"Коли запитають вас ваші сини": іконографічні новації у "Песаху" Хейбрехта Бейкелара 1563 року та реформаційний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Коли запитають вас ваші сини...»: іконографічні новації у «Песаху» хейбрехта бейкелара 1563 р. та реформаційний дискурс

С. Ковбасюк

Серед нечисленних картин Хейбрехта Бейкелара, які на сьогодні відомі мистецтвознавцям, є зображення першого Песаху, ритуальної вечері, звершеної євреями перед виходом з Єгипту (Іл. 1). Її провенанс можна прослідкувати починаючи з XIX ст. до сучасності, коли 26 січня 2012 р. вона була продана приватному колекціонеру на аукціоні Сотбіс у Нью-Йорку (лот 105). «Песах» є характерним для творчої манери Хейбрехта: висока лінія горизонту дозволяє глядачу бачити всю сцену у найменших деталях, масивні, майже скульптурні фігури стоять навкруг столу з пасхальною вечерею - ягнятком на гірких травах, відповідно із старозаповітною постановою; реалістична передача текстур тканин. На базі однієї з колон ми бачимо надпис «Exodi 12. Ao. 1563». Перша його частина вказує на 12 главу книги Вихід, де встановлюється ритуал Песах, а друга - засвідчує дату створення картини.

«Песах» Бейкелара є за своїм характером одночасно традиційним та інновативним. По-перше, він є першим самостійним зображенням Песаху у нідерландському живописі, а не частиною типологічного чи наративного циклу. По-друге, художник вводить в композицію нову фігуру - хлопчика, який звертається до чоловіка похилого віку із питальним жестом, до чого його підштовхує матір.

Методи

Зважаючи на художній та соціальний контекст твору, ми дослідимо, у чому полягала причина як змін в іконографії, так і самого факту зображення Песаху як окремого сюжету саме у 1563 р., яким художник датував картину. Для досягнення поставленої мети ми піддамо картину Х. Бейкелара формально-стилістичному, іконографічному та іконологічному аналізу, проводячи водночас аналогії з картинами більш ранніх або сучасних Бейкелару художників.

Результати

Відомості про життя та творчість Хейбрехта Бейкелара на сьогодні вкрай обмежені та не відзначаються надійністю.

Хейбрехт Бейкелар ще у 1911 р. був ідентифікований як автор низки робіт, атрибутованих раніше «Монограмісту HB»1. Вчені вважають, що Хейбрехт, разом зі своїм більш відомим братом Йохимом (Joachim), на початку кар'єри працював у майстерні Пітера Артсена (1508-1575), одного із засновників побутового жанру в нідерландському живописі. Коли Артсен повернувся до Амстердаму у 1557 р., Хейбрехт залишився працювати з братом, який очолив майстерню. У 1560-х, за припущенням Яна Брюйна, художник працював асистентом Антоніса Мора2, придворного портретиста намісників Габсбургів. У середині 1570-х рр. де Брюйн знаходить сліди перебування Бейкелара у Бордо3.

Точно відомо, що після цього Хейбрехт повертається до Антверпену, де у 1577 р. одружується, а у 1579 р., дуже пізно, за мірками того часу, вступає у Гільдію Св. Луки.

У 1585 р., після Падіння Антверпену, Хейбрехт залишає місто, вирушивши до Великої Британії, де стає придворним художником графа Лестерського. Остання згадка щодо художника припадає на 1605 р., який і прийнято вважати роком його смерті4.

Для інтерпретації художнього спадку майстра дослідник при встановленні кола професійного спілкування може фактично спертися лише на формально-стилістичний аналіз та, при ідентифікації релігійних поглядів, на факт, що Бейкелар покидає Антверпен у 1585 р. та перебирається до Великої Британії. Безперечно, Хейбрехт Бейкелар належав до прихильників Реформації, які не могли уявити своє подальше життя в умовах панування католицьких Габсбургів і, особливо, нетерпимого Філіпа ІІ. Багато хто з його співвітчизників покинув Південні Нідерланди на користь або Республіки Об'єднаних Провінцій, або Великої Британії. Якщо в Північних Нідерландах на художника чекала жорстка конкуренція, то у Британії ситуація була більш сприятливою - там існував великий попит на нідерландський живопис та майстрів5. живопис художній іконографічний бейкелар

Щоби зрозуміти, в чому Бейкелар залишався у межах іконографічної традиції, а в чому - пішов далі, ми можемо коротко звернутись до витоків зображення Песаху в нідерландському мистецтві.

