До проблеми прочитання грекомовного покаянного графіті на фресці з образом святої Міни у Софії Київській

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми прочитання грекомовного покаянного графіті на фресці з образом С.В. Міни у Софії Київській

Вячеслав Корнієнко

Мета даної статті повернутися до одного з цікавих грекомовних графіті, з Софі Київської та провести його дослідження. Мова йтиметься про оригінальне покаянне графіті, що породило в літературі суперечності та помилки в ідентифікації окремих літер, що, у свою чергу, призвело до його не правильної прочитання. Усунути неточності та надати правильну прочитання вітчизняної пам'ятки писемності -- стало метою цих студій.

Зазвичай тексти написів-графіті, що виконувались протягом багатьох століть на стінах християнських храмів, виконувались за стандартною формулою, інколи з невеликими доповненнями до стандартного тексту, що кардинально не змінювали його суті. Утім, все ж таки, серед таких стандартизованих усталених формул зустрічаються тексти індивідуального характеру, складені їх авторами у зв'язку з конкретною потребою безпосередньо перед видряпуванням напису на стіні. Виявити такий напис для вченого завжди вважається за вдачу, хоча водночас нестандартна формула вкупі із зазвичай пошкодженою поверхнею стіни, нерідко призводить до неправильної ідентифікації дослідником окремих літер, в кінцевому результаті спотворюючи прочитання всього тексту. Особливо в тому випадку, коли вчений не має можливості постійно звертатись з перевіркою правильності визначених літер до оригіналу графіті, спираючись переважно на первісний його огляд та подальше прискіпливе дослідження фотографій. Сказане справедливе і для епіграфічних пам'яток Софійського собору в Києві, серед пропонованих прочитань окремих з яких спостерігаються кардинальні розбіжності, часто дуже далекі від оригінального середньовічного текстуДив., напр.: Корнієнко В.В. Графіті про крадія Кузьму в західній внутрішній галереї Софії Київської: молитва-покаяння, іронічний напис чи прокляття? // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. -- 2011. -- Вип. 23. -- С. 18-24.. В цій статті хочеться розглянути різночитання покаянного напису-графіті, чий текст вирізняється від інших яскравою індивідуальністю, розкриваючи деякі моменти інтимного життя мешканця середньовічного Києва, або ж, радше, гостя, який з якихось причин відвідав Київ та втомився від довгого очікування повернення додому.

Графіті видряпане на фресці з образом св. Міни, виконаному у на південній стіні другого з заходу компартимента Володимирського при- ділу -- колишньої північної внутрішньої галереї Софійського собору. П'ятирядковий грекомовний напис з трьох сторін (вгорі, внизу та праворуч) обведений прямокутною рамкою, а її лівою стороною слугує вертикальна лінія граф'ї. Це графіті вже було об'єктом вивчення та публікації двома російськими дослідниками -- А. Євдокимовою та А. Виноградовим, які запропонували два кардинально різних варіанти прочитання та тлумачення його тексту. Здійснене мною дослідження оригіналу цього графіті дозволило встановити невідповідність запропонованих ними варіантів прочитання та встановити його правдивий зміст. Публікації результатів цієї роботи присвячене це повідомлення.

Напис був виявлений А. Євдокимовою та увійшов до складу її корпусної публікації грекомовних написів першого поверху Софійського собору в Києві під номером 22. Публікатор запропонувала два можливі варіанти реконструкції повного тексту напису, які, втім, кардинально не міняли зміст: графіті фреска компартимент

Святий Міно, помилуй мене, одружився, одружився, але Господи, я,

Коска (або Козма), раб мій, але помилуй мене, але мене грішника, амінь.

Як бачимо, пропоноване Євдокимовою прочитання тексту містить низку недоречних конструкцій, які дослідниця пояснює помилками самого автора тексту -- Козми. Хоча прямо про це в тексті статті не зазначається, вочевидь малося на увазі, що автор був слов'янином за походженням, тому до тексту потрапили «слов'янський займенник першої особи «т» та заперечний сполучник «нъ» у двох варіантах огласовки: «уо» та «уои»Евдокимова А.А. Греческие граффити Софии Киевской (публикация) // ОпеШаИа й сЫББюа. Труды Института восточных культур и античности. -- 2008. -- Вып. Х1Х. Аспекты компаративистики 2. -- С. 624-625; Евдокимова А.А. Корпус греческих графита Софии Киевской на фресках первого этажа // Древнейшие государства Восточной Европы. 2005 год. Рюриковичи и российская государственность. -- М., 2008. -- С. 479480.. Утім, за будь яких варіантів зміст цього напису лишався малозрозумілим, а цей Коска/Козма набував подоби божевільного, який не міг правильно організувати свої думки та висловити їх тексті, що більше схожий на набір окремих фраз, аніж на логічний текст.

