Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Писемність греків

1.1 Грецька мова

1.2 Грецька література

2. Релігія

2.1 Давньогрецька міфологія

2.2 Сучасна релігія

3. Побут

3.1 Житло

3.2 Одяг

3.3 Їжа

3.4 Традиції

3.4.1 Весілля

3.4.2 Сім'я

4. Заняття та ремесла

4.1 Основні заняття

4.2 Ремесла

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

грецький література мова міфологія

Гремки, самоназва Елліни (грец. ёллзнет) -- етнонім, що у різні часи мав різні значення. В стародавні часи -- населення Балканського півострова і сусідніх островів (Мала Греція) або земель, які входили до сфери впливу держав, які розташовувались на цих землях (Велика Греція).

Греки відносяться до індоєвропейської етнічної групи, сформованої як народ на південному сході європейського континенту. Це корінне населення Греції. Народ має багату історію, що йде корінням сивої давнини. Грецька міфологія справила величезний вплив на розвиток культури і мистецтва в усьому світі. Міфи про божества Олімпу, написані багато століть назад, є національним надбанням.

У давнину греки заселяли центральну частину Балканського півострова. Потім вони стали захоплювати кримські області, розійшлася по країнах Середземномор'я. Під їх вплив потрапили Єгипет, Палестина, Сирія. Вони становили більшу частину населення Східної Римської імперії. У 13 столітті під тиском слов'янських та арабських племен імперія розпалася на безліч держав. Більшість з них були захоплені турками. У 18 столітті почалися революційні рухи серед грецького населення проти османського панування. У 1823 році греки оголосили про непокору турецькому султану і проголосили власну республіку. Через 9 років утворилося Королівство Греція, на чолі якого стояв Баварський король. Останній монарх був повалений в результаті військового перевороту в 1967 році. В даний час держава є унітарною, парламентською республікою.

Греки - досить численний народ: всього в світі їх близько 20 000 000. При цьому в самій Греції проживають приблизно 11 млн чоловік. Решта поширилися по країнах Європи і інших континентах. Найбільше поза межами Греції: США: 3,5 млн осіб; Украина: 250 000;

1. Писемність греків

1.1 Грецька мова

Одна з найбільш малочисельних і своєрідних в індоєвропейській групі. Сучасна версія мови представлена в двох варіантах: кафаревуса і дімотіка. Дімотіка вважається розмовним варіантом, який розвивався природним шляхом від давньогрецького. Кафаревуса є однією з різновидів грецької мови, на якій пишуться літературні твори. У стародавньому світі існувало величезне число діалектів грецької групи, які формують три гілки: західну, східну і центральну. Приблизно в 15 столітті утворився новогрецьку мову, який об'єднує кафаревуса, дімотіка і стандартний діалект. Багато областей Греції мають свої діалекти, наприклад, критський, кіпрський, каппадокійський і т.д.

Грецька мова здійснила величезний вплив на інші європейські мови, безпосередньо на романські мови, в тому числі на латинську мову в перші дні становлення Стародавнього Риму. Ознаки цього впливу можна побачити в усьому сімействі західноєвропейських мов. Українська мова -- також не виняток. Крім того, наукова термінологія майже цілком базується на грецькій лексиці.

1.2 Грецька література

Поділяється на три періоди: давньогрецьку, візантійську та новогрецьку. Греки були першим народом світу, що мав професійних письменників і поставив письменство на такому рівні, що воно служило взором для пізніших народів.

Уже в прастару давнину греки витворили величавий епос -- «Іліаду» й «Одіссею». Дотепер не вирішено питання, коли жив Гомер, звідки походив і чи справді він був автором приписуваних йому епопей. Про місце уродження поета сперечалося сім міст: Смирна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни, а як на місце його смерті вказували острів Іос. Наукова критика виказала, що вже в найдавніші часи існували початки епопеї--героїчні пісні, які укладали й поширювали мандрівні а й о д и -- народні співці, і що здавна витворився епічний стиль та його зверхня форма -- гекзаметр. Гомер користувався тими піснями, але доповнив їх, уклав в одну мистецьку цілість, надав своєму творові одну ідею й форму: «Іліада» й «Одіссея» мають величезне значення як перші літературні твори грецького духа, а рівночасно як *джерело до пізнання побуту старої Греції.

Гомера наслідували т. зв. кікліки, твори яких належать до циклу Троянської війни. Вони доповнюють події, про які в Гомера нема ширшої згадки (Стаєш із Кіпру, Арктін із Мілета, Лесхес із Лесбосу, Гагіас із Трезени). У VIII ст. епічною поезією займався також Гесіод, що у своїй «Теогонії» зібрав давні міфи, а в творі «Праці й дні» дав описи сільського життя.

Лірична поезія дістала назву від того, що деякі поетичні твори рецитували при звуках ліри. Найвизначнішим ліриком старшої доби був Архілох (близько 650 р. до Хр.) -- всестороння й рухлива людина, один із визначних піонерів колонізації, хоробрий вояк. У своїх коротких віршах, писаних у народній формі (ямбом і трохеєм), він реагував на всі дрібні події' життя.

Драматичне мистецтво розвинули до найвищого рівня три грецькі драматурги. Перший з них, Есхіл (525--456 pp. до Хр.), був афінянин, брав участь у боях із персами під Марафоном і Саламіном, але потім перенісся на Сицилію. Він написав 90 драм, з яких залишилося сім: «Сплутаний Прометей», «Семеро проти Фів», «Перси», «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди», «Молільниці». Теми для своїх творів він брав із міфології і давніх переказів. Акція в нього проста, а головна думка та, що боги все опікуються людиною. Другий драматург -- Софокл (496--406 pp.), також афінянин, був урядовцем Морського союзу й мав велику пошану в Афінах. Збереглися його драми: «Аякс», «Електра», «Антігона», «Король Едіп». Третій великий драматург -- Еврипід (480--406 pp.). З 90 його драм дійшло до нас 19. Найважливіші з них: «Медея», «Орест», «Андромаха», «Безумний Геракл», «Електра».

2. Релігія

2.1 Давньогрецька міфологія

Давні вірування греків були основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу -- Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації. Розглядаючи богів, божеств та героїв давньогрецьких міфів, можна побачити розвиток сучасного суспільства: як воно змінювало своє ставлення до сил природи, до суспільного та індивідуального. Завдяки давньогрецьким міфам можна судити про те, як зароджувались основи теології та космології. Зрештою, надзвичайна цінність феномену давньогрецької міфології полягає в тому, що вона підштовхнула людей до необхідності інтелектуального розвитку, до появи багатьох наук, зокрема логіки, математики, риторики тощо.

Характерними особливостями давньогрецької міфології були уособлення та наділення душею явищ природи -- анімізм -- та пов'язана з ними людиноподібність богів та тлумачення їхньої поведінки за допомогою міфів. Ліси, діброви, річки, гори, моря, небо, за уявленнями стародавніх греків, були заселені божествами.

Давньогрецька міфологія з її дитячою наївністю сприймання дійсності, з яскравою образністю й художністю відіграла чималу роль у розвитку грецької культури і стала передумовою становлення грецького мистецтва. Боги змінювалися так само, як і ті, хто вірив у них. З розвитком грецької цивілізації боги ставали дедалі благороднішими й поважнішими.

Особливою шаною в греків стародавньої доби користувалась годувальниця всього -- Гея, життєдайна володарка, втілення невичерпної творчої сили Землі, «тієї великої матері, в лоно якої все повертається, щоб знову проростати для нового життя»^[4]. Це відбивало і вплив матріархату, і значення хліборобства як основної галузі господарства народу.

Спочатку не існувало ієрархії серед богів. У тогочасних віруваннях греків збереглися залишки первісних релігій -- фетишизму: наприклад, шанування каміння, особливо дельфійського омфала, тотемізму (орел, сова, корова й інші тварини були постійними атрибутами богів, а самі боги нерідко зображувались у вигляді тварин), магія.

У добу панування родової знаті дрібні місцеві божества були замінені олімпійськими богами. Гомер у VIII столітті до н. е. в своїх поемах «Іліаді» й «Одіссеї» та Гесіод у VII столітті до н. е. у «Теогонії», тобто «Родоводі богів», усталили типові образи богів. Гомерові боги -- просто безсмертні люди, наділені неземною вродою і силою. Кожен з них має своє ім'я і риси, властиві тільки йому. Ці боги -- Посейдон, Аїд, Гера, Деметра, Гестія, Афіна, Афродіта, Аполлон, Артеміда, Гефест, Арес та інші -- розглядалися вже як якась родина чи держава, що має свого верховного главу -- «батька людей і богів».

Зевс втілював у релігійній формі риси патріархального владики. Він панував над небом, землею, морем і пеклом. Отже, з'явилась ієрархія богів, яка відбивала зміцнілу ієрархію класового суспільства. В елліністичну добу після завоювань Александра Македонського особливо греків приваблював Єгипет, саме звідти вони взяли богиню Ісіду, яка з III століття до н. е. мала серед греків численних шанувальників. Разом з Ісідою утвердився культ її чоловіка й брата Осіріса (Серапіса), на честь якого споруджено багато храмів по всьому грецькому світі.

2.2 Сучасна релігія

Неоплатонізм був останньою спробою зберегти й оживити стару грецьку релігію, але він не мав успіху, бо єдиною релігією, яка відповідала вимогам часу, стало християнство. Обряди давньогрецької релігії мали великий вплив на розвиток літератури й мистецтва європейських та інших народів. З того часу і наразі офіційною релігією в Греції є православне християнство. Його сповідує практично все населення країни (більше 98%).

3. Побут

3.1 Житло

Давньогрецькі будинки представляли собою примітивні будови. Вони були глинобитні або складені з цегли-сирцю. Плоский дах крили очеретом, соломою. Будівлі мали один поверх, одну невелику кімнату. Вона поділялася на чоловічу і жіночу половини. Маленькі вікна виходили на подвір'я. Стіна, звернена на вулицю, вікон не мала. Житла в місті розташовувалися хаотично, без будь-якої планування. Вулички мали звивистий вигляд. Часто по ним не можна було пройти, щоб не зачепити чиюсь відчинені двері. Каналізація і водопровід були відсутні. Воду приносили в глечиках з джерела. Їжу готували на свіжому повітрі.У містах житло будували двоповерховим. Верхні кімнати здавали в оренду. У селах все було набагато простіше. Житла довгий час будували без фундаменту і стелі. Полом служила втоптана земля. Вікна на ніч закривали дошками. Їжу готували всередині будинку, в осередку, складеному з каменю. В одній кімнаті жили, спали, їли, тримали запаси. Сюди ж брали на ніч домашню птицю.

У стародавніх греків були приватні та загальні лазні. Перші були доступні тільки багатим, але в громадських могли митися бідні громадяни за невелику плату. У лазні робили не тільки душ, але і ванни. У деяких навіть проектувалася проточна вода. Мило заміняла сода, змішана з глиною. Також тіло натирали маслами.

3.2 Одяг

Шати античних греків сильно відрізняються від сучасного грецького костюма. Це пояснюється впливом інших культур, постійно проникають на землі, заселені греками. У давнину наряди були дуже простими. Чоловіки і жінки носили вільні туніки, підперезуючись їх або залишаючи матеріал спадаючим вниз. Тканина скріплювалися у плечей, утворюючи драпірування.Жіночі туніки були довжиною до підлоги, вони красиво облягали фігуру, підкреслюючи всі її принади. Чоловічі хітони представляли собою більш короткі шати з простим горизонтальним кроєм. Головні убори були відсутні, їх замінювали пов'язкою, яка стримує волосся. На ногах носили сандалі. Сучасний національний костюм має кілька варіантів. Святкове вбрання чоловіків включає такі елементи:

· Біла сорочка з широкими рукавами, коміром-стійкою.

· Чорні, темно-сині штани, широкі в стегнах і завужені до низу.

· Широкий довгий пояс.

· Жилет темного відтінку, іноді прикрашений обробкою.

· Невелика кругла шапочка з м'якого матеріалу.

Це традиційний чоловіче вбрання, який може відрізнятися в залежності від регіону. У деяких областях чоловіки носять укорочені широкі штани, на зразок шароварів. На шию іноді пов'язують яскравий хустка.

Національні жіночі костюми нагадують народне вбрання багатьох європейських країн. Вони складаються з блузи-сорочки з довгим рукавом, расклешенной спідниці, фартуха. Комір, краї рукавів, полички блузи прикрашається вишивкою, шиттям, стрічками. Спідниці можуть бути різних кольорів: білі, червоні, зелені, сині. У деяких регіонах під низ надаватися плаття з тонкого матеріалу, а на нього сарафан з приталеним ліфом і широкою нижньою частиною. Поверх блузи носять короткий жакет, прикрашений золотистої тасьмою, розшитий візерунками. Взуття - туфлі на низьких підборах. Дівчата носять складний головний убір, який представляє собою особливим чином зав'язаний хустку, прикрашений намистом, намисто, квітами. Також його декорують бахромою, китицями, вишивкою. Костюм доповнюється великою кількістю прикрас. Це намисто, браслети, в безлічі надіті на кожну руку, підвіски, сережки.

3.3 Їжа

Традиційна кухня Греції типова для Середземномор'я. У раціоні греків багато м'яса, овочів, зелені, різноманітних приправ. М'ясні і рибні страви готують з додаванням орегано, базиліка, чебрецю, цибулі, кропу, м'яти. Широко застосовується гвоздика, мускатний горіх, кориця. Оливки є візитною карткою Греції. Їх кладуть практично в усі страви. Також улюбленим продуктів вважається сир. Існує безліч сортів сиру, його можуть подавати навіть замість десерту на весіллях. Популярні страви Греції:

· Грецький салат. Ця страва відома на весь світ. Його роблять з крупно порізаних томатів, огірків, з додаванням маслин, фети, цибулі.

· Тарамасалата. Поширена закуска, що на вигляд нагадує паштет. Готується з копченої ікри тріски, суміші оливкової олії, часнику, лимонного соку.

· Дзадзікі. Всесвітньо відомий соус до других страв з йогурту, тертих огірків, часнику.

· Фасолада. Традиційний суп на основі квасолі з додаванням томатів, солодкого перцю, селери, моркви.

· Метакса. Знаменитий грецький міцний алкогольний напій. Являє собою суміш з виноградного вина і бренді.

3.4 Традиції

Греки дуже музична і рухома нація. Вони співають і танцюють на будь-яких святах. Найвідоміший грецький танець - сіртакі - найчастіше виповнюється прямо на вулицях під час народних гулянь. Для виконання музичного супроводу застосовуються стародавні інструменти: волинка, мандоліна, лютня, флейта

У Греції безліч свят, серед яких є і язичницькі, і православні. У цій країні 12 офіційних святкових днів, які є вихідними. До найважливіших з них зараховують:

· Новий рік,

· Теофанія.

· Гінайкратія

· ,Апокріес,

· День Незалежності

· ,Великдень,

· Мідсаммер

З лютого по березень проходить час карнавалів. Цей період насичений гучними гуляннями, процесіями, танцями. Влітку проводяться фестивалі, влаштовуються театралізовані вистави. Найвідоміший - Еллінський театральний фестиваль. Це грандіозний захід, на яке з'їжджаються любителі давньогрецького мистецтва з усього світу.

3.4.1 Весілля

Як і в багатьох інших країнах, весіллю в Греції передує сватання. Батьки нареченого, рідше - нареченої, засилають до батьків майбутньої другої половини сваху, за посередництва якої полягає попередню угоду. Воно стосується в основному змісту приданого. Придане має велике значення в Греції, це ознака статусу. Якщо ж у нареченої придане незначне, то наречений викрадає наречену.

За сватанням слідують заручини. На цьому етапі батьки нареченого і нареченої підписують шлюбну угоду. Церемонія проходить в будинку нареченої, включаючи в себе підписання контракту і обмін весільними кільцями. Подальше святкування може проходити і в будинку нареченого. Іноді свято триває кілька днів, або відновлюється через деякий час, коли сторони відвідують один одного. З моменту заручин наречений може зустрічатися з нареченою, але їм все ще не дозволено залишатися наодинці.

Головний етап, звичайно ж, саме весілля. Воно починається в неділю, за тиждень до вінчання. Наречений сам ставить наречену до відома про це, прийшовши до неї або надіславши який-небудь подарунок. У Північних регіонах Греції наречений відправляє нареченій якусь кількість хни, потім приходить сам, цілує руки майбутнім тестеві і тещі, і потім вони переходять до ділових питань.

Нарешті настає день вінчання. Наречена встає рано вранці і в останній раз бере участь в прибиранні будинку. Потім сестри і подружки розчісують і заплітають їй волосся. Голову нареченої прийнято прикрашати довгими золотими нитками, а обличчя закривати довгою рожевою вуаллю. Завершивши приготування, наречена цілує руки всім присутнім і займає місце в особливому кутку кімнати. «Кут нареченої» прикрашається витонченим килимом і зеленими рослинами, покликаними символізувати її юність і свіжість.

Коли наречений готовий до церемонії, до будинку нареченої висувається процесія, в якій, крім нього, беруть участь священик і присутні гості. Зазвичай подружки нареченої не відкривають їм двері будинку, поки наречений або боярин якось не відкупляться подарунками (втім, пісні і танці у виконанні друзів нареченого також підходять в якості викупу). Іноді в якості викупу вимагають курку (символ плодючості). Повсюдно важливим моментом церемонії є вихід нареченої з дому, - при цьому вона повинна всіляко зображати, що противиться відходу з рідної домівки, і її відводять силою. На цьому етапі має місце звичай примірки туфель. Білі туфлі приносить в день весілля один з побратимів, який і повинен одягнути їх на ноги нареченої. Подружки намагаються туфлі викрасти, наречена прикидається, що вони їй не підходять. Нарешті наречений виводить дівчину з дому - при цьому вони тримаються за кінці одного хустки. Наречена прощається з рідними, її садять на коня і подають дівчині келих вина. Вона повинна зробити з нього три ковтки і кинути келих через плече назад. Нарешті молодята вступають в будинок. Молода дружина кланяється батькам чоловіка, цілує їм руки і бере у них з рота своїм ротом золоті монети, які вони стискають зубами в знак того, що вони будуть відтепер говорити один одному лише «золоті слова». Слідом за цим гості перекушують, священик зачитує список приданого, який скріплюється його підписом і підписом молодого, а також підписами свідків. Список передають батькові нареченої, який його дбайливо зберігає. У разі передчасної смерті своєї дочки він може затребувати придане назад.

На гостину в день вінчання все збираються в будинку молодого чоловіка. На одязі свідків і друзів пари повинен бути зображене око, - він вважається захистом, оберігає молодят від невдач. Перед першою шлюбною ніччю по ліжку молодят повинні побігати діти, - вважається, це гарантує здоров'я майбутнім дітям подружжя.

На поведінку молодої накладається ряд заборон протягом року подружнього життя. Якщо чоловік просить дружину що-небудь принести, вона повинна покласти принесену річ біля нього замість того, щоб просто передати з рук в руки, і відійти в сторону. До появи первістка молодій дружині рекомендується вести себе як можна більш скромно, не дивитися свекру в обличчя і не починати розмову самій - тільки відповідати на поставлені їй питання. Аж до 20 століття і зовсім існувала повна заборона для молодої дружини говорити в присутності родичів чоловіка терміном до трьох місяців, після чого свекор або свекруха мали дати їй дозвіл говорити в своїй присутності.

3.4.2 Сім'я

Сімейне життя греків насичена різноманітними урочистостями. Родинні зв'язки надзвичайно міцні. У сільських районах люди часто живуть кількома сім'ями під одним дахом. У містах члени сім'ї часто ходять в гості один до одного, влаштовують свята. Дорослі діти продовжують тісно спілкуватися з батьками. Нерідко вони живуть разом з ним до 35-40 років, так як одружуються греки досить пізно.

Старше покоління користується великим авторитетом. Вони керують на урочистостях, до них звертаються за порадами. Молоді люди підпорядковуються не тільки батькові, але також і матері і іншим представникам старшого покоління з їх сім'ї. Характерною особливістю є те, що всередині сімейства фактично заправляє жінка. Авторитет матері непохитний. Сини, навіть одружені, продовжують ходити до мами в гості. Чоловік не має права підвищувати голос на жінку.

4. Заняття та ремесла

4.1 Основні заняття

Основними заняттями греків були:

Садівництво, виноробство, полювання, рибальство.

Також вони займалися мореплавством, торгівлею. Землеробство було розвинене слабко, так як специфіка ландшафту не давала гарної можливості для цього. Часті посухи в сукупності з неродючим грунтом не давали вирощувати злакові культури. Греки здавна культивували оливкові дерева. Оливки входять до складу багатьох грецьких страв, з них виробляють цінну олію, яка йде на експорт. У стародавні часи з її допомогою висвітлювали житла. Також сільські жителі вирощували виноград. З нього виготовляли родзинки, косметичну олію (з кісточок), соки, вино. Виноробство є найдавнішим заняттям цього народу. В гірських районах було розвинене скотарство. Селяни розводили кіз, овець, свиней, птицю. Молоко і м'ясо тварин служило їжею, шерсть йшла на виробництво одягу. Також була широко поширена рибна ловля. Греки займалися мореплавством, сухопутною та морською торгівлею. У цій країні існує така галузь, як видобуток морської солі.

4.2 Ремесла

У містах і селах існували численні ремісничі виробництва. Основні з них:

Шкіряне; кування зброї; ткацтво; керамічне виробництво.

Греки добували залізну руду, мармур. Набуло поширення виробництво міді, срібла, золота, заліза. Ковалі вміли робити високоякісні сплави, з яких кували військове спорядження, посуд, зброю. Повсюдно розвивалося виробництво керамічних виробів. Гончарі робили безліч видів якісної посуду, амфори для вина. Жінки знали прядіння і ткацтво, вміли шити одяг. Ткацький верстат був майже в кожному будинку.

Висновки

Грецький народ - це життєрадісна нація. Вони люблять гостре слівце і жарти. У Греції люблять веселитися, і якщо ви поїдете в цю країну, то побачите, що жоден вихідний день, не кажучи вже про державні свята, не проходить без танців і музики. Греки дуже приваблива нація, але, як не дивно, зовнішність у представників чоловічої і жіночої половини населення трохи відрізняється. На погляд багатьох європейців, природа щедріше нагородила чоловіків. Можна сміливо сказати, що це гарячий і сентиментальний народ. Коли вони качають головою знизу вверх, то значить, вони говорять «ні», а якщо навпаки, то є зверху вниз, то кажуть «так».У основному всі звичаї тісно пов'язані з релігійними святами або обрядами, хоча більшість з усіх мають язичницьке походження.

Гостинність греків не знає кордонів. Вони обожнюють ходити в гості і також вітати їх у себе вдома. Застілля може бути небачених масштабів. Протягом вечора одні люди приходять, інші йдуть, причому необов'язково чекати запрошення, щоб заглянути до сусіда або знайомого. В гості не прийнято ходити з порожніми руками, потрібно принести пляшку вина, цукерки або квіти. Також необхідно похвалити куховарство, щоб господині було приємно.

Спілкування з греками залишає масу позитивних емоцій і вражень. Вони надовго заряджають своєю позитивною енергією, хорошим настроєм. Греки вміють жити і вміють насолоджуватися життям. Вони люблять приємно проводити свій вільний час і проводять його собі на втіху. Вони не думають про завтрашній день, вони, можна сміливо сказати, живуть одним днем. Грецький народ унікальний, адже він примудряється отримувати насолоду навіть в таких ситуаціях, які піддали б інші народи в повну зневіру і тугу. Їх утриманий оптимізм виражається в знайомій всім фразі «Бог дасть!» і «авось!».

Список використаної літератури

1. «Быт и нравы древних римлян» Поль Гіро, «Русич», 2000 р.

2. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л. Т. Левчук. К.: Либідь, 1997. 448 с.

3. https://uk.wikipedia.org.

4. https://travelask.ua/articles/greki-druzhelyubnye-potomki-bogov-drevney-ellady.

5. https://yellbee.com/blog/uk/zvichayi-i-traditsiyi-gretsiyi-yak-vidznachayut-velikden-vesillya-i-novorichni-svyata/.

6. https://osvita.ua.

Размещено на Allbest.ru