Концептуально-методологічні аспекти дослідження народної ноші українців Поділля XIV - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Традиційний стрій українців Поділля як цінна матеріальна та духовна культурна спадщина нашої нації привернув увагу вчених, етнографів, істориків, краєзнавців та мистецтвознавців ще на початку ХІХ ст. Відтоді інтерес науковців не згасав попри всі сприятливі й не дуже обставини життя і побуту українського народу. Однак правдиве пізнання минулого можливе лише зі справді наукових методологічних позицій. Без попереднього теоретичного усвідомлення й обґрунтування не вирішується жодна наукова проблема. Висвітлення та аналіз колишніх і сучасних подій чи процесів потребують передусім розуміння сутності їх історичного пізнання, а також уміння за допомогою відповідних наукових підходів, принципів і методів, об'єктивно реконструювати ці події або процеси. Протягом тривалого часу філософи, історики та інші науковці розробили багато різних напрямів методології історії, але жодна з них не може претендувати на «всеєдність». Проте кожна може використовуватися залежно від сучасних проблем і потреб історичного пізнання буття людського суспільства.

Таким чином, наука пізнає навколишній світ за допомогою підходів (аксіологічного, діалектичного, культурологічного, синергетичного, системного, структурно-функціонального та ін.), які в свою чергу включають принципи дослідження і методи. Нашим завданням виступає розгляд концептуально-методологічних аспектів означеної тематики. Основою методології дослідження проблеми витоків, регіональних особливостей та сучасного стану народного вбрання у системі матеріальної і духовної культури українців Поділля ми обрали насамперед культурологічний, системний та структурно-функціональний підходи.

Серед зазначених останнім часом зростає роль саме культурологічного підходу, котрий набуває статусу загальнонаукової методології. Культурологічний підхід у процесі дослідження історії подільського національного строю виходить з того, що ця сфера побуту подолян є складником загальної традиційно-матеріальної і духовної культури українського народу на певному історичному етапі його розвитку. Культура при цьому виступає по-перше як програма і спонукальний чинник діяльності й поведінки. По-друге, як наступність, адже культура є досвідом людської діяльності, що передається від покоління до покоління, при цьому вона розвивається й збагачується. І по-третє, культура слугує накопиченням та акумуляцією традиційного досвіду [1, с.4-6; 4, с.5-8; 15, с.3].

До загальнонаукової методології відноситься системний підхід, застосування якого в науковій роботі є необхідним оскільки він вимагає комплексного дослідження великих і складних об'єктів (систем), як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Причому система розглядається як цілісність, що становить єдність закономірно розташованих і взаємопов'язаних частин.

Під кутом зору системного підходу традиційно-побутову культуру українського народу та його складові, зокрема, традиційний стрій історико-етнографічних регіонів України, в тому числі й Поділля можна розглядати як більш чи менш постійні утворення, що функціонують у межах дещо ширшого середовища. Тому подільське народне вбрання характеризується як цілісна система, котра складається з певного комплексу взаємозв'язаних складових елементів, які можна виділити з системи та аналізувати. Відповідно до цього підходу національний костюм вивчається як комплекс елементів, що утворюють цілісну систему традиційно-побутової сфери в її зв'язку з іншими сферами суспільного життя - економічною, соціальною і духовною. Водночас системний підхід аналізу історичного розвитку форм народної ноші у системі матеріальної й духовної культури українців Поділля вимагає детального вивчення її складових, структури, побутування та функціонування. Це досягається застосуванням поряд із системним структурно-функціонального підходу [7, с.30-33; 10, с.53-54; 11, с.27-30; 15, с.3; 17, с.159].

Структурно-функціональний підхід є одним із важливих дослідницьких прийомів, який сприяє розчленуванню складного об'єкта на складові, вивченню зв'язків між ними й визначенню місця і ролі всіх складових у функціонуванні об'єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем. Застосування структурно-функціонального підходу в дослідженні традиційно-побутової культури українського народу зумовлює виокремлення елементів її структури, основними з яких є традиційний стрій та ремесла, зокрема українців Поділля, пов'язані з виготовленням, оздобленням й опорядженням убрання, а також з'ясування особливостей їхнього функціонування і взаємозв'язку [15, с.3; 17, с.162].

