Монументальний живопис Ю. Клевера у Фороському палаці О. Кузнєцова: художні особливості і проблема синтезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Монументальний живопис Ю. Клевера у Фороському палаці О. Кузнєцова: художні особливості і проблема синтезу

У статті розглядаються художні особливості живописних творів Ю. Клевера в інтер'єрі палацу О. Кузнецова у Форосі. Композиції академіка живопису представляють не кримські пейзажі, їхня художньо-образна мова співзвучна архітектурі палацу, що був створений у стилі російського класицизму. Досліджується вплив компліметарності площин живопису і архітектури на монументалізацію живописних творів і синтез мистецтв. Розглядаються також особливості техніки виконання живописних композицій. Виявляється характерна для академізму постановка джерел освітлення у пейзажах, що впливає на сприйняття глибини простору у композиціях. Поєднання архітектури і живопису яскраво проявляє проблему синтезу мистецтв. У статті розглядаються особливості синтезу живопису і архітектури палацу у нюансному і контрастному виявах. Визначаються особливості живописних творів, що впливають на позитивний характер синтезу.

Живописні твори в оздобленні архітектурного середовища на рубежі ХІХ - ХХ ст. були джерелом сюжетних та орнаментальних образів, хроматичного завершення архітектурних площин, виразниками тенденцій і стильових особливостей. Однак, саме живопис у поєднанні з архітектурою виявляв проблему синтезу через свою образотворчу та активну хроматичну специфіку. Насичені живописом архітектурні об'єми зазнавали оптичних змін а живопис переставав бути самостійним видом мистецтва, не завжди органічно поєднуючись із площиною. У період модерну проблема синтезу стає зворотною стороною посталої на часі проблемі стилю.

Виразними в оздобленні внутрішніх об'ємів архітектури стали збережені до цього часу твори академіка живопису Ю. Ю. Клевера у Фороському палаці О. Г Кузнєцова. Палац у стилі російського класицизму був побудований за проектом Г Біллінга у 1889 р. в садибі російського промисловця

О.Г Кузнєцова, у Форосі. В оформленні інтер'єрів палацу брав участь академік, професор Академії мистецтв Ю. Ю. Клевер, а також, за свідченням сучасників, зокрема члена «Гірського клубу» Ф. Д. Вебера, сам Ю. Клевер спланував і унікальний парк, який доглядав садівник Енке [1:33]. Органічне поєднання природного ландшафту парка і змістовно-ємоційного складника у пейзажних композиціях Ю. Клевера посилює синтетичну єдність мистецтв з архітектурою. Актуальним є виявлення і системний розгляд художніх особливостей композицій Ю. Клевера, що сприяли синтезу живопису і архітектури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Твори Ю. Клевера, як і сам унікальний палац викликають зацікавленість у краєзнавців, музейних працівників, фахівців туристичної галузі. Краєзнавець П. Фірсов у роботі присвяченій історії забудови маєтку О. Кузнєцова у Форосі описує наявні в палаці твори Ю. Клевера. Творчості живописця було присвячено спеціальний випуск періодичного видання «Антикварний світ», на сторінках якого мистецтвознавець В. Петров, розглядаючи зокрема і фороський доробок художника, наголошує на протомодерній спрямованості цих творів, дотичних до «стильової еволюції живопису» того часу [2:112]. Автор публікації також звертає увагу на спільність творчих засад академіка живопису і його сучасників, твори яких виявляють прихильність до традиції німецького романтизму. Однак, художні особливості живописних творів Ю. Клевера у Фороському палаці у синтезі з архітектурою є на сьогодні не достатньо дослідженим аспектом творчості видатного митця.

Мета статті -- розглянути художні особливості живописних творів Ю. Клевера у Фороському палаці О. Г. Кузнєцова та особливості синтезу живопису з архітектурою.

