Мистецька галерея як феномен арт-простору сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИСТЕЦЬКА ГАЛЕРЕЯ ЯК ФЕНОМЕН АРТ-ПРОСТОРУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Михальчук Вадим Володимирович,

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри мистецтвознавства та експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Стаття присвячена культурологічному аналізу на основі прикладних досліджень соціокультурних передумов становлення, змісту діяльності та основних інституцій феномена мистецької галереї як складової сучасного арт-простору України. Здійснюється концептуальне визначення поняття "галерея", уточнюється відмінність галереї від музею, розкривається процес інституціалізації галереї в українському дискурсі. Автор презентує феномен кураторства та імідж куратора-галериста на основі діалогічного підходу - як суб 'єкта інтерпретації текстів художньої культури.

Ключові слова: феномен, культурологічний аналіз, арт-простір, галерея, куратор, текст, інтерпретація.

Михальчук Вадим Владимирович, кандидат искусствоведения, доцент кафедры искусствоведения и экспертизы Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств

Художественная галерея как феномен арт-пространства современной Украины

Статья посвящена культурологическому анализу на основе прикладных исследований социокультурных предпосылок становления, содержания деятельности и основных институтов феномена художественной галереи как составляющей современного арт-пространства Украины. Осуществлено концептуальное определение понятия "галарея", уточняется отличие галереи от музея, раскрывается процесс институциализации галереи в украинском дискурсе. Автор представляет феномен кураторства и имидж куратора-галериста на основе диалогического подхода - как субьекта интерпретации текстов художественной культуры.

Ключевые слова: феномен, культурологический анализ, арт-пространство, галерея, куратор, текст, интерпретация.

Mykhalchuk Vadym, PhD in Arts, associate professor, the art and expertise chair, National academy of managerial staff of culture and arts

Art Gallery as a phenomenon of the art space of modern Ukraine

The article is devoted to the culturological analysis, based on applied research of cultural preconditions of formation, the content of the activity and the main institutions of the phenomenon of art galleries as a part modern art space of Ukraine. The author proposes his defmions of "gallery", a curator and a curator of image-based gallery. The author underlines the different ways of using "gallery" in the Soviet and modern legislations. Over the last two decades art and business activity of galleries, reviving in independent Ukraine during the reorganization, and the cooperative movement developed very rapidly.

Keywords: phenomenon, culturological analysis, art space, gallery, curator, text, interpretation.

Соціокультурна значущість теми нашої розвідки обумовлена взаємопов'язаними соціокультурним та історіографічним чинниками. Мистецька галерея - відносно нова форма інституціалізації мистецького процесу, що відрізняється від класичного музею своєю специфічною орієнтацією на феномен contemporary art. Художні галереї провадять свою активну діяльність в культурному просторі України впродовж останніх двадцяти років.

Як будь-яке нове явище в системі художньої культури незалежної України, галерейна практика потребує осмислення шляхом систематизації та аналізу відповідного матеріалу, який до сьогодні існує в розрізненому, хаотичному стані. Високий інтерес наукового і артистичного співтовариства до сучасної галерейної діяльності як визначального фактора розвитку сучасного мистецького процесу в Україні пояснюється інтенсивними процесами комерціалізації мистецтва та стиранням межі між елітарною та масовою культурою, притаманної для модерних суспільств. Комерційні художні галереї є свого роду художнім простором, де народжуються і реалізуються творчі ідеї, суголосні тенденціям розвитку постмодерної культури, які чутливо реагують на процеси світової культурі і в той же час зберігають характерні риси та особливості українського арт-ринку, вдало позиціонуючи його в світовий мистецький простір.

В художніх галереях можна не тільки познайомитись з творами відомих українських художників, але й отримати фахову консультацію з питань сучасного мистецтва, а також придбати якісні предмети мистецтва для приватної колекції чи використання у корпоративному середовищі. Перші галереї, засновані в країні на зорі кооперативного руху, поклали початок розгалуженій системі закладів, яких на сьогодні за найбільш скромними підрахунками налічується понад тисячі, беручи до уваги тільки найактивніші з них. Дослідження діяльності художніх галерей сучасного мистецтва необхідні як їхнім організаторам, так і кураторам, глядачам, покупцям.