Авторство першого відомого нам у станковому мистецтві Нідерландів Песаху належить Дірку Баутсу (1415-1475). Він був виконаний як частина великого вівтаря, замовленого лувенським братством Св. Причастя. Такі братства існували у багатьох нідерландських містах6, бо, поряд із культом Богородиці та святих- покровителів певних професій, євхаристичний культ був неодмінною рисою пізньосередньовічного релігійного життя7, особливо у контексті руху «нового благочестя», розповсюдженого на територіях Нідерландів та Німеччини8.

Згідно з умовами контракту9, Баутс мав зобразити на центральній панелі Таємну вечерю, а на двох інших стулках - сцени зі Старого Заповіту, які вважались, з точки зору теологів, передвісниками жертви Христа: Зішестя манни Небесної, приношення Мелхіседека біля воріт Саліму, сон Ілії у пустелі та, звичайно, сам Песах.

Художник вибрав для зображення найперший Песах, дослівно слідуючи у його візуалізації біблійним настановам: «А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха бо це Господня (Вих 12: 11). Саме тому євреї споживають трапезу стоячи, - так майстер передав поспіх та їх готовність у будь-який момент вирушити у дорогу. Також на святковому столі бачимо хліб, запеченого агнця та вино (Вих 12: 9-10).

Традиція зображення Песаха в момент його встановлення, заснована на іконографічній схемі Дірка Баутса, не тільки була продовжена у подальших візуалізаціях нідерландських майстрів, але й зазнала промовистих змін.

Найбільшу популярність, як уже було відзначено, євхаристичні сюжети, зокрема Таємна вечеря і Песах як її прототип, набувають в 20-х рр. XVI ст. в мистецтві Антверпенских маньєристів. Однак художники не обмежуються репліками іконографічної схеми Баутса, синтезуючи натомість іконографію Песаха і Таємної вечері. Ця особливість ренесансної іконографії проявилася у вівтарі анонімного Майстра Антверпенського Поклоніння, від якого збереглись, на жаль, лише дві стулки: на одній зображена Таємна вечеря, на іншій - зустріч Христа з сотником в Капернаумі і оздоровлення Ним слуги сотника. Таємна вечеря представлена Майстром як Песах: Христос і його учні стоять навколо святкового столу, з палицями подорожніх у руках.

Ця нетипова композиційна схема була використана у реформаційному євхаристичному дискурсі. Для видань гуманіста Аларда Амстердамського художник Якоб Корнеліс ван Оостсанен створив гравюру, на якій знову-таки Таємна вечеря зображалась як Песах.

Водночас Песах не зникає з візуальної культури Нідерландів як окремий сюжет, підтвердженням чого є гравюри Мартена ван Клеве, Артгена ван Лейдена та ін.

Отже, Хейбрехт Бейкелар писав Песах в умовах відносної іконографічної нестабільності цього сюжету. Ми можемо назвати три основні, на наш погляд, причини подібної нестабільності. По-перше, схема Дірка Баутса вже не відповідала візуальній культурі Нідерландів другої половини XVI ст. - цьому заважала властива їй статичність, зайва урочистість. Натомість, завдяки поширенню італійського маньєристичного мистецтва, через твори нідерландських художників- романістів стверджувались нові стандарти пластичної виразності, колориту та композиційних рішень.

По-друге, не менш важливу роль відігравали теологічні дебати щодо сутності Таємної вечері, у яких завжди фігурував Песах як її найближчий старозавітний прототип. Численні трактати реформаційного та контрреформаційного спрямування наводнювали Нідерланди, а переклад на народну мову робив їх доступними значно ширшому колу читачів.