Основна частина дослідження. Архітектура Південного узбережжя Криму другої половини ХІХ ст. розвивалась під впливом романтичної тенденції в архітектурі, що проявлялась у зверненні зодчих до великих стилів попередніх епох, насамперед Середньовіччя. Так у 80-х рр. Г Шрейбер будує у Ялті будинок О. Шмакової, лютеранську кірху, дачу К. Іловайської «Омюр», спираючись саме на традиції середньовічної архітектури. Різноманіття уподобань архітекторів-романтиків яскраво проявляє архітектурне середовище Ялти і загалом, Півдня Криму [3:18]. Популярними у декорі архітектури зазначеного періоду були також орієнтальні мотиви, запозичені з різних джерел ісламської архітектури. Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. звернення Г Біллінга до традицій класицизму стало на Південному узбережжі винятком, творчою амбіцією зодчого, який інтуїтивно передбачав закономірний потяг до класицистичності, на початку ХХ ст., зумовлений надмірною декоративністю нового стилю. Двоповерховий палац, збудований за проектом зодчого, на той час, виявляв тенденцію до естетичного раціоналізму на тлі посталої проблеми стилю, що проявлялась як на заході, так і на сході європейського мистецького простору. Позбавлений зайвої декоративності, він помітно відрізнявся від більшості архітектурних ансамблів Південного узбережжя Криму, що своїм оздобленням здебільшого орієнтувалися на смаки курортної публіки. Фасади палацу О. Кузнєцова були опоряджені мозаїчною кладкою сірого вапняку і оздоблені архітектурними деталями: сандриками, лиштвою вікон, консолями, колонами доричного ордеру, що виділялися на фасаді білим кольором.

В інтер'єрі другого поверху палацу, над сходовим маршем і у холі, площини стін прикрашали живописні твори. У результаті натурних досліджень виявлено тринадцять живописних робіт Ю. Клевера. Ще одна робота є копією низької якості твору академіка живопису. Живописні полотна, написані олією, вклеєні на поверхню стін невідомою клейовою сумішшю, тому їх не намагалися зняти з площин, щоб не зруйнувати шар фарби та полотно. Жодна з досліджених робіт не підписана автором, цей факт дає підстави вважати їх творами школи Ю. Клевера, однак, з огляду на те, що манера автора у живописі пізнається виконаними безпосередньо в його творчій майстерні і за частковою участю автора. Залучені до синтезу з архітектурою, живописні твори Ю. Клевера, укомпоновані між пілястрами та навколо лиштви фільончастих дверей, оформлені рельєфним алебастровим бордюром, утратили характер станкового живопису, стали частиною архітектурного оздоблення. їхня набута монументальність виявляється не стільки характером письма, живописної кінетики пензля, фактурою, відсутністю зайвої для монументального живопису деталізації, а, насамперед, узгодженням за пропорціями з інтер'єрними площинами та архітектурними деталями.

Навчаючись в архітектурних класах Академії мистецтв, Ю. Клевер у 1870 р. перейшов до пейзажного класу і став учнем професора пейзажного живопису С. М. Воробйова, а пізніше - М. К. Клодта. У другій половині 70-х рр. ХІХ ст. художник досягнув піку популярності і слави. Живопис, створений художником для палацу О. Г. Кузнєцова, виявляє прихильність автора до академізму, сценічної постановки освітлення, про що свідчить трактування пейзажів із заходом сонця, де ближні тіньові плани «висвітлюються» для деталізації додатковими умовними джерелами освітлення (фрагмент 1). Всі панно представляють не кримські пейзажі. У панно наявні такі теми: фрагмент старої Одеси, кілька пейзажів із заходом сонця у лісі та на озерах, кілька лісових зимових пейзажів, пейзаж парку з фрагментом балюстради і скульптурою, пейзаж із розквітлим деревом при криниці і вибіленими хатками уздовж ґрунтової дороги (фрагмент 2), а також навіяний народницьким духом, майже Шишкінський, пейзаж з сосною, і пшеничним полем з млином, два пейзажі з лебедями на озерах і арковими мостами вдалині, пейзаж з мисливцем на лісовій доріжці та динамічною фігурою пса. Всі роботи готувалися для інтер'єру палацу. Більшість тем написано без деталізації, окрім розквітлого дерева і пейзажу парку з фрагментом балюстради, де автор «зупинявся» на гіллі з квітами, прописуючи їх пастозно, та деталях парку зі старим деревом і птахами на ньому.

Автор застосував техніку лесування у згущенні тіней та півтіней. Півтіньові партії на більшості робіт виявляють кольорові тони першої стадії - підмальовки. Це свідчить про застосування т. з. тристадійного методу письма, що активно розроблявся художниками Відродження. Перший живописний шар, як підкладка під корпусні шари, виконувався, як правило, умбрами або вохрами. Теплий кольоровий шар першої стадії роботи над живописною композицією надавав глибину тіньовим партіям, особливо в пейзажах з перевагою площин холодного кольору. Оцінити справжню художню вартість технічних деталей важко через кілька шарів жовтавого лаку, яким були покриті роботи для консервації. Попри те, що панно вписані у площини стін, існує проблема в освітленні холу другого поверху, що не вирішується джерелами електричного світла, які утворюють полиски на поверхні лакованого живопису і заважають цілісно його сприймати. А також відчувається пересиченість композиційного простору живописом, що зменшує його декоративну користь.

