевська , М. Битинський, О. Кальнинг. Н. Велігула досліджувала особливості акварельного живопису крізь призму історичного становлення традиційних прийомів. Значна увага науковців зосереджувалася на художньо-педагогічних проблемах професійного навчання акварельного живопису майбутніх художників та архітекторів (П. Ревякин, В. Шаров) та розвитку здібностей учнів засобами акварельного живопису (М. Швед). В сучасній українській мистецтвознавчій науці, в руслі дослідження новітніх тенденцій в образотворчому мистецтві, висвітлюється і аналізується творчість художників-акварелістів (З. Чегусова, Р. Бродавко, О. Тихонюк, О. Ковальчук).

Мета статті. Метою статті є визначення та аналіз особливостей образності, застосування виражальних засобів, технічних прийомів акварельного живопису у творчості Анатолія та Галини Кравченків на прикладі творів, представлених на художній виставці «Акварельна Україна: Одеса - Кропивницький».

Виклад основного матеріалу. Акварельний живопис вперше виник в Китаї у XII столітті. У мистецтвознавчій науці зазначається, що головна особливість китайського живопису полягає у розкритті великого через мале, цілого через деталі. Наприклад, зображуючи дерево, художник розповідав і про свої внутрішні переживання, і про природу в цілому, і про Всесвіт. Починаючи з часів зародження традиційного китайського живопису на шовку і папері в V ст. н. е., велика кількість авторів роблять спроби теоретизувати живопис. Одним з перших був Гу Кайчжи, з подачі якого були сформульовані шість законів - «люфа»: Шеньци - натхненність, Тяньцюй - природність, Гоуту - композиція живописного твору, Гусян - постійна основа (тобто структура твору), Мосе - техніка письма тушшю і пензлем. Вони складають феномен традицій, навколо якого китайський живопис розвивався у наступні століття [5]. Згодом, вже у середньовічній Європі, як і на Русі, непрозору акварель використовували для розмальовки церковних книг або рукописів, в яких виділялися аквареллю заголовні літери або орнаменти.

Спільним для фарб Староєгипетських, Середньовічних і більш пізніх часів є те, що розчинником для них була вода - aqua. Звідси і назва aquarelle, або акварель. Цей термін застосовують як власне до фарб, так і до твору живопису, виконаного ними. Основними особливостями акварелі є прозорість і чистота кольору, проте, в Стародавньому Єгипті використовували непрозорі акварельні фарби з додаванням білил. Живопис аквареллю, як правило, ніжний, тендітний і повітряний. Але до середини XIII століття він мав виключно прикладний характер, здебільшого, ним користувалися для розмальовки креслень, гравюр, фресок. Хоча такий шедевр, як «Заєць» Альбрехта Дюрера, що вважається хрестоматійною роботою, був написаний ще в 1502 році [3]. В Україні акварель застосовували для розфарбовування «перспективних видів», гравюр, панорамно-топографічних краєвидів. Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. набули поширення пейзажі із зображенням старовини, залишків романтичних руїн. Особливе зацікавлення викликали нові південні міста, а також Київ, з його численними пам'ятками історії й культури. Панорамні узагальнені акварельні пейзажі України створив В. Тропінін («Вид на садибу Моркових», «Вид на церкву і село Кукавку», «Село Нижня Алчадаївка»). Органічне поєднання архітектурного і пейзажного мотивів властиве акварельним пейзажам О. Кунавіна, який на початку ХІХ ст. створив багато панорамних видів міст і сіл Чернігівщини, Полтавщини, Київщини. Працюючи безпосередньо з натури і дотримуючись традиційного панорамного трактування, він застосовував трипланову побудову простору, виявляв посилену увагу до деталей («Вид з Миргорода на річку Хорол», «Вид Чернігова», «Вид села Кибинці», «Вид Лялича - маєтку графа П.В. Завадовського», «Село Вишеньки») [1].

Акварель, як художня техніка, належить до мистецтва графіки, тому саме на виставках графіки презентують акварель. Водночас, засобами акварелі вирішуються і складні живописно-композиційні задачі. Тому акварель також виступає і як особлива, специфічна техніка живопису і охоплює всі жанри. У житті багатьох майстрів навіть епізодичне захоплення аквареллю часто залишало помітний слід - іноді так народжувались шедеври, з будь-якого погляду рівні творам, що їх художник виконував у своїй звичній або улюбленій техніці. Часто таким акварелям належить почесне місце в історії мистецтва, бо вони виступають втіленням і найвищим досягненням - описує в свої статті В. Павлов. В Україні багато видатних художників, в творчості яких важливе місце посідає саме акварельний живопис. Такими є А. Чебикін, М. Грох (Київ), В. Чурсіна (Харків), І. Юрченко (Львів), В. Федоров, Л. Яковлева (Кіровоград-Кропивницький) та багато інших.

