Микола Скадовський: шлях до мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Микола Скадовський: шлях до мистецтва

І.В. Чорноіваненко

The article is devoted determination motives and factors that influenced the choice of Nicholay Skadovs'ki career artist, shows the importance of family interests in professional search painter.

скадовський мистецька кар'єра

Мистецьке життя Південної України ХІХ ст. було багате на цікаві події та неординарні особистості. В цей час відбувалося становлення мережі культурних закладів, виникали громадські інституції, сформувалася спільнота творчих діячів. Були створені передумови для розвитку сучасної художньої культури регіону [1, с. 110].

Творчість багатьох художників регіону на сьогодні залишається малодослідженою. Не стала винятком особистість Миколи Скадовського. Вивчення діяльності М. Скадовского розпочалося ще в 1970-х рр. Дослідників цікавили сюжет і зміст картин [2], місце творів в контексті розвитку українського образотворчого мистецтва другої половини ХІХ ст. [3]. У роботах мистецтвознавців основна увага зосереджена на результатах художньої діяльності М. Скадовского - його картинах. Короткі біографічні відомості зосереджені в бібліографічних виданнях та словниках [4; 5, с. 534]. Історію роду вивчала правнучка М. Л. Скадовского - професор МДУ Марина Миколаївна Строганова [6]. Головними джерелами для дослідників художньої біографії М. Л. Скадовского виступали некрологи і замітки з періодичної преси дореволюційного періоду.

На підставі аналізу наявних робіт перед нами постає Микола Скадовський як вже сформована особистість, передусім учасник культурних заходів (виставок, товариств тощо). Актуальною залишається виокремлення різних вікових стадій в житті художника. Ці етапи пов'язані з сімейним статусом, колом спілкування, залежать від успіху чи поразки в творчих пошуках. Життєвий шлях художника також залежить від ментальності культури, в якій він діяв [7, с. 371]. Тому додаткового дослідження потребують такі ролі як син, сім'янин, друг.

Предметом дослідження є визначення мотивів і факторів, що вплинули на вибір М. Скадовським кар'єри художника.

Вивчення діяльності М. Л. Скадовского можливе на основі застосування методології таких гуманітарних наук як психологія та соціологія. Особистість художника є особливим психологічним типом, який передбачає вивчення форм взаємовпливу побутової та творчої біографій. Творчий дар і спосіб життя, з одного боку доповнюють один одного, з іншого - здатні віддзеркалювати. Інститут сім'ї, як середовище соціалізації особистості, займає провідне місце в формуванні творчої особистості (зокрема внутрішньосімейні взаємовідносини та соціальні ролі, особливості сімейного виховання) [8, с. 244]. Психологи наполягають також на врахуванні спадкових факторів у дослідженні природи креативності [9, с. 452]. Реалізація творчих здібностей може відбувається на різних рівнях, зокрема у формі зацікавлення або професійного заняття. Тому з метою з'ясування причин, що спонукали Миколу Скадовського до заняття творчістю, необхідно вияснити можливості вказаних підходів.

Перші представники дворянського роду Скадовських прибули з Речі Посполитої до Південної України наприкінці ХУІІІ ст. [10, арк. 3-4]. Господарське освоєння регіону відбувалося паралельно з активною культурно-громадською діяльністю [11].

Інтерес до мистецтва був відмінною рисою роду. Скадовські брали участь в організації дозвілля мешканців міст Херсона та Скадовська (місто засноване С. Б. Скадовським), заснуванні музичних освітніх установ. У маєтках традиційно проводилися зустрічі та концерти за участю громадських діячів, художників і музикантів (О. Русов, С. Русова, Р. Рудковський, Г. Ладиженський, М. Кузнецов, Н. Векслер, А. Бродський). Художні колекції роду складалися з картин відомих митців, зокрема І. К. Айвазовського. Однак професійно мистецтвом в родині займався тільки Микола.

