Гібридизація форм детективного жанру як відображення сучасного культурного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гібридизація форм детективного жанру як відображення сучасного культурного процесу

Г.О. Крапівник

Постановка проблеми. Сучасний культурний цивілізаційний процес характеризується глобалізацією на соціальному, економічному і до певної міри політичному рівні. В царині наукового знання цей процес призводить до потреби в міждисциплінарних дослідженнях і демонструє взаємопроникнення різних галузей науки. Подібні процеси є типовими по всій вертикалі від глобального до індивідуального рівня. Цілком природне те, що вони простежуються і в сфері мистецтва, зокрема літератури, телебачення, радіо і Інтернету. Границі між різними мистецькими жанрами стають більш відкритими, прозорими і гнучкими (ще в дев'ятнадцятому сторіччі з'явилася еклектика, що не втрачає актуальності й сьогодні, а на початку минулого сторіччя на сцену вийшов стиль fusion). Вказані межі розмиваються не тільки по горизонталі, але й по вертикалі - має місце взаємопроникнення високого і низького в культурі (high culture vs. mass/ pop culture), створюються проміжкові рівні.

Аналіз досліджень і публікацій. Багато вчених різних гуманітарних галузей науки приділяли і приділяють увагу вивченню культурного процесу на художньому матеріалі, зокрема на детективних текстах. Дослідження проводяться з точки зору лінгвістики, літературознавства, культурології, соціології, філософії, психології, криміналістики, психіатрії і навіть математики такими вченими, як А.В. Ахутін, Е. Анушат, Р. Барт, В.П. Візгін, М.М. Вольський, А.А. Воронін, Т.В. Гармаш-Роффе, Л. Гурський, У. Еко, Є. Сальнікова, Л.В. Сафронова, Г.Л. Тульчинський та інші.

Розглядаючи детективний жанр як складову культурної традиції не можна уникнути потреби в аналізі еволюції самого жанру, визначення його сутності, його варіацій та меж. Саме виявлення антропологічних особливостей гібридизації форм детективного жанру як відображення культурного процесу, створення й сприйняття різноманітних детективних текстів сучасною людиною обумовлює актуальність цієї роботи.

Філософсько-антропологічний аналіз культурних особливостей і причин розвитку гібридизації форм текстів детективного жанру є метою цього дослідження.

Виклад основного матеріалу. Деякі дослідники схильні вважати, що жанр детективу обмежується суто рамками класичного детективного твору (наприклад, М.М. Вольський та інші). М.М. Вольський зазначає, що специфічною ознакою детективу є присутність в ньому загадки. Для того, щоб не було непорозумінь і щоб уточнити границі жанру, що аналізується, потрібно зазначити два моменти. По-перше, злочин не можна вважати основною ознакою детективного тексту...» [3]. Далі дослідник наводить приклад історій Шерлока Холмса, де досить багато оповідань не включають злочин. Другим моментом, що визначає жанрові границі детективу, є диференціація самого детективу і споріднених жанрів (поліцейського роману, авантюрного роману або трилеру). Вчений вказує на гіпердетермінованість (надвпорядкованість) створеного світу детективу в порівнянні зі світом, в якому живе людина.

Тим не менш є набагато більше тих учених, письменників і дослідників, які сприймають детектив, як кримінальний жанр (англ. crime fiction) більш широко, як текст, в якому завжди є таємниця / загадка (як правило, злочин), що потребує розкриття. В такому сенсі приналежність до детективного жанру можна визначити за критерієм наявності в друкованому або аудіовізуальному тексті детективної формули з її характерними елементами (діючими особами, подією злочину, його розслідуванням або міфологічним мандруванням героя, обов'язковим suspense, який приковує до себе увагу читача й не відпускає до кінця детективної історії). Важливим моментом будь-якого субжанру crime fiction є те, що він описує реальність. Він говорить з реципієнтом мовою реалій, що він впізнає. Зближуючись з романною формою, детектив може в ній заглиблюватися й замислюватися [4, с. 322-323]. Крім того, при сприйнятті таких текстів катарсис і задоволення від розгадування таємниць стає можливим за допомогою інтелекту, а не магії і зброї.

Тим не менш розкриття значення темної, тобто незрозумілої сучасній людині, забороненої сторони культурного життя, постає однією з ознак детективного жанру (його просвітницькою і компенсаторною функціями). І зброя, і секс, і насилля, і жорстокість мають тут особливе значення з культурної і психологічної точки зору, є об'єктом переносу внутрішнього психологічного болю й агресії (маніфестації феномена ресентименту), а також сублімованих бажань окремої особистості. Дивлячись у діахронічному вимірі, можна стверджувати, що розширення і урізноманітнення детективного жанру відбувається, зокрема, за рахунок загального розвитку літератури і поступового переходу від класичного детективу до dime і hardboiled детективу, до екранізацій в стилі film noir і далі до сучасних трилерів, бойовиків, поліцейських фільмів, серіалів і навіть мелодрам з елементами детективу.