Логічному вираженню пізнання історичних процесів допомагають наукові принципи. Основоположними принципами роботи є історизм, об'єктивний і порівняльний аналіз тієї сукупності джерел, що стосуються народної одіжі українців усіх субрегіонів історико-етнографічного регіону Поділля, попри класові, політичні й ідеологічні нашарування [6, с.3-4; 12, с.3-4; 24, с.15-21].

Принцип історизму передбачає вивчення головних етапів розвитку кожного явища у зв'язку з іншими явищами, визначення їх місця та взаємозумовленості в системі суспільних відносин. Його сутність полягає у тому, що всі явища, події і факти становлення, еволюції й форм традиційно-побутової культури українського народу та подолян, зокрема, потрібно розглядати в контексті того історичного часу й умов (державно-політичних, економічних, психологічних, соціальних та ін.), в яких вони відбувалися [8, с.3-4; 15, с.3].

Принцип об'єктивності, в свою чергу, потребує опору на факти в їх справжньому змісті, не спотвореному і не підігнаному під ту чи іншу схему. Головним у забезпеченні принципу об'єктивності звичайно є особа історика, тобто його теоретичні погляди, культура методології, професійна майстерність і порядність. Тому з одного боку принцип об'єктивності полягає у цивілізаційному висвітленні історії подільського традиційного костюма як об'єктивного процесу та історичної закономірності суспільного розвитку, зумовленої відповідними матеріальними й духовними чинниками. З іншого боку він зобов'язує оперувати фактами у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань й опиратися на конкретні історичні джерела, зібрані у сукупності та логічному взаємозв'язку [1, с.4-6; 10, с.53-54].

За допомогою принципу порівняльного аналізу ми порівнюємо, яким був національний комплекс убрання українців Поділля у ХІХ - на початку ХХ ст. і як змінилися його складові елементи впродовж ХХ - початку ХХІ ст., тобто їх різновид, крій, способи декорування тощо. В свою чергу це дозволяє оцінити здобутки та прорахунки, а також стан традиційно-побутової культури українського народу в конкретний історичний період [6, с.3-4; 14, с.22-25].

Отже, принципи історизму, об'єктивності та порівняльного аналізу зумовлюють вивчення й узагальнення інформації на основі науково-критичного аналізу всього комплексу джерел та літератури стосовно предмета дослідження.

Водночас, у кожному науковому дослідженні, як правило, виокремлюють два рівні. Перший - це емпіричний рівень, що відображає процес накопичення фактів, другий - теоретичний, на якому відбувається досягнення синтезу знань у вигляді акумульованої наукової теорії. Таким чином теоретичною основою наукової оцінки проблеми витоків, регіональних особливостей та сучасного стану народної ноші подолян є метод узагальнення і синтезу однотипних фактів, спрямованих на утвердження етнічної самобутності українців у цілому та подолян у тому числі. Цей метод допоміг нам під час фіксування й узагальненого виділення спільних українських, а також відмінних подільських регіональних і характерних внутрішніх локальних ознак традиційного вбрання українців Поділля ХІХ - початку ХХ ст. Отримане завдяки даному методу узагальнене знання дозволило більш глибоко відобразити дійсність проблематики та проникнути в її сутність [3, с.59; 6, с.3-4; 11, с.79].

У роботі над темою відповідно до мети і завдань пошуку був використаний комплекс загальнонаукових, спеціальних методів історичного пізнання (конкретно-історичних) та міждисциплінарних методів. Оскільки під методом насамперед розуміють шлях пізнавальної діяльності, що забезпечує її відповідність природі досліджуваного об'єкта або спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження, тому серед загальнонаукових нами було взято до уваги наступні методи: історичний, аналізу і синтезу, логічний, систематизації, класифікації та типології, порівняльний, графічний, картографічний (метод картографування) та термінологічний (термінологічного аналізу) [5, с.70-74; 7, с.15; 13, с.74].