Яскравими, своєрідними художниками-акварелістами з Одеси є заслужені художники України Анатолій та Галина Кравченки. У Кропивницькому, в жовтні-листопаді 2019 року, в Художньо-меморіальному музеї О.О. Осмьоркіна, експонувалася виставка творів митців «Акварельна Україна: Одеса - Кропивницький» [6]. Художники провадять активну виставкову діяльність, не одноразово спільні персональні виставки експонувалися в Одесі, Києві, Миколаєві, Очакові, Білгород-Дністровську, Сімферополі, Чернігові, Кропивницькому, а також в Німеччині та інших країнах світу. На виставці у Кропивницькому презентувались майже п'ятдесят акварельних творів 2003-2019 років виконання, які яскраво відображають жанрові уподобання та особливості притаманного кожному з майстрів індивідуального художнього почерку.

Галина та Анатолій Кравченки отримали художню освіту в Одеському державному художньому училищі ім. М.Б. Грекова за спеціальністю «викладання креслення та малювання» (педагог з фаху - Т.І. Єгорова), та в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові за спеціальністю «графіка» (педагоги з фаху: А.І. Попов, С.І. Іванов, В.М. Гурмак). Художники займаються живописом, сакральним та монументальним мистецтвом, але перевагу віддають дивовижній, чаруючій акварелі, теплим, живим жанрам - пейзажу та натюрморту. Подружжя Кравченки завжди працюють разом, але не зважаючи на це, у кожного з них своя дорога в мистецтві. Галина, свій ясний і світлий погляд на життя, людей і природу передає переважно в яскравих натюрмортах. Анатолій віддає перевагу спокійним пейзажам: морські береги, гірські вершини, туманні дали, лабіринти міських вулиць.

«Акварель, це техніка настрою, вона є поезією » - зазначає Анатолій [2]. Царина Анатолія Кравченка - зображення краєвиду. В інтерв'ю, опублікованому в каталозі виставки, підготовленому музеєм, митець згадує, що творчістю він захопився з того часу як батько подарував йому альбом для замальовок - «такий простенький, у клітинку, кишеньковий і я намалював портрет батька, а потім, у дідуся в Любарському районі, через річку Случ, там костьол є, то я його змалював». Заведена з юних років звичка мати при собі живописний нотатник залишилась і по нині. Під час відкриття виставки соратник митця, голова правління Одеської організації НСХУ, народний художник України, Анатолій Горбенко звернувся з проханням до Анатолія Григоровича продемонструвати вміст барсетки на поясі художника. Всі присутні з подивом та захопленням побачили невеличкий альбомчик та фарби і пензлик, підготовлені до етюдної роботи. Ще А. Горбенко зазначив, що поки вони їхали від Одеси до Кропивницького А. Кравченко встиг додати до своєї творчої збірки декілька живописних мотивів.

Загострена спостережливість, емоційне реагування на побачене, знаходять відображення в творах художників. Р. Бродавко зазначає, що світ, який віддзеркалюють їхні роботи, - не вигаданий, а цілком реальний. У ньому панує краса, яку багато хто з нас перестав помічати. Це світ високої поезії, у якому панують барвиста гама почуттів, зліт творчої фантазії, щира любов до природи, людей. У цьому світі немає нічого вигаданого[4].

Краєвиди Анатолія Кравченка захоплюють неповторною глибиною природного простору («Перед штормом»(2018)), образами історичної пам'яті, яку зберігають минулі віки («Монастир в Прикарпатті»(2009), «Козацька церква. Хортиця», «Кропивницький ранок» та ін.). Вони є яскравим втіленням особистої філософії художника сповненої щирої любові до природи, яка знаходить свій вияв у тонкій чуттєвості мистецької мови його акварелей. Вода і фарба під його пензлем перетворюють аркуш паперу на животворне джерело природного мотиву, сповнене поетичних настроїв та мелодійних музичних нот - зазначає А. Надєждін [7]. Твори Анатолія чарують багатством колористичних нюансів, дивують ледь вловимими контрастами і надихають своєю світлоносністю. В пейзажах «Дахи в Велятіно» (2014), «Ранковий туман» (2014) на передньому плані зображено дахи карпатських будинків в тумані. Відтворено закарпатські мотиви. Вміло використовуючи лінію горизонту, як композиційний засіб, художник передає глибину простору в ранковому колориті. Колористичне вирішення - лаконічне, влучне, стримане. Художник віртуозно володіє технічними прийомами письма «по мокрому», у поєднанні з роботою по сухому паперу, застосовує елементи лесування у поєднанні з «а ля-прима». В творах «Залена осінь» (2013), «Житомирщина. Річка Случ»(2011), «Жовто-синій ранок» (2018) небо й земля органічно поєднані - це метаморфози стихій, які урівноважені набутою гармонією світла, тепла, вологи і тверді. В цих роботах технічні прийоми «а ля-прима» поєднуються з графічними прийомами. Його роботи бувають контрастно-суперечливі, але при всьому тому вони прозорі та чисті, а головне не втрачають основні характеристики акварельного живопису.

Галина Кравченко (Захарова) - також аквареліст, творець чудових флористичних, фруктово-овочевих композицій та барокових натюрмортів. Твори «Троянди» (2016), «Вересень» (2017), «Час коли цвіте бузок» (2018) яскраво передають природність та легкість. Її роботи випромінюють світло та тепло, вона вміло може передати характер постановки та стан предметів в середовищі, в її роботах немає розсіяності та безпорядку, все гармонійно скомпоновано та описано, дивлячись на роботи можна відчути весь настрій та атмосферу, в яких вона працювала. «Жива творчість робить людей теплішими, добрішими. Культура та мистецтво - це ті складові, за якими нам дадуть оцінку наступні покоління» - зазначає Галина в своєму інтерв'ю на виставці в Художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна у Кропивницькому [7]. Галина розповідає, що вона емоційно залежна. Їй тяжко працювати коли вона себе погано почуває чи не хороший настрій. Акварель потребує спокою та внутрішньої впевненості, тут нічого не можна виправити чи переробити, на відмінну від масляної роботи. Можливо саме тому її улюблений жанр - натюрморт, в якому природу можна рухати та конструювати за власним бажанням.

Натюрморти Галини, приваблюють свіжістю емоцій, заворожують поетикою та філософічністю, яка зримо відчутна за простими мотивами, що з'являються неначе зліпки повсякденного життя. На одному з персональних інтерв'ю Галина поділилась, що в юні роки писала вірші, а тепер її поетичність перейшла в акварельний живопис.

На описаній виставці Анатолія та Галини Кравченків презентувались акварельні твори, виконані протягом 2003-2019 років, завдяки чому можна було простежити творчий поступ художників. Представлені роботи яскраво відображають жанрові уподобання та особливості притаманного кожному з майстрів індивідуального художнього почерку. Можна простежити шлях від милування мотивом до вираження через мотив. Краєвиди Анатолія Кравченка вражають безмежністю природного простору та образами історичної пам'яті. За композицією та технічним втіленням - роботи лаконічні, влучно виявляють саме ту думку, те враження, що захоплювало художника в момент творення. Натюрморти Галини Кравченко часто переходять у просторові композиції з пейзажними мотивами, сповнені свіжістю емоцій, поетикою та філософічністю, яка проявляється через прості мотиви. Можна сказати, що творчість Анатолія та Галини Кравченків, через споглядання, відчування гармонії з природою та з навколишнім середовищем, відображає власні філософські та емоційно-чуттєві роздуми та враження засобами акварельного живопису.

акварельний живопис кравченко

Бібліографія

1. Битинський М. Українське малярство / М. Битинський. - Торонто, 1970. - 24 с.

2. Інтерв'ю автора з А.Кравченко від 03 жовтня 2019 року.

3. Кальнинг А. Акварельная живопись / А. Кальнинг. - Москва: Искусство, 1968. - 76 с.

4. Кравченко А., Кравченко Г. Золото землі, срібло небес // Сучасні художники. Живопис, графіка, монументальний живопис / А. Кравченко, Г. Кравченко. - Одеса, 2006. - 30 с.

5. Михайлов А.М. Искусство акварели / А.М.Михайлов. - Москва: Изобразительное искусство, 1995. - 198 с.

6. Художня виставка Анатолія та Галини Кравченків «Акварельна Україна: Одеса - Кропивницький» в Художньо-меморіальному музеї О.О. Осьмьоркіна

7. Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна. Аквареньна Україна Анатолія та Галини Кравченко. - 11 жовтня 2019 / Музейний простір.

Размещено на Allbest.ru