Про проблему сприйняття детективного жанру і його меж пише сучасний російський соціолог Д. Спірідонов. Він вважає, що питання з дефініцією жанру особливо сильно відчуваються при вивченні соціологічних робіт щодо структури читання. Як правило, вони є результатом анкетування з вибором жанрів, яким віддається перевага реципієнта. Важкість вибору полягає, по-перше, в тому, що респондент базується на тому наборі жанрів, що йому пропонується. В одній анкеті жанр може бути проставлено як «детектив», а в іншому можлива дрібна градація на такі субжанри, як «бойовик», «жіночий детектив», «класичний детектив» (вітчизняний або зарубіжний), «нові західні детективи», «іронічний детектив», «трилер» тощо. Будь-який набір таких субжанрів є суб'єктивним і не може відображати сприйняття респондента. По-друге, в таких анкетах назви жанрів теж можуть бути неоднозначними для респондента: наприклад, роман У. Еко «Ім'я рози» може бути інтерпретовано і як «зарубіжний детектив» (класичний або сучасний?), або як «сучасна зарубіжна проза», або «історичний пригодницький роман». Таким чином, результати самого дослідження можуть бути недійсними по причині розмитості меж і класів жанрів [8, с. 118]. Сам інтелектуальний роман У. Еко є не тільки насиченим інтертекстуальністю, але, як вказує Мирослав Попович, цей твір «зовсім не пародія на культуру середньовіччя чи на сучасний гостросюжетний жанр: уподібнення до детективу, найпопулярнішої масової літературної індустрії, має той самий характер сміхової культури - дотик до «світу навиворіт», що й у Рабле, і у Сервантеса, і у Стерна» [6].

Т.В. Гармаш-Роффе визначає наступні обов'язкові ознаки детективного жанру: логіка (логіка розслідування, логіка висновків), фактура (де повинна бути наявною «правда речей, фактів і обставин, з якими детектив має справу»; закон детективу декларує, що реципієнт не може бути більш розумним ніж детектив [4, с. 319]) і психологія (або психо-логіка, подолання страху перед смертю, катарсис). [4, сс. 318-320]

Гібридизація детективного жанру іде за декількома напрямками, серед яких можна назвати гендерні особливості (стать автора, головного героя, цільової аудиторії), національні особливості (перш за все, мовні і ментальні), темпо- ральні (час, коли написаний детективний текст, знятий фільм або розроблена гра), інтелектуальні вимоги до читача (розподіл між умовно високим і умовно таки низьким), наявність метафізичного компоненту (і його контраст з жорстким реалізмом), відношення художнє-нехудожнє або fiction-non-fiction і т.д. Включення product placement також можна розглядати як один з видів гібридизації жанру, тому що ця інклюзія є нічим іншим, як схованим рекламним текстом (що сам визначається як жанр). Подібні вставки є засобом не тільки реклами продукту для рекламодавця, але й для реципієнта вони є знаковими, тому що створюють ілюзію індивідуалізму, коли адресат може асоціювати себе з тим героєм, який позиціонується так, як би того хотілося б реципієнту. Багато творів поєднують декілька жанрових складових (особливо в останні десятиліття пізнього модерну) і тому є гібридними за своєю природою. Це, зокрема, пов'язано і з чинниками, що є характерними для масової культури (комерціалізація продукту). Часто-густо однією з сюжетних, а значить жанрових ліній є детективна, тоді як інші виявляють різноманітність і варіюються від готики і жахів, любовних драм до комедії і мильної опери. Саме існування формули, яку свого часу виявив і визначив Дж. Кавелті, робить детектив багатомірним феноменом, що, з одного боку, десакралізує і деміфологізує модерну дійсність, а з другого боку, створення формульного тексту вимагає певної міфотворчості від свого автора і інтерпретатора. Міф є родовим поняттям, що неможливо вписати в рамки якогось одного вузького жанру, тому ця архетипова основа будь-якого детективного твору робить його гетерогенним, гібридним жанром. Гібридизація детективу, на нашу думку, є проявом прагнення адресантів до збільшення різноманіття створюваних світів і текстів. Д. Хезмондалш вказує на те, що центральну роль в культурній індустрії мають циркуляція і помноження. Але, скажімо, помноження кількості телевізійних каналів, виданих книг, журналів або фільмів не означає їх різноманітності, оскільки більшість з них, якщо й не копіює, тим не менш є схожою на цілий ряд інших продуктів цього типу [9, с. 369-371]. Вихід за межі єдиної детективної лінії, ускладнення тексту за рахунок крос-жанрових комбінацій і розгляд сучасних різноманітних антропологічних проблем є засобом створення диверсифікації текстів.

У досить популярному словнику В. Руднєв демонструє цілісну концепцію жанру детективу й надає «детективу» статусу одного з ключових понять свого «Словника культури XX сторіччя» [7] не тільки як окремого жанру, але й як одного з найбільш значущих механізмів породження масової культури. Інтерпретація В. Руднєва говорить про те, що еволюція детективної формули й причини її популярності в минулому сторіччі залежали від домінуючих культурних стратегій, що були пов'язані з різкими змінами в культурній свідомості, де акцент перемістився з безумовних константних універсальних цінностей на пошуки істинності. Дослідник виявляє різні засоби реалізації пошуків істини за допомогою детективу в англійській, французькій і американській культурі (різниця між границями детективного жанру простежується навіть у самій його назві в відповідній мові - crime fiction and roman policier (оскільки не всі детективні твори є історіями про поліцейських, тобто police procedurals). Так, у класичному англійському детективі герой був аналітиком, який логікою міг вийти на злочинця; французький інваріант формули включає центральне положення екзистенціального питання, що пов'язано з пошуками істини, де сюжет було присвячено розкриттю психологічних особливостей людини і розгляду проблем істини і брехні; в той же час, американський національний субжанр детективу характеризується високим рівнем прагматизму. Щоб розкрити злочин, необхідно активно втрутитися в події, що мають місце. Детектив завжди розуміється як своєрідна гра, що її націлено на пошук істини. В лінгвофілософській картині Л. Вітгенштейна мовна гра постає основою соціальних відносин, матрицею світоглядних уявлень людини, і, що найважливіше, Л. Вітгенштейн акцентує увагу на такі типи тверджень, як «інформувати про подію», «висувати і перевіряти гіпотезу», «розгадувати загадки» [7], що, безумовно, наводить на думку про зв'язки між природними мовними формами висловів і структурою детективної формули. Слід зазначити, що в XX сторіччі функція і значення феномена «гри» в культурі стає одним з важливих аспектів наукової думки. Й. Гейзинга в «Homo ludens» («Людина, що грає») пише, що гра до певної міри передує самій культурі, супроводжує і пронизує її від початку до моменту її сприйняття спостерігачем [10, c. 22]. В рамках детективного жанру гра може виникати й в ускладненні самої форми твору. Інтертекстуальність створюваних сучасних по- стмодерних детективів дає авторові змогу грати не тільки зі своїм читачем, але й з претекстом, його автором, простором і часом первинного твору. Так, Б. Акунін в інтерв'ю Л. Парфьонову назвав таке явище свого роду грою в гіпертекст [1]. Більше того, гібридизація прийняла навіть форму комбінації книги і комп'ютерної гри (наприклад, унібук від того ж Б.Акуніна [2]). Тобто можна стверджувати, що процес гібридизації йде не тільки зі сторони самого детективного жанру, але й з протилежного боку - має місце «детективізація» різноманітних культурних продуктів. Так, інформаційні блоки телевізійних каналів, всі суспільно-політичні діалоги, дискусії і ток-шоу є теж різновидом детективної формули, де гра відбувається вже не в створеному художником світі, а в реальному буденному світі з його конфліктами і війнами, тероризмом, вбивствами і іншими злочинами, що підривають і інформаційно засмічують моральний фундамент свідомості суспільства і окремої людини. В.Б. Пєтухов вказує на те, що довга експлуатація «естетики шокуючого» в кінематографі призвела до того, що для сучасної людини, часом мимоволі, терористичні події дійсно набувають значення театралізованого спектаклю [5, с. 42]. Таким чином, відбувається гібридизація і функцій детективу - інформативної і розважальної (так званий інфотейнмент).

Ще одним питанням, пов'язаним з гібридизацією детективного твору, є його переклад іншою мовою. Робота перекладача тут не є суто технічною, вона перекладає текст на рейки цільової культури, привносячи певні семантичні зміни, що розраховані на позитивне сприйняття твору кінцевим читачем або глядачем (більш детально цей творчий процес описано в таких роботах, як «Сказать почти то же самое. Опыты о переводе» Умберто Еко або в дисертації на ступінь доктора філософії Сатомі Саіто (Satomi Saito) Culture and Authenticity: The Discursive Space of Japanese Detective Fiction and the Formation of the National Imaginary).

Очевидно, перспективи подальшого розвитку детективного жанру знаходяться в площині сінергетики, ще більшого поєднання сучасних інформаційних, публіцистичних і художніх текстів в єдиний великий і потужний потік, без якого пізньомодерна або постмодерна людина не може повноцінно жити і вільно дихати. Тому можна зробити висновок про те, що з точки зору розвитку культури, ускладнення класичної формули детективного тексту, гібридизація crime fiction з іншими художніми текстовими жанрами є природним процесом прагнення до урізноманітнення і диверсифікації, комбінування жанрів, стилів і засобів презентації тексту (від книги до комп'ютерної гри), що пов'язано з кризою епохи проекту Модерну, де художні жанри були досить самодостатніми, і переходом до постмодерну (або переформатованого Модерну), де в свідомості людини домінують процеси поєднання різних галузей знань. Можна стверджувати, що сучасна інформаційна культура характеризується детективізацією, а сама детективна формула в складі різних жанрів стає інструментом гри і впливу.

культурний детективний жанр гібридизація

Список літератури