Наукова і народна термінологія: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова і народна термінологія: порівняльний аналіз

Віктор Куйбіда

У роботі проаналізовано деякі аспекти історіографії досліджуваної проблеми, розроблені методологічні, структурно-системні, функціональні особливості наукових і народних природничих знань, місце наукової і народної термінології у складній ієрархії пізнання, її становлення, еволюція, характеристика й порівняльний аналіз. науковий природничий знання

Ключові слова: наукова і народна термінологія, становлення, еволюція, характеристика й порівняльний аналіз.

В работе осуществлен анализ отдельных аспектов историографии исследуемой проблемы, разработаны методологические, структурно-системные, функциональные особенности научных и народных биологических знаний, место научной и народной терминологии в сложной иерархии познания, ее становление, эволюция, характеристика и сравнительный анализ.

Ключевые слова: научная и народная

терминология, становление, эволюция, характеристика и сравнительный анализ.

The article deals with the historiography of the researched problem; methodological, structural-systemic, functional characteristics of scientific and folk natural sciences; position of scientific and folk terminology in the complex knowledge hierarchy, its formation, evolution, characteristic and comparative analysis.

Key words: scientific and folk terminology, formation, evolution, characteristic and comparative analysis

Постановка проблеми. Народні природничі назви є тим містком, що пов'язує не лише нормативну номенклатуру з її витоками, а й сучасних людей з їх предками та історією. У мові і в думці, вважає В.І Вернадський, проступають перед нами ті нитки, які найміцніше пов'язують людину з її найвіддаленішими предками, історія об'єднується з біологічними науками. На кожному кроці починає виявлятися біологічна основа історичного процесу, про що досі й не підозрювали, та, мабуть, і вплив долюдського минулого людини, яке враховується недостатньо [1, с. 70].

На сьогодні стан вивченості зазначеної проблеми істотно не змінився. Залишається непрозорим і не впровадженими у науковий обіг потужний термінологічний пласт народних природничих назв. Етимолого-семантичним аналізом термінів займаються переважно лінгвісти, а повну картину їх мотивації можна отримати лише за участі фахівців різних галузей. Термінологічні здобутки кожного народу мають загальнолюдський вимір і водночас є важливим компонентом вивчення загальнонаціональних та регіональних аспектів історії науки і техніки. Отже, проблема дослідження становлення, характеристики і порівняльного аналізу наукової і народної термінології в системі природничих наук залишається актуальною і потребує подальшого вивчення.

Метою дослідження є аналіз методологічних, структурно-системних, функціональних особливостей наукових і народних природничих знань, встановлення місця наукової і народної термінології у складній ієрархії пізнання світу, її еволюція, характеристика й порівняльний аналіз.

У перспективі матеріали дослідження слугуватимуть формуванню цілісної картини еволюції природничої терміносистеми, її взаємозв'язку з топонімо- та антропонімотворенням у контексті минулих історичних періодів тощо.

Проведений порівняльний аналіз народних і наукових знань та їх термінології [2 - 15] дозволив нам дати такі характеристики:

- наукова номенклатура побудована за однозначним біномінальним найменуванням кожного виду. Наукова назва таксону в ранзі вище за вид складається із однієї назви, наукова назва виду - із двох назв (біномен), а підвиду - із трьох назв (триномен). Наукова назва не обов'язково є придатною, вона може бути nomen nudum, рукописною назвою чи назвою, вперше опублікованою в синоніміці чи вжитою в непридатній роботі. Словник термінів кодексу є обов'язковим для виконання і забезпечує стабільність й універсальність наукових назв тварин. Назва кожного таксону має бути єдино можливою і цілковито відмінною від інших;

- біномінальний принцип виник не на голому місці тому, що задовго до його появи в науці, у народній ботаніці та зоології вже використовували подвійні назви;

- за функціональним призначенням народні природничі терміни, порівняно з науковими, переважно описові чи дескриптивні;

- характерною ознакою народних природничих термінів є їх образність. Образність народної назви викликає різноманітні яскраві асоціації. Це полегшує сприйняття і засвоєння термінів, які перестають бути абстрактними кодувальними знаками, а виступають як яскраві символи;

- народне називництво є природним тому, що більшість назв базуються на засадах властивостей та характеристик об'єктів природи;

- частині народних назв та термінів притаманна неточність та неуніфікованість. Одна й ту ж лексему у простолюдді використовують на позначення різних живих та неживих об'єктів природи;

- у народних природничих науках передача, збереження і відтворення інформації здійснюється переважно описовими назвами, рідко - логічними термінами і досить рідко - теоретичними поняттями. Це зумовлено особливостями розвитку мислення людства і тим, що для поодиноких понять ще не сформувалися необхідні терміни;