Проте до кінця XX століття вітчизняна мистецтвознавча наука не розглядала галереї сучасного мистецтва як інституції, що відіграють значну роль у формуванні художнього й культурного життя суспільства, задають вектор розвитку сучасного мистецтва, у зв'язку із чим діяльність художніх галерей не отримала належної оцінки, а відповідно і не зайняла належного місця в теоретичному осмисленні культурних здобутків України часів незалежності. Відсутність наукових досліджень із зазначеної проблеми позбавляє організаторів галерейних інституцій теоретичної бази. Як наслідок, організатори галерей в основному спираються лише на інтуїцію й аналіз ринку творів мистецтва.

Фундаментальних розробок в Україні з історії розвитку галерейної діяльності й організації сучасних художніх галерей практично немає, існують лише епізодичні, часто випадкові, безсистемні публікації. Аналіз діяльності мистецької галереї як цілісного феномена арт-простору вимагає застосування міждисциплінарних підходів, на основі яких синтезуються дані філософії, естетики, культурології, соціології, культурної антропології та інших наук.

Багатогалузеву літературу, що стосується теми нашої статті, можна розділити на кілька груп: дослідження з теорії художньої культури кінця ХХ - початку ХХІ ст.; загальні праці з історії вітчизняного мистецтва XX - початку ХХІ століття; наукові дослідження з проблем розвитку сучасних мистецьких процесів в Україні; дослідження з організації музейної діяльності й безпосередньо з діяльності художніх галерей; каталоги й критичні публікації щодо виставок, проведених галереями, у періодичній пресі.

Велике значення для нашого дослідження мають наукові праці, присвячені галерейній діяльності. Головним чином це роботи, що висвітлюють питання розвитку галерейної справи за кордоном й форми її існування; публікації, що являють собою історичний екскурс в історію галереї з перерахуванням подій, осіб, які були ініціаторами й учасниками її організації, а також дослідження сфер діяльності галерей (О. Мелихова, А. Матвєєва, І. Мамонова, Ю. Лукшина, Є. Дьоготь, М. Суворов, Д. Барабанов, Е. Ванслова). У зазначених працях висвітлено галузеві, комунікативні, прогностичні та соціальні аспекти діяльності мистецьких галерей.

Історія галерей сучасного мистецтва також висвітлюється в рамках робіт, присвячених арт-ринку України, серед яких можна виділити дослідження В. Сидоренка, О. Авраменко, Н. Булавіної, О. Петрової, Є. Карася, Г. Скляренко, А. Карнака та інших [1; 2; 4]. Питанням галерейної діяльності присвячено чимало статей, насамперед у спеціалізованих періодичних виданнях, таких як "Галерея", "Експерт мистецтва", "Антиквар", "Куратор", "Арт-Юкрейн", "Арті- нформ" тощо, та на спеціалізованих сайтах в Інтернеті. Що ж до мистецької складової діяльності галерей в системі художньої культури України, жодного ґрунтовного наукового дослідження з цієї проблематики на сьогодні немає.

Метою даної статті є культурологічне осмислення сутності і напрямів діяльності мистецької галереї як феномена сучасного українського арт-простору. Для досягнення даної мети необхідно виявити сутність галерейної діяльності в мистецтвознавчому та культурологічному аспектах, розкрити роль мистецької галереї у розвитку сучасних художніх процесів України, проаналізувати аксіологічні аспекти та соціально-культурне значення кураторства у здійсненні галерейної діяльності.

Термін "галерея" є полісемантичним і має свої смислові відтінки в різних епохах та країнах. В межах нашого дослідження термін "галерея" буде вживатись як в значенні сформованого мистецького простору, в якому повноцінно функціонують твори образотворчого мистецтва, так і в значенні комерційного підприємства, яке здійснює діяльність по пошуку належного рівня художників, створенню відповідного іміджу через вивчення творчості, пропаганди, реклами й просування його творів на арт-ринку, включно з впливом на ціноутворення.

