Комунікативно-ціннісний підхід до художнього сприйняття музики студентами факультетів мистецтв педагогічних університетів засобами пластичного інтонування

На сучасному етапі у контексті дослідження національних пріоритетів розвитку мистецької освіти, доцільно виокремити перспективність комунікативно-ціннісного підходу до художньо- образного сприйняття музичних творів майбутніми вчителями музики та хореографії з використанням засобів пластичного інтонування. Такий підхід до модернізації мистецької освіти забезпечує насичення її змісту вивченням спадщини і сучасної творчості українських авторів, розробки принципів відбору навчального матеріалу з урахуванням потреб становлення національної самосвідомості засобами мистецтва.

Доречно зазначити, що художня комунікація здійснюється через розуміння змісту художнього твору, його прочитання в контексті історії, соціальної реальності, художньої культури, тощо. Цей аспект художньої комунікації передбачає розуміння: історичної реальності, що зображена автором; реальності; авторського замислу (його особливостей); змісту художньо-образного тексту; художньої концепції твору.

У процесі художньої комунікації, виникає позитивне ставлення майбутнього вчителя музики та хореографії до виконання художніх творів через сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, що визначають специфіку процесу сприйняття художньо-музичних образів. Адже сприйняття залежить від певних передумов - знань, досвіду, почуттів, переживань, емоційного фону студента, від характеру повідомлення та від обставин його отримання.

На думку Є. Назайкінського, художня комунікація - це процес, в якому реально втілюється творчість, виконання, сприйняття та реалізується акт спілкування. У системі художньої комунікації центральне місце займає художній твір, навколо якого групуються найбільш важливі елементи комунікації - автор, виконавець, реципієнт. Художнє спілкування неможливе і без інших важливих елементів, що створюють сприятливі умови та середовище спілкування, а також є об'єктами відображення, емоційного впливу та перетворення [5, 21].

Комунікативно-ціннісний підхід передбачає усвідомлення майбутніми вчителями музики та хореографії своїх спонукань до практичної роботи у майбутньому, яка ґрунтується на художньо- ціннісному ставленні до мистецьких творів та прагненні досягнення високих результатів у цій роботі. Цей важливий підхід охоплює ціннісні орієнтації майбутніх учителів музики та хореографії, мотиви, уявлення про свою майбутню професію та соціально-професійну роль, створює можливість для аналізу та оцінки своїх особистісних якостей, знань, умінь та навичок у аспекті фаховій підготовці й регулює, на цій основі саморозвиток у власній професійній діяльності.

Сутність комунікативно-ціннісного підходу полягає не лише в тому, щоб передати студентам знання про музичне мистецтво як систему, озброїти їх мистецько-педагогічними уміннями і навичками для практичного застосування у будь-якій педагогічній ситуації, а наблизити майбутніх учителів музики та хореографії до реальних умов спілкування з учнями завдяки зрозумілому, у системі спілкування, діалогу.

Комунікація, як ключове поняття комунікативно-ціннісного підходу є синонімом до «спілкування», оскільки з латинської «соттипісаШо», означає: «повідомлення», «спілкування», «передача», «зв'язок - універсальне поняття, що використовується всіма науками. На думку А. Козир, комуніка- тивність орієнтує студентів на оволодіння вміннями, навичками та технікою професійного спілкування, що щільно співвідноситься з потребами, цілями та мотивами. З цієї позиції розуміння внутрішніх мотивів у студента в процесі фахового навчання не може з'явитися спонтанно - без усвідомлення мотивів: уміння дати оцінку своїм імпульсам та відчуттям усвідомлено, тобто у поняттях (одне з розумінь усвідомленого - означає у поняттях, неусвідомленого - у почуттях, емоціях, інтуїції) - є не що інше, як здатність оцінки зовнішніх впливів внутрішніми умовами індивідуальності. Лише після вироблення уміння оцінити свій внутрішній світ у поняттях - створюються передумови для оцінки внутрішніх імпульсів студента, але вже через зворотні зв'язки - шляхом розшифровки дій та понять до рівня імпульсів та мотивів. Ефективне спілкування чи зворотній зв'язок на рівні понятійного передбачає проникнення кожного учасника цього процесу у внутрішні умови іншого через розкодування змістового та чуттєвого змісту понять, як ефективних форм взаємодії [2, 239].