По-третє, саме у 1560-х рр. найбільшої гостроти набувало «Die Bilderfrage» - питання про те, що і як можна зображувати10. До його вирішення долучились і послідовники нового вчення, і католицькі теологи. У той же час художники намагались власними силами вийти з непростої ситуації, коли їм необхідно було творити у конфесійно розділеному суспільстві. Особливо це стосувалось художників- кальвіністів, які шукали можливості, не відмовляючись від мистецтва, узгодити його зі своїми релігійними переконаннями та бажаннями замовників.

Невеликий художній доробок Хейбрехта Бейкелара демонструє синтез усіх трьох факторів. «Песах», «Різдво», «Несіння хреста» та «Блудний син» несуть на собі карб секуляризованої образності і трактовані майже повсякденно.

«Песах» постає перед глядачем у деталях завдяки високій лінії горизонту. Попри масивність фігур, персонажі сповнені динамізму, активно взаємодіють один з одним. Вони вже позбавлені статики Баутсівської композиційної схеми. Варто відзначити і ренесансний декор інтер'єру, запозичений Бейкеларом з трактату італійського архітектора Себастьяно Серліо11.

Біблійне джерело сюжету художник позначив прямо на колоні як «Exodus 12», а під ним вказав дату створення картини - 1563. Наратив-джерело вказане не випадково: Бейкелар не тільки, як і Баутс до нього, точно зобразив необхідні елементи Песаху - запечене ягня, прісний хліб, гіркі трави, ціпки, але і хлопчика, що звертається з німим запитанням до літнього чоловіка. Питання, необхідне для початку седеру, згадується в книзі Виходу (Вих 12: 26-27): «26. І станеться коли запитають вас ваші сини: Що то за служба ваша? 27. то відкажете: Це жертва Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг». Так, в «Песаху» Хейбрехта Бейкелара з'єдналися два часи: сьогодення - момент встановлення, найперший Седер, і майбутнє - всі наступні седери-спогади, проведення яких знаменує хлопчик.

Чому ж Бейкелар змінює іконографію «Песаха», вводячи туди хлопчика? І чому це єдина картина, яку він датував, хоча і не підписав?

На нашу думку, при відповіді на поставлене питання варто відштовхуватись від дати, власноруч поставленої художником на видному місці - 1563 р. Чим вона могла бути важлива і чому з'являється саме у Песаху, а не в іншій картині? Найбільш вірогідне припущення, у 1563 р. відбулась подія, яку художник бажав би увічнити, і вона якимось чином була пов'язана з сюжетом самої картини. Враховуючи реформаційні погляди Бейкелара, ми пропонуємо наступну інтерпретацію. У 1563 р. у Німеччині був виданий Хайдельберзький катехізис12, один із головних віросповідних документів реформованої церкви. Катехізис того ж року був перекладений нідерландською Пітером Датейном (Petrus Datheen). Катехізис вміщав 129 запитань та відповідей на них. Особливе місце (запитання 66-82) у ньому займало вчення про два таїнства - Хрещення та Причастя, які трактувались як знаки та нагадування на противагу католицькій догматиці (зокрема, щодо Транссубстанції): «75. Як Вечеря Господня символізує та закріплює те, що ти розділяєш у єдиній жертві Христа на хресті та усіх Його дарах?

Таким чином: Христос наказав мені та усім віруючим їсти від зламаного хліба та пити з цієї чаші на згадку про Нього. Цим наказом він пообіцяв наступне: По-перше, так ясно, як я бачу своїми очима, хліб Господній був зламаний заради мене та чаша - дана мені, а Його Тіло було видане за мене та Його Кров була пролита за мене на хресті. По-друге, так само істинно, як те, що я отримую з рук служителя та смакую вустами хліб та чашу Господні як істинні знаки Христового Тіла і Крові, є те, що своїм розп' ятим тілом та пролитою кров' ю Він насичує та освіжає мою душу для вічного життя» .

Таке трактування було напряму пов'язано з Песахом. Ще у 1520-х рр. швейцарські реформатори Ульріх Цвінглі та Йоган Еколампадій ствердили символічний характер Євхаристії - вона розглядалась як спомин жертви Христа14. Еколампадій в якості аргументу наводив принцип звершення Песаха15. Якщо Бог настановив євреїв кожного року в якості спомину їх виходу з Єгипту відзначати

Песах, то, оскільки Таємна вечеря була за своїм характером седаром, вона має такий же символічний характер. Єдина зміна - відтоді християни мали, за наказом Христа, звершувати Євхаристію як спомин про Його відкупну жертву. Таким чином, саме Песах ставав головним аргументом на користь символічного трактування Євхаристії («significat»)16, яке і було затверджене у Хайдельберзькому катехізисі.

Чи прижилася іконографічна новація Хейбрехта Бейкелара у нідерландському мистецтві? Нам вдалось віднайти лише два подібні приклади. Перший це «Песах» Хендріка Ассвера ван Монфорта (Hendrik Assverus van Moontfoort), датований 1564 р. Другий - це килим другої половини XVI ст. (автор картону невідомий). Жоден з них не демонструє іконографічну чи композиційну спорідненість з «Песахом» Хейбрехта Бейкелара. Ці три образи об'єднує виключно наявність хлопчика, і лише на картині Бейкелара та килимі його поза виражає німе питання до дорослих відносно значення трапези. Тому варто говорити, на наш погляд, про «Песах» Х. Бейкелара як унікальне, дуже особисте трактування сюжету. Хоч ця картина і не стала джерелом популярної композиційної схеми, як це трапилось зі стулкою «Песах» пензля Дірка Баутса, однак започаткувала самостійне зображення седеру у нідерландському станковому живописі.

Висновки

«Песах» з' являється в нідерландському живописі як частина типологічного циклу у Вівтарі Св. Причастя Дірка Баутса. Саме у ньому була закладена основа найпопулярнішої до початку XVI ст. його композиційної схеми. У мистецтві Антверпенських маньєристів він переживає еволюцію - іконографія Песаху була синтезована Майстром Антверпенського поклоніння з Таємною вечерею.

У цей же час дискусії відносно сутності Євхаристії, породжені Реформацією, призвели до перегляду і образу Песаху. Він, будучи для теологів старозавітним прототипом Євхаристії, став у працях Цвінглі та Еколампадія головним аргументом на користь символічного трактування євхаристичної Жертви. Таке трактування було у 1563 р. затверджено Хайдельберзьким катехізисом. Саме ця подія, на наш погляд, обумовила новації в іконографії «Песаху» Хейбрехта Бейкелара. Художник, який буде змушений покинути рідний Антверпен у 1585 р. через прихильність до Реформації, закарбував у своєму «Песаху» ствердження нового вчення, «вихід з Єгипту» «хибної» католицької Церкви на шлях до землі обітованої нової, Реформаційної церкви, «очищеної» від зловживань та невідповідних Писанню догматів.

Монументальність фігур, їх виразна жестикуляція підкреслюють урочистість події, яка відбувається. І невипадково з'являється хлопчик - символ наступних поколінь, яким батьки зможуть відповісти словами з книги Вихід, подібно до євреїв: «.. .коли завтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства» (Вихід 13:14).

Література

1. Sievers J. Joachim Bueckeleer, in: Jahrbuch der preuЯischen Kunstsammlungen, 32, 1911, P. 210-212.

2. Bruyn J. Hubert (Huybrecht) Beuckelaer, an Antwerp portrait painter, and his English patron, the Earl of Leicester // Leids Kunsthistorisch Jaarboek 13. 2003. Р. 89.

3. Curd M.B.H. Flemish and Dutch Artists in Early Modern England: Collaboration and Competition, 1460-1680. London, 2017. P.4.

4. McNamee M. Vested Angels: Eucharistic Allusions in Early Netherlandish Paintings. Leuven, 1998. P. 19.

5. Herwaarden J. van. Religion and Society: The Cult of Eucharist and the Devotion to Christ's Passion // Herwaarden J. van. Between Saint James and Erasmus: Studies in Late-Medieval Religious Life: Devotions and Pilgrimages in the Netherlands. Leiden, 2003. P. 15-35.

6. Jeep J.M. Medieval Germany: An Encyclopedia. New York-London, 2001. P. 535.

7. Stechow W. Northern Renaissance Art. Sources and Documents. Northwestern University Press, 1999. P. 10-11.

8. Jonckheere K. The Image Debates // Jonckheere K. Antwerp Art after Iconoclasm. Experiments in Decorum. Brussels, 2012. P. 31-43.

Размещено на Allbest.ru