З огляду на це, опублікований дослідницею текст інший російський дослідник А. Виноградов справедливо вважав у багатьох місцях помилково прочитаним, тож в рамках ревізії всього «Корпусу» грецьких написів Софії Київської запропонував власне його прочитання:

Святий Міно, помилуй мене: спарувався з віслюком, і недостойний, і раб.

Дійсно, в цьому контексті був отриманий логічний текст, в якому розкривались подробиці інтимного життя невідомого автора, схильного до зоофілії. На думку Виноградова, причина розташування цього пікантного напису на фресці з образом св. Міни пояснюється тим, що Міна вважався покровителем в'ючних тварин . Щоправда, як мало проявитись це покровительство св. Міни по відношенню до тварини, коректор напису скромно змовчав, поклавшись на фантазію читачів.

Тож, як бачимо, пропоновані російськими дослідниками варіанти прочитання цього напису суттєво різняться між собою. Зазначимо, що різняться вони і з оригіналом напису, нижче покроково подаються різночитання та вказуються відмінності в ідентифікації літер.

Перший рядок. У верхньому, першому рядку, практично всі складові напису ідентифіковані правильно, тільки чомусь з прорисовки «випав» малюнок чотириконечного хреста, який Євдокимова згадує в тексті.

Другий рядок. Найсуттєвіші розбіжності спостерігаються у другому рядку. Тут справді відсутнє подвійне написання дієслова єуацєто, натомість чітко простежується форма дієслова єуацєюа. Тож у цьому коригуванні рацію мав саме Виноградов, який справедливо відмітив зниження значення дієслова уацєю `одружитися' до сексуальної характеристики.

Проте у подальшому коректор зігнорував чітко видимі літери та запропонував читати тут злиті прикметник цєта `з' та іменник оуод `віслюк'. Якими думками Виноградову було навіяне таке прочитання, сказати складно, позаяк на фресці літери цієї частини збереглись добре й ідентифікуються однозначно як аитоух, що має бути перекладене як займенник абто `сам' та родовий відмінок іменника уоїїд `розум'. Наступні літери кє, на мою думку, більш вірогідним буде розглядати в звичній формі скорочення К(брі)є `Господи', як це робила Євдокимова, аніж як частку кє, що її пропонує тут читати Виноградов. Відсутність титла над літерами кє не суперечить такому припущенню, позаяк в епіграфічних пам'ятках титла нерідко опускались. А в більшості текстів на стінах храму таке скорочення означало саме слово-звернення «Господи».

Наступні за літерами кє букви пошкоджені вибоями, частково закритими шпаклівкою, проте за розміром та контурами вибоїв тут впевнено можуть біти реконструйований склад ау -- початок слова, продовження якого знаходиться у наступному рядку.

Третій рядок. Друга літера третього рядка за формою та контекстом може бути ідентифікована саме як ^, проте нижня частина якої не вивертається ліворуч вгору, як показано на прорисовці Євдокимової та повторено Виноградовим, а уходить праворуч майже горизонтально та, наприкінці, вертикально вниз. Прийнятий російськими дослідниками завиток відноситься до початку наступного рядка, він є частинами літер а та д. Так само у середині рядка маємо форму кє (шоста-сьома літери), а не ка, як пропонує ідентифікувати їх Євдокимова. На мою думку, це знову ж таки скорочена форма звернення К(брі)є `Господи'. Остання літера рядка, як можемо виснувати зі збереженої частини, є літерою р -- чітко простежується верхня частина її петлі біля пошкодженої вибоєм щогли.

Четвертий рядок. На початку наступного рядка, четвертого, знаходиться літера п, ідентифікація якої впевнена, позаяк тиньк тут зовсім не пошкоджений. За нею простежуються трохи зсунуті одна до одної літери а та д. Ця наближеність виникла через те, що збільшити відстань між літерами авторові заважала нижня частина літери Ј, верхнього рядка.

Наприкінці ж четвертого рядка Виноградов безпідставно «відкоригував» добре видиму ц, прибравши «зайву» скісну та перетворивши її на V. Також ним була пропущена «зайва» для правильного прочитання добре збережена та чітко видима літера є, показана і на прорисовці, і в прочитанні Євдокимовою.

П'ятий рядок. Складові нижнього, п'ятого, рядка, в цілому ідентифіковані відповідно оригіналові, щоправда, наприкінці простежується майже повністю збережена V.

Отже, зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на фресці з образом св. Міни текст можна представити таким чином:

Святий Міно, помилуй мене, кохався сам, розуму, Господи, недостойний, Господи, раб дурості, помилуй мене, мене грішника, амінь.

Таким чином, проведене дослідження цього безперечно цікавого та оригінального покаянного графіті дозволило усунути існуючі в літературі суперечності та помилки в ідентифікації окремих літер, що, у свою чергу, дозволило правильно прочитати текст та пом'якшити, таким чином, ступінь тяжкості гріха його безіменного автора, врятувавши так необачно поставлену під сумнів Виноградовим честь безвинного віслючка.

Размещено на Allbest.ru