Комунікація як засіб фахового навчання у процесі підготовки майбутніх учителів музики та хореографії виконує передусім мотиваційну, пізнавальну, спонукальну, інформаційно-навчальну, творчу, евристичну функції. Окрім того, особливо важливим, на нашу думку, є той факт, що комунікація сприяє розвитку інших функцій: соціальної, професійної, управлінської, психологічної, сугестивної. Саме завдяки регулярній участі у комунікативних актах формується здатність студентів до кооперації й інтеграції, їх особистісної адаптації до будь-яких суспільних обставин.

Вартою уваги є думка Д. Філіпса, що комунікативно-ціннісний підхід є вдалою спробою «уникнути формальних (або традиційних) підходів, які базуються на технологізації, і перейти до підходів, за допомогою яких студент використовує мову музики, як засіб ефективного спілкування» [6, 94].

Комунікативно-ціннісний підхід позначає особливий, якісно вищий характерний тип спілкування, а саме: духовного, діалогового, художнього, наукового, технологічного, морального, толерантного, тощо. Але сьогодні ситуація в освітній сфері склалася таким чином, що саме впровадження цього підходу стосовно професійної діяльності є найбільш складним в силу того, що мистецьке навчання повинно наповнювати особистість духовністю, тобто розвивати її почуттєвій формі.

Зміст комунікативно-ціннісного підходу до художнього сприйняття майбутніх учителів музики та хореографії мистецьких творів охоплює сукупність цінностей, створених у різних видах мистецтва як органічне ціле. У дослідженні музичного сприйняття і кінетичних форм його активізації у студентів важливим для нас є розгляд інтонаційно-пластичної природи музично-виразних засобів сприйняття, адже вони є з одного боку, фактором змістоутворення в мистецтві, з іншого - фактором пластичного відображення музики за допомогою моделювання її мови на мови рухів.

Спираючись на це, нами був знайдений спеціальний підхід до аналізу музичних творів з позиції закладених в системі музичної виразності «пластичних прообразів», що детермінують їх реальні пластичні еквіваленти в процесі сприйняття. При цьому для різноманітного розгляду питання в підборі музичних зразків ми використовували принцип класифікації «по типу пластичних інтонацій»: програмна музика, орієнтована на відображення характерів героїв або їх зовнішнього вигляду; непрограмна музика танцювальних жанрів («дансантва»), що побічно пов'язана з танцем або відстороненого філософського змісту. При цьому вироблена методика аналізу танцювальної музики шляхом її пластичного моделювання, що може стати підмогою в практиці вивчення цього пласта музичної культури.

Пластичне інтонування як засіб творчого розвитку особистості посідає особливе місце в системі музичного навчання майбутніх учителів музики та хореографії. Б. Асаф'єв стверджував, що музичне мистецтво постійно відчуває на собі «вплив «німої інтонації» пластики і рухів людини, включаючи мову рук». Розглядаючи музику як мистецтво інтонованого змісту, вчений підкреслював, що «музична інтонація ніколи не втрачає зв'язку зі словом, танцем та мімікою людського тіла». Б. Асаф'єв, Д. Кабалевський, О. Критьска, Л. Масол, Л. Школяр та інші, визначали особливості пластичного інтонування як виду музично-творчої діяльності на основі прийомів ритмо-пластичного музикування за системою Е. Жака-Далькроза.