Описані художні особливості творів Ю. Клевера дають змогу розглянути особливості синтезу живопису з архітектурними площинами. Поєднання живопису з архітектурою завжди досягалося ціною певних компромісів, зважаючи на специфічну «активність» першого виду мистецтв і на умовну «пасивність» другого. Певною мірою великі площини живопису «залучають» архітектурний об'єм у свій простір. Тому, з точки зору інтересів самої архітектури, що шукає цільності, виразності своєї поверхні і форми, ніякий живопис їй не потрібен [4:133]. Однак саме художні особливості живопису здатні вплинути на позитивний характер синтезу. Серед «позитивних» особливостей треба відзначити укомпонованість творів в архітектурні площини та деталі, їхню компліментарність, що досягалася мистцем у процесі створення живописних композицій під визначені розміри. На певну монументалізацію, злиття з архітектурною площиною або нюансний спосіб взаємодії живопису з архітектурою, працює і сценічна постановка освітлення пейзажів, характерна для академізму, що не дає простору в композиції максимально розвинутися у глиб. Позитивну роль у живописних творах відіграє академічна раціональна будова композиції, врівноваженість елементів, що зумовлює її статичність, тим самим стверджуючи площини. Також треба відзначити стильову єдність живописних творів і архітектури палацу, що посилює гармонійність поєднання. Уточнюючи це положення, треба відзначити саме не спільну стильову нішу, а спільну художню мову живопису і архітектури. Серед властивостей живопису, що посилюють контрастний (конфліктний) спосіб взаємодії мистецтв, слід відзначити, у більшості композицій, глибокі тіньові партії і їхнє домінування, що в архітектурному об'ємі зі слабким освітленням порушує площинність архітектурного простору. Незначний негативний вплив на набуту монументальність творів в окремих роботах має надмірна деталізація із пастозним мазком, що вважалася б якісною особливістю станкового живопису.

живопис твір палац

Висновки

живопис твір палац

Оздоблення палацу О. Кузнєцова у Форосі живописними творами Ю. Клевера стало помітним і виразним проявом синтезу живопису і архітектури в архітектурно - просторовому середовищі Півдня Криму. Не зважаючи на станковий характер пейзажного живопису, узгодженість розмірів кожного твору з площинами та архітектурними деталями палацу уможливлюють сприймання композицій Ю. Клевера в якості монументальних. Синтез мистецтв виявляє нюансний та контрастний способи взаємодії живопису і архітектури. Серед особливостей живопису, які сприяють нюансному способу взаємодії живопису з архітектурою слід відзначити:

1) певну декоративність робіт, що надають штучні (додаткові) джерела освітлення передніх планів, віддаляючи композиції від цілковито реалістичного трактування; 2) узагальненість просторових планів частини робіт, без зайвої деталізації, прописаних тонкими шарами фарби з лесуванням і не опрацьованими фрагментами підмальовки; 3) статичність композицій; 4) стильову єдність живописних творів і архітектурних об'ємів. Не значні вияви контрастної взаємодії мистецтв свідчать про гармонійне поєднання живописних творів з архітектурним середовищем. З огляду на те, що роботи живописця мають відмінності у техніці виконання деталей, подальші дослідження монументального живопису Ю. Клевера у Фороському палаці О. Кузнєцова доцільно провести у напрямку виявлення практичної участіакадеміка і його учнів у виконанні зазначених творів.

Література

1.Фирсов П. П. Форосское царство. - Севастополь; НВП «Екосі Гідрофізика», 2008. - 180 с.

2.Петров В. Клевер Юлий Юльевич. / В. Петров // Антикварный мир. - М: Астрея-Центр, 2010. - №3. - С 112 - 113.

3.Виноградов В. Е. Романтизм в архитектурной среде Ялты. Ялтинский Orient: моногр. / В. Е. Виноградов. - Симферополь: «Фирма «Салта» ЛТД». 2012. - 88 с. : 175 ил.

4.Мурина Е. Б. Проблемы синтеза пространственных искусств: очерки теории / Е. Б. Мурина. - М. : Искусство, 1982. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru