Історія бібліотечної справи області як об’єкт вивчення складової розвитку культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ ОБЛАСТІ ЯК ОБ'ЄКТ ВИВЧЕННЯ СКЛАДОВОЇ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

бібліотека історичний культурний

Тітова Н.М.

Дніпропетровська обласна універсальна

наукова бібліотека ім. Первоучителів

слов'янських Кирила і Мефодія

Одним із найважливіших завдань бібліотечної справи є відтворення вітчизняної історії бібліотек, вивчення їх національної специфіки, оскільки як для України в цілому, так і для окремих її регіонів властиві свої специфічні бібліотечні процеси, бібліотекознавчі напрямки, школи, які відрізнялися власними підходами до розробки як загальних, так і окремих проблем бібліотекознавства.

Без глибокого розуміння історичного розвитку бібліотек, без осмислення еволюції суспільної думки щодо бібліотечної справи в різні історичні періоди, без критичного вивчення та використання накопиченого досвіду бібліотек в сфері культурного будівництва неможливий прогрес бібліотекознавства.

В цілому слід констатувати, що розробка історії бібліотек області обмежується виданням окремих оглядів, які в більшості своїй мають описовий характер, багато прогалин у висвітлення важливих проблем розвитку прогресивних і демократичних традицій в історії бібліотек, майже не досліджені окремі періоди діяльності. Це явище пояснюється рядом об'єктивних причин. Перш за все неможливість реального висвітлення історії бібліотечної справи була обумовлена кон'юктурним та ідеологічним тиском, незацікавленністю влади у розгляді проблем в історичному аспекті.

Крім того, більшість матеріалів, які вже були підготовлені, сьогодні уже не можуть задовольнити нас із причин заідеологізованості і водночас - певної недомовленості, подекуди згладжування жорсткої правди, недостатньої уваги до конкретних подій, фактів, людей.

До першої спроби узагальнення матеріалів з історії бібліотек Катеринославської губернії можна віднести публікацію міського секретаря М.М. Владимирова в «Екатеринославских губернских ведомостях» за 1899 рік.

В кінці 20-х років працівником публічної бібліотеки ім. Жовтневої революції Е.В. Стебельським були підготовлені до видання «Матеріали до історії бібліотек в Катеринославі з XVIII ст. до початку XX ст.: з неопублікованих архівних та рукописних матеріалів». Однак ці матеріали так і не були надруковані і, на жаль, не збереглися до наших часів.

Другою документально зафіксованою спробою став збірник «Бібліотечна робота на Дніпропетровщині». Це був машинописний варіант матеріалів міжвідомчої Ради з бібліотечної роботи, проведеної до 50-річчя Жовтневої Соціалістичної революції (зараз зберігається в ДОУНБ).

Варто відзначити, що надзвичайно кропітку пошукову роботу із вивчення бібліотек області провів бібліограф обласної наукової бібліотеки, краєзнавець В.В. Пупченко. Ним зібрана найповніша на той час бібліографія матеріалів з історії бібліотечної справи нашого регіону з 1830 по 1917 рік.

Подальшою дослідницькою роботою з історії бібліотек області займалася заст. директора ОНБ Є. К. Дробишевська. Її листування з І.М. Цареградським, відомим радянським бібліотекознавцем, який почав свою бібліотечну діяльність в 1920 році в Катеринославі, допомогло розширити і уточнити відомості про бібліотеки і бібліотечних працівників краю.

На сучасному етапі, як дослідник історії краю, Людмила Миколаївна Лучка,заступник директора наукової бібліотеки ДНУ ім. О.Гончара вивчає формування та розвиток бібліотечної мережі України, зокрема, історію і діяльність катеринославських бібліотек різного підпорядкування у ХІХ - на початку ХХ ст. та їхній внесок у розвиток культурно-освітнього простору Півдня України. Нею Вивчаються фондові колекції, окремі цінні та рідкісні примірники, процеси комплектування, обслуговування та довідково-бібліографічної діяльності як важливих складових бібліотекознавства. Увагу дослідника привертає широке коло державних і приватних книгозбірень, які діяли на території Катеринославщини, та визначні особистості, які працювали на бібліотечній ниві. Науковий доробок Л.М. Лучки складають понад 50 статей, що висвітлюють історію та розвиток бібліотек навчальних, медичних, сільськогосподарських і промислових закладів. Окремі дослідження стосуються історії публічної та першої дитячої бібліотек, народних бібліотек та бібліотеки-читалень, відкритих у повітах губернії.

Суттєві результати в ході пошуку нових документів були отримані в період підготовки до 150-річчя обласної наукової бібліотеки. Вченим секретарем біцбліотеки Абраїмовою Т.О.,головним бібліотекарем з питань науково-дослідницької роботи Шекшуєвою Т.Г. були проаналізовані архіви Дніпра, Москви і Ленінграду. Знайдені матеріали збагатили новими фактами не тільки історію обласної наукової бібліотеки, а й багатьох інших бібліотек краю.

З метою надання цілеспрямованого характеру, прагнучи упорядкувати знайдені документи, в 1990 р. адміністрацією бібліотеки було прийнято рішення про створення в ОНБ архіву документів з історії бібліотеки і бібліотечної справи області. Аналіз документів, зібраних в музеї, дав можливість створити певне уявлення про розвиток бібліотек області, виявити білі плями та лакуни.

9(22) травня 1834 року, в Катеринославі відповідно до циркуляру МВС Росії "О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения" в будинку Дворянських зборів була урочисто відкрита міська публічна бібліотека,яка стала першою установою культури краю,185-річчя якої ми сьогодні відзначаємо.

Надзвичайно цікаві документи про Катеринославські бібліотеки та читальні віднайшла в архівах Санкт-Петербургу Лучка Л.М. Досить цікавою була й Катеринославська бібліотека Англійського клубу, заснованого 1859 р., яка діяла в приватному будинку по вул. Клубній,14. Визначальною рисою цієї бібліотеки була наявність кімнат для книгосховища. Абонемент займав одну окрему кімнату, в іншій розміщувався читальний зал, в якому зберігалися періодичні видання. За роботу читального залу відповідав один працівник. Бібліотека складалася з 1428 книг; стародруків та рукописів у бібліотеці не було. В 1897 р. внаслідок пожежі частину бібліотечних книг було втрачено. Сильно постраждав фонд періодичних видань та зібрання творів, в якому для читання залишилися розрізнені томи.

Ініціаторами заснування народних бібліотек-читалень в Катеринославі були Катеринославська земська управа, Комітет опіки народною тверезістю та Комітет грамотності, які виділяли частину коштів на розвиток зазначених бібліотек. Народні бібліотеки відкривалися в Катеринославі у 90-х роках ХІХ ст при початкових народних училищах, при повітовому земстві, при Аудиторії народних читань та при Комітеті опіки народною тверезістю. Окремих приміщень вони не мали, їм відводилися невеликі кімнати в закладах, яким вони підпорядковувалися. У 1902 р. загальний фонд бібліотек-читалень Катеринославської губернії, про які йде мова, складав 5756 томів, більшість із яких становили російськомовні книги. Із них 14 книг було написано церковнослов'янською мовою. Найбагатшою на початку ХХ ст. була приватна безкоштовна народна читальня в Катеринославі, фонди якої нараховували 2000 томів сучасних книг російською мовою. Другою за кількістю книг була Верхньодніпровська бібліотека-читальня при Комітеті опіки народною тверезістю (1544 томів), на третьому місці була Катеринославська безкоштовна бібліотека-читальня при Аудиторії народних читань з фондом 1032 томів. Небагатими фондами (кожна по 175 книг російською мовою) володіли народні бібліотеки-читальні в с. Лошкарівка та с. Кам'янське.

Наступною бібліотекою, яка заслуговує на увагу, була земська бібліотека Катеринославського повіту, що розташовувалася в приміщенні Управи. Необхідні книжки читачі отримували на руки безкоштовно. Дані про бібліотеку друкувалися в окремих звітах земської Управи.

Бібліотека Товариства взаємної допомоги прикажчиків, яка розміщувалася в Катеринославі по вул. Олександрівській,16. мала книги іноземними мовами в кількості 350 примірників. Фінансування бібліотеки прикажчиків досягало високого рівня. Серед міських бібліотек вона належала до великих.

На Катеринославщині функціонували також приватні бібліотеки, до яких належали бібліотека в Ігрені, Павлоградська приватна бібліотека, Павлоградська єврейсько-російська бібліотека та єврейсько-російська бібліотека-магазин. Приватні бібліотеки були платними: за користування книгами читач мав сплачувати 10 коп. за примірник чи 40 коп. на місяць Загальне користування бібліотечними книгами складало десять днів.

Бібліотечна мережа Катеринославської губернії включала і заводські бібліотеки: бібліотеку сімейного клубу службовців Південно-Російського депо та бібліотеку службовців Катеринославського металургійного заводу, яка з'явилася 1897 р. і розташувалася у приватній квартирі. Таким чином варто зазначити, що бібліотечна мережа Катеринославської губернії на той час була розвиненою, включала бібліотеки різних типів, які були важливими центрами культурноосвітнього життя мешканців губернії.

Особливо «бездокументним» виявився період 20-х-30-х років. Дослідження цього періоду ускладнилися багаторічним замовчуванням реалій того часу, відсутністю друкованих матеріалів (події не фіксувались, або їх сліди знищувались), а подекуди і тенденційним його відображенням.

Розуміючи складність проблеми, група працівників краєзнавчого відділу за ініціативою на той час директора З.М. Рижкової, заступника директора Л.З. Горпиняк в 1990-1993рр. провела пошукову роботу в архівах області, Центральному державному архіві (у Києві), у Державній історичній бібліотеці, Державній національній бібліотеці Росії. Ця робота супроводжувалась сумними відкриттями:

- значна частина архівів Дніпропетровської області загинула в роки ВВв;

- фонди Центрального державного архіву теж загинули (врятовані лише деякі фрагменти).

А якщо додати, що довоєнні фонди великих наукових бібліотек зазнали величезних втрат, що фонд ДОУНБ теж загинув, стає зрозумілим, як важко відтворити сторінки історії розвитку бібліотечної справи в області.

В умовах становлення тоталітарного режиму сам принцип демократичності бібліотеки як культурно-освітньої установи вступав в протиріччя з командно-адміністративною системою.Гальмом розвитку бібліотечної справи як демократичної структури стали жорсткі принципи класовості, партійності. Прикметою часу стали:

- чистки фондів по затвердженим спискам Головліту і заборони окремої літератури як засіб політичної та ідеологічної боротьби;

- звільнення демократичної інтелігенції з бібліотечних посад;

- знищення альтернативних джерел інформації;

- політизація культурно-освітньої роботи, зокрема пропаганди книги;

- репресії бібліотечних працівників.

На останньому хотіла б зупинитись більш детально, оскільки до цих матеріалів ми отримали доступ лише в роки незалежності.

Перегортаючи сторінки періодичних видань тих страшних років, знайомлячись із документами, які збереглися в архівах, всюди зустрічаємося зі словами «вороги народу», «шпигуни».

На початку вересня 1929 р. у газеті «Пролетарій» під загальними гаслами з «правим ухилом» з'явилася редакційна стаття про розкриття у Дніпропетровську при Центральній бібліотеці профспілки залізничників, що постачала книгами всі пересувні бібліотеки, шкідницької змови її завідуючого Старовєрова і його заступника Бартенєва, які за словами авторів статті, «десять років під самим носом Дорпрофспілки з виключним нахабством вели контрреволюційну діяльність, спрямовану на підрив усієї роботи на культурному фронті». З 65 тис. книг, що налічували фонди бібліотеки, більшість виявилися ідеологічно не витриманими, а певна кількість-контрреволюційними.

Крім навішування Старовєрову і Бартенєву ярликів «класових ворогів» та «шкідників» стаття містила погрози на адресу всієї спілки залізничників Дніпропетровська, насамперед її керівників, що виявили «повну політичну короткозорість і відсутність політичної пильності». Вимагалося зняти їх з роботи, а комуністів, працюючих у спілці, притягнути до суворої партійної відповідальності. Навіть пропонувалось провести спеціальний позачерговий пленум Дніпропетровської окружної профспілки залізничників, щоб «вогнем критики» висвітлити всю її діяльність. Далі рекомендувалося преглянути весь склад бібліотечних працівників, змінити їх висуванцями з робітників від верстата. Також планувалося проведення по республіці широкого «бібліотечного походу» з метою перевірки всіх бібліотек України.

Через кілька днів у тій же газеті з'явилася вже нова інформація про цю справу. Було повідомлено, що неабияку політичну пильність у розкритті «ворогів народу» і велику обізнаність у бібліотечній справі та бібліографії виявило ДПУ.

Дуже оперативно на дніпропетровське «шкідництво» відгукнулася президія Всеукраїнської ради профспілок. Скликавши з цього питання термінове засідання, вона констатувала: таке виключне за своїм нахабством шкідництво мало місце внаслідок того, що Дніпропетровська спілка залізничників та окружна Рада профспілок, а також Всеукраїнський комітет залізничників погано керували бібліотечною роботою - центральну бібліотеку не перевіряли 10 років. У зв'язку з цим президія ВУРПС вирішила суворо вказати ВУКові залізничників, запропонувала негайно зняти з посади зав. культвідділом спілки, перевірити всю її роботу, після чого скликати позачерговий пленум для винесення відповідних висновків.

Президія звернулась до всіх профорганізацій України з листом про уроки «дніпропетровської справи». Було запропоновано разом з установами Нородного комісаріату освіти і комсомолом перевірити склад бібліотечних працівників, виявити їх політичне обличчя, висунути на цю ділянку партійців, комсомольців, робітників. Бібліотечний похід планувалося розпочати у листопаді 1929 року. На засіданні було обрано громадського обвинувачувача у справі Старовєрова і Бартенєва - завідуючого культвідділом Всеукраїнської Ради профспілок М. Рабічева.

Народний комісаріат освіти не тільки оперативно відреагував на справу бібліотекарів-шкідників з Дніпропетровська, а й пішов далі у пошуках нових ворогів. У його пропозиціях, які були надруковані в газетах, зазначалося, що бібліотеки менш ніж інші ділянки роботи захищені від впливу класово ворожих елементів. Більшість працівників бібліотек - старі дореволюційні кадри, а серед них, як вважали в Народному комісаріаті освіти, обов'язково повинні біти приховані вороги.

Суд над Петром Яковичем Старовєровим та Миколою Івановичем Бартенєвим, як і інші процеси, відбувався за звичайним сценарієм: бездоказові звинувачення, навішування ярликів, антидемократична поведінка суддів.

Керівникові бібліотеки Дніпропетровської спілки залізничників і його заступнику було висунуто звинувачення «розповсюдження контрреволюційної, ідеологічно-невитриманої літератури, задоволення дрібнобуржуазного смаку, зловмисне приховування радянської літератури, розвал роботи бібліотеки». За вироком суду Старовєров був засуджений на 8 років позбавлення волі, його заступник - на 6, обидва з повною конфіскацією майна й ураженням у правах. Про подальшу долю цих людей документів поки що розшукати не вдалося, але не виникає сумнів, щодо цих строків були додані нові, як нерідко тоді робилося.

Наступним кільцем довгого ланцюга нищівного «бібліотечного походу» стало вилучення з фондів бібліотек так званої ідеологічно невитриманої, дрібнобуржуазної літератури. Ось хоча і неповний, але достатньо красномовний її перелік:

А. Ахматова «Парфенон»

Л. Толстой «Беседа досужих людей», «В чем моя вера», «Иван Гус»

Н. Лесков «Запечатленный ангел», «Очарованный странник»

Сказки братьев Грим

Г. Данилевский «Мирович»

О. Вишня «Українізуємось»

И. Бунин. Стихи

А. Рубинштейн. Музыка и ее представление

Г. Сенкевич «Огнем и мечом», «Пан Володыевский», і багато інших.

Ось так, в цілому, закінчився так званий «бібліотечний похід», який стартував з Дніпропетровська, залишивши за собою напівпорожні сховища, знищивши найбільш кваліфіковані кадри старих фахівців.

Коли гортаєш документи тих страшних років, виникає гірка думка: чи не стали репресії проти книг та бібліотекарів однією з причин деякої обмеженості, примітивності духовного життя нашого суспільства.

Попри об'єктивні труднощі неабиякий інтерес становлять пошуки документів про розвиток бібліотечної справи в області в роки Великої Вітчизняної війна та повоєнний період. Архівні і бібліотечні фонди чекають своїх дослідників.

Варто памЙ'ятати, що сьогоднішній день завтра теж стане історією, тож вкрай достовірно зафіксувати всю роботу бібліотек. Щоб у наших нащадків не виникало стільки питань, скільки виникає зараз у кожного з нас. Неоціненним документальним матеріалом можуть стати спогади ветеранів бібліотеки, окремих читачів, краєзнавців. Вивчення історії своєї бібліотеки повинно стати розділом плану роботи кожної бібліотеки.

Історія бібліотечної справи засвідчує, що пошуковою роботою не можна займатися епізодично, з тривалими інтервалами в часі. Вона вимагає повної самовіддачі, кропіткого вивчення та аналізу знайдених документів, - це - велика науково-дослідницька робота.

Основою цього процесу сьогодні повинно стати вивчення архівів, джерелознавчої бази, створення найбільш повної бібліографії, розподіл першочергових завдань між бібліотеками області і тісна координація нашої діяльності.

Аналізуючи стан вивчення історії бібліотек Дніпропетровщини, слід зазначити, що ця проблема вивчалась, в основному, в рамках відзначення ювілейних дат. Так, як я уже згадувала, досліджувала свою історію в архівах Дніпра, Києва, Москви, Санкт-Петербургу наша бібліотека до її 150-річчя. Велику пошукову роботу до ювілеїв своїх установ проводили наукові бібліотеки Державного університету, гірничої академії. Вивченням історії галузевих бібліотек займалась центральна науково-технічна бібліотека, науково-технічна бібліотека Придніпровської залізниці. Ювілеї провідних публічних бібліотек області стали приводом для детального аналізу документів з історії їх створення та діяльності. Довідки з історії своїх бібліотек до ювілейних дат підготували центральні бібліотеки Верхньодніпровська, Нікополя, Павлограда, Широкого, Васильківки та інші.

Історія бібліотек Дніпропетровщини віддзеркалює історію становлення і розвитку культури краю. Досить нагадати, що першою установою культури, яка була відкрита в 1834 році в Катеринославі, була Губернська публічна бібліотека. Історична довідка свідчить, що Верхньодніпровська районна бібліотека бере свій початок від заснованої в 1875 році за ініціативою повітової ради учительської бібліотеки. З 1899 року в Катеринославі функціонує бібліотека Національної гірничої академії (тепер- Дніпровська політехніка). В 1921 році розпочала свою роботу технічна бібліотека Придніпровської залізниці.

Історія кожної бібліотеки складна і багатогранна. І з окремими сторінками своєрідного бібліотечного літопису публічних бібліотек області ми маємо нагоду познайомити сьогодні всіх присутніх на сьогоднішній школі директора.

Размещено на Allbest.ru