Відвідування об’єктів культури та культурних заходів

Відвідування об’єктів духовного збагачення: театри, музеї, філармонії, галереї. Сучасне мистецтво художниці К. Гапчинської. Біографічна експозиція життя і творчості М. Старицького. Життєвий і творчий шлях Лесі Українки, коло друзів та однодумців поетеси.

Рубрика Культура и искусство
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2020
Размер файла 262,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ЩОДЕННИК

із навчальної культурологічної практики

студента Буймистер Ярослави Русланівни

Факультет іноземної філології

Кафедра методики викладання світової літератури

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

спеціальність «014 Середня освіта»

ІІ курс, група АП

Керівник практики - Мельник А. О.

Київ - 2019

І. Основні напрямки культурологічної практики

ІІ. Зміст діяльності студента-практиканта (відвідування об'єктів культури та культурних заходів) До звіту необхідно додати світлини (в електронному вигляді), які б підтверджували відвідування студентом об'єктів культури

Дата

Назва об'єкту культури

Назва заходу, який відвідували

Причина вибору

Враження

Рекомендації щодо використання у педагогічній діяльності

1.

15.11.19

Національна філармонія України

Моцарт--фортепіанні концерти №1, №11, №21. Юрій Кот.

Причиною вибору відвідування Національної філармонії був неабиякий інтерес до музичного мистецтва, а зокрема захоплення фортепіанною грою. Особисто для мене, ця тема дуже близька, бо я сама обожнюю грати на фортепіано, а моїм взірцем для наслідування є великі піаністи сучасного часу, а надто епохи Просвітництва, адже у XVIII столітті жанр інструментального концерту був надзвичайно актуальним. Фантастичний піаніст Моцарт є символом таланту, родзинкою класичної музики. Його концерти заворожують. Його музика ніби повертає на багато століть назад.

Прослухавши концерт, я отримала найяскравіші емоції та гаму естетичного задоволення. Музика Моцарта має як спокійні ноти (їх не так багато, як хотілося б), так і переповнені кольоровою різнобарвністю.

У кожного композитора вона звучить по-різному. Моцарт відобразив свою душу, своє поняття класики завдяки фортепіано.

Для фортепіанної музики Моцарта характерна особлива яскравість образів, як і в його операх. Саме завдяки цьому, виконавець має проникнутися музикою до глибин душі. На мою думку, будь-хто не може зіграти твори Моцарта. Лише справжній віртуоз здатний відчути справжню музику.

Під час слухання класичних творів, в учнів виховується естетичний смак, жага до створення прекрасного. Музика В. Моцарта підсилює приплив творчої енергії, спонукає розвиток літературних здібностей. Його музику можна використовувати в якості музичного супроводу під час декламації віршів на уроках зарубіжної літератури.

2.

16.11.19

Галерея Гапчинської

Екскурсія «Таємниці царського саду».

Євгенія одна з найвідоміших українських художниць, живе і працює в Києві, її галереї є в столиці і в декількох містах України. Коло шанувальників достатньо широке. Я вважаю, що її картини з серії «для душі», а це означає лиш одне - роки ідуть, люди дорослішають, але є одне місце в якому кожна людина лишається чистою, наївною, юною - це душа.

Картини Гапчинської настільки ніжні, наповнені теплом і любов'ю, оптимізмом , радістю, не залишать байдужим як і дитину, так і дорослу людину.

«Галерея щастя» - народна назва галереї. І це дійсно так, бо після екскурсії ти відчуваєш себе маленькою дитиною у світі чарівного, величного саду королевичів. Це те місце, куди хочеться повертатися знову та знову.

Художниця створила низку ілюстрацій до творів видатних письменників як і минулих століть, так і сучасності. Саме така яскравість приваблює дітей, мотивує прочитати твір, а ще викликає бажання власноруч створити оригінальні образи, опираючись на створені нею: Алісу, Лускунчика, Кота в чоботях.

3.

17.11.19

Музей Михайла Старицького

Біографічна експозиція життя і творчості.

Старицький увійшов в історію як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер й організатор реалістичного професійного театру Кожна молода людина має знайти свій орієнтир, зразок до наслідування. Вивчення біографій відомих людей - найкращий спосіб для пошуку. А як найкраще зрозуміти чим «дихала» людина, яка зацікавила? Звісно, відвідати місця, в яких вона народилася, мешкала, працювала. Тобто, лишила частинку себе, своєї душі. Михайло Старицький - цікава історична постать, адже він не лише майстер слова, а ще й грандіозний майстер перевтілень - актор. Саме ця багатогранність неабияк зацікавила мене та спонукала до відвідування музею Старицького.

Музей Михайла Старицького складається з двох частин - меморіальної квартири Михайла Старицького та тематичної частини «Продовження сімейних традицій», присвяченої родині Старицьких-Черняхівських. Інтер'єри приміщень були відтворені за спогадами онуки Ірини Стеценко.

Перша частина музею складається з особистого простору митця, де я поринула у побут Старицького. Неймовірно вразили - особисті речі драматурга: письмовий стіл, крісло, шаховий столик, ікона «Спас Недремний», оригінали рукописів, першодруковані тексти творів самого метра і його нащадків.

Зараз проведено низку досліджень, які свідчать, що музеї позитивно впливають на якість освіти. На жаль, у сьогоденні музеї втрачають свою відвідуваність. Це пов'язано з техногенним проривом. Як школи, так і ВНЗ приділяють менше уваги екскурсіям саме до музею, що є помилкою.

Бо відвідування музею позитивно відображається на людині: проінформованість життям і побутом минулого часу, біографією відомої людини, прищеплення любові до творчості письменника, зацікавлення його творів. У творах Старицького є багато мудрих настанов, які виховують правильні погляди на життя.

4.

19.11.19

Музей історії міста Києва. Філія Музейно-виставковий центр «Музей історії Києва»

Історична експозиція

Музей історії міста Києва - це історична перлина. Кожен іноземний турист, який прагне дізнатися щось нове про об'єкт подорожі, обирає місце, в якому заховано всю історичну цінність та велич. Говорячи про українців, я вважаю, що надто громадяни своєї держави мають знати історію країни, в якій жили наші пращури та житимуть нащадки. Ставши мешканкою Києва, я без вагань захотіла відвідати цей музей. Він найбільш точно відображає минуле про життя Києва і киян упродовж століть.

Експозиція Музею вражає своєю древністю та різноманіттям. Як відомо, до складу музею входять 7 філій. Експонати розповідали про легенду виникнення Києва, його розвиток впродовж віків. Що до сучасного технічного оснащення, приємно вразило слайд-шоу, яке заворожувало перебігом історичних подій, історія ніби оживала перед очима. Але недоліком стала невідповідність

розмірним вимогам. Ну і звісно хотілося б більш сучасної історії Києва, а не останній рубіж в початок Першої Світової.

Відвідування музею сприяє заохоченню до вивчення історії поглиблено. Саме тому потрібно влаштовувати дітям екскурсії до музею. Іноді, вивчаючи на уроках зарубіжної літератури творчість видатних особистостей (наприклад Булгакова чи Пушкіна), можна і треба зводити клас на ознайомлення з особистим життям постатей, адже деякі з 7 філій музею саме присвячені великим творцям. Унаочнення матеріалу позитивно впливає на якість запам'ятовування.

5.

21.11.19

Музей Лесі Українки

Експозиція життя і творчості Лесі Українки

Музей Лесі Українки -- один з історичних символів українського Парнасу. Розташований у будинку № 97 по вулиці Саксаганського, у якому мешкала письменниця (від 1890 до 1910 року). Цікаво туди потрапити, адже відвідувачі музею можуть поринути в атмосферу, в якій мешкала родина Косачів.

Після відвідування музею Лариси Петрівни склалися неймовірні відчуття. Леся Українка для мене, як ангел, як світле полотно на стінах українського мистецтва. Багато цікавої інформації про письменницю. Дуже привітний і доброзичливий персонал. Після відвідування в мене виникло бажання ще раз поринути у її творчість, адже Леся Українка відкрилась для мене з іншої сторони.

Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси. Майже повністю експозиція побудована на матеріалах ХІХ - початку ХХ ст.

У педагогічній діяльності раджу використовувати біографічні відомості про Лесю Українку, адже вона еталон добра, фантазії, любові. Читаючи її твори, учень черпає неабияке бажання доторкнутися власноруч до прекрасного. Це все тому, що поетеса володіла не лише магією слова, а чарівною грою на фортепіано, яка є зараз дуже популярною у колі молодого покоління. Деякі учні, у яких творча фантазія, можуть перевтілитись в образ поетеси і покласти її слова на власноруч створену музику, що слугуватиме духовним розвитком для дітей. А ще її жага до життя і навчання може мотивувати певних осіб.

6.

23.11.19

Київський національний академічний театр опери

Інсценізація ліро-епосу «Маруся Чурай».

Режисер-постановник - Сергій Павлюк.

Маруся Чурай - це не просто образ ліро-епічного твору. Це цілий символ сучасного суспільства про єдину можливість духовного відродження нації, як порятунку, як збереження української ідентичності. Тема української ідентичності актуальна, як ніколи. У наш час , час боротьби і плекання патріотизму, цей твір показує, що ніколи не потрібно опускати руки. Українці - нація сильних духом. Втрачаючи надію, потрібно завжди підбадьорювати себе. Завдяки перегляду цього твору, глибоко в душі жевріє надія, що все зміниться на краще.

Як і будь-яка історична інсценівка, «Маруся Чурай» не лишила жодного глядача байдужим. Завдячуючи майстерній грі акторів: Тетяни Дідух (Маруся) та Олексія Кириллова (Гриць),

народного артиста України Олександра Кравченка, який створив образ Богдана Хмельницького, публіка прониклася подіям

історії українського народу ХVII століття.

Виставу зіграно професійно. Не можна не помітити яскраві костюми з колоритом сімнадцятого століття. На хвилинку час зупинився і я втратила зв'язок з реальністю. Склалося враження, що вся зала здійснила мандрівку у часі.

На уроках літератури, вивчаючи твір, дітям можна, а навіть необхідно пропонувати перегляд інсценівки саме в театрі, а також самостійної драматизації деяких сцен сюжету. Такі завдання сприяють розвитку уяви, зменшують боязнь виступів перед публікою, покращують пам'ять, надихають на творчість, згуртовують класний колектив.

ІІІ. Творча робота

театр музей філармонія галерея

«Театр - духовна криниця людства»

«Весь світ театр, а люди в нім - актори»

Вільям Шекспір

Потреба виховувати культурну і творчу особистість, здатну висловлювати свої думки оригінально, нетрадиційно зумовили вибір теми роботи. Адже театр, як на мене, - це відпочинок, джерело емоційного та інтелектуального збагачення, тогочасний варіант фільмів, мультфільмів , які так полюбляє наше суспільство, а тим паче діти. Тому треба знайомити юне покоління з історією, пояснювати: «Той, хто не знає минулого - не вартий майбутнього». Театр - духовна криниця людства. Людина тільки тоді щаслива, коли сповна втамує спрагу. Театральне мистецтво відіграє важливу роль в духовному зростанні людини. І дійсно, вислів «життя - театр» є в деякій мірі справедливе, адже протягом всього життя ми виконуємо і змінюємо різні ролі: доньки, подруги, дружини, мами, тітки, бабусі і т.д. Як у театрі, і у нашому житті є щось комічне, трагічне, а іноді й трагікомічне. Тому, на мою думку, дітям потрібно відвідувати театр не лише для естетичного виховання, а ще й для того, щоб бути готовим до складностей світу: щоб дитина не піддавалася впливу неблагополучних компаній, шкідливих звичок, вчилася роботі в колективі. Основною причиною, чому дітям потрібно відвідувати театр є можливість ігрового навчання, адже основою театру є класична література, яка так важко засвоюється дітьми через читання, і так просто - через дію на сцені.

Гірка правда полягає у тому, що у нашому столітті учні надають перевагу відео. Вони не тільки люблять мистецтво кіно, анімації, відеороликів в інтернеті, а й намагаються створювати власне відео. Театр залишається осторонь. Хоча саме завдяки театральному мистецтву діти здобувають досвід співчуття та співпереживання. Для того, щоб зацікавити дітей театральним видом мистецтва, потрібно власноруч створювати актив любителів мистецтва серед учнів (гурток за підтримки адміністрації школи) , які б випускали стінгазети, присвячені спектаклям і артистам, організовували б “уроки театру”, зустрічі з відомими акторами в процесі постанови п'єс (щоб школярі мали змогу поринути в робочу атмосферу), брали участь в проведенні конференцій, творчих вечорів, допомагали в організації художньої самодіяльності, а надто інсценування літературних творів. За допомогою театралізації учні навчаються дивитися на ситуацію з різних точок зору, розвиватимуть критичне мислення та емоційний інтелект. Театралізований урок допоможе школярам подивитися на літературний твір з різних точок зору. Потрібно пояснити, що складові частини театру - це не лише актори, а ще безліч особистостей, без яких театр не може функціонувати: сценарист, режисер, звукорежисер, художник-декоратор. Кожному притаманна своя роль. Також для учнів 5 класів можна запропонувати ляльковий театр -- це особливий вид мистецтва, бо його персонажами є ляльки, які діти можуть вигадати та створити власноруч. Книга теж може бути персонажем вистави.

Крім того, відвідані мною об'єкти мистецтва: Галерея Гапчинської, музей Лесі Українки відклалися у пам'яті та вразили найбільше. Адже дві жінки, яким присвячені ці місця , є креативними, яскравими особистостями. Ксенія Гапчинська - художниця, яка вкладає душу і серце у свої картини. Її героями є маленькі діти-янголята, які мають кумедний вигляд та оригінально висловлюються. Ці образи - головна родзинка творчості Ксенії, адже «діти - квіти життя». Головні герої її картин є актуальними для всіх вікових категорій, як і для дорослих, так і для дітей. Саме дітям присвячені всі роботи. Художниця розповідає: «У добродійних акціях я беру участь давно: організовую аукціони, підтримую інші починання. У першу чергу це пов'язано з тим, що я п'ята дитина в сім'ї. Ми звикли жити дружно, допомагати один одному. Мені здається, не варто довго міркувати про хороші вчинки -- треба просто їх робити. У мене є мрія -- щоб у кожному дитячому будинку була хоч би одна моя робота, яка б стала світлим промінчиком для його мешканців».

Музей Лесі Українки - місце, яке зачаровує стародавньою атмосферою, духом творчості, мистецтвом і ніжністю, адже Леся Українка - поєднання інтелекту і краси, жіночності та міцності духу.

Ця постать є взірцевою, адже Леся Українка не просто автор, а ще й музикант, борець за життя, за кохання, за зміни на краще. Її будинок-музей слід відвідати, адже у ньому багато особистих цікавих речей поетеси.

Особливо вразила і запам'яталася сорочка, яку власноруч вишила Лариса Петрівна.

Кожній людині властиво прагнення до прекрасного. Мистецтво прикрашає наше життя, робить його яскравішим. Роль мистецтва ніколи не зміниться, воно завжди нестиме в народ правду, вічні духовні цінності, бачення митцем часу та своє сприйняття епохи. Саме тому, незалежно від подій, які відбуваються у світі, від культурного розвитку народу, інтерес до творів мистецтва ніколи не вичерпається. Справжнє мистецтво є вічним.

ІV. Звіт-анкета про проходження культурологічної практики

У ході практики відвідала 6 культурних об'єктів:

1. Національна філармонія України (Моцарт--фортепіанні концерти №1, №11, №21. Юрій Кот).

2. Галерея Гапчинської (Екскурсія «Таємниці царського саду»).

3. Музей Михайла Старицького (Біографічна експозиція життя і творчості).

4. Музей історії міста Києва. Філія Музейно-виставковий центр «Музей історії Києва» (Історична експозиція).

5. Музей Лесі Українки (Експозиція життя і творчості Лесі Українки).

6. Київський національний академічний театр опери (Інсценізація ліро-епосу «Маруся Чурай»).

Під час культурологічної практики відкрила для себе чарівне, сучасне мистецтво художниці Гапчинської, адже ця творчість не тільки милує око, а ще й є благодійною допомогою хворим дітям. Безперечно, кожен об'єкт є вагомою частиною культурної спадщини українського народу, але найбільш ціннісним я виокремлюю Музей історії. Це надбання всіх часів, у якому збережено не лише раритети, а й дух нації. Раджу кожному українцю, який шанує свою Батьківщину, відвідати це місце.

«Must have» культурологічної практики - це відвідування об'єктів духовного збагачення: театри, музеї, філармонії, галереї. Всі відвідані мною заклади цікаві, ціннісні. По-перше, театр розвиває людську фантазію, емоційність. По-друге, музеї - це наше минуле, сьогодення і майбутнє. Потрібно шанувати історію, адже тим скарбом знань, яким володіємо зараз ми завдячуємо нашим предкам. Минуле доводить, що дітям треба пояснювати важливість ідентичності. Тому що в сучасному суспільстві, яке б воно не було розвинене, залишаються старі образи. По-третє, вчитель має вміти мотивувати учня: до розвитку, до знання предмета, до саморозвитку. Багато вчителів мають старі підходи, для них не важливий емоційний зв'язок. Вчителі нової генерації намагаються урізноманітнити навчання: показують фільми, влаштовують цікаві екскурсії та з радістю проводять разом час навіть після школи.

Але, на жаль, саме музей - це місце, яке не виправдало моїх очікувань сповна. Історія міста Київ змінюється, примножується, але не досить яскраво відображена в музеї. Можливо, якби наші музеї були більш оснащені сучасними технологіями (проекторами, екранами…), то нове покоління мало б більше зацікавленості у відвідуванні. Та не дивлячись на це, мені все сподобалось, адже історія - неповторна і зачаровуюча.

Під час культурологічної практики я дізналася чимало захопливих відомостей про Лесю Українку, Старицького, поринула у світ історії прадавнього Києва, надихнулася атмосферою високого мистецтва гри фортепіано, а також театральної майстерності акторів, відчула бажання приймати участь в театральних постановах, творчих вечорах. Також захотіла організовувати благодійні збори коштів для дітей, як і художниця Ксенія Гапчинська.

На сам кінець, завдання української культурології полягає в осмисленні культурно-історичного процесу розвитку української культури. Вчитель - взірець перед своїми учнями, тому він має знати історію та культуру свого народу, щоб у дітей виникла цікавість та пізнавальний інтерес, вміти висловлювати свою думку грамотно, лаконічно, креативно, мотивуюче з використанням історичних прикладів та виразів відомих постатей з творчістю яких глибше познайомилась у ході практики. Керівник практики уміло організував дослідницьку роботу студентів, змогла зацікавити практикантів. З великим задоволенням буду збагачуватися духовно і надалі.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Живопис, архітектура, скульптура, література, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, театр, кіно як культурна спадщина. Роль бібліотек в збиранні, організації зберігання й громадського користування друкованими творами. Найвідоміші музеї та галереї.

    презентация [25,4 M], добавлен 04.04.2018

  • Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури.

    реферат [21,1 K], добавлен 08.01.2010

  • Історія та сучасність основних академічних українських драматичних театрів. Київський та Херсонський театри ляльок. Діяльність Одеського національного театру опери та балету. Найвидатніші представники театрального мистецтва України, їх творчий шлях.

    курсовая работа [7,5 M], добавлен 14.12.2013

  • Становлення філософської думки в Україні на ґрунті взаємодії із культурою Західної Європи. Естетичні особливості українського Бароко. Життєвий та творчий шлях Г. Сковороди. Короткі відомості з біографії філософа, особливість літературних творів.

    презентация [1,1 M], добавлен 27.11.2014

  • Джазове мистецтво як частина музичної культури України. "Джаз-коло" (серія джазових концертів) - проект, створений для підтримки української імпровізаційної музики. Аналіз українського джазу, ролі та значимості проекту в культурному просторі України.

    статья [22,3 K], добавлен 07.02.2018

  • Розвиток скрипкового інструментарію. Становлення скрипкових виконавських шкіл та їх видатні представники. Українське скрипкове мистецтво. Творча постать Давіда Ойстраха. Творчий шлях Ю. Башмета. Молода генерація західно-українських виконавців скрипалів.

    реферат [53,7 K], добавлен 03.11.2009

  • Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Специфічні риси постмодернізму. Напрямки і особливості розвитку музичної культури. Український театр в системі національної культури. Здобутки та проблеми розвитку кіномистецтва.

    реферат [36,9 K], добавлен 20.09.2010

  • Історичні долі угорського народу. Розквіт національної культури до середини XIX століття. Розвиток народної музики - селянської, куруцької, міської. Характерні риси стилю вербункош. Життєвий і творчий шлях Ф. Еркеля. Творчість видатного класика Ф. Листа.

    курсовая работа [46,7 K], добавлен 21.06.2014

  • Ситуація навколо АР Крим та м. Севастополя та питання щодо долі об'єктів культурної спадщини та культурних цінностей загалом, що перебувають на їх території. Досвід радянської евакуації найцінніших експонатів музеїв України. Безпека культурних цінностей.

    статья [64,7 K], добавлен 07.08.2017

  • Представники української хорової музики. Життя композитора М.Д. Леонтовича. Літургія та духовні піснеспіви М. Леонтовича. Послужний список скромного "народного вчителя з Поділля", розробка опери за сюжетом казки Б. Грінченка "Русалчин Великдень".

    реферат [33,5 K], добавлен 03.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.