Розкриваючи зміст ціннісного елемента в структурі комунікативно-ціннісного підходу до художнього сприйняття мистецьких творів майбутніми вчителями музики та хореографії доречно звернутись до вчення Г.Балла, стосовно виокремлення у цьому процесі характерних професійно-інструментальних особистісних рис, які мають здатність до прогресивного розвитку. Основними рисами є такі: здатність до саморегуляції діяльності, що ґрунтуються на рефлексивних механізмах мислення; надання переваги не власне знанням, а компетентності як здатності розв'язувати важливі для певних сфер життєдіяльності особистості завдання (проектування свого життєвого і професійного шляху через набуття нових знань й умінь); реалістичне сприйняття світу, відкритість до нового і пошук істини; здатність змінювати власну точку зору, враховуючи позицію інших і розширюючи завдяки цьому власне бачення проблем; забезпечення цілісності й гармонійності особистості на основі позитивного образу «Я», позитивного чи нейтрального ставлення до невідомого, несподіваного, що дає змогу долати зовнішні та внутрішні перешкоди на шляху до ствердження особистістю цінностей, реалізації її цілей і життєвих стратегій тощо [1, 103].

Отже, ціннісний аспект комунікативно- ціннісного підходу характеризує сформованість у майбутнього вчителя музичного мистецтва та хореографії соціально значущих якостей, які виступають загальним орієнтиром його професійної діяльності. До них доцільно віднести такі: позитивне ставлення до виконання професійної діяльності та зацікавленість у її здійсненні; усвідомлення естетичної цінності й виховних функцій музичного мистецтва; орієнтація у фаховій діяльності на ідеальну модель фахівця; єдність інтелектуальної, естетичної і духовної сфер діяльності; сформова- ність загальної культури - культури мовлення, культури поведінки, культури одягу, культури спілкування та сценічної культури; бажання і готовність формувати означені якості у своїх вихованців [2, 117]. Це дає можливість виявити ставлення майбутнього вчителя музичного мистецтва та хореографії до обраного ним фаху та рівень зацікавленості ним, тобто визначити ціннісно- мотиваційні пріоритети: здатність оцінювати власну позицію в обраній мистецькій діяльності, а саме: активність, зацікавленість, позитивне ставлення до об'єкта діяльності, налагодження творчої взаємодії, тощо.

Для того, щоб виник професійний інтерес, як стверджує О. Леонтьєв [3, 78], необхідно створити мотив, який приведе до досягнення поставленої мети. У діяльності, яка сприяє виникненню інтересу, головне місце відводиться змісту конкретного предмета й унаслідок чого легко запам'ятовується учнями. У будь-якій мистецькій діяльності можна виокремити два аспекти розвитку мотивації, тобто внутрішню - зумовлену потребами, інтересами, переконаннями, відчуттями; зовнішню - пов'язану із стимулюванням розвитку та формуванням мотиву. Тому в процесі фахової діяльності майбутнім учителям музики та хореографії важливо бути зацікавленими майбутньою професійною діяльністю, мати спрямованість на продуктивну діяльність, у результаті якої активно проявляти індивідуальні музично-педагогічні виявлення, здатність до налаштованої комунікативної роботи, вибудовувати стратегію творчого особис- тісного розвитку. Цей процес спрямований на забезпечення зв'язку між теоретичними положеннями та їх практичним втіленням. Мотиваційні установки, які спонукають прояви особистісного ставлення майбутніх учителів музики та хореографії до засвоєння знань, умінь та навичок через критично-рефлексивне осмислення забезпечують їх усвідомлене творче використання у процесі продуктивної діяльності.

У висновках доцільно зазначити, що комунікативно-ціннісний підхід до художнього сприйняття мистецьких творів майбутніми вчителями музики та хореографії спрямовує їх на ефективний професійний розвиток, реалізацію професійних здібностей в осмисленні та подоланні стереотипів мислення й утворення нового інноваційного змісту. Зазначений підхід впливає на розвиток професійних якостей, на індивідуально-професійне становлення, набуття професійних знань, умінь, власного досвіду. У такому контексті комунікативно-ціннісний підхід до художнього сприйняття мистецьких творів майбутніми вчителями музики та хореографії стає науково обґрунтованим, заздалегідь спрогнозованим системою норм, що відображають соціальні вимоги до підготовки особистості майбутнього вчителя у визначеній сфері. Правильна установка на підготовку майбутніх фахівців мистецького спрямування сприяє її розгортанню, створенню школи квазіпрофесійної діяльності.

Список використаних джерел

References