- нечисленні народні поняття у деяких природничих галузях передаються переважно аналітичними термінами або розгорнутими словосполученнями. У дослідженні були знайдені терміни-словосполучення лише для обслуговування народної медицини і ветеринарії. Ними характеризують патологічні стани, позначають функціональні розлади, хворобливі стани та хвороби людей і тварин;

- природничі галузі із високим вмістом теоретичного компонента у значній мірі обслуговуються синтетичними науковими термінами. До галузей, у яких використовують синтетичну народну термінологію, належить народна екологія і фізіологія тварин та людини;

- народна природнича термінологія залишається несформованою, у ній відсутня системність, яка притаманна науковим терміносистемам;

- перенесення прямих значень слів на народні назви живих істот зумовило стрімке зростання термінологічного фонду і його різноманіття. Перенесення назв живих істот ґрунтується на різних біологічних характеристиках особин;

- народна природнича терміносистема ґрунтується на багатогранності сприйняття, особливостях і типах мислення та відповідному багатозначному відображенні різноманіття рослин і тварин та ін. об'єктів природи, великим набором фітонімів та зоонімів тощо;

- багатоваріантність народних природничих термінів зумовлена різноманітними чинниками. Важливе значення мають ті ознаки чи властивості рослини, тварини, хвороби, географічного явища, місця добування мінералу або речовини тощо, на які в першу чергу була звернута увага, помічена їх виразність, яскравість, визначальність;_

- дублювання у народній природничій термінології виникає на основі спільності проростання, цвітіння, плодоношення, використання людиною у рослин, схожості між декількома видами рослин чи тварин;

- однією із причин багатоваріантності народних назв є етапи розвитку виробничої культури та історії людства;

- деякі місцеві назви з'являються на певній території завдяки окремим людям-переселенцям або цілим групам, які привносять в мову іншомовні народні терміни. Таким чином, окремі об'єкти природи, технологічні процеси, знаряддя праці здобувають додаткові назви, поповнюючи поліваріантні ряди за рахунок етнічного чинника;

- джерелом для утворення деяких синонімічних рядів і основою цілої групи непрозорих природничих назв були неслов'янські запозичення;

- однією із причин, що зумовлюють багатоваріантність природничих термінів, є нові способи, технології й системи вирощування сільськогосподарських рослин, догляду за тваринами, бджільництво, рибальство, мисливство, виготовлення ліків з природної сировини, лікування тощо, що приходять на зміну старим і разом із собою приносять свої терміносистеми;

- об'єкти живої і неживої природи, природні явища в процесі термінотворення отримували назви залежно від географічного розташування вулиці, населеного пункту, району, області, краю тощо, тобто народні назви географічно залежні;

- фонд народних природничих назв також поповнювався за рахунок викривлень першоназв;

- близька до народної наукова термінологія легше сприймається у навчально-просвітницькій роботі. Так, народні фітоніми парило, глекопар вказують на те, що цими рослинами обробляють глиняний посуд; чорнобиль має чорну билину чи стебло; ранником лікують рани, а живокостом - пошкоджені кістки та сухожилля. З педагогічної точки зору, розумне використання традиційних знань, доступних анатомічних, фізіологічних, екологічних, географічних, сільськогосподарських термінів, назв тварин, рослин дозволить залучити ширше коло природолюбів- аматорів до вивчення природознавства.

Назріла потреба підготовки нових нормативних словників зоологічної, ботанічної, географічної та ін. термінологій, доповнених зведенням народних назв.

Встановлено, що систематичні назви живих організмів еволюціонували в напрямку від поліваріантності до моноваріантності через етап оліговаріантності. Багатоваріантність забезпечується використанням різноманітних народних назв, оліговаріантність - науковими назвами на мовах різних країн (в основу може бути взятий той чи інший народний термін) і моноваріантність - латиною. Кожен народний природничий термін має своє життя. Він народжується, зазнає своєрідного відбору, еволюції, існує короткий час чи стає довгожителем. Частина назв відмирає або виходить із активного лексичного фонду і переходить до архаїзмів. Окремі народні назви закріпилися як загальнонародні слова, а інші стали науковими природничими термінами. На етапі виникнення, народні першоназви, які з'явилися шляхом перенесення значення з інших слів, крім привнесених зовні, були зрозумілими для жителів певної території. Деякі вмотивовані назви у процесі історичного розвитку термінології втрачали змістову прозорість. Вони утворили групу невмотивованих, непрозорих народних природничих назв [2 - 15].

На основі аналізу робіт професійних дослідників тварин, зокрема М. Шарлеманя, А. Маркевича, К. Татарка, О. Мигуліна, М. Воїнственського, Г Фесенка, А. Бокотея, Г Гаврися, А. Полуди, І. Загороднюка та ін. прослідковано зміну статусу назв тварин з рангу народних до наукових і їх повернення до діалектних синонімів у подальших роботах. Дані складених таблиць переконливо свідчать, що між фондом народних назв тварин та науковими зоонімами відбувався постійний взаємний обмін, цей процес триває й сьогодні. Першоназви тварин можуть слугувати успішному вивченню та реконструкції давніх топонімів і антропонімів. Натомість за назвами річок, урочищ, гір, сіл, міст, іменами, іменами-прізвиськами можна встановити поширення в минулому того чи іншого виду тварин, який зник у результаті змін умов життя, або прояснити походження тієї чи іншої назви [14].

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Якщо для національної наукової природничої назви, терміна, поняття є вдалий український відповідник - немає підстав для використання будь-яких незрозумілих запозичень, необгрунтованого копіювання чужого. Разом з тим у молодих біологічних галузях: генетиці, молекулярній біології, імунології, біохімії, біофізиці понятійний апарат сформувався переважно на базі англійської мови і він має бути сприйнятим у такому вигляді.

Порівняльний аналіз дозволяють на новому рівні продовжити і поглибити еволюцію наукової думки в галузі становлення термінознавства. Подальше вивчення даної проблеми на цій основі буде мати велике науково-теоретичне, практичне, навчально-виховне значення, зробить вагомий внесок у вітчизняну і світову культуру.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вернадський В. І. Думки про сучасне значення історії знань / В.І.Вернадський // Вибрані твори. - К.: Наукова думка, 2005.-276 с.

2. Куйбіда В.В. Народна зоологія : [навч. посібник для студ. пед. факультету] / В.В. Куйбіда.- К.: ІСДОУ, 1994.- 120 с.

3. Куйбіда В.В. Народна ботаніка: [книга для мол. і середн. шкільн. віку] / В.В. Куйбіда, Л.В. Шаповал, І.В. Мороз. - К.: ІСДОУ, 1995.- 132 с.

4. Куйбіда В. В. Народне землезнавство. Всесвіт і Земля: [навч. посібник] / В. В. Куйбіда, Б. О. Чернов. - К.: ІСДОУ, 1996.- 150 с.

5. Куйбіда В.В. Народні науки: теоретичний та історичний аналіз розвитку / В.В. Куйбіда // Наукові записки з української історії. - Київ-Переяслав-Хмельницький. - 1999.- 112 с.- С. 18-27.

6. Куйбіда В.В. Еволюція уявлень про природу в історичному та індивідуальному розвитку людства / В.В. Куйбіда // Наукові записки з української історії. - 2001.- Вип. ХХІІ.- С. 66-82.

7. Куйбіда В.В. Екологія і географічні назви: [монографія] / В.В. Куйбіда. - Фастів: Поліфаст, 2002.- 176 с.

8. Куйбіда В.В. Назви тварин та міфологія / В.В. Куйбіда // Світло. - 2002. - №4. - С. 23-29.

9. Куйбіда В.В. Народне землезнавство: Атмосфера, людина і природа, екологія і географічні назви: [навч. посібник] / В.В. Куйбіда. - К.: ІСДОУ, 2002.- 367 с.

10. Куйбіда В.В. Словник символів культури України: навч. посіб. / [за заг. ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка, В.В. Куйбіди]; Мін-во освіти і науки України, Переяслав-Хм. ДПУ імені Григорія Сковороди.-3-е вид., доп. і випр. - К.: Міленіум, 2005.- 352 с.

11. Куйбіда В.В. Народне землезнавство. Літосфера і гідросфера: [навч. посібник] / В.В. Куйбіда, Б.О. Чернов. - Тернопіль: Астон, 2008.- 192 с.

12. Куйбіда В.В. Народна медична термінологія та її класифікація / В.В.Куйбіда // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - Суми: Сум. ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2010.- № 8 (10).- С. 37-42

13. Куйбіда В.В. Роль народних знань про навколишній світ у формуванні академічних природничих наук / В.В.Куйбіда // Рідна школа. - К.: 2010.- №12 (972).- С. 13-16.

14. Куйбіда В.В. Лінгвокультурологія : монографія / О.І.Потапенко, В.В.Куйбіда, Я.О.Потапенко. - К.: Міленіум. -2011.- 244 с.

15. Куйбіда В. В. Розвиток природничої науки і термінології в Україні : шлях крізь епохи (ХУІІ - початок ХХІ ст.) : [монографія] / В. В. Куйбіда. - Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич О.М., 2012. - 458 с.

Размещено на Allbest.ru