Тарас Шевченко та його мистецьке оточення (зібрання Сумського та Лебединського художніх музеїв)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Тарас Шевченко та його мистецьке оточення (зібрання Сумського та Лебединського художніх музеїв)

В.М. Ткаченко

У статті проаналізовано колекції Сумського та Лебединського художніх музеїв, висвітлено мистецьке оточення Тараса Шевченка та його зв 'язки з Сумщиною.

Ключові слова: Т.Г. Шевченко, колекції, художні музеї, художники, твори, мистецьке оточення, Сумщина.

До дослідження мистецтва як морально- виховного фактора в колі художників оточення Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), атрибуції творів, узагальнення фактичного матеріалу та уведення його до європейського контексту епохи зверталося не одне покоління шевченкознавців. Серед найвідоміших з них (П. Білецький, М. Новицький, С. Єфремов, М. Мацапура, Д. Степовик, М. Чалий) зустрічаємо й ім'я нашого земляка Павла Зайцева [2].

Одним з актуальних досліджень означеної тематики на початку ХХІ ст. є монографія відомого доктора мистецтвознавства, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, професора В. Овсійчука «Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури». Член-кореспондент НАН України, професор Степан Павлюк зазначав: «/.../ Виключно цікава стильова особливість цього дослідження полягає в тому, що автор синтетично розглядає постать Шевченка у всіх його проявах - громадянській, поетичній, малярській, чим досягається повнота образу, який виявився для українського народу незборимою силою у вікових прагненнях національної Свободи...» [4, с. 7]. Постать В. Овсійчука виділяється тим, що крім наукових праць про мистецьку спадщину Шевченка-художника його ім'я пов'язане з музейною справою: «/.../ те, що він зробив для формування Львівської галереї мистецтв у її сучасному вигляді, тобто як музейного комплексу, важко переоцінити» [3, с. 596].

Метою статті є спроба систематизувати всі відомі та маловідомі факти життя і творчості Кобзаря, пов'язані з Сумщиною, а на основі мистецьких колекцій Сумського та Лебединського художніх музеїв дати уявлення про творчість митців з його оточення.

На Сумщині традиція вшановувати пам'ять Великого Кобзаря існує здавна. Вже у 1918 р. в Ромнах був відкритий пам'ятник Т. Шевченку роботи скульптора І. Кавалерідзе в пам'ять його перебування на Іллінському ярмарку в Ромнах влітку 1845 р. Шевченко зображений на кам'яній брилі, на якій викарбувані рядки з поезії поета «Марку Вовчку. На пам'ять» (1859): «... І оживу,

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Ромнах на Сумщині

і думу вольную на волю із домовини воззову». Слід зазначити, що пам'ятник установлений на тому місці, де стояв намет поета.

У 1920 р. в Сумах був створений художньо- історичний музей, в зібранні якого з'являються твори Т. Шевченка завдяки зусиллям засновника і першого директора Никанора Харитоновича Онацько- го (1875-1937). Він подорожував та вивчав місця, пов'язані з перебуванням Кобзаря в нашому краї. До шевченківських днів пам'яті (1927) Онацький відкриває у музеї першу виставку, а пізніше створює «Кімнату Шевченка», де експонувалися як роботи митця, так і матеріали, які висвітлювали його перебування на Сумщині. У 1908-1911 рр. Н. Онацький відвідував Шевченкову могилу у Каневі. Ці подорожі надихнули художника на створення офорту «Хата біля Тарасової гори» (1911), що пізніше тиражувався на поштових листівках. Він звертався й до ілюстрування поетичної спадщини Кобзаря. Заслуговує на увагу незакінчений начерк титульного аркуша до вірша «Заповіт» (1919) [8, с. 3].

Зібрання творів авторів, пов'язаних з ім'ям Т. Шевченка, у Сумському художньому музеї має багатогранну спрямованість. Це роботи вчителів, учнів, а також сучасників та послідовників Кобзаря. Зберігаються унікальні колекції творів лауреатів

Шевченківської премії та земляків-скульпторів І. Кавалерідзе і М. Лисенка.

Гордістю музейного зібрання є роботи самого Кобзаря. Дві з них - «Старости» та «Судня рада» - із серії «Живописна Україна (1844). Офорт «У шинку» (з картини І. Соколова «Приятелі») Тарас Григорович виконав в останні роки свого життя, коли надавав особливої уваги вивченню офортної техніки Рембрандта. Цей твір безпосередньо пов'язаний із Сумщиною. Під зображенням - автограф художника з дарчим написом Наталії Олександрівні, дружині поміщика Д.О. Хрущова, на запрошення якого Шевченко жив у їхньому маєтку Лихвин (тепер Лифине Лебединського району) в червні 1859 р. За цей твір та «Притчу про робітників на винограднику» йому було присвоєно звання академіка гравюри у 1860 р. Офорт надійшов до музею з маєтку Хрущових у 1925 р, а привіз його Н. Онацький під час пошукових експедицій по місцях, де перебував Кобзар.

У зібранні музею представлені твори вчителів Тараса Шевченка - Карла Павловича Брюллова (1799-1852), Олексія Гавриловича Венеціанова (1780-1847), зусиллями яких було викуплено талановитого юнака з кріпацтва. Яскравий представник академізму, який також віддавав данину і романтизму, К. Брюллов репрезентований картиною «Смерть Інесси де Кастро» ( копія його талановитого учня Петра Петровича Соколова (1826-1905). Аполлон Миколайович Мокрицький (1810-1870) - учень К. Брюллова і товариш Т. Шевченка по Академії - також активно допомагав його звільненню [5, с. 151].

З Петром Карловичем Клодтом (1805-1867) Шевченко зустрічався ще в роки навчання в Академії. Вже тоді він знав скульптора, оскільки творами із зображенням коней майстра була прикрашена його кімната. Шевченко згадує про це у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Після повернення із заслання між митцями установилися дружні стосунки. Музей зберігає дві скульптурні композиції педагога і ливарника Клодта: «Здиблений кінь» (1840-ві), «Кінь з приборкувачем» (1840).

Імена художників з оточення Т. Шевченка, які представлені в музейному зібранні, увійшли в історію українського та світового мистецтва. Його співучнями по Академії були І. К. Айвазовський, Д.І. Безперчий, С.К. Зарянко, В.І. Штернберг та ін. Хочеться відзначити, що вихованець К. Брюллова Дмитро Іванович Безперчий (1825-1913) представлений картиною «Бандурист» (1860, перший варіант) та акварелями «Милостиня» (кінець ХІХ ст.), «Сільський краєвид» (1856). Зворушлива дружба поєднувала Т. Шевченка з Василем Івановичем Штернбергом (1818-1845), який, як і Кобзар, вчився в Петербурзькій академії. Цікавий той факт, що його роботи «Аскольдова могила» (1837) та «Біля шинку» (1838) надійшли до музею із збірки відомого колекціонера Оскара Гансена.

Подружжя Хрущових

Шевченко мав помітний вплив на пробудження та спрямування уваги російських художників до української тематики. Це знайшло свій яскравий вияв у творчості академіка Петербурзької академії Івана Івановича Соколова (1823-1918). Після подорожі по Україні він постійно працював над українською тематикою. Вперше з Шевченком Соколов зустрівся в 1858 р. у Петербурзі, куди Тарас Григорович щойно повернувся із заслання. Дружба скріплювалася ще й співпрацею ( вищезгаданий офорт Т. Шевченка «У шинку» - з картини І. Соколова «Приятелі»).

Досить цікавою є творчість російського художника Олексія Яковича Волоскова (1823-1882), яка пов'язана з Качанівкою, куди неодноразово приїздив Шевченко. Він створив цілий ряд пейзажів, які відтворюють мальовничі куточки поміщицького маєтку. У музеї зберігаються його наступні роботи: «Садиба. Качанівка» (1849), «Качанівка. Вид на будинок з парку» (1843), «Сільський пейзаж над річкою (Качанівська церква у Сокиринцях)» (1854). Подібні пейзажі приваблювали і художника- аматора, офіцера, який служив в одному з розквартированих у Лебедині полків, - Отто Максимовича Цеге фон Мантейфеля (1822-1889). Варто зазначити, що в його етюді «Поміщицький дворик» (1859) - з колекції Лебединського музею - зображено садибу братів Залеських у тому вигляді, як її бачив Кобзар у 1859 р. під час перебування у Лебедині.

Графічний доробок Т. Шевченка мав значний вплив на подальший розвиток цього виду мистецтва

О.М. Цеге Фон Мантейфель (1822-1889)

Поміщецький дворик.1859

у творчості Івана Миколайовича Крамського (18371887), Костянтина Олександровича Трутовського (1826-1893), Лева Михайловича Жемчужникова (1828-1912). Останній належав до російських інтелігентів, які виявляли живий інтерес до культури України. Мандрівки протягом майже п'яти років, пісні кобзарів та бандуристів, які любив він слухати й багато записував, допомогли йому краще зрозуміти характер народу, його думки. Він захоплювався поезією Шевченка, що й привело до міцної дружби з Тарасом Григоровичем після повернення його із заслання. Альбом офортів «Живописна Україна» був задуманий митцем як продовження однойменної серії Т. Шевченка. Він виданий у 1861-1862 рр. додатком до першого українського журналу «Основа». Половину офортів майстер зробив за своїми малюнками. Як зазначила Л. Попова, «/.../ До участі в альбомі він залучив також І.І. Соколова, О.Є. Бейдемана, К.О. Трутовського та інших художників, за малюнками яких награвірував ряд офортів. /.../ Переважну більшість офортів свого видання (44 дошки) награвірував Жемчужников, чотири - Верещагін, одну - Бейдеман» [6, с. 34]. У музейному зібранні є 8 творів з цієї серії. Серед них один із офортів (папір, 17 х 11, інв. № 15) значиться як твір Василя Васильовича Верещагіна (1842-1904) «Жебраки». Якщо гравер В. Верещагін, то треба було установити ім'я автора малюнка та точну назву експоната. Відповідь на це запитання було знайдено в книзі Л. Жемчужникова «Мои воспоминания из пришлого»: «/.../Занимаясь под.

руководством Бейдемана, он познакомился с гравированием на меди острой водкой и сделал три гравюры для издаваемой мною тогда «Живописной Украины». Это был известный позже всем и недавно погибший художник Вас[илий] Вас[ильевич] Верещагин. Бейдеман также принял участие в моём издании и дал несколько работ: «Заседание в суде черноморских казаков», «Нищие», «Евреи» и «Вид казацкой станицы». Все эти гравюрки были свежи, талантливы и типичны» [1, с. 257-258]. В цій книзі є ілюстрація, ідентична музейному офорту, під якою читається наступний напис: «В.В. Верещагин. Офорт срисунка А.Е. Бейдемана «Старцы-нищие» 1862», що і є справжньою назвою офорту.

Особливе місце відведено портретам представників аристократії того часу: М. Рєпніну - Волконському, О. Капністу, подружжю Хрущових - з колекції Лебединського музею. Так, наприклад, Олексій Васильович Капніст (1796?-1869) познайомився з Шевченком у 1843 р. Тарас Григорович був у його маєтку в Ковалівці. Він розповсюджував серію «Живописна Україна», зберігав автографи поем Т. Шевченка «Сон» та «Кавказ». А під час другої подорожі Сумщиною поет ще більше подружився з колишнім декабристом.

За свого життя поет бував на Сумщині під час усіх трьох подорожей по Україні, мав дружні стосунки з її жителями. Він відвідав Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Лебедин, а також села та хутори Сумщини. Серед його знайомих - брати Лазаревські з Конотопщини, подружжя Хрущових, декабрист О. Капніст та брати Залеські з Лебединщини.

Перша подорож Т. Шевченка по Україні відбулася у 1843-1844 рр. Митець побував у різних місцях Сумщини, зокрема, у селі Андріївка (Роменський район) у маєтку В .М. Рєпніна - рідного брата Варвари Рєпніної. В лютому 1844 р. Тарас Григорович вперше відвідав Глухів, де цікавився історичним минулим міста.

Довше довелося Т. Шевченку побувати на нашій землі під час другої подорожі по Україні у 18451847 рр. Маршрут весняної, важкої, розмитої дороги можна уявити з повісті «Капітанша», сюжет якої пов'язаний з Есманню та Глуховом. До речі, у повісті «Капітанша» Шевченко згадав Малоросійську колегію у зв'язку з її «кровожадным чудовищем - канцеляриею». Згадки про Глухів є і в інших його творах - в поемі «Сон», поезії «Іржавець». Першу зупинку він зробив у Есмані, де була поштова станція (тепер с. Червоне Глухівського району). У Глухові поет оглянув місця, де знаходилися палац гетьмана Скоропадського та будинок Малоросійської колегії. Звідти Т. Шевченко виїхав до Кролевця. Тут він затримався на кілька днів у сім' ї лікаря Ф. Рудзинського, де написав портрет його сина Йосипа. Це перший олійний твір, пов'язаний із Сумщиною. Існує ще одна версія, що ротмістра- гусара поет знав раніше, «/.../ з ним був знайомий ще в Петербурзі і, можливо, тоді намалював його портрет» [4, с. 164].

В.Верещагін(1842-1904). Старці-жебраки 1862 р.

Влітку цього ж року Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах, про що запише 20 липня 1857 р. у «Щоденнику»: «Ильин день. Ильинская ярмарка в Ромни /.../. В 1945 году я случайно видел это знаменитое торжище». Відвідини Ромен лишили помітний слід у його спогадах і творчості. Про них Тарас Григорович згадує не лише у «Щоденнику», а й у ряді художніх творів - поемах «Великий льох» і «Княжна», повістях «Наймичка» та «Капітанша».

Цікавим є і той факт, що після заслання у 1859 р. Сумщина першою, як і в минулі роки, привітала повернення Кобзаря в Україну. 5 червня поет приїхав до Сум. Того ж самого дня прибув до Лебедина, де його з щирою гостинністю зустріли брати Олексій та Максим Залеські, художник О.М. Цеге фон Мантейфель. Друзі влаштували традиційне українське кашоваріння на лоні природи, на березі Псла, недалеко від хутора Нові (тепер Старонове). Йому сподобалися великий панський сад, мальовничі пагорби, розарій, ставки, ліс. На відпочинок поет влаштувався не в панському будинку, а в невеликій селянській хаті, що біліла серед дерев на краю садиби. У Лихвині Тарас Григорович гостював у маєтку Хрущових короткий час, але багато встиг зробити як митець і поет. Тут він створив два пейзажі під назвою «У Лихвині», які зараз експонуються у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.

Альбом-каталог

З Лихвина поет їздив не лише до Лебедина, а, очевидно, бував і в інших місцевостях: Межирічі, Ворожбі, Маськах, де зустрічався з друзями і знайомими, з Михайлом Петренком - автором пісні «Дивлюсь я на небо». По дорозі з Лебедина він склав вірша «Ой маю, маю я оченята...», музику до якого пізніше написав композитор Петро Сокальський.

У середині серпня Шевченку запропонували негайно виїхати до Петербурга. 21 серпня ввечері він прибув до с. Гирівки (нині с. Шевченкове Конотопського району), де знаходився маєток його друзів братів Лазаревських, і перебував тут до 25 серпня. Вже на другий день він намалював портрет їх матері - Афанасії Олексіївни. «Божественною бабусею», «козацькою матір'ю» називав її Шевченко, а на прощання подарував їй офорт «Свята родина» та автограф поезії «Садок вишневий коло хати».

Зворушлива та міцна дружба пов'язувала Тараса Григоровича з шістьома братами Лазаревськими: Василем, Михайлом, Федором, Яковом, Олександром та Іваном. Вони допомагали йому морально, матеріально, особливо у період заслання, а Шевченко дарував їм свої живописні, поетичні твори, рукописи та надсилав листи. Саме Федір та Іван супроводжували Тараса Григоровича до Кролевця, на околицях якого жила їхня сестра Глафіра Матвіївна Огієвська. 26 серпня поет знову був у Глухові, а через день, за свідченням кролевецького городничого І. Стражевського, «уехал по тракту на Москву» [7, с. 41]. Це була остання його подорож в Україну.

Серед знайомих Кобзаря багато й тих, хто зустрічався з ним поза межами рідного краю: Г. Вашкевич, брати Ткаченки, В. Єзучевський, М. Маркевич, І. Лисенков, П. Овсянников, П. Соколов (Соколенко) та ін.

На відзначення 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря Сумський художній музей підготував і видав альбом-каталог «Тарас Шевченко та його мистецьке оточення в зібранні Сумського та Лебединського художніх музеїв» [7]. При його написанні було ретельно проаналізовано мистецький, літературний та краєзнавчий матеріали, досліджено колекції Сумського та Лебединського художніх музеїв, прослідковано зв'язки Тараса Григоровича з митцями його оточення та надано аналіз їх творів, використано фотодокументи та періодичні видання. У каталозі вміщено понад 120 ілюстрацій, із них - 78 кольорових.

Отже, образотворча Шевченкіана, започаткована на початку діяльності Сумського художнього музею, на сьогодні поповнилась творами визначних художників. Представлені твори з колекцій Сумського та Лебединського художніх музеїв є важливими для вивчення малярської спадщини Т. Шевченка, систематизовані факти з життя і діяльності Тараса Григоровича подають певну картину перебування Кобзаря на Сумщині, та найбільш цінним надбанням і гордістю музею є твори самого Кобзаря.

музей кобзарь творчість

Посилання

Жемчужников Л.М. Мои воспоминания из пришлого /Л. Жемчужников. - Л.: Искусство, 1971. - 446 с.

Зайцев П.І. Життя Тараса Шевченка / П.І. Зайцев. - К.: Мистецтво, 1994. - 362 с.

Збереження й дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності: доп. та повідомл. Міжнародної наук. конф., Львів, 25-27 вер. 2013 р. / Національний музей у Львові ім. А. Шептицького. - Львів, 2013. - 768 с.

Овсійчук В.А. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури / В.А. Овсійчук. - Л.: Інститут народознавства НАН України, 2008. - 416 с.

Мокрицкий А. Дневник художника Мокрицкого / А.Мокрицкий. - М., 1975. - 272 с.

Попова Л.І. Лев Михайлович Жемчужников / Л.І. Попова. - К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. - 1961. - 68 с.

Тарас Шевченко та його мистецьке оточення (Твори із зібрання Сумського та Лебединського художніх музеїв): автор концепції та укладач В.М. Ткаченко. - Суми: Університетська книга, 2014. - 102 с.

Размещено на Allbest.ru