Передусім для вивчення процесу формування подільського національного костюма ми скористалися одним із основних методів наукового пізнання безпосередньо в суспільних науках - історичним. Він має переваги саме у регіональних історико-етнографічних дослідженнях, оскільки населення, побут, природа, ремесла, традиції є інерційними системами, кардинальні зміни розвитку яких можливі лише впродовж тривалого часу. Отож історичний метод дає змогу дослідити виникнення, становлення і розвиток процесів виготовлення, прикрашання й поєднання у комплекси елементів народного строю та подій, що пов'язані з означеними процесами у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей і суперечностей [15, с.3].

Завдяки методу аналізу і синтезу ми змогли ґрунтовно вивчити й осмислити зібрані джерела та літературу. Зокрема, аналіз як процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини і синтез - як поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле сприяли визначенню окремих сторін об'єкта, виведенню низки наукових абстракцій (насамперед встановленню чітких історико-етнографічних кордонів Поділля й поділу регіону на субрегіони (локальні зони) та виявленню певних понять (зокрема розмежуванню понять регіональний і локальний). Подальше поєднання взаємопов'язаних процесів аналізу та синтезу як єдності протилежностей допомогло узагальненню народного досвіду в послідовній взаємозалежності матеріалу і способів крою, виготовлення й оздоблення виробів, стилістичних особливостей локальних ансамблевих комплексів, місця традиційної одіжі подолян у системі матеріальної та духовної культури України в цілому [19, с.95; 21, с.85-94]

З метою з'ясування загальних етнонаціональних рис та окремих регіональних і локальних ознак народного вбрання українців Поділля у роботі був застосований логічний метод. Причому на відміну від історичного методу, при логічному дослідженні традиційної ноші подолян у системі матеріальної та духовної культури українців у цілому ми абстрагувалися від всіх історичних випадків й окремих фактів і виокремлювали з історії саме головне та істотне [7, с.30].

Певною мірою визначальним став обраний нами метод систематизації, який полегшив процеси упорядкування, оцінки й узагальнення зібраного значного фактичного матеріалу за допомогою встановлення єдності та відмінності елементів, які підлягали систематизації, визначення місця кожного елемента стосовно один одного. Результатом методу систематизації стала отримана відповідна наукова система знань про художньо-стильові особливості комплексів традиційного строю українців усіх локальних зон Поділля, прийоми і технології нанесення та розміщення декору, техніки вишивання й домінантні орнаментальні мотиви, поширені у подільському краї, колористику і семантику подільського орнаменту, спільні й відмінні регіональні та локальні риси народних композиційних методів створення буденного, святкового й обрядового костюмів подолян. Різновидом методу систематизації та його результатів є сформовані в дослідженні класифікаційні системи і таблиці, що розподіляють й описують предмети та знання про них за типами, класами, видами тощо [18, с.5-6].

Однак створенню загальної розширеної класифікації народного комплексу вбрання українців усіх субрегіонів Поділля нам допоміг безпосередньо метод класифікації та типології, як сукупність правил стосовно групування об'єктів з однаковими або схожими рисами за кількісними (класифікація) та якісними (типологія) характеристиками. Саме застосування методу класифікації та типології сприяло розв'язанню поставлених завдань щодо класифікації традиційного костюма подолян за ознаками функціонального використання та призначення його складників, а також впорядкованого опису типів компонентів подільського жіночого й чоловічого вбрання ХІХ - 10-х рр. ХХ ст. [6, с.3-4; 17, с.134].

Крім вищезазначеного, при складанні класифікації ми застосовували порівняльний метод наукового пізнання, за допомогою якого змогли сформувати висновки про подібність чи відмінність об'єктів пізнання, тобто складових предметів комплексу національної ноші українців Поділля за певними параметрами. Варто підкреслити, що порівняльний метод застосовувався нами на всіх етапах і рівнях дослідження, але особливу роль він відіграв під час класифікації одіжі, матеріалу, різновидів оздоблення, технік та орнаментальних мотивів подільської вишивки [15, с.3].

Під час розробки типів крою та декорування компонентів убрання подолян, аналітичних таблиць з орнаментальними мотивами подільських вишивок, а також реконструкцій буденних, весільних і святкових ансамблевих комплексів українців усіх субрегіонів Поділля використано графічний метод. Адже він вважається універсальним засобом для наочного відображення об'єктів і явищ дослідження. До того ж сучасна комп'ютерна техніка дає змогу практично отримати необхідне графічне зображення, в тому числі й малюнки [6, с.3-4; 11, с.75-78].

Для наочного фіксування історико-етнографічних кордонів озвученого регіону і його субрегіонів, характерних елементів подільського народного костюма та виявлення ареалів їх регіонального і локального побутування на Поділлі, а також поширення притаманного колориту й орнаментики подільської вишивки застосовано картографічний метод (або метод картографування). Оскільки ґрунтовне вивчення територіальних аспектів традиційно-побутової культури українців у цілому та подолян, зокрема, неможливе без картографічного матеріалу (карти, картосхеми, картограми) [16, с.3; 20, с.10-11].

З метою детального вивчення локальних ознак термінів складових компонентів традиційного строю українців Поділля і позначуваних ними понять, розробки або уточнення змісту й обсягу понять, встановлення їх місця в комплексі понятійного апарату дослідження ми практикували термінологічний метод (або метод термінологічного аналізу). За його допомогою ми змогли виявити нові маловідомі назви складників убрання, розширити існуючу класифікацію комплексу народної ноші подолян усіх локальних зон та створити термінологічний словник подільського традиційного вбрання [2].

Зрозуміло, що особливо важливе значення в історичному дослідженні мають власне конкретно історичні методи дослідження або конкретно-історичні. Зокрема серед спеціальних методів історичного пізнання нами були використані: метод історіографічного аналізу, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-географічного й етнопросторового визначення, методи усної історії (переважно індивідуальне та колективне опитування) [5, с.74-77; 6, с.3-4; 9, с.10-11; 12, с.3-4; 18, с.5-6].

Застосування методу історіографічного аналізу уможливило огляд, осмислення та глибоку оцінку в контексті окресленої тематики праць істориків, етнографів, краєзнавців і мистецтвознавців ХІХ - початку ХХІ ст. Насамперед, безпосередньо проаналізовано рівень соціально-економічного розвитку Поділля, матеріальної і духовної спадщини подолян у системі традиційно-побутової культури українців, організацію науки й етнографічних досліджень національних комплексів убрання на теренах краю, а також засоби популяризації історико-етнографічних знань, декоративно-ужиткового мистецтва та подільських народних ремесел і традицій, пов'язаних з процесами виготовлення й прикрашання елементів одягу. Метод історіографічного аналізу допоміг нам систематизувати, узагальнити й ввести до наукового обігу нові та маловідомі джерела інформації з історії народного костюма українців Поділля [25, с.5-8].

Для встановлення особливостей характерних складових національного костюма українців Поділля впродовж досліджуваного часу нами було використано проблемно-хронологічний метод. Завдяки йому ми простежили історичні та соціально-економічні умови формування традиційного вбрання подолян, починаючи з ХУІ (періоду виокремлення загальнонаціональних ознак) - до початку ХХ століття (періоду яскравого вираження регіонально-локальної специфіки) із врахуванням складності процесу становлення кордонів подільського історико-етнографічного регіону. Крім цього проаналізували зміни в народній ноші подолян у 20-40-х рр. ХХ ст., процеси радянізації національного костюма українців Поділля в 1950-1980-ті рр., тенденції повернення до традицій народного строю та їх інтерпретації наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. [10, с.53-54].

Визначенню динаміки змін і розвитку процесів виготовлення та декорування складових компонентів народного убрання, виявленню шляхом порівняння спільних і відмінних рис у комплексах традиційної одіжі українців Поділля в загальнонаціональному, регіональному та локальному контекстах нам сприяв порівняльно-історичний метод. Також він допоміг визначити генетичну спорідненість подолян за рахунок зв'язків за походженням матеріалів, з яких виготовляються елементи народної ноші, способам їх крою, пошиття, оздоблення, носіння та поєднання в ансамблеві комплекси. Разом з тим фіксувати загальне й специфічне в прийомах і техніках нанесення та розміщення декору, орнаментиці й колористиці подільської вишивки, семантиці домінантних орнаментальних мотивів та локальних композиційних методах створення традиційних комплексів убрання українців усіх субрегіонів Поділля [8, с.3-4; 15, с.3; 16, с.3; 23, с.313-314].

У свою чергу історико-географічний метод як аналіз об'єкта за певними періодами став у нагоді під час визначення територіальних меж історико-етнографічного регіону Поділля та локальної специфіки його розмежування. Так з метою подальшого пізнання особливостей становлення, еволюції й форм традиційно-побутової культури українського народу в цілому та народного костюма у системі матеріальної і духовної культури українців Поділля, зокрема, ми складали повну картину формування кордонів краю із врахуванням усіх періодів його адміністративно-територіального поділу. І лише на основі ґрунтовної оцінки історичних етапів виокремлення території Поділля, а також існуючих наукових концепцій стосовно проблеми формування означеного історико-етнографічного регіону визначили його регіональні та субрегіональні обриси [12, с.3-4; 20, с.10].

Певну роль серед методологічних парадигм проблеми зіграв метод етнопросторового визначення. Він був застосований при порівнянні регіональних і локальних особливостей способів носіння й поєднання у комплекси складників традиційного строю українців з метою визначення їх приналежності до досліджуваного регіону [1, с.5-6; 15, с.3].

Крім того, у процесі роботи частково застосовані методи усної історії, а саме індивідуального та колективного опитування та польових досліджень як практикою науково організованої усної інформації учасників або свідків подій, що її зафіксували спеціалісти. Зокрема, названі методи допомогли розширити класифікації комплексів подільського жіночого, чоловічого й дитячого вбрання ХІХ - 10-х рр. ХХ ст. і локальні термінологічні особливості назв елементів ноші, дослідити різновиди матеріалів для виготовлення традиційного строю Поділля. Крім цього, вони дали можливість з'ясувати притаманні подолянам техніки вишивання і домінантні орнаментальні мотиви, розкрити колористику та семантику подільського орнаменту, а також охарактеризувати спільні й відмінні регіональні і локальні риси народних композиційних методів створення буденного, святкового та обрядового костюмів [15, с.3; 17, с.132; 22, с.6-9; 25, с.5-8].

Враховуючи те, що етнологічна проблема пов'язана з географією, мистецтвознавством, фольклористикою та іншими галузями знань і є у своїй основі міждисциплінарною, нам доводилося постійно вдаватися до поєднання загальнонаукових та історичних підходів з іншими міждисциплінарними методами. Насамперед це: статистичний, описовий, системно-структурний, етнологічні, соціологічні, музейного джерелознавства, візуальної антропології, техніко-технологічного дослідження [9, с.10-11; 12, с.3-4; 16, с.3].

Дослідженню змін у народному вбранні українців Поділля упродовж ХУІ - початку ХХ ст. сприяв статистичний метод. Описовий та системно-структурний методи вжито при розгляді характерних особливостей крою, пошиття, декорування, носіння і поєднання у цілісні комплекси складових елементів жіночої, чоловічої й дитячої подільської традиційної ноші ХІХ - початку ХХ ст. [1, с.5-6; 12, с.3-4].

Для виявлення змін і трансформацій національного костюма подолян у 20-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. застосовані етнологічні (безпосереднього спостереження) та соціологічні методи (кількісного аналізу), які дали можливість оцінити об'єкт спостереження в сукупності системних соціальних зв'язків. Для аналізу предметно-речових пам'яток матеріальної культури вжито елементи музейного джерелознавства та візуальної антропології (у т.ч. при розгляді експонатів комплексів убрання та їх світлин). Поруч з тим, для розгляду виробів традиційних подільських ремесел, а саме вишивки, обробки шкіри, плетіння, ткацтва і шевства певною мірою залучено прийоми техніко-технологічного дослідження [9, с.10-11; 12, с.3-4].

Отже, лише комплексне застосування основних методологічних парадигм і загальнонаукових, конкретно-історичних і міждисциплінарних методів пізнання, що відповідають темі й характеру дослідження, забезпечить успішне висвітлення та повноцінне розкриття означеної проблематики. Зокрема, створення цілісної картини про становлення, розвиток і характерні риси й відміни буденних, обрядових та святкових комплексів національного строю українців Буковинського, Західного, Східного й Центрального Поділля, їх сучасний стан і тенденції змін.

Література

подільський традиційний костюм історичний

1. Батирєва І. Традиційна культура Поділля у дослідженнях другої половини XIX - початку ХХ ст.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.05 / І. Батирєва. - К., 2006. - 20 с.

2. Бездрабко В.В. Термінологічний аспект буття вітчизняного краєзнавства початку XX століття.

3. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: підруч. для студ. / М.Т. Білуха. - К.: АБУ, 2002. - 200 с.

4. Бокань В. Культурологія: навч. посіб. / Володимир Бокань. - 3-є вид., стереотип. - К.: МАУП, 2004. - 136 с.

5. Бондаренко Г.В. Теорія та методологія: програма й тестові завдання, основи курсу, словник понять і категорій: навч. посіб. / Геннадій Бондаренко. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - С. 70-74.

6. Булгакова Л.П. Етнокультурна характеристика народної вишивки Поділля (кінець ХІХ - 30-і роки ХХ ст.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.05 / Л.П. Булгакова. - Львів, 2000. - 20 с.

7. Грабченко А.І. Методи наукових досліджень: навч. посіб. / А.І. Граб- ченко, В.О. Федорович, Я.М. Гаращенко. - Х.: НТУ «ХПІ», 2009. - 142 с.

8. Дяків О. Художні особливості декоративного мистецтва Західного Поділля ХІХ-ХХ ст. (Історія, типологія, стилістичні відміни): автореф. дис. ... канд. мистецтвознав.: 17.00.06 / О. Дяків. - Львів, 2007. - 19 с.

9. Етнографія України: навч. посіб. / за ред. проф. С.А. Макарчука. - 2-е вид., перероб. і доп. - Львів: Світ, 2004. - 520 с.

10. Завальнюк О.М. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.): монографія / О.М. Завальнюк. - Кам'янець- Подільський: Аксіома, 2011. - С. 53-54.

11. Корбутяк В.І. Методологія системного підходу та наукових досліджень: навч. посіб. / В.І. Корбутяк. - Рівне: НУВГП, 2010. - 176 с.

12. Косаківський В. Етнокультурна характеристика населення містечка Чечельника в історичному розвитку (ХІХ - початок ХХІ століття): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.05 / В. Косаківський. - К., 2013. - 20 с.

13. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.

14. Кудряченко А.І. Політична історія України ХХ століття: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / А.І. Кудряченко, Г.І. Калінічева, А.А. Костиря. - К.: МАУП, 2006. - 696 с.

15. Мельничук Л. Гончарство Поділля в системі етнокультури українців (друга половина ХІХ-ХХ ст.): автореф. дис. ... д-ра. іст. наук: 07.00.05 / Л. Мельничук. - К., 2004. - 32 с.

16. Пономар Л. Народний одяг Західноукраїнського Полісся кінця ХІХ - початку ХХ століття: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.05 / Л. Пономар. - К., 2000. - 19 с.

17. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень: навч. посіб. / В.І. Романчиков. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 254 с.

18. Селівачов М. Українська народна орнаментика ХІХ-ХХ ст.: автореф. дис. ... д-ра мистецтвознавства: 17.00.06 / М. Селівачов. - К., 1996. - 45 с.

19. Стеченко Д.М. Методологія наукових досліджень: підруч. / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 317 с.

20. Уривалкін О.М. Історичне краєзнавство: навч. посіб. / О.М. Уривалкін. - К.: КНТ, 2006. - 495 с.

21. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень: конспект лекцій: посіб. / А.С. Філіпенко. - К.: Академвидав, 2004. - 208 с.

22. Хоптяр Ю.А. Етнологія: навч. посіб. / Ю.А. Хоптяр ; Кам'янець-Подільський державний університет. - Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005. - 144 с.

23. Хоптяр Ю.А. Історична термінологія: навч. посіб. / Ю.А. Хоптяр. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008. - С. 313-314.

24. Чорномаз Б.Д. Методологія історії XX ст.: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Богдан Чорномаз. - Умань: Уманське комун. видав.-поліграф. підприємство, 2011. - 448 с.

25. Чорномаз Б.Д. Організація і технологія проведення наукових досліджень засобами усної історії: науково-методичні рекомендації для студ. вищих навч. закладів, де здійснюється вивчення курсу «Історія України» (на історичних факультетах, української філології тощо) / Б.Д. Чорномаз. - Умань, 2007. - 56 с.

Размещено на Allbest.ru