Микола Львович Скадовський народився 16 листопада 1845 р. в с. Білозерка Херсонського повіту Херсонської губернії [12, л. 15-15 об.]. Хрещеними Миколи були Петро Петрович Брюхачов, дядько по материнській лінії, і Олександра Балтазарівна Де Дот, тітка по батьківській лінії [13, л. 3]. Батько Миколи - Лев Бальтазарович (1814-1871) служив штабс-ротмістром, належав до найбільших землевласників Херсонського повіту, мати - Марія Петрівна Брюхачова (1824-1883). Усього в родині було 10 дітей: Варвара, Микола, Георгій, Іван, Ольга, Марія, Анна, Марія, Єлизавета, Гавриїл.

В родині Скадовських сформувалася особлива система виховання. Більшість часу сім'я проводила у сільській місцевості, оскільки батько управляв маєтком самостійно. Змалку дітей привчали до скромності, розвивали вміння раціонально використовувати час та кошти. За волею батька, донькам до 16 років не купували прикрас, дозволяли носити одяг простого крою. Домашньою освітою займалися гувернантки [14, с. 32]. У сім'ї Скадовських особливо цінувалася освіта, що гарантувала отримання прикладних знань.

Життя та діяльність Миколи Скадовського було тісно пов'язане з Одесою - культурним центром південноукраїнського регіону. Знайомство з містом розпочалося ще під час навчання в Рішельєвському ліцеї. Для отримання вищої освіти був обраний Новоросійський університет. У серпні 1865 р. він вступив на фізико-математичний факультет університету по розряду природних наук. Проте у вересні цього року вирішив перейти на медичний факультет Московського імператорського університету [15, л. 1]. Факт вступу до Новоросійського університету був тривалий час невідомий для дослідників творчості художника [16, с. 4; 17].

У 1866 р. М. Скадовський перейшов на юридичний факультет Московського університету. Паралельно з отриманням правової освіти, Микола відвідував Московське училище живопису, скульптури і архітектури в якості вільного слухача (1865-1869). Слід зазначити, що діяльність Скадовських була тісно пов'язана з Московським університетом. Син Миколи, Сергій Скадовський (1886-1962), став відомим біологом, професором, його ім'я носить Звенигородська біологічна станція МДУ [18, с. 488].

Вищу освіту отримали всі сини Лева Скадовського. Необхідно зазначити, що одночасне навчання трьох дітей вимагало значних грошових витрат. Іван закінчив юридичний факультет (18681872), Георгій - фізико-математичний по розряду природних наук (1868-1872) Новоросійського університету.

Для дослідження мотивів поведінки М. Скадовського на етапі вибору місця навчання необхідно враховувати низку умов. По-перше, в пореформений період в дворянських сім'ях відбувається усвідомлення необхідності отримання професійних навичок, в тому числі і поза господарською діяльністю [19, с. 186]. Головним завданням батьків залишалося забезпечення майбутнього дітей, що по відношенню до синів означало безпосередню участь у виборі кар'єри. Подруге, на початковому етапі в процесі пошуку шляхів самореалізації Микола Скадовський керувався сімейними інтересами, передусім планами батька. Сучасники Лева Бальтазаровича відзначали його демонстративний тип характеру. Батько був запальний, дратівливий, «що не звик зустрічати опору своїй волі» [20, с. 525]. З огляду на складний характер свого сина Євдокія Іванівна, у заповіті прописувала можливість тимчасового позбавлення прав на ведення господарських справ. Підставою могли стати недосвідченість або «жорстоке поводження до селян» [21, л. 13]. Тому можна припустити, що батько зіграв вирішальну роль у процесі професійної орієнтації сина.

Отже, визначальними у прийнятті рішення про вступ до університету для Миколи Скадовського були сімейні інтереси. Однак надії сім'ї щодо майбутньої юридичної діяльності старшого сина не виправдалися. У міру зростання самостійності і появи професійного інтересу до творчості, він поступово відходить від виконання батьківського обов'язку, що підтверджують переходи на різні факультети. Маючи талант і бажання реалізувати себе у творчості, Микола ще під час навчання зробив вибір на користь кар'єри художника, що стало першим етапом творчого процесу [22, с. 45]. Таке рішення, могло стати підставою для виникнення конфлікту. Був знайдений компроміс - схильність меншого брата Георгія до ведення сільського господарства дозволила успішно продовжити сімейну справу. Микола отримав можливість присвятити себе мистецтву. В 1870 р. він вступив до Дюссельдорфської академії мистецтв.

Після смерті батька, Микола і Георгій отримали у спадок 11 тис. десятин землі [23, арк. 44зв.- 45]. На практиці веденням сільськогосподарських справ займався Георгій. У 1885 р. Микола передав йому право на розпорядження своєю часткою за умови щорічної виплати фіксованої суми [24, арк. 66].

На підставі аналізу листів до рідних, написаних під час навчання в Дюссельдорфській академії мистецтв, можна окреслити деякі риси характеру М. Скадовського, зокрема: ощадливість (по відношенню до батьківських грошей), комунікабельність (легко вступав в контакт з незнайомими) спостережливість, дбайливість (часто інформував батьків про стан здоров'я), інтерес до культурних подій (відвідував театральні вистави, художні виставки). Саме родина вперше оцінила досягнення Миколи - замальовки портретів німців, сюжетів з повсякденного життя, експонатів музеїв. До цього часу оформився творчий метод живописця. «Я обрав собі рід живопису, в якому тепер можна шукати величезний успіх - саме пейзаж з великими фігурами» [25]. Майбутній художник відвідав Німеччину, Францію, Італію. Після повернення деякий час проживав у Білозерці. З 1879 р. Проживав в Одесі.

Жанровий ряд творів художника різноманітний: портрети, пейзажі, картини на побутову, в тому числі народну тематику. Особливе місце у творчій біографії художника займає серія робіт, присвячених родовому маєтку («Зима. Білозерка», «Білозерське озеро», «Вулиця в селі», «Дотів сад»). Дитинство і юність М. Скадовський провів у Білозерці, тому мав можливість спостерігати картини з повсякденного життя селянства. Деякі твори відрізняються використанням українських мотивів [26, с. 163]. Малювання пейзажних полотен безпосередньо під час перебування в маєтку і за кордоном, відкриває питання про можливість використання картин в якості історичного джерела. Маємо досвід використання картин Д. Бурлюка в якості ілюстрацій краєвидів та споруд села Чорнянки (Каховський район Херсонської області) [27]. Білозерку відвідували друзі Миколи Скадовського. Серед них були художники Геннадій Ладиженський, Микола Кузнецов, Кіріак Костанді, Афанасій Размаріцин.

Картини М. Скадовського демонстрували в Товаристві заохочення художників у Петербурзі (1879 р.), на виставках у Москві (1882, 1893 р.), Мюнхені (1883 р.), Одесі (1881, 1884, 1888, 18901892, 1893, 1897 р.), Херсоні (1887, 1889, 1971, 1996, 2011 р.). Зараз твори зберігаються в Третьяковській галереї, Державному історичному музеї (Москва), Іркутському художньому музеї, Костромському музеї-заповіднику, Одеському художньому музеї [28, с. 60]. Велика колекція творів представлена у фондах Херсонського художнього музею імені О.О.Шовкуненка [29, с. 118], якому планували привласнити ім'я М. Л. Скадовського [30]. Колекції нащадків в 90-ті роки брали участь у виставках. Багато картин нині знаходиться в приватних зібраннях, формування яких розпочалося ще за життя автора творів.

Реалізація картин служила додатковим заробітком для художника, оскільки здача в оренду частини спадщини гарантувала стабільний дохід. М. Скадовський дозволяв організаторам виставок самостійно визначати ціни [31, л. 47]. Усі витрати, пов'язані з виготовленням рам, художник брав на себе [32, л. 1].

В мистецькій літературі можна зустріти неоднозначну оцінку творів Миколи Скадовського. Критики визнавали наявність таланту, однак в деяких творах помічали невміння відобразити фон («Портрет Чиркова»). Картину «Трактирний оратор» оцінювали як замальовку по готовим контурам. Показово, що саме цю картину придбав для своєї колекції Павло Михайлович Третьяков [33, c. 312].

М. Скадовський належав до художників, які виявляли підвищений інтерес до розвитку культурного життя на місцевому рівні. Тому він виступив з ідеєю про організаційне оформлення діяльності художників Південної України. Так в 1890 р. було створено Товариство південноросійських художників. Історик мистецтва Д. В. Антонович серед причин створення об'єднання вказував бажання М. Скадовського відняти українських майстрів від російських столиць [34, с. 364]. До участі у виставках запрошувалися художники з «південних міст Росії» - зокрема з Києва, Харкова та Севастополя [35]. Помер М. Скадовський 10 червня 1892 р. в Одесі і був похований на Білозерському кладовищі [36].

За свого життя Микола Скадовський був відомий переважно для одеської та херсонської публіки. Завдяки участі в міжнародних виставках його творчість стала відома в столичному художньому середовищі. Маємо замітку про організацію художньої виставки у Мюнхені (1883 р.). «Якийсь Микола Скадовський (якщо вірити каталогу) з Петербургу надіслав «Відкриття полювання» [37, с. 506]

Отже, шлях Миколи Скадовського до мистецької кар'єри був тривалим. На формування творчих планів художника вплинув ряд умов. Соціальний стан і матеріальна підтримка сім'ї, дружні зв'язки в середовищі інтелегенції давали можливість вільного вибору сфери самореалізації. Зовнішні передумови, в поєднанні з сімейними установками (схильність до самореалізації, необхідність набуття освіти, відстоювання власної позиції) і художніми здібностями, визначили результати мистецької діяльності цієї неординарної особистості.

Джерела та література

1. Левченко М.Г. Художня культура Півдня України в історичному вимірі (театральне мистецтво Херсонщини) / М. Г. Левченко, О. В. Бобровська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - 2002. - Вип. 30. - С. 105-111.

2. Афанасьев В. А. Художник Николай Львович Скадовский (материалы о жизни и творчестве). - К., 1996. - 26 л. // Фонди Херсонського обласного художнього музею ім. О.Шовкуненка.

3. Скадовський М. (1846-1892). До 150-річчя від дня народження / Укл. В. Г. Чуприна. - Херсон, ХХМ ім. О. О. Шовкуненка, 2000. - 35 с.

4. Товарищество южнорусских художников: библиографический справочник» в 2-х ч. / Сост. В. А. Афанасьев, О. М. Барковская. - Одесса, 2000. - 302 с.

5. Гуревич П. Скадовскій, Николай Львовичь // Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А.А. Половцова. - СПб.: Императорское Русское Историческое Общество, 1904. - Т. 18 «Сабанеевъ - Смысловъ». - 673 с.

6. Строганова М. Н. История рода Скадовских герба «Доленга», его потомки и родственники в России (век XVIII - век XXI). Документы и воспоминания современников / М. Н. Строганова - М.: Изд-во Московского университета, 2001. - 370 с.

7. Биография художника как культурно-эстетическая проблема // Кривцун О.А. Эстетика. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 447 с.

8. Антонов А. И. Социология семьи / А. И. Антонов, В. М. Медков. - М.: Изд-во Международного университета бизнеса и управления, 1996. - 304 с.

9. Дружинин В. Психология. Учебник для гуманитарных вузов / В. Дружинин. - СПб.: Питер, 2001. - 656 с.

10. Державний архів Автономної Республіки Крим, ф. 49, оп. 1, спр. 5735, 184 л.

11. Державний архів Херсонської області (далі - ДАХО), ф. 14, оп. 2, д. 8, 37 л.

12. Российский государственный исторический архив, ф. 1343, оп. 29, д. 3399, 60 л.

13. Центральный государственный архив Москви (далі - ЦГА Москвы), ф.418, оп. 34, д. 585, 7 л.

14. Бродская (Скадовская) А. Воспоминания о русском доме: Адольф Бродский, Петр Чайковский, Эдвард Григ в мемуарах, дневниках, письмах / Сост.: предисл., подготовка текстов и примеч. Е. В. Битеряковой, М. Н. Строгановой. - Феодосия, Москва, Издат. дом «Коктебель», 2006. - 264 с.

15. ЦГА Москви, ф. 418, оп. 34, д. 58, 7 л.

16. Афанасьєв В. «... Свідомий українець, талановитий артист-маляр» / В. Афанасьєв // Культура і життя. - 1996. - 4 грудня. - С. 4.

17. Сахно В. Яскрава палітра життя (до 160-річчя від дня народження М. Л. Скадовського) / В. Сахно // Придніпровський край. - 2006. - 1 листопада. - С. 6.

18. Скадовский Сергей Николаевич // Большая Советская Энциклопедия (В 30 томах) / Главный редактор А. М. Прохоров. - 3-е издание. - М.: «Советская Энциклопедия», 1976. - Т. 23 «Сафлор- Соан». - 640 с.

19. Веременко В. А. Взаимоотношения родителей и детей в дворянских семьях России. Вторая половина XIX - начало XX вв.: этапы эволюции / В. А. Веременко // Диалог со временем: альманах интеллектуальной истории. - Вып. 23. Специальный выпуск: Брак и семья в контексте гендерной истории. М.: Изд-во ЛКИ, 2008. - С. 184-211.

20. Потапенко Н. Пути всеблагого промысла Божия в моей жизни / Н. Потапенко // Херсонские епархиальные ведомости. - 1881. - № 19. - С. 514-535.

21. ДАХО, ф. 191, оп. 1, д. 92, 205 л.

22. Ильин Е. П. Психология, творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. - Спб.: Питер, 2009. - 433 с.

23. ДАХО, ф. 59, оп. 1, д. 11, 49 арк.

24. ДАХО, ф. 59, оп. 1, д. 30, 200 арк.

25. Скадовського Н. Л. Письма с Дюссельдорфа // Фонди Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка,

26. Русова С. Мої спомини / С. Русова// За сто літ. - 1928. - Т. 9. - Кн. 3. - С. 147-206.

27. Дяченко С. Чернянка Мордвинова. Имения Херсонского края / С. Дяченко // Вгору. - 25.10.2007. Одеська державна картинна галерея. Каталог. - К.: Мистецтво, 1964. - 174 с.

28. Дяченко В. Творча Мекка художника Миколи Скадовського / В. Дяченко// Константи: альманах соціальних досліджень. - 2007. - № 1. - С. 117-120.

29. Імена в історії. Брати Скадовські. Січень 2011 р. (відео) // Фонди Херсонської обласної державної телерадіокомпанії «Скіфія».

30. Центральный исторический архив Санкт-Петербурга (далі - ЦГИА Санкт-Петербурга), ф. 448, оп. 1, д. 592, 104 л.

31. ЦГИА Санкт-Петербурга, ф. 448, оп. 1, д. 681, 2 л.

32. Государственная Третьяковская галерея. Каталог собрания. Серия «Живопись XVIII-XX Веков». Т. 4. Живопись второй половины ХІХ в. Кн. вторая. Н-Я. - М.: Гос. Третьяковская галерея, 2006. - 559 с. Антонович Д. Українська культура / Д. Антонович. - Мюнхен, УТГІ. - 1988. - 517 с.

33. Новороссийский телеграф, 15 марта 1890 г.

34. Новороссийский телеграф, 19 июня 1892 г.

35. Всемирная иллюстрация. - 1883. - № 780. - С. 506.

Размещено на Allbest.ru