Галерея як інституція і галерейна діяльність як специфічний суспільний культурно-економічний феномен виникли і сформувались в минулому столітті. В розвинутому ринковому суспільстві вони виступають в ролі посередників між виробниками мистецьких цінностей (художниками) і їх споживачами (глядачами і колекціонерами), виконуючи як культурно-просвітницьку, так і комерційну функції, що у повсякденній практиці галерейної роботи тісно переплетені між собою. Галерейна діяльність виступає специфічним інструментом ринкового регулювання відносин між митцями і суспільством, особливо в тих країнах, де державні програми підтримки мистецтва мають умовний характер. Художники, галереї та глядацька аудиторія у своїй взаємодії становлять специфічне суспільно-економічне утворення, яке дістало назву арт-ринок.

Двоїста природа галерей визначає специфічну структуру їхньої діяльності. Будучи комерційними структурами, галереї проводять свою роботу, керуючись загальним ринковим законом попиту і споживання. Їхньою кінцевою метою, як і кожної ринкової інституції, є отримання прибутку для забезпечення стабільного існування та розвитку. В більших чи менших масштабах галереї здійснюють маркетингові дослідження, займаються промоутингом і рекламою, підтримують зв'язки з громадськістю, виважено ставляться до ціноутворення, дбають про ефективність фінансових потоків, знаходяться у постійному контакті з різноманітними органами зовнішнього контролю (податкова, санітарна, протипожежна служби, муніципальна влада), працюють з персоналом тощо. Це життєво необхідна складова галерейної діяльності, з якою не можна не рахуватись. Перелічені напрями діяльності є предметом вивчення відповідних економічних дисциплін.

Водночас поточна комерційна діяльність не повинна переважати мистецьку складову галерейної діяльності. Власне, галереї створюються на певному культурному підґрунті, і їхня місія формулюється в термінах та аксіологічних критеріях культури. Орієнтація галереї лише на домінанту комерційного успіху незмінно призводить до фінансового краху і дискредитації мистецької ідеї, покладеної в основу проекту, а з часом і до банкрутства.

Більшість галерей спеціалізується на сучасному творчому процесі. Саме в цьому сегменті вони мають широкі можливості для пошуку автора, побудови його іміджу, пропаганди його творчості, реклами і просування його творів на первинному ринку і, насамкінець, впливу на ціноутворення. Саме в ньому акумулюються результати "співавторства" галереї з художником. Ціна - показник не тільки комерційної ефективності, а, в першу чергу, творчої діяльності галереї, особистих здібностей галериста, його таланту як мистецтвознавця, художнього критика, пропагандиста творчого доробку митця.

Кожна з галерей обирає собі певну спеціалізацію. Відповідно до творчого профілю діяльності галерей їхні фахівці займаються активним пошуком талановитих авторів, залучають їх до співпраці. Художників орієнтують на певні мистецькі напрями, види та жанри образотворчого мистецтва, які, у відповідності з досвідом фалеристів, користуються мистецьким та комерційним попитом.

Галерея за змістом і функціональним призначенням повинна бути центром мистецького життя, вплавленим у сучасний соціум, у світові інформаційні мережі, чутливим до змін, до нових напрямів та новітніх технологій сучасного мистецтва. Галерея завжди живе в актуальному середовищі, проте при професійному підході до справи її колекція має шанси набути значення і ваги музею.

Значну потребу у створенні галерей сучасного мистецтва на Заході почали відчувати у міжвоєнний період, коли на рівні філософської рефлексії (філософія буберизму, теорія толерантності) та художньо-естетичної практики (становлення мистецтва постмодерну) зросла потреба у створенні динамічного інтеративного континууму комунікації за лінією "митець-суспільство-критик- читач". Зазвичай ініціаторами створення таких центрів-галерей-музеїв сучасного мистецтва (ідея Корбюз'є про "музей, що розвивається") ставали самі художники. Так, зокрема у Польщі один з перших осередків сучасного мистецтва (Museum Sztuki) виник у 1931 р. у потужному промисловому центрі - Лодзі старанням Владислава Стржемінського художника, теоретика мистецтва і лідера групи революційних художників, якого активно підтримували художники Катажина Кобро, Хенрик Стажевські, поети Ян Бженковські та Юліуш Пшибось. Особливість цієї колекції полягає в тому, що її формували самі художники із робіт, подарованих їхніми ж колегами. Вона складалася з творів кращих польських митців, а також знаних майстрів з Франції, Німеччини, Бельгії, Голландії, Італії, Швейцарії та Америки. Проект, який розпочався як невеличка галерея (на початку налічував близько 75 робіт), перетворився на один з найпрестижніших Музеїв сучасного мистецтва в світі. Аналогічною була ситуація і у Швейцарії, Іспанії, Італії, де ініціаторами створення перших галерей для сучасного мистецтва були художники. Так, наприклад, Музей сучасного мистецтва в Барселоні заснував видатний живописець, скульптор Хуан Міро, який зобов'язався третину своїх робіт віддавати рідному місту - робіт було багато, місто було змушене будувати спеціальне приміщення, яке згодом перетворилося на музей з однією з найкращих колекцій сучасного мистецтва у світі. Музей Гуггенгайма розпочинався у 30-ті роки ХХ ст. як колекція робіт Василя Кандинського, твори якого дуже шанував і колекціонував засновник.

В Україні становлення феномена галареї сягає діяльності класичного музею. Так, практично всі сучасні художні музеї попервах носили назву галерей, тобто зібрань образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Вочевидь це пов'язано з тим, що в радянському законодавстві окремо не було прописано статус "галереї". В сучасному Законі України "Про музеї і музейну справу" також не згадується термін "галерея". Зібрання образотворчого мистецтва підпадають під законодавчу класифікацію "мистецькі музеї". Отже не виключено, що з плином часу діючі художні музеї перетворяться на музеї мистецтв, а термін "галерея" остаточно залишиться за галереями комерційного спрямування.

Традиційна галерейна діяльність комерційної спеціалізації почала відроджуватись в Україні з початком перебудови і кооперативного руху. Галерейний рух на Сумщині розпочався на початку 1990-х. Однією з перших виникає галерея "АРТ'С", засновниками якої стали чотири художники - А. Гідора, В. Шкарупа, Н. Негреба, М. Юденков. Політика галереї - орієнтація на сучасне мистецтво, нові імена, художник в провінційному середовищі. За вісім років своєї діяльності галерея провела чимало цікавих акцій та виставок, які мали достатньо високий рівень організації та кураторської діяльності: "Порцеляна Олександра і Оксани Міловзорових", "Малярство на склі", персональні виставки таких знаних в Україні та за її межами художників, як С. Сергєєв, Г. Миропольський, Н. Велиготська. Г алерея спонукала декого зі своїх меценатів до колекціонування творів мистецтва, що теж є достатньо важливим завданням для подібного роду інституцій.

У тому ж 1990-му в Харкові з'являється перша приватна мистецька галерея "Вернісаж", яка спеціалізується на творах сучасних напрямів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Її очолила галерист, мистецтвознавець Тетяна Тумасян. До кола інтересів галереї входила творчість таких художників, як Віктор Гонтарів, Павел Маков, Наталя Мироненко, Віктор Сидоренко, Олена Кудінова, Віталій Куліков. Зауважимо, що усі названі митці, як з точки зору ціни на їхні твори, так і мистецької вартості, на сьогодні займають перші позиції в мистецькому середовищі України, що свідчить про високий професійний рівень засновників та кураторів галереї.

Згодом виникає муніципальна галерея, де Т. Тумасян стає директором. Перший гучний захід, організований обома харківськими галереями відбувається у Києві - "Хроніки Арту. Харків, 80-90-ті роки". Керівництво галереї зробило ставку на серйозні виставки, довгострокові програми, кураторські проекти, фестивалі, акції. Серед найбільш знакових акцій, які у кінці 1990-х років проводила Муніципальна харківська галерея, можна відзначити такі, як "Щорічний фестиваль дитячої творчості", "Майстри", "Сезонні салони", "Експериментальна студія", Фестиваль сучасного образотворчого мистецтва, "Нові імена", "З приватних і музейних колекцій".

Того ж часу у Кривому Розі з'являється унікальна для тогочасної України установа - Музей сучасного мистецтва. Ця незалежна, як вона себе декларує, організація ставить перед собою важливе завдання - дослідження тих процесів у мистецтві, які будуть домінувати в найближчому майбутньому та істотним чином впливати не тільки на мистецтво ХХІ ст., але й на свідомість суспільства, розповсюдження інформації про сучасне мистецтво та галерейну діяльність. У своїй колекції Музей намагався простежити зв'язок між вчорашнім днем, сьогоденням та майбутнім, і був задуманий, як центр спілкування художників з публікою, осередок збору інформації та документації з сучасного мистецтва, місце проведення культурних заходів.

З травня 1994 року в Україні визріває природна потреба впорядкування діяльності мистецьких галерей, пошуку цивілізованих взаємовідносин між галеристами та художниками, покупцями, врегулювання державної політики щодо галерейної діяльності. Першим кроком у цьому напрямку була організація Художнього ярмарку, який проходив в Українському домі з 26 травня по 1 червня 1994 року. Це стало початком довгострокової програми, що має стимулювати процес формування в Україні складної структури арт-ринку.

Започаткований 1994 року Художній ярмарок став надзвичайно важливим внеском у популяризацію діяльності художніх галерей з різних міст України - адже на ярмарку кожна з галерей-учасниць отримала можливість заявити про себе, розширити коло партнерів, отримати вигідні пропозиції щодо участі у інших заходах, знайти свого покупця. У Першому київському художньому ярмарку взяло участь 29 галерей, в яких, звичайно, переважали київські ("Артінформ", "Арт-центр" "Відродження", "Бланк Арт", "Галерея 4-х", "Гончарі", "Дах", "Інкоарт", "Ірена", "КиївАртЦентр", Київська галерея, "L and L Art", "Майстерня Сенс", "Ойкумена", "Плеяда", "Світ Л", "Совіарт", "Тарас", "Триптих", Українська національна галерея), проте були представлені Суми (галереї "Айстра", "Арт'С"), Харків (галерея "Вернісаж"), Одеса (галерея "Ковчег"), Луцьк (галерея "Крайня Хата"), Черкаси (галерея "Макош"), Кривий Ріг (Музей сучасного мистецтва), Хуст (галерея "Обрій"), Чернігів (галерея "Пластарт"), Нью-Йорк (галерея "Сергій Файн Арт").

Ідея організації щорічних ярмарків виявилась надзвичайно конструктивною, свідченням чого є той факт, що такі "ярмарки", у дещо вдосконаленому вигляді Художніх салонів, які з Українського дому перемістились до мистецького Арсеналу, продовжують свою діяльність і сьогодні. Першою, доволі знаковою акцією стала потужна ретроспективна виставка "De profundis" [4] - ідеєю до назви послужила цитата, взята з 129 псалма Старого Заповіту - "З глибин взиваю до тебе, Господи". Метою цієї виставки було показати розвій мистецтва на землях України від доісторичних часів до наших днів. Акцент робився, відповідно, на скульптурі: адже ми живемо у час, коли актуальне українське мистецтво повертається в органічне русло, осмислює, а відповідно й структурує, культурну спадщину, здобуваючи унікальний духовний та інтелектуальний досвід. У цьому сенсі особливе місце належить сучасній скульптурі, яка у різноманітних цитатних ракурсах репрезентує Трипілля, неолітичне мистецтво, монументальну скульптуру Причорноморських степів, пластику Київської Русі, епохи Ренесансу та українського бароко, здобутки і відкриття світового та вітчизняного авангарду.

Інтенсифікація процесів інтеграції та диференціації галерейних структур викликали до життя такий феномен менеджерської діяльності у галузі художнього, як кураторство. В Україні галерейний бізнес з'явився десять-п'ятнадцять років тому. Незважаючи на очевидну важливість для сучасної української культури кураторських практик, інституту куратора в Україні практично не існує. Єдина спроба його створити - проект галереї "РА" "Школа кураторів", завершальною фазою якого було створення на базі Інституту проблем сучасного мистецтва виставки кураторів, яка презентувала імідж сучасного галериста.

Успіх проекту "Художня галерея" цілком залежить від авторитету й смаку, позиції та освіти галериста. Саме він задає тон, формує імідж галереї. Він вирішує, яке мистецтво його галерея пропагує, а яке - ні. З якими авторами йому працювати, з якими - ні. Він також встановлює "планку" для галереї. Галерист не обов'язково повинен бути художником. Головне - розбиратися в образотворчому мистецтві і любити його. Завдання галереї полягає в тому, щоб завоювати статус "селекціонера", здатного запропонувати клієнтові якісний твір, такий, що володіє нескороминущою цінністю художнього артефакту.

Галерист є найважливішим агентом арт-бізнесу. Він проводить селекцію, здійснює роботу з відібраними творами, піднімає їхній рейтинг, вводить в систему культурного обміну. Без діяльності галериста практично виключена можливість розкручування художнього об'єкта і зростання цін на нього. Він гарантує не тільки якість, але і інвестиційну цінність твору мистецтва.

Куратор в Україні - це в найменшій мірі професія, а в більшій - специфічна форма аматорства. Одна з найвідоміших кураторів України Наталія Філоненко вірно відзначила: "Куратори - це божевільні, які просто не можуть займатися чимось іншим" [5, 7]. На жаль, в Україні не існує середовища з розгалуженою інфраструктурою сучасного мистецтва, коли існують кураторські інституції, належне поле ідей, в якому можна знайти співзвучну тему.

Сучасна художня галерея включає у свою діяльність і художній менеджмент, без якого немислиме здорове функціонування на сучасному етапі будь якої художньої інституції. Художній менеджмент передбачає формування бази даних, збір інформації про художників, репродукції робіт, мистецтвознавчі статті. Менеджер, який займається творами мистецтва, відповідно повинен мати художню освіту. Арт-менеджерів в Україні готують в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури і у Національному університеті культури.

Особистість куратора є ключовою у створенні концепції виставки, підборі робіт для організації концептуального або тематичного простору експозиції. Він виступає свого роду диригентом у злагодженому (чи навпаки, дисгармонійному) оркестрі художників. Будь яка виставка може бути успішною лише в тому випадку, якщо знаходиться на стикові кураторських і глядацьких інтересів. Це вимагає від куратора не просто доброго знання матеріалу, а глибинного розуміння його мистецької та культурної цінності, вміння відчути і спрямувати (занурити) аудиторію у виставковий матеріал, спонукати до діалогу, дискусії. Основою, базисом кураторського проекту завжди виступає текст, в якому чітко визначаються мета і засоби досягнення. Автором тексту зазвичай виступає куратор, який повинен бачити цілісну картину експозиції, мати оригінальну ідею, яка б могла заінтригувати глядача. галерея художній культура музей

Куратор - це, по суті, діалогічна особистість сучасного культуролога-герменевта, куратор - це інтерпретатор художнього матеріалу, який бачить його часто приховані риси і потенціал, він також є експертом цінності художнього твору на різних рівнях - від культурної і мистецької до ринкової, яка, як відомо, має цілком конкретний ціновий еквівалент. Він виступає як ведучий автор поряд з художниками, які виставляють свої твори у послідовності і ракурсі, заданому куратором. По суті, куратор повинен поєднувати в собі риси енциклопедиста, режисера і менеджера. Зазвичай у своїх рішеннях щодо вибору того чи іншого твору для експонування, чи надання пріоритету комусь з художників куратор орієнтується не лише на власний смак, але й на загальносвітові мистецькі тенденції, інформацією про які повинен володіти досконало. Перефразовуючи видатну російську поетесу Марину Цвєтаєву, можемо сказати, що куратор - це "дволикий Янус, який дивиться одночасно і вперед і назад".

Досить часто куратор виступає у якості експерта при формуванні приватної колекції. Колекціонери-початківці, не маючи достатнього досвіду, зазвичай користуються послугами професіоналів і таким чином куратор відіграє визначальну роль у формуванні смаків та пріоритетів, отже несе серйозну відповідальність перед суспільством. На сьогоднішній день у мистецькому середовищі України спостерігаємо процеси формування експертної думки щодо творів сучасного мистецтва. З'являються спроби систематизувати різноманітні методики експертної оцінки, встановити чіткі алгоритми експертизи, різноманітних рейтингових та конкурсних систем оцінки мистецьких творів. Іноді галереї здійснюють своєрідні аналітичні мистецтвознавчі "зрізи" мистецтва всієї країни. Саме таким був проект Музею сучасного мистецтва України, який по суті є мистецькою галереєю з назвою "музей" (знаходиться на вул. Глибочицькій у Києві) "Мистецька мапа України". В цьому проекті почергово було представлене сучасне образотворче мистецтво всіх регіонів України, включно з українською мистецькою діаспорою - останній проект називався "Емігранти" і репрезентував творчість українських художників з різних регіонів, які виїхали з України у 1980-1990-х роках. Кураторами цих проектів були Михайло Шевченко та Тетяна Грущенко.

Проте слід зауважити, що інститут кураторства в Україні, на жаль, не розвинений, цим видом діяльності займаються переважно випускники Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які здобули фах "історія та теорія мистецтва", іноді кураторами стають самі художники. Серед найбільш знаних українських кураторів слід назвати О. Титаренко (галерея М17), К. Ботанова, О. Соловйова (Мистецький Арсенал), Т. Грущенко, М. Шевченко та ін.

Проаналізувавши передмови становлення та напрями діяльності арт-галерей у сучасному українському просторі, можемо стверджувати: практично всі сучасні художні музеї від початку свого заснування носили назву галерей, тобто зібрань образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Це було спричинено тим, що в радянському законодавстві не існувало статусу "галереї". Проте на сьогоднішній день термін "галерея" остаточно закріпився за мистецькими інституціями комерційного спрямування, які основну увагу спрямовують на сучасне мистецтво.

Упродовж двох останніх десятиліть художня і комерційна діяльність галерей, що почала відроджуватись в Незалежній Україні з початком перебудови і кооперативного руху, розвивалась надзвичайно бурхливо. Проте, незважаючи на доволі стійку позицію галерей в мистецькому просторі України, до сучасного Закону України "Про музеї і музейну справу" так і не було внесено термін "галерея". Зібрання образотворчого мистецтва продовжують підпадати під законодавчу класифікацію "мистецькі музеї", що потребує обов'язкової корекції.

Ключову роль у процесі професіоналізації галарей як окремого культурного інституту та наповнення змісту їх діяльності високим філософсько- естетичним змістом при одночасному збереженні комерційної вигоди займається куратор. Імідж куратора як арт-менеджера складається не лише із якостей ділового прагматизму, але й з високих кульутрологічних компетенцій, що включають здатність до герменевтичної інтерпретацїі текстів мистецтва, а також комунікативні схильності та спроможність куратора здійснювати експертну діяльність. Успіх здійснених в Україні інтегративних галерейних виставкових проектів засвідчує зростання суспільної потреби у розширенні фахової інфраструктури галереї як чинника розвитку сучасного духовного життя.

Література

1. Авраменко О. Особливості інтеграції українського актуального мистецтва в європейський мистецький простір (досвід у Венеційській бієнале 2001-2007 років) / О. Авраменко // Сучасне мистецтво: Науковий збірник. - 2007. - Вип. 4. - С. 25-39.

2. Булавіна Н. Неслухняне мистецтво теперішнього часу / Н. Булавіна // Сучасне мистецтво: Науковий збірник. - 2007. - Вип. 4. - С. 40-48.

3. Виктория Бурлака: "Произведение - это больше, чем художник, но куратор - больше, чем художник и произведение" // Шо. - 2007. - № 73. - С 7-10.

4. Карнак А. Формування експертної думки в мистецтві у пошуках єдиного підходу / А. Карнак // Сучасне мистецтво: Науковий збірник. - 2007. - Вип. 4. - С. 273-286.

5. De profundis. Каталог виставки. - Київ, Мистецький Арсенал, 2009. - 180 с.

References

1. Avramenko O. (2007). Especially the integration of the Ukrainian contemporary art in European art space (experience in the Venice Biennale 2001-2007 years). Suchasne mystetstvo [in Ukrainian].

2. Bulavina N. (2007). Naughty art of the present time. Suchasne mystetstvo [in Ukrainian].

3. Burlaka V. (2007). The work is more than an artist, but the curator is more than the artist and the work. Sho [in Russian].

4. Karnak A. (2007). The formation of the expert opinions in the art in search of a unified approach. Suchasne mystetstvo [in Ukrainian].

5. De profundis. Catalogue of the exhibition (2009). Kyiv: Mystetskyi